Внесок К.Д. Ушинського у розвиток педагогіки
За своїми суспільно-політичними поглядами Ушинський був буржуазним демократом. Як просвітитель, він бачив в освіті основний засіб досягнення вільного та щасливого життя свого народу.
Дидактика К. Ушинського глибинна, розмаїта й оригінальна. Він вимагав будувати навчання на основі врахування національних, вікових, статевих і психологічних особливостей дітей, наголошував на значенні повторення в процесі навчання, обґрунтував дидактичні принципи свідомості, наочності, систематичності, міцності засвоєння знань.
Вагоме місце в дидактичній системі К.Д. Ушинського займає висвітлення проблем оптимізації пізнавальної активності школярів, емоційності навчання, розвитку мислення і мовлення учнів, забезпечення наступності в навчанні, належної організації самостійної роботи й творчості школярів, шкільного краєзнавства. Надзвичайно важливо те, що він не просто проповідував свою дидактику, а й дав їй глибоке наукове обґрунтування та класичний взірець втілення на практиці. У цьому відношенні неординарними за своїм дидактичним змістом і методикою є його підручники для початкового навчання "Дитячий світ" (1861 р), "Рідне слово" (1864 р), статті "Три елементи школи" (1867 р), "Недільні школи" (1861 р), "Про початкове викладання російської мови" (1864 р).
Виховна система К. Ушинського базується на мудрості народної педагогіки й висунених ним теоретичних положеннях педагогічної науки. Виховання він визначає як певний цілеспрямований і систематичний вплив на тіло, душу й розум дитини з метою прищеплення їй якостей здорової, розумової, моральної, релігійної, національно свідомої, творчо ініціативної, культурної, освіченої людини.
Розкриваючи психолого-педагогічну суть виховного впливу, К.Д. Ушинський писав: "Виховання бере людину всю, якою вона є, з усіма її народними й поодинокими особливостями, - її тіло, душу і розум, - і передусім звертається до характеру людини..." [1]
А тому він прагнув у "самій природі людини" знайти "засоби виховної діяльності", переконливо доводячи, що "засоби ці величезні". Тому кожен учитель, за його словами, "повинен набути всебічних знань про людську природу, за виховання якої береться".
"Поняття виховної людини - дуже широке поняття", - писав К. Ушинський. Тому розроблена ним виховна система включає всі провідні компоненти підготовки всебічно розвиненої людини: формування наукового світогляду, розумове виховання, духовно-моральне, господарсько-трудове, естетичне, фізичне.
Під розумовим вихованням К. Ушинський розумів цілеспрямовану діяльність вихователів, батьків та вчителів, спрямовану на розвиток розумових сил і мислення учнів та прищеплення культури розумової праці. Воно передбачає набуття знань, розвиток пізнавальних і творчих здібностей, прищеплення інтересу і потреби в розумовому збагаченні впродовж усього життя, самостійному здобуванні знань і застосуванні їх на практиці. За висновком К. Ушинського, свідомість "збагачується тільки:
примноженням фактів та переробкою їх.
Чим більше фактичних знань набув розсудок і чим краще він переробив цей сирий матеріал, тим він розвиненіший і сильніший". [2]
Могутнім фактором розумового виховання молоді виступає вдавання до феноменальної мудрості рідного народу, до невичерпних джерел фольклору.
Духовно-моральне виховання, на думку Ушинського, має розвивати в дитини гуманність, почуття національної і власної гідності у поєднанні зі скромністю, чесність і правдивість, патріотизм, працьовитість, дисциплінованість. Завдання і зміст духовно-морального виховання він визначив з огляду вселюдських, народних і національних культурних цінностей, виходячи з вимог народних чеснот і норм християнської моралі, дбаючи, щоб воно розвивало в дитини твердий характер і волю, стійкість, почуття громадського обов’язку. Основа духовно-морального виховання - протиставлення: Бога - дияволу, Добра - злу, Світле - темряві, Правди - брехні, Милосердя - жорстокості, Розуму - невігластву, Честі - ганьбі, Працьовитості - неробству, Краси - потворству.
"Духовний розвиток, духовне виховання людини зокрема і народу взагалі, - зазначив К. Ушинський, - здійснюється не лише школою, а кількома великими вихователями: природою, життям, наукою і релігією". [3]
Господарсько-трудове виховання в педагогічній системі К.Д. Ушинського виступає як основа всіх напрямів виховання.
Основне покликання господарсько-трудового виховання полягає в тому, "щоб розвинути в людині звичку й любов до праці: воно повинно розвинути в людини звичку й любов до праці".
Етичне й естетичне виховання К.Д. Ушинський трактував як цілеспрямований, організований процес формування у дітей розвиненої естетичної свідомості, художньо-естетичного смаку, здатності сприймати, творити й цінувати прекрасне, поводитися культурно, ґречно й достойно.
Фізичне виховання, як виклав К. Ушинський у книзі "Дитячий світ" (розділ "Про людину") та в третьому томі "Педагогічної антропології" (розділ "Загальні зауваження про фізичне виховання", має на меті зміцнення здоров’я, сили, досягнення правильного тілесного розвитку й утвердження здорового способу життя, вироблення навичок санітарно-гігієнічної культури учнів.
Всі напрями виховання Ушинський розглядав як єдину нероздільну цілісність, у гармонії родинно-громадсько-шкільного впливу на виховання. "Громадське виховання є для народу його сімейне виховання".
За висновком К.Д. Ушинського, повне досягнення навчальної й виховної мети можливе, коли її втілює висококваліфікований вчитель, вихователь.
2.2 Вимоги до вчителя
Вимоги до вчителя і його всебічної підготовки сформульовані К. Ушинським чітко та однозначно. Вміння не тільки вчити, а й виховувати любов до своєї професії й прихильне ставлення до дітей, відповідальне ставлення до обов’язків педагога, освіченість, ґрунтовне знання педагогіки і психології, статечність, володіння педагогічною майстерністю й педагогічним тактом - ось провідні риси справжнього вчителя.
У статті "Три елементи школи" (1857 р) К. Ушинський виділив такі найвпливовіші виховні сили: адміністрацію закладу, вихователів та вчителів. Він переконливо доводить, що коли "вихователь як за освітою, так і за характером своїм відповідає високому покликанню педагога, то заклад у його руках швидко може досягти довершеності". [1]
Видатний учитель українських учителів висловлює своє переконання також у "тому по без особистого впливу вихователя на вихованця справжнє виховання, що проникає в характер, неможливе. Тільки особистість може діяти на розвиток і визначення особистості, тільки характер може формувати характер" [2]
Звичайно, справжній учитель, на думку К.Д. Ушинського, - це той, хто постійно сам вчиться, займається самоосвітою, знайомиться з найновішою педагогічною літературою, підвищує й удосконалює свою кваліфікацію.
Значення К.Д. Ушинського в розвитку педагогічної думки колосальне. Він став основоположником, творцем глибокої, стрункої педагогічної системи, забезпечивши таким чином високий науковий злет і світову славу української педагогіки в усіх її основних напрямках - у галузі новітньої дидактики й теорії виховання, школознавства й підручникознавства, педагогічної антропології, українознавства, підготовки учительських кадрів.
2.3 Проблема професійної підготовки вчителя в педагогічній спадщині К.Д. Ушинського
Знаючи, що навіть досить здібний педагог може перетворитися на ремісника, якщо його діяльність ігнорує запаси виховання, Костянтин Дмитрович підкреслював необхідність для мистецтва виховання володіння прикладними знаннями про умови ефективності виховного процесу, про способи педагогічної діяльності, про засоби педагогічного впливу. Взагалі, проблемі підготовки вчителя-професіонала він приділив велику увагу у своїй науково-практичній діяльності.
Думки педагога-демократа про підготовку вчителів викладені в таких роботах: "Проект учительської семінарії", "Три елементи школи", "Педагогічна подорож по Швейцарії", "Думка колезького радника К.Д. Ушинського про проект реорганізації Гатчинського інституту" та інші. Пропонована система підготовки вчителя базувалася на усвідомленні високої ролі вчителя в житті суспільства, на великій вазі особистісного фактора у педагогічній діяльності. Йому належить думка: виховна сила виливається лише з живого джерела людської особистості. Особистий приклад учителя, за його словами, це промінь сонця для молодої душі. Він прагнув привернути увагу громадської думки до того, яке велике суспільне значення має праця шкільного педагога і яка увага і турбота повинні бути виявлені з боку громадськості до народного вчителя. У статті "Про користь педагогічної літератури" він пише: "Вихователь, що стоїть на рівні з сучасним ходом виховання, почуває себе живим, дільним членом великого організму, який бореться з неуцтвом та недоліками людства, посередником між усім, що було благородного й високого в минулій історії людей, і поколінням новим, охоронцем святих заповітів людей, які боролися за істину і за благо. Він почуває себе живою ланкою між минулим і прийдешнім, могутнім ратоборцем істини й добра, і усвідомлює, що його справа, скромна зовні, - одна з найвизначніших справ історії, що на цій справі ґрунтуються царства і нею живуть цілі покоління". [1]
Костянтин Дмитрович стверджував, що вчитель не виконає свого обов’язку, якщо буде лише викладачем предмету і не буде вихователем. Знання, вважав він, далеко не складають головного достоїнства викладача навчального закладу. Головне, щоб гімназичний викладач умів виховувати учнів своїм предметом.
К.Д. Ушинський розробив зміст спеціальної підготовки вчителя, визначив коло наук для вивчення майбутніми народними вчителями в учительських семінаріях. Він наголошував на всебічній підготовці вчителя, щоб він мав пізнання не лише в законі Божому, граматиці, арифметиці, географії та історії, але й у природничих науках, медицині, сільському господарстві; окрім того, вчитель має вміти добре писати, малювати, креслити, читати ясно і виразно і, якщо можливо, навіть співати. Центральне місце серед цих наук він відводить рідній мові, бо цей предмет входить в усі інші предмети і вбирає в себе їхні результати.
У "Проекті учительської семінарії" К.Д. Ушинський висловив цінні думки не лише щодо питань підготовки вчителів початкової школи, але й для середніх навчальних закладів та викладачів педагогіки. Він висунув ідеї, які набагато випередили час. Вважав за необхідне відкрити при університетах педагогічні факультети, визначив для них наукові дисципліни. Педагогічні факультети, що пропонувалися ним, мусили бути центрами розвитку і поширення педагогічної науки. У проекті К.Д. Ушинський висунув ідею не лише теоретичної, але й практичної підготовки вчителів: "Метод викладання можна вивчити з книги або зі слів викладача, але набути навичок у застосуванні цього методу можна тільки діяльною і тривалою практикою". [2] Великий педагог у зв’язку з цим запропонував при семінаріях створити спеціальні зразкові школи як базу для педагогічної практики. Одночасно до учительських семінарій він рекомендував прикріпити кілька рядових народних шкіл. К.Д. Ушинським сформульовано завдання педагогічної практики і розроблено її зміст.
І сьогодні не втратили свого значення міркування мудрого педагога про науку і мистецтво виховання, про відповідальність професії вчителя, її непересічну роль у забезпеченні соціального прогресу. Ще й дотепер не вся програма підготовки вчителя, задумана К.Д. Ушинським, повністю реалізована.
2.4 Внесок К.Д. Ушинського в розвиток дидактики
Видатний педагог К.Д. Ушинський був тісно пов’язаний з Україною не лише своїм походженням (предки і батьки його жили, в основному, на Україні, та й сам він з 46 років свого життя біля двадцяти провів на українській землі), але й особистими симпатіями до неї, науковими, зокрема етнографічними інтересами. [3] У листі від 9 грудня 1863 року до свого друга Л. Модзалевського Ушинський називає себе "малоросом", а в листі від 4 вересня 1868 року до того ж адресати пише про Україну як про свою Батьківщину: "Ми поки що оселилися у Петербурзі, хоча наступного року думаю переїхати до себе на батьківщину - в Київ"
К.Д. Ушинський багато уваги надавав навчанню дітей рідною мовою. Він звернувся з проханням дозволити відкрити йому в маєтку дружини - хуторі Богданка (нині Шосткинський район Сумської області) початкову школу з українською мовою навчання. У цьому проханні йому було відмовлено, бо царський уряд проводив політику насильної русифікації народів.
Ушинський прекрасно володів українською мовою в аналітичному дослідженні "Праці Уральської експедиції", написаному як рецензія за формою, але досить великому (161 с) за обсягом, Костянтин Дмитрович дає глибокий критичний відгук на чотири великих праці "Записок русского географического общества" з питань географічної, історичної, етнографічної та лінгвістичної наук. Аналіз, представлений К.Д. Ушинським, свідчить про його глибоку обізнаність в історії і географії, етнопедагогіці та психології життя України.
Слід зауважити, що К.Д. Ушинський добре знав і літературу, і побутову українську мову, розумівся на діалектах. Ушинський визнав мовленнєвий хист українських жінок, звідси його рекомендації - вивчати українську мову, прислуховуватись до розмов жительок Полтавщини, що, мабуть, робив і сам дослідник.
Висновок
Вибравши таку тему своєї дослідницької роботи, я хотіла показати, як багато зробив Костянтин Дмитрович Ушинський для педагогіки. Розкрила його педагогічну спадщину, його ідеї щодо виховання і навчання дітей молодшого шкільного і дошкільного віку.
К.Д. Ушинський хотів показати, яким повинен бути вчитель і вихователь, він створив систему підготовки народних учителів в учительській семінарії. Вчення його актуальне і зараз.
Ідеї великого педагога мали великий вплив не лише на розвиток вітчизняної педагогічної думки, але й на світову педагогічну науку.
Список літератури
Ушинський про виховання / Історія педагогіки, с.79-92. Мосіященко В.А., Задорожна Л.В., Курак О.І.
Історія української школи і педагогіки, с. 206-212/Мобар О.О., Стельмахович М.Г., Федеренко Д.Т. /
22 видатних українських педагоги, с.160-176.
Рідна мова в педагогічній системі Ушинського. Початкова школа. - 2002, №4, с.75-76, Початкова школа. - 2002, №3. с.74-76.
Ідея народності у вихованні / За творами К.Д. Ушинського / Рідна школа. - 2004, №3, с.66-67.
Народна педагогіка. Світовий досвід / Кузьмінський А. - К.: Знання-Прес, 2003. - 134 с.
Педагогічна майстерність / За ред. І.А. Зазюка. - К., 1997.