Пісня на уроці англійської мови в старшій школі
Сформулюємо методичні переваги пісень в навчанні іноземної мови:
Пісні як один з видів мовленнєвого спілкування являються засобом більш міцного засвоєння і розширення лексичного запасу, так як включають нові слова та вирази. В піснях вже знайома лексика зустрічається в новому контекстуальному оточенні, що допомагає її активізації;
В піснях краще засвоюються та активізуються граматичні конструкції. В деяких країнах видаються пісні для навчання найпоширеніших конструкцій;
Пісні сприяють вдосконаленню навичок іншомовної вимови, розвитку музикального слуху. Встановлено, що музикальний слух, слухова увага і слуховий контроль знаходяться в тісному взаємозв’язку з розвитком артикуляційного апарату. Розучування та виконання коротких, нескладних пісень частими повторами допомагають закріпити правильну артикуляцію і вимову звуків, правила фразового наголосу, особливості ритму і т.д.;
Пісні сприяють естетичному вихованню учнів, об’єднанню колективу, більш повному розкриттю творчих здібностей кожного. Завдяки музиці на уроці утворюється сприятливий психологічний клімат, знижується психологічне навантаження, активізується мовна діяльність, зростає емоціональний тонус, підтримується інтерес до вивчення іноземної мови;
Пісні та інші музичні твори стимулюють монологічні та діалогічні висловлювання, служать основою розвитку мовленнєво-розумової діяльності школярів, сприяють розвитку як підготованого так і непідготованого мовлення [12, с.45-48]
Що до етапів уроку, на яких пісенний матеріал може бути використаний, то вони різні. В залежності від методичної задачі окремого етапу пісенний матеріал використовується:
Для фонетичної зарядки на початку уроку;
На етапі введення, первинного закріплення, а також тренування дітей в використанні лексичного та граматичного матеріалу;
На любому етапі уроку як стимул для розвитку мовних навичок та вмінь;
Як свого роду релаксація в середині або в кінці уроку, коли учням потрібна розрядка, що знімає напруження, відновлюючи їх працездатність.
Методика по використанню кожної пісні передбачає попереднє введення, активізацію і закріплення лексико-граматичного матеріалу пісень, які використовуються.
Приблизна послідовність роботи з піснею:
Коротке вступне слово про пісню (її характер, стиль і особливості акомпанементу, основний зміст, історія створення і т.д.), установка на перше сприйняття пісні;
Перше музичне пред’явлення пісні; знайомство з музичною стороною пісні: особливостями мелодії, ритму, розділення на музичні фрази;
Перевірка розуміння змісту пісні (дослівний переклад тексту загальними зусиллями учнів під керівництво вчителя);
Фонетичне опрацювання тексту пісні. На навчальному етапі навчання іноземній мові доцільно використовувати в цих цілях в основному спосіб імітації;
Повторне прослуховування пісні: роботу на цьому етапі доцільно проводити з опорою на текст;
Читання тексту пісні з подальшим відпрацюванням звуків та інтонацій, роботу також рекомендується проводити з опорою на текст пісні;
Розучування мелодії в процесі спільного виконання пісні з використанням фонограми, а також акомпанементу.
На послідуючих двох-трьох уроках достатньо повторити пісню один-два рази, щоб її слова запам’яталися міцно та надовго. В пам’яті учнів закріпляються необхідні для мовлення словосполучення і граматичні структури [18, с. 72-73].
Стимулом для бесід та дискусій можуть стати сучасні, популярні серед молоді пісні. Можна запропонувати самим учням принести їх на урок в записі. Бажано, щоб вони були цікаві за змістом та стимулювали учнів до послідуючого обговорення, висловлювання свого відношення до пісні, її змісту та виконання [30].
Етапи навчання аудіювання
аудіювання пісня англійська мова урок
Навчання аудіювання як діяльності передбачає формування аудитивних навичок та вмінь, а також удосконалення механізмів рецептивного плану, які обслуговують цей вид діяльності. Вирішення завдань, пов'язаних з розвитком навичок, сприяє формуванню автоматизованих компонентів акту аудіювання, що скорочує процес впізнавання та ідентифікації мовленнєвих сигналів з доведенням його до рівня одномоментного симультанного впізнавання. Навчання аудитивних умінь повинно виробити здатність проникати в смисл мовлення з переходом від нижчих до вищих рівнів розуміння. При цьому робота над механізмами рецептивного плану передбачає розширення обсягу оперативної пам'яті, формування мовленнєвого слуху, зменшення часу внутрішнього промовляння. Матеріалом для навчання служать мовленнєві одиниці різних типів.
В методичному плані навчання аудіювання — це спеціально організована програма дій з текстом, що сприймається на слух. Оскільки це внутрішня діяльність, яка не піддається спостереженню, то необхідно поступово навчати окремих дій, які є її складовими компонентами. Ці дії є об'єктом цілеспрямованого формування і розглядаються як проміжні цілі навчання аудіювання. Досягнення проміжних цілей проходить поетапно. На кожному етапі формуються відповідні механізми аудіювання мовленнєвих одиниць різних рівнів:
1) словоформи, вільного словосполучення, фрази
2) понадфразової єдності,
3) цілого тексту.
З допомогою цих дій розвивається механізм прогнозування, який відіграє дуже важливу роль у сприйманні мовлення на слух.
Етап навчання аудіювання на рівні фрази передбачає дії, спрямовані на:
— розуміння повідомлень даного рівня, побудованих на знайомому матеріалі; реакція на почуте — невербальна (дії, символи і т. і.);
— розуміння повідомлення з незнайомим мовним матеріалом; реакція на почуте — вербальна (з допомогою засвоєних мовленнєвих зразків, що відповідають темі чи ситуації);
— розпізнавання початку повідомлення і його завершення.
Етап навчання аудіювання на понадфразовому рівні передбачає дії, що забезпечують:
— розуміння монологічного повідомлення даного рівня, побудованого на повністю знайомому матеріалі; реакція на почуте — невербальна або коротка вербальна;
— розуміння мікродіалогів з наступним визначенням характеру взаємодії партнерів шляхом віднесення сприйнятого діалогу до одного з відомих учням комунікативних (структурно-функціональних) типів мікродіалогів: діалогу-обміну думками, діалогу-волевиявлення, ритуалізованого діалогу.
Етап навчання аудіювання на рівні цілого тексту передбачає дії, за допомогою яких досягається:
— розуміння зв'язного (монологічного) мовлення, побудованого на повністю знайомому матеріалі, шляхом членування тексту на смислові частини або виділення інформаційних точок; реакція на почуте — невербальна (дії, символи і т. і.);
— розуміння повідомлення з незнайомим мовним матеріалом; реакція на почуте — невербальна або вербальна як у процесі слухання, так і після нього;
— розуміння зв'язного тексту, побудованого тільки на знайомому матеріалі, але такого, що передбачає антиципацію змісту повідомлення по його заголовку, придумування іншого заголовку чи вибір із даних "готових" заголовків найбільш прийнятного, вибір із даних після тексту речень, що відповідають або не відповідають його змісту і т. п.;
— розуміння діалогічного тексту, побудованого на знайомому матеріалі, із завданням на виявлення кількості учасників бесіди, їх характеристик; реакція вербальна або у вигляді відповіді на запитання, тесту множинного вибору і т. п.;
— розуміння зв'язного тексту, що містить деякі незнайомі елементи: слова, словосполучення, про значення яких можна здогадатися на підставі співзвучності з рідною мовою (опора на здогадку, мовний досвід); розуміння можна перевірити за допомогою тесту множинного вибору, відповідей на запитання і т. п.;
— розуміння зв'язного тексту з деякими незнайомими елементами, але здогадка про їх значення здійснюється за формальними ознаками з опорою на знання та асоціативні зв'язки в іноземній мові;
— розуміння зв'язного тексту з наявними незнайомими елементами; здогадка про їх значення здійснюється за контекстом, з опорою на смислові зв'язки;
— розуміння зв'язного тексту, побудованого переважно на незнайомому матеріалі, але з виділенням спеціальних перешкод з метою подолання їх шляхом перепитувань, прохання уточнити сказане і т. п.
Усі ці дії формуються в цілісній системі вправ. [15, с. 130 – 132)].
Система вправ для навчання аудіювання
Під системою вправ розуміється організація взаємозв'язаних дій, розташованих в порядку наростання мовних і операційних труднощів, з врахуванням послідовності становлення мовних умінь і навиків в різних видах мовленнєвої діяльності.
Послідовність формування умінь і навичок сприйняття мови на слух реалізується ієрархічною побудовою вправ, які розділяються на дві підсистеми, - підготовчі (мовні) і мовні, які розділяються, у свою чергу, на групи - (вправи для зняття лінгвістичних труднощів аудіювання, вправи для усунення психологічних складнощів аудіювання), що включають типи і види вправ.
При побудові системи вправ для аудіювання слід враховувати наступне:
1) взаємодія аудіювання і мовлення як двох форм усного спілкування;
2) взаємодія підготовчих і мовних вправ, їх дозування і послідовність виконання залежать від мовленнєвої підготовки учнів і їх мовленнєвого досвіду, зокрема, в області сприйняття на слух;
3) поступове збільшення труднощів, що дозволить гарантувати можливість виконання вправ на різних етапах навчання. [14, с.59].
Система вправ для навчання аудіюванню повинна забезпечити:
а) відповідність вправ психологічним і лінгвістичним складнощам повідомлень, що сприймаються на слух;
б) можливість взаємодії аудіювання з іншими видами мовленнєвої діяльності, і в першу чергу аудіювання і мовлення як двох форм усного спілкування;
в) управління процесом формування умінь і навичок аудіювання;
г) успішну реалізацію кінцевої практичної мети і проміжних завдань навчання;
д) поступове збільшення навантаження, що дозволить гарантувати посильність виконання вправ на різних етапах навчання [13, с.179].
Колектив авторів підручника «Методика навчання іншомовного спілкування» під керівництвом С. Ю. Ніколаєвої відокремлюють дві підсистеми вправ для навчання аудіювання:
1) вправи для формування мовленнєвих навичок аудіювання
2) вправи для розвитку вмінь аудіювання.
До першої підсистеми включаються 3 групи вправ:
— вправи для формування фонетичних навичок аудіювання (фонематичного та інтонаційного слуху);
— вправи для формування лексичних навичок аудіювання;
— вправи для формування граматичних навичок аудіювання.
До другої підсистеми входять 2 групи вправ:
— вправи, що готують учнів до аудіювання текстів;
— вправи в аудіюванні текстів
І підсистема вправ
Мета вправ І підсистеми - сформувати в учнів слухові, лексичні та граматичні навички аудіювання. Формування слухових навичок передбачає розвиток в учнів фонематичного та інтонаційного слуху.
До І підсистеми входять некомунікативні та умовно-комунікативні рецептивні вправи.
Некомунікативні вправи включають такі види вправ: на сприйняття, впізнавання або розрізнення звука, термінального тону, лексичної одиниці, граматичної структури; умовно-комунікативні: вправи на аудіювання повідомлень, запитань, розпоряджень тощо на рівні фрази.
До цієї підсистеми вправ відносяться і спеціальні вправи, спрямовані на розвиток мовленнєвих механізмів аудіювання (імовірного прогнозування, уваги та аудитивної пам'яті, осмислення).
В цілому вправи цієї групи спрямовані на подолання ізольованих, штучно виділених труднощів; вони є лише першою сходинкою до формування вмінь аудіювання.
Зупинимося більш детально на вправах другої підсистеми.
II підсистема вправ
Мета вправ II підсистеми - розвинути в учнів уміння аудіювання. До цієї підсистеми входять умовно-комунікативні та комунікативні рецептивні вправи. Умовно-комунікативні вправи включають такі види вправ: аудіювання повідомлень, запитань, розпоряджень на понадфразовому рівні; комунікативні: вправи на аудіювання текстів з метою одержання інформації.
Комунікативні вправи по суті є керованою мовленнєвою діяльністю; вони забезпечують практику в аудіюванні на основі комплексного подолання аудитивних труднощів. Виконуючи мовленнєві вправи, учні оволодівають уміннями передбачати зміст, виділяти головне, знаходити другорядні деталі, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, зосереджувати увагу на діях і характеристиках персонажів, простежувати логічну послідовність подій і дотримуватися її при передачі змісту. При цьому у вправах для навчання аудіювання важливо враховувати взаємозв'язок аудіювання і говоріння як двох сторін усного мовлення, та аудіювання і читання як двох видів рецептивної діяльності.
Розглянемо приклади вправ другої групи.
1. Вправи на передбачення змісту тексту і розвиток уяви.
а) Послухайте початок жарту і запропонуйте свій варіант його завершення.
б) Послухайте початок розповіді і здогадайтесь, що відбулося далі.
Учні пропонують свої варіанти закінчення розповіді, після чого учитель знайомить їх з авторським варіантом. Визначається, чия розповідь найбільш відповідає авторському варіанту.
в) Подивіться на малюнок, послухайте його опис і запропонуйте свій варіант розвитку подій.
2. Вправи на визначення логічної послідовності подій.
а) Послухайте текст і розкажіть в логічній послідовності про дії головного героя.
б) Послухайте розповідь і передайте її зміст 4-5 реченнями (рідною мовою).
в) Послухайте розповідь, розгляньте малюнки і розмістіть їх відповідно до подій у розповіді.
3. Вправи на розуміння тексту без домислювань.
а) Послухайте розповідь і скажіть, чи було в ній таке речення .... Перекажіть сприйнятий текст.
б) Послухайте дві розповіді і скажіть, чим вони відрізняються. Наприклад, перша розповідь відрізняється від другої лише заключним реченням.
в) Подивіться на малюнок і послухайте розповідь. Скажіть, які невідповідності ви помітили.
г) Послухайте розповідь учителя, потім прочитайте близький до неї за змістом текст і підкресліть речення, яких не було в розповіді вчителя.
4. Вправи на розуміння основної думки / точного розуміння тексту.
а) Послухайте текст і виберіть із декількох малюнків такий, що відповідає змісту тексту.
б) Послухайте текст і намалюйте місце (зобразіть схематично), в якому відбувається дія, і персонаж, про якого йдеться у тексті.
в) Визначіть, яка із двох почутих вами розповідей відповідає змісту малюнка.
г) Послухайте розповідь і виберіть/придумайте до неї заголовок. Поясніть, чому саме так ви назвали розповідь.
У процесі навчання аудіювання вчитель має передбачити три етапи роботи:
1) формулювання інструкції,
2) презентацію аудіоматеріалу,
3) контроль розуміння прослуханого [15, с. 130 – 132].
В свою чергу такі автори як Н.Д. Гальскова і Н.И. Гез у методиці розрізняють дві підсистеми: підготовчі/тренувальні і мовленнєві/комунікативні. Підсистема підготовчих/тренувальних вправ є украй важливою ланкою загальної системи вправ, хоча це ще не мовна діяльність, а створення основи і засобів для її здійснення. Мета підготовчих вправ полягає в тому, аби заздалегідь (до слухання тексту) зняти труднощі лінгвістичного або психологічного характеру, розвинути уміння логіко-смислової обробки знаків нижчого рівня - від слів до мікротекстів, що дозволить аудиторові зосередити свою увагу на сприйнятті вмісту [8, с.181].
Ці вправи дають можливість перевірити глибину свідомості вмісту, тобто міра проникнення в підтекст, в прагматичний аспект вислову. Вправи пов'язані із залученням нових фактів і відомостей, відрізняються критичною спрямованістю і установкою на вибіркове запам'ятовування найцікавішої інформації [8, с.186].
1.6 Робота з аудіотекстом на трьох етапах (pre-listening, while-listening, post-listening) та специфіка вправ характерних для кожного з них
Аналіз організації навчання аудіювання в зарубіжних підручниках (Upstream, New Discovery) і навчальних посібниках дозволив виділити три основні етапи роботи з аудіотекстом: передтекстовий (pre-listening), текстовий (while-listening) і післятекстовий (post-listening /comprehension check).
Автори (В. Еванс (V. Evans), Л. Едвардс (L. Edwards), Б. Ебс (B. Abbs), І. Фріберн (I. Freebairn) прагнуть динамічно поєднувати різні форми роботи з аудіо-текстом, що сприяє достатньо повному і ефективному управлінню процесом розуміння зв'язної іноземної мови на слух учнями, і значною мірою інтенсифікує навчання аудіювання як виду мовленнєвої діяльності.
Як зазначає Абрамовська Н.Ю., завдання, направлені на подолання труднощів розуміння різностильових автентичних аудіотекстів, визначаються етапом навчання, характером і стильовою приналежністю тексту.
Не можна недооцінювати важливість передтекстового коментаря, який повинен поєднувати в собі роз'яснення культурознавчого і країнознавчого фонів, мотиву спілкування і комунікативних завдань [2, с.112.].
На передтекстовому етапі роботи з різностильовими текстами використовуються наступні види роботи:
- введення нових слів, ілюстрація прикладами;
- контроль розуміння нових слів в реченнях з аудіотексту з використанням візуальної наочності;
- робота з найбільш складними граматичними структурами в реченнях з тексту книжкового стилю, їх пізнавання, диференціювання, встановлення взаємодії початкової форми (наприклад інфінітива) з актуальною в конкретному реченні (видочасова форма, пасивний стан);
- тематичне угрупування слів з аудіотексту;
- аудіювання найбільш важких слів і граматичних структур в реченнях;
- робота з неповними, незавершеними реченнями, граматично неправильними, з погляду конструкцій, їх пізнавання, диференціювання, встановлення взаємодії початкової форми з актуальною;
- вибіркове аудіювання фрагментів тексту, в яких превалюють ті або інші надмірні елементи (наприклад паузи, повтори, вигуки), після виконання завдання сформулювати відповідь на питання, відтворити контекст вживання слова, визначити правильність або неправильність твердження [2, с.113-114]
Потрібно розуміти складність підбору аудіотекстів і зважати на той факт, що неможливо підібрати тексти, абсолютно однакові по всім параметрам (об'єм, мовні труднощі, стилістичні особливості і так далі), а також наявність цілого ряду методичних частковостей, що позначаються на розумінні, але непіддатливих контролю (стомлюваність, особливості уваги і пам'яті, загальний рівень розвитку і так далі). Викладач-практик повинен пам'ятати, що для кожного конкретного аудіотексту і кожної конкретної аудиторії використовуватимуться свої специфічні методи і прийоми, які працюватимуть тільки за певних умов. [3, с.45].
На думку М. Поспієжинської, для того, щоб учні були успішними слухачами, викладач повинен встановити мету для слухання, вибрати і спроектувати відповідні навчальні матеріали і дії зважаючи на вік учнів, їх інтереси і мовленнєві здатності. Не дивлячись на рівень учнів, доцільно орієнтувати їх до того, що вони будуть слухати; вводити тему, деякі ключові слова або фрази і сказати їм який вид слуханни вони збираються прослухати: діалог, монолог або обговорення. Вправи на слухання, взагалі повинні складатися з добре-побудованих передтекстового, текстового і післятекстового рівнів [26, с.16].
Фаза попереднього слухання - свого роду попередня робота яка повинна зробити контекст явним, прояснюючи цілі і встановлюючи ролі, процедури і цілі для слухання [24, с.81].
Рівень попереднього слухання допомагає учням з'ясувати мету слухання і забезпечує необхідну другорядну інформацію. Л. Джонс і В. Кімбороу [24, с.82] пропонують представлення деякого попереднього обговорення, в якому студенти можуть говорити разом про їх очікування і робити прогнози про те, що вони збираються чути.
Робота попереднього слуханням може складатися з цілого ряду дій, зокрема:
- викладач надає інформацію по темі прослуховування;
- учні виражають свої здогадки про що може йтися в пісні;
- учні обговорюють і дають відповіді на тему;
- учні виконують вправи на роботу зі словами по темі;
- наступні інструкції для діяльності текстового етапу;
Згідно з Ф. Ягангом [25, с.77] ці знання не тільки забезпечують заохочення, але і розвивають довіру в учнів в їх здатності справлятися з проблемами в слуханні. Він пропонує різноманітність завдань (називаючи їх: warm-up-activities) для передтекстового етапу роботи з аудіотекстом, як наприклад:
- дискусія (Discussion/elicitation). Обговорення на тему (можливо засновану на наочностях і заголовках), де студенти роблять висновок від заголовка, чим, можливо, є тема бесіди, і викладач заохочує, щоб вони обмінялися ідеями і думками на тему;
- передбачення (brainstorming), де викладач просить студентів передбачити слова і вирази, які, ймовірно, з'являться в завданні на слухання;
- ігри (games). Наприклад, імітування слів або виразів;
- питання, що дає викладач для пояснення теми на прослуховування (Guiding questions).
Завдання текстового етапу може бути визначене як всі завдання, які студентів просять зробити протягом часу прослуховування тексту. Природа цих дій - допомогти учням почути значення, що є виявленням повідомлення з розмовної мови.
С. Ріксон [27, с.54] підкреслює, що в текстовому етапі студенти не повинні хвилюватися про інтерпретацію довгих питань або надання повних відповідей, але вони повинні зосередитися на розумінні, чи вони зрозуміли важливу інформацію завдання. Це означає, що учні можуть сконцентрувати свою увагу на слуханні себе, замість того, щоб хвилюватися про читання, письмо, граматику або спелінг. Мета текстового етапу для учнів - розуміти повідомлення тексту, не уловлюючи кожне слово, їм достатньо розуміти стільки, щоб зібрати необхідні відомості.
Вправи на слухання повинні бути цікаві і стимулюючі, вони повинні вести студентів, щоб управляти інформацією і повідомленнями від тексту, що прослуховується [29, с.11].
Протягом текстового етапу слухання студенти зазвичай указують відповідні картинки або відповідають на альтернативні питання,заповнюють бланки неповних речень, або пишуть короткі відповіді до питань, і т.п. Ф. Яганг надає ряд пропозицій для цього етапу:
(obeying instructions); студентам дають певні інструкції і вони показують їх розуміння фізичною відповіддю (вони малюють, пишуть, відзначають, підкреслюють, і т.п.);
заповнення пропусків (Filling in gaps); слухаючи запис, студенти чують вислови тільки одного із спікерів і їхнє завдання записати вислови інших;
виявлення відмінностей або помилок в записі (Detecting differences); студенти відповідають тільки, коли вони стикаються з чим-небудь відмінним або незрозумілим;
слухання списку (Ticking of items); студенти слухають список слів і категоризують їх, роблять відмітки;
передача інформації (Information transfer); де студентам потрібно заповнити таблички, списки, карти, плани, і т.п.;
встановлення послідовності (Sequencing); де студентів просять зробити правильний вибір серед серії картинок;
інформаційний пошук (Information search); що є слуханням для специфічних елементів, наприклад, дати відповідь на специфічне питання;
заповнення бланків (Filling in blanks) з відсутністю слів (наприклад слова пісні)
з’єднання визначень (Matching the items), які мають те ж або протилежне значення
Післятекстовий етап охоплює всі вправи, які робляться після прослуховування тексту. Деякі з цих вправ, можливо, є продовженнями тих, що здійснювалися в передтекстовому і текстовому етапі, але деякі, можливо, не мають спорідненості взагалі і представляють повністю незалежну частину завдань на слухання. Вправи на післятекстовому етапі дозволяють учням звернути на мову, на звук, граматику і слова, оскільки вони тривають довше, ніж передтекстові вправи. Студенти мають час, що подумати, обговорити або написати [27, с.78)].
Існує декілька завдань, які вчитель може запропонувати в класі після слухання тексту:
- говоріння як вид мовленнєвої діяльності, що пов'язаний з аудіюванням (Speaking as a follow-up to listening activity):
- обговорення (Discussing students’ reaction); відгуки учнів до вмісту прослуханого тексту;
- провокуючі питання (Provoking questions); давати учням, провокуючі питання, щоб заохочувати до обговорення;
- вирішення проблем (Problem solving); запропонувати учням працювати попарно, щоб створити діалоги, засновані на тексті, що прослуховувався;
- письмо як наступний вид мовленнєвої діяльності, що пов'язаний з аудіюванням (Writing as a follow-up activity to the listening activity); учні пишуть листи, листівки, повідомлення на запропоновану тему[28, с. 173].
Розділ ІІ Методична розробка серії вправ на основі пісень для навчання аудіювання як виду мовленнєвої діяльності учнів 10-12 класів середньої загальноосвітньої школи
В даному розділі нами робиться спроба розробити та скласти власний комплекс вправ для навчання аудіювання учнів старших класів середньої школи на основі окремих текстів, поданих в НМК (“Upstream”, “New Discovery”). Вибір цих текстів пояснюється тим, що всі вони є учбово-автентичними матеріалами і відповідають всім критеріям та параметрам автентичності, а саме відповідають віковим особливостям учнів, критеріям граматичної та функціональної автентичності. При роботі з цими матеріалами ми пропонуємо використання наступних видів робіт та завдань:
Exercises to the song Yellow Submarine (by The Beatles)
Див. дод. 1
Передтекстовий етап (pre-listening) роботи з піснею
Прогнозування щодо теми повідомлення (Speculating or brainstorming about the topic).
В якості домашнього завдання запропонувати учням знайти цікавий матеріал про виконавця та його творчість.
What do you know about The Beatles? Do you know where the band is from? What awards in music did they get? What are they famous for? Etc.
What songs by The Beatles do you know? (Yesterday, Day in the life, Across the universe, etc.)
Запропонувати учням виразити свої здогадки та ідеї про що може йтися в пісні.
Передбачення учнями слів та виразів, які можуть з’явитися в пісні (Brainstorming or predicting). Вчитель пише список слів і словосполучень на дошці з яких студенти мають вибрати ті які можуть з’явитися в тексті.
The sea, to swear, the sailor, sober, the boat, to sail away, sack, to take a tour, to look forward to do smth, ghost, to be away, the land, the waves, daydream
Зіставлення лексичної одиниці з її значенням (Matching the words). Учні отримують картки зі словами та виразами серед яких їм потрібно підібрати правильне значення.
Match the words on the left with the definitions on the right.
1. Submarine a) to travel on or across an area of water in a boat
or ship
2. Beneath b) a ship, especially a military one, that can stay
under water
3. Aboard c) on or onto a ship, plane or train
4. Band d) in or to a lower position than smth or directly
under smth
5. To sail e) a group of musicians
Текстовий етап (while-listening) роботи з піснею
Аудіювання з метою розуміння певної інформації (Listening for specific information).
Прослуховування запису пісні (Listening for main points). Відповідь на запитання та порівняння – учні порівнюють ту інформацію, яку вони почули, з їх ідеями та передбаченнями на передтекстовому етапі (Answering the questions and comparing with predictions in pre-listening stage).
Друге прослуховування (The second listening)
Аудіювання з метою розуміння детальної інформації (Listening for the detail information). Слухання запису і заповнення попусків словами
Listen to the song and fill in the gaps with a word you hear:
Yellow Submarine
In the town where I was _________ (1)
_________ (2) a man who ___________(3) to sea
And he told us of his life
In the land of submarines.
So we __________ (4) on to the sun
Till we __________ (5) the sea of green.
And we lived beneath the ____________ (6)
In our yellow submarine.
We all live in a yellow submarine,
Yellow submarine, yellow submarine.
We all live in a yellow submarine,
Yellow submarine, yellow submarine.
And our friends are all aboard,
Many more of them live ____________ (7).
And the band ______________ (8) to play…
We all live in a yellow submarine,
Yellow submarine, yellow submarine.
We all live in a yellow submarine,
Yellow submarine, yellow submarine.
And we live a life of _____________ (9),
Everyone of us has all we need,
Sky of __________ (10) and sea of ____________ (11)
In our yellow submarine.
Key: 1) born; 2) lived; 3) sailed; 4) sailed; 5) found; 6) waves; 7) next door; 8) begins; 9) ease; 10) blue; 11) green.
2.3 Виправлення помилок у тексті пісні (Correcting mistakes)
Listen to the song and circle the words in the script that do not coincide with the words of the song.
In the city where I was born
Lived a boy who sailed to sea
And he told us of his life
In the sea of submarines.
So we sailed on to the moon
Till we found the sea of blue.
And we lived above the waves
In our brown submarine.
We all live in a brown submarine,
Brown submarine, Brown submarine.
We all live in a brown submarine,
Brown submarine, brown submarine.
And our parents are all aboard,
Many more of them live next door.
And the band begins to sing…
We all live in a brown submarine,
Brown submarine, brown submarine.
We all live in a brown submarine,
Brown