Xreferat.com » Рефераты по педагогике » Методика опрацювання прикметника у початкових класах

Методика опрацювання прикметника у початкових класах

подорожі. 7. Зеленим листям шелестить берізка кучерява. 8. Ранньою росою вмиваються квітки. 9. Щоранку я обтираюся холодною водою. 10. За березовим гаєм в'ється тиха річка, і ї. Батько довго розмовляв з давнім приятелем. 12. Під холодним вітром плаче бузина. 13. Вінком веселим хмара в'ється. 14. Стороною рідною, дниною погідною ми йшли через покіс у багряний ліс. 15. Під гаєм зелененьким в'ється річечка маленька. 16. Діти знайшли пташку з пораненим крилом. 17. Володя захоплюється художньою літературою. 18. Ожили степи веселим птаством.

Місцевий відмінок

1. Малята довго гуляли на свіжому повітрі. 2. У вишневому садочку соловейко щебетав. 3. На зеленому горбочку притулилася хатинка. 4. В білому сарафані встала на поляні (Береза). 5. По осінньому небу пропливли важкі хмари. 6. У хвойному лісі легко дихати. 7. У народній вишивці майстрині втілюють власні переживання. 8. В рідній хаті поблимує вогник. 9. На вечірньому небі з'явилися перші зорі. 10. Всюди добре, а в рідній хаті найкраще. 11. В музичній школі виступали юні таланти. 12. На художній виставці школярі зустрілися з місцевими митцями.

Наведемо зразки вправ на правопис відмінкових закінчень прикметників у множині.

Називний відмінок

1. Стоять фортеці старовинні на цій простій старій землі. 2. Прозорі тіні красять береги. 3. Десь шумлять дощі осінні. 4. Біжать гомінливі струмочки. 5. Шумлять степи безкраї у рідній Україні. 6. Важкі чорні хмари пливли по небу. 7. Зображення дубових листочків народні майстри перенесли в чудовий орнамент. 8. Клени високі з осінньої гілки синів проводжають в далеку мандрівку. 9. Вже не сміються ластівки малі, не золотіє мак духмяним цвітом. 10. Білі руки чужу роботу люблять.

Родовий відмінок

1. Бджола летить із поля до пахучих стільників. 2. Я поплив у світ дитячих мрій. 3. У небі летів ключ перелітних птахів. 4. Рій дітей привітненьких на той горбок несе вінок фіалочок блакитненьких. 5. Від березневих дощів земля квітне. 6. Дружба міцніша від кам'яних стін. 7. Хлоп'ята спостерігали за польотом поштових голубів.

Давальний відмінок

1. Сьогоднішнім дітям здається звичайним, що в селах електрика, в полі комбайни. 2. Ми вдячні золотим рукам, що нам зростили хліб. 3. Осіниш дням зима ішла на зміну. 4. Всі аплодували маленьким артистам. 5. Низькорослим квітам на луках улітку живеться не дуже добре, бо їх затіняють високі трави. 6. Лісовим мешканцям настав час заготовляти на зиму харчі.

Знахідний відмінок

1. Гаптує вечір жовтим шовком блакитні килими. 2. Поклала мати коло хати маленьких діточок своїх. 3. Співає мені мати золоті пісні. 4. Обриває вітер пелюстки печальні в синій тиші. 5. Високі гори мають глибокі доли. 6. Дерева простягли до неба оголені віти. 7. Люблю я тихі українські ночі. 8. На полі і в лісі учні збирають лікарські рослини.

Орудний відмінок

1. Весна прикрашає землю пишними квітками. 2. Колись писали гусячими перами. 3. Скрізь чарівними килимами на яснім сонці сніг лежить. 4. Яр заріс гіллястими вербами. 5. Прийшла осінь з холодними дощами, сильними вітрами. 6. Яринка любить малювати акварельними фарбами. 7. Василько ласував соковитими ягодами. 8. Добре чужими руками жар загрібати. 9. За хорошими друзями іди на край світу.

Місцевий відмінок

1. В квітках барвистих дівчинка сяє. В оченьках чистих сонечко грає. 2. Бджола летить із поля до пахучих стільників. 3. Веселе сонечко сховалось у світлих хмарах весняних. 4. Гарні київські парки на зелених наддніпрянських кручах. 5. Заливались у густих кущах солов'ї. 6. У зелених житах перегукувалися перепели. 7. В останніх сонячних променях гречане поле здавалося рожевим.

Наведемо зразки творчих завдань при вивченні прикметника.

1. Списати текст, ставлячи прикметники, що в дужках, у потрібному відмінку і числі.

а) Серед (дитячий) іграшок та виробів (народний) мистецтва часто трапляються (керамічний) пташки, коники, козлики, баранчики. Це — (дитячий) свистульки. На них можна виконувати (простий) мелодії. Діти люблять (яскравий) і (цікавий) іграшку.

б) (Український) рукоділля сягає своїм корінням у (сивий) давнину. (Народний) вишивка приваблює нас (цікавий) орнаментом, (різнобарвний) кольорами.

2. Від виділених іменників утворити прикметники.

Горщики із глини — Нитки з шерсті —

Рушники з льону — Сопілки з калини —

Будинки з каменю — Плаття з шовку —

3. Від іменників у дужках утворити прикметники із суфіксами -ськ-, -зьк, -цьк-.

(Тернопіль) область, (Україна) мова, (море) берег, (гори) річка, (Запоріжжя) електростанція, (Бучач) район, (чумак) шлях.

4. Списати речення, замість крапок вставити прикметники в потрібному роді, числі і відмінку.

Вискочить сонце на мить, і знову лізуть на нього ... хмари. Рано встало ... сонечко. ... сніг вкрив усе навколо (М. Коцюбинський). (Пухнастий, золотий, важкий).

5. Поширити речення прикметниками.

Скрізь лежить ... сніг. Вся вулиця б ... заметах. ... берізки в цьому ... царстві стоять, наче ... сад. Поряд зеленіють ... ялинки, наче прибралися до ... свята.

6. Добрати до іменників прикметники.

Рушник — Мова — Мама —

Сопілка — Завдання — Козак —

7. Від поданих прикметників за допомогою префікса най- і суфікса -іш- утворити нові прикметники.

Сильний — Чистий — Довгий —

Білий — Рідний — Спритний —

Свіжий — Тонкий — Яскравий —

VII. Контрольні диктанти

1. У ведмежому лігві

Ранньої зими, коли тільки випаде сніг, залягають у свої лігва ведмеді. Старанно і вміло в лісовій глушині лаштують вони ці зимові барлоги. М'якою запашною хвоєю, корою молодих ялинок, сухим лісовим мохом ведмеді вистилають своє житло.

Як тільки цюкнуть у лісі морози, засинають у барлогах ведмеді.

Пізньої зими родяться у ведмедиць маленькі сліпі ведмежатка.

Тільки у велику відлигу ведмідь прокидається. Вигляне з лігва, подивиться на зимовий ліс — і знову вкладається спати. (За І. Соколовим-Микитовим, 73 слова.)

2. Як міняється колір снігу

Коли сходить сонце, снігові замети рожеві. Це сонце забарвлює їх своїм промінням. Сонце підіймається, а сніг стає сліпучо-білим. Он в степу на білому килимі пурхає пташка.

Сонечко схилилось до заходу. Сніг стає синюватим, мов небо відбивається в блискучому дзеркалі. А в затінку — він аж фіолетовий.

Сонце зайшло. Відблиск вечірньої заграви ліг і на снігові замети. Ніби їх сонце облило багряними барвами. Гасне заграва — і багряний відблиск на снігу згасає, (За В. Сухомлинським, 73 слова.)

Влітку я часто бував за містом. Цього разу з'явився я на дачі в морозяний день. Тільки до кімнати зайшов — маленька синичка у вікно добивається. Ось кого сувора зима випробовує. Швиденько набрав пшона у долоню й сипнув на вузьку доріжку, а потім знайшов порожню коробку. Наповнив її різним зерном, кавуновим та конопляним насінням, та й почепив так, щоб усьому птаству було видно. Через кілька хвилин злетілися голуби, горобчики. А он сорока до годівниці підбирається. (За А. Давидовим, 73 слова.)

У мальовничому селі Стопчатів на Гуцульщині у вересні 1929 року народився Дмитро Павличко. Батько Василь Михайлович був чоловіком освіченим, вельми працелюбним та енергійним. Мати Параска Юріївна — проста селянка.

У рідному селі хлопець здобув перші знання, перші трудові мозолі. З дитинства Дмитрик пізнав, що таке правда, а що таке кривда.

Дмитро Павличко написав багато гарних віршів. Його знають не тільки в Україні, а в багатьох, країнах світу. (За Й. Яновською, 66 слів.)

5. Українська гостинність

У кожній сільській хаті на Полтавщині дерев'яний стіл застеляли чистим барвистим рушником. На кінці столу у дерев'яних ночовках лежав домашній хліб, а поруч у череп'яній солянці — сіль. Тим хлібом і сіллю зустрічали біля порога дорогих гостей зі словами «ласкаво просимо». Гостями могли бути й випадкові перехожі, переїжджі, родичі чи знайомі односельці. Був звичай їздити один до одного на святки, відзначати ті чи інші родинні події. (За П. Загребельним, 67 слів.)

6. У морозний день

У ясний морозний день Софія пішла на горби. На заметах утворилась тонка кірка. Вона ламалася із легким хрускотом і дзвеніла, як скло. А чоботи глибоко провалювалися у пухнастий сніг. На верховині горба зупинилась і застигла зачарована. Як у білій завороженій країні, лежали навколо, куди не кинь оком, мовчазні сніжні сувої. Бліде сонячне проміння золотистим полиском ковзалось на сліпучих білих просторах. Скутий

Дніпро замело кучугурами, і далекий ліс, загублений у снігах, як намальований на полотні, застиг синьою холодною смутою. (О. Донченко, 81 слово.)

7. Перший місяць весни

Ще зовсім недавно важко було сонечку пробитися промінням крізь хмари. Вони нависають над землею, а ми поглядаємо на небо. Коли ж любе сонечко розтопить увесь сніг, і сріблясті струмочки полинуть у річки, в яри?

Та ось повертаєшся зі школи і мружиш очі від ясного світла. Сонце вже бавиться. Ще не припікає як слід, а тільки лагідно, ласкаво доторкається до обличчя. Це ж березень прийшов — перший місяць весни! А чи розвісили ви шпаківні? (75 слів.)

Наступним етапом експериментального дослідження стало виявлення його методичної ефективності та визначення перспектив удосконаленої методики опрацювання прикметника у початкових класах.


2.2 Ефективність експериментального дослідження


Метою педагогічного експерименту було виявлення ефективності використання пропонованих вправ та завдань при вивченні прикметника у початкових класах. Якість сформованих знань, умінь і навичок учнів експериментального класу порівнювалася із відповідними навичками і вміннями учнів контрольного класу. Виявлення ефективності дослідження пов’язувалося із діагностикою відповідного рівня мовно-мовленнєвих навичок та лексичних умінь, сформованих із допомогою пропонованих вправ, завдань та видів роботи.

У процесі вивчення прикметників ми перевіряли сформованість в учнів експериментального і контрольного класів таких умінь:

відносити до прикметників слова, що означають різні ознаки предметів;

добирати до поданого прикметника 2—3 синоніми, антонім;

пояснювати і вживати в мовленні прикметники в прямому і переносному значеннях у художніх і науково-популярних текстах;

змінювати прикметники за числами і в однині за родами;

визначати рід і число прикметника за родом зв'язаного з ним іменника та за характерним закінченням;

користуватися таблицею відмінювання прикметників, поданою в підручнику, у процесі виконання навчальних вправ на практичне засвоєння відмінкових закінчень прикметників;

зіставляти і розрізнювати відмінкові закінчення прикметників з орієнтацією на твердий і м'який приголосний основи;

визначати в процесі виконання навчальних вправ відмінки прикметників за відмінками іменників (на основі встановлення зв'язку слів у реченні);

будувати, поширювати прості речення однорідними членами речення, вираженими прикметниками;

дотримуватися правил вимови і написання прикметників на -ський, -цький, -зький;

вживати букву ь для позначення м'якості кінцевого приголосного основи у відмінкових формах прикметників (синьої, давнього, братньою, літньому, у могутньому);

правильно вимовляти і позначати на письмі форми прикметників жіночого роду у давальному і місцевому відмінках (зимовій, холодній, хорошій), дотримуватися м'якої і пом'якшеної вимови кінцевих приголосних основи прикметників у називному відмінку множини (хороші, далекі).

На контрольному етапі експерименту ми пропонували учням експериментального і контрольного класів такі завдання для тематичного опитування різних рівнів.

Завдання 1.

I рівень

1. Прочитати речення. Підкреслити прикметники.

Білий сніг укрив холодну землю.

2. Змінити словосполучення за зразком.

Зразок: цікава казка — цікаві казки.

Струнка тополя — ...

Літня ніч —...

Смачний пиріг —...

Барвистий м'яч — ...

3. Дописати потрібні прикметники.

Струмок вузький, а річка.... Кущ низький, а дерево ....

II рівень

1. Прочитати речення. Вставити пропущені прикметники. До нас прийшла ... весна. Пригріває ... сонечко.

2. До поданих слів добрати назви ознак.

За смаком: вишня ..., цукерка ....

За величиною: горобчик ..., журавель ....

За зростом: тато ..., син ....

3. Скласти речення з поданих слів.

Хлопчики, бабу, веселі, снігову, ліплять.

III рівень

1. До поданих прикметників добрати близькі за значенням.

Веселий — ..., сонячний — ..., добрий—... .

2. З 'єднати слова за змістом.

Іменники: гілочка, сік, цвіт, повидло.

Прикметники: яблучне, яблунева, яблучний, яблуневий.

3. Скласти речення з кожної групи слів. Підкреслити прикметники.

Гріє, весняне, тепло, сонечко. Молода, зеленіє, травичка.

IV рівень

1. Прочитати текст. Вставити потрібні прикметники.

Діти раділи ... дощику. Миколка показав ... сестричці райдугу. Вона наче посміхалася ... сонечку. Сонце сховалося за ... хмару. Райдуга зникла.

2. Замінити виділені слова прикметниками і написати словосполучення.

Поличка з дерева. Сопілка з калини.

3. Доповнити текст описом синички.

Була холодна зима. До вікна прилетіла синичка. Вона була ...

Завдання 2.

І рівень

І. Прочитати текст. Виписати прикметники.

Виглянуло лагідне сонечко. Чарівний ліс, широкий луг, безмежні поля і тиха річечка освітились його лагідним промінням.

2. Добрати прикметники до іменників.

Дуб (який?)..., береза (яка?)..., тополі (які?).... Слова для довідок: високі, могутній, струнка.

3. Визначити рід прикметників.

Глибокий (ставок), глибока (річка), глибоке (озеро), широке (поле), широка (дорога), широкий (степ).

II рівень

1. До поданих іменників добрати прикметники, що називають ознаку за смаком.

Мед —..., лимон —..., перець —....

2. Утворити словосполучення прикметників з іменниками. Визначити рід.

Прохолодний (ранок, повітря, осінь). Класний (дошка, журнал, приміщення).

3. До поданих словосполучень добрати близькі за значенням прикметники.

Добрий борщ —..., добре слово —..., добрі успіхи —....

ІІІ рівень

1. З поданих груп слів скласти речення. Підкреслити прикметники.

Роса, травнева, вівса, від, краща.

Рік, день, квітневий, годує.

2. Записати групами прикметники-синоніми.

Мокрий, гарний, красивий, вогкий, жорстокий, сирий, хороший, чарівний, безжалісний, лютий, елегантний, розкішний, звірячий, чудовий, нелюдський.

3. Поширити речення прикметниками.

Річка тече. Трактор гуде. Сонце світить. Пташка співає.

IV рівень

1. Від слів у дужках утворити прикметники. Записати утворені словосполучення.

Праця (чесність), пісня (народ), місце (небезпека).

2. Добрати і вставити замість крапок прикметники.

... день. Земля вкрита ... килимом. Крізь віти дерев видніється ... небо. ... промінням зігріті ... берізки. Вони стоять, мов зачаровані, у цьому ... царстві. Тільки ... сосни та ялинки пишаються своїм ... гіллям.

3. Скласти загадку про зайчика, використати прикметники.

Сірий, куций, довгий, білий.

— У цієї дитини жадібна мати: вона ніколи не дасть йому навіть цукерки, не поділивши її навпіл.

Пройшов час. Хлопчик виріс. Тоді люди говорили:

— У цього хлопця щаслива матір: він ніколи не з'їсть шматка, не поділивши його з нею (За В. Осєєвою).

3. Скласти міркування з таким початком: «Я вважаю, що мати правильно виховувала хлопчика, адже ...».

Завдання 3.

І рівень

1. Яка частина мови використовується для назв ознак предметів?

Відповіді: 1) іменники; 2) прикметники; 3) дієслова.

2. Про що можна довідатись із закінчень прикметників?

Відповіді: 1) за закінченням можна визначити, до якого роду належить прикметник; 2) можна встановити, яким членом речення є прикметник; 3) можна дізнатися, з яким іменником пов'язаний прикметник.

3. Прочитати вірш. Які прикметники вживає автор у вірші?

Ніжно, лагідно розлився мерехтливий синій льон, ніби сон мені наснився, у житті найкращий сон. (Г. Гриненко)

Відповіді: 1) льон, сон, у житті; 2) ніжно, лагідно; 3) мерехтливий, синій, найкращий.

II рівень

1. Прочитати прикметники. Як вони називаються? Спритний, жвавий, рухливий, прудкий. Відповіді: 1) синоніми; 2) антоніми; 3) споріднені слова.

2. У якому відмінку вжито прикметники в поданому реченні?

У високому холодному небі повільно пливуть хмари. Відповіді: 1) у родовому; 2) у давальному; 3) у місцевому.

3. Які прикметники доцільно використати для художнього опису рушника?

Відповіді: 1)довгий, широкий, білий; 2) новий, дорогий, імпортний, смугастий; 3) лляний, український, чудовий, барвистий.

III рівень

1. Подані словосполучення записати у родовому відмінку однини. Давній друг, літній відпочинок, синє небо, сусіднє село.

2. Прочитати прислів’я. Виписати з них парами прикметники-антоніми.

Малого коня хвали, великого запрягай. Краще добра стежка, ніж поганий шлях. Не виливай каламутну воду, доки чисту не знайдеш.

3. Прочитати речення. Виписати прикметники разом з іменниками; визначити число, рід, відмінок.

Тече річка невеличка з вишневого саду.

IV рівень

1. Списати, дописуючи замість крапок потрібні закінчення прикметників. Визначити відмінок цих прикметників.

Спить-дрімає земля під глибок... снігом. Прав... берег річки був покритий густ... лісом.

2. Скласти речення, ставлячи прикметник з іменником у знахідний відмінок.

Домашня робота. Гарний читач.

3. Удосконалити текст, поширюючи речення прикметниками.

Ранок

Ранок після ночі. Зірки пірнули у безодню неба. Піднімається туман. Тихо навкруги.

За сформованістю даних умінь та якістю виконання завдань на контрольному етапі експерименту визначено три рівні реалізації принципу наступності при вивченні частин мови у початкових класах:

1. Високий – учень правильно вживає прикметники в усному і письмовому мовленні, не допускає тавтології, усвідомлює та практично використовує функції прикметника у мовленні, здійснює аналітико-синтетичну діяльність під час роботи з прикметниками, самостійно і точно вживає засвоєні слова у власному мовленні, розуміє смисл слів, не припускається помилок у їх вживанні, а якщо й припускається, то тут же самостійно їх виправляє.

2. Середній – на відміну від учня з високим рівнем розвитку даних умінь, припускається двох-трьох помилок при опрацюванні прикметників, і виправляє допущені помилки або самостійно, після деяких роздумів, або після вказівки вчителя. Не досить самостійно використовує різні прикметники у власному мовленні, його знання потребують доповнення, уточнення й конкретизації.

3. Низький – учень при використанні й опрацюванні засвоєних прикметників помиляється більше трьох разів, не в змозі самостійно виправити свої помилки, а також неправильно усвідомлює функції прикметників у мові і мовленні. Знання учня з проблем прикметника потребують активізації та збагачення. Учень не здатний виправити помилки навіть з допомогою педагога.

Як показали результати експерименту, відповідні уміння і навички, сформовані на основі використання певних вправ і завдань у процесі реалізації принципу наступності при вивченні прикметника, краще розвинені в учнів експериментального класу, ніж в контрольного. Дані результати представлені у таблиці 1.


Таблиця 1

Сформованість умінь усвідомлювати функції прикметника як частини мови в учнів контрольного та експериментального класів

№ п/п УМІННЯ Експеримен-тальний клас Контрольний клас
1 відносити до прикметників слова, що означають різні ознаки предметів 89% 82%
2 добирати до поданого прикметника 2—3 синоніми, антонім 91% 84%
3 пояснювати і вживати в мовленні прикметники в прямому і переносному значеннях у художніх і науково-популярних текстах 89% 80%
4 змінювати прикметники за числами і в однині за родами 86% 74%
5 визначати рід і число прикметника за родом зв'язаного з ним іменника та за характерним закінченням 93% 84%
6 користуватися таблицею відмінювання прикметників, поданою в підручнику, у процесі виконання вправ на засвоєння відмінкових закінчень прикметників 91% 84%
7 зіставляти і розрізнювати відмінкові закінчення прикметників з орієнтацією на твердий і м'який приголосний основи 86% 74%
8 визначати в процесі виконання навчальних вправ відмінки прикметників за відмінками іменників (на основі встановлення зв'язку слів у реченні) 93% 84%
9 будувати, поширювати прості речення однорідними членами речення, вираженими прикметниками 89% 82%
10 дотримуватися правил вимови і написання прикметників на -ський, -цький, -зький 91% 84%
11 вживати букву ь для позначення м'якості кінцевого приголосного основи у відмінкових формах прикметників 89% 80%
12 правильно вимовляти і позначати на письмі форми прикметників жіночого роду у давальному і місцевому відмінках, дотримуватися м'якої і пом'якшеної вимови кінцевих приголосних основи прикметників у називному відмінку множини 86% 74%

Таким чином, можна стверджувати: робота, яка проводилася нами в експериментальному класі, позитивно вплинула на підвищення якості знань і вмінь молодших школярів у галузі опрацювання прикметника у початкових класах. Учні експериментального класу значно краще виконали запропоновані контрольні завдання, аніж учні контрольного. Одержані результати сформованості умінь усвідомлювати функції прикметника в учнів експериментального класу та їх порівняння із початковим етапом експерименту подані на діаграмі.


Діаграма

Загальний рівень сформованості умінь усвідомлювати функції

прикметника в експериментальному та контрольному класах

Методика опрацювання прикметника у початкових класахна початку та у кінці експерименту


Ми отримали результати, які підтвердили ефективність нашого припущення. Із 21 учня експериментального класу 7 школярів продемонстрували високий рівень аналізованих умінь, 11 – середній і 3 – низький. У контрольному класі (19 учнів) високий рівень визначення даних умінь мали 3 учні, середній – 10 і низький – 6 школярів. Порівняно з початком експериментального дослідження (вересень 2006 року), коли проводився перший етап експерименту, показники сформованості даних умінь зросли в обох класах (первинний рівень – 12% і 11%), але в експериментальному класі він виявився значно вищим (відповідно 89% і 82% – див. діаграму) завдяки використанню різноманітних типів вправ, спрямованих на удосконалення методики опрацювання прикметника у процесі навчання української мови молодшими школярами.

Проведення експериментального дослідження дало змогу оцінити ефективність використання пропонованої системи вправ та завдань і простежити динаміку процесу формування поняття прикметника у процесі навчання української мови молодших школярів. Тому доведено, що цілеспрямоване і систематичне використання пропонованих вправ і завдань, пов’язаних з опрацюванням прикметника, здатне забезпечити формування адекватних мовознавчих уявлень і понять, розвивати мовлення і мовні знання учнів початкових класів.


Висновки


Отже, прикметник — частина мови, що виражає ознаку предмета, граматично виявлену в категоріях роду, числа і відмінка та відповідає на питання який? яка? яке? чий? чия? чиє? Поняття якості в прикметнику може бути виражене безпосередньо або через відношення до інших предметів та через відношення до особи чи істоти. Прикметники виражають ознаки кольору, розміру, віку, смаку, запаху, матеріалу, якості, приналежності, зовнішні прикмети, внутрішні властивості, ознаки за відношенням до місця, простору і часу. У сучасній українській мові прикметник чітко виділяється як самостійна частина мови зі своїми семантико-граматичними особливостями. Прикметник передає непроцесуальну ознаку предмета, виражаючи її в граматичних категоріях роду, числа та відмінка. У реченні виконує функцію означення чи іменної частини складеного присудка.

Функціонування прикметника як самостійної частини мови (лексико-граматичного класу слів) ґрунтується на єдності кількох об’єктивних лінгвістичних показників. До них належать, зокрема, загальне категоріальне значення, образно порівнюване з своєрідним семантичним знаменником. До якого можуть бути введені всі слова відповідного класу, морфологічні особливості, суть яких становить специфіка вияву граматичних категорій (роду, числа, відмінка і словозміни), визначальні синтаксичні характери-стики, що полягають у визначенні функцій прикметника як засобу вираження відповідних членів речення. Індивідуальність прикметникових граматичних категорій роду, числа й відмінка виявляється у їх повній залежності від формально-граматичних характеристик того іменника, з яким прикметник перебуває в синтаксичних зв’язках у межах словосполучення.

Сучасній українській літературній мові властиві прикметникові словосполучення із залежними безприйменниковими компонентами, вираженими іменниками (займенниками) у формі родового, давального, знахідного і орудного відмінків. На цій основі можна говорити про узагальнений тип словосполучення “прикметник + іменник у непрямому відмінку”, у якому компоненти поєднуються за допомогою синтаксичного зв’язку керування. Згаданий узагальнений тип словосполучення реалізується у видозмінах, специфіку яких становлять групи конкретних прикметників, здатних поширюватися конкретними відмінковими формами іменників.

Якісними називаються прикметники, які виражають такі ознаки предмета, що можуть виявлятися більшою або меншою мірою. Відносними називаються прикметники, що виражають ознаку предмета за його відношенням до інших предметів, дій, обставин. Присвійними називаються прикметники, які вказують на належність предмета кому-небудь і відповідають на питання чий? чия? чиє? Оскільки якісні прикметники виражають ознаки, що можуть виявлятися більшою чи меншою мірою, вони мають ступені порівняння: вищий і найвищий. Кожен зі ступенів має дві форми: просту і складену.

Вивчення прикметника займає важливе місце у початковому навчанні української мови. Система роботи над вивченням теми «Прикметник» — це цілеспрямований процес, який передбачає певну послідовність в ознайомленні з граматичними ознаками цієї частини мови, а також поступове ускладнення завдань, спрямоване на формування навичок вживання прикметників у мовленні. Методика вивчення прикметника диктується його лінгвістичними особливостями. Завдання вивчення прикметника в початкових класах полягають у формуванні граматичного поняття «прикметник» як частини мови, що пов'язана з іменником, у виробленні навичок правопису родових і відмінкових закінчень прикметників, у розвитку вміння вживати прикметники в усному й писемному мовленні.

Процес формування граматичного поняття прикметника умовно можна поділити на чотири етапи. Перший етап формування даного граматичного поняття полягає в аналізі мовного матеріалу з метою виділення істотних ознак поняття. Другий етап формування граматичного поняття прикметника полягає в узагальненні істотних ознак, встановленні зв'язків між ними та у введенні терміна. Третій етап формування граматичного поняття прикметника полягає в уточненні суті ознак поняття і зв'язків між ними. Четвертий етап формування граматичного поняття прикметника полягає в конкретизації вивченого поняття завдяки виконанню вправ, які вимагають практичного застосування одержаних знань.

Загальний недолік педагогічної практики – недостатня спрямованість на послідовне, систематичне опрацювання прикметника як частини мови. Відповідно, у багатьох молодших школярів не сформовано загального поняття про прикметник, його семантичні та мовно-функціональні ознаки. З метою перевірки стану сформованості у молодших школярів загального поняття про прикметник нами здійснено педагогічну діагностику особливостей мовних уявлень і понять з даної теми; розроблено і впроваджено у педагогічну практику початкової ланки загальної освіти, а також перевірено ефективність педагогічних умов формування у молодших школярів загального поняття про прикметник як частину мови.

Метою педагогічного експерименту було виявлення ефективності використання пропонованих вправ та завдань при вивченні прикметника у початкових класах. Якість сформованих знань, умінь і навичок учнів експериментального класу порівнювалася із відповідними навичками і вміннями учнів контрольного класу. Виявлення ефективності дослідження пов’язувалося із діагностикою відповідного рівня мовно-мовленнєвих навичок та лексичних умінь, сформованих із допомогою пропонованих вправ, завдань та видів роботи. За сформованістю даних умінь та якістю виконання завдань на контрольному етапі експерименту визначено три рівні реалізації сформованості уявлень молодших школярів про прикметник – високий, середній і низький.

Робота, яка проводилася нами в експериментальному класі, позитивно вплинула на підвищення якості знань і вмінь молодших школярів у галузі опрацювання прикметника у початкових класах. Тому цілеспрямоване і систематичне використання пропонованих вправ і завдань, пов’язаних з опрацюванням прикметника, здатне забезпечити формування адекватних мовознавчих уявлень і понять.


Список використаних джерел


Асіїв Л.В. До вивчення морфологічних явищ у системі формотворення прикметників // Мовознавство. – 1997. – №2-3. – С. 61–67.

Бабій І. Семантико-граматична природа прикметників зі значенням кольору у прозовій мові // Наукові записки ТНПУ ім. В.Гнатюка. Сер. Мовознавство. – 2004. – Вип. 2(12). – С. 6–12.

Бибик С.П., Єрмоленко С.Я., Пустовіт Л.О. Словник епітетів української мови. – К.: Довіра, 1998. – С. 3–6.

Бих І. Мовно-мовленнєвий розвиток учнів початкових класів як необхідна умова успішного навчання // Магістр. – 2005. – Вип.1. – С. 95–98.

Білецька М.А. Українська мова в 4 класі чотирирічної початкової школи: Посібник для вчителів / М.А. Білецька, М.С. Вашуленко. – К.: Радянська школа, 1987. – 127 с.

Брусило Н. Вивчення прикметника як частини мови: методика уроку української мови у 2 класі // Початкова школа. – 2005. – №3. – с. 9-10.

Вашуленко М. Навчання української мови в 4 класі // Початкова школа. – 2003. – №1. – С. 42–46.

Вовк А. Узагальнений урок з теми “Прикметник” // Початкова школа. – 1997. – №4. – С. 31–34.

Волох О.Т. та ін. Сучасна українська літературна мова. Морфологія. Синтаксис. – 2-е видання, перероблене і доповнене: Підручник / Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов С.І. – К.: Вища школа, 1989.

Грищенко А. Прикметник у структурі словосполучення і речення // Українська мова і література в школі. – 1986. – №7. – С. 39–45.

Доленко М.Т., Дацюк І.І., Кващук А.Г. Сучасна українська мова. – К.: Радянська школа, 1964. – С.

Зевако В., Непийвода С. Цкаві завдання з української мови в початковій школі. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2008. – 128 с.

Ігнатенко Т. Творчі завдання на уроках розвитку мовлення // Початкова школа. – 2006. – №2. – С.

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: