Розробка учбового матеріалу для викладання вищої математики на тему "Наближені методи обчислення визначених інтегралів"
Підставимо добуток (1.14) до формули (1.11) та перейдемо до нової змінної, будемо мати
(1.15)
Де
(1.16)
Квадратурна формула Ньютона-Котеса приймає вигляд
(1.17)
Алгебраїчна
степінь точності
формули (1.17) дорівнює
.
Коефіцієнти
(1.16) називаються
коефіцієнтами
Котеса. Вони
мають властивості:
.
Дійсно, підставимо
до формули
(1.17)
,
тоді
,
при цьому наближена
формула стає
точною. Виконуємо
інтегрування
властивість
доведена.
,
тобто рівновіддалені
від кінців
коефіцієнти
формули Ньютона
-Котеса є однаковими.
Дійсно, маємо
з формули (1.16)

Зробимо
заміну змінної
інтегрування
тоді

В добутку
перейдемо до
нового індексу
і властивість
доведена

3. Коефіцієнти
не залежать
від довжини
відрізка інтегрування
та підінтегральної
функції
,
тому вони можуть
бути обчислені
раз і назавжди
В залежності від вибраного параметра n отримана загальна форма квадратурних рівнянь розподіляється на випадки [6]:
1) Коли
,
то застосовуєма
форма квадратурних
рівнянь називається
- „квадратурна
формула трапеції”;
2) Коли
,
то застосовуєма
форма квадратурних
рівнянь називається
- „квадратурна
формула Симпсона”;
3) Коли
,
формула (1.19) не
застосовується,
оскільки значення
не визначені,
тому застосовується
особливий
випадок „квадратурної
формули прямокутників
(ліві, праві,
центральні)
".
2. Чисельні методи інтегрування
2.1 Метод прямокутників
Нехай є
відрізок
і нам треба
обчислити
визначений
інтеграл
(2.1 1)
за попередньо представленою загальною квадратурною формулою Н’ютона - Котеса (1.4)
(2.1 2)
де
- деякі фіксовані
вузли
Найпростіший
варіант інтерполяційної
квадратурної
формули (2.1 2) виникає,
коли
[1]. У цьому випадку
не можна скористатися
формулою (1.20), бо
коефіцієнт
(1.19) при
невизначений.
Тому, як і при
побудові загальної
інтерполяційної
формули, замінимо
підінтегральну
функцію інтерполяційним
багаточленом
нульового
степеня, що
побудований
за єдиним вузлом
.
(2.1 3)
при заміні
підінтегральної
функції (2.1 2)
інтерполяційним
поліномом
нульового
степеня, що
побудований
по єдиному
вузлу![]()
(2.1 3)
Знайдемо
коефіціент
![]()
(2.1 4)
Після інтегрування маємо квадратурну „формулу прямокутника”:
,
(2.1 5)
При
її називають
формулою лівих
прямокутників,
При
її називають
формулою правих
прямокутників,
При
- центральних
(або середніх)
прямокутників.
Геометричне тлумачення цієї формули показано на рис 2.1

Рис.2.1 Геометричне зображення „формули прямокутників"
Оцінимо
похибку
квадратурної
формули (2.1 5) за
умови, що
.
За означенням
похибки квадратурної
формули (2.1 5) маємо
(2.1 6)
Функцію
запишемо у
вигляді розвинення
в ряд Тейлора
в околі точки
[7]:
(2.1 7)
Проінтегруємо
обидві частини
рівності (2.1 7) по
відрізку
![]()
(2.1 8)
Тепер підставимо інтеграл (2.1 8) в (2.1 6)

(2.1 9)
Тепер
розглянемо
конкретні
варіанти вибору
точки
![]()
При
(праві прямокутники):
(2.1 10)
При
(ліві прямокутники):
(2.1 11)
При
- (центральні
прямокутники):
(2.1 12)
З формул (2.1 10), (2.1 11), (2.1 12) видно, що алгебраїчний степінь точності формули центральних прямокутників на 1 вище ніж лівих або правих.
Якщо
довжина відрізку
велика,
то формули
прямокутників
мають невисоку
точність. У цих
випадках краще
користуватися
сумарними
формулами
прямокутників.
Для цього розіб‘ємо
відрізок на
рівних
частин з кроком
.
Інтеграл шукаємо
як суму інтегралів
по всіх цих
відрізках,
тобто
(2.1 13)
На кожному
відрізку
інтеграл
обчислюємо,
користуючись
однією з квадратурних
формул прямокутників.
Розглянемо
окремі випадки.
1. „Ліві прямокутники"
.
(2.1 14)
В останній формулі (2.1 14) враховано не тільки наближені значення інтегралів за формулою (2.1 5), але й залишки за формулою (2.1 9). Тепер в правій частині цієї рівності запишемо окремо суму наближених значень інтегралів та суму залишків
(2.1 15)
Приймемо
до уваги неперервності
функції
на
.
Нехай
![]()
тоді
існує така
точка
,
що буде вірною
рівність
![]()
Тепер з формули (2.1 15) маємо остаточно узагальнену формулу „лівих прямокутників”:
(2.1 16)
та похибку цієї формули
(2.1 17)
Геометричне зображення „формули лівих прямокутників" наведене на рисунку (2.2)

Рис.2.2 Геометричне зображення „формули лівих прямокутників"
2. Аналогічно для квадратурної формули „правих прямокутників" отримуємо узагальнену формулу
(2.1 18)
та похибку
(2.1 19)
Геометричне зображення „формули правих прямокутників" наведене на рисунку (2.3).

Рис.2.3 Геометричне зображення „формули правих прямокутників”
3. Узагальнена квадратурна формула „центральних прямокутників" запишеться у вигляді:
![]()
(2.1 20)
її залишок має вигляд
(2.1 21)
Геометричне зображення „формули центральних прямокутників" наведене на рисунку (2.4).

Рис.2.4 Геометричне зображення „формули центральних прямокутників"
2.2 Метод трапецій
Квадратурна
„формула трапеції”
- це виключний
випадок формули
Н’ютона - Котеса
(1.20), коли
[1]. Квадратурна
формула трапеції
має вигляд:
(2.2.1)
Два коефіцієнти Котеса знаходимо, враховуючи їхні властивості
![]()
Тоді формула трапеції має вигляд
(2.2.2)
Геометричне
тлумачення
наведене на
рис.2.5 Геометрично
цю формулу
отримаємо, якщо
криву
замінити хордою,
яка проходить
через точки