Xreferat.com » Рефераты по педагогике » Показникові та логарифмічні рівняння, нерівності та їх системи в шкільному курсі математики

Показникові та логарифмічні рівняння, нерівності та їх системи в шкільному курсі математики

і навичок учнів.

  • Проаналізувати сучасні діючі і пробні підручники з алгебри.

  • Запропонувати методичні рекомендаціі щодо викладання тем “Показникова функція” та «Логарифмічна функція» в середній загальноосвітній школі.

  • Підібрати диференційовану систему вправ.

  • Подати приклади розв’язування рівнянь та нерівностей різної складності та задачі самостійного розв’язування.

  • Опробувати розроблену методику в сучасній школі.

  • Зробити висновки.

    В ПРОЦЕСІ РОБОТИ ВИКОРИСТОВУВАЛИСЬ ТАКІ МЕТОДИ:

    • дослідницький метод при вивченні психологопедагогічної, наукової та методичної літератури з предмету дослідження;

    • аналітичні методи;

    • практична реалізація запропонованої методики.

    ПРИ ПРОВЕДЕННІ УРОКІВ В ШКОЛІ ПРОПОНУЄТЬСЯ ЗАСТОСУВАТИ ТАКІ МЕТОДИ:

    • пояснювально--ілюстраційний;

    • конкретно--індуктивний;

    • дослідницький.

    Робота складається з таких частин: Вступ, 3 розділи, які включають в себе 7 параграфів.

    Розділ I - Загальна теорія рівнянь

    §1 -це основні види рівняння, означення, твердження.

    §2 - розглядається класифікація і способи розв’язання показникових рівнянь та нерівностей.

    §3 - розглядається класифікація і способи розв’язання логарифмічних рівнянь та нерівностей.

    Розділ II - Місце показникових та логарифмічних рівняннь в шкільному курсі алгебри.

    §1 Місце в діючий програмі.

    §2 Аналіз діючих підручників та тестів

    Розділ III- Методика навчання розв’язання показникових та логарифмічних рівнянь.

    §1 методичні особливости навчання.

    §2 Диференційована система вправ.

    §3 Використання нових інформаційних технології при вивченні тем показникові і логарифмічні рівняння та нерівності.


    В данній кваліфікаційній роботі проаналізовані різни підходи при вивченні показникових та логарифмічних рівнянь, а також взагалі при вивченні теми «Показникова і логарифмічна функції». Також проведений логіко- дидактичний аналіз тем «Показникова функція», «Логарифмічна функція» за новим підручником «Алгебра і початки аналізу 10-11» під редакцією Шкіль М.І., Слєпкань З.І., Дубінчук О.С. Проведено порівняльну характеристику вивчення данної теми в підручниках під редакцією А.Н. Колмогорова та під редакцією Шкіль М.І., Слєпкань З.І., Дубінчук О.С. А токож приведені фрагменти уроків, розроблено тематичний план до цих тем, розроблено план-конспект уроку формування навичок та вмінь на тему «Розв’язування логарифмічних рівнянь», а також складена система задач.

    Актуальність теми полягає в тому, що тема «Показникова і логарифмічна функції» займає велике місце в шкільній програмі з математики в 11 класі, її приділяється багато часу. У процесі вивчення цього розділу учні систематизують, узагальнюють і поглиблюють знання про степені і корені та їх властивості, засвоюють поняття показникової і логарифмічної функцій, їх властивості та графік, навички та вміння виконувати тотожні перетворення виразів показникової та логарифмічної функціями, розв’язувати показникові і логарифмічні рівняння й нерівності та їх системи.

    Останнім часом розв’язуванню задач, а точніше рівнянь або нерівностей, показникових та логарифмічних, приділяється багато уваги, осбливо на вступних екзаменах до ВУЗів та інших навчальних закладах. Тому розгляд цієї теми дуже важливий.


    План- конспект уроку формування навичок та вмінь на тему «Розв’язування логарифмічних рівнянь».


    Тема: Розв’язування логарифмічних рівнянь.

    Мета уроку: Навчити учнів розв’язувати логарифмічні рівняння

    різними методами.

    Обладнання уроку: Таблиці властивостей логарифмів.

    Хід уроку.

    1. Актуалізація опорних знань.

    А) Пропонується учням відповісти на поставлені запитання.

    1. Що називається логарифмом числа за даною основою ?

    Очікувана відповідь: Логарифмом числа за основою ( і ) називається показник степеня , до якого треба піднести , щоб дістати число .

    1. Записати основну логарифмічну тотожність?

    Очікувана відповідь: .

    1. Перерахуйте основні властивості логарифмів ?

    Очікувана відповідь:

    Т1: Логарифм добутку двох додатних множників дорівнює сумі їх логарифмів.

    Т2: Логарифм частки двох додатних чисел (дробу) дорівнює різниці логарифмів діленого і дільника (чисельника і значенника).

    Т3: Логарифм степеня додатного числа дорівнює показнику степеня , помноженого на логарифм основи цього степеня.

    Т4: Логарифм кореня з додатного числа дорівнює логарифму підкореневого виразу, поділеному на показник кореня.

    4) Що таке потенціювання?

    Очікувана відповідь: Перетворення, за допомогою якого за даним логарифмом числа (виразу) визначають саме число (вираз), називається потенціюванням. Це перетворення є оберненим до логарифмування.

    1. Записати формулу переходу від однієй основи логарифма до іншої?

    Очікувана відповідь: , , , , .

    1. Які рівняння називають логарифмічними ?

    Очікувана відповідь: Логарифмічними називають рівняння, які містять змінну під знаком логарифма.

    1. Який вигляд і розв’язок має найпростіше логарифмічне рівняння?

    Очікувана відповідь: Найпростіше логарифмічне рівняння має вигляд , де , , - будь-яке число. Воно має єдиний розв’язок , який можна дістати за допомогою потенціювання.

    1. Яка причина появи сторонніх коренів?

    Очікувана відповідь: Під час розв’язування логарифмічних рівнянь може статися розширення області визначення і можуть з’явитися сторонні корені.

    Б) Математичний диктант.

    Читається кожне завдання окремо. Числові дані записуються на дошці (можна використовувати кодоскоп).

    1. Знаючи , знайти .

    2. Знайти , якщо .

    3. Чи правильно, що ? Чому?

    4. Довести, що .

    5. Чи правильно, що ? Чому?

    Пропонується учням ( на кожній парті) обмінятися виконаними завданнями і здійснити перевірку диктанта.

    Правильні відповіді на всі завдання диктанта демонструються на дошці ( були написані попередньо) або за допомогою кодоскопа.


    Учні самі виставляють оцінки за такими нормами: правильно розв’язане завдання - «+», неправильно розв’язане завдання - «-», залежно від кількості «+» і «-» виставляється оцінка: 5 «+» - «5», 4 «+» - «4», 3 «+» - «3», менше 3 «+» - 2.

    ІІ. Постановка задачі урока.

    Завдання даного уроку - навчитись розв’язувати логарифмічні рівняння різними методами.

    ІІІ. Вивчення нового матеріалу .

    А) Первинне застосування набутих знань.

    Спочатку нагадуємо, що для розв’язання рівняння (, ) (1) досить розв’язати рівняння (2) і його розв’язки підставити в систему нерівностей (3), яка задає область визначення рівняння. Коренями рівняння (1) є тільки ті розв’язки рівняння (2), які задовольняють систему (3), тобто належатьобласті визначення рівняння, заданого формулою (1).

    Завдання 1 і 2 розв’язуються колективно під керівництвом вчителя.

    Завдання 1: Розв’язання рівняння

    Розв’язання :

    Вчитель ставить ряд запитань, щоб проаналізувати розв’язування рівняння.

    1. Уважно розглянувши праву і ліву частини рівняння, ми бачимо,що основи логарифмів однакові і ми можемо пропотенціювати обидві частини. Що для цього треба зробити?

    (Використовуючи властивості Т1: Логарифм добутку двох додатних множників дорівнює сумі їх логарифмів, Т3: Логарифм степеня додатного числа дорівнює показнику степеня , помноженого на логарифм основи цього степеня, отримаємо )

    Після потенціювання одержимо . Звідсі , .

    1. Зробимо перевірку: Підставимо в дане рівняння замість невідомого числа -9. У лівій частині дістанемо вирази і , чи може таке бути?

    ( Вирази і не мають смислу, бо логарифми від’ємних чисел не існують)

    Отже значення є стороннім коренем. Тепер перевіримо, чи є коренем даного рівняння число 2. Ліва частина рівняння має вигляд:

    .

    Ліва частина дорівнює правій. Отже, - корінь даного рівняння.

    Прийом потенціювання широко застосовується під час розв’язування логарифмічних рівнянь.


    Завдання 2: Розв’язти рівняння

    Розв’язання : Скористаємося вже відомим вам методом заміни зміної.

    Що нам зручно прийняти за ? ( )

    Тоді ми дістанемо квадратне рівняння . Знаходимо його корені: , . Дістанемо два рівняння: ,

    За означенням логарифма знаходимо розв’язки першого і другого рівняння. (самостійно в зошитах), , .

    За допомогою перевірки з’ясовуємо, що обидва знайдених значення є корнями даного рівняння. (Перевірку учні роблять самостійно в зошитах).

    Відповідь: , 16.

    Б) Коментоване розв’язування вправ.

    Завдання 3: Розв’язати рівняння (№52(6))

    Завдання 4: Розв’язати рівняння (№53(4))

    Завдання 5: Розв’язати рівняння (№53(12)

    Завдання 6: Розв’язати рівняння (№53(13)).

    Учні розв’язують рівняння самостійно. Більш підготовленому учню вчитель пропонує прокоментувати розв’язування.

    Наведемо для прикладу один з можливих варіантів коментування учнем розв’язування рівняння 3. (в залежності від класу вчитель може допомогати при розв’язуванні, підказуючи, якщо виникають складнощі, спосіб розв’язування ).

    Це рівняння можна розв’язати за допомогою означення логарифма, тобто рівняння можна переписати так , і розв’язуємо це рівняння. Отримуємо, що є коренем рівняння, який належить області визначення рівняння.

    Розв’язання завдання 4:

    .

    Відповідь: .

    Розв’язання завдання 5: Розв’язати рівняння

    Область визначення рівняння




    3 6


    Відповідь: Розв’язків немає.

    Розв’язання завдання 6: .

    Рівняння такого типу розв’язуються логарифмуванням і називаються показниково-логарифмічними.

    , робимо заміну змінної

    ,

    і

    і

    Відповідь: 10; 100.

    В) Самостійне розв’язування задач .

    Завдання 7: Розв’язати рівняння

    Завдання 8: Розв’язати рівняння

    Завдання 9: Розв’язати рівняння .

    Самостійна робота перевіряється на уроці

    ІV. Підсумки уроку.

    1. Як працював клас.

    2. Оцінка роботи окремих учнів.

    3. Домашнє завдання.

    Підручник під редакцією М.І.Шкіль, З.І.Слєпкань, О.С.Дубінчук «Алгебра і початки аналізу у 10-11 кл.» К: Зодіак-ЕКО,1995р

    Розділ V, №№ 52(8,12,14), 53(1, 2, 3, 6, 11, 16)


    І. Загальна теорія рівнянь:

    1. Рівняння основні означення, твердження

    1) В алгебрі розглядають два види рівностей - тотожності і рівняння. Розглянемо функції y=f(x), визначену на множині M, і y=g(x), визначену на множині N.

    Якщо на деякій множині R, яка є підмножиною як М, так і N, має місто рівність

    f(x)=g(x),

    то говорять, що ці функції тотожно рівні на множині R, а рівність

    f(x)=g(x)

    при цьому називається тотожністю на множині R.

    Часто приходиться розглядати функції, про які невідомо, якою є множина значень аргументу, на якій вони тотожно рівні. В такому випадку рівність

    f(x)=g(x)

    називають рівнянням. Воно виражає задачу пошуку тих значень х, при яких f(x) і g(x) рівні. Шукані значення х при цьому називають коренями (розв’язками) рівняння. Значення невідомих, які належать множині допустимих значень рівняння і задовольняють його (тобто перетворюють рівняння в правильну рівність (тотожність), називають коренями рівняння. Областю визначення рівняння (1) будемо називати перетин областей визначення функцій f і g.

    Букви, які входять в рівняння, за умовою задачі можуть бути нерівноправними: одні можуть приймати всі свої допустимі значення і називаються коефіцієнтами (інколи параметрами) рівняння; інші, значення яких потрібно знайти, називаються невідомими (їх майже завжди позначають останніми буквами латинського алфавіту: x,y,z, або тими ж буквами, але з індексами: x1,x2,...,xn або y1,y2,...,yk ).

    В загальному вигляді рівняння з n невідомими x1,x2,...,xn може бути записано у вигляді

    f(x1,x2,...,xn)=g(x1,x2,...,xn), (1)

    де f(x1,x2,...,xn),g(x1,x2,...,xn) - функції вказаних змінних. В залежності від кількості невідомих рівняння називають рівнянням з одним, двома і більше невідомими.

    Рівняння вважається розв’язаним, якщо знайдено всі його корені або показано, що рівняння коренів немає.

    Методи розв’язування рівнянь базуються на понятті рівносильності (еквівалентності).

    Якщо всі розв’язки рівняння f(х)=g(x) є розв’язками рівняння j(x)=y(x), то говорять, що рівняння j(x)=y(x) є наслідком рівняння f(х)=g(x), і записують

    f(х)=g(x) Юj(x)=y(x).

    Два рівняння f(х)=g(x) і j(x)=y(x) називають еквівалентними, якщо кожне з них являється наслідком другого, і записують

    f(х)=g(x) Ы j(x)=y(x).

    Таким чином два рівняння вважаються еквівалентними, якщо множини розв’язків цих рівнянь співпадають.

    Рівняння f(х)=g(x) вважають еквівалентним двом (або декільком) рівнянням f1(x)=g1(x), f2(x)= g2(x), якщо множина розв’язків рівняння f(х)=g(x) співпадає з сукупністю множин розв’язків рівнянь f1(x)=g1(x), f2(x)= g2(x).

    Можна сказати, що рівняння рівносильні, якщо кожне з них є наслідком другого.

    Деякі еквівалентні рівняння:

    1.Рівняння F+G=G еквівалентне рівнянню F=0, яке розглядається на множині допустимих значень вихідного рівняння.

    2.Рівняння еквівалентне рівнянню F=0, яке розглядається на множині допустимих значень вихідного рівняння.

    3.Рівняння FґG=0 еквівалентне двом рівнянням F=0 і G=0, кожне з яких розглядається на множині допустимих значень вихідного рівняння.

    4.Рівняння Fn=0 еквівалентне рівнянню F=0.

    5.Рівняння Fn=Gn при непарному n еквівалентне рівнянню F=G, а при парному n еквівалентне двом рівнянням: F=G і F=-G.

    Заміна рівняння рівносильним йому рівнянням або заміна рівняння рівносильною йому сукупністю рівнянь називається рівносильним переходом.

    Наведемо основні теореми про рівносильність рівнянь.

    ТеоремаІ. Рівняння

    f(х)=g(x) і f(х)+j(x)=g(x)+j(x)

    рівносильні, якщо j(x) існує в області визначення вихідного рівняння (1).

    З цієї теореми випливає, що доданки можна переносити з однієї частини рівняння в іншу, змінюючи знак цього доданку на протилежний.


    Теорема ІІ. Якщо обидві частини рівняння

    f(х)=g(x) (1)

    помножити на вираз j(x), який існує в області визначення рівняння (1), то отримаємо рівняння

    f(х)ґj(x)=g(x)ґj(x) ( 2),

    яке є наслідком рівняння (1).

    Якщо при цьому j(x)№0, то рівняння (1) і (2) рівносильні.

    Теорема ІІІ. Рівняння

    fn(х)=gn(x), (*)

    де nі2 (натуральне), є наслідком рівняння f(х)=g(x).

    Це значить, що будь-який корінь рівняння (1) є коренем і рівняння fn(х)=gn(x), але рівняння fn(х)=gn(x), може мати ще й інші корені, які не задовольняють рівняння (1). Іншими словами, при піднесенні до натурального степеня обох частин рівняння (1) можуть з’явитись зайві корені.

    Розрізняють рівняння алгебраїчні і трансцендентні. В алгебраїчних рівняннях над невідомими можуть здійснюватись, причому в скінченій кількості, тільки операції додавання, віднімання, множення, ділення та піднесення до раціонального степеня.

    Якщо над невідомими здійснюються й інші операції, то рівняння називають трансцендентним.

    Прикладами трансцендентних рівнянь є показникові, логарифмічні, тригонометричні рівняння, а також рівняння, що містять обернені тригонометричні функції.

    У загальному випадку трансцендентні рівняння не можуть бути розв’язанні алгебраїчно, тобто за допомогою послідовного виконання ряду аріфметичних та алгебраїчних дій над данними, які належать до їх складу. Елементарна математика розглядає окремі види трансцендентних рівнянь, допускаючих аналітичне рішення. Зокрема, до них відносяться показникові та логафмичні рівняння.

    В процесі розв’язування рівняння за допомогою різних перетворень замінюють простішим, рівносильним йому рівнянням. Якщо це не вдається, то можливі два такі випадки.

    1. Під час переходу до нового рівняння може трапитись втрата коренів.

    2. Нове рівняння може містити корені, що не є коренями вихідного рівняння (зайві корені). Зайві корені можна виявити за допомогою перевірки (підстановкою всіх коренів нового рівняння у вихідне).

    Нехай f(x) - числова функція однієї чи декількох змінних (аргументів). Вираз, в якому є знаки ">" (<) або "і" (Ј), називають нерівністю.

    Розв’язати нерівність

    f(x)<0 (f(x)>0) (4)

    - це значить знайти всі значення аргументу (аргументів) функції f , при яких нерівність (4) справедлива. Множина всіх значень аргументу функції f, при яких нерівність (4) справедлива, називається множиною розв’язків нерівності або просто розв’язком нерівності.

    Множина розв’язків нестрогої нерівності

    f(x)Ј0 (f(x)і0) (5)

    представляє собою сукупність множини розв’язків нерівності (4) і множини розв’язків рівняння f(x)=0.

    Дві нерівності f1(x)<0 (1(x)) і f2(x)<0 (2(x)) називаються еквівалентними, якщо множини їх розв’язків співпадають.

    При цьому пишуть

    f1(x)<0 (g1(x)) Ы f2(x)<0 (g2(x)).

    Якщо дві нерівності не мають розв’язків, то за означенням вони також вважаються рівносильними.

    Під множиною допустимих значень невідомих, які входять в нерівність, розуміють область визначення функції f(x).

    Рівносильні нерівності можуть мати різні області допустимих значень (наприклад, нерівність x>1 рівносильна нерівності >1, при цьому ми бачимо, що ОДЗ нерівності x>1 є множина всіх дійсних чисел, а ОДЗ нерівності >1 - множина невід’ємних чисел).

    З означень рівносильних нерівностей випливає, що замість даної нерівності можна розв’язувати нерівність, рівносильну даній.

    Дві нерівності називаються рівносильними на множині А, якщо співпадають множини їх розв’язків на цій множині А.

    Дві нерівності можуть бути нерівносильними, але можуть бути рівносильними на деякій множині. Прикладом можуть бути нерівності x2>1 і x>1, які рівносильні на множині додатних чисел, але не є рівносильними на множині всіх дійсних чисел.

    Якщо будь-який розв’язок однієї нерівності є розв’язком другої нерівності, то говорять, що друга нерівність є наслідком першої нерівності, при цьому записують

    f1(x)<0 Ю f2(x)<0.

    Якщо замінити нерівність її наслідком, то множина розв’язків другої нерівності буде складатись з множини розв’язків вихідної нерівності і ще може мати деякі числа, які називають зайвими розв’язками вихідної нерівності. Тому якщо під час розв’язування нерівності переходять до її наслідків, то в кінці необхідно провести перевірку.


    Твердження про рівносильність нерівностей:

    1. Нерівності f(x)>f(x) рівносильні.

    2. Нерівності f(x)

    3. Нерівності f(x)j(x)j(x) рівносильні, якщо функція j(x) визначена на ОДЗ нерівності f(x)

    Можна записати, що нерівності

    f(x)a рівносильні для будь-якого числа a.

    1. Якщо функція j(x) додатна при всіх значення x з ОДЗ нерівності f(x)j(x)ґf(x)ґg(x) рівносильні. Якщо функція j(x) від’ємна при всіх значеннях х з ОДЗ нерівності f(x)j(x)ґf(x)>j(x)ґg(x).

    2. Нерівності і f(x)ґg(x)>0 рівносильні.

    Нерівності виду (4) або (5), складені для будь-яких функцій fі(x), можуть бути зведені в систему нерівностей.

    Розв’язати систему нерівностей - це значить знайти множину всіх значень аргументів функцій fі(x), при яких справедливі всі нерівності системи одночасно.

    Говорять, що системи нерівностей еквівалентні, якщо множини їх розв’язків співпадають.


    2. Класифікація і способи розв’язання показникових рівнянь та нерівностей.

    Функція, задана формулою де а и а називається показниковою функцією.

    Сформулюємо основні властивості показникової функції .

    1. Область визначення - множина R дійсних чисел або вся числова пряма. Властивість підкреслює, що степінь визначена при будь-якому дійсному показнику х.

    2. Область значень - множина R+ всіх додатних дійсних чисел (0;+Ґ).

    3. Функція не є ні парною, ні непарною. Це слідує з того, що і .

    4. Якщо а

      Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
      Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.
  • Поможем написать работу на аналогичную тему

    Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
    Нужна помощь в написании работы?
    Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

    Похожие рефераты: