Xreferat.com » Рефераты по педагогике » Застосування технічних засобів навчання на заняттях кулінарії

Застосування технічних засобів навчання на заняттях кулінарії

не може забезпечити відбір необхідного матеріалу; час трансляції телепередачі має збігатися з часом проведення уроку. На відміну від інших засобів навчання, зі змістом телепередачі вчитель зазвичай знайомиться лише на уроці. Вимушена «імпровізація» знижує результативність застосування передачі, а через її тривалість урок часто перетворюється на «телеурок», основним змістом якого є малоефективний телеперегляд [12].

Відеозаписи — зафіксовані за допомогою відеомагнітофона або телевізійної камери на спеціальній магнітній стрічці зображення й звук. На уроках використовуються відеозаписи навчальних телепередач, кінофільмів, біологічних явищ та процесів, експериментів тощо.

На уроках доцільніше використовувати відеозаписи навчальних телепередач із біології: учитель може попередньо ознайомитися з їхнім змістом і побудовою, дидактично пристосувати передачу до цілей і змісту уроку, поєднувати телепередачу або окремі її фрагменти й стоп-кадри з іншими засобами, в разі потреби повертатися до окремих фрагментів.

Ефективним у навчально-виховному процесі з біології є використання відеозаписів науково-популярних фільмів із телепередач «BBC wild. Жива природа». Проте, перш ніж використовувати відеоматеріал на уроці, слід скрупульозно відібрати фрагменти (тривалість має не перевищувати 10-12 хв.), підготувати запитання й завдання для учнів, які ставитимуться під час або після перегляду відеозаписів.

Перспективним є використання в середніх навчальних закладах відеозаписів на відеокасетах, а в недалекому майбутньому — й на відеодисках.

Відеодиски (CD-, DVD-video) призначені для відтворення з них запису зображення й звуку за допомогою відеопрогравача. Вони дають змогу починати відтворення з будь-якого місця запису, як на грамплатівці (система прямого доступу), не чекаючи, як у магнітофоні, доки перемотається стрічка. DVD-технологія побудована на принципах високоякісного відтворення звуку й відео.


1.2 Наочні посібники для ПТНЗ та вимоги до них


Специфіка курсу кулінарії вимагає особливої організації робочого місця викладача в класі. На мал. 1 показаний один з варіантів робочого місця викладача в кабінеті кулінарії. Ліворуч від кафедри розташована електрична або газова плита. Вона використовується в тих випадках, коли необхідно по ходу уроку демонструвати прийоми кулінарної обробки, зв'язані з нагріванням. Праворуч знаходиться демонстраційний стіл для установки муляжів, натуральних зразків і т.д. Біля демонстраційного столу - холодильна шафа, що відкривається з боку робочого місця викладача. Шафа використовується для збереження натуральних зразків блюд, приготованих для демонстрації. На стіні, за робочим місцем викладача, установлені класна дошка, екран і рейка з гачками для розвішування плакатів. На цій же стіні встановлені раковина і вішалка для рушника. У цій же стіні знаходяться двері в лаборантську. У двері є вікно для подачі наочного приладдя.


Застосування технічних засобів навчання на заняттях кулінарії

Рис. 1. Устаткування робочого місця викладача в кулінарному кабінеті


На кафедрі може бути пульт керування класом програмованого навчання, автоматичним затемненням і дистанційний пристрій для діапроектора. Діапроектор і кіноапарат можуть бути встановлені й у лаборантській. У цьому випадку екран роблять матовим, прозорим, зображення на нього проектується через дзеркало з апаратів, встановлених за стіною в лаборантській.

Демонстраційний стіл-стійка відкритий з боку викладача і постачений полицями і висувними шухлядами для класного журналу й інших матеріалів, набору наочних приладдя (муляжів, колекцій, інструментів, і т.д. ), підібраних для даного уроку і не виставлених на стіл заздалегідь, щоб не відволікати уваги, учнів.

На уроках кулінарії широко використовуються натуральні, образотворчі і комбіновані наочні приладдя.

Натуральні наочні посібники

До цього виду наочних приладів відносяться різні колекції і зразки виробів, інструменти, посуд і т.д.

1. Зразки різних форм нарізки овочів. З цією метою використовуються морква, картопля і ріпчаста цибуля. Овочі нарезают, укладають у скляні банки, заливають оцтом (не слабше 9%-ного) або прокип'яченим, охолодженим і процідженим розсолом (20 - 30%). Потім банки закривають поліетиленовими кришками так, щоб під кришками не залишалося повітря, і перевертають. Кожна банка забезпечується етикеткою з указівкою форми, розмірів, кулінарного призначення.

2. Гербарій пряної зелені. Гілочки петрушки, селери, кропу, кинзи і т.д. розпрямляють, укладають між аркушами фільтрувального папера, кладуть під прес і засушують.

Висохлу гілочку обережно змазують з однієї сторони фотоклеєм, приклеюють до листка білого паперу, на якому роблять відповідний напис (назва зелені, головної речовини ефірної олії, кулінарне застосування), листок поміщають між шматочком картону й органічного скла, а край окантовують.

3. Набори фігурних виїмок, жолобкових ножів і інших інструментів для очищення і нарізування овочів.

4. Зразки панірувань у банках (борошно, сухарі, тертий білий хліб).

5. Зразки нерибних морепродуктів. Раків варять, засушують, а потім забарвлюють червоною гуашшю, тому що природне забарвлення при збереженні вицвітає. Сухих трепангів зберігають у банках. Филе кальмарів у банках заливають розсолом.

6. Опудала риб можна придбати в магазинах наочних посібників.

7. Рибний казан, ножиці, тертки й інші пристосування для очищення від луски і т.д.

8. Ножі, сікач, голки, кухарські молотки для відбивання м'яса й інші інструменти.

9. Сотейники, каструлі, казани, сковороди, сітчасті вкладиші для казанів, сковорідки, дерев'яні лопатки, металеві лопаточки й інші зразки посуду й інструментів.

10. Колекція натуральних зразків гарнірів для прозорих супів. Добре зберігаються в засушеному вигляді пиріжки, профітролі, грінки прості і гострі. Равіоли і пельмені готують зі стружкою замість фаршу і засушують.

11. Колекція натуральних зразків домашньої локшини, вермішелі, макаронних засипок і т.д..

12. Конічне сито (шинуа), цідилки, шумівки, розливальні ложки, супові миски і т.д..

13. Консервовані каперси, оливки, маслини.

14. Колекція спецій: лавровий лист, чорний запашний і червоний перець, лимонна кислота, глюконат натрію і т.д..

15. Колекція соусів промислового вироблення (консервованих і сухих).

16. Колекція спецій і приправ.

17. Соусники металеві і керамічні різних розмірів і форми.

18. Колекція круп, бобових, макаронних виробів.

19. Котломір.

20. Концентрати каш.

21. Тарілки, порціонні сковорідки, кроншели, кокотниці, кокільниці, баранчики, блюда, пашотниці й інший посуд для відпуску других блюд.

22. Торшерна виделка.

23. Вінчки різної форми.

24. Зразки натуральних страв (на уроках можна демонструвати окремі трави, виготовлені перед уроком у лабораторії).

25. Натуральні зразки тарталеток.

26. Посуд для відпустки холодних страв: салатники різної форми і розміру, вази, креманки, ікорниці, тарілки.

27. Бордюрні дошки і бордюри з тіста.

28. Формочки для заливних, паштетів і т.д..

29. Зразки желатину, агару, агароїду і т. д,

30. Зразки розпушувачів тіста: питна сода, вуглекислий амоній, сухі дріжджі.

31. Натуральні засушені зразки виробів з тіста.

32. Пристосування для формування пельменів, качалки, сита, формочки для нарізування печива і т.д..

33. Зразки ароматизаторів (ванілін, кардамон, есенції і т.д. ).

34. Форми для пудингів, суфле і т.д..

35. Натуральні зразки меренг.

36. Зразки чаю, кави, какао (у пробірках і в упаковці).

37. Посуд для подачі солодких блюд (креманки, чашки, склянки, піали і т.д. ).

Муляжі

Можна використовувати готові муляжі промислового вироблення.

Багато муляжів з гіпсу, пластиліну, воску, парафіну, пінопласту можна виготовити і самим, залучаючи учнів. Вказівки і поради по виготовленню їх можна знайти в літературі (Ковальов Н. И., Цукрів М ДО, Організація гурткової роботи з курсу кулінарії. М., 1982).

Демонструвати їх зручно за допомогою спеціальної підставки.

Площинні наочні приладдя

До площинних наочних приладдя відносяться малюнки, схеми, фотографії і т.д. На уроках кулінарії широко використовуються малюнки і фотографії як прості ілюстрації до розповіді. Вони не показують технологію, а тільки зовнішній вигляд трави, посуду, інструментів і т.д. Такі посібники варто використовувати лише в тих випадках, коли немає відповідних муляжів або натуральних зразків. Наприклад, схеми кулінарного оброблення туш.

Другий вид площинних наочних посібників - схеми, що ілюструють процеси.

Звичайно це технологічні схеми послідовності операцій (оброблення риби, заправлення птиці, підготовка фаршированих овочів і т.д. ) або технологічні схеми блюд.

Методичні рекомендації зі складання таких схем дані в зазначеному вище посібнику.

Електрифіковані наочні приладдя

У кабінетах кулінарії використовують різні тренажери і щити з підсвічуванням. За правилами безпеки праці живлення таких щитів повинне здійснюватися через трансформатор струмом напругою не більш 6 - 12 В. Найпростіші тренажери можуть бути виготовлені самими викладачами й учнями. Вони можуть бути одно- і багатоступінчастими. Приведемо опис зразків таких тренажерів.

Схема оброблення туші свинини (зразок одноступінчатої електрифікованої схеми даний на мал. 2, а). З фанери готується плоска шухляда. Поверхню шліфують, змочують розчином бейца або марганцевокислого калію, щоб додати темний тон.


Застосування технічних засобів навчання на заняттях кулінарії

Рис. 2. Електрифікований тренажер: а - корпус; б - панель; в - тумблери; г - пересувний контакт (1 - живлення, 2 - контакти, 3 - сигнальні лампочки)


Після того як фанера висохне, її покривають спиртовим лаком. На лицьову сторону наклеюють лист креслярського папера з намальованою схемою (б). Малюнок роблять кольоровою тушшю або гуашшю. Потім на кожній частині схеми свердлять отвір і закріплюють контакт (мідний гвинт 2). Установлюють мініатюрні перемикачі-тумблери (в). За допомогою монтажного проводу збирають схему, як показано на мал. 2. Лампочка 3 включається за допомогою пересувного контакту (г), для виготовлення якого беруть товстий мідний провід і надягають на нього шматочок ізоляційної трубки. За допомогою розетки (7) схема включається в мережу. Сигнальна лампа займе тільки при дотику до контакту на тій частині схеми, що відповідає включеному тумблерові.

Недолік цієї схеми в тім, що можна уключити відразу всі тумблери, і тоді лампочка буде горіти навіть при невірній відповіді. Якщо тумблери замінити багатополюсним перемикачем, цього не відбудеться.

Схема "Страва з запеченої риби" (приклад багатоступінчастої схеми) показана на мал. 3. Вона складається з двох багатополюсних перемикачів і комплекту тумблерів. Порядок роботи:

1) запікають рибу сирою, припущеною і смаженою; перемикач 1 ставлять у потрібне положення;

2) вибирають вид обробки (із вказаних правильна відповідь - тільки філе без кіст) за допомогою перемикача 2;

3) підбирають соус для даного виду теплової обробки (сира риба - соус білий; припущенна паровий; смажена - сметанний) за допомогою тумблерів.

Для наочності назви соусів на схемі приведені в тій же послідовності, що і прийоми теплової обробки, а в натурі порядок треба змінити.

По такому принципу можна скласти дуже багато тренажерів. Велику користь приносить використання різних стендів з підсвічуванням. Зображення на цих стендах робиться на склі (звичайному або органічному) і підсвічують з задньої сторони.


Застосування технічних засобів навчання на заняттях кулінарії

Рис. 3. Електрифікований тренажер, з чотирма контактами


Опишемо один зразок такого стенда. На склі малюють схему оброблення гаси рельєфною пастою або типографською кольоровою фарбою. На кожній частині пишуть умовну цифру, але не вказують назва частини. Поверх малюнка ватяним тампоном наноситься біле тло також рельєфною пастою. Після того як тло висохне, на ньому пишуть назви частин гаси. Ці написи з лицьової сторони стенда не видні. Якщо ж за запалити лампу, вони добре просвічують через біле тло.

Без підсвічування німу схему оброблення гаси можна використовувати на іспитах, при закріпленні матеріалу, що тече опитуванні.

З підсвічуванням схема використовується як тренажер: учні перевіряють свої знання за німою схемою, а потім запалюють підсвічування і звіряють свої відповіді.

З огляду на зазначені проблеми проаналізуємо комплекс наочних засобів для трудового навчання та зазначимо деякі вимоги до них.

Натуральні об’єкти, як зазначаються в психологічних та педагогічних дослідженнях, в роботах з методики викладання повинні використовувати в трудовому навчанні в якості наочних посібників насамперед для одержання правильних уявлень про предмети і засоби виробництва та розуміння учнями технологічних процесів і явищ. Натуральними наочними посібниками в трудовому навчанні служать природні і виробничі об’єкти та процеси, зразки матеріалів, інструментів, механізмів, технічних пристроїв, обладнання майстерень, предметів господарської діяльності, вироби тощо.

Для створення фонду натуральних наочних засобів вчителі трудового навчання використовують кращі роботи учнів, заготовки, відходи матеріалів, непридатні для роботи деталі та вузли списаних верстатів.

Однак не всі натуральні об’єкти можна віднести до наочних засобів. Натуральні прикмети можуть стати засобами навчання лише запевнив умов – коли вони призначені для використання з навчальною метою і, в разі необхідності, дидактично препаровані.

Маючи великі можливості для одержання безпосередніх уявлень, натуральні об’єкти як група засобів наочності, з точки зору вирішення навчальних завдань, часто містять надлишкову інформацію, що може в окремих випадках (під час засвоєння понять, узагальнення і систематизації навчального матеріалу) знижувати ефективність навчання.

Позбавлені цього недоліку спеціальні (штучно створені) об’ємні наочні посібники:, муляжі моделі, макети. Вони дають змогу виділити найсуттєвіші в об’єкті спостереження, зберігаючи тривимірне їх відтворення, отже, зосереджує увагу учнів на головному – допомогти в розумінні сутності процесів, що спостерігаються.

Застосування зазначених об’ємних наочних посібників дає можливість учням розглядати об’єкт з усіх його боків, звернути увагу на такі його деталі, які в натуральному предметі малопомітні, а іноді й зовсім недоступні для спостереження без спеціальних підготовки наочного посібника. Так, для вивчення будови і роботи механізмів застосовують розбірні різнокольорові моделі та розрізи механізмів, які дають змогу не тільки відтворити зовнішній вигляд предмета, а й розкрити дії того чи іншого механізму. Часто буває, що об’єкти вивчення (різці, вимірювальні інструменти, кріпильні деталі) мають малі розміри, і виникає необхідність показати їх у збільшеному вигляді.

За характером конструкції, моделі та інші об’ємні наочні посібники можна поділити на розбірні і нерозбірні, статичні й динамічні.

Ряд об’єктів для вивчення достатньо оформити як наочні зображення на площині (фотографії, малюнки, таблиці, плакати). Їх головна особливість – узагальнений характер зображень. Ці наочні засоби сприяють відображенню у свідомості учнів конкретних предметів, формуванню уявлень про об’єкти, які не можна побачити через їх віддаленість, об’ємність, небезпечність та з інших причин.

Важливим засобом наочності залишається використання вчителем малюнків на дошці під час уроку. Основна перевага таких малюнків – сприйняття учнями послідовності їх виконання.

Готові зображення не можуть замінити малюнків, що виконуються вчителем у присутності учнів, у створенні яких вони беруть участь або виконують самостійно. Однак виконання малюнків у навчальному процесі забирає більше часу, ніж використання готових зображень, до того ж якість виконаних малюнків, особливо на дошці, не завжди висока.

Значне місце серед засобів навчання має використання друкованих наочних посібників, тому що за їх допомогою можна швидко продемонструвати якісно виконані зображення. Друковані наочні посібники забезпечують довгочасне експонування інформації без затемнення приміщення і не є складним у виготовлені. Друковані посібники у трудовому навчанні доцільно використовувати для створення довідкових таблиць, технологічних карток, інструкцій. Крім того, самі друковані посібники дають змогу ввести для засвоєння навчального матеріалу на уроці одночасно кілька зображень, що дуже важливо для порівняння та узагальнення навчальної інформації.

Особливе місце у трудовому навчанні посідають умовні графічні зображення: ескізи, креслення, діаграми, плани, графіки, схеми. Вони на відміну від реальних зображень, засобів натуральної об’ємної наочності, дають змогу передавати мовою умовних знаків недоступну для безпосереднього сприймання інформацію, властивості об’єкта, що вивчається, його геометричну форму, просторове розташування окремих складових частин, їх взаємозв’язок та зробити узагальнення, систематизувати знання учнів.

Демонстраційні стенди з різними видами наочних посібників широко застосовується у процесі навчання, особливо на уроках праці. Використання натуральних предметних посібників на уроках дає учням більше можливості накопичувати новий матеріал, мати конкретні уявлення, що особливо сприяє розвиткові образного мислення школярів, їх спостережливості. У посібників цього виду багато позитивного: як правило, вони об’ємні, тому є можливість всебічного спостереження; об’єкт сприймається не тільки зором, а й іншими аналізаторами. “Чим більше органів чуття бере участь у сприйманні будь – якого враження, або групи вражень, тим міцніше фіксуються вони в нашій пам’яті, зберігаються нею і легше потім згадується” [13 ].

Демонстраційні стенди сприяють розвитку всіх якостей уваги (об’єму, розподілу, концентрації, стійкості, переключення), більш тривалому зберіганню у пам’яті раніше отриманих знань. Відтак, на уроках трудового навчання зростає активність учнів, формуються, розширюються і поглиблюються інтереси до трудової діяльності.

Демонстраційний центр складається з двох частин, одна частина висувна (використовується тоді, коли не вистачає основної частини). Поверхня стенда оббита фланеллю, на ній розташовані умовні об’єкти. До стенда додається набір умовних об’єктів (з кожним класом набори змінюються відповідно до матеріалу, що вивчається). Демонстраційний стенд розташовують на стіні біля робочої дошки, він застосовується в комплексі з іншими, які мають натуральні об’єкти.

Найбільш поширеним є метод самостійного спостереження, – при використанні на уроках праці розробленого графічного стенда технологічної карти. Метод самостійного спостереження можна використовувати дуже широко: на заняттях в навчальних майстернях під час демонстрації обладнання, інструменту тощо.

Вивчаючи технологічні процеси за допомогою демонстраційного стенда технологічної карти, учні отримують не тільки знання та розвивають свої вміння з розробки технологічних процесів, але й ознайомлюються із змістом праці працівників професій.


1.3 Шляхи та засоби впровадження навчальних посібників в процес навчання учнів


У діяльності майстра виробничого навчання профтехучилища істотну роль відіграють засоби наочності — посібники, демонстраційні матеріали, технічні пристрої тощо. У недалекому майбутньому поряд з сучасними засобами інтенсифікації навчання сприятиме також компютерна і мікропроцесорна техніка як домінуючий компонент нової системи засобів наочності. Засоби наочності — це матеріальний спосіб подання навчальної інформації, яка є опорою навчання у процесі інтелектуальної і практичної (професійно-виробничої) діяльності учнів.

Традиційно засоби наочності розрізняють в залежності від способу їх матеріального втілення (натуральні — предмети, механізми, матеріали, деталі; зображальні — макети, моделі, картини, плакати; схематичні — схеми, креслення; технічні засоби — кіно-, фото-, відео-кодофі-льми, дисплейні касети, тренажери тощо) або від способу їх демонстрації (статичної чи динамічної) і конкретно за допомогою якого пристрою.

Однак аналіз фонду засобів сучасної навчальної наочності переконує, що, не заперечуючи традиційної класифікації, слід додати такі дидактичні (загальнонавча-льні) критерії для визначення їх суті:

Інформаційний — визначення навчального змісту наочної демонстрації.

Перцептивний — визначення шляхів сприймання різними органами відчуттів навчального матеріалу або їх комбінувань: зоровим, слуховим, мовноруховим, тактильним тощо.

Гностичний — способи поєднання різних засобів, методів, форм навчання в цілеспрямовану сукупність для вирішення пізнавальної і розвиваючої мети його.

Системний — досягнення оптимального результату технологічною сукупністю способів навчання у процесі навчальної і практичної діяльності учнів — під керівництвом педагога. В діяльності майстра на уроці засоби наочності виявляються в трьох аспектах так званої матеріальної бази навчання в ПТУ: технічний, змістовний і методичний.

Технічний аспект найповніше відображається в комплексі «робоче місце викладача (майстра)» і в оснащенні виробничої майстерні. Це апарати для демонстрування кіно-, діа-, відео-, фонозаписів; технічні класи (програмовані, лінгафонні, тренажерні); механізми, деталі, матеріали для виробничого навчання на уроці тощо. їх перелік є в спеціальних інструктивних матеріалах. Істотного дидактичного значення ці пристрої не мають. Слід лише мати на увазі дидактичні недоліки і обмеження, які є у кожного з них, і в разі потреби виправляти їх.

Навчальний кінофільм — це суцільна безперервна демонстрація. Наукові дослідження педагогів переконують, що вона малоефективна: потрібно націлювати учнів на засвоєння певних зображень, а потім — зразу ж після їх демонстрування — обговорити побачене в класі. Таких фрагментів мав бути чимало. Саме такий спосіб демонстрації з перервами для усного обговорення учнями є найефективнішим. У разі потреби можна цей кінофільм записати па відеокасету, і тоді буде можлива не тільки фрагментарна демонстрація його, а й стоп-кадр або й ретро-демонстрація (як повторюється в телезапису забитий гол в футбольні ворота — в уповільненому темпі). В обговоренні певного фрагмента постійно потрібен окремий статичний кадр (наприклад, таблиця або загальна схема якогось виробничого процесу). В такому разі можна використати демонстрування цього кадру через кодо- або діапроектор на другий екран (тобто двоекранне одночасне демонстрування). Так буде здійснюватись модернізація ТЗН, що дасть можливість ефективніше їх використовувати в навчанні.

Кількість пристроїв або матеріалів для виробничого навчання має забезпечувати активну роботу всіх учнів групи на уроці. Значить, їх має бути або 30 (по одному комплексу для кожного учня), або 15 (в такому разі відбувається взаємоконтроль або взаємодопомога учнів попарно). Якщо ж їх буде по 10 комплексів на підгрупи, то треба відповідно змінити організацію навчання.

Змістовний аспект матеріальної бази — це демонстрація предметів, явищ або їх зображень (діа-, фонозаписів або кінофільмів) незалежно від того, яким апаратом чи пристроєм вона здійснювалась. Крім вказаних раніше дидактичних недоліків і обмежень, вони мають істотну ваду: з часом вони старіють за змістом, відображаючи вже застарілі технології. Чи обов'язково знищувати їх? Ні, ці предмети, картини, записи крім історичного значення можуть сприяти і сучасному навчанню, до того ж — творчому підходу до навчального предмета.

Для цього можна створити дидактичні доповнення до них у вигляді плакатів, роздаткового матеріалу або текстових діафільмів (двоекранного одночасного демонстрування), де можна дати запитання, завдання або задачі для учнів: оцінити з сучасних позицій цю застарілу технологію; дати свої пропозиції щодо модернізації машин або технічних процесів; запропонувати свої удосконалення або й винаходи, які б перетворювали ці старі технології на сучасні тощо.

Методичний аспект матеріальної бази — це створення технології найкращого використання її в навчанні, тобто в реалізації двох попередніх аспектів (технічного і змістовного). Він є завершуючим і найголовнішим.

Дидактичні аспекти формування виробничих навичок учнів профтехучилищ на тренувальних пристроях. Головне призначення тренувальних пристроїв — це формування вмінь і навичок професійної діяльності учнів.

Перші тренажери, що забезпечували значно швидше, дешевше і якісніше формування професійних навичок, з'явилися ще в минулому столітті. Але наукове осмислення і масове застосування вони набувають в середині XX ст.

Дидактична специфіка (на відміну від психологічної) пов'язана з такими першорядними проблемами роботи з тренажерами:

дидактизація конструкції тренажерів (як при їх створенні, так і для вдосконалення вже працюючих пристроїв);

розробка методики (технології) навчання на тренажерах учнів, що враховує специфіку профтехучилища, виходячи з принципів дидактики і закономірностей навчання.

Розглянемо їх докладніше:

1. Дидактизація конструкції тренажерів. Щоб забезпечити плідну навчальну роботу всіх 15—30 учнів протягом 15-хвилинного уроку в умовах нестачі необхідної кількості тренажерів (менш ніж по 1 на учня), треба або змінити конструкцію їх, або збільшити їх інформаційні можливості, а саме:

а) змінити конструкції тренажера.

Широко застосовується в профтехучилищах виготовлення приставок до дорогих тренажерів у вигляді дешевих паперових пристроїв, які допомагають всім учням групи засвоїти певні навички на уроці, а потім (як результат навчання)—завершити роботою на тренажері;

б) збільшення інформаційних можливостей тренажерів.

Одним з сучасних варіантів є підключення тренажерів до дисплейних класів або до ЕОМ. В такому разі одш-і учень користується тренажером, а решта може випере--джати його, працюючи на клавіатурі дисплеїв.

Ще один — доступний для кожного профтехучилища варіант — включення всіх учнів групи в класну роботу (навіть при наявності лише одного тренажера) у різних ролях: суддів, арбітрів, опонентів і просто активних глядачів — у процесі ділової гри, змагання тощо.2. Розробка методики (технології) навчання на тренажерах.

Висвітлюючи цю складну і майже не розроблену проблему, ми наголошуємо саме на дидактичних вимогах, а саме:

а) перед початком роботи з тренажером треба актуалізувати попередні знання і вже набуті вміння і навички учнів, а також оновити їх життєвий і виробничий досвід. У першу чергу треба здійснити міжпредметні зв'язки з спецпредметами і з базовими для спеціальності учнів загальноосвітніми предметами (наприклад, з фізикою, хімією, математикою);

б) далі слід передбачити систему майбутніх дій учня на тренажері. Цей етап повинен супроводжувати всі наступні дії з тренажером доти, поки сформується автоматична навичка. Тут доцільне лише словесне випередження (дедалі все більше скорочене) кожного етапу практичних дій учня;

в) створити модель орієнтовної основи тренувальних дій учня. Тут слід використати теорію П. Я. Гальперіна і Н. Ф. Тализіної, які пропонують включати всі можливі органи чуття (зорові, слухові, моторно-рухові, мовно-рухові та ін.) і теоретичні обгрунтування кожного кроку (етапу) дій. Для останнього корисно скласти певну наочну схему послідовності дій, наприклад порядок включення певного агрегату, послідовність складної виробничої операції.

Однак слід зауважити, що психологія навчання наголошує переважно на необхідності формування безпомилкових дій, тоді як для практики необхідне моделювання також типових помилок і навіть аварій, наприклад сковзання машин на льоду при повороті, дії електрика у випадку обриву проводу під струмом тощо.

г) забезпечити активну роботу всіх учнів групи при мінімумі тренажерів допоможе організація так званих рольових ігор. Для цього учні виконують типові для виробництва функції обслуговуючих, керуючих, контролюючих дій, які реалізуються одним чи кількома з них на тренажерах. Тоді одні будуть нормувальниками, табєль-щиками, інші — постачальниками чи приймальниками або контролерами; суддями тощо.

Можливі елементи ігор, наприклад естафєта-змаган-ня, коли група розбита на дві підгрупи і кожний учень по черзі швидко виконує певну складну дію на тренажері, наприклад, включення мотора, а потім визначається перемога певної команди за безпомилковість дій з урахуванням часу, витраченого на них.

Ефективні за певних умов взаємоконтроль, взаємоо-цінка і взаємонавчання учнів (наприклад, при наявності тренажерів, які забезпечують роботу на них одночасно двом і більше учням).

Однак оцінка повинна бути об'єктивною, справедливою, тактовною і доброзичливою, інакше вона може завдати великої шкоди навчанню, навіть надовго загальмувати формування навички у емоційно вразливих учнів;

д) особливе значення для самоутвердження учня на виробництві має організація поступового переходу від первинного ознайомлення з виробничими діями і повільного виконання їх до автоматизації в швидкому темпі при забезпеченні високої якості. Тут істотну роль можуть відіграти певні доповнення до тренажерів за допомогою технічних засобів навчання, наприклад демонстрування кінофільму або фонозаписів ритмічної музики в темпі, який сприйнятний для учнів і стимулює виконання.

Система тренування на тренажерах, яка враховує дидактичні принципи і закономірності наочного навчанпі, безумовно, сприятиме ефективному формуванню виробничих навичок учнів профтехучилищ.

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯ НАОЧНОСТІ У ПРОЦЕСІ ВИКЛАДАННЯ В ПТНЗ


2.1 Підготовка та використання наочності на заняттях з кулінарії


Висока педагогічна майстерність визначається насамперед власною методикою, яку розробив викладач або майстер виробничого навчання. Проте є дидактичні закономірності використання наочності, спільні для всіх майстрів і для навчання всіх учнів. Розглянемо їх.

1.Активізація пізнавальної діяльності учнів шляхом поєднання демонстрації наочності зі словом викладача або учнів. Фізіологами, психологами і педагогами давно доведено, що людина бачить і чує не все, що їй показують або говорять, а лише те, що сама хоче побачити або почути, чи те, на що хтось звертає її увагу. Ця дидактична закономірність формулюється так: наочність обов'язково повинна поєднуватись зі словом вчителя або учнів. При цьому евристичні способи поєднання значно ефективніші від ілюстративних. Коли сам викладач аналізує наочний посібник, словесно ілюструючи, що в ньому зображено і чому, то цей спосіб менш ефективний, ніж той, коли педагог запитаннями і евристичними завданнями пропонує учням самим визначити і роз'яснити ті сторони наочного зображення, які потрібні для реалізації цілей навчання.

Із двох форм запитань до наочності краще збуджують самостійну думку учня не запитання типу: «Що зображено в таблиці?», «З яких деталей складається механізм?», «Яка послідовність дій у певному виробничому процесі?» (Хоч ці запитання необхідні на попередньому етапі застосування наочності). Значно ефективніші запитання типу: «Чому саме така послідовність дій?», «Навіщо введена певна деталь в механізм?», «Що відбувається в машині при такій-то зміні певної деталі (наприклад, шатуна або поршня)?» тощо. На жаль, таких запитань поки надзвичайно мало і в існуючих підручниках, і в практиці роботи викладачів і майстрів ПТУ.

2.Розвиток розумової діяльності учнів залежно від часової послідовності поєднання слова і наочності. Наукові дослідження показали, що найуживаніший спосіб, коли спочатку демонструються наочні посібники, а потім — словесно аналізуються учнем чи вчителем. Це розвиває спостережливість учня, вміння пояснювати і навіть обґрунтовувати зображене. Але значно ефективнішим є такий спосіб, коли викладач або особливо учень словесно випереджає зображення, висуваючи гіпотези і обгрунтовуючи свою думку до того, як буде показано певний етап наочної демонстрації (найкраще — динамічної).

Наприклад, при демонструванні діючої моделі двигуна внутрішнього згоряння (або послідовного демонстрування кількох картин, що зображають один такт його роботи) спочатку учні пояснюють нульовий цикл (поршень у нижній частині циліндра), а потім викладач задає запитання учням: «Як зміниться положення клапанів, рух запальної суміші, коли поршень піде вгору?» «Обгрунтуйте свою думку: які сили діятимуть на запальну суміш і чому?» Після аналізу різних думок і висунутих учнями гіпотез (не відхиляючи жодної з них!) педагог демонструє другий такт, а потім іде пояснення, обгрунтування, підтвердження чи спростування висунутих гіпотез. Далі знову словесно пояснюється наступний етап наочної демонстрації.

Ось іще приклад з показової демонстрації виробничих дій майстра. Навчаючи прийомів фарбування, майстер, вмокнувши пензель у фарбу і піднявши його над коробкою, запитує в

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: