Формування духовності учнів у навчальному процесі
Художні твори впливають на людину через образи. В істиному мистецтві зміст і форма художнього образу злиті воєдино. Художній образ виростає з образів чуттєвих, первинних, подібно тому як із них виникає поняття. Художній образ неповторний і, не дивлячись на це, являє собою стійке утворення: він живе у віках. Саме через образи люди знайомляться з минулим свого народу, з добром і злом, з красивим і потворним, з моральним і аморальним.
Проблемою духовного виховання учнів на уроках української літератури займалися такі вчені-методисти як: Цимбалюк Л.М., Бугайко Т.Ф., Мірошниченко Л.Ф., Степанішин В.Р., Пасічник В.А.
Степанішин В.Р. зазначає, що нові підходи до викладання українського мистецтва слова ґрунтуються на загальній концепції літературної освіти, себто на філософських, історичних естетичних, літературознавчих і мовних засадах.
Автор чітко окреслює головні завдання, що стоять перед словесниками на сучасному етапі. Такими є:
виховання активної самостійної особистості, свідомого громадянина України;
формування засобами художньої літератури майбутніх матерів, батьків, чоловіків, дружин;
розвиток розумових сил, багатства мови, логічного мислення, відтворюючої уяви, образного мислення;
плекати сучасного кваліфікованого читача з аналогічним підходом до літературного твору, самостійним поцінуванням його змісту та форми;
розвивати емоційну сферу учнів, високу культуру почуттів, цілеспрямованість і твердість переконань.
Саме на таких методах навчання на уроках літератури, повинен будуватися урок. В. А. Пасічник зазначає, що систему викладання не можна розглядати як застиглу норму. Викладання літератури у школі – “це постійний пошук, творчість”.[36,102]
У процесі роботи на уроках літератури ставляться завдання, пов’язані з духовним вихованням учнів, - розуміння учнем мети і сенсу буття, красу людської душі, природи, творів літератури, моральних ідеалів письменника.
Педагогічні умови формування духовності у навчальному процесі
На формування духовності підростаючого покоління впливає чимало різноманітних умов. Одні вчені розглядають ці умови як фактори, що впливають на розвиток особистості, а інші як обставини. І та і інша точки зору мають своє наукове обґрунтування, саме тому ми зупиняємося на такому визначенні, яке охоплює обидві точки зору, адже та чи інша умова за якої формується духовний світ особистості є одночасно і фактором, який впливає на це формування.
Ми виділяємо такі основні умови формування духовності особистості:
обов`язкове врахування вікових особистостей учнів;
врахування особистостей суспільної природи людини, відповідно вихованню особистості в колективі і через колектив та врахування особливостей колективної пізнавальної діяльності;
активне використання міжпредметних зв`язків для підвищення ефективності навчального процесу та для різнобічності, багатогранності розвитку особистості;
обов`язкове використання принципу активності учнів.
Розглянемо першу з умов. На врахуванні вікових особливостей школярів вже тривалий час наголошують і психологи, і педагоги.
За класифікацією вікових груп, яку подає нам А.В.Петровський, старший шкільний вік, або ж рання юність починається приблизно у 14,5 років і триває до 17-ти років. Але інші вчені неодноразово наголошують на тому, що подібні вікові рамки є доволі умовними. Ось як характеризують вік науковці:
"Юноша занимает промежуточное положение между ребенком и взрослым… с усложнением жизнедеятельности у юноши происходит не только количественное расширение диапазона социальных ролей, но и качественное их изменение, появляется все больше взрослых ролей с вытекающей отсюда мерой самостоятельности и ответственности… общие умственные способности человека к пятнадцати - шестнадцати годам, как правило уже сформированы, и такого быстрого роста их как в детстве, уже не наблюдается. Однако они продолжают совершенствоваться…”[43,18]
“Юность - завершающий этап созревания и формирования личности. Большие изменения в собственном организме и внешности, связанные с половым созреванием, известная неопределенность положения (уже не ребенок, но еще и не взрослый), усложнение жизнедеятельности и расширение круга лиц, с которыми личность должна сообразовывать свое поведение, - все это вместе взятое резко активизирует в юношеском возрасте ценностно-ориентационную деятельность. Идет ли речь о познании собственных качеств, усвоении новых знаний, об отношениях со старшими или сверстниками - юноша особенно озабочен их оценкой и стремится строить свое поведение на основе сознательно выработаных или усвоенных критериев и норм…" [15; 144 - 145].
Виходячи із зазначених вище особливостей віку можна говорити про юність, як один з найбільш сприятливих періодів у формуванні духовних цінностей особистості, у формувані школи її цінних орієнтацій.
"Ранняя юность - не только возраст самоанализа, но и самый "коллективный " возраст. Младшему подростку достаточно просто учавствовать в коллективной жизни, быть с другими. Старшекласснику важнее всего быть принятым сверстниками, чувствовать себя нужным группе, иметь в ней определенный престиж и авторитет. Низкий статус в коллективе как правило, коррелирует с высоким уровнем тревожности, юноши, не популярные у сверстников, гораздо чаще, чем остальные, хотели бы изменить свою личность"[18; 151].
А ось як говорить про колективне виховання і його особливості педагог І.П.Подласий: "Форма воспитания - это внешнее выражение процесса воспитания, содержание и форма неразрывно связаны между собой - изменение содержания влечет за собой изменение формы. Ведущая роль принадлежит содержанию. По количеству охватываемых процессом общей социальнозначимой целью, деятельностью, имеющая общие выборные органы и отличающаяся сплоченностью, общей ответственностью, взаимной зависимостью при безусловном равенстве всех членов в правах и обязанностях" [39; с. 63-65].
А до всього сказаного слід додати, що сформований учнівський колектив є не лише об`єктом педагогічного впливу, а й сам перебирає на себе деякою мірою виховну функцію.
Пошуки шляхів удосконалення освіти в загальноосвітній школі та гімназії зокрема спричинилися до відродження такого методичного явища, як інтеграція навчання - відомого ще з часів К.Ушинського (метод навчання грамоти шляхом інтеграції письма і читання), яке перейшло нині з царини дискусії у практику.
Ось як трактуються міжпредметні зв`язки у педагогічному словнику: "Межпредметные связи - взаимная согласованность учебных программ, обусловленная системой наук и дидактическими целями". [37; 68]
Далі автори наводять приклади використання математичних понять у фізиці і тому подібне.
На сьогодні поняття інтегрованого навчання трактується більш широко, хоча в той же час ми забуваємо про тотожність понять інтеграція та міжпредметні зв`язки.
Інтеграція (від лат. integer - повний, цільний) - це створення нового цілого на основі виявлення однотипних елементів і частин із кількох раніше розрізнених одиниць (навчальних предметів, видів доцільності та ін.)" [19; 99].
"Реалізація ідей інтеграції і гуманітарізації передбачає докорінну перебудову не лише педагогічного мислення, а й усієї системи освіти - вихід учителя за межі власного предмета. Настав час осмислювати матеріал з позицій філософії, здійснювати міжпредметні зв`язки , усвідомивши місце своєї дисципліни в загальній системі культури" [19; 50].
Як зазначає В.А. Пасічник, література як шкільний предмет "… є багатофункціональна, інтегральна за своїм призначенням" [36; 19].
Саме тому слід, на нашу думку, звернути увагу на цю специфічну особливість літератури як шкільного предмета, адже на важливості й доцільності використання у повній мірі міжпредметних зв`язків наголошує чимало фахівців. Це Усатенко, В.Вернадський, Н.Светоловская.
"Нині ідея інтеграції навчання приваблює, багатьох учених і вчителів у нашій країні й за кордоном. Предметом наукового інтересу багатьох дослідників (О.Біляєв, О.Савченко, П.Донченко, В.Тимченко, Ю.Колегін та ін.), є проблема інтегрованого уроку в школах різних типів" [19; 106].
Але ми вважаємо за доцільне звернути увагу на інтегральність літератури як шкільного предмета, від самого початку, адже ця її особливість дає, порівняно з іншими предметами, неймовірно широкий простір для плідного використання набутків інтегрального навчання.
Активність учнів на сьогодні вважають дуже важливою для ефективності навчально-виховного процесу.
"Активность в обучении - дидактический принцип требующий от учителя такой постановки процесса обучения, которая способствует воспитанию у учащихся инициативности и самостоятельности, прочному и глубокому усвоению знаний, выработке необходимых умений и навыков, развитию у них наблюдательности, мышления и речи, памяти и творческого воображения…".[39.104]
Цей принцип знаходиться, за словами авторів словника у тісному й безпосередньому зв`язку з іншими принципами дидактики зокрема з принципом свідомості. Щоб дати простір природній дитячій активності, як фізичні й так і мисленнєвий, автори радять педагогам заохочувати різнобічну самостійну дітей, прагнути так організувати процес навчання, щоб у них виникав інтерес до цього процесу, , щоб діти розмірковували, робили висновки, діяли.
"Познавая в процессе активной деятельности дети не только лучше применят знания на практике, у них развивается исследовательские устремления и навыки, воспитывается воля, характер, способность преодалевать препятствия…" [39; 33].
На сьогодні принцип активності в навчанні знайшов своє колективне вираження в найрізноманітніших формах і методах викладання: лабораторні заняття, постановка різноманітних дослідів, спостереження, екскурсії, заняття з ботаніки та певних дослідних ділянках, вимірювальні роботи в класі й на місцевості, самостійна робота учнів з книгами та іншими джерелами, а також залучення учнів до активної участі в обговоренні тих чи інших тез лекції викладеної вчителем (лекція з елементами бесіди) тощо.
Активність у навчанні досягається за допомогою багатьох дидактичних прийомів. Наприклад, вчитель запитує весь клас і відповідно всі учні мають обдумувати його, готуватися до відповіді. Під час викладу матеріалу, вчитель може окремими питаннями підтримувати увагу учнів. Іноді може бути корисним чергувати виклад матеріалу вчителем учнями. Але, залежно від наявного в учнів, рівня розвитку вмінь і навичок самостійної роботи необхідна відповідна підготовча робота з боку вчителя.
Виняткове значення в активізації навчання, на думку науковців, має поєднання принципу активності в навчанні з практичною роботою, що створює можливість для застосування знань на практиці, а відповідно вмотивовує для учнів подальшу навчально-пошукову роботу.
На важливості активності у навчанні наголошували такі науковці як Тряпицина А.П., Грєбєнкіна Л.К. та багато інших.
На особливій важливості цього принципу в середньому і старшому шкільному віці наголошують і психологи. Зокрема, звертав на це увагу і такий видатний психолог, як А.В.Петровський.
Враховуючи усе зазначене вище, ми вважаємо за доцільне у своїй подальшій роботі із учнями старшого шкільного віку.
Висновки до першого розділу.
Виходячи з аналізу науково-педагогічної літератури, можна зробити такі висновки:
Проблема, яка піднімається в роботі, має давню історію, але на сучасному етапі оновлюється і потребує подальшого дослідження.
Теоретичним обґрунтуванням поняття “формування духовності учнів” присвячені праці філософів: В. Соловйова, І. Ільїна, А.Швейцара, Е. Фрома; психологів: З. Фрейд, А. Маслоу, С.Рубінштейн; педагогів: С. Соловейчик, І. Зазюна, Б Лихачова, Г.Сагача.
Існує багато визначень поняття “духовність”, але ми зупинились на такому: “Духовність – це індивідуальна вираженість у системі мотивів особистості двох фундаментальних потреб: ідеальної потреби пізнання й соціальної потреби жити, діяти для інших.”
Критеріями духовної сформованості учнів є: моральна етична культура (моральні норми, моральний ідеал, любов і повага до ближнього), соціальний критерій (ставлення до громадської діяльності, доручень. Любов до батьківщини, відчуття справжнього громадянина своєї держави), пізнавальний критерій (творча спрямованість, пошуковий інтерес, жага до знань), розуміння сенсу буття (життєва позиція учнів, розуміння своєї мети, і свого призначення в житті).
За яскравістю вираженості духовної сформованості учнів визначено 3 рівня: високий, середній, низький.
Особливий вплив літератури як частини мистецтва вивчають у своїх роботах Цимбалюк Л.М., Бугайко Т.Ф., Мірошниченко Л.Ф., Степанішин В.Р., Пасічник В.А.
Педагогічні умови формування духовності вивчали такі педагоги: Б. Т. Лихачов, І. П. Підласий, В. А. Сухомлинський. Кінцеву мету духовного виховання вони вбачають у високому рівні сформованості духовності учня.
Аналіз наукової літератури, спрямований на визначені педагогічних умов і виховних можливостей навчальних дисциплін які впливають на формування духовності учнів, переконує у тому, що вирішення проблеми потребує застосування педагогічних умов у навчально-виховному процесі.
“Виховувати через навчання” – це головний шлях вирішення проблеми.
Аналіз психолого-педагогічної літератури та методичних праць дає змогу зробити висновок про те, що успішність формування духовності вимагає:
гуманізації навчально-виховного процесу;
врахування індивідуальних і вікових особливостей учнів, використання міжпредметних зв’язків, врахування активності учнів;
поєднання репродуктивної і пошукової діяльності учнів.
РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА УМОВ ФОРМУВАННЯ ДУХОВНОСТІ В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ
2.1. Визначення вихідного рівня сформованості духовності учнів до учіння
В нашому дослідженні ми виходили з того, що формування духовності учнів буде більш ефективним, якщо в процесі викладання української літератури використовувати спеціально розроблені завдання, ситуації, які ставлять старшокласників в умови розвитку морально-емоційної особливості.
Дослідницька і експериментальна робота проводилась на базі колегіуму №1 м. Кривого Рогу серед учнів 9-х класів.
Експеримент складався з:
а) констатуючого експерименту;
б) формуючого експерименту
Констатуючий експеримент заключався в тому, щоб об`єктивно виявити вихідний рівень сформованості духовності учнів на уроках української літератури, аналізу використання вчителями методів, прийомів, ситуацій, які сприяють розвитку цієї складної особистої освіти.
В процесі констатуючого експерименту були використані такі методи:
бесіда з учнями, бесіда з вчителями;
спостереження;
анкетування учнів з метою виявлення доцільності існуючої системи, подання навчального матеріалу з позиції розвитку духовності у молоді і перевірки вивченого:
педагогічний експеримент;
анкетування вчителів з метою виявлення доцільності використання ситуації, завдань, методів та прийомів духовного розвитку учнів на уроках української літератури;
тестування учнів та визначення їхніх потреб.
На основі отриманих даних нами було виділено рівні, які оприділяли сформованість духовності старшокласників.
Низький рівень - характеризується відсутністю культури спілкування, людина не прагне кращого в житті, учень не розуміється на поняттях добро і зло, про ідеал та антиідеал, прекрасне й огидне.
Середній рівень - свідчить про присутність певного рівня культури, але тільки прагне до особистої значимості, вигоди та престижу, вимагає до себе великої уваги й потребує стимулювання своєї діяльності.
Високий рівень - присутність культури, знань моральних, етичних норм поведінки, дії учнів спрямовані на збереження добра, прекрасного, висока пізнавальна активність.
В своєму досліджені ми прагнули з`ясувати як самі учні відносяться до використання на уроках української літератури спеціально створених ситуацій по розвитку духовності. З цією метою проводились індивідуальні бесіди і була проведена анкета, яка включала в себе такі питання: Чи цікаві вам уроки, на яких ви розглядаєте ситуації пов`язані з мораллю? Хотіли б ви, щоб уроки проводились у формі рольової гри? Чи подобаються вам уроки-дискусії, де розкриваються поняття добро і зло?
Окрім анкети учням запропоновано відповісти на питання тесту з метою виявлення рівня інтересу до української літератури як навчального предмету:
1). Подобається вам читати?
2). Чи багато ви читаєте?
3). Яких українських письменників ви знаєте? (наприклад)
4). Твори яких письменників вам запам`ятались?
Опрацювавши отримані дані (бесіди, тесту, анкети), й отримавши результати ми вмістили їх у табл. 2.1
Таблиця 2.1
Рівні сформованості духовності учнів 9-х класів
|
Показники |
Рівні |
||
|
низький |
середній |
високий |
|
| Морально-етичні цінності, вміння бачити добро і зло, прекрасне-огидне, вчиняти по совісті | 30 | 39 | 31 |
| Потреба розвивати свій інтелект, читати художню літературу, розвивати пізнавальну активність |
39 |
37 | 24 |
| Соціальне ведення ситуацій, вміння прикласти свої сили, вміння досягти успіху | 37 | 42 | 21 |
| Потреба у саморозвиткові духовного боку особистості | 40 | 34 | 26 |
| Загальний показник рівнів сформованості | 36,5 | 38 | 25,5 |
Із поданого в таблиці можна зробити висновок, що переважає низький (36,5%) та середній (38%) рівні сформованості духовності у дев’ятикласників.
У багатьох (40%) відсутня потреба у саморозвитку своїх духовних якостей особистості.
Тривожить той факт, що 39% старшокласників не мають потреби розвивати свій інтелект, читати художню літературу з предмету. Аналіз таблиці, довів, що загальний показник 38% відноситься до середнього рівня, а це в свою чергу створює передумови для подальшої роботи над підвищенням рівня духовності старшокласників.
Ми впевнились, що учні зазвичай звертають увагу на зв`язок літературних героїв (проблематика, ситуації "добра-зла", "прекрасне-огидне") з сучасним життям, не співвідносять себе з літературними героями, не можуть дати аналіз з позицій сучасності. Дев`ятикласники не оперують тими знаннями, які отримують під час інших предметів (історія, українська мова, російська мова та література, історія України, географія та інші), а звідси низька пізнавальна активність їх на уроці.
Для з`ясування того, яке відношення самих вчителів до даної проблеми, їм було запропоновано відповісти на запитання анкети:
1). Як на вашу думку, що таке духовність?
2). В якому осередку вона виховується?, підкресліть
а) школи, б) сім`я, в) суспільство?
3). Під час яких навчальних дисциплін треба формувати духовність учнів?
4) Що ви пропонуєте змінити у навчальних планах з метою підвищення рівня сформованості духовності учнів?
Аналіз анкет, бесід з вчителями довів, що у більшості вчителів виникають труднощі відповісти, що таке "духовність". На уроках рідко акцентують увагу на розвиток складної освіти особистості, пояснюють це браком часу. Частина вчителів (18%) використовують навчальний матеріал предмету для показу, аналізу й синтезу ситуацій успіху: "добро-зло", "прекрасне-огидне", "щедрість-жадібність", "життя-смерть" і таке інше.
Вчителі наголошують на тому, що проблема духовності пов`язана з соціальною сферою суспільства, економікою країни, інфляцією, нестатком підручників, посібників, низькими заробітками. Спостереження за учнями під час педагогічної практики у колегіумі №1 м. Кривого Рогу довели, що багатьом учням колегіуму притаманна моральна конфліктність (47%), емоційна напруга (61%), агресивність (39%), егоїзм, заздрість.
Замість прагнення до творення домінує пристрасть до розподілення і перерозподілення. Як абстрагують вчителі, учні засвоїли лише дві арифметичні дії - відняти і поділити, а не навчилися додавати і множити.
Аналіз бесід та анкетування, дав підстави виділити фактори, які негативно впливають на формування духовності молоді:
відчуження особистості від суспільства, від національної культури;
відчуження від національних традицій;
низький статус освіти та інтелектуальної діяльності;
заклад моралі серед дорослих та молоді;
криза сім`ї чи сімейного виховання;
погіршення здоров`я учнів;
соціально-політичні і економічні протиріччя.
Спостереження за старшокласниками доводить, що загрозою для них є ще й психологічне налаштування: песимізм, прагнення жити сьогоднішнім днем, не прагнення наполегливо вчитися.
У нашому дослідженні, ми намагались з`ясувати потреби молоді в духовному розвиткові, і як вони реалізуються в культурно-дозвільній активності.
Таблиця 2.2
Культурно-дозвільна активність молоді в балах
|
Види культурно-дозвільної активності |
Самооцінка |
||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
|
|
Домашні види культурно-досвідних занять:
|
+ + |
+ + |
+ + |
+ |
|
|
Активні види культурно-досвідних занять:
|
+ + + |
+ + |
|||
|
Публічні види культурно-дозвільних занять:
|
+ + |
+ + + |
|||
За результатами таблиці, ми можемо зробити висновок, що учні поставили собі 1, 2, 3 бали за розвитком активності і потреб у духовному становленні своєї особистості. Жахливим є той факт, що отримані самооцінки свідчать про примітивізм життя молоді.
Виходом з цієї ситуації. на наш погляд є зміна навчальних програм з курсу української літератури, і введення в шкільну практику багатьох ситуацій, які сприяли б духовному розвиткові учнів.
2.2. Дослідно-експериментальна програма формування духовності в учнів у навчальному процесі.
В основу дослідної роботи ми поклали результати констатуючого експерименту, що розкривають причини низького рівня сформованості духовності учнів на уроках української мови.
При визначенні змісту дослідної роботи ми виходили з того, що підвищити рівень сформованості духовності можливо шляхом використання на уроках різноманітних ситуацій, активності учнів, нестандартних форм організації навчання.
Під час дослідно-експериментальної роботи слід звернути увагу на дотримання умов в організації діяльності учнів:
врахування рівня знань учнів;
обов`язкове врахування вікових особливостей учнів;
активне використання міжпредметних зв`язків;
використання активних форм навчання.
Формуючий експеримент проводився з учнями 9-х класів м. Кривого Рогу.
В ході експерименту ми намагалися вирішити такі завдання:
підвищити рівень сформованості духовності учнів;
розвивати інтерес до уроків української літератури;
формувати в учнів розуміння краси рідної мови, національних традицій, моральних якостей українського народу;
вміння аналізувати ситуації і бачити "добро-зло", "прекрасне-огидне", "щедрість-жадібність";
розробити систему уроків за творчістю Т.Г.Шевченка.
Метою дослідницької роботи є:
а) підвищити рівень знань учнів;
б) підвищити інтерес до вивчення української літератури;
в) формування духовності учнів.
В табл. 2.3 подано розподіл навчального матеріалу за темами, підібрані завдання, форми проведення.
Таблиця 2.3
Дослідно-експериментальна програма
|
Тип уроку |
Тема уроку | Ситуації, які сприяють формуванню духовності учнів |
| Ознайомлен-ня з новим матеріалом | "Життєвий та творчий шлях Т.Шевченка. Дитячі та юнацькі роки. Перші поетичні твори” | Налаштування на роботу, оптимізм, активність. Ситуації - життєвий шлях Т.Г.Шевченка, проблеми, співвіднесеність з сьогоденням. Робота з класом в цілому, емоційність розповіді. Особисте ставлення до людини |
| Урок-бесіда |
Ліро-епічна, соціально-побутова поема Т.Шевченка "Катерина". |
Активність учнів, вміння вислухати різні точки зору; співтовариство, демократичний стиль спілкування; прагнення взяти до уваги індивідуальні здібності та особистий досвід школярів; а також і потреби учнів. Ситуації - правильно вести діалог і розуміти учнів |
| Урок - рольова гра | Тема: "Гайдамаки" | Ситуації, які дозволяють розкрити причиново-наслідкові зв`язки. Зіставити добро і зло. Вміння внутрішньо-особисто зрозуміти вчинки літературного героя: особистий підхід до учнів. Ситуація взаємодопомоги |
| Урок-діалог | Автобіогра-фічність повісті "Музикант" | Ситуації, які дозволяють аргументувати вчинки літературного героя, співвіднести їх зі своїми вчинками в сучасному житті; визначитися в потребах: матеріальні, соціальні. Визначити потребу в почутті захищеності(робота,почуття, стабільності, помешкання, одяг) і потреба в статусі (впевненість у собі. повага з боку інших), потреба у самореалізації |
| Урок - моделювання ігрових ситуацій | Викриття самодержавного, кріпосницького гноблення в поемі "Сон", "Кавказ" | Вираження свого відношення, щирість висловлення ситуації "довіра-кривда", ситуація вибору, який привів до невдачі, ситуація милосердя |
| Узагальнення і систематиза-ція знань | Бойова програма поета-демократа. Поезії "Заповіт", "І мертвим і живим" | Ситуація створення успіху й забезпечення підвищення досягнень |
У своїй роботі ми виходили з того, що в сучасному житті потрібні люди, які можуть швидко адаптуватися у різних умовах. Які спроможні на риск, самостійність, спроможні швидко виходити з непередбачених ситуацій, й тому ми ввели в нашу програму різні ситуації. На нашу думку релігійна мораль спроможна протидіяти злу.
Запропоновані нами уроки здатні сформувати в учнів почуття патріотизму, любов до Батьківщини. відродженню національних традицій. оптимізації майбутньої молоді. відповідальності рефлексії. самооцінка. Розроблені нами уроки здатні утверджувати загальнолюдські моральні принципи на прикладі творчості Т.Г.Шевченка, формують активність молоді. духовність.
Успіх проведення уроків такого напрямку, в більшості залежав і від готовності вчителя. Треба зауважити, що більшість часу займала саме підготовка до уроків.
Нижче наводяться розроблені нами уроки.
Конспект 2
Тема: "Ліро-епічна, соціально-побутова поема Т.Шевченка "Катерина"
Тип уроку: урок засвоєння нових знань
Мета: домагатися усвідомлення учнями змісту поеми, розібратися ідейно-художнього змісту поеми, навчити учнів обґрунтовано висловлювати свої думки щодо художнього твору; розвивати навички аналізу художнього твору; критичність суджень; виховувати об'єктивність у ставленні інших людей, шляхетність
Форми, методи, прийоми: проблемний семінар, аналіз художнього твору, бесіда, обговорення дій і вчинків образів-персонажів.
Обладнання: записи на дошці, тексти творів. ілюстрації до поеми.
Хід уроку.
На дошці - ілюстрації до поеми.
Вступне слово вчителя.
Поема "Катерина" - найвизначніший художній твір у поетичній спадщині Т.Г.Шевченка. Яка складається з II-ох розділів. Поема починається зверненням-застереженням до дівчат, не кохати москалів-паничів. Після ліричного вступу йде розповідь нещасливе кохання Катрі. Ця розповідь і становить сюжетну основу поеми. У II розділі розповідається про драматичність життя головної героїні. Ми з вами спробуємо розібратися і визначити ідейно-художній зміст поеми. Розібратися у вчинках і діях персонажів, у конфлікті.
Питання.
1). Який на вашу думку, виступає конфлікт у поемі: соціальний чи психологічний?
2). Як ви думаєте треба засудити Катерину за її поведінку?
3). Як ви гадаєте, розв`язка п`єси така трагічна? Хіба не могло бути інакше?
4). Як на ваш погляд, хто винен у трагічній долі Катерини: вона, батьки, москаль?
5). Чи вірно вчинили батьки зі своєю донькою?
6). Чому Т.Шевченко висловлює таке застереження "… москалі чужі люди, знущаються з вами."?
7). Завдяки чому твір такий мелодичний?
(Учні відповідають на проблемні запитання)
Вчитель: Т.Г.Шевченко показав трагічну долю жінки-кріпачки. Понад 150 років минуло з часу написання "Катерини", а популярність її все зростає. Секрет довголіття поеми в художній досконалості форми, в народності змісту, ідейного спрямування. Цей твір примушує людей задуматися.
"Катерина" одержала музично-сценічне продовження свого "життя". Ще в 1858 році існувала романтична опера "Катерина Шевченкова" , та на жаль, вона не дійшла до нас. Микола Аркас написав однойменну оперу, яка була поставлена вперше у 1899 році театром Кропивницького і мала надзвичайний успіх. В наш час опера йде в новій редакції композитора І.Таранова. В образотворчому мистецтві образ Катерини втілили художники І.Ужакевич, М.Дерегус, О.Слстьон і скульптори М.Манізен. Ще в 1842 році картину "Катерина" створив сам Т.Шевченко.
Конспект уроку 3
Тема: підсумковий урок за життям і творчістю Т.Г.Шевченка.
Тип уроку: урок узагальнення і систематизації знань.
Мета: перевірити, як дев`ятикласники опанували навчальний матеріал з теми "Життя і творчість Т.Г.Шевченка", визнати найкращого ерудита, домогтися узагальнення і систематизації знань; розвивати ерудицію, увагу, мислення; виховувати почуття товариськості.
Форма проведення: гра.
Обладнання: конверти з запитаннями, обертовий диск, дошка, портрет письменника .
Для проведення гри слід