Xreferat.com » Рефераты по педагогике » Вплив успішності в навчанні на формування самооцінки учня

Вплив успішності в навчанні на формування самооцінки учня

вчителів, однокласників, друзів, соціального оточення.

З самого народження, навіть до того, людина стає об’єктом ставлення до себе інших людей, перш за все батьків. Ставлення до дитини навколишніх передує її самовідношенню, усвідомлення її іншими людьми - її самоусвідомленню.

В процесі життя і взаємодії з оточуючими дитина засвоює значущі для неї точки зору інших дюдей і, присвоюючи їх, формує самосвідомість.

Великий вплив на формування самооцінки дитини має поведінка батьків: надмірна любов та увага можуть викликати патологічне самоспостереження та іпохондрію у дитини; вседозволеність, надмірна турботливість має безпосереднє відношення до виникнення неврозів у дітей.

Ставлення до дитини, що складається у батьків, передує розвиткові власного образу Я і ставлення до себе. Свій образ і відношення батьки транслюють дитині або в прямій словесній формі, або в опосередкованій формі - прикладом своєї поведінки. Це вони роблять або свідомо, з виховною метою, або неусвідомлено.

Образ і самооцінка, навіювані дитині, можуть бути позитивними (дитині говориться, що вона добра, відповідальна, розумна, здібна тощо) та негативними (черства, нездібна, зла тощо). Часто батьки вдаються ще до одного різновиду навіювання - містифікації. Містифікація - це навіювання батьками того, що їм необхідно, у що вони вірять. Одна з форм містифікації - приписування, які можуть бути позитивними і негативними.

Звичайно, негативні судження батьків про своїх дітей можуть мати під собою реальний грунт в поведінці або рисах дитини, однак, транслюючись в її свідомості, у вигляді називання речей своїми іменами, батьківських вироків, ці батьківські оцінки починають визначати самосвідомість дитини зсередини. Дитина або погоджується з цією думкою свідомо чи неусвідомлено, або розпочинає боротьбу проти неї.

Прийнятлива, уважна, любляча поведінка батьків у стосунках з дитиною породжує позитивне самосприйняття; несприйнятлива, неповажна, байдужа поведінка веде до несприйняття самого себе, переживання своєї малоцінності і непотрібності.

В результаті у дитини формуються певні установки як до себе, так і до інших людей. Умови виховання приводять до формування в її самосвідомості однієї з чотирьох установок:

-я хороший - ти поганий;

-я хороший - ти хороший;

- я поганий - ти поганий;

-я поганий - ти хороший.

Існує думка про те, що вже первинно самовідношення передбачає діалогізм - ставлення до себе і його будова не може бути зрозумілою без ставлення до іншого.

Батькам важливо зайняти правильну позицію по відношенню до успіхів та невдач дитини. Якщо дитина невпевнена в своїх силах та можливостях, важливо підбадьорити її, запевнити, що при докладанні певних зусиль вона ліквідує свій неуспіх. А коли з’являються перші пермоги, слід обов’язково їх відмітити. Якщо дитина самовпевнена, хвалькувата, необхідно позитивно оцінювати її успіхи, відмітити і недоліки.

Батькам не потрібно пов’язувати окремий вчинок з загальною оцінкою особистості дитини. Наприклад, якщо дитина сказала неправду, не можна говорити, що вона брехлива. Негативні вислови батьків про своїх дітей закріплюються в свідомості і трансформують самооцінку. Тому роль сімейного виховання дуже важлива у формуванні самооцінки. Адже уявлення про себе складається задовго до того, як дитина прийшла до школи.

Значна залежність самооцінки дитини від того, наскільки дружна і згуртована у неї сім’я. Діти з заниженою самооцінкою частіше виростають в неповних або неблагополучних сім’ях. В сім’ях із здоровим психологічним кліматом у ставленні між батьками та дітьми виростають діти з адекватною самооцінкою.

Самооцінка, яка склалася у дитини в сім’ї ще в дошкільному віці, суттєво позначається на тих установках, з якими вона приходить в школу, з її ставленням до успіхів та невдач у навчанні та спілкуванні.

Велику роль у формуванні самооцінки дитини відіграє стиль сімейного виховання, сімейні цінності. Діти з завищеною самооцінкою виховуються за принципом кумира сім’ї, в обстановці некритичності і досить рано усвідомлюють свою виключність. В сім’ях, де ростуть діти з високою, але не завищеною самооцінкою, увага до особистості дитини (інтереси, смаки, друзі) поєднується з достатньою

вимогливістю. Тут не практикують принизливі покарання і охоче хвалять, коли дитина цього заслуговує. Діти з заниженою (не обов’язково дуже низькою) самооцінкою користуються вдома великою свободою. Але ця свобода, по суті, - безконтрольність, наслідок байдужості батьків до дітей і один до одного. Батьки таких дітей включаються в їх життя тоді, коли виникають навчальні проблеми: мало цікавляться їх захопленнями, друзями, переживаннями.

В сім’ї дитина вперше засвоює поняття цінності. У дітей найбільший інтерес до тих якостей, якими цікавляться батьки. Наприклад:

-підтримання престижу (- А хто ще вкласі одержав п’ятірку?);

-слухняність (- Ти сьогодні був чемний?) тощо.

В самосвідомості молодшого школяра зміщуються акценти, коли батьків хвилюють не навчальні, а побутові моменти його шкільного життя (- В класі з вікон не дує?; - Що вам давали на сніданок?). Неприпустимим є байдужість до шкільного життя дитини, коли шкільне життя або не обговорюється, або обговорюється формально. Досить байдуже запитання - "Що сьогодні було в школі?" - рано чи пізно приведе до відповідної відповіді: "Нічого особливого".

Цінності дітей і їх батьків співпадають, коли дитина приходить до школи, але до четвертого класу вони розходяться. Крім впливу батьків, приєднується вплив учителя, однокласників, друзів.

Залежність від поглядів батьків чітко проявляється і у рівні домагань та очікувань. При оптимальних відносинах у сім’ї і рівень очікувань щодо дитини високий, а рівень домагань - помірний; гіперопіка веде до пониження рівня очікувань,- гіперконтроль і недостатнє сприйняття ведуть до підвищення обох рівнів, фрустрація потреб дитини формує низький рівень очікувань і високий рівень домагань.

Діти чітко усвідомлюють батьківські впливи і гостро реагують на суперечності між явним вербальним впливом і опосередкованим. Батько може твердити, що він любить дитину, цінує її, а своєю поведінкою демонструвати протилежне. Тут може виникнути подвійний зв’язок, який спричинює виникнення психічних порушень, аж до шизофренічних розладів.

Велику роль у формуванні самооцінки молодшого школяра відіграє установка вчителя. Американський психолог Розенталь і Якобсон провели такий експеримент: на початку навчального року переконали вчителів у тому, що від окремих учнів слід чекати великих успіхів лише наприкінці навчального року. Насправді ж учні вибиралися випадково. Перевірка, проведена після експерименту, виявила, що вказані учні дійсно покращили свої успіхи в навчанні в більшій мірі, ніж інші діти.

Ці покращення пояснюються очікуваннями вчителів, які, самі цього не підозрюючи, реалізували щодо вказаних учнів певні установки, які проявлялися в спілкуванні, в особливому виразі обличчя, манерах, у всьому тому, що могло передати їх позитивні очікування учням.

Отже, якщо у вчителя сформована установка на низькі результати навчання, то мимоволі реалізуючи й та поєднуючи з нетерплячістю у спілкуванні з учнем, учитель сприяє пониженню самооцінки і реальному погіршенню успішності учня. Великий вплив на формування самооцінки має оцінна діяльність вчителя: оцінка в журналі і вербальна оцінка. Самооцінка шкорляра в основному орієнтована на оцінки, що виставляються в журнал. Однак і вербальна оцінка може відігравати домінуючу роль у формуванні самооцінки. Це пов’язано з лабільністю, емоційною забарвленістю, дохідливістю мови вчителя.

Вчителі, що відрізняються високою професійною майстерністю, прагнуть не лише змістовно оцінювати учнів (не просто поставити оцінку, важливо дати відповідні пояснення), не тільки навчити їх єдиним вимогам оцінки, але й донести свої позитивні очікування до кожного учня, створити позитивний емоційний фон при будь-якій, навіть низькій, оцінці. Вони оцінюють лише конкретну роботу дитини, а не її особистість. Не порівнюють дітей між собою, не закликають всіх брати приклад з відмінників, орієнтують учнів на індивідуальні досягнення - щоб завтрашня робота була краща від вчорашньої. Вони не захвалюють хороших учнів, особливо тих, які досягають високих результатів без особливих труднощів, без докладання вольових зусиль. І, навпаки, заохочують найменші позитивні зрушення у навчанні слабенької, але старанної дитини.

Від оцінки вчителя значною мірою залежить самопочуття школяра в класі. В учня з поганою успішністю можуть різко погіршитися стосунки з класом, при чому спостерігатиметься деформація поведінки. Деякі з слабовстигаючих учнів всіма силами тягнуться за іншими дітьми, будь-якою ціною намагаються привернути увагу, але більша частина невстигаючих займає пасивну позицію, відчуваючи самотність. Такі діти стають замкнутими, конфліктними, шукають спілкування поза школою.

Від оцінки вчителя залежить і ставлення товаришів. Однокласники ставляться до учня як до відмінника чи до двійочника. І це не дивно, адже для молодшого школяра навчальна праця - основний вид діяльності, результати якого не є байдужими для учня. Тому, якщо молодший школяр, який погано вчиться в школі і є постійним предметом зауваження вчителя, а вдома постійно вислуховує нарікання і скарги батьків, не реалізує себе в спілкуванні з ровесниками, однокласниками, він виходить за межі школи. Шукає поза школою, у дворі, на вулиці, таку групу людей, в якій навчальна успішність є другорядною.

Таким чином, аналіз психолого-педагогічних досліджень, які присвячені психологічним проблемам успішності навчання, доводять, що тривала неуспішність формує у школяра моральну й психологічну травму, породжує невпевненість у власних силах.


Розділ 2. Організація практичного дослідження впливу успішності у навчанні на самооцінку учнів


2.1 Опис методик дослідження


Мета дослідження – вивчення зв'язку самооцінки і успішності навчання дітей в молодшому шкільному віці.

Гіпотезою дослідження послужило припущення про те, що успішність навчання молодшого школяра визначає особливості і рівень самооцінки.

Експеримент проводився в Загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №20 м. Хмельницького.

Об'єкт дослідження – учні початкової школи з 2 по 4 клас, у віці 8-10 років, всього 33 дитини.

В ході дослідження використовувалися експертна оцінка, мета якої – виявлення успішних і неуспішних дітей; спостереження, мета – виявлення пізнавальної активності в процесі психодіагностичного дослідження; і бесіда, мета – виявлення індивідуального відношення до своїх успіхів і невдач в навчанні, діагностичні методики.

Інформаційна картка

Назва – Методика дослідження самооцінки "Дембо-Рубінштейн"

Автор – модифікація А.М. Прихожан

Призначення методики – Виявлення особливостей і рівня самооцінки, діагностика частних і загальної самооцінки.

Дана методика заснована на безпосередньому оцінюванні школярами ряду особистих якостей, таких як здоров'я, здібності, характер і так далі Обстежуваним пропонується на вертикальних лініях відзначити певними знаками рівень розвитку у них цих якостей (показник самооцінки) і рівень домагань, тобто рівень розвитку цих же якостей, який би задовольняв їх. Кожному випробовуваному пропонується бланк методики, що містить інструкцію і завдання.

Проведення дослідження

Інструкція. "Будь-яка людина оцінює свої здібності, можливості, характер і ін. Рівень розвитку кожної якості, сторони людської особи можна умовно змалювати вертикальною лінією, нижня точка якої символізуватиме найнижчий розвиток, а верхня — найвище. Вам пропонуються сім таких ліній. Вони позначають:

1. здоров'я;

2. розум, здібності;

3. характер;

4. авторитет у однолітків;

5. уміння багато що робити своїми руками, умілі руки;

6. зовнішність;

7. упевненість в собі.

На кожній лінії рисою (-) відзначте, як ви оцінюєте розвиток у себе цієї якості, сторони вашої особи в даний момент часу. Після цього хрестиком (х) відмітьте, при якому рівні розвитку цих якостей, сторін ви були б задоволені собою або відчули гордість за себе".

Випробовуваному видається бланк, на якому змальовано сім ліній, висота кожній — 100 мм, з вказівкою верхньою, нижней крапок і середини шкали. При цьому верхня і нижня крапки наголошуються помітними рисами, середина — ледве помітною крапкою.

Методика може проводитися як фронтально — з цілим класом (або групою), так і індивідуально. При фронтальній роботі необхідно перевірити, як кожен учень заповнив першу шкалу. Треба переконатися, чи правильно застосовуються запропоновані значки, відповісти на питання. Після цього випробовуваний працює самостійно. Час, що відводиться на заповнення шкали разом з читанням інструкції, 10—12 мин.

Обробка проводиться по шести шкалах (перша, тренувальна — "здоров'я" — не враховується). Кожна відповідь виражається в балах. Як вже наголошувалося раніше, довжина кожної шкали 100мм, відповідно до цього відповіді школярів отримують кількісну характеристику (наприклад, 54мм = 54 балам).

1. По кожній з шести шкал визначити:

рівень домагань — відстань в мм від нижньої точки шкали ("0") до знаку "х";

висоту самооцінки — від "о" до знаку "—";

значення розбіжності між рівнем домагань і самооцінкою — відстань від знаку "х" до знаку "-", якщо рівень домагань нижче самооцінки, він виражається негативним числом.

2. Розрахувати середню величину кожного показника рівня домагань і самооцінки по всіх шести шкалах.

Рівень домагань

Норму, реалістичний рівень домагань, характеризує результат від 60 до 89 балів. Оптимальний — порівняно високий рівень — від 75 до 89 балів, підтверджуючий оптимальне уявлення про свої можливості, що є важливим чинником особового розвитку. Результат від 90 до 100 балів зазвичай засвідчує нереалістичне, некритичне відношення дітей до власних можливостей. Результат менше 60 балів свідчить про занижений рівень домагань, він — індикатор несприятливого розвитку особи.

Висота самооцінки

Кількість балів від 45 до 74 ("середня" і "висока" самооцінка) засвідчують реалістичну (адекватну) самооцінку.

Кількість балів від 75 до 100 і вище свідчить про завищену самооцінку і вказує на певні відхилення у формуванні особи. Завищена самооцінка може підтверджувати особову незрілість, невміння правильно оцінити результати своєї діяльності, порівнювати себе з іншими; така самооцінка може вказувати на істотні спотворення у формуванні особи — "закритості для досвіду", нечутливості до своїх помилок, невдачам, зауваженням і оцінкам тих, що оточують. Кількість балів нижче 45 вказує на занижену самооцінку (недооцінку себе) і свідчить про крайнє неблагополуччя в розвитку особи. Ці учні складають "групу риски", їх, як правило, мало. За низькою самооцінкою можуть ховатися два абсолютно різних психологічних явища: справжня невпевненість в собі і "захисна", коли декларування (самому собі) власного невміння, відсутність здатності і тому подібного дозволяє не докладати жодних зусиль.

У таблиці. дані кількісні характеристики рівня домагань і самооцінки, отримані для учнів 7-10 класів (близько 900 чіл.).


Табл.2.1 Кількісні характеристики рівня домагань і самооцінки учнів 7-10 класів

Параметр Кількісна характеристика (бал)

низький середній високий Дуже високий
Рівень домагань Менше 60 60-74 75-89 90-100
Рівень самооцінки Менше 45 45-59 60-74 75-100

Інформаційна картка

Назва – Особистий диференціал

Мета - виявлення соціально-психологічних властивостей особи і її самосвідомості, а також для самооцінки і рівня домагань.

Може використовуватися не лише для дослідження самооцінки, але і для оцінки інших людей, і не лише реальних людей, але і можливих, типа "ідеальний вчитель", "кращий друг", "яким би я хотів бути в майбутньому". Може діагностувати ту, що розузгодила між реальними і уявним "Я", характер домагань відносно вчителя і батьків

Методика особового диференціала (ОД) розроблена на базі сучасної украоїнської мови і відображає уявлення, що сформувалися в нашій культурі, про структуру особи. Метою розробки методики було створення компактного і валидного інструменту вивчення певних властивостей особи, її самосвідомості, міжособових стосунків, який міг би бути застосований в клинико-психологической і психодіагностичній роботі, а також в соціально-психологічній практиці.

ОД сформований шляхом репрезентативної вибірки слів сучасної російської мови, що описують риси особи, з подальшим вивченням внутрішньої факторної структури своєрідної "моделі особи", що існує в культурі і розвивається у кожної людини в результаті засвоєння соціального і мовного досвіду.

З тлумачного словника російської мови Ожегова були відібрані 120 слів, що позначають риси особи. З цього вихідного набору відібрані риси, що найбільшою мірою характеризують полюси 3-х класичних чинників семантичного диференціала:

1. Оцінки

2. Сили

3. Активності.

Випадковим чином вихідний набір рис був розбитий на 6 списків по 20 рис. Застосовувалися три паралельні методи класифікації рис усередині кожного з цих списків.

1. Оцінка випробовуваними (за 100-бальною шкалою) вірогідності того, що людина, що володіє властивостями особи А, володіє і властивостями особи С. В результаті усереднювання вірогідності індивідуальних оцінок отримані узагальнені показники уявлень про зв'язаність рис особи, складових так звану имплицитную структуру особи, властиву для всієї вибірки в цілому.

2. Кореляції між самооцінками по рисах особи. Випробовувані заповнювали б бланків самооцінок, кожен з яких був складений з 20 рис особи і вимагав оцінити їх наявність у випробовуваного за 5-бальною шкалою.

3. 120 властивостей особи оцінюються по 3 шкалам (7-бальним), що представляють чинники семантичного диференціала, оцінки усереднювалися.

При вживанні ОД для дослідження самооцінок значення чинника Оцінки (О) результати свідчать про рівень самоповаги. Високі значення цього чинника говорять про те, що випробовуваний приймає себе як особа, схильний усвідомлювати себе як носія позитивних, соціально бажаних характеристик, в певному значенні задоволений собою.

Низькі значення чинника Про вказують на критичне відношення людини до самого собі, його незадоволення власною поведінкою, рівнем досягнень, особливостями особи, на недостатній рівень прийняття самого себе. Особливо низькі значення цього чинника в самооцінках свідчать про можливих невротичних або інших проблемах, пов'язаних з відчуттям малої цінності своєї особи.

При використанні ОД для виміру взаємних оцінок чинник Про інтерпретується як свідоцтво рівня привабливості, симпатії, яким володіє одна людина в сприйнятті іншого. При цьому позитивні (+) значення цього чинника відповідає перевазі, об'єкту, що надається, оцінки, негативні (-), – його відкиданню.

Чинник Сили (С) в самооцінках свідчить про розвиток вольових сторін особи, як вони усвідомлюються самим випробовуваним. Його високі значення говорять про упевненість в собі, незалежності, схильності розраховувати на власні сили у важких ситуаціях. Низькі значення свідчать про недостатній самоконтроль, нездатність триматися прийнятій лінії поведінки, залежності від зовнішніх обставин і оцінок. Особливо низькі оцінки свідчать і вказують на астенизацию і тривожності. У взаємних оцінках чинник (С) виявляє стосунки домінування-підпорядкування, як вони сприймаються суб'єктом оцінки.

Чинник Активності (А) в самооцінках інтерпретується як свідоцтво экстравертированности особі. Позитивні (+) значення вказують на високу активність, товариськість, імпульсивність; негативні (-) – на интровертированность, певну пасивність, спокійні емоційні реакції. У взаємних оцінках відбивається сприйняття людьми особових особливостей один одного.

При інтерпретації даних, отриманих за допомогою ОД, завжди слід пам'ятати про те, що в них відбиваються суб'єктивні, емоційно-смислові уявлення людини про саме собі і інших людях, його стосунки, які можуть лише частково відповідати реальному положенню справ, але часто самі по собі мають первинне значення.

ОД може використовуватися у всіх тих випадках, коли необхідно отримати інформацію про суб'єктивні аспекти стосунків випробовуваного до себе або до інших людей. В цьому відношенні ОД порівнянний з двома категоріями психодіагностичних методів – з особовими опитувальниками і социометрическими шкалами. Від особових опитувальників він відрізняється стислістю і прямотою, спрямованістю на дану самосвідомість. Деякі традиційні, отримувані за допомогою опитувальників характеристики особи, можуть бути отримані і за допомогою ОД. Рівень самоповаги, домінантності - тривожності і екстраверсії - интроверсии є досить важливим показником в таких клінічних завданнях, як діагноста неврозів, пограничних станів, диференціальна діагностика, дослідження динаміки стану в процесі реабілітації, контроль ефективності психотерапії і так далі Стислість методу дозволяє використовувати його не лише самостійно, але і в комплексі з іншими діагностичними процедурами.

У груповій психотерапії ОД може бути використаний для дослідження таких сторін особи і групового процесу в цілому, як підвищення рівня прийняття членами групи один одного, зближення реальних і очікуваних оцінок, зменшення залежності від психотерапевта і так далі

При використанні ОД для дослідження самооцінок значення чинника рцінки (О) результати свідчать про рівень самоповаги. Високі значення цього чинника говорять про те, що випробовуваний приймає себе як особа, схильний усвідомлювати себе як носія позитивних, соціально бажаних характеристик, в певному значенні задоволений собою.

Низькі значення чинника вказують на критичне відношення людини до самого собі, його незадоволення власною поведінкою, рівнем досягнень, особливостями особи, на недостатній рівень прийняття самого себе. Особливо низькі значення цього чинника в самооцінках свідчать про можливих невротичних або інших проблемах, пов'язаних з відчуттям малої цінності своєї особи.

При використанні ОД для виміру взаємних оцінок чинник інтерпретується як свідоцтво рівня привабливості, симпатії, яким володіє одна людина в сприйнятті іншого. При цьому позитивні (+) значення цього чинника відповідає перевазі, об'єкту, що надається, оцінки, негативні (-), – його відкиданню.

Чинник Сили (С) в самооцінках свідчить про розвиток вольових сторін особи, як вони усвідомлюються самим випробовуваним. Його високі значення говорять про упевненість в собі, незалежності, схильності розраховувати на власні сили у важких ситуаціях. Низькі значення свідчать про недостатній самоконтроль, нездатність триматися прийнятій лінії поведінки, залежності від зовнішніх обставин і оцінок. Особливо низькі оцінки свідчать і вказують на астенизацию і тривожності. У взаємних оцінках чинник (С) виявляє стосунки домінування-підпорядкування, як вони сприймаються суб'єктом оцінки.

Чинник Активності (А) в самооцінках інтерпретується як свідоцтво экстравертированности особі. Позитивні (+) значення вказують на високу активність, товариськість, імпульсивність; негативні (-) – на интровертированность, певну пасивність, спокійні емоційні реакції. У взаємних оцінках відбивається сприйняття людьми особових особливостей один одного.

При інтерпретації даних, отриманих за допомогою ОД, завжди слід пам'ятати про те, що в них відбиваються суб'єктивні, емоційно-смислові уявлення людини про саме собі і інших людях, його стосунки, які можуть лише частково відповідати реальному положенню справ, але часто самі по собі мають первинне значення.

ОД може використовуватися у всіх тих випадках, коли необхідно отримати інформацію про суб'єктивні аспекти стосунків випробовуваного до себе або до інших людей. В цьому відношенні ОД порівнянний з двома категоріями психодіагностичних методів – з особовими опитувальниками і социометрическими шкалами. Від особових опитувальників він відрізняється стислістю і прямотою, спрямованістю на дану самосвідомість. Деякі традиційні, отримувані за допомогою опитувальників характеристики особи, можуть бути отримані і за допомогою ОД. Рівень самоповаги, домінантності - тривожності і екстраверсії - интроверсии є досить важливим показником в таких клінічних завданнях, як діагноста неврозів, пограничних станів, диференціальна діагностика, дослідження динаміки стану в процесі реабілітації, контроль ефективності психотерапії і так далі Стислість методу дозволяє використовувати його не лише самостійно, але і в комплексі з іншими діагностичними процедурами.

У груповій психотерапії ОД може бути використаний для дослідження таких сторін особи і групового процесу в цілому, як підвищення рівня прийняття членами групи один одного, зближення реальних і очікуваних оцінок, зменшення залежності від психотерапевта і так далі

У родинній психотерапії може виявитися корисною та можливість зіставлення різних точок зору на членів сім'ї (наприклад, дитяти), між собою, яку представляє ОД, а також можливість диференційованої оцінки емоційної привабливості, статусу домінування-підпорядкування і рівня активності членів сім'ї (наприклад, подружжя). Корисним може виявитися варіювання предметів оцінки (наприклад, "яким має бути батько", "ідеальна дружина", "моя дружина думає, що я...") з подальшим обчисленням відстані між ідеальним і реальним, очікуваним і реальним і так далі ОД може допомогти у визначенні дійсної природи незадоволеності подружніми взаєминами (недостатня емоційна привабливість, уникнення відповідальності і т. д.), з'ясувати роль дитяти в родинному конфлікті.

Інформаційна картка

Назва – Тест Векслера

Автор – Девід Векслер

Призначення методики - оцінка рівня інтелектуального розвитку і визначення структури психічного дефекту у дітей і дорослих. Тест дозволяє отримати уявлення не лише про загальний рівень інтелекту, але і про особливості його структури. Тест Векслера складається з 11 окремих методик-субтестів, розділених на 2 групи, - 6 вербальних і 5 невербальних. Кожен тест включає від 10 до 30 питань, що поступово ускладнюються, і завдань. До вербальних субтестів відносяться завдання, що виявляють загальну обізнаність, загальну тямущість, здібності, знаходження схожості, відтворення цифрових рядів і так далію. До невербальних субтестів відносяться наступні: шифровка, знаходження бракуючих деталей в картині, визначення послідовності картин, складання фігур. Виконання кожного субтесту оцінюють в балах з їх подальшим перекладом в уніфіковані шкальні оцінки, що дозволяють аналізувати розклад. Враховують загальний інтелектуальний коефіцієнт (IQ), співвідношення "вербального і невербального" інтелекту, аналізують виконання кожного завдання.

"Інтелектуальна шкала Векслера для дітей" охоплює віковий діапазон від 5 до 16 років, вперше опублікована в 1949 році;

"Інтелектуальна шкала Векслера для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку" охоплює віковий діапазон від 16 до 64 років, вперше опублікована в 1963 році.

Тест Д. Векслера включає встановлення вербальних та невербальних форм мислення, конструктивний праксис, частково оцінює нейродинаміку – правопівкульні та лівопівкульні функції, мислительні та конструктивні (дієві, моторні) здібності, логічні та математичні здібності, соціальну орієнтацію, об’єм формально набутих знань. Особливістю даного методу є стандартизація всіх видів методик, які входять до нього і дозволяють визначати результати обстеження не тільки в якісному, але і в кількісному вираженні, порівнювати порушення різних функцій в структурі інтелекту.

Таким чином, дослідження особливостей інтелектуального розвитку студентів 1 і частково 2 курсів образотворчого, музичного та педагогічного відділення, ми проводили за допомогою тесту Д.Векслера (Wechsler Intelligence Scale for Children, WISC) за редакцією Ю.З.Гільбуха (1992р.), для вікового діапазону від 5 до 16 років. Методика Векслера побудована за типом тестової батареї, яка складається з окремих субтестів, кожний з яких репрезентує одну відносно однорідну розумову функцію (здібність). Жоден із субтестів не був вигаданий автором, це відомі аналітичні тести. Авторство Векслера полягає в розробці методу їх компонування в одній батареї і в новому принципі обчислення IQ.

Субтести об’єднані у дві відносно самостійні групи: вербальну і невербальну (наочну). До вербальної зібрані субтести, стимульний матеріал яких складається зі слів або цифр. До вербальних належать "Загальна обізнаність", "Загальне розуміння", "Арифметичний", "Встановлення подібностей", "Повторення цифр", "Словниковий".

До невербальної входять субтести, в яких обстежуваному необхідно оперувати малюнками, орнаментами, картинками тощо; будь-які слова в стимульному матеріалі цих субтестів не використовуються. До невербальних належать субтести "Докладання деталей", "Встановлення послідовності картинок", "Складання орнаментів з кубиків Косса", Складання фігур із розрізаних деталей, Кодування, Лабіринти.

Таким чином, налічується 12 субтестів. Однак, з метою економії часу, а також керуючись рекомендаціями автора методики, нами було використано 10 субтестів: 5 вербальних і 5 невербальних. Бланки і ключі до тестів подані в Додатку А.


2.2 Результати дослідження


Перед початком дослідження ми за допомогою експертної оцінки (опиту у класного керівника) розділили дітей на успішних і неуспішних в учбовій діяльності. Далі оглянули результати рівня самооцінки в даних груп дітей.

1. Візьмемо для порівняння середні показники діагностичного дослідження самооцінки молодших школярів за допомогою методики Дембо - Рубінштейн. Середні показники самооцінки розумових здібностей у успішних дітей 61,2; в неуспішних 61,7 відмітимо, що це на 0,5 вище у неуспішних дітей. Дані показники практично не відрізняються один від одного. Але якщо ми поглянемо середні показники самооцінки авторитету у однолітків, то у успішних дітей – 60,2, а в неуспішних – 44,6. В цьому випадку самооцінка авторитету у однолітків у успішних дітей виявилася помітно вище (на 15,6). Звернемося до результатів по приватних самооцінках упевненості в собі і зовнішності. Якщо поглянемо таблицю, то відмітимо, що в обох випадках самооцінка у успішних дітей вища, ніж в неуспішних на 10,6 – 12,4 балів. Візьмемо для порівняння самооцінку умілості рук, то відмітимо, що в даному випадку самооцінка вище у неуспішних дітей, чим в успішних на 1,3 балу.Середня (загальна) самооцінка виявилася на 7,2 балу вище у успішних дітей. Отже, якщо узяти приватні самооцінки, наприклад, самооцінку розумових здібностей або умілості рук, характеру, то вони приблизно однакові (різниця 0,5 – 1,3). Але якщо поглянути на самооцінку авторитету, то ми бачимо, що є різниця в самооцінці між добре і неуспішними дітьми (на 15,6).


Табл.2.2 Результаті діагностичного досліджння самооцінки молодши школярів за допомогою методики Дембо –

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: