Тематичний контроль оцінювання знань учнів з курсу "Основи економіки"
Індивідуальний контроль широко застосовується для ґрунтовного знайомства вчителя зі знаннями, уміннями і навичками окремих учнів, що для відповіді звичайно викликаються до класної дошки чи до столу з приладами, до карти, хоча не виключається відповідь учня і з місця, якщо при цьому не потрібні записи чи графічні зображення, за якихми повинні стежити всі учні, наочні приладдя і різне навчальне устаткування. У зміст відповіді учня входить пояснення теоретичних питань, виконання різних вправ, задач і експериментів. При індивідуальному контролі вчитель звертає увагу на докладність і усвідомлений характер відповіді учня, логічність його суджень, доведення висунутих їм положень, уміння застосовувати засвоєні знання. З цією метою учню задають додаткові і навідні запитання.
При продуманій організації індивідуальний контроль сприймається учнями як звичайний елемент навчального процесу і не викликає негативних емоцій. Дуже важливо зосереджувати увагу всіх учнів класу на відповіді товариша, забезпечувати активну участь школярів у тій частині уроку, що зайнята індивідуальним контролем. Досягається це такими прийомами, як постановка вчителем проблемних питань або завдань перед усім класом з наступним викликом для відповіді того чи іншого учня (як при фронтальному опитуванні), коментування учнями окремих положень відповідей своїх товаришів, доповнення повідомленнями і прикладами, пропозицією інших, оригінальних способів виконання вправ і вирішення завдань і ін.
Одним із прийомів активізації індивідуального контролю є питання учнів своєму товаришу під час його відповіді. Слід, однак, враховувати, що не можна занадто широко користуватися цим прийомом, тому що, по-перше, учню, що задає питання, не завжди вдається правильно його сформулювати; по-друге, зниження оцінки з-за питання товариша може викликати ускладнення в їхніх відносинах. Краще, якщо питання школярів будуть трансформовані вчителем і від його особи запропоновані .
Індивідуальний контроль розрахований на перевірку під час уроку невеликої кількості учнів, він залежить від часу, що відводиться на перевірку, характеру й обсягу вивченого і підлягаючого перевірці матеріалу, рівня підготовки учнів.
У комбінованій формі контролю (при так званому ущільненому опитуванні) досягається вдале сполучення індивідуального контролю з фронтальним і груповим. Особливістю цієї форми контролю є одночасний виклик учителем для відповіді декількох учнів, з яких один відповідає усно, 1-2 готуються до відповіді, виконуючи на класній дошці необхідні графічні роботи чи записуючи умови і хід розв'язання завдань, а інші за окремими партами виконують індивідуальні письмові чи практичні завдання.
Достоїнства ущільненого опитування полягають у тім, що воно дає можливість ґрунтовно перевірити трохи учнів за невеликий проміжок часу. Серйозні заперечення проти цієї форми контролю ґрунтуються на тому, що вона обмежує навчальну функцію перевірки, тому що учні, що самостійно виконують завдання, не приймають участі у фронтальній роботі з класом, а результати їхньої діяльності перевіряються вчителем за межами уроку. Крім того, при відсутності у вчителя достатніх навичок розподілу уваги, буває досить важко одночасно проводити бесіду з одним учнем, стежити за роботою самостійно виконуючі завдання і залучати до активної участі інших учнів.
Тому рекомендується піддавати ущільненому опитуванню одночасно обмежену кількість учнів (3-4 чоловіка), застосовувати цю форму контролю переважно в тих випадках, коли навчальне значення контролю не має вирішального значення (наприклад, після того як матеріал вже засвоєний і є необхідність здійснити перевірку тільки деяких учнів).
Самоконтроль учнів забезпечує функціонування внутрішнього зворотного зв'язку в процесі навчання, одержання учнями інформації про повноту і якість вивчення програмного матеріалу, міцності сформованих умінь і навичок, що виникли труднощях і недоліках. Самоперевірка має велике психологічне значення, стимулює навчання. З її допомогою учень реально переконується в тім, як він опанував знаннями, перевіряє правильність виконання вправ шляхом зворотних дій, оцінює практичну значимість результатів виконаних завдань, вправ, дослідів і т.д. В організації самоконтролю учнів застосовуються засоби машинного і безмашинного програмування.
Існують методи, прийоми й форми організації контролю знань учнів
Поряд із традиційними методами контролю, перевірки знань і вмінь, застосовуються тестування навченості й вихованості школярів, дослідження потенційних можливостей учнів (цю властивість називають навченістю), проектування індивідуального й особистісного орієнтованого навчально-виховного процесу, інші способи. Сучасна шкільна діагностика - це сукупність методів і методик, що дозволяють всебічно досліджувати учня (клас) у системі педагогічних відносин.[7,с.54]
Усне опитування вимагає усного викладу учнем вивченого матеріалу, зв'язного оповідання про конкретний об'єкт навколишнього світу. Таке опитування може будуватися як бесіда, оповідання учня, пояснення, читання тексту, повідомлення про спостереження або досвід.
Усне опитування як діалог учителя з одним учнем або з усім класом (відповіді з місця) проводиться в основному на перших етапах навчання, коли потрібні систематизація й уточнення знань школярів, перевірка того, що засвоєно на цьому етапі навчання, що вимагає додаткового навчального часу або інших способів навчальної роботи. Для навчального діалогу дуже важлива продумана система питань, які перевіряють не тільки (і не стільки) здатність учнів запам'ятати й відтворити інформацію, але й усвідомленість засвоєння, здібність міркувати, висловлювати свою думку, аргументування будувати відповідь, брати активну участь у бесіді, уміння конкретизувати загальні поняття. [8,с.45]
Монологічна форма усної відповіді не є для початкової школи розповсюдженої. Це пов'язане з тим, що пропонований для відтворення учнями матеріал, як правило, невеликий по обсягу й легко запам'ятовуємо, тому доцільно для монологічних відповідей учнів у дошки обирати доступні проблемні питання, що вимагають від школяра творчості, самостійності, кмітливості, а не повторення виученого тексту статті підручника.
Письмове опитування полягає в проведенні різних самостійних і контрольних робіт. Самостійна робота - невелика за часом (15-20 хв.) письмова перевірка знань і вмінь школярів з ще не пройденої до кінця темі курсу. Одною з головних цілей цієї роботи є перевірка засвоєння школярами способів розв’язання навчальних завдань; усвідомлення понять; орієнтування в конкретних правилах і закономірностях. Якщо самостійна робота проводиться на початковому етапі становлення вміння та навичок, то вона не оцінюється оцінкою. Замість її вчитель дає аргументований аналіз роботи учнів, що він проводить разом з учнями. Якщо вміння перебуває в стадії закріплення, автоматизації, то самостійна робота може оцінюватися оцінкою.
Самостійна робота може проводитися фронтально, невеликими групами й індивідуально. Ціль такого контролю визначається індивідуальними особливостями, темпом просування учнів у засвоєнні знань. Так, наприклад, індивідуальну самостійну роботу може одержати учень, що пропустив багато навчальних днів, не засвоїв якийсь розділ програми, що працює в уповільненому або прискореному темпі. Доцільно використовувати індивідуальні самостійні роботи й для соромливих, боязких учнів, що почувають дискомфорт при відповіді у дошки. У цьому випадку добре виконана робота стає підставою для відкритої підтримки школяра, виховання впевненості у власних силах.
Пропонується проводити й динамічні самостійні роботи, розраховані на нетривалий час (5-10 хв.). Це спосіб перевірки знань і вмінь з окремих істотних питань курсу, що дозволяє перманентно контролювати й коректувати хід засвоєння навчального матеріалу й правильність вибору методики навчання школярів. Для таких робіт учитель використовує індивідуальні картки, тексти, тестові завдання, таблиці.
Контрольна робота використовується при фронтальному поточному й підсумковому контролі з метою перевірки знань і вмінь школярів по досить великій і повністю вивченій темі програми. Проводяться протягом усього року й переважно по тим предметам, для яких важливе значення мають уміння й навички, пов'язані з письмовим оформленням роботи й графічні навички, а також потребують вміння викладати думки. Контрольна робота оцінюється оцінкою.
До стандартизованих методик перевірки успішності відносяться тестові завдання. Вони привертають увагу насамперед тим, що дають точну кількісну характеристику не тільки рівня досягнень школяра по конкретному предмету, але можуть виявити рівень загального розвитку: уміння застосовувати знання в нестандартній ситуації, знаходити спосіб побудови навчального завдання, порівнювати правильний і неправильний відповіді й т.п.
Стандартизовані методики дозволяють досить точно й об'єктивно при мінімальній витраті часу одержати загальну картину розвитку класу, школи; зібрати дані про стан системи утворення в цілому.
Особливою формою письмового контролю є графічні роботи. До них відносяться малюнки, діаграми, схеми, креслення й ін. Їх мета - перевірка вміння учнів використовувати знання в нестандартній ситуації, користуватися методом моделювання, працювати в просторовій перспективі, коротко резюмувати й узагальнювати знання.[9, с. 137]
Звідси випливають наступні правила , якими варто неухильно керуватися при проведенні контролю :
1) Контроль повинен носити регулярний характер.
2) Контроль повинен охоплювати максимальну кількість учнів за одиницю часу. Тому в кожному окремому випадку він не повинен займати багато часу.
3) Обсяг контрольованого матеріалу повинен бути невеликим, але досить репрезентативним , щоб по ступені його засвоєння/незасвоєння, володіння / неволодіння ним учнями можна було судити , чи придбали вони необхідні навички й уміння.
4) Оскільки навчання й контроль органічно зв'язані, при проведенні контролю варто відштовхуватися від конкретних завдань уроку.
1.2 Тематичний контроль та критерії оцінювання учнів
Оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюється з урахуванням індивідуальних особливостей і передбачає диференційований підхід щодо його організації. Критерієм оцінки роботи учнів є не стільки обсяг навчального матеріалу, що залишився у памяті, скільки вміння його аналізувати, узагальнювати, встановлювати причинно- наслідкові зв’язки, використовувати у життєвих ситуаціях, вміння самостійно здобувати знання.
Оцінювання навчальних досягнень учнів відіграє важливу роль в освітньому процесі. Воно дозволяє отримати необхідну інформацію про рівень знань та ступінь прогресу учнів, дає змогу провести моніторинг якості освіти на шкільному, регіональному та національному рівнях.
Тематичне оцінювання є одним з видів оцінювання навчальних досягнень учнів. Відповідно до чинних інструктивно-методичних рекомендацій про вивчення в загальноосвітніх навчальних закладах предметів інваріантної складової у 2008/2009 навчальному році (лист Міністерства освіти і науки України від 07.07.2008 року № 1/9-433) та програм, затверджених Міністерством освіти і науки України, для кожної навчальної дисципліни передбачені уроки тематичного оцінювання. Їх запис на сторінках класного журналу здійснюється відповідно до Інструкції з ведення класного журналу 5-11(12) класів загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 03.06.2008 року № 496, та Науково-методичних рекомендацій про застосування положень чинної Інструкції з ведення класного журналу 5-11(12) класів загальноосвітніх навчальних закладів (Харків, 2008 рік).
Одночасно з окремих базових навчальних дисциплін тематичне оцінювання, як окремий вид контролю за навчальними досягненнями учнів у рамках проведення такого виду уроку не передбачено. У зв’язку з цим, враховуючи особистісно зорієнтований підхід у навчанні, учителю, відповідно до календарного планування, затвердженого в установленому порядку, пропонується самостійно обрати форму контролю за навчальними досягненнями учнів.
Тематичній атестації підлягають основні результати навчальних досягнень учнів під час вивчення теми (частини теми, сукупності тем). Тематична атестація навчальних досягнень учнів проводиться вчителем відповідно до календарного планування на кожний навчальний рік згідно з графіком проведення такого виду оцінювання з предметів у кожному загальноосвітньому навчальному закладі, складеному та затвердженому в нормативно встановленому порядку. Такий вид оцінювання з кожного предмета здійснюється на підставі Критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти.
З економіки тематичний бал показує: знання основ економічної теорії; уміння використовувати теоретичні знання у повсякденні, а саме:
– під час аналізу конкретних життєвих ситуацій і здійснення оптимального вибору;
– при розв’язанні практичних завдань, пов’язаних з економічною діяльністю людини, сім’ї, громади, держави;
– при проведенні порівняльного аналізу економічних явищ тощо.
Одночасно чинною Інструкцією передбачено, що до графи ТЕМАТИЧНА може виставлятися напроти прізвища учня н/а (не атестований (-а)) у разі, якщо він (вона) не відвідував (-ла) жодного уроку протягом вивчення теми.
У разі, якщо учень (учениця) належить до категорії, визначеної в пункті 1 «Загальні положення», підпункт 1.7 «Право на індивідуальне навчання мають учні», абз. 2, 3, 4 Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 20.12.2002 року № 732 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 січня 2003 року за № 9/7330, то напроти його (її) прізвища у графі ТЕМАТИЧНА н/а (не атестований(а)) не виставляється, а бал за результатами вивчення теми виставляється після фактичного проходження оцінювання або подання довідки за формою, визначеною в додатку до чинного Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах.
Тематичний контроль – це вид контролю, що проводиться по завершенні вивчення великої теми.
Функції тематичного контролю наступні:
систематизувати й узагальнити матеріал всієї теми;
шляхом повторення й перевірки знань попередити забування, закріпити його як базу, необхідну для вивчення наступних розділів навчального предмета.
Особливість перевірочних питань і завдань у цьому випадку полягає в тому, що вони розраховані на виявлення знань всієї теми, на встановлення зв'язківіз попередніми темами, міжпредметних зв'язків, пошук висновків узагальнюючого характеру.[10, с. 69]
Специфіка цього виду контролю:
1) учневі надається додатковий час для підготовки й забезпечується можливість перездати, виправити отриману раніше оцінку;
2) виставляючи остаточну оцінку вчитель не орієнтується на середній бал, а враховує лише підсумкові оцінки по здаваній темі, які "скасовують" попередні, більш низькі, що робить контроль більш об'єктивним;
3) можливість одержання більш високої оцінки своїх знань. Уточнення й поглиблення знань стає мотивованою дією учня, відбиває його бажання й інтерес до навчання.[5.с.16]
У старших класах для проведення тематичного контролю можуть використовуватися колоквіуми (від лат. colloquium — розмова, бесіда). Його методика така: учням заздалегідь оголошується тема й мінімум питань, література, організуються консультації.
У початковій школі для проведення тематичного контролю можуть застосовуватися контрольні роботи, тестування. Крім цього доречно проводити тематичний контроль у формі змагань, вікторин.
Цілі тематичного оцінювання:
перетворити відповідність знань, умінь та навичок учнів вимогам навчальних програм;
виявити рівень навчальних досягнень учнів.
Тематичне оцінювання з економіки є одним із способів виявлення рівня знань і умінь учнів:
давати визначення і характеристики основних економічних законів і понять;
встановлювати причинно – наслідкові та функціональні зв’язки між економічними явищами і процесами;
приймати раціональні економічні рішення;
виконувати економічні розрахунки із використанням математичного апарату ( дії з відсотками; розрахунки індексів; розв’язання рівнянь, нерівностей та їх систем; виконання перетворень виразів; побудова та аналіз графіків функціональних залежностей);
застосовувати набуті знання під час аналізу економічних подій, економічної та статистичної інформації, представленої у різних формах ( мікро- , макро-, мега), виявляти взаємозв’язки між ними;
аргументовано відстоювати власну думку щодо вирішення економічних проблем.
Оцінюванню з економіки підлягають теоретичні значення і вміння використовувати їх у повсякденні, а саме: під час аналізу конкретних життєвих ситуацій і прийнятті оптимального рішення у розв’язанні практичних завдань, пов’язаних з економічною діяльністю учня, сім'ї, громади, держави, у проведенні порівняльного аналізу економічних явищ. Тематичний бал включає результати досягнень учнів зі знань теорії та вмінь розв’язувати завдання теоретичного чи прикладного характеру.
Перед початком вивчення окремої теми вчитель обов’язково має ознайомити учнів на першому уроці зі структурою навчального матеріалу теми, з питаннями, що виносяться на тематичне оцінювання.
Тематичне оцінювання навчальних досягнень учнів забезпечує:
усунення безсистемності в оцінюванні;
підвищення об’єктивності оцінки знань, навичок і вмінь;
індивідуальний та диференційований підхід до організації навчання;
- систематизацію й узагальнення навчального матеріалу;
- концентрацію уваги учнів до найсуттєвішого в системі знань з кожного предмета.
Тематична оцінка виставляється на підставі результатів опанування учнями матеріалу теми впродовж її вивчення з урахуванням поточних оцінок, різних видів навчальних робіт (практичних, лабораторних, контрольних робіт) та навчальної активності школярів.
При оцінюванні навчальних досягнень учнів мають ураховуватися:
- характеристики відповіді учня: цілісність, повнота, логічність, обґрунтованість, правильність;
- якість знань: осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність;
- ступінь сформованості загальнонавчальних та предметних умінь і навичок;
- рівень володіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, класифікувати, узагальнювати, робити висновки тощо;
- досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми та розв’язувати їх, формулювати гіпотези);
- самостійність оцінних суджень.
Ці орієнтири покладено в основу чотирьох рівнів навчальних досягнень учнів: початкового, середнього, достатнього, високого.
У загальнодидактичному плані рівні визначаються за такими характеристиками:
Перший рівень - початковий. Відповідь учня (учениці) фрагментарна, характеризується початковими уявленнями про предмет вивчення.
Другий рівень - середній. Учень (учениця) відтворює основний навчальний матеріал, виконує завдання за зразком, володіє елементарними вміннями навчальної діяльності.
Третій рівень — достатній. Учень (учениця) знає істотні ознаки понять, явищ, зв'язки між ними, вміє пояснити основні закономірності, а також самостійно застосовує знання в стандартних ситуаціях, володіє розумовими операціями (аналізом, абстрагуванням, узагальненням тощо), вміє робити висновки, виправляти допущені помилки. Відповідь учня (учениця) правильна, логічна, обґрунтована, хоча їм бракує власних суджень.
Четвертий рівень - високий. Знання учня (учениці) є глибокими, міцними, системними; учень (учениця) вміє застосовувати їх для виконання творчих завдань, його (її) навчальна діяльність позначена вмінням самостійно оцінювати різноманітні ситуації, явища, факти, виявляти і відстоювати особисту позицію. Водночас, визначення високого рівня навчальних досягнень, зокрема оцінки 12 балів, передбачає знання та уміння в межах навчальної програми і не передбачає участі школярів у олімпіадах, творчих конкурсах тощо (таблиця 1).
Кожний наступний рівень вимог вбирає в себе вимоги до попереднього, а також додає нові характеристики.
Критерії оцінювання навчальних досягнень реалізуються в нормах оцінок, які встановлюють чітке співвідношення між вимогами до знань, умінь і навичок, які оцінюються, та показником оцінки в балах.
Таблиця №1
|
Рівні навчальних досягнень |
Бали | Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів |
| 1 | Учень (учениця) може розрізняти об'єкти вивчення | |
| I. Початковий | 2 | Учень (учениця) відтворює незначну частину навчального матеріалу, має нечіткі уявлення про об'єкт вивчення |
| 3 | Учень (учениця) відтворює частину навчального матеріалу; з допомогою вчителя виконує елементарні завдання | |
| 4 | Учень (учениця) з допомогою вчителя відтворює основний навчальний матеріал, може повторити за зразком певну операцію, дію | |
| II. Середній | 5 | Учень (учениця) відтворює основний навчальний матеріал, здатний з помилками й неточностями дати визначення понять, сформулювати правило |
| 6 | Учень (учениця) виявляє знання й розуміння основних положень навчального матеріалу. Відповідь його(її) правильна, але недостатньо осмислена. Вміє застосовувати знання при виконанні завдань за зразком. | |
| 7 | Учень (учениця) правильно відтворює навчальний матеріал, знає основоположні теорії і факти, вміє наводити окремі власні приклади на підтвердження певних думок, частково контролює власні навчальні дії | |
| III. Достатній | 8 | Знання учня (учениці) є достатніми, він (вона) застосовує вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, намагається аналізувати, встановлювати найсуттєвіші зв'язки і залежність між явищами, фактами, робити висновки, загалом контролює власну діяльність. Відповідь його (її) логічна, хоч і має неточності |
| 9 | Учень (учениця) добре володіє вивченим матеріалом, застосовує знання в стандартних ситуаціях, уміє аналізувати й систематизувати інформацію, використовує загальновідомі докази із самостійною і правильною аргументацією | |
| 10 | Учень (учениця) має міцні знання, здатний (а) використовувати їх у практичній діяльності, робити висновки, узагальнення, аргументувати їх | |
| IV. Високий | 11 | Учень (учениця) на високому рівні володіє узагальненими знаннями в обсязі та в межах вимог навчальних програм, аргументовано використовує їх у різних ситуаціях, уміє знаходити інформацію та аналізувати її, ставити і розв'язувати проблеми |
| 12 | Учень (учениця) має системні глибокі знання в обсязі та в межах вимог навчальних програм, усвідомлено використовує їх у стандартних та нестандартних ситуаціях. Уміє самостійно аналізувати, оцінювати, узагальнювати опанований матеріал, самостійно користуватися джерелами інформації, приймати рішення |
РОЗДІЛ ІІ Методичне забезпечення теми «ЯК СТВОРЮЄТЬСЯ ТА ВИМІРЮЄТЬСЯ БАГАТСТВО ДЕРЖАВИ?» з дисципліни «Основи економіки» у 10 класі
ІІ.1 Рекомендації щодо вибору навчальних програм з курсу «Основи економіки»
У класах суспільно – гуманітарного спрямування «Основи економіки» рекомендовано викладати за програмою загально культурного рівня. Основна її мета – це формування економічного мислення учнів, що має стати підґрунтям свідомого сприйняття власних економічних рішень. Сприйняття економічних процесів виховує цивілізованих господарів, обізнаних споживачів і платників податків, кмітливих заощадників та інвесторів.
У класах природно – математичного та технологічного спрямування,а також у деяких ЗОШ учні яких планують пов’язати своє життя з економічною спеціальністю «Основи економіки» рекомендується викладати за програмами навчання за якими потребує готовності учнів до глибокого розуміння основних економічних явищ, взаємозв’язків між ними.
Серед класів технологічного напрямку виділяють класи прикладного та поглибленого вивчення економіки.
У класах з поглибленим (теоретичним) більше часу відводиться на вивчення курсу «Основи економіки». Викладання цього курсу зорієнтоване на досить високий рівень теоретичних узагальнень, широке використання математичного апарату, розв’язування завдань підвищеної складності. В економічних класах прикладного спрямування « Основи економіки» вивчають лише у 10 класі і це є підґрунтям для набуття спеціальних економічних знань.
В 11 класі учням цього напрямку пропонують спец курси, які дають допрофесійні знання та вміння.
Основна мета курсу «Основи економіки» - це формування економічного мислення, що дасть змогу свідомо розв’язувати проблеми.
Програма курсу «Основи економіки» складається з 5 розділів:
Вступ до економіки.
Учні ознайомлюються з предметом та методами дослідження, розглядають основні проблеми економіки, класифікують об’єкти економічних відносин.
Економіка домашнього господарства.
Учні ознайомлюються з суттю економічних проблем та інтересів, змістом домашнього як економічного суб’єкта.
3. Економіка підприємства (фірми).
Вивчаються процеси виробництва на підприємстві, основні види та зміст підприємницької діяльності, основні складові менеджменту, маркетингу.
Національна економіка.
Структура національної економіки. Основні економічні показники, господарювання на макрорівні, складові фінансово-грошової системи країни, соціальний захист населення, адміністративні та економічні методи державного регулювання.
Міжнародна економіка.
Світове господарство, його закономірності розвитку, міжнародний розподіл праці.
Експериментальна програма «Основи економіки» за редакцією Л. П. Крупської є найпростішим варіантом. Її доцільно використовувати у 10 класах гуманітарного профілю. Нею можна скористатися у загальноосвітніх навчальних закладах, учні яких не планують у подальшому навчатися у вищих навчальних закладах економічного напряму.
Основна мета програми – формування економічного мислення, що дозволить учням свідомо розв’язувати проблеми, які постають перед ними у житті.
Завдання програми полягають у тому, щоб:
надати учням знання про типові економічні явища, з якими вони зустрічаються у своєму житті;
на елементарному рівні пояснити їх причини;
навчити користуватися економічними законами у власних інтересах.
Мінімальна кількість годин на вивчення цього курсу становить 35 (рівень А) або 70 (рівень В) годин. До програми додано відповідне тематичне планування.
У даній курсовій роботі ми розглянемо розділ 7 «Чому змінюється багатство держави», а саме тему «Як створюється та вимірюється багатство держави». За програмою встановлені такі вимоги:
Учні повинні знати:
Поняття та явища, які характеризують економіку як ціле.
Як оцінюють діяльність економіки в цілому протягом року.
Учні спостерігають і характеризують:
Поняття ВВП (ВНП) та ВВП (ВНП) на душу населення.
Шляхи економічного зростання.
Учні встановлюють, рахують, обґрунтовують:
Відмінності ВВП і ВНП.
Реальні і номінальні показники ВВП і ВНП.
Дефлятор ВВП (ВНП).
Учні аналізують і роблять висновки:
1. Які фактори змінюють ВВП країни.
ІІ.2 Методичні рекомендації до підготовки та проведення комбінованого уроку з теми «Економічне зростання. Шляхи економічного зростання: екстенсивний та інтенсивний. Циклічність розвитку економіки»
У педагогічній літературі пропонуються різні класифікації типів уроків, але загальновизнаної класифікації немає. Більшість вважає, що класифікувати типи уроків потрібно за ознакою основної дидактичної мети уроку. Виходячи з основної дидактичної мети уроку, можна вказати такі типи уроків: об'єднаний, або комбінований, урок; урок вивчення нового; урок закріплення; урок повторення, або повторювально-узагальнюючий урок; урок перевірки знань, умінь, навичок – контрольний урок.
Об'єднаний, або комбінований урок. На уроках даного типу розв’язується такі дидактичні завдання: повторення пройденого й перевірка домашнього завдання, вивчення й закріплення нових знань. Структура уроку комбінованого типу може бути такою:
Організаційний момент:
психологічна і практична підготовка учнів до навчальної роботи.
Перевірка домашніх завдань:
фронтальна бесіда;
письмові контрольні завдання і практичні роботи;
індивідуальне опитування учнів.
Вивчення нового матеріалу:
методи словесного навчання;
методи наочного навчання;
методи практичного навчання;
методи дослідження.
Закріплення нового матеріалу:
бесіда;
творчі роботи;
робота з підручником;
вправи;
повторення, демонстрація дослідів.
Домашні завдання:
вивчення змісту підручника чи навчального посібника;
вправи, письмові роботи;
роботи зі словником;
проведення дослідів;
читання творів, перегляд фільмів.
Розробка комбінованого уроку за навчальною програмою для загальноосвітніх навчальних закладів гуманітарного і загальноосвітнього напрямів навчання «Основи економіки» 10 клас під редакцією Л. П. Крупської.
Тема уроку: «Економічне зростання. Шляхи економічного зростання: екстенсивний та інтенсивний. Циклічність розвитку економіки».
Тип уроку: комбінований.
Мета уроку:
Освітня:
забезпечити засвоєння учнями основних знань з теми «Економічне зростання. Шляхи економічного зростання: екстенсивний та інтенсивний. Циклічність розвитку економіки».
2) Розвиваюча:
розвивати інтерес в учнів до предмету;
активізація розумової діяльності учнів;
розвиток економічного мислення.
Виховна:
формування в учнів певних рис, якостей необхідних для участі в ефективній практичній економічній діяльності.
Учні повинні знати: показники системи національних рахунків «валовий внутрішній продукт», «чистий національний продукт», «національний прибуток». Різниця між ВВП та ВНП. Методи розрахунку ВВП.
Учні повинні вміти: аналізувати статистичні дані за основними макроекономічними показниками. Обчислювати ВВП різними методами на прикладах. Розраховувати реальний і номінальний ВВП, дефлятор ВНП, чистий національний продукт, національний дохід, на прикладах.
Обладнання й матеріали: дошка, кольорова крейда, лінійки, підручник з економіки для 10 класу (Моя економіка: Підручник для уч. 8-9 кл. загальноосвіт. навч. закладів з поглиб. вивч. Економіки та для уч. 10-ч кл. загальноосвіт. і гуманіт. профілів./ Л. М. Кириленко, Л. П. Крупська, І. М. Пархоменко, І. Є. Тимченко. - К.: А.П.Н.,2002.-320с.).
Структура уроку:
Організаційний момент.
Перевірка домашнього завдання.
Вивчення нового матеріалу.
Закріплення нового матеріалу.
Домашнє завдання.
Підсумок уроку.
Хід уроку
1. Організаційний момент.
Привітання вчителя з учнями, перевірка присутніх на уроці, перевірка готовності учнів до уроку.
2. Перевірка домашнього завдання.
На домашнє завдання учням було задано вивчити конспект з попередньої теми, прочитати параграф з теми та розглянути задачу подану у вигляді талиці.
Таблиця 1
|
Рік Товар |
2000 рік | 2009 рік | ||
| Кількість | Ціна за 1 кг (ум.од) | Кількість | Ціна за 1 кг (ум.од) | |
| 1.Хліб | 10 | 5 | 12 | 7 |
| 2.М'ясо | 14 | 40 | 16 | 50 |
За даними таблиці проаналізувати як збільшилися показники ВВП та ВНП; чи стали люди жити краще у 2009 році?
Перевірка домашнього завдання проводиться у вигляді економічного диктанту для всього класу.
Питання економічного диктанту:
Що таке Валовий внутрішній продукт?
Що таке Валовий національний продукт?
Назвіть відмінності між ВВП та ВНП.
Дайте означення – Номінальний ВНП.
Дайте означення – Реальний ВНП.
Назвіть методи розрахунку ВВП.
Запишіть формулу Дефлятор ВВП.
На диктант відводиться 10 хвилин.
3. Вивчення нового матеріалу.
Мотивація навчання: економічні знання необхідні всім: і тим, хто має власну справу, і тим, хто наймається на роботу, і тим, хто продає, і тим, хто купує. Без них не обійтись у сім'ї, у відносинах між людьми. Тому економічна освіта стала потребою сьогодення. Воно покликано сформувати у громадян України економічні знання, економічну культуру, діловитість, заповзятливість, вміння аналізувати економічну ситуацію та приймати обґрунтовані рішення. На попередньому уроці ми розглянули макроекономічні показники розвитку країни і тепер взявши дані з таблиць розвитку ми можемо провести не складні математичні дії та зробити висновок про розвиток держави, якими темпами проходить розвиток, а якщо знати ВВП за декілька років то ми можемо сказати як змінюється рівень життя населення.
Сьогодні ж на уроці ми розглянемо шляхи економічного зростання, та дамо відповідь на запитання: чи дійсно економіка розвивається циклічно?
Теоретичний матеріал
Ви вже знаєте, що головне економічне завдання кожного суспільства — це якомога повніше задоволення безмежних людських потреб. Звісно, розв'язання цього завдання зумовлює постійне нарощування виробництва благ і послуг, тобто змушує людство прагнути до економічного зростання.
Якщо поділити всі товари та послуги в суспільстві на засоби виробництва (інвестиційні товари) та предмети споживання, то крива виробничих можливостей КВМ суспільства матиме вигляд:
Якщо крива виробничих можливостей А1В1 пересунеться у положення А2В2, це засвідчує такий стан економіки у країні, за якого почали виробляти більше продукції. В такому разі можна стверджувати, що в країні наявне економічне зростання.
Якими способами можна досягти економічного зростання? Таких способів два.
Перший спосіб макроекономічного зростання — екстенсивний (від лат. extensivus — такий, що розширюється). За такого способу економічного зростання досягають шляхом кількісного збільшення чинників виробництва: залученням у виробництво нових земель, збільшенням кількості зайнятих робітників, будівництвом нових фабрик і заводів, розробленням нових родовищ корисних копалин.
Екстенсивне зростання виробництва — найпростіший й історично первинний шлях розширеного відтворення. Йому властиві певні переваги. За його допомогою, наприклад, відбувається швидке освоєння природних ресурсів, можна доволі швидко скоротити або й подолати безробіття, забезпечити більшу зайнятість робочої сили.
Втім, такий шлях має також серйозні недоліки. Екстенсивний розвиток виробництва передбачає наявність у країні великої кількості природних ресурсів (нафти, газу, залізної руди тощо), значного числа працюючого населення, вільного земельного простору для розташування нових фабрик, заводів, сільськогосподарських угідь. Вам відомо, що кожного року дедалі швидше виснажуються родовища корисних копалин, їх видобуток постійно ускладнюється й дорожчає, на виробництво одиниці товарів і послуг витрачається дедалі більше праці людей різних професій. Ясна річ, що це шлях у глухий кут.
Тому державам потрібний інший шлях досягнення економічного зростання. Такий шлях називають інтенсивним (від фр. intensif — напруження).
У масштабах країни інтенсифікація також ґрунтується на застосуванні ефективніших засобів виробництва. Це досягається завдяки застосуванню більш прогресивної технології, економічної і продуктивної техніки, досягнень науки, навчання працівників сучасним методам виробництва і ведення господарства. Стрімке економічне зростання Японії, Сінгапуру, Тайваню і деяких інших країн свідчить, що в такий спосіб дуже швидко можна суттєво підвищити ВНП країни.
Інтенсифікація зумовлює й негативні явища. Застосування верстатів-автоматів, більш продуктивної сільськогосподарської техніки, роботів неодмінно спричинює зростання безробіття, змушує людей дедалі частіше переучуватись і підвищувати свою кваліфікацію. Інтенсифікація потребує ініціативних, освічених і високопрофесійних працівників.
В індустріально розвинених країнах в економіці застосовують і екстенсивний, і інтенсивний шляхи економічного зростання.
Як
порівнюють
економічне
зростання
держав? Відомі
два способи.
А) Перший — за
змінами ВНП
або ВВП (з