Форми групової навчальної діяльності на різних етапах уроку іноземної мови
В ході основної частини уроку вирішуються його головні завдання. Вона може включати такі компоненти: подача нового матеріалу, тренування учнів у вживанні цього матеріалу в мовленні, практика в мовленнєвій діяльності, систематизація/узагальнення засвоєного і контроль мовленнєвих навичок та вмінь.
При плануванні введення нового матеріалу важливо правильно визначити обсяг матеріалу для цього уроку, послідовність його презентації та співвідношення витрат часу на пояснення нового матеріалу та його тренування на користь останнього.
Найбільшу частину уроку займає вправляння (тренування та практика в мовленнєвій діяльності). Це його провідні компоненти. Особливістю навчального процесу з іноземної мови є те, що на уроці має місце тренування як щойно введеного, так і раніше поданого, але ще не засвоєного матеріалу. Отже характер тренування чи практики буде залежати від поставленої учителем мети уроку. При цьому важливо пам’ятати, що мета уроку має бути реалізована у комплексі вправ, до якого органічно входять як умовно-мовленнєві (для формування навичок), так і мовленнєві (для розвитку вмінь) вправи. Вчитель ретельно продумує завдання для кожної групи, кожного учня за рівнем складності. Завдання повинні виконуватися від легких до складних, щоб учні поступово включалися в процес пізнання, не втрачаючи зацікавленості.
Саме на цьому етапі стимулюються моральні переживання взаємного навчання, зацікавленості в успіхові товариша, формуються комунікативні вміння молодших школярів тощо і створюються найліпші умови для здійснення диференціації, яка оптимізує групову діяльність. Всі члени групи мають мобілізуватися для виконання завдання, отже між ними розподіляються ролі: ініціатор,конструктор,координатор, контролер, оцінювач, інтерпретатор тощо. Звичайно, для кожного класу можна придумати свою назву ролі, більш зрозумілу молодшим школярам. Вчитель при цьому лише організатор спілкування, доброзичливий слухач. Учні вносять та приймають пропозиції,обробляють відомості, думки, а вчитель підтримує починання, спонукання до висловлювань, прийняття чужих думок тощо.
Пам’ять дітей молодшого шкільного віку має великі можливості. Вони досить легко запам’ятовують окремі іншомовні слова, словосполучення, фрази, вірші, пісні тощо. Запам’ятовують вони міцно і вчителеві слід цим користатися. Особливу увагу вчитель має звернути на високоефективні імітативні здібності дітей. Проте закарбування в свідомості на довгий час знань відбувається за умови необхідної мотивації, стимулу. Це передбачає широке використання різноманітних форм роботи, цікавих ігор, пісень, римовок, віршів тощо. Значну роль відіграють музичний супровід, міміка, жести, рухи, звукоімітація тощо. Вчитель пропонує завдання, які стосуються вмінь малювати, співати, танцювати, грати на будь-якому інструменті, імітувати будь-кого або будь-що.
Наведемо приклад. У другому класі, задаючи домашнє завдання, вчитель пропонує на вибір індивідуально наступні завдання: намалювати улюблену іграшку, принести її до класу, підготувати (декільком дівчаткам) танець ляльок, звірят; пісеньку, яку б могла заспівати улюблена іграшка тощо. Учням, які грають на музичному інструменті, пропонується вивчити нескладну мелодію дитячої хорової пісеньки і принести, якщо можливо, до кабінету свій музичний інструмент. Також клас розбивається на групи, які повинні розіграти сценку святкування дня народження (сторінка 90 підручника Оксани Карп’юк, другий клас). Це завдання учні отримують за два тижні до уроку.
2.2 Ігрова діяльність молодших школярів під час засвоєння нового матеріалу
Вище зазначалася необхідність і можливість диференціації завдань. Вона надає можливість зацікавити в вивченні іноземної мови всіх дітей. Доведемо це на прикладі, продовжуючи урок 14 у другому класі за підручником Оксани Карпюк, до якого діти отримали диференційні завдання.
На етапі вивчення нового матеріалу вчитель пропонує дітям показати свою улюблену іграшку. Опрацювавши текст на сторінці 96 "Look, listen and repeat", вчитель пропонує працювати парами над завданням "Look and say". Потому хором вчиться пісенька на сторінці 97. Вчитель пропонує дітям прослухати музику учнів (як правило, хоча б 2 учні в класі навчаються в музичній школі) і обрати, яка сподобалася більше, тим самим поділивши клас на групи. Якщо такий учень один, або клас великий за кількістю, пропонуємо як альтернативу музичним інструментам дитячі долоні чи голоси. В цьому випадку задіюємо учнів, які приготували пісеньку іграшки або про свою іграшку. Пам’ятаймо: в групі не повинно бути більше п’яти осіб. Проголошується конкурс: яка група заспіває краще. Використовуються для завдання "Talk with your friend" діти, які вдало імітують іграшок для гри "Пізнай мене". З цією ж метою можна використати малюнки.
Л. М. Комарова в посібнику "English Land" пропонує навчати дітей правил читання в мовленнєвих ситуаціях за комунікативною методикою. Учні вивчають правила читання в іграх, казкових історіях, де літери весело спускаються з гірки (ee, ea), вигукуючи [i:]; відпочивають (ar, or), співаючи [a:], [o:]; хворіють (ng), розмовляючи при цьому в ніс [n] і т.д. Слова, в яких живуть літери, є героями казкових подій. Незвичайні історії з проблемними ситуаціями спонукають дітей до співпраці. Перемога сил добра над силами зла і докладені до цього зусилля на уроці сприяють позитивному утвердженню особистості.
Одним з найважливіших аспектів оволодіння англійською мовою для дитини є ознайомлення її з алфавітом – чітким порядком розташування літер будь-якої мови. Отже, вчитель має проводити систематичну цілеспрямовану роботу з учнями, метою якої є ознайомлення з алфавітними назвами літер, порядком їх розташування, навчання правильного читання і грамотного письма, а паралельно – вміння користуватися іншомовним словником. Така робота має стати для маленьких школярів цікавою, захоплюючою, розвивати у них фантазію, нестандартне мислення.
Пропоновані завдання розраховані на те, щоб в ігровій і змагальній формах оптимізувати і гуманізувати таку непросту і важливу роботу для учнів, що розпочали вивчати англійську мову.
Наведемо приклади дидактичного матеріалу, який можна використовувати для застосування ігрових моментів під час вивчення алфавіту, наприклад.
1. 5 карток. Мета: контроль засвоєння алфавіту.
Хід гри: вчитель показує кожному з учасників гри 5 карток із літерами алфавіту. Виграє той, хто правильно та без пауз називає усі 5 літер.
2. Хто швидше? Мета: контроль засвоєння алфавіту.
Хід гри: учням роздають по 3-5 карток із літерами та пропонують уважно їх розглянути. Потім учитель називає букву, а ті, в кого є картка з названою літерою, швидко її піднімають та показують іншим. Той, хто запізнився, не має права підняти картку. Учитель проходить між рядами та збирає картки. Виграє той, хто швидше від інших залишається без карток.
3. Перша літера. Мета: тренування, орієнтоване на засвоєння алфавіту.
Хід гри: учні поділяються на команди. Учитель по черзі називає по 3 слова кожній команді. Учасники гри мають швидко назвати перші літери цих слів. Виграє той, хто правильно виконав завдання.
4. На одну літеру. Мета: формування навичок добору лексики за словниковим (орфографічним) принципом на основі тренування пам’яті та спостережливості.
Хід гри: вчитель пропонує знайти та запам’ятати усі предмети в кімнаті, назви яких починаються з літери …, поки він рахує до 30. Виграє той, хто назве більше слів, які починаються з цієї літери, або той, хто назве останнє слово з цією буквою.
5. Слова з певною буквою. Мета: формування навичок орфографічної пам’яті.
Хід гри: учням пропонується швидко проглянути список слів, а потім назвати з них ті, у яких є задана літера. Виграє той, хто зможе назвати більше слів.
6. Зіпсований комп’ютер. Мета: формування орфографічних навичок.
Хід гри: вчитель розподіляє усі букви алфавіту між учнями. Потім пропонує кожному натиснути на свою "клавішу", тобто назвати свою букву. Після того, як учні навчаться автоматично реагувати на почутий звук або написану букву, їм пропонується "надрукувати" (сказати по літерам) слова, спочатку показані вчителем на картках, а потім вимовлені вголос. Перемагає той, хто припуститься менше помилок.
7. Букви-картки. Мета: формування співвіднесення орфографічних знаків із лексичними значеннями.
Хід гри: учням даються 3-4 картки з друкованими та писаними літерами.
Варіант 1. Учитель показує малюнки і називає зображені на них предмети іноземною мовою, а учні піднімають картки з першою буквою названого слова. Проходячи між рядами, вчитель збирає картки з правильними відповідями. Виграє той, хто раніше від інших залишиться без карток. Можна ускладнити гру: вчитель показує малюнки мовчки, а учні називають їх уголос, а потім піднімають потрібну картку з літерою.
Варіант 2. Учням пропонують 3-4 картки з малюнками, на яких зображені відомі предмети. Вчитель показує букву і вимовляє звук, а учні мають показати картки, на яких зображені предмети, які починаються з цієї літери, і назвати ці предмети іноземною мовою. Підсумок гри підбивається так само, як у варіанті 1.
Варіант 3. Можна показувати букви мовчки або називати, не показуючи їх, що ускладнить гру. За правильну відповідь нараховується очко. Виграє той, хто набере більшу кількість очок.
8. Де літера? Мета: формування навичок диференціації звуко-буквених відповідностей.
Хід гри: учитель пише на дошці декілька слів і пропонує учням знайти серед них три, у яких буква … читається як … . Виграє той, хто найшвидше це зробить.
Для навчання учнів алфавіту можна використовувати наступні вправи:
Напишіть букву, кількаразово повторюючи її в ізольованому положенні, потім – у поєднанні з іншими літерами.
Знайдіть серед поданих пари великих та рядкових літер, з’єднайте їх олівцем між собою.
Напишіть усі літери алфавіту.
Розташуйте усі літери в алфавітному порядку та запишіть їх у зошит.
Знайдіть подану букву в словах, випишіть ці слова.
Знайдіть звуко-буквені відповідності (певний звук та відповідні йому літери) у поданих словах,прочитайте та запишіть ці слова.
Згрупуйте подані слова за літерами алфавіту, з яких починаються слова, за другою літерою слова, за останньою літерою слова.
Запишіть літери алфавіту і знайдіть у списку слова з пропущеними літерами, заповніть пропуск потрібними літерами.
Виберіть зі списку слова, які містять задану літеру, розташуйте їх в алфавітному порядку.
Висновки
Найоптимальнішою формою діяльності є диференційно – групова, яка передбачає організацію роботи учнівських груп з різними навчальними можливостями, при цьому завдання підбираються за рівнем складності. Зауважимо, що молодших школярів необхідно навчати прийомів ділової співпраці, а на уроці слід поєднувати всі форми навчальної діяльності. Сучасні умови масової школи свідчать про раціональність чотирьох – п’яти учнів в групі в початкових класах. На групи клас розбиваємо для вирішення конкретних завдань, кожна група отримує конкретне завдання, яке виконує спільно. Безпосереднє керівництво здійснює вчитель, добираючи завдання для кожного члена групи. Завдання можуть бути однаковими для всіх груп і їх виконання порівнюються, а можуть бути різними. В останньому випадку група звітує перед всіма іншими учнями. Стосунки між учителем та учнями набувають характеру співпраці. допомогу до вчителя. Учням буває психологічно складно звертатися до вчителя і набагато простіше – до ровесників. Під час підготовки завдань їх слід розмежовувати за рівнем складності – це і є диференціація. Задаючи домашнє завдання, вчитель пропонує на вибір індивідуальні завдання, які відповідають уподобанням кожного учня. Пропоновані завдання розраховані на те, щоб в ігровій і змагальній формах оптимізувати і гуманізувати таку непросту і важливу справу, як вивчення англійської мови.
3. Групові форми як чітке усвідомлення школярами – початківцями важливості ділового партнерства, творчої співдружності тощо
На заключному етапі уроку, тобто закріпленні та вдосконаленні набутих знань, вмінь та навичок і їхньому застосуванню, доцільно (на думку видатних педагогів) використовувати наступні форми діяльності: на етапі закріплення і вдосконалення знань – ланкову, парну, диференційовано-групову та індивідуально-групову тощо, а на етапі повторення і застосування знань – парну, ланкову і кооперативно-групову. Переходити до найбільш складного виду групової діяльності – до ланкової можна лише тоді, коли вчитель переконається в тому, що учні в парах можуть вести дискусію, спільно виконувати завдання, навчати один одного.
В організації ланкової роботи спільна діяльність учнів відбувається на більш високому рівні, тому що здійснювати взаємодію чотирьох осіб складніше, ніж парну. Формувати групи треба з урахуванням тих вимог, що визначені вище. Так, кожна група з чотирьох осіб має сильних, середніх та слабких учнів. Вчитель керує роботою групи через пам’ятки, інструкції.
Не згадуваною досі маємо кооперативно-групову форму. Пояснимо, цей вид роботи передбачає виконання частини загального, рівноцінного за ступенем складності класного завдання.
Групова навчальна діяльність сприяє активізації й результативності навчання школярів, вихованню гуманних стосунків між ними, самостійності, умінню доводити і відстоювати свою точку зору, а також прислуховуватися до думки товаришів, культурі ведення діалогу, відповідальності за результатами своєї праці, чітко усвідомлювати важливість ділового партнерства, творчої співдружності тощо.
Де створено умови доброзичливості, чуйності, оволодіння учнями формами взаємодопомоги, активізується діяльність всіх без винятку її виконавців тому, що "одна з найважливіших характеристик людини в групі полягає в тому, що вона звертається до своєї групи як до джерела орієнтації у навколишній дійсності" [12,102].
Сутність інтерактивного навчання, як однієї з форм групової навчальної діяльності,полягає у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учнів. Це базується на співпраці, взаємонавчанні вчитель – учень, учень – учень. При цьому вчитель і учень – рівноправні, рівнозначні суб’єкти навчання.
3.1 Інтерактивні вправи під час закріплення
Груповий метод (community language learning), запропонований чиказьким професором психології Чарльзом Карреном. Основні принципи навчання були запозичені із сфери стосунків консультанта з клієнтом (the counselor – client relationship); вони орієнтовані на поєднання пізнавальних та емоційних процесів навчання (whole-person learning). Це передбачає тісну взаємодію вчителя і тих, хто навчається, в комунікативних ситуаціях без опори на підручник. У середині ХХ століття Курт Левін, починаючи розробляти "теорію поля", висунув такі судження: "Легше змінити індивідів, які зібрані в групу, ніж змінити кожного з них окремо".
В цьому полягає найважливіша особливість інтерактивного навчання: процес навчання відбувається в груповій спільній діяльності.
"Доведено, - підкреслює І. О. Зимня, - що в порівнянні з індивідуальною роботою за схемою "учитель – учень" внутрішньо групове спілкування у розв’язанні тих же завдань підвищує ефективність не менше, ніж на 10%. Група по відношенню до кожного її члена є мікрокосмосом (суспільством у мініатюрі), який відбиває весь зовнішній світ".
У групі інтерактивного навчання реалізуються дві основні функції:
Розв’язання поставлених задач;
Надання підтримки членам групи під час спільної роботи.
Отже, навчальна взаємодія буде результативною й ефективною в тому випадку, якщо вона реалізує обидві функції в рівній мірі. Існують наступні методи та техніки, що використовуються в інтерактивному навчанні:
Презентації;
Демонстрації;
Зворотний зв'язок;
Обговорення в малих групах;
Планування подальших дій.
Багато інтерактивних технологій, що застосовуються на сучасних уроках, сприймаються скоріше як гра, аніж серйозне, перспективне навчання. Серед таких можна виділити рольову гру, дискусію, дебати, обговорення у групах, парну роботу, аналіз ситуації.
Спеціалісти виділяють такі норми поведінки в процесі інтерактивного навчання:
У спільній роботі відсутні "актори" і "глядачі", всі – учасники;
Кожен член мікрогрупи заслуговує на те, щоб його вислухали;
Слід говорити так, щоб тебе розуміли, висловлювати свої думки безпосередньо по темі;
Ставити питання на розуміння, тільки після цього робити висновки;
Піддаються критиці думки, а не особистість;
Мета спільної діяльності не в перемозі окремої точки зору, а в можливості знайти спільне рішення.
П’ять основних вимог до успішного навчання в режимі інтерактивної технології:
Позитивний взаємозв’язок: члени групи повинні розуміти, що навчальна діяльність приносить користь кожному, тому всі включаються в розв’язання творчих завдань на початку засвоєння матеріалу;
Безпосередня взаємодія: члени групи повинні знаходитися в тісному контакті один з одним;
Індивідуальна відповідальність: кожен учень повинен оволодіти матеріалом, і кожен несе відповідальність за допомогу іншим. Найбільш здібні учні не повинні виконувати чужої роботи;
Розвиток навичок спільної роботи: учні повинні засвоїти навички міжособистісних відносин, необхідних для спільної роботи;
Оцінка роботи: під час групових зборів необхідно виділити час для того, щоб кожна група змогла оцінити роботу.
Етап презентації групових рішень змінюється етапом, який можна назвати визначальною рисою інтерактивного навчання: рефлексією заняття. Педагогові необхідно заздалегідь підібрати питання, які б допомогли підлеглим висловити своє ставлення до обговорюваної проблеми. Рефлексія повинна бути присутньою на всіх заняттях. Ефективність цього етапу залежить від готовності тих, хто навчається, від самоаналізу.
Уміння, які відпрацьовує педагог у процесі інтерактивного навчання:
Пропонувати такі дослідницькі завдання, які сприймаються учнями як особиста ініціатива;
Цілеспрямовано створювати такі ситуації, які сприяють інтеграції зусиль;
Створювати належну атмосферу в класі і дозувати домашнє завдання;
Осмислювати педагогічну взаємодію як вплив реакцій тих, хто навчається, на управлінську взаємодію педагога;
Розв’язувати нестандартні навчальні та міжособистісні ситуації.
За авторитетним твердженням практиків, що багато років поспіль працюють в освіті, спираючись на застосування інтерактивних методик, за умілого їх використання на уроках, у методичній роботі,вони знімають нервове навантаження, дають змогу змінювати форми діяльності, зосереджуватися на вузлових проблемах, які потребують повсякденної уваги.
Наприклад, на уроках іноземної мови застосовуємо такі інтерактивні вправи, як "Ажурна пилка". Мається на увазі поділ класу для опрацювання фрагментів нового матеріалу з метою повторення вивченого на уроці, кожен учасник групи опрацьовує свій фрагмент. Учасники різних груп, які працюють над однаковими фрагментами, отримують завдання на картках одного кольору. Це підвищує темп роботи. При цьому від кожної групи за деякий час один представник іде в спільне коло, де обмінюється інформацією з такими ж "експертами", як сам. Обговоривши питання, "експерти" повертаються до своєї групи і розповідають про що дізналися. Потім інший учень стає "експертом". Таким чином, кожен учень звітує окремо і вся команда в цілому. В початкових класах можна застосувати також "Коло". Кожна група отримує свою частину завдання, яке спільно готує. За деякий час перша група звітує про свою частину завдання другій, друга – третій, третя – четвертій і т.д. Остання група звітує всьому класу. Зауважимо, що в цьому випадку завдання весь час ускладнюються від групи до групи. А вчитель має змогу надати ще й індивідуальні завдання, тим членам групи, які вже звітували. Незалежно від рівня підготовки молодші школярі полюбляють таку форму як "Спіймай помилку". Група отримує картки з словами або реченнями, в які вкралася помилка. Її слід знайти за певний час. Така інтерактивна форма дуже нагадує самоперевірку або взаємоперевірку. І може мати безліч найрізноманітніших варіантів. Наведемо приклад. На уроці в третьому класі, підсумовуючи тему "Animals", вчитель проводить інтерактивну гру "Puzzle". В ході цієї гри учні отримують конверти з розрізаними малюнками тварин. Кожна команда, зібравши малюнок, називає тварину англійською мовою.
3.2 Ділові ігри як форма групової навчальної діяльності
Не для кого не є секретом, що у молодших школярів переважають ігрові інтереси, довільна поведінка, наочно – образне мислення, практичне ставлення до розв’язування задач тощо. Тому можна вважати доцільним на уроках іноземної мови в початкових класах систематично застосовувати елементи гри у поєднані з іншими формами навчальної діяльності. Зауважимо, що жоден сучасний урок іноземної мови не уявляється без інтенсивного темпу, який потребує концентрації уваги від учнів та напруженості всіх їхніх сил тощо. Тому на уроці англійської мови пізнавальна гра потребує особливого обґрунтованого підходу. Такі пізнавальні ігри мають велике значення в розвитку активності школярів та підвищенню мотивації їхньої навчальної діяльності.
Розглянемо декілька прикладів. При вивченні теми "Учень та його оточення" цікавими для школярів будуть ігри "Вгадай" та "Світлофор". Гра "Вгадай" проводиться так: учень виходить до дошки. Вчитель викликає за бажанням дітей з кожного ряду. Вони витягують шкільні предмети по черзі. Кожен новий предмет вчитель за спиною учня показує класу. Учень запитує: "Is it a book?" (Це книга?). Клас хором відповідає: "Yes (no), It’s (not) a book" (Так або ні). Учню дозволяють поставити не більше трьох запитань. Якщо після третього запитання він не вгадав предмет, хором відповідають учні того ряду, учасник якого витяг предмет. Кількість предметів має дорівнювати кількості рядів. Гра "Світлофор" проводиться англійською мовою у швидкому темпі. Всі діти готують вдома зелену та червону картки. Від кожного ряду до дошки викликаємо "контролера". Звичайно ж контролювати кожен буде свій ряд. Це має бути сильний учень, який підготував список свого ряду (групи). Вчитель називає предмети. Якщо це шкільний предмет, учні піднімають зелену картку, якщо ні – червону. "Контролер" фіксує відповіді: "+" - правильна відповідь; "-" - неправильна.
Вивчаючи будь-яку тему, можемо щоразу проводити гру "Відгадайка". Суть гри за описом дізнатися про що саме (або про кого) йде мова. Група отримує картку зі словом чи словосполученням і за певний час складає невеличкий (до чотирьох речень) опис, який пропонує класу. Переможе та група, учні якої , по – перше, найшвидше вгадають найбільшу кількість описів, а, по – друге, створять вдалий опис з точки зору аудіювання, бо за правилами гри кожен учасник по черзі промовляє репліку – речення.
Полюбляють діти гру : "Хто я". Як приклад, продемонструємо цю гру за темою " Тварини". Від кожної групи учень отримує завдання – картку з назвою тварини. Учень розповідає про себе, а його група здогадується про кого саме йде мова. При умові – чотири речення. Якщо група не здогадалася, учень повинен показати пантомімою свою тварину. А якщо і тоді правильної відповіді не отримано, вгадують інші групи . Необхідних умов дві: 1. Учень не має права називати себе. ( Текст має бути приблизно такий: "I am a wild animal. I live in the forest. I am nice. I am red. I am a clever animal. I like a rabbit.") 2. Група повинна відповідати лише англійською мовою, бажано хором. ( В даному випадку: " You are a fox"). Аналогічно проводиться гра "Портрет". Тільки в цій грі учневі одягають маску, зображення на якій він не бачив. Це може бути тварина,а може – людина певної професії. Вчитель задає запитання групі, яка має хором відповідати. Учень за відповідями групи має здогадатися хто він ( чий портрет зображено) і назвати себе. Якщо після трьох – чотирьох відповідей учень не відгадав, то хором йому допомагає та група, учні якої перші встигли підняти руки, що знають правильну відповідь. До речі, доцільно викликати ту групу, в якій руки підняли більшість учасників. Приклад: Вчитель ставить запитання.
1 Is this a man? 2 Is this a woman? 3 Is he a doctor? 4 Is he a worker? 5 What is he? Учні хором дають відповідь : " He is a clerk"
Дуже полюбляють діти костюмоване інсценування улюблених, відомих казок ("Ріпка", "Рукавичка", "Троє поросят" тощо) англійською мовою. Гра на уроці допомагає подолати несміливість; повірити у себе, у свої сили; вивчити нову лексику; мовні конструкції; розвиває кмітливість; дає можливість уникнути перевантажень; сприяє підвищенню пізнавальної активності тощо.[17,41]
3.3 "Домашні групи" ситуативного спілкування
Коли учні оволоділи прийомами роботи в групі, навчилися спілкуватися, співпрацювати, можна вводити складнішу від групової діяльності – кооперативно-групову, яка передбачає взаємодію не тільки членів групи, а й взаємодію між групами.
Дослідження вчених з проблеми виявило, що групова навчальна діяльність сприяє підвищенню успішності молодших учнів, вирішує багато виховних і розвивальних завдань. Зокрема, це успішне, швидке занурення дитини у навчальну діяльність, формування самооцінки та саморегуляції, уміння пристосовуватися до темпу роботи групи, формування в школярів позитивного ставлення до навчання, підготовка учнів до спілкування.
Найоптимальнішою груповою формою, яка дозволяє чітко усвідомлювати важливість ділового партнерства, є ситуативне спілкування. Ситуативне моделювання дуже ефективна форма групової навчальної діяльності. Воно може бути двох видів: імітаційним та симуляційним. Імітація передбачає прості дії, які учні за темою завдання можуть самостійно змоделювати, використовуючи підручник. Наприклад, розіграйте сценку, попередньо опрацювавши вправу "Look, listen and repeat".
Симуляція більш складне завдання, тому що група має змоделювати не просту сценку за однією темою, а ту модель, яку запропонує створити вчитель. Ситуативне моделювання стосується повсякденних ситуацій, тобто фактично ситуативне моделювання є ситуативним спілкуванням, яке відоме багатьом учителям як "рольова гра". Мета ситуативного спілкування – навчитися через досвід і почуття. Закарбування в свідомості на довгий час знань відбувається за умови необхідної мотивації, стимулу. І саме ситуативне спілкування є необхідною стимуляцією, тому що дитина "проживає" ту чи іншу соціальну роль, "приміряє" її на себе, а отже лексичні одиниці закарбуються в пам’яті на довгі роки і згадуватимуться несвідомо. Чим більше "ролей" зіграє дитина, тим більшим буде її лексичний запас і тим швидше вона опанує граматичними формами англійської мови.
Вчитель може запропонувати створення моделей в початкових класах лише "домашніми" групами за зразками, опрацьованими на уроці. Молодшим школярам складно одразу змоделювати ситуацію, тому таке завдання дається додому на тиждень.
Утворюючи групу, вчитель враховує бажання учнів, бере до уваги обсяг домашніх завдань з інших предметів і обов’язково записує до щоденника кожному учаснику групи день і час консультації. Доцільно виготовити індивідуальні картки-підказки (до цього слід залучити учнів старших класів). Нагадуємо, кількість реплік одного учня не повинна перевищувати чотирьох.
Висновки
Розглянувши інтерактивні вправи, ділові ігри та ситуативне спілкування тощо підкреслимо, що "для молодших школярів найбільші можливості групової навчальної діяльності виявляються на етапах закріплення, поглиблення, систематизації знань" [12, 77]. На заключному етапі уроку, доцільно використовувати наступні форми діяльності: на етапі закріплення і вдосконалення знань – ланкову, парну, диференційовано-групову та індивідуально-групову тощо, а на етапі повторення і застосування знань – парну, ланкову і кооперативно-групову.
Групова навчальна діяльність сприяє активізації й результативності навчання школярів, вихованню гуманних стосунків між ними, самостійності, умінню доводити і відстоювати свою точку зору, а також прислуховуватися до думки товаришів, культурі ведення діалогу, відповідальності за результатами своєї праці, чітко усвідомлювати важливість ділового партнерства, творчої співдружності тощо.
На заключному етапі уроку ефективним є застосування інтерактивних вправ, проведення ділових ігор та моделювання ситуативного спілкування. Інтерактивні технології, що застосовуються на сучасних уроках, сприймаються скоріше як гра, аніж серйозне навчання. Маємо наприкінці уроку рольову гру, дискусію, дебати, обговорення у групах, парну роботу, аналіз ситуації – основні види інтерактивних технологій. Доцільно систематично застосовувати елементи гри. Найоптимальнішою груповою формою, яка дозволяє чітко усвідомлювати важливість ділового партнерства, є дуже ефективна форма - ситуативне спілкування, яке може бути двох видів: імітаційним та симуляційним тощо.
Загальні висновки
Обумовлює актуальність теми "Форми групової навчальної діяльності на різних етапах уроку іноземної мови" те, що в умовах розбудови сучасної української держави школа повинна підготувати кожного випускника середньої школи до життя, яке вимагає творчого ставлення до праці, високої комунікативності та знання іноземних мов, зокрема англійської як мови міжнародного спілкування. При застосуванні ж групових форм навчальної діяльності учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати обґрунтовані рішення", тому що вчаться мислити, розуміти суть речей, осмислювати ідеї і концепції, шукати