Специфіка навчання грамоти шестирічних першокласників
Розгляд малюнка, бесіда за малюнком.
- Де стоять тато і хлопчик? (Біля тину.) Як називається місце, де можна переступити через тин? Як ви думаєте, що каже тато хлопчикові? Уважно прочитаємо речення. Які слова відрізняються лише однією буквою? Якою? Що позначає м’який знак?
Бесіда про квіти.
- Які квіти ви знаєте? Де можуть рости квіти? У кого є квіти вдома? Хто і як доглядає квіти? Яку користь приносять квіти? (Квіти не лише милують око своєю красою, їх краса зцілює душу людини, діє заспокійливо на нервову систему. Більшість квітів мають цілющі властивості: наприклад, любисток,чорнобривці, нагідки, ромашка лікарська, конвалія, первоцвіт тощо.Деякі квіти вживають як приправу: листя, квіти і навіть насіння красолі; мелісу; лофант тощо.)
Читання речень про квіти. Відповіді на запитання.
- Коли сіють чи висаджують квіти? Коли починають цвісти квіти і скільки вони цвітуть? Які ще є пори року?
Подивіться, на яку пору року вказують предмети, зображені на малюнку.
- Прочитайте слова ліворуч і подумайте, що вони можуть означати. (Діти читають спочатку мовчки, а потім голосно назви місяців і колективно визначають, яка пора року їх о’'єднує. Доповнюють текст назвами зимових місяців.)
Читаємо пари слів, записаних на дошці: зима — зими, весна — весни. Учитель подає зразок правильної вимови слів з ненаголошеними голосними.
- Чому ми написали в слові зима букву й, а не еі. Прочитаємо слово зими. Назвіть наголошений склад (зи-).
В українській мові прийнято писати в ненаголошеному складі таку саму букву, яку пишемо в наголошеному.
Послухайте, як я читаю слово весна, а ви прочитайте слово поруч із ним. Чому в слові весна в ненаголошеному складі написали еі (Бо в наголошеному складі вимовляємо звук [е].)
Читання у кольорових рамках букв, що позначають голосні звуки (с. 86). Запитуємо, чому букву я записали під буквою а, ю — під у? (Обидві букви можуть позначати звук [а], [у].)
Звертаємо увагу учнів на те, що в кольорових рамках ь стоїть окремо від інших букв. А чому? Нехай діти запропонують свої відповіді.
Тема. Закріплення вживання м’якого знака на письмі. Буквос-получення ьо
Мета: закріпити вміння робити звуко-буквений аналіз мовлених слів із м’яким знаком, записувати звукову модель слів з позначенням м’якості приголосного перед о, друкувати й читати слова з буквою ь, буквосполученнями йо, ьо; розвивати вміння римувати слова, складати речення за поданою схемою.
Підготовка до вивчення нового матеріалу.
Скоромовка
Лом зламали, льон зв’язали.
Учимося спочатку повільно, а потім швидко промовляти скоромовку. Пропонуємо: назвати слова, в яких є звуки [л], [л']; серед них знайти односкладові слова і зробити їх повний звуко-буквений аналіз, записати ці слова та їх звукові моделі.
- Як позначимо м’якість приголосного в слові льоні Скільки букв у словах льон, ломі А звуків? Що позначає буква “м’який знак”?
Робота за Букварем.
Читання злиття з твердими й м’якими приголосними та о.
Читання слів з парними твердими й м’якими приголосними, з’ясування їх значення через тлумачення (лоно — відкритий простір на свіжому повітрі) або складання речень із словом.
Бесіда.
- Поміркуймо разом: як називаються люди, які вирощують льон? Для чого вирощують льон? Що виготовляють з льону? Як складають льон у полі?
Підсумовуючи, учитель звертає увагу, що вирощування й обробка льону — це складна й важка праця; з льону виготовляють не тільки красивий, а й зручний, приємний для тіла одяг.
Читання тексту та бесіда за прочитаним.
Читання слів у стовпчиках. Звертаємо увагу на правопис слів з м’яким знаком, буквосполученнями йо та ьо, з ненаголошеними голосними (синіти — синій). Спонукаємо учнів поставити питання до слів кожного стовпчика та визначити, що вони називають.
Складання речення за схемою. (Синій льон росте у полі. Веселі діти стали в коло. Білобока сорока сіла на дерево).
Читання рукописного тексту. Звернути увагу на правопис слів із буквосполученням ьо.
Якщо залишиться час, можна запропонувати дітям вивчити вірш зі слів учителя.
Через річечку місток - кольорове диво.
Ми по ньому у лісок з лялькою ходили. В.Басюк
— Назвіть слова з м’яким знаком.
На наступному уроці вірш можна надрукувати на дошці й запропонувати прочитати слова з м’якими приголосними та пояснити спосіб їх позначення.
Підсумок уроку.
— Чим відрізняється буква ь від інших вивчених букв?
— Що позначає на письмі буква ь? Коли ми пишемо ь?
Тема. Буква Є є. Позначення буквою Є є м’якості приголосних і звука [е] та злиття звуків [йе]
Мета: навчити на слух порівнювати тверду та м’яку вимову парних твердих і м’яких приголосних перед [е] та відповідно позначати на письмі м'якість приголосного буквою е, навчити виділяти на слух злиття звуків [йе], визначати їх місце в слові — на початку слова, складу, після голосного — та позначати злиття буквою с, допомагати дітям зрозуміти, як важливо розвивати свої здібності до будь-якої роботи.
Підготовка до вивчення нового матеріалу.
— Діти, наша казка про звуки й букви має продовження.
Тож послухайте, що ще відбулося в палаці Азбуки.
Коли всі звуки і букви трохи заспокоїлися, вгорі щось зашелестіло і легенький вітерець тихенько опустив на землю букву Е. Вона дуже любила подорожувати і часто літала з лелеками, лебедями на озера, а то й далеко за море.
“Е-е-е, - промовила буква Е, — тут діється щось цікаве. А де ж була я, де?” Вона піднялася на ґанок, де відпочивав звук [й], і тихенько присіла біля нього, зітхнувши: “Е-е-е!”
Звук [й] почув знайоме зітхання, прокинувся і промовив:
-Як добре зазвучало — [е]! Зі мною разом так це буде: [йе]. Ми подаруємо Азбуці ще одну букву! Ти, букво Е, зніми, будь ласка, з обличчя свою вуаль!
Буква Е не забарилася це зробити, і всі побачили чудову букву Є є (учитель показує букву — велику й малу).
- Віднині там, де поруч разом звучатимуть два звуки [й, е], там буква Є запише слово Є!
Це гарне слово, бо як Є — то Є: добробут, щастя — і усе твоє. Ще буде складом Є у нашій мові: є-нот і Є-ва — [йе] звучить у слові — Таку промову виголосив [й]. Тут приголосні стали в ряд, і як завжди — найближче всі м’які. Торкнулася їх буква Є, та не до всіх дістала. Найближче “єн”, і “те”, і “ел” стояли, і буква Є усім їм так сказала:
— На м’якість звуків ваших я вкажу. Сама ж звучатиму, як [е] —після м’якого.
Сподобалася всім така промова. А сонечко сховалось вже за гаєм.
— І ми, здається, теж відпочиваєм, — сказали букви Е та Є.
Усе затихло. Мир і благодать. Старенький місяць виглянув з-за хмар.
— Є — буква, і на мене чимось схожа, — промовив тихо й покотився далі. Багато ще було у нього справ. О. Катрин
— Нас із вами теж Буквар уже чекає. Сподобалася вам казка? Про що ви дізналися з неї сьогодні? Мабуть, стомилися трохи й ви. Послухайте смішинку-скоромовку й відпочиньте.
Євген горіхи роздає:
Оце моє, оце твоє...
А це чиє?
Це теж моє!
Ти ж бач — горіхів не стає...
А в вас такий Євгенко є,
що так горіхи роздає? Л.Пшенична
Діти кілька разів промовляють скоромовку за вчителем, а потім самостійно. Учитель запитує:
— У яких словах скоромовки разом вимовляємо звуки [й], [е]? Якою буквою позначимо їх на письмі в цих словах? (Буквою є.)
Робота за Букварем.
Читання букви Є є ти підпису під малюнком на с. 94.
— Запишемо букву є Є — малу й велику, а із словом є придумаємо речення.
Наприклад.
Є у мене мама,
є у мене тато,
є у мене ще бабуся,
є дідусь і братик.
Сад і хата в мене є,
є подвір’я, котик є.
Є у мене... є, є, є...
Та не все воно моє.
Є для всіх, на всю сім’ю,
а я дуже всіх люблю! О.Катрич
Отже, буква Є є може бути й окремим словом. Пригадайте, які ще букви можуть бути окремим словом? (І, у, я, а.)
Заучування вірша зі слів учителя.
Ясне сонце в небі сяє,
тепло літнє посилає.
Справжнє літечко прийшло!
Скільки дива принесло! О.Катрич
Звуко-буквений аналіз слів ясне, літнє. Виділення в злитті -не, -не звуків [н], [н'], позначення на письмі м’якості звука [н'] буквою е.
Читання злиття з твердими та м’якими приголосними перед [е] та позначення звука [е] буквами е, є (с. 94).
Читання слів Букваря із злиттям не, не (с. 94). Пояснення значення слів, складання речень з деякими з них за вибором учнів. Пошук серед них слів з протилежним значенням.
Читання вірша на с. 94 учителем, а потім учнями. Добір заголовка до вірша з поданих: Синь. Синє все... Художник. Учитель спонукає дітей до обгрунтування свого вибору. Ставить запитання:
Яким ви уявляєте художника: добрим чи сердитим, веселим чи сумним, дуже серйозним чи жартівником, щедрим чи скупим, щасливим чи нещасливим? (Ці слова вчитель може надрукувати на дошці парами, користуючись квадратиком для позначення букв, яких діти не вивчали.)
Тільки добра, весела, щаслива, щедра душею людина, яка любить людей, природу і хоче про все розказати, поділитися своєю радістю з іншими, може все в природі побачити, відчути простір і велич навколишнього світу і намалювати все це фарбами, словами вірша або просто поділитися своїми думками, — так підсумує вчитель те, що скажуть діти.
- Прочитайте ще раз вірш і скажіть, що малював художник? (Небо, море, мабуть, поле, бо в полі синій льон цвіте; дитину з синіми очима; і дні, і ночі — все у нього було синє, бо художник був щасливий.) Так скажуть діти, а вчитель допоможе, узагальнить їхні думки і продовжить:
- Давайте порівняємо малюнок із текстом. Чи є щось схоже в художника й поета? Що саме? (У художника — на морі корабель; синє небо, птахи в небі. Поет не знав, як це все описати. Від щастя слів не вистачило в нього. Та й нам він дав можливість поміркувати.)
Повторення,
Розгляд променевих таблиць на с. 94.
- Якими буквами позначаються голосні звуки після твердих приголосних?
- Якими буквами позначається м’якість приголосних на письмі? (Буквами я, ю, є, і, ь.) Які з них можуть позначати два звуки? Яка буква не позначає звука? Яка буква позначає завжди два звуки?
Читання в кольорових рамках букв, що позначають голосні звуки. Учитель запитує:
—Які букви
в рамці можуть
позначати два
звуки? Які з
них, крім
цього,
позначають
ще й м’якість
приголосних?
Читання слів із буквою є на с. 95.
Після того як діти прочитали кілька разів слова пошепки і вголос, учитель пропонує:
Прочитайте імена людей; імена хлопчиків; імена дівчаток; слова, що називають дії.
На яке питання відповідають слова, що називають дії предметів?
Перед тим як читати вірш “У зоопарку”, учитель пояснить значення слова вольєр. (Це майданчик для утримання тварин, загороджений металевою сіткою.)
Діти під керівництвом учителя ознайомлюються з текстом і відгадують слова: єхидна, заєць, дуже, жарко, п’є. Текст читає вчитель, а потім — учні. У бесіді про зоопарк і тварин, які живуть у ньому, доречно буде нагадати про правила поведінки скрізь, де можна зустріти тварин, про дотримання гігієни (аби не зашкодити своєму здоров’ю і здоров’ю тварин) і тиші, особливо влітку (щоб не турбувати малечу).
Відгадування загадки. За допомогою малюнків діти добирають варіанти відповіді.
Рушаймо, діти, далі дорогою пізнання. Читаємо запитання внизу зліва й відповіді, що поруч із ними. Тож хто чи що може бути веселим і сумним, широким і вузьким, великим і малим? Про кого можна так сказати: метка, моторна? (Господиня, дівчинка, сестричка.) А пишна, запашна? (Троянда, квітка, хлібина, паляниця.)
Які ознаки до цих предметів можна ще дібрати? (Якщо в учителя є предметні малюнки, добре було б їх показати.)
Завдання. Доповнити потрібними словами третє речення; до слів — назв ознак дібрати відповідні слова — назви предметів.
2.2 Перевірка ефективності запропонованої методики формування навички письма
Відомо, що різка зміна умов життя дитини може призвести до порушень нервової діяльності, втрати рівноваги у поведінці. Тому, щоб допомогти першокласникам подолати труднощі переходу від життя дошкільника, заповненого ігровою діяльністю, розвагами, до чіткого режиму і серйозної праці в умовах школи, намагаюсь у навчанні чергувати працю з ігровими й розважальними елементами. Гра допомагає дітям оволодівати необхідними знаннями, зосереджувати увагу, привчає слухати пояснення, формує вміння самостійно застосовувати засвоєне на практиці. Крім того, охоче виконуючи завдання й пропозиції вчителя, діти привчаються до дисципліни.
Для ігор на перших уроках з першокласниками широко ми використовуюємо набори цифр, лічильні палички, сигнальні картки, планшети, різноманітні ляльки — персонажі лялькового театру та ін. Вдаємось і до технічних засобів: кодоскопа, діапроектора тощо.
Назвемо деякі ігри, які допомагають мені навчати дітей грамоти з перших днів перебування їх у школі.
Вже у добукварний період, формуючи поняття про речення, проводимо гру “Хто найуважніши й?”. Читаю невеличкий текст. Діти прийшли до школи. У світлому класі їх чекає вчителька. Вона роздало дітям букварі. (Інший варіант: Павлик і Леся чергують у класі. Павлик поливає квіти. Леся роздає олівці). Діти слухають, а потім на запитайня вчителя піднімають стільки лічильних паличок, скільки було речень а тексті. Той, хто найменше помилився дістає нагороду (щось із учнівського приладдя).
Добираючи тексти, вводжу такі слова, що розширюють кругозір дитини, поповнюють словниковий запас: навчання, навчальне приладдя, підручник, директор, розпорядок, дисципліна, дисциплінований, колектив, учні, учнівський колектив, чемний, чемність, стриманий та ін.
Ось іще один зразок тексту для такої гри: Діти прийшли до школи вчитися. Звечора вони підготувалися до праці, склали у портфелі все, що потрібно для навчання. Перед уроком учні кладуть на парти підручник, зошит, ручку, олівець, лінійку.
В аналогічній грі діти вчаться розчленовувати речення на слова, визначати в них кількість складів чи звуків.
У грі “С к л а д и р е ч е н н я” оперуємо дитячими іграшками, персонажами лялькового театру. Одягаємо, наприклад, на руку ляльку і виконую різну роботу. Учні спостерігають, потім розповідають, що бачили: Буратіно розглядав у книзі малюнки. Дівчинка Катруся розставляє посуд. Лисичка шукає здобич. Зайчик їсть моркву тощо.
Щоб діти зуміли скласти невеличке оповідання, персонаж виконує кілька взаємопов’язаних видів роботи, внаслідок чого виходить розповідь з 3—4 речень: У лісі гуляв зайчик. Під кущем він помітив лисицю. Зайчик злякався і втік. Іноді сюжет розповіді підказує дітям не лялька, а однокласник: Оленка пише на дошці. Віталій роздає зошити. Катя і Сергійко розмовляють тощо.
Вчителі-практики знають, як важливо розвинути у дітей увагу, навчити їх прислухатися до слів. Для цього за зразком гри Т. Ю. Гор-бунцової “Злови п’ять слів” (див. Горбунцова Т. Ю. Цікаві ігри та вправи на уроках української мови у початкових класах. К., 1976) ми розробили аналогічні.
Називаємо, наприклад, 4—5 слів і пропонуємо учням сплесками “пій-мати” їх, коли прозвучать у реченнях, які буду проказувати.
“Навантажте машину”. Називаємо овочі: капуста, помідори картопля, цибуля, буряки. Учні слухають і сплескують у долоні, почувши назване слово у тексті: Прийшла золота осінь. Скрізь побувала чарівниця. Завітала і до нашого городу. Пригріла останнім теплом картоплю. Додала солодощів у буряки. Наказала до морозів зібрати цибулю і помідори. Бризнула краплинками роси на качаниї капусти. Після гри про-поную дітям узагальнити: Як назвати одним словом усе, чим ми навантажили машину? (Овочі).
“Приготуйтесь до уроків” (портфель, зошити, книги, гумка, олівець): Не носи у школу нічого зайвого. Портфель тримай у чистоті. Книги обгортай і бери чистими руками. Всі зошити складай у папку. Гумку, авторучку, олівець завжди носи у пеналі.
Подібні вправи сприяють розвиткові дитячої пам'яті.
Щоб спонукати учнів уважніше прислухатися, точно виконувати розпорядження вчителя, переможців нагороджуємо.
Тільки-но діти почали ознайомлюватися зі звуками й буквами, пропоную гру для розвитку їхнього фонематичного слуху.
“Злови спільний з в у к”. У кожного учня — крейда і планшет або каса букв. Називаю слова: шум, мак, мир, дим. Учні слухають, “друкують” на планшетах чи знаходять у касі букву, що позначає вивчений спільний звук [м], і показують учителеві.
Ознайомивши дітей з новим звуком, проводимо гру “Злови новий звук [с]”. У кожного учня — лічильні палички. Називаю слова: пасіка, рама, сон, звір, тин, Першокласники паличками показують, що новий звук е у І й III словах. Аналогічно практикуємо гру для виділення нового, ще не відомого дітям звука.
Щоб першокласники усвідомили, що таке звук, а що — буква, про-понуємо замружити очі й прочитати букву, якою позначений на дошці.
— Чи можете ви це зробити? (Ні). Чому? (Ми не бачимо). Що ж таке буква? (Значок, який ми бачимо).
Пропоную знову замружити очі і промовляю звук.
- А тепер вам відомо, про який звук ідеться? (Так). Як ви дізналися? (Почули). То що таке звук? (Це те, що ми чуємо). Зараз давайте влаштуємо гру “Навпаки”. Сьогодні у нас в гостях пес Бровко. Він називатиме звук, а ви напишіть букву, якою він позначається. І навпаки, коли Бровко покаже букву, хором називайте звук.
Одягаємо на руку ляльку, і за ширмою з’являється песик. Діти охоче працюють. Роботу з часом ускладнюємо, переходячи до складів, односкладових слів і т. д.
До вподоби нашим вихованцям і гра “Вчитель”. Пропонуючи визначити, скільки звуків і букв у словах, проказуємо їх, а половина учнів класу перевіряє і виправляє своїх сусідів, які з допомогою набору цифр показують їх кількість. Наступного разу діти міняються ролями. Потім і проказують слова, і перевіряють усі по черзі.
Працюючи з розрізною азбукою, для глибшого усвідомлення різниці у значенні слів, пов’язаної зі зміною звука, проводимо гру “Хто більше?”. Пропонуємо учням слово кора, вони замінюють, додають або відкидають букву, щоб вийшло нове: пора, кара, кра, пара, нора, гора тощо. Виграє той, хто складе або назве більше слів. У разі потреби пояснюємо значення окремих слів.
Часто поєднуємо мовні ігри з рухами, виконанням певних дій. На приклад, “Злови своє ім’я”. Складаю розповідь на теми шкільного життя, про щасливе дитинство, вводжу в неї імена учнів. чи розповідь, першокласники встають і тихо сідають або виконують різні дії, фізичні вправи тощо — як ми домовилися попередньо. Виграє той, хто вчасно підвівся, почувши ім’я, правильно виконав потрібну дію. Наприклад: Рано встало сонечко й розбудило Галю, Петрика, Наталю Іру, Віту, Яринку. Діти почали швидко збиратися до школи. Не відстають від них Андрусь, Сергійко, Сашко, Оксана, Ігор. Ось Юстинка і Данилко роблять ранкову гімнастику. Надійка й Роман миють посуд після сніданку. Пролунав перший дзвінок, і Таня, Семенко, Наталя, Костикк Владик швидко приготувались до уроку. Ніхто не спізнився.
Часто на дошці “виростають” стовпчики слів, записаних учнями, або в які вони вписують пропущену букву чи стирають зайву, вибігаючи по черзі до дошки і передаючи один одному крейду, як естафетну паличку
Подобається дітям і “виручати з біди” улюблених казкових героїв як-от: “По дорозі з лісової школи Зайчик згубив букви з розрізної азбуки, і тепер не може прочитати викладених слів. Хто відшукає потрібну букву? Ш.ола, к.ас, пар.а,.умка, п.нал,.ошит, к.ига”. Виграє той, хто першим відшукає всі букви. Або такий варіант: “Прийшов Михайлик додому, і ніяк не вдається йому домашнє завдання. Допоможіть хлопчині побудувати слова; п, п, й, й, л; в, в, к, о; о, а, к, з; к, н, і, ь; т, н, й; а, й, м, з”.
Згодом завдання для гри ускладнюються, діти будують зі складів слова, словосполучення, речення. Наприклад: “Похвастався Незнайко, що вміє швидко читати. Відкрив книжку, а хтось усе в ній переплутав. От тепер йому біда — виручайте: ни-си, са-ро, ша-ми, ки-ру, ло-ши, са-ко, ки-ло-ри, силь-ко-ва, тор-трак”. Виграє той, хто першим зуміє підказати Незнайці, як читати слова.
Поширеною серед дітей стала гра “Відгадай”. Ведучий (учень або вчитель) починає: “Це ягода, на ж починається, на а кінчається» (Малина)”. Учень, який відгадав, веде гру далі: “Це навчальне приладдя, відповідає на питання щ о?, на п починається, на ль кінчається. (Портфель)” і т. д. Такі ігри вчать дітей узагальнювати, розвивають логічне мислення.
Перші кроки звуко-буквеного аналізу діти також починають з гри — “Сигнальники”. У кожного — сигнальні картки-схеми. Вчитель називає звуки. Учні за домовленістю показують картку—сигналізують: голосний — картка з кружечком, приголосний — картка з рисочкою. Кращий сигнальник той, хто жодного разу не помилився.
Цю гру доцільно проводити, вивчаючи м’які й тверді приголосні, слова, що відповідають на питання х т о? щ о?, позначають дію предмета тощо — але тоді замість схем використовуються картки тонованого паперу (про значення кожного кольору треба попередньо домовитися). Такі ігри дають змогу вчителеві щоденно, щоуроку фіксувати рівень засвоєння знань, планувати повторення й індивідуальну роботу.
Кожна гра водночас привчає дітей до самостійного прийняття рішень, формує впевненість.
Ось гра “Ч а р і в н й к”. Спочатку роль “чарівника” виконує вчитель — включає кодоскоп чи діапроектор, і на екрані з’являються склади си, со, си, ис, лі, об, ди і т. д. Тепер до роботи беруться діти. Відкриті склади вони “закривають”, а закриті доповнюють, щоб вийшли слова: си(н), со(м), си(р), (р)ис, лі(с), (л)об, ди(м) і т. д. Так, граючись, готуємось до читання слів з закритими складами. А через деякий час “чарівники” перетворять двоскладові слова в односкладові (сини— син, дуби — дуб), трискладові в двоскладові і навпаки (трактори — трактор, футболіст — футбол, космос — космонавт), зробити з одного предмета багато і навпаки тощо.
Добре сприяє розвиткові зорової і слухової пам’яті гра “Потренуємо пам’ять”. Через кодоскоп проектую на екран слова: бетон, весло, депо, ешелон, зерно, океан. Прочитуємо вголос і мовчки. Після виключення кодоскопа учні “друкують” їх з пам’яті або називають. Виграє той, хто назве чи надрукує слова без помилок і в тому ж порядку, як у кодограмі. Для самоперевірки знову включаю кодоскоп. Часто застосовуємо взаємоперевірку. Обов’язково пояснюємо значення слів.
Діти люблять “шифрувати”, давати відповіді на завдання у “зашифрованому” вигляді. Скажімо, на дошці ряд слів: 1. Ліля. 2. Льон. 3. Терен. 4. Дядя. 5. Сіль. 6. Перо. 7. Сине. 8. Рак. 9. Мило. 10. Яблуня. Діти дають «шифровану» відповідь на запитання, у яких словах є тільки м'які приголосні (1, 4, 5); у яких лише тверді приголосні (3, 6, 8, 9), у яких — і м'які, і тверді (2, 7, 10).
Навчаючи першокласників ділити слова на склади, правильно вживати сполучення букв йо, ьо, м’який знак, апостроф тощо, проводимо гру “Естафета”. Готуємо 6 карток (за кількістю варіантів) і вписую в них по 5—6 слів (залежно від кількості учнів у ряду). За командою перший чи останній учень виконує необхідну роботу в першому слові, наступний — у другому і швидко передає картку далі, поки останній учень у ряду не поверне виконану роботу вчителеві. Тут же робота перевіряється, визначаються переможці. Діти радіють спільному успіхові — так зміцнюються почуття співпраці.
Шість варіантів дають змогу проводити гру кілька разів. Ось, наприклад, картки на правопис ьо, йо: 1 — л..н, ра..н,..д, лікт..вий, прац..-витий; 2 — міль..н,...сип, Ст..па,..го, л..х; 3 — Л..ня, ма..р, бо..вий, с..годні, пол..ва; 4 — Вороб..в, л..тчик,..ржі, пен..к, трет..го; 5 — зна..мий, пол..ти, Солов..в, ма..рить, син..го; 6 — га..к, с..мий, д..гогь, баталь..н, сер..зний.
Або — “Встав потрібний прийменник”. На дошці — два варіанти тексту. Речення понумеровані. Учні читають їх, а на картці записують пропущений прийменник. Вчитель має два зразки відповідей, за ними перевіряє клас.
Варіант 1.
1. Діти щодня ходять... школи. 2. Сяє.... полями сонце золоте. 3....