Xreferat.com » Рефераты по педагогике » Технологія використання психолого-педагогічної діагностики в соціально-педагогічній роботі

Технологія використання психолого-педагогічної діагностики в соціально-педагогічній роботі

і подібних карт-характеристик соціальний педагог може використовувати широкий спектр діагностичних методик: соціально-психологічних, психологічних, соціологічних, педагогічних, медичних.

Алгоритм проведення диагностики:

1. Визначення цілі і задач дослідження. Основною ціллю вивчення є виявлення здатності школи впливати на розвиток особистості дитини. В якості особистих задач вивчення може бути наступним:

- виявити рівень вихованості школярів;

- отримати інформацію про результативність роботи;

- виявити схильність до тих чи інших процесів та явищ;

- виявлення ціннісних орієнтирів особистості учнів.

2. Підбір критеріїв і показників для визначення результативності вивчення цього явища .

3. Вибір методик.

4. Підготовка діагностичного інструментарію.

5. Дослідження досліджуваних.

6. Обробка та інтерпретація результатів дослідження.


Висновок до першого розділу


Отже проаналізувавши вище згадане, можна зробити висновок, що не зважаючи на дефіцит власних методів, соціально-педагогічна діяльність активно використовує технології та методи із суміжних областей. Виходячи з цього психолого-педагогічна діагностика – це спеціально організований процес пізнання, під час якого відбувається збір інформації про вплив на особистість і соціум соціально-психологічних, педагогічних, екологічних та соціологічних факторів. За змістом та кінцевою метою вона є педагогічною, а за методикою проведення має багато спільного з психологічними та соціологічними дослідженнями. Об'єктом такої діагностики для соціального педагога є особистість, яка розвивається в системі її взаємодії з соціальним мікросередовищем та окремими суб'єктами цього середовища, котрі впливають на формування даної особистості.

У психолого-педагогічній діагностиці розпізнаються соціально-психологічні характеристики виховного мікросоціуму, особливості педагогічного процесу і сімейного виховання (етимологічна діагностика), а також індивідуально-психологічні характеристики особистості, пов'язані з її соціальними взаємодіями (симптоматична діагностика).


РОЗДІЛ ІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ МЕТОДІВ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ


2.1 Класифікація методів психолого-педагогічної діагностики


Психолого-педагогічні методи поєднують у групи за різними ознаками. Нижче наведені найбільш розповсюджені класифікації методів.

1. Класифікація методів за Й. Шванцара.

Й. Шванцара поєднує методи в групи за наступними ознаками:

за використовуваним матеріалом (вербальні, невербальні, маніпуляційні, тести "паперу й олівця" і т.д.);

за кількістю одержуваних показників (прості і комплексні);

тести з "правильним" рішенням і тести з можливістю різних відповідей;

за психічною активністю випробуваних: інтроспективні (повідомлення випробуваного про особистий досвід, відносини): анкети, бесіда; екстроспективні (спостереження й оцінка різноманітних проявів); проективні. Випробуваний проектує неусвідомлювані властивості особистості (внутрішні конфлікти, приховані потяги та ін.) на малоструктуровані, багатозначні стимули; виконавчі. Випробуваний виробляє якусь дію (перцепційну, розумову, моторну), кількісний рівень і якісні особливості якої є показником інтелектуальних і особистісних рис.

2. Класифікація методів за В.К. Гайде, В.П. Захаровим.

Автори цих класифікацій поєднують методи за наступними ознаками:

за якістю: стандартизовані, нестандартизовані;

за призначенням: загальнодіагностичні (тести особистості за типом опитувальників Р. Кеттелла або Г. Айзенка, тести загального інтелекту); тести професійної придатності; тести спеціальних здібностей (технічних, музичних, тести для пілотів); тести досягнень;

за матеріалом, яким оперує випробуваний: бланкові; предметні (кубики Кооса, "додавання фігур" з набору Векслера); апаратурні (пристрої для вивчення особливостей уваги і т.д.);

за кількістю обстежуваних: індивідуальні і групові;

за формою відповіді: усні і письмові;

за провідною орієнтацією: тести на швидкість, тести потужності, змішані тести. У тестах потужності завдання важкі і час вирішення не обмежений; дослідника цікавить як успішність, так і спосіб вирішення завдання;

за ступенем однорідності завдань: гомогенні і гетерогенні (відрізняються тим, що в гомогенних завдання схожі одне з одним і застосовуються для виміру цілком визначених особистісних і інтелектуальних властивостей; у гетерогенних тестах завдання різноманітні і застосовуються для оцінки різноманітних характеристик інтелекту);

за комплексністю: ізольовані тести і тестові набори (батареї);

за характером відповідей на завдання: тести із запропонованими відповідями, тести з вільними відповідями;

за галуззю охоплення психічного: тести особистості й інтелектуальні тести;

за характером розумових дій: вербальні, невербальні.

3. Класифікація методів за А.А. Бодалевим, В.В. Століним.

Автори поєднують методи в групи за різними ознаками:

1) за характеристикою того методичного принципу, який покладено в основу даного прийому:

- об'єктивні тести (у яких є правильна відповідь, тобто правильне виконання завдання);

- стандартизовані самозвіти (тести-опитувальники, відкриті опитувальники);

- шкальні техніки (семантичний диференціал Ч. Осгуда), суб'єктивна класифікація;

- індивідуально-зорієнтовані техніки (ідеографічні) типу рольових репертуарних решіток; проективні техніки;

- діалогічні техніки (бесіди, інтерв'ю, діагностичні ігри);

2) по мірі втягнення в діагностичну процедуру самого психодіагноста і ступеня його впливу на результат психодіагностики: об'єктивні і діалогічні.

Перші характеризуються мінімальним ступенем втягнення психодіагноста в процедуру проведення, обробки й інтерпретації результату, другі - великим ступенем втягнення.

Галузі застосування тестів:

— освіта, підвищення кваліфікації.

— профорієнтація, профпідготовка, підбір і розстановка кадрів.

— психологічні науково-практичні дослідження.

— консультативна і психотерапевтична допомога.

— психологічне консультування підприємств.

— судово-психологічна експертиза.

Тест дозволяє з наперед обумовленим ступенем ймовірності визначити актуальний рівень розвитку в людини необхідних знань, особистісних характеристик, вмінь і навичок. На відміну від інших психологічних методів дослідження, психодіагностика дозволяє отримати кількісні та якісні оцінки вимірювальних характеристик.


2.2 Взаємини в колективі як одна з основних проблем соціально-педагогічної практики


Метод тестів є одним із основних в сучасній психодіагностиці, а за рівнем популярності в освітній і професійній психодіагностиці він міцно отримує першість уже впродовж століття[19,с.31]. Розглядаючи міжособистісні взаємини в якості об’єкта психолого-педагогічної діагностики, виникає необхідність звернутись до групових процесів, які визначають особливості внутрігрупового життя. Правильно оцінити відношення між учнями в класі, необхідно розуміти, що вона спрямована на виявлення загальної соціально-психологічної характеристики класу як цілого, а також становища кожної дитини в системі міжособистісних відношень класу. До основних соціально-психологічних характеристик класу відносять: структуру класу (формальну і неформальну), механізми становлення структури в групі (механізми групової динаміки), соціометричну структуру.

Наведені приклади структур відношення в класі не вимагають спеціальних прийомів діагностики. Вони достатньо очевидні для зовнішнього спостерігача. Складніше зрозуміти, що стало причиною того, що склалась структура певного типу. Для визначення проблем міжособистісних взаємин пропоную декілька основних тестових методик:


Анкета-тест

Учень__________________________________клас_________________

1. Як тебе сприймають однокласники?

• Більшість сприймає мене добре.

• Ніхто особливо не цікавиться мною.

• Мені здається, що більшість однокласників не хоче, щоб я був з ними в одному класі.

2. Як ти оцінюєш своїх однокласників?

• Наш клас дуже дружний.

• Наш клас не дуже дружний, але, якби з нами щось проводили, то всі брали б участь.

• Наш клас зовсім не дружний.

3. Чи задоволений ти тим, як твої товариші ставляться до тебе?

• Повністю задоволений.

• Хотів би, щоб більше дітей зі мною дружили, запрошували в гості, в кіно.

• Мене не люблять в класі.

4. Твоя позиція щодо класу.

• Я хочу, щоб наш клас був дружним.

• Мені все одно.

• Я не хочу, щоб проводили якісь заходи, бо не братиму участь.

Продовж речення:

Я б не хотів, щоб на уроці...

Я хотів би, щоб не було таких уроків, як...

Найбільше мені подобається на таких уроках, як...

Анкета-тест для вивчення взаємин у колективі

Учень__________________________________клас__________________

1. Скільки тобі років?

2. Ти любиш школу?

• дуже люблю;

• не люблю;

• трішки люблю.

3. Як ти почуваєшся в школі?

• спокійно;

• весело;

• нудно;

• страшно;

• комфортно;

• неспокійно;

• самотньо.

4. Які маєш проблеми у взаємовідносинах з однокласниками?

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

5. Яке ставлення до людини переважає у вашому класі?

• розуміння;

• байдужість;

• насилля;

• повага і довіра;

• співпереживання;

• переслідування і кепкування;

• готовність допомогти.

6. Чи хотів би ти запросити до себе на день народження когось із учителів?

• так;

• ні.

7. Як би ти охарактеризував взаємовідносини між учнями у вашому класі?

• дружба, співпраця, піклування одне про одного і водночас відповідальність перед колективом за свої вчинки;

• товариські, але не дуже міцні і щирі;

• цілковита байдужість, ніхто ніким не цікавиться;

• уявна злагода та прихований тиск тих, хто дужчий;

• ми всі підкоряємося одному «королю» або групі нахабних і небезпечних;

• ми весь час сперечаємося і сваримося;

• взаємовідносини різні, залежно від ситуації.

8. Найкращим спілкуванням з однокласниками я вважаю:

• разом вчити уроки;

• виїздити на природу;

• брати участь у громадській діяльності;

• захищати їх від ворогів;

• триматися від них подалі;

• проводити вільний час;

• допомагати тим, хто потребує цього;

• обговорювати особисті проблеми;

• святкувати свій день народження;

• звертатися до них по допомогу.

9. Яке твердження найбільше відповідає твоїй життєвій позиції?

• я відчуваю потребу завжди безкорисливо допомагати іншим людям;

• я готовий пожертвувати своїми інтересами заради інших;

• я намагаюся поєднувати власні інтереси з потребами і інтересами інших людей;

• я готовий допомагати людям, якщо це не суперечить моїм інтересам;

• я намагаюся не турбувати інших через свої особисті проблеми;

• я можу співчувати іншій людині, але витрачати час на всіляку допомогу не можу;

• допомагаю іншим, якщо це і мені дає якусь користь;

• мене не цікавлять інші люди.

10. Хто має втрутитися і допомогти учневі, якщо він став на неправильний шлях (не відвідує школу, порушує закони, вживає наркотики)?

• ніхто;

• однокласники;

• вчителі;

• батьки;

• міліція;

• церква;

• психолог;

• соціальний педагог;

• я особисто.


2.3 Переваги та недоліки психолого-педагогічного тестування


Перед тим, як розглянути можливі переваги і недоліки психологічного тестування, варто визначитися із самим поняттям «тест». Тест – це стандартизоване, часто обмежене в часі дослідження, призначене для встановлення кількісних (і якісних) індивідуально психологічних розходжень. Під тестом розуміється специфічний інструмент для оцінювання психологічних якостей особистості. Він складається із сукупності завдань або питань, пропонованих у стандартних умовах і призначених для виявлення часткових типів поведінки.

Ці визначення містять наступні загальні моменти: тест – це один із методів виміру в психодіагностиці поряд з такими, як проективні методи, стандартизовані самозвіти, інтерв'ю, апаратурні методи та ін.; це метод виміру властивостей особистості й особливостей інтелекту; це метод виміру, що характеризується високим ступенем об'єктивності, надійності і валідності.

Об'єктивність, валідність і надійність - вимоги, які повинен задовольняти кожен тест.

Об'єктивність психологічного тесту означає, що первинні показники, їх оцінка й інтерпретація не залежать від поведінки і суб'єктивних суджень експериментатора. Первинними називають показники, отримані після обробки даних виконання респондентом тестових завдань. Виражаються первинні показники в так званих "сирих балах".

Домогтися об'єктивності психологічного тесту можна при виконанні наступних умов: однаковість процедури проведення тесту для одержання результатів, зрівняних з нормою; однаковість оцінки виконання тесту; визначення норми виконання тесту для зіставлення з ними показників, отриманих у результаті обробки даних тестування. Ці три умови називають етапами стандартизації психологічного тесту.

Перший етап стандартизації психологічного тесту полягає в створенні однакової процедури тестування. Вона включає визначення наступних моментів діагностичної ситуації:

- умови тестування (приміщення, освітлення та ін. зовнішні фактори). Очевидно, що обсяг короткочасної пам'яті краще вимірювати (наприклад, за допомогою субтеста повторення цифрових рядів у тесті Векслера), коли немає зовнішніх подразників, таких як сторонні звуки, голоси і т.д.;

- зміст інструкції й особливості її пред'явлення (тон голосу, паузи, швидкість мовлення і т.д.);

- наявність стандартного стимульного матеріалу. Наприклад, вірогідність отриманих результатів істотно залежить від того, чи пропонуються респонденту виготовлені саморобні карти Г. Роршаха або стандартні - з певною колірною гамою і колірними відтінками;

- тимчасові обмеження виконання даного тесту. Наприклад, для виконання тесту Равена дорослому респонденту дається 20 хвилин;

- стандартний бланк для виконання даного тесту. Використання стандартного бланка полегшує процедуру обробки;

- врахування впливу ситуаційних перемінних на процес і результат тестування. Під перемінними мається на увазі стан випробуваного (втома, перенапруга і т.д.), нестандартні умови тестування (погане освітлення, відсутність вентиляції та ін.), переривання тестування;

- врахування впливу поведінки діагноста на процес і результат тестування. Наприклад, що схвально-заохочуюча поведінка експериментатора під час тестування може сприйматися респондентом як підказка "правильної відповіді" та ін.

- врахування впливу досвіду респондента в тестуванні. Природно, що респондент, який уже не в перший раз проходить процедуру тестування, переборов почуття невідомості і виробив певне ставлення до тестової ситуації. Наприклад, якщо респондент уже виконував тест Равена, то, швидше за все, не варто його пропонувати йому в другий раз.

Другий етап стандартизації психологічного тесту полягає в створенні однакової оцінки виконання тесту: стандартної інтерпретації отриманих результатів і попередньої стандартної обробки. Цей етап передбачає також порівняння отриманих показників з нормою виконання цього тесту для даного віку (наприклад, у тестах інтелекту), статі і т.д.

Третій етап стандартизації психологічного тесту полягає у визначенні норм виконання тесту. Норми розробляються для різного віку, професій та ін. Ось деякі з існуючих видів норм:

- шкільні норми розробляються на основі тестів шкільних досягнень або тестів шкільних здібностей. Вони встановлюються для кожного шкільного ступеня і діють на всій території країни;

- професійні норми встановлюються на основі тестів для різних професійних груп (наприклад, механіків різного профілю, друкарок та ін.);

- локальні норми встановлюються і застосовуються для вузьких категорій людей, які відрізняються наявністю загальної ознаки - віку, статі, географічного району, соціо-економічного статусу та ін. Наприклад, для тесту Векслера на інтелект норми обмежені віковими рамками;

- національні норми розробляються для представників даної народності, нації, країни в цілому. Необхідність таких норм визначається конкретною культурою, моральними вимогами і традиціями кожної нації.

Наявність нормативних даних (норм) у стандартизованих методах психодіагностики є їх істотною характеристикою. Норми необхідні при інтерпретації тестових результатів (первинних показників) як еталон, з яким порівнюються результати тестування.

Усі методи психологічної діагностики, починаючи зі стандартизованих і закінчуючи нестандартизованими, спрямовані на вимір властивостей особистості й особливостей інтелекту. Кожен метод призначений для виміру якоїсь властивості, що і визначає зміст цього методу. Відомості про ступінь, за якого тест дійсно вимірює те, для чого він призначений, входять у поняття валідності.

Наприклад, методика "Кільця Ландольта" призначена для виміру таких властивостей уваги, як концентрація, переключення уваги. У психології існують визначення понять концентрації уваги і її здібності до переключення. Вважається, що висновки, сформульовані на підставі результатів тестування за допомогою "Кілець Ландольта", цілком відбивають зміст визначень цих властивостей уваги. Виходить, ця методика дійсно вимірює те, для чого вона призначена.

Крім загального значення до поняття валідності входять багато інших відомостей. Існують різні типи і види валідності, у яких відбиті ці відомості. Нижче наведені деякі типи.

1. Практична валідність характеризує тест не стільки з боку його психологічного змісту, скільки з погляду його цінності відносно досягнення певної практичної мети (прогнозування, діагностики). Виділяють підтипи практичної валідності: прогностична і співпадаюча. Тест із високою прогностичною валідністю дозволяє зробити прогноз, на скільки успішно випробуваний виконуватиме певну діяльність згодом. Тест із високою співпадаючою валідністю дозволяє відповісти на запитання: "Якою є імовірність того, що індивід Х має властивість У на даний момент часу?"

2. Валідність за обсягом відбиває ступінь, в якому обсяг тесту вибірково репрезентує той клас ситуацій або навчального матеріалу, відносно якого повинні бути зроблені висновки. Валідність за обсягом показує, у якому обсязі, в якій мірі психічна властивість відбита в методиці.

3. Оцінна валідність виражає ступінь кореляції (відповідності) між показниками, отриманими випробуваними за даним методом, і оцінками вимірювальної властивості з боку експертів. Наприклад, при валідації (перевірці тесту на валідність) тестів оцінки розумових здібностей школярів в якості експертів зазвичай виступають вчителі.

4. Зовнішня валідність означає, що враження, яке створюється у неспеціалістів при знайомстві зі стимульним матеріалом і зовнішньою стороною тестування, відповідає заявленому змісту методу.

Ефективна методика може бути створена, якщо вона пройшла всі етапи валідації, тобто коли прийняті міри для надання їй змістовної валідності.

Про високу надійність методу говорять у тому випадку, коли метод точно вимірює ту властивість, для виміру якої він призначений. В якості критеріїв точності можна відзначити наступні:

1. При повторному застосуванні методу до тих же випробуваних у тих самих умовах через певний інтервал часу результати обох тестувань істотно не відрізняються між собою.

2. Дії випадкових сторонніх факторів не здійснюють істотного впливу на результати тестування. В якості сторонніх факторів можна назвати наступні: емоційний стан і стомлення, якщо вони не входять до кола досліджуваних характеристик, температуру, освітленість приміщення та ін. Такі сторонні випадкові фактори ще називають факторами нестабільності вимірювальної процедури.

3. При повторному застосуванні методу до тих же самих випробуваних через певний інтервал часу у змінених умовах результати обох тестувань істотно не відрізняються між собою. Під зміненими маються на увазі наступні умови: інший експериментатор, стан респондента та ін.

Тест може бути надійним, але не валідним. Це означає, що він вимірює якусь властивість дуже точно, але яке саме - залишається під сумнівом. У такій ситуації необхідна більш точна валідізація тесту, як змістовна, так і практична.

До безперечних достоїнств тестів відноситься об'єктивний характер процедури, можливість повторного огляду результатів, що ґрунтується на виконанні укладачем тестів вимог психометрії, тобто вимог репрезентативності, надійності, валідності.

Репрезентативність - відповідність тестових норм вибірки стандартизації тестовим нормам популяції, на якій застосовується тест. Надійність - стійкість процедури виміру, незалежність від випадкових величин. Валідність - відповідність методики вимірюваному концепту.

Якщо всі ці психологічні процедури не виконані відповідно до тесту, то його використання не носить науково обґрунтованого характеру, а є так само довільним, як і будь-яка життєва ситуація розуміння людьми один одного. Результат буде залежати від безлічі випадків.

Знання психометрики дає психологу необхідний матеріал для розуміння обмеженості методик, тих припущень, які були зроблені їх авторами для цілей дослідження. Людина при роботі з тестом активна і може застосовувати такий спосіб дії, таке ставлення до ситуації завдання, які розроблені методики зовсім не передбачали. Діапазон же застосування тестів дуже вузький і часто зводиться до тієї вибірки, на якій відбувалася розробка тесту.


Висновок до другого розділу


Тестування - основний метод психодіагностики. Тест (від англ. - досвід, проба) - метод психодіагностики, що використовує стандартизовані відповіді і задачі (тести), які мають певну шкалу значень.

У співвідношенні з науковим підходом, потрібно відзначити, що в психодіагностичних процедурах кожен з параметрів, що вивчається, повинен бути теоретично обґрунтованим, мати практичне значення і бути адекватним до певної діяльності. Психодіагностичні процедури повинні мати вимірювально-дослідну направленість на отримання якісних та кількісних характеристик. Зараз психодіагностичний метод може бути реалізований у вигляді трьох різних підходів:

1) об'єктивний діагностичний підхід (на основі оцінки успішності реальної і змодельованої діяльності);

2) суб'єктивний підхід (на основі даних, які піддослідний повідомляє про себе; самооцінка; самоаналіз);

ВИСНОВКИ


Курсова робота досліджувала одне з актуальних питань сучасної психолого-педагогічної науки і практики – використання психолого-педагогічної діагностики в соціально-педагогічній роботі. Вивчення та аналіз ряду літературних джерел із зазначеного питання, дали змогу зробити такі висновки і узагальнення:

Проаналізувавши літературні дані стало зрозуміло, що діагностика відноситься до найбільш загальних комплексних соціальних технологій, що використовуються на всіх етапах соціально-педагогічної роботи. Вивчення наукових досягнень і оволодіння навиками, які дозволяють займатись діагностичною діяльністю, відноситься до числа необхідних вмінь спеціалістів соціально-педагогічної діяльності.

Соціальна педагогіка як наука і як область практичної діяльності є однією з найбільш молодих, що обумовлює дефіцит власних методів і активне використання методів із суміжних областей. Де соціальний педагог є міждисціплінарним фахівцем і повинен володіти методами соціальної, психологічної, педагогічної, соціально-педагогічної та комплексної психолого-педагогічної діагностики.

Головні завдання психолого-педагогічної діагностики:

одержати необхідної повноти інформацію, необхідну для постановки діагнозу і забезпечити кваліфіковану реалізацію наступних етапів (під етапів);

уточнити соціально-педагогічні проблеми клієнта;

підготувати необхідну інформацію для прогностичної діяльності в кожній ситуації.

Постановка соціально-педагогічного діагнозу неможлива без опори на теоретичні уявлення, про той чи інший досліджуваний феномен.

У технології психолого-педагогічної діагностики виділяють ряд процедурних етапів:

знайомство з клієнтом, визначення завдань, виділення складу ситуацій, що діагностуються, параметрів цієї ситуації, вибір основних показників або критеріїв;

вимір і аналіз показників;

формулювання висновків діагнозу.

Узагальнюючи дані, отриманні за рахунок детального огляду науково-теоретичної літератури з проблем психолого-педагогічної діагностики, як базового етапу в роботі соціального педагога можна констатувати, що соціальному педагогу доводиться користуватися різними видами діагностики, пристосовуючи їх до власної мети задля досягнення об’єктивного та вірного результату соціально-педагогічних досліджень.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


Заверико Н. В. Теоретичні засади соціально-педагогічної технології роботи з підлітками / Н. В. Заверико // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова : зб.наук. пр. – К. :НПУ імені М. П. Драгоманова, 2004. – № 2. – Серія 11. Соціологія. Соціальна робота. Управління. – С. 80–86.

Липский И. А. Технологический потенциал социально – педагогической деятельности / И. А. Липский // Педагогика. – 2004. – № 9. – С. 34–42.

Лютий В. П. Технологія соціальної роботи : конспект лекцій / Лютий В. П. – К. : Академія праці та соціальних відносин ФПУ, 2003. – 75 с.

Марков М. Технология и эффективность социального управления / Марков М.. – М. : Прогресс, 1982. – 267 с.

Никитин В. А. Социальная работа: проблемы теории и подготовки специалистов : учеб. пособ. / Никитин В. А. – М. : Московский психолого-социальный институт, 2002. – 236 с.

Харченко С. Я. Соціально-педагогічні технології : навч.-метод. посіб / С. Я. Харченко, Н. П. Краснова, Л. П. Харченко. – Луганськ : Альма – матер, 2005. – 552 с.

Алєксєєнко Т. Ф. Технології соціально-педагогічної роботи в територіальній громаді / Т. Ф. Алєксєєнко // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2004. – № 2. – С. 19–24.

Анастази А., Урбина С. Психологическое тестирование. – СПб.: Питер, 2001. – 688 с.

Битянова М.Р., Азарова Т.В., Афанасьева Е.И., Васильева Н.Л. Работа психолога в начальной школе. - М.: Изд-во «Совершенство», 1998. – 352

Бодалев А. А., Столин В. В. Общая психодиагностика. – СПб.: Изд-во «Речь», 2004. – 440 с.

Бурлачук Л. Ф. Психодиагностика. – СПб.: Питер, 2002. – 352 с.


Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической диагностике. - К.: Наукова думка, 1989. - 200с.

Бурлачук Л.Ф., Савченко Е.П. Психодиагностика (психодиагностический инструментарий и его применение в условиях социальных служб). - К.: »А.Л.Д.», 1985.

Войтко В. И., Гильбух Ю. З. Школьная психодиагностика: достижения и перспективы. – Киев, 1980.

Готовность детей к школе. Диагностика психического развития и коррекция его неблагоприятных вариантов: Методические разработки для школьного психолога / Е. А. Бугрименко, А. Л. Венгер, К. Н. Поливанова, Е. Ю. Сушкова. - М., 1989. – 88 с.

Гуткина Н. И. Психологическая готовность к школе. – М.: Компенс-центр, 1993. – 176с.

Диагностическая и коррекционная работа школьного психолога / Под ред. Дубровиной И. В. - М.: изд. АПН СССР, 1987. - 178 с.

Дружинин В. Н. Психодиагностика общих способностей. – М.: «Академия», 1996. – 224 с.

Корольчук М.С., Осьодло В.І. Психодіагностика: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів За загальною редакцією М.С.Корольчука. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2004. – 400 с.

Кулагин Б.В. Основы профессиональной психодиагностики. - Л.: Медицина, 1984. – 216 с.

Моляко В. А., Литвинова Н. И., Коваленко А. Б. Психологические проблемы творческой деятельности. – К.: Знание, 1990. – 16 с.

Научно-методические основы использования в школьной психологической службе конкретных психодиагностических методик / Под ред. Дубровиной И.В. - М.: Изд. АПН СССР, 1988. - 166с.

Немов Р.С. Психология. Кн. 3: Экспериментальная педагогическая психология и психодиагностика. - М.: Просвещение: ВЛАДОС, 1995. – 512с.

Непомнящая Н. И. Психодиагностика личности: Теория и практика: Учеб. Пособие для студ. высш. учеб. заведений. – М.: ВЛАДОС, 2001. – 192 с.

Освітні технології: Навч.-метод. посіб./ О.М.Пєхота, А.З. Кіктенко, О.М.Любарська та ін.; За заг. Ред.. О.М.Пєхоти. – К.: А.С.К., 2002. – 255 с.

Общая психодиагностика / Под ред. Бодалева А.А., Столина В.В. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1987. - 304с.

Основы психодиагностики / Под общей ред. Шмелева А.Г. - Москва, Ростов-на-Дону: »Феникс», 1996. - 544с.

Психодиагностика: теория и практика. Пер. с нем. / Общ. ред. Н. Ф. Талызиной. – М.: Прогресс, 1986. – 207 с.

Психологическая диагностика: Проблемы и исследования / Под ред. К.М.Гуревича. - М.: Педагогика, 1981.-232с.

Рабочая книга школьного психолога / Под ред. И. В. Дубровиной. - М.: Просвещение, 1991.-303с.

Рибалка В. В. Психологія розвитку творчої особистості: Навч. Посібник. – К., ІЗМН, 1996. – 236 с.

Рогов Е. И. Настольная книга практического психолога в образовании: Учебное пособие. - М.: ВЛАДОС, 1995. – 529 с.

Скребець В.О. Основи психодіагностики. Навчальний посібник. – 3 вид., перекладене з рос., перероблене та доповнене. – К.: Видавничий Дім «Слово». 2003. – 192с.

Собчик Л. Н. Психология индивидуальности. Теория и практика психодиагностики. – СПб.: «Речь», 2003. – 624 с.

Соколова Е. Т. Проективные методы исследования личности. – М., 1980. – 176с.

Сонин В. А. Психодиагностическое познание профессиональной деятельности: Учебн. Пособие. – СПб.: «Речь», 2004. – 408с.

Фридман Л.М. и др. Изучение личности учащегося и ученических коллективов. - М.: Просвещение, 1988. - 207с.

Шапарь В. Б., Тимченко А. В., Швыдченко В. Н. Практическая психология. Инструментарий. – Ростов н/Д.: «Феникс», 2002. – 688с.

Шевандрин Н. И. Психодиагностика, коррекция и развитие личности. – М.: ВЛАДОС, 1999. – 512 с.

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: