Експериментальне дослідження екологічного виховання дітей середнього дошкільного віку
Розділ II. Експериментальне дослідження екологічного виховання дітей середнього дошкільного віку
2.1 Методика екологічного виховання дітей середньої групи
Сьогодні є очевидним для всіх, що екологічне виховання дошкільників – це не тільки подання відповідних знань, а й спрямування на усвідомлення екологічної цінності природного середовища у єдності його з людиною. Таке усвідомлення ґрунтується на розумінні залежностей, які існували і існують у природі, впливу людської діяльності на неї і необхідність дбайливого ставлення до її об’єктів. Дошкільникам необхідно подавати знання, які спонукають пізнавати навколишнє у доступній для них формі. Ці знання повинні мати розвиваюче та виховне значення. Організація систематичних спостережень, праці у природі, найпростіших дослідів розкриють дітям закономірності розвитку живого об’єкта. Обрані форми і методи роботи повинні мати цілісну систему для забезпечення природних знань у дошкільників. За вимогами сьогоднішнього дня щодо екологічного виховання дітей – прищеплення бережливого ставлення до природи – важливе місце відводиться дослідницькій пошуковій роботі. «Дітям не вслід відразу давати відповідь, а пропонувати самим знайти її». (Николаева С.Н. Методика экологического воспитания детей. – М.: Академия, 1999. – с.36.)
Не менш цікаве й використання проблемних ситуацій, логічних завдань. Наприклад: «Метелик і бабка краще літають чи ходять? Чому повільно ходять?», «Назви хижаків? Чим вони харчуються?». Істотне значення для засвоєння дітьми знань про розмаїття тваринного світу мають такі ефективні методи і прийоми навчання, практичне експериментування, ігри з плаваючими і літаючими моделями, специфічно побудоване обговорення результатів дій з ними для засвоєння знань про пристосування тварин до навколишнього середовища, проблемні ситуації, розв’язання яких потребує актуалізації набутих знань: дидактичні ігри і вправи, завдання дітям для самостійних спостережень. Ніколи в своїй роботі по ознайомленні дітей з природою, вихованні любові до неї, вихователь не обходиться без художньої літератури, яка сприяє збагаченню мови, формуванню уміння образно мислити, відтворювати свої враження, розвиває інтерес до природи. Через художню літературу діти вчаться любити природу, бачити в ній прекрасне, глибше і тонко відчувати її красу. Прослухавши вірш, оповідання, перейнявшись його теплом, діти починають уважніше придивлятися до рослин, до всього, що живе довкола них. Діти охоче сприймають від дорослих не лише довідкову інформацію про навколишнє, а й казки, легенди, пісні, вірші про природу. Наприклад: Народні прикмети про весну, літо, зиму, осінь; вірші про природу.
Під час роботи на заняттях можливо пропонувати дітям різноманітні завдання: розповісти про що шепоче дерево, яким вони бачать літо, зиму, весну . Дівчата й хлопчики будуть фантазували, складати невеличкі розповіді, не схожі на розповіді товаришів. Це буде сприяти розвитку розумових процесів, монологічного мовлення, комунікабельності. Готуючись до зустрічей з вихованцями, треба принести їм щось нове, цікаве – загадку, приказку, пісню або вірш. «Збережемо деревце в долині, Щоб шуміло на тугих вітрах, - Стане більше цвіту Україні, В нім зів’є своє гніздечко птах. Збережімо річку і криницю. Пізнаваймо глибше, до пуття. Відкриваймо кожну таємницю, Зберігаймо землю і життя». В зміст бесід за літературними творами варто включати запитання, за допомогою яких виявляється можлива поведінка дитини в подібних ситуаціях: “Як би ти поступив, коли б побачив кошеня, що потрапило в біду?” Діти, хоч подумки, але знаходять способи протистояти поганому, і в цьому цінність їх міркувань.
З дітьми середньої групи можна провести “Бесіду про живу і неживу природу”.
Тема: Бесіда про живу і неживу природу. Дидактична гра “Живе – неживе” (середня група)
Мета: Формувати у дітей поняття про живі і неживі об’єкти природи та про їх значення для людини, виховувати любов до природи, бережне ставлення до неї.
Обладнання: Горщики з висадженими насінинами і камінцем.
Хід заняття:
На столі два горщики. «Діти, що ми садили в горщики?» (Насіння в один горщик, а камінець – в другий). «Що змінилось у горщику, де покладено камінець?» «А що змінилось у горщику, де посаджено насіння?» (З’явилось тендітне стебельце, насінина проросла). «Чому насінина росте, а камінь – ні? Тому, що насінина жива, а камінець неживий. Все, що існує в природі, діти, поділяється на живе і неживе. Що в кімнаті живе? Що живе є надворі? Чи є в кімнаті неживі предмети? Які неживі предмети є на ділянці?» «Все живе, діти, живиться і має дитинчат. Це рослини, тварини, люди. Вода, земля, пісок, повітря – неживі». «І живу й неживу природу потрібно любити і берегти. Чи можуть рослини, тварини і люди жити без повітря? Якщо люди будуть піклуватися про природу, вона завжди буде квітучою і щедрою і всім буде добре жити».
Гра “Живе – неживе”. Коли я називатиму живий предмет, плескайте в долоні, коли неживий – не плескайте. «Сніг, чорнобривці, дощ, коза, шпак, земля, глина, морква, вода, метелик і т.д.»
Ознайомлення малят з народними традиціями.
Відтворення українського звичаю толоки - “лупая”. Учасниками цього обряду можуть бути вихователі і вихованці середньої групи садка; а молодші діти з інтересом будуть спостерігати за всім. Присутні дізнаються, що раніше основним харчовим продуктом жителів України була кукурудза. З неї випікали коржі – малаї, варили кулешу, готували й інші поживні страви. Кукурудзи сіяли багато і збирали великі урожаї, тож качани треба було вчасно облущити, щоб змолоти зерно на крупи і борошно й заготувати на зиму. Робота ця копітка і односельці допомагали один одному. Спочатку збиралися гуртом в одній хаті: обчищали качани, найкращі лишали на “косу” (до наступної сівби), окремо відкладали кукурудзяні рильця (бо вони є ліками), а потім лущили зерно. Працюючи, жінки співали, розповідали різні цікавості, ділилися секретами господарювання: яке зерно добре на посів, коли його слід кидати в землю. (Див.Яришева Н.Ф. Методика ознайомлення дітей з природою: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1993. – с. 55.)
Така толока по-справжньому може відбутися в дитячому садку – і як показ, і як реальна справа. Діти посильно допомагають дорослим, вбраним у колоритний національний одяг і, заглядаючи в очі, ловили кожне слово. По роботі ґаздиня частує присутніх кулешем, і веселі коломийки завершають “лучай”. Здавалося б, нічого особливого діти не можуть бачити. Але де б іще вони мали змогу побути серед такого розмаїття народних костюмів, де б почули, що вишивка на сорочках – це теж рідна природа, тут і звивисті ріки, і високі гори, і ласкаве сонце, і зелені ліси. Де б дізналися, що таке кукурудзяна “коса” і чому її вивішують під дахом восени, особливо там, де росте хлопчик (бо про те, що в домі є дівчинка, свідчить калина). І хто б розповідав, що кукурудзу слід висівати тоді, коли закумкали перші жаби . Працівники дитячого садка можуть вести “Щоденник природи”, за матеріалами якого можна простежити, як змінюється територія дитячого садка на протязі року, коли було висіяне те чи інше насіння, як воно проростало, цвіло і т.д. Тут же записуються розповіді дітей, коротенькі художні твори природничого змісту. (Див.Курик М.В., Сокирко В.Т. Через екологію дитини - шлях до виховання людини//Трибуна.- 1997.- N1/2.- C.29-31.)
Але проблему виховання природолюбів не розвіяти без допомоги батьків. Такий підхід до проблеми не випадковий, адже єдність сім'ї та дитячого садка необхідна там, де життєвий досвід і наукові уявлення дітей недостатні, потребують систематичного збагачення, вираження, відчуття новизни у сприйманні світу природи людських взаємин з нею. Сім'я є тим ланцюжком, який з’єднує здобуті дитиною у дитячому садку початкової уявлення про світ природи з її практичним досвідом у повсякденному житті, розширює, поглиблює педагогічний вплив на особистість, яка формується. Вихователі, на батьківських зборах, в індивідуальних розмовах, в папках-пересувках, буклетах розповідають батькам, як вчити дітей правильно поводитися у природі, які знання їм треба давати, як виплекати стурбованість, виховати чуйність у ставленні по догляду за рослинами і тваринами. Також батьки залучаються до впорядкування території дитячого садка, висаджування дерев і кущів, догляду за мешканцями куточків природи, до проведення вікторин, природничого спрямування, збирання й оформлення довідкового матеріалу. Використовуючи різні методи і прийоми роботи з дітьми, вихователь пояснює і показує, що любов до природи – це не звичайне споглядання, відсторонене милування її красою, а й активна допомога, дбайливий догляд, розумне користування всім, чим вона багата. Треба пам’ятати і знати дітям, що природа потрібна всім людям і не тільки сьогодні, а й завжди. Природа дає свої скарби, а нам потрібно віддячити їй людською добротою і турботою. «Тільки тоді, коли діти любитимуть природу, співчутливо ставитимуться до неї, привчатимуться до праці. ми менше говоритимемо про дефіцит милосердя й співчуття в нашому суспільстві».
Тема: Чим березень поміж братами славен (середня група)
Мета: Продовжувати знайомити дітей з причинно-наслідковими явищами в природі, зокрема, місяця березня. Навчати дітей аналізувати, систематизувати ці явища, робити узагальнення шляхом запитань, порівнянь, пригадувань. Розвивати у дітей пам'ять, логічне мислення, свідоме сприймання, довільну увагу, зв’язне мовлення. Виховувати інтерес і любов до природи, бажання берегти її і примножувати її багатства. (Див.Плохій З.П. Формування екологічної мотиваційної діяльності дошкільнят // Дошкільне виховання. – 2005. – №7. – С. 19-21.)
Хід заняття: «Встала весна, чорну землю сонну розбудила, уквітчала її рястом, барвінком укрила. І на полі жайворонок, соловейко в гаї землю убрану весною вранці зустрічає». Ось і настала весна, тепла, лагідна, сонячна. Почався перший місяць весни березень. А чи знаєте, діти, чому цей місяць називається березнем? У цьому місяці тане сніг, пробуджуються від зимового сну всі рослини, пробуджуються і берези. Від сонячного тепла починає бродити сік, він стікає по стовбурі. Кажуть, що березень на весні “плаче” Плаче від тепла, від радості, що прийшла весна. Тому і перший місяць весни називається Березнем. У березні погода буває дуже різною: то сніг, то холод, то сонце, то дощ. Тому в народі кажуть: “Березень не вірний: то сміється, то плаче”.
Вихователь звертає увагу дітей на погоду. «Яка сьогодні погода? Чи гріє сонечко?» Дітям пропонується заспівати пісеньку “Вийди, вийди, сонечко”.
Виходить Сонечко – дитина старшої групи: «Я дарую вам тепло, щоб навколо все цвіло, Щоб листочки зеленіли і щоб пташечка дзвеніла, І росла травичка, розквітали квіточки, І раділи діточки». Діти і вихователі дякують Сонечку за тепло і ласку.
«А знаєте, діти, чому весною і влітку Сонечко так тепло гріє, а взимку тільки світить?». Вихователь пропонує дослідницький експеримент сонця із земною кулею (сонце – це настільна лампа, за земну кулю служить м’ячик). Вихователь разом з дітьми практично демонструє прогрівання лампочкою м’ячика, асоціюючи це сонцем і землею.
Сонечко: «Ось ви вже знаєте, як я дарую тепло, щоб навколо все цвіло, а тепер давайте пограємо в гру “Сонечко і дощик” (Рухлива гра “Сонечко і дощик”).
Вихователь: «Що ще відбувається в березні?» – пропонує дітям розглянути бруньки на гілочках вишні, ліщини, каштана. «Що сталося з бруньками на гілочках? «Чому бруньки набухли, позеленіли, скоро тріснуть, з’являться листочки». Діти порівнюють ці гілочки з гілками, які ростуть надворі. «Яка між ними різниця? Чим ще славен місяць Березень?» (Навесні з теплих країв повертаються до нас птахи). «А які птахи повертаються до нас?» (Діти відповідають, потім слухають спів птахів по грамзапису). Послухайте загадку: «У садочку біля тину я зробив йому хатину. Він навколо обкрутився, подививсь і оселився. Хто оселився в хатині?» Так, це загадка про шпака. Шпаки дуже корисні птахи. Вони поїдають дуже багато шкідливих комах, що нищать рослини. Тому люди приваблюють шпаків до садів, щоб вони охороняли сади від гусені, жуків і черв’яків. Для цього роблять шпаківні. От і ми зараз повісимо на дерево шпаківню і будемо спостерігати, коли поселяться у них шпаки.
2.2 Результати експериментального дослідження
Метою експериментального дослідження було визначення рівня екологічної вихованості дошкільників. Завдання експерименту:
1) визначити критерії рівня екологічної вихованості дошкільників;
2) підібрати діагностичний матеріал і устаткування;
3) провести діагностику рівня екологічної вихованості дітей.
Екологічне виховання дітей дошкільного віку припускає: по-перше, формування усвідомлено-правильного відношення до природних явищ і об'єктів; по-друге, ознайомлення дітей з природою, в основі якого повинен лежати екологічний підхід, тобто опора на основоположні ідеї і поняття екології. Ці два напрями нерозривні: щоб навчити дітей правильно відноситься до світу природи, необхідно дати їм певні знання про живу і неживу природу.
Звідси витікає, що діагностові екологічної вихованості дошкільників необхідно проводити з урахуванням їх вікових особливостей по двох напрямах: формування екологічних знань і екологічно правильного відношення до природних явищ і об'єктів .
Критерії сформованості екологічних знань: знання про світ тварин; знання про рослинний світ; знання про неживу природу; знання про часи року.
Контрольні завдання для визначення рівня сформованості екологічних знань дошкільників:
Завдання 1. Визначення характерних особливостей представників миру тварин (проводиться індивідуально з кожною дитиною).
Мета. Визначити рівень знання характерних особливостей представників миру тварин.
Устаткування. Три великі карти: перша розділена на три частини (господарський двір, ліс, пейзаж жарких країн); на другій карті зображено блакитне небо, гілки дерев і землю; на третій карті зображено небо і луг. Фігурки тварин: коня, корови, свині, кози, барана, собаки; вовка, лисиці, ведмедя, зайця, оленя, тигра, слона, жирафа, зебри. Фігурки птахів: голублячи, синиці, горобця, дятла, сороки, ворони, снігура, сови. Фігурки комах: метелика, бджоли, сонечка, бабки, мурашки, коника, мухи, комара, павука.
Інструкція до проведення. Педагог пропонує узяти першу карту, зі всіх фігурок вибрати тварин і розмістити їх на карті з урахуванням місця їх мешкання.
Педагог пропонує узяти другу карту, з фігурок, що залишилися, вибрати птахів і розмістити їх на карті на свій розсуд. Педагог пропонує узяти третю карту, з картинок, що залишилися, вибрати комах і розмістити їх на карті. Якщо на столі залишилися які-небудь фігурки, можна запропонувати дитині ще раз подумати і розмістити їх відповідно до інструкції. Запитати, за якими ознаками він розмістив тварин на картах. Після того, як дитина справилася із завданням, педагог пропонує йому вибрати два зображення тварин, три зображення птахів і три зображення комах і потім відповісти на наступні питання відповідно до вибраних картинок: «Як називається тварина (птах, комаха)? Що ти можеш розповісти про нього? Твоє відношення до них».
Оцінка результатів діяльності
Високий рівень (13 - 15 балів): Дитина без особливих зусиль розподіляє представників тваринного світу по видах; аргументує свій вибір. Співвідносить представників фауни з місцем існування. Знає характерні ознаки. Без особливих зусиль, зв'язно і послідовно відповідає на поставлені питання. Виявляє цікавість і емоційно виражає своє відношення до тваринам, птахам і комахам.
Середній рівень (8 - 12 балів): Дитина іноді припускається незначних помилок при розподілі представників тваринного світу по видах. Не завжди аргументує свій вибір. В основному співвідносить представників фауни з місцем існування.
Знає характерні ознаки, але іноді допускає неточності у відповідях. На поставлені питання відповідає послідовно, але іноді відповіді бувають дуже короткими. Виявляє цікавість і емоційно виражає своє відношення до тваринам, птахам і комахам.
Низький рівень (5 - 7 балів): Дитина часто припускається помилок при розподілі представників тваринного світу по видах. Не завжди аргументує свій вибір.
Не завжди співвідносить представників фауни з місцем існування. Важко назвати характерні ознаки. На поставлені питання відповідати важко, а якщо і відповідає, то в основному невірно. Не виявляє цікавості і не виражає своє відношення до тваринам, птахам і комахам.
Завдання 2. Визначення характерних особливостей рослинного миру (проводиться індивідуально з кожною дитиною).
Мета . Визначити рівень знання характерних особливостей рослинного миру.
Устаткування . Кімнатні рослини: герань (пеларгонія), традесканція, бегонія, аспидистра і бальзамін султанський; лійка для поливу кімнатних рослин; розпилювач води; паличка для спушення; ганчірочка і піддон.
Інструкція до проведення. Педагог називає п'ять кімнатних рослин, пропонує показати їх: «Які умови необхідні для життя, зростання і розвитку кімнатних рослин? Як правильно залицятися за кімнатними рослинами? Покажи, як правильно це потрібно робити (на прикладі однієї рослини). Для чого людям потрібні кімнатні рослини? Чи подобаються тобі кімнатні рослини і чому?»
Потім педагог пропонує з представлених (дані в дужках) вибрати:
а) спочатку дерева, потім чагарники (тополя, бузок, береза);
б) листяні і хвойні дерева (ялина, дуб, сосна, осика);
в) ягоди і гриби (суниця, вовнянка, підберезник, полуниця);
г) квіти саду і квіти лісу (айстра, пролісок, конвалія, тюльпан).
Оцінка результатів діяльності
Високий рівень (13 - 15 балів): Дитина самостійно називає різні види рослин: дерева, чагарники і квіти. Без зусиль виділяє групи пропонованих рослин.
Без допомоги дорослого називає умови, необхідні для життя, зростання і розвитку кімнатних рослин. Розповідає, як правильно залицятися за ними.
Виявляє цікавість і емоційно виражає своє відношення до кімнатних рослин.
Середній рівень (8 - 12 балів): Дитина іноді припускається незначних помилок в назві видів рослин: дерев, чагарників і квітів. В основному правильно виділяє групи пропонованих рослин, іноді важко аргументувати свій вибір. Без допомоги дорослого називає умови, необхідні для життя, зростання і розвитку кімнатних рослин. Розповідає, як правильно залицятися за ними. Практичні уміння і навики догляду за кімнатними рослинами сформовані недостатньо. Виявляє цікавість і емоційно виражає своє відношення до кімнатних рослин.
Низький рівень (5 - 7 балів): Дитині важко називати види рослин: дерева, чагарники і квіти. Не завжди може виділити групи пропонованих рослин, не може аргументувати свій вибір. Важко розповідати, як правильно залицятися за кімнатними рослинами. Практичні уміння і навики догляду за кімнатними рослинами не сформовані. В процесі практичної діяльності постійно звертається по допомогу до дорослого. Не виявляє цікавість і не виражає своє відношення до рослин.
Завдання 3. Визначення характерних особливостей неживої природи (проводитися індивідуально з кожною дитиною).
Мета. Визначити рівень знання характерних особливостей неживої природи.
Устаткування. Три баночки (з піском, з каменями, з водою).
Інструкція до проведення. Педагог пропонує визначити вміст баночки. Після того, як дитина назве об'єкти неживої природи, пропонує відповісти на наступні питання. «Які властивості піску ти знаєш? Де і для чого людина використовує пісок? Які властивості каменів ти знаєш? Де і для чого людина використовує камені? Які властивості води ти знаєш? Де і для чого людина використовує воду?»
Оцінка результатів діяльності
Високий рівень (13 - 15 балів): Дитина без зусиль визначає вміст баночок.
Правильно називає відмітні характеристики об'єктів неживої природи.
Самостійно розповідає про те, для чого люди використовують об'єкти неживої природи. При відповідях на поставлені питання проявляє творчість і фантазію.
Середній рівень (8 - 12 балів): Дитина в основному правильно визначає вміст баночок. Називає основні відмітні характеристики об'єктів неживої природи.
Після додаткових питань дорослого наводить приклади того, як люди використовують об'єкти неживої природи.
Низький рівень (5 - 7 балів): Дитина припускається значних помилок при визначенні вмісту баночок. Не завжди правильно називає відмітні характеристики об'єктів неживої природи. Важко при відповіді на питання, для чого вони використовуються.
Завдання 4. Знання пір року (проводиться індивідуально або маленькими підгрупами).
Мета. Визначити рівень знання пір року.
Устаткування. Альбомний лист паперу, кольорові олівці і фломастери.
Інструкція до проведення. Педагог. «Яка пора року тобі подобається більше всього і чому? Намалюй картинку, де буде зображено цю пору року. Назви пору року, яка наступить після твоєї улюбленої пори року, скажи, що послідує за ним». Потім пропонує відповісти на питання "Коли це буває?": «Світить яскраве сонце, діти купаються в річці». «Дерева покриті снігом, діти катаються з гори на санках». «З дерев обпадає листя, птахи відлітають в теплі краї». «На деревах розпускаються листочки, розцвітають проліски».
Оцінка результатів діяльності
Високий рівень (13 - 15 балів)
Дитина правильно називає пори року. Перераховує їх в потрібній послідовності. Знає характерні ознаки кожної пори року. Проявляє творчість, і фантазію при відповіді на питання "Яка пора року тобі подобається більше і чому?" По пам'яті відтворює сезонні особливості тієї або іншої пори року. Коментує свій малюнок. Виражає естетичне відношення до природи.
Середній рівень (8 - 12 балів): Дитина правильно називає пори року. Іноді важко назвати їх в потрібній послідовності. В основному знає характерні ознаки кожної пори року, але іноді припускається незначних помилок. На питання "Яка пора року тобі подобається більше і чому?" відповідає односкладово. У малюнку відображає істотні ознаки тієї або іншої пори року. Виражає естетичне відношення до природи.
Низький рівень (5 - 7 балів): Дитина не завжди правильно називає пори року. Важко назвати їх в потрібній послідовності. Не знає характерних ознак різних пір року. Відповідаючи на питання "Яка пора року тобі подобається більше і чому?", називає тільки пору року. У малюнку не може відобразити характерні ознаки тієї або іншої пори року. Не виражає естетичного відношення до природи.
Контрольне завдання для визначення екологічно правильного відношення дошкільників до природних явищ і об'єктів
Завдання 5. Екологічне відношення до світу природи (проводиться індивідуально з кожною дитиною).
Мета. Визначити рівень екологічно правильного відношення до світу природи.
Інструкція до проведення. Педагог пропонує відповісти на наступні питання.
«Як ти допомагаєш дорослим залицятися за домашніми тваринами (якщо вони є)? Якщо у дитини немає домашніх тварин, можна запитати: "Якби у тебе удома була кішка або собака, як би ти став залицятися за ними?". «Як ти допомагаєш дорослим залицятися за мешканцями куточка природи в дитячому саду? Що ти разом з дорослими можеш робити, щоб на ділянці дитячого саду завжди росли рослини? Як ми можемо допомогти зимуючим птахам?»
Оцінка результатів діяльності
Високий рівень (13 - 15 балів): Дитина повними пропозиціями відповідає на поставлені питання. Знає, як потрібно залицятися за домашніми тваринами і мешканцями куточка природи. Розуміє взаємозв'язок між діяльністю людини і життям тварин, птахів і рослин. Без зусиль виражає своє відношення до проблеми.
Середній рівень (8 - 12 балів): Дитина відповідає на поставлені питання. В основному знає, як потрібно залицятися за домашніми тваринами і мешканцями куточка природи. Іноді не розуміє взаємозв'язку між діяльністю людини і життям тварин, птахів і рослин. Може виразити своє відношення до проблеми.
Низький рівень (5 - 7 балів): Дитині важко відповідати на поставлені питання.
Не має уявлення про те, як потрібно залицятися за домашніми тваринами і мешканцями Куточка природи. Не розуміє взаємозв'язку між діяльністю людини і життям тварин, птахів і рослин. Важко виразити своє відношення до проблеми.
В II розділі ми розглянули можливу методику екологічного виховання дітей середньої групи та показали результати експериментального дослідження. Виховне значення природи важко переоцінити. Спілкування з природою позитивно впливає на людину, робить його добріше, м'якше, будить в нім кращі відчуття. Любов до природи, навики дбайливого відношення до неї, турбота про живих істот народжують не тільки інтерес до природи, але і сприяють формуванню у дітей кращих рис вдачі, таких, як патріотизм, працьовитість, гуманність, пошана до праці дорослих, що охороняють і умножають природні багатства. Щоб любити природу, треба її знати, а щоб знати, необхідно вивчати. В процесі пізнання природи формуються і розвиваються естетичні відчуття і смаки. Сприйняття естетичних явищ природи і виникаючі при цьому переживання знаходяться залежно від круга уявлень, значень і загального розвитку людини. Велика роль в естетичному вихованні дошкільників засобами природи належить педагогічному колективу дитячого саду. Перед ними повинне стояти завдання - послідовно, систематично, цілеспрямовано розвивати і удосконалювати естетичні смаки дітей.
ВИСНОВКИ
Моя курсова була присвячена темі: «Екологічне виховання дітей середнього дошкільного віку». Екологічна обстановка, що склалася, в світі, яка ставить перед людством важливе завдання – збереження екологічних умов життя в біосфері. У зв'язку з цим гостро встало питання про екологічну письменність і екологічну культуру нинішнього і майбутнього поколінь. У нинішнього покоління ці показники знаходяться на украй низькому рівні. Поліпшити ситуацію можна за рахунок екологічного виховання підростаючого покоління, яке повинне проводитися висококваліфікованими, екологічно грамотними педагогами, озброєними крім знань, поряд ефективних методик, що дозволяють комплексно впливати на особу дитини, розвивати всі компоненти екологічної культури як якості особи в частині загальної культури людини. Проблема екологічного виховання достатньо висвітлена в роботах відомих вчених. Визначені цілі, завдання, принципи, засоби, форми і методи, а також зміст екологічного виховання. Проте систематична робота по екологічному вихованню дітей дошкільного віку ведеться слабо.
Виходячи з аналізу експериментальної роботи, можна прийти до висновку, що виховання екологічної культури у дітей середнього дошкільного віку здійснюється успішно, якщо створити такі педагогічні умови:
Давати дітям систематичні екологічні знання; навчити дитину любити життя, природу, людей, себе, активно пізнавати світ. Формувати у дітей систему екологічних знань про предмети і явища природи, тобто вивчати самі предмети і явища в природі, зв'язки і відносини, які існують між ними. Розвивати моральні відчуття, формувати моральну свідомість і опановувати навиками і звичками моральної поведінки. Давати екологічні знання в умовах комплексного використання різних видів діяльності дітей в природі.
Настав час виховувати підростаюче покоління не у згубній традиції якомога більше брати від природи, а в іншому, притаманному українському народові, гармонійному співіснуванні з природою, раціональному використанні та відтворенні її природних багатств, у психологічній готовності постійно оберігати природні цінності. «У вирішенні цих завдань першочергову роль повинна відігравати екологічна освіта». (Див. Україна. Президент. (1999- Кучма Л.Д.) Національна доктрина розвитку освіти: Затверджено Указом від 17 квітня 2002 р. №347/2002 //Дивослово.-2002.- №9.-с.49.)
Розроблені науково-методичні рекомендації можуть бути використані у масовій педагогічній практиці роботи дошкільних закладів, навчальному процесі педагогічних училищ та вищих навчальних закладів, у післядипломній підготовці та перепідготовці педагогічних кадрів, у організації спільної навчально-виховної роботи дошкільного закладу з сім’єю.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
1. Україна. Закон. Про дошкільну освіту: Закон від 11 липня 2001 р. №2628-III //Наша школа.-2001.-№5.- с.75-87.
2. Україна. Президент. (1999- Кучма Л.Д.) Національна доктрина розвитку освіти: Затверджено Указом від 17 квітня 2002 р. №347/2002 //Дивослово.-2002.- №9.-с.49.
3. Україна. Кабінет Міністрів. Про Державну національну програму "Освіта" ("Україна XXI століття"): Постанова від 3 листопада 1993 р. N 896 //Освіта.-1993. - №41.-с. 2-4.4. Україна. Кабінет Міністрів. Про затвердження Базового компонента дошкільної освіти: Постанова від 25 квітня 1998 р. № 26601/33 //Освіта.-1998.-№34.- с.3-4.
5. Україна. Кабінет Міністрів. Про схвалення концепції Державної програми розвитку освіти на 2006-2010 роки: Розпорядження від 12 липня 2006 р. №396 //Орієнтир.-2006.- 2 серпня.- с.12.
6. Україна. Міністерство освіти і науки. Стратегія реформування освіти в Україні: рекомендації з освітньої політики.- К.: «К.І.С», 2003.
7. Грицан М., Курик М. Сучасна екологічна освіта: передумови, принципи, завдання // Дошкільне виховання. – 2001. – №10. – С. 6-7.
8. Дитина: Програма виховання і навчання дітей від 3 до 7 років / Наукове керівництво: О.В.Проскура, Л.П.Кочина, В.У.Кузьменко. –