Xreferat.com » Рефераты по педагогике » Виховання організованості молодших школярів на уроках фізичної культури

Виховання організованості молодших школярів на уроках фізичної культури

і знає правильні відповіді. Просто їй важко швидко перемкнутися з одного виду завдань (математичних) на інший (з української мови).

Погано розвинена здатність розподілу уваги - невміння ефективно (без помилок) виконувати одночасно декілька завдань.

Недостатня довільність уваги - дитині важко зосереджувати увагу, коли це потрібно.

Подібні недоліки не можуть бути усунені „фрагментарними вправами на увагу" в процесі занять з дитиною і вимагають, як показують дослідження, для їхнього подолання спеціально організованої роботи.

Навчання вимагає, щоб діти були уважні. К.Д. Ушинський назвав увагу „комірками", які вміщують всі враження від оточуючого світу. Привчити дітей бути уважними завжди було важливим завданням педагогічного процесу. Це привело до того, що виховання уваги іноді неправомірно виділялося в самостійне завдання, ізольоване від засвоєння знань і умінь.

Психологові постійно доводиться чути скарги вчителів і батьків на неуважність, незібраність дітей даного віку. Найчастіше таку характеристику отримують діти 6-7 років, тобто першокласники. Їхня увага дійсно є ще слабо організованою, має невеликий об’єм, погано розподілюваною, нестійкою, що багато в чому пояснюється недостатньою зрілістю нейрофізіологічних механізмів, що забезпечують процеси уваги [12, 35].

Впродовж молодшого шкільного віку в розвитку уваги відбуваються істотні зміни, йде інтенсивний розвиток всіх його властивостей: особливо різко (у 2,1 рази) збільшується об'єм уваги, підвищується її стійкість, розвиваються навички перемикання і розподілу. До 9-10-річного віку діти стають здатними достатньо довго зберігати і виконувати довільно задану програму дій.

Добре розвинені властивості уваги і її організованість є чинниками, що безпосередньо визначають успішність навчання в молодшому шкільному віці. Як правило, успішні школярі мають кращі показники розвитку уваги. При цьому спеціальні дослідження показують, що різні властивості уваги мають неоднаковий „внесок" в успішність навчання з різних шкільних предметів. Так, при вивченні математики провідна роль належить об'єму уваги; успішність засвоєння української мови пов’язана з точністю розподілу уваги, а навчання читанню - із стійкістю уваги. Таким чином, напрошується природний висновок: розвиваючи різні властивості уваги, можна підвищити успішність школярів з різних навчальних предметів.

Складність, за словами О.Ю. Єрмолаєва, полягає в тому, що різні властивості уваги піддаються розвитку в неоднаковому ступені. Найменш схильний до впливу об'єм уваги, він індивідуальний, в той же час властивості розподілу і стійкості можна і потрібно тренувати, щоб запобігти їх стихійному розвитку [14].

Успішність тренування уваги значною мірою визначається також індивідуально-типологічними особливостями. Встановлено, що різні поєднання властивостей нервової системи можуть сприяти або, навпаки, перешкоджати оптимальному розвитку характеристик уваги. Зокрема, люди з сильною і рухомою нервовою системою мають стійку, легко розподілювану увагу. Для осіб з інертною і слабкою нервовою системою характерніша нестійка, погано розподілювана увага. При поєднанні інертності і сили показники стійкості підвищуються, властивості перемикання і розподілу досягають середньої ефективності [45]. Таким чином, необхідно враховувати, що індивідуально-типологічні особливості кожної конкретної дитини дозволяють тренувати її увагу лише в певних межах.

Проте відносний слабкий розвиток властивостей уваги не є чинником фатальної неуважності, оскільки вирішальна роль в успішному здійсненні будь-якої діяльності належить організованості уваги, тобто навику „своєчасного, адекватного і ефективного застосування властивостей уваги в процесі виконання різної діяльності". „І при об'єктивно слабких властивостях уваги учень може непогано нею володіти. Проте в цих випадках... управління зводиться головним чином до постійно поновлюваних зусиль підтримувати свою увагу, яка розсіюється, на належному рівні, а також до більш менш успішного самоконтролю.

Іншою за своєю суттю повинна бути організованість уваги дітей з добре розвиненими її властивостями. Головне, що відрізняє таких учнів - це уміння пристосовувати свою увагу до специфіки виконуваного завдання, гнучко оперуючи окремими властивостями уваги. Їх рівний високий розвиток дозволяє активізувати ту або іншу властивість залежно від конкретних особливостей ситуації” [59].


1.6 Роль фізичних вправ у процесі виховання організованості дітей молодшого шкільного віку


Вітчизняною та світовою наукою накопичено великий досвід, який підтверджує необхідність систематичних занять фізичними вправами для поліпшення здоров’я, підвищення специфічної та неспецифічної його стійкості і працездатності, організованості [51]. При цьому здоров’я слід розглядати як широке соціально-біологічне поняття, яке включає не тільки нормальну структуру і функцію різних органів і систем, а й рівень розвитку функціональних резервів, діапазон компенсаторно-пристосувальних реакцій, що й визначає успішну адаптацію організму до різних умов зовнішнього середовища.

Е.С. Вільчковський [3] вказує, що фізичний розвиток підростаючих поколінь відбувається й без фізичного виховання. Однак, тільки за допомогою занять фізичними вправами, із врахуванням анатомо-фізіологічних та психічних особливостей дитини можна досягнути всебічного розвитку всіх форм та функцій організму.

В організмі весь час відбуваються процеси обміну речовин та енергії. Під час руху дитини вони посилюються. Чим різноманітніша рухова діяльність, тим досконаліша будова організму живої істоти [3].

І.А. Аршавський [2] вказує, що необхідність рухової активності яскраво обґрунтовується твердженням видатного російського фізіолога І.М. Сєченова, який зазначав, що вся нескінченна різноманітність зовнішніх проявів мозкової діяльності зводиться остаточно лише до одного явища - м'язового руху.

Під час занять фізичними вправами процес формування нових рухів поліпшується і водночас збагачується запас різноманітних рухових навичок дитини. За таких умов нові спортивні, побутові та інші рухи формуються значно легше. В окремих випадках досить кілька разів повторити новий рух для того, щоб він став досконалим за координацією і автоматизувався.

При правильному чергуванні м'язової праці й відпочинку, поповнення затрачених речовин здійснюється з деяким перевищенням, тобто підвищуються робочі можливості м'яза. Завдяки м'язовій роботі кістковий апарат дитини набуває більшої механічної міцності: збільшується маса кісткової речовини (кістки стають більш масивними), змінюється її структура. Кістки стають також еластичнішими. Збільшується товщина й зміцнюється будова зв'язок, сухожилля суглобних сумок і фасцій, які стають міцнішими та еластичнішими [35].

Існує тісний зв'язок між діяльністю м'язів і функціональною активністю внутрішніх органів. Зміни в діяльності серця, легенів, нирок та інших органів починають виявлятись ще під час підготовки до виконання рухів. У ході їхнього виконання сигнали, що надходять від м'язів, пристосовують діяльність внутрішніх органів до потреб у кисні та продуктах живлення. Встановлюється повноцінна координація в роботі м'язів і внутрішніх органів та підвищується їхня працездатність [1, 7].

Найбільш виразно реагують на м'язову діяльність серцево-судинна та дихальна системи. Перша перебудовує свою роботу й, пристосовуючись до значних навантажень, починає працювати набагато економніше не тільки під час м'язової праці, а й в стані спокою. Різні види м'язових навантажень впливають на легеневу вентиляцію, поглинання кров'ю кисню з повітря й виділення вуглекислоти з легенів. Розширення та стиснення грудної клітки, що ритмічно чергуються й забезпечують дихання, здійснюються скелетними м'язами. Іноді вдих і видих можуть не збігатися з розширенням і звуженням грудної клітки, що викликано тим чи іншим рухом або вправою. У такому випадку легенева вентиляція відбувається за рахунок поверхневого дихання. За таких умов газообмін у легенях неповноцінний [44].

У процесі занять фізичними вправами зростає сила дихальних м'язів. Удосконалюється газообмін у легенях і тканинах. Великого значення під час занять набуває свідоме узгодження рухів з диханням. При цьому швидше формується досконаліший механізм дихання, оптимальна кількість і глибина вдихів і видихів [38].

Під час виконання фізичних вправ установлюється більш повноцінна координація між роботою м'язів і внутрішніх органів поліпшується їхня функція. Внутрішні органи починають працювати більш економно, з меншими затратами, вдосконалюється їхня будова. Це стосується печінки, нирок та шлунково-кишкового тракту [6].

Уся діяльність м'язів і внутрішніх органів під час рухів спрямовується та регулюється нервовою системою, функції якої підвищуються під час занять фізичними вправами. Інформація від органів руху, чуття і внутрішніх органів з роками стає повноціннішою [54].

Під впливом занять фізичними вправами поліпшується також зір, слух, удосконалюється рівновага, тактильна чутливість. Вдосконалюється здатність аналізувати сигнали й відчуття, що надходять до нервової системи під час рухів, та формувати потрібні відповіді у вигляді рухових дій. Крім цього, центральна нервова система поповнюється запасом різних нервових зв'язків. Це робить її пластичною й здатною швидше формувати нові рухи. Найпростіші з них можуть відразу перетворитись у повноцінно координовані рухові навички [54].

Систематичні заняття фізичними вправами на свіжому повітрі сприяють поліпшенню складу крові та загальної імунологічної реактивності організму, зокрема, підвищенню активності лейкоцитів крові й бактерицидної функції шкіри.

Заняття фізичними вправами позитивно впливають не лише на фізичний розвиток дітей, але й на виховання їх морально-вольових якостей.

А.С. Макаренко зазначає, що „це дуже важливо, коли йдеться про виховання таких якостей, як терпіння, вміння переборювати тривалі труднощі, долати перепони не ривком, а натиском. Хоч би скільки ви не створювали правильних уявлень про те, що треба робити, але якщо ви не виховуєте навичок переборювати тривалі труднощі, я маю право сказати, що ви нічого не виховали. Одне слово, я вимагаю, щоб дитяче життя було організоване, як досвід, що виховує певну групу звичок”. Саме під час занять фізичними вправами і створюються такі умови, які вимагають докладання максимальних зусиль для досягнення результату. А отже, разом із звичкою регулярно виконувати фізичні вправи формується і звичка долати труднощі.

У зв’язку з цим, психологи виділяють корисні (позитивні) і шкідливі (негативні) звички. Позитивні звички мають надзвичайно велике значення для правильної організації повсякденного життя людини, її загального стану і працездатності. Видатний педагог К.Д. Ушинський підкреслював, що добра звичка - це моральний капітал, вкладений людиною в свою нервову систему, що капітал цей росте безупинно, і процентами з нього користується людина протягом всього життя. Тож, зрозуміло, що звичними можуть стати конкретні дії, способи дій, поведінка людини в певних ситуаціях, ставлення до людей та ін.

Виховання однієї позитивної звички створює сприятливі умови для виховання інших звичок. Так, виховання звички займатися фізичними вправами пов’язане з вихованням звички дотримуватися встановленого розпорядку дня, стежити за чистотою свого тіла і виховання таких якостей особистості, як вимогливість до себе, наполегливість, дисциплінованість, організованість та ін. Таким чином, звичка займатися фізичними вправами органічно вплітається в систему моральних і гігієнічних звичок. Тому в процесі формування у школярів звички систематично відвідувати заняття з фізкультури необхідно прищеплювати їм названі вище споріднені звички, а також певні моральні риси.

Як зазначають фахівці [9, 12, 31], виховання звички до виконання фізичних вправ нерідко поєднується з викоріненням шкідливих звичок. Наприклад, при формуванні в учня звички займатися ранковою гімнастикою необхідно подолати шкідливу звичку полежати ще деякий час у ліжку після пробудження, повільно і кволо виконувати всі дії після підйому, нераціонально використовувати час. Для подолання шкідливих звичок учневі необхідно проявити волю і певні зусилля.

Таким чином, на основі всього сказаного стає зрозумілим, що під впливом систематичних і правильно організованих занять фізичними вправами, відбувається процес тренування організму дитини: вдосконалюється й розвивається будова тіла, підвищується працездатність, зменшується витрата енергетичних речовин на виконання однієї й тієї ж роботи, а також в стані спокою для підтримки нормальної життєвої діяльності.

Розділ 2. Методи та організація дослідження


2.1 Методи дослідження


Для вирішення поставлених завдань нашої наукової роботи були використані такі методи дослідження:

Теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел.

Педагогічний експеримент.

Методи визначення та оцінки рівня розвитку організованості молодших школярів.

Методи математичної статистики.


2.1.1 Теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел


У список літератури увійшло 64 джерела науково-методичної літератури, серед яких монографії, підручники і навчальні посібники, статті з журналів та наукових збірників.

Науково-методична та спеціальна література з проблеми розвитку уваги аналізувалась на початку та впродовж всієї дослідницької роботи, що дозволило сформулювати проблему, визначити її актуальність, та напрямки роботи; теоретично обґрунтувати об’єкт, предмет, мету і завдання роботи; визначити шляхи їх вирішення; розробити структуру педагогічного експерименту.


2.1.2 Методи визначення та оцінки рівня розвитку організованості молодших школярів

Для визначення об'єму уваги і її концентрації ми користувались методикою „Коректурна проба" (буквений варіант (за кількістю проглянутих букв та кількістю зроблених помилок).

Виховання організованості молодших школярів на уроках фізичної культури

Рис 2.1 Коректурна проба


Норма об'єму уваги для дітей 6-7 років - 400 знаків і вище, концентрації - 10 помилок і менш; для дітей 8-10 років - 600 знаків і вище, концентрації - 5 помилок і менше.

Час роботи - 5 хвилин.

Інструкція: На бланку з буквами відкресліть перший ряд букв. Завдання полягає в тому, щоб, проглядаючи ряди букв зліва направо, викреслювати такі ж букви, як і перші. Працювати треба швидко і точно. Час роботи - 5 хвилин.

Для вивчення концентрації і стійкості уваги використовувалась модифікація методу П’єрона - Рузера (Рис 2.2).

Інструкція: Закодуйте таблицю, розставивши в ній знаки за зразком.

Аналіз результатів: Фіксується кількість помилок і час, витрачений на виконання завдання.

Оцінка: Високий рівень стійкості уваги - 100% за 1 хв.15 сек. без помилок.

Середній рівень стійкості уваги - 60% за 1 хв.45 сек. з 2 помилками.

Низький рівень стійкості уваги - 50% за 1 хв.50 сек. з 5 помилками.

Дуже низький рівень концентрації і стійкості уваги - 20% за 2 хв 10 сек з 6 помилками (за М.П. Кононовою).


Виховання організованості молодших школярів на уроках фізичної культури

Рис 2.2 Таблиці Шульте


2.1.3 Методи математичної статистики

Визначалися такі статистичні характеристики варіаційного ряду: середнє арифметичне, Mx; стандартне відхилення, Sx; стандартна помилка, Sms; найменше значення, Vmin; найбільше значення, Vmax. Розрахунки вище зазначених показників проводилися відповідно із рекомендаціями Б.А. Ашмаpіна, В.С. Iванова.


2.2 Організація дослідження


Для визначення розвитку уваги учнів початкових класів проводився констатувальний експеримент. В експерименті взяло участь 47 учнів другого класу Стрийської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 10 серед яких 20 хлопців та 27 дівчат. Експеримент проводився в період з жовтня 2007 року до квітня 2008 року.

Дослідження проводилося у три етапи:

Перший етап (вересень - грудень 2007р) був присвячений теоретичному дослідженню проблеми, вивченню і узагальненню наукової літератури.

Другий етап (січень 2007р. - березень 2008р) передбачав проведення констатувального педагогічного експерименту для визначення рівня розвитку організованості учнів початкових класів.

Третій етап (березень - червень 2008р) включав обробку та аналіз отриманих результатів, узагальнення результатів дослідження, формулювання висновків та оформлення роботи.

Розділ 3. Розвиток організованості молодших школярів


3.1 Особливості розвитку організованості учнів початкових класів на уроках фізкультури


У молодшому шкільному віці переважає мимовільна увага, тому що учні молодших класів легко відволікаються сторонніми подразниками. Так, хлопці першого, другого класу не можуть проявляти довільну увагу більше 10 - 15 хвилин. Виходячи з цього, не слід давати в молодших класах серії вправ, на виконання яких потрібен більший час, або число повторень перевищує 5 - 6 разів. Крім того, молодші школярі погано зосереджуються на власних думках, тому непотрібно давати їм завдання на аналіз техніки, пошук помилок.

Увага нерозривно пов'язана з іншими психічними процесами, що протікають у дітей на уроках фізкультури. Причому увага найбільш сильно пов’язана зі спостереженням. Спостереження - цілеспрямований процес осмисленого сприйняття предметів і явищ. Головними предметами такого сприйняття для дітей є вони самі і їхні партнери. В процес спостереження неодмінно включена увага. Вона характеризується високою стійкістю і залежно від особливостей предмету спостереження іншими властивостями: зосередженістю, розподілом, переключенням.

Систематичне спостереження за партнером по команді, за самим собою і обстановкою, в спортивному залі або на спортивному майданчику, призводить до того, що спостереження і увага стають властивостями дитини - спостережливістю та уважністю. Спостережливістю називається уміння помічати малопомітні ознаки або особливості предметів і явищ, що мають значення для пізнання їхнього єства. Уважність, як виборча спрямованість свідомості на предмет спостереження, невід’ємна сторона спостережливості.

Процес спостереження на уроках фізичної культури слугує основним каналом пізнання учнем самого себе, його партнерів з метою розгадування їхніх тактичних задумів і реалізації власних тактичних дій. Наприклад, в спеціальному дослідженні проведеному на борцях, встановлена важливість створення на основі спостереження образу суперника. В структуру образу входять знання про техніку, тактику, стилі ведення поєдинку, досвідченості борця, відомості про його фізичні якості (силу, швидкість, витривалість, спритність), про емоційно-вольові особливості (змаганні на будові, сміливості, рішучості, наполегливості, завзятості) та ін. В оцінці перерахованих характеристик найбільше труднощів викликають емоційно-вольові особливості. Помічено, що чим більше таких труднощів, тим нижче спортивна кваліфікація оцінюючого борця. Складений на основі спостережень образ супротивника зіставляється з уявленням спортсмена про себе самого. Це дозволяє намітити тактичний план дії в майбутній сутичці з даним супротивником. Спостереження ведеться в ході поєдинку змагання з метою розгадати окремі наміри супротивника і з'ясувати його тактичний план в цілому [2, 3].

Орієнтирами при цьому служать статичні ознаки (поза, дистанція, характер захоплень та ін.) динамічні (сила, швидкість, темп і ритм дій, маневрування по килиму та ін.), функціональні (характер дихання, своєчасність реакцій, міміка та ін.) і результативні (активність, число вдалих і невдалих дій, попереджень та ін.). На підставі такої поточної інформації в тактичні дії вносяться корекції уже в процесі самого бою. В іншому дослідженні вивчалися різні ознаки обманних і істинних дій у боксерів. За допомогою спостереження боксери навчаються розрізняти їх в підготовчі моменти і у момент виконання дії. В першому випадку вони орієнтуються на дистанцію (вона при підготовці обманних дій є більшою, ніж при підготовці істинних дій), на характер стійки боксера (відкрита-закрита) і на вираз обличчя (наприклад, один з боксерів перед істинним ударом мимовільно зводить брови).

Для успішного розвитку організованості на уроках фізичної культури в молодших класах необхідно використовувати різноманітні засоби та методичні прийоми. У відповідності до методичних рекомендацій вправи для розвитку організованості необхідно виконувати як на місці так і в русі [43].

Для успішного розвитку організованості дітей молодшого шкільного віку необхідне застосування відповідних методичних прийомів [45]:

Формування сильного інтересу до справи, що вимагає напруженої організованості. Під час проведення уроків фізичної культури вчитель повинен створити такі умови, щоб учні зацікавились тими завданнями, іграми та вправами котрі він їм пропонує.

Захоплювати цікавою, важкою, але посильною грою. Для розвитку організованості у початкових класах необхідно використовувати різноманітні рухливі ігри (в спортивному залі, на спортивному майданчику, на місцевості), проте при підборі ігор необхідно враховувати вік дітей і підбирати ті ігри, які будуть для них посильні, але водночас вимагатимуть від них прояву як фізичних, так і психічних зусиль.

Усвідомлення значущості (справи, праці), відчуття відповідальності за себе перед колективом. Для підвищення відповідальності необхідно змінювати капітанів команд під час проведення естафет, рухливих ігор, міні змагань. Призначати заступників капітанів, відповідальних за інвентар, тощо.

Розуміння зв’язку уваги з вимогами дисципліни.

Чергування сильної концентрації організованості з менш напруженою. Під час проведення уроків фізичної культури з дітьми молодших класах, протягом яких розвивається увага, необхідно підбирати вправи таким чином, щоб вони чергувалися за своєю складністю. Це сприятиме підтриманню інтересу до діяльності і не втомлюватиме дитину. Швидке переключення організованості з об'єкту на об'єкт. Використання вправ та рухливих ігор, в яких умовою є утримання в полі зору декількох об’єктів, предметів, суперників та партнерів.

Проведення занять в різних умовах. Проведення уроків фізичної культури у спортивному залі, на спортивній площадці, в парку, тощо.

Нічого не дозволяти виконувати (робити) недбало. При виконанні вправ або проведенні ігор наголошувати на дотриманні правил та умов виконання того чи іншого виду діяльності.


3.2 Оцінка рівня розвитку організованості молодших школярів


3.2.1 Рівень розвитку об’єму уваги учнів другого класу

Середні статистичні показники розвитку об’єму уваги дітей другого класу представлені у таблиці 3.2.1


Таблиця 3.2.1

Статистичні показники розвитку об’єму уваги молодших школярів

ПОКАЗНИК Статистичні показники

Mx±Smx min max розмах σ V,%
Об’єм уваги хлопці 397±3,21 364 424 63 ±9,82 18,2

Дівчата 381±2,89 355 407 52 ±8,62 17,8

Як видно з таблиці 3.1 середнє значення розвитку об'єму уваги у хлопців становить 397±3,21, а у дівчат цей показник дещо менший і становить 381±2,89.

Також у хлопців вищі мінімальні та максимальні показники розвитку уваги: 364 і 424 та 355 і 407 відповідно.

Також нами було проведено якісну оцінку розвитку уваги учнів початкових класів, яка показала (рис 3.2.1 та рис 3.2.2).

Виховання організованості молодших школярів на уроках фізичної культури

Рис 3.2.1 Якісна характеристика об'єму уваги хлопців початкових класів


З рисунку 3.2.1 видно, що у більшості (40%) хлопців другого класу виявлений низький рівень об'єму уваги. Високий та середній рівень розвитку об'єму уваги визначений у 20%. В одинакової кількості хлопців другого класу спостерігається нижчій за середній та вищий за середній рівнь розвитку об'єму уваги (по 10% відповідно).


Виховання організованості молодших школярів на уроках фізичної культури

Рис 3.2.2 Якісна характеристика об'єму уваги дівчаток початкових класів


Схожа ситуація спостерігається і при діагностиці рівня об'єму уваги у дівчат другого класу.

У більшості (42%) дівчат другого класу виявлений низький рівень об'єму уваги. Також у значної кількості дівчат виявлений об'єму уваги нижчий за середній та середній (відповідно 22% та 22%).

У найменшої кількості дівчаток (7%) спостерігається вищий за середній та високий рівень об'єму уваги.


3.2.2 Рівень розвитку концентрації і стійкості уваги учнів другого класу

Якісна оцінка розвитку концентрації і стійкості уваги учнів початкових класів представлена на рисунках 3.2.2 та 3.2.3

Якісна оцінка розвитку концентрації і стійкості уваги хлопців початкових класів, показала, що у найбільшої кількості (40%) обстежених хлопців визначено високий рівень розвитку концентрації і стійкості уваги.


Виховання організованості молодших школярів на уроках фізичної культури

Рис.3.2.2 Якісна оцінка розвитку концентрації і стійкості уваги хлопців початкових класів


У 20% досліджуваних виявлений середній та вищий за середній рівень концентрації і стійкості уваги.

У найменшої кількості обстежених хлопчиків другого класу (10%) визначений низький та нижчий за середній рівень концентрації і стійкості уваги.

Виховання організованості молодших школярів на уроках фізичної культури

Рис.3.2.3 Якісна оцінка розвитку концентрації і стійкості уваги хлопців початкових класів


Дещо інша ситуація склалась при визначенні концентрації і стійкості уваги у дівчат.

В однакової кількості обстежених нами дівчат (відповідно 22% та 22%) виявлено рівень розвитку концентрації і стійкості уваги вище середнього та високий.

У найбільшої кількості обстежених дівчат другого класу (35%) визначений середній рівень концентрації і стійкості уваги.

Низький рівень розвитку концентрації і стійкості уваги виявлений у 14% дівчат.

Рівень розвитку концентрації і стійкості уваги нижче середнього спостерігається у найменшої кількості (7%) дівчат.

Дані результати дають підстави стверджувати, що у більшості дітей другого класу показники концентрації та стійкості уваги знаходяться на рівні вище середнього, до того ж у хлопців концентрація і стійкість уваги розвинуті дещо краще ніж у дівчат.

Загальні висновки


Аналіз літературних джерел дає підстави стверджувати, що молодший шкільний вік - один із сприятливих періодів для розвитку організованості дітей. Більшість учених переконана у величезній ролі даного вікового відрізка у формуванні і розвитку пізнавальних процесів. Цій проблемі присвячена достатня кількість досліджень, в яких теоретично і експериментально обґрунтовуються можливості засобів і методів різних видів виховання для створення умов, необхідних для розвитку організованості у дітей. На жаль, наукові дослідження в області фізичної культури і спорту, щодо даного питання, нечисленні і, як правило, в них розглядаються окремі фрагменти цієї проблеми. До того ж, розвиток організованості у процесі фізичного виховання ще не зайняв належного місця серед головних навчально-виховних завдань початкової школи.

Результати тестування з визначення рівня розвитку об’єму уваги молодших школярів показали, що розвиток об'єму уваги у хлопців та дівчат другого класу знаходиться на недостатньому рівні. В однакової кількості хлопців і дівчат (40% та 42% відповідно) виявлений низький рівень розвитку об'єму уваги. Також в однакової кількості обстежених дітей, 20% та 21% відповідно, виявлений середній рівень розвитку об'єму уваги. Рівень розвитку об'єму уваги вище за середній та високий виявлено у найменшої кількості дівчат: 7% відповідно, а у хлопців такий рівень розвитку виявлений відповідно у 10 та 20% обстежених.

Результати тестування з визначення рівня розвитку концентрації і стійкості уваги показали, що у більшості дітей другого класу концентрація і стійкість уваги знаходяться на рівні вище середнього. Практично в однакової кількості обстежених нами хлопців та дівчат (відповідно 20% та 21%) виявлено рівень розвитку концентрації і стійкості уваги вище середнього. Низький рівень розвитку виявлений у 10% хлопців та 14% дівчат. Рівень розвитку концентрації і стійкості уваги нижче середнього спостерігається у 10% хлопців та у найменшої кількості (7%) дівчат. Середній рівень розвитку виявлений у 20% хлопців, а у дівчат такий рівень розвитку концентрації і стійкості уваги виявлений у найбільшої кількості - 35%.

Таким чином, в процесі занять на уроках фізичної культури вчитель повинен цілеспрямовано розвивати організованість молодших школярів, використовуючи для цього відповідні методи, засоби та методичні прийоми.

Список використаниж джерел


Абросимова Л.И., Карасик В.Е. Определение физической работоспособности детей и подростков // Медицинские проблемы физической культуры. - К., 1978. - Вып.6. - С.38-41.

Аверин В.А. Психология детей и подростков: Монография. - Санкт-Петербург, 1994. - С.3, 5, 113, 132-135.

Адаптация организма учащихся к учебной и физическим нагрузкам /Под ред.А.Г. Хрипковой. - М.: Педагогика, 1982. - 240с.

Андрюлис Э.К., Прошкувене Р.Т. Умственная работоспособность школьников в зависимости от общего уровня физического развития // Новые исследования по возрастной физиологии. - 1986. - №2. - С.63 - 67.

Аникеева Н.П. Воспитание игрой: Кню для учителя. - М.: Просвещение, 1987.

Апанасенко Г.Л. Физическое развитие детей и подростков. - К.: Здоров’я, 1985. - 80с.

Ашмарин Е.А. Теория и методика педагогических исследований в физическом воспитании: Пособие для студентов, аспирантов и преподавателей ИНФИЗов. - М.: Физкультура и спорт, 1978. - 223с.

Аяшев О.Д. Учитель и перестройка процесса физического воспитания в школе // Теория и практика физической культуры. - 1990. - N9. - С.5-37.

Бальсевич В.К., Запорожанов В.А. Физическая активность человека. - К.: Здоров’я, 1987. - 224с.

Барон В.Н. Некоторые пути формирования потребностей на занятиях физической культурой и спортом у школьников // Проблемы перестройки массовой физической культуры. - Алма-Ата, 1990. - С.28-33.

Безруких М.М. Двигательный режим школьника в семье. // Физическая культура в школе. - 1982. - N1. - С.56-59.

Белоус П.Д. Умственная работоспособность учащихся: ее динамика и методы изучения // Міжнар. наук. - практ. конф. “Фізична культура, спорт та здоров’я нації". - Вінниця, 1994. - Ч.1. - С.116-118.

Бернштейн Н.А. О построении движений. М., 1947.

Бернштейн Н.А. Очерки по физиологии движений и физиологии активности. М., 1966.

Богданов Г.П. Школьникам - здоровый образ жизни: внеурочные занятия с учащимися по физической культуре. - М.: Физкультура и спорт, 1989. - 122с.

Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. - М., 1968.

Борисенко А.Ф., Цвек С.Ф. Руховий режим учнів. - К.: Радянська школа, 1989. - 191с.

Боришевський М.Й. Виховання самоконтролю в поведінці учнів початкових класів. - К.: Рад. школа, 1980. - 143 с.

Брунер Дж. О перцептивной готовности. - В кн.: Хрестоматия по ощущению и восприятию. М., 1975.

Виговська О. Які ж шляхи до особистісно орієнтованої педагогіки? // Освіта. - №3, 2003. - С.3.

Властовский В.Г. Типология физического развития детей в свете акселерации роста и развития поколений (динамические наблюдения): Автореф. дис... док. пед. наук. - М., 1971, - 19с.

Влияние разных режимов двигательной активности на физическую и умственную работоспособность / Доломан В.И. и др. // Медицинская радиология, 1986. - Т.31. - № 8. - С.33-37.

Вопросы психологии. - 1966. - № 6.

Воспитание детей в игре: Пособие для воспитателя дет. сада/ Сост.А.К. Бондаренко, А.И. Матусик. - 2-е изд., перераб. и

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: