Методика використання творів живопису як засобу естетичного виховання школярів на уроках образотворчого мистецтва
Насамперед холст треба проклеїти і висушити, потім 2 - 3 рази поґрунтувати. При виконанні живопису гуашшю, а це переважно графічні і декоративні роботи, найцінніше те, що поверхня покривається рівним матовим, бархатистим шаром, чого неможливо досягти в акварелі. Після висихання фарби дуже світліють, важко передбачити, який тон буде після висихання, тому виконувати складні живописні роботи гуашшю дуже складно. Лесування в гуаші не застосовується. Живопис гуашшю ведеться в основному кольоровими плямами [48].
У роботі над етюдами пейзажу і натюрморту можна малювати мазком, створюючи гру кольорових плям при виявленні форми предметів. При цьому можна використовувати різні прийоми. Покриття тонким шаром можна поєднувати з пастозними, рельєфними покриттями окремих місць, широкий мазок і кольорові площини з дрібними мазками для виявлення якоїсь деталі.
Багато художників створили в техніці гуаші різноманітні твори, навіть портрети, але в цих роботах дуже узагальнені широкі плями світла, півтону і тіні та більш детально вимальовані головні елементи (очі, ніс, рот і т.д.). В акварельних роботах часто застосовують гуашеві білила, де акварель можна змішувати з білилами і малювати натюрморти, пейзажі.
У декоративних композиціях гуаш дає можливість наперед приготувати кольорові суміші в окремих банках, випробувати їх на висихання, а потім вести роботу, знаючи результат [50].
Отже, щоб створювати картини значимі за змістом і прекрасні за формою, треба навчитися передавати засобами живопису предмети оточуючого нас світу, їх форму, колір, світло, матеріал, простір, взаємовідношення кольорових мас. Художники-реалісти виходять з тої матеріалістичної установки, що всі предмети оточуючого нас світу створені з якогось матеріалу, мають форму, світло і знаходяться в умовах реального простору. Уміння правдиво і грамотно передавати видимі властивості предметів в просторі – необхідні умови реалістичного живопису.
Проблема залучення молодших школярів до мистецтва живопису в умовах сучасного розвитку освіти є вкрай важливим напрямком педагогіки і має ще багато недосліджених аспектів. Оскільки освіта сьогодення в царині мистецтва набула особистісно-зорієнтованого спрямування, то повноцінне художнє виховання молодших школярів неможливе без розгляду аспекту особистісно-ціннісного ставлення до мистецтва взагалі і живопису зокрема. Під поняттям „особистісно-ціннісне ставлення до мистецтва” розуміємо позицію особистості (дитини), яка складається внаслідок сприйняття творів живопису і проявляється у вираженні нею естетичних почуттів, емоцій, суджень, об’єктивної оцінки, що випливають із задоволення її духовних потреб та проявляються у прагненні до відтворення сприйнятого в різних видах художньо-творчої діяльності.
2.2 Методика експериментального дослідження
У процесі експериментального дослідження в учнів формувалися уявлення про живопис як вид образотворчого мистецтва, його характерні ознаки та головний засіб виразності. Учні дізнавалися про художні матеріали та інструменти художника-живописця, основні, похідні, "теплі", "холодні" відтінки кольору (актуалізація знань), збагачення палітри колірних відтінків, споріднені кольори. Розглядався кольоротональний контраст як засіб виділення об'єкту зображення.
Проводилися також бесіди "Кольорове мистецтво", "Мова барв", "Мова графіки". Виконувалися репродуктивно-творчі завдання та вправи (на вибір): "Кольорові хатки", "Пори року", Три тополі у мене стоять під вікном"; "Хто як себе прикрасив?" (дахи будинків, кора дерев, бруківка луска риб, пір'я птахів тощо, або "Як тече вода?", "Характер моря" і т.п.
Також виконувалися художньо-творчі завдання: "Осінь-мальовничка", "Сонячні барви золотої осені", "Щедра осінь" (за віршем М.Стельмаха), "Осінь усім багата", "Плоди праці людської", "Лиш айстра у саду цвіте", "Хто живе у ставку (річці, морі)?" "Хитра пляма" або інші подібні завдання, де формувалися уміння розрізняти твори живопису та працювати над виконанням таких творів.
Дослідження проводились у три основні етапи.
Метою першого етапу (2005-2006 рр.) був аналіз педагогічної, психологічної та мистецтвознавчої літератур з проблеми формування навичок живопису та його використання як засобу вираження молодшими школярами, укладання бібліографії, вироблення експериментальної методики.
Другий етап (2006-2007 рр.) передбачав проведення основного експерименту з виявлення експериментальної перевірки системи педагогічних умов, які б забезпечили ефективність удосконалення навчання живопису у процесі виконання натюрморту на уроках образотворчого мистецтва в початкових класах. Перевірено на практиці ефективність системи вправ та завдань.
Мета третього етапу (2007-2008 рр.) полягала в аналізі та узагальненні кількісних та якісних результатів експерименту, написанні тексту дипломної роботи, її літературне оформлення.
Формуючий експеримент проводився у 3 класі Чернихівецької ЗОШ І-ІІІ ступенів Збаразького району Тернопільської області.
При проведенні формуючого експерименту були передбачені зміни в способах керівництва навчання школярів при збереженні змісту навчання. У експериментальному класі активізувалась пізнавальна діяльність школярів, пропонувалась система організації навчання, методи та прийоми, що забезпечують оптимізацію розвитку уявлень про натюрморт кольору та їх застосування як засобу емоційно-образного вираження в художній діяльності (сприймання – творення).
Вищесказане дозволило нам у формуючому експерименті для реалізації цих завдань сформувати систему практично орієнтованих завдань з метою організації сприймання натюрморту та його виконання в площинній та об’ємній композиціях).
Так, вивчаючи тему «Мистецтво навколо нас», вчитель здійснює загальне ознайомлення з видами та назвами образотворчого мистецтва, засобами виразності в них, синтезом мистецтв.
ѕ Спробуємо уявити себе туристами і помандруємо до якогось міста. Що показують туристам насамперед? Вулиці, площі, будівлі, пам'ятники, сади і парки. Найчастіше вони зосереджені у центрі міста. Зупинимось і ми тут. Побачимо красиві будинки, театр, церкву, музей тощо. Всі ці споруди є творами будівельного мистецтва, що називаються архітектурою. Нас приваблює зовнішній вигляд будинків, їх архітектурний образ, який створює певний настрій.
ѕ Подумайте, які почуття і настрій можуть виникнути у людини, яка потрапила в таке архітектурне середовище?
ѕ Що іще привертає нашу увагу на вулицях і площах міста?
Скульптурні зображення — пам'ятники, чудові фонтани, ліпні прикраси на будівлях.
ѕ А ще нам обов'язково сподобаються красиві ліхтарі та альтанки, металеве мереживо огорож, вогні реклам. Усе це — твори дизайну.
ѕ Перед входом до цирку або театру на рекламних щитах ми побачимо яскраві афіші, плакати. Це твори графіки. Придивившись навкруги, ми побачимо ще багато інших графічних творів: етикетки, упаковки, книжки, марки тощо.
ѕ Тепер зайдемо всередину великого собору. Вражають велич приміщень, розписи на стінах та колонах, мерехтіння свічок, чудовий хоровий спів. На стінах ми бачимо твори живопису і декоративно-прикладного мистецтва.
ѕ Більш детально з кожним із названих видів мистецтва ми ознайомимось далі.
Частину уроку, що залишилась, можна присвятити закріпленню знань та замальовкам того, що найбільше сподобалось та запам'яталось під час екскурсії: пам'ятника архітектури,, гарного ліхтаря, фонтана тощо. Перед цим можна ще раз продивитись з дітьми весь набір унаочнення. Матеріали та інструменти для роботи згодяться будь-які: фломастери, крейдочки, кулькові ручки...
Вивчаючи тему «Кольорове мистецтво (або: Дещо про живопис)», в учнів формуються такі початкові уявлення: живопис як вид образотворчого мистецтва; характерні ознаки та головний засіб виразності у живопису, поняття про зміну кольору навколишнього середовища протягом доби.
Вчитель повідомляє наступне.
ѕ Світ вражає нас своєю мальовничістю та багатобарвністю. Художника, який передає цю красу фарбами, називають живописцем або малярем. А твори (картини) художника-живописця — живописом, або малярством. Звідси походять і слова живописний, мальовничий, мальовничість.
ѕ На цій картині ви бачите художника-живописця за роботою. Назвіть інструменти, якими він користується. Мабуть, пензлі та палітру ви впізнали одразу (унаочнення). Художники пишуть (саме пишуть, а не малюють) олійними фарбами, змішуючи їх спеціальними розчинниками. Ви вже знайомі з фарбами, які розводять водою. Це гуаш. Є ще водяна фарба — акварель. Крім того, живописці працюють кольоровими крейдами — пастеллю. Олійні фарби мають яскравіший колір. Картини, написані олійними фарбами, довше зберігаються.
ѕ Головне, чим впливають на нас твори живопису, це колір. Так, саме колір допомагає художнику-живописцю створити у своїй картині певний настрій і, власне, — передати для нас, глядачів, свій задум.
ѕ Неквапливо роздивимось ці картини (унаочнення). Одна з них написана усією багатобарвною палітрою. При створенні двох інших палітра художника ніби обмежена і один з кольорів переважає. Який? Що можна було б сказати про кольори у картинах, які вони: теплі чи холодні; яскраві і дзвінкі чи ніжні, прозорі і легкі; а може густі, тьмянуваті, важкуваті...? Які відчуття, який настрій викликає у вас кожна з картин завдяки своїм кольорам?
ѕ А тепер берімось до роботи фарбами та намалюймо "Кольорові хатки", кожна з яких належить певній порі доби.
ѕ Чи спостерігали ви, як змінюється колір світла протягом доби та як це впливає на зміну кольору навколишнього середовища? (Вчитель читає дітям вірш-загадку. В його останніх рядках міститься завдання. Кожна хатка малюється на окремому маленькому аркуші паперу, або: аркуш паперу ділиться на чотири частини, в кожній з яких малюється хатка. Певна річ, що малюють діти одразу пензлем).
При вивченні теми «Пори року ("Три тополі у мене стоять під вікном")», ставиться така навчальна мета: зміна кольору рослинного світу у різні пори року, основні відомості про будову дерев, актуалізація знань про межу зламу (земля-небо); розташування об'єктів у межах землі.
Вчитель повідомляє, що колір середовища змінюється не тільки під впливом світла в різні пори доби.
ѕ Ви, звичайно ж, бачили і знаєте, як змінюється колір дерев у різні пори року, так, як про це говориться у вірші:
Три тополі у мене стоять під вікном
у зелених сукенках весною і влітку,
восени — кожна з них одягається в свитку,
а зимою вдягається білим рядном.
П. Воронько
ѕ Подивіться на тополю, що одягнута у листя, та оголену, без листя (унаочнення). Яку будову має дерево? (Стовбур; від стовбура ростуть великі гілки; від них — відходять менші; дерево, одягнуте в листя, має крону. Звичайно ж у землі дерево, як і кожна рослина, має коріння. У всіх дерев стовбур і гілки зазвичай є більш тонкими зверху та потовщуються донизу). Спостереження за особливостями конструкції та зовнішнього вигляду тополі (у порівнянні з іншими деревами): у тополі гілки ніби туляться до стовбура і тягнуться догори. Тополя здається високою та стрункою.
ѕ Сьогодні малюємо тополю у різні пори року (хто скільки встигне). Малюймо гуашшю на кольоровому папері: навесні та влітку — на світлому (голубому, золотаво-жовтому); восени — на голубому, сірому; взимку — на темному, а для білого одягу тополі можна використати білу гуаш. Малюймо швидко, одразу пензлем або пальцем. Крону — плямою, стовбур та гілки можна прошкрябати паличкою, стовбур унизу — намітити пензлем. (Межу зламу землі і неба можна намітити лише умовною лінією)1.
Бажано, щоб крім одягненої у листя тополі, учні намалювали її без листя (пізня осінь, зима). Потовщення стовбура та гілок унизу зручно малювати круглим пензлем, починаючи з легенького дотику кінцем пензля зверху та поступово натискаючи донизу.
Вивчаючи тему «Осінь-мальовничка», в учнів формуються уявлення про теплі кольори, особливості силуетної форми дерев (у порівнянні): передача плановості відкритого простору за принципом "ближче—нижче, далі—вище". Також учні отримують початкове уявлення про зорове зменшення відпалених предметів та явище загороджування.
ѕ Зараз у нас осінь, осінь-мальовничка. Усі дерева та колись зелену, літню рослинність на землі осінь розмальовує в теплі кольори. До зеленої барви листя вона додає жовтого та оранжевого кольору. Багато дерев стають і зовсім жовтими, жовтогарячими та навіть червоними!
Помилуйтесь такою жовтогарячою палітрою на цьому краєвиді, тобто пейзажі (сприймання унаочнення, бесіда): які кольори та колірні відтінки ви розпізнаєте на цій картині? Як ви вважаєте, які кольори з якими треба змішати, аби отримати їх? Чи пам'ятаєте, який з теплих кольорів є найтепліший? (Оранжевий).
Треба націлити дітей на розташування дерева або дерев саме на площині землі (самі діти можуть, не задумуючись, намалювати дерево і вище лінії зламу, тобто в небі).
Було б добре, якщо під керівництвом вчителя діти виконали вправу (2—3 хв) на одержання різнотовщинної лінії.
ѕ Сьогодні осінніми, жовтогарячими кольорами виконаємо малюнок до цього вірша:
Прийшла осінь, люба, мила. дітям на потіху.
Груші всі позолотила у годину тиху.
Ще червону фарбу мала осінь-мальовничка.
Яблучка помалювала на обидва личка.
І куди лиш не ходила у годину тиху,
Весь садочок прикрасила дітям на потіху. М.Підгірянка
ѕ Отже, ми малюватимемо дерева в осінньому саду. Поміркуймо, як крони різних дерев відрізняються між собою за формою. Порівняймо їх, наприклад, із тополею (обговорення цього питання).
А як передати на малюнку, що одні дерева розташовані до нас ближче, а інші — далі? Подивимось навколо та обміркуємо, як це відбувається. Також придивимось, як таке явище передають на своїх картинах-пейзажах художники (сприймання та обговорення просторових явищ у довкіллі та у творах художників). Спробуйте самі відповісти на запитання: Чим далі дерева (будинки і все інше), тим вони здаються нам: розташованими вище чи нижче? За розміром вони більші чи менші?
ѕ А ще зверніть увагу на таке: предмети, що розташовані ближче до нас, частково загороджують те, що знаходиться далі.
ѕ А тепер до роботи! Малюймо відразу фарбами, плямами. Фарби змішуємо одразу на малюнку (роздивіться на картині: видно, що художник робив так само).
На уроці за темою «Щедра осінь» досягається така навчальна мета: вивчається будова птахів; передача елементів руху; характер округлої силуетної форми (вільне малювання кіл та овалів); рівномірне заповнення зображальної поверхні. В учнів формується поняття про кольоротональний контраст.
ѕ Осінь не тільки мальовничка. Вона ще й щедра господиня. Раніше ви вже малювали та ліпили дарунки осені — овочі та фрукти, тому добре знаєте, яку форму вони мають. Сьогодні малюватимемо овочі, що ростуть... на баштані.
ѕ Крім овочів, нам доведеться намалювати бусла. Який він? Як і у всіх птахів, форма тулуба у нього схожа на яйце, голова — на кульку. Ще він має короткий хвіст і дуже довгі шию, дзьоб та ноги (унаочнення). Не забувайте, що він не стоїть, а ходить по баштану. І голову теж може тримати по-різному: опустивши вниз чи піднявши вгору або витягнувши шию вперед.
ѕ Малюнок краше робити на кольоровому папері. Спочатку намалюйте бусла. Його колір не обов'язково має бути білим. Це ж казковий птах. Малюйте його таким кольором, який добре виділяється на обраному кольоровому тлі паперу. А великі, гарні овочі нехай ростуть на баштані рівномірно усюди (варто показати це рухом руки стосовно аркуша паперу). Не забувайте, що вони ростуть на стеблах (які вони можуть бути — прямі, покручені?) та оточені листям.
При вивченні теми «Лиш айстра у саду цвіте» ставиться така навчальна мета: сформувати поняття про кольоротональний контраст.
ѕ На цьому уроці малюватимемо осінні квіти айстри. Вони нагадують круглі зірки, в яких від жовто-золотої серединки густо-густо порозбігалися пелюстки, наче промінці.
ѕ Щоб айстри на малюнку дійсно засвітилися ясним огнем, зробимо так: айстри малюємо на цупкому білому
Слід показати дітям наочно (прикладаючи різні за кольором і тоном клаптики паперу до того чи іншого колірного тла): світлого на світлому також, як і темного на темному не видно (або майже не видно). І навпаки, добре виділяються світле на темному і темне на світлому папері кольоровими восковими крейдами (можна кольоровими парафіновими свічками). Далі малюнок треба покрити якоюсь темною (але не густою) фарбою, наприклад темно-зеленою або чорною (в останньому випадку можна використати також чорну туш).
Для покриття малюнка темним фоном потрібен великий плаский пензель. Згодяться і такі саморобні інструменти: тампон (м'яка кулька із поролону, що закріплена на кінці палички ниткою) або квачик (згорнутий у конус та обв'язаний ниткою шматок цупкої, але м'якої тканини.
В учнів формувалися уміння отримувати похідні кольори та їх відтінки (додаванням білої чорної фарб та спектральних кольорів); повністю заповнювати зображенням площину аркуша; передавати прості за характером і чітко виражені силуети форми і поверхні предметів ті об'єктів живої природи кольором, різнохарактерними лініями, штрихами, крапками, плямою.
Спочатку учні в загальних рисах ознайомилися із творами живопису, графіки, скульптури, декоративно-ужиткового мистецтва, архітектури. Тому засвоєння програми 3-го класу передбачало актуалізацію раніше набутих знань, їх поглиблення та розширення на ґрунті уявних подорожей до майстерень різних художників й нібито перевтілення учнів у майстрів живопису, скульпторів тощо. Це дозволяє органічно продовжити формування художньої компетентності учнів з основ образотворчої грамоти ("колір", "форма", "простір", "композиція").
Новим у навчальному матеріалі програми є ускладнення палітри кольорів, ознайомлення зі специфікою роботи аквареллю та збагачення засобів композиційної організації зображальної площини.
2.3 Аналіз результатів експериментального дослідження
У процесі ознайомлення учнів з живописом розв’язувалися такі навчальні завдання:
1. Знаряддя праці та матеріали художника—живописця. Колір як головний засіб виразності живопису. Актуалізація знань з основ кольорознавства (колірне коло).
2. Споріднені кольори; гармонія споріднених кольорів. Кольорові контрасти. Свідомий вибір колірного вирішення на підставі контрастних або споріднених кольорів.
3. Свідоме ставлення (мімікою, мовленнєвими й образотворчими засобами): до краси природи навколишнього світу та відображеної у творах живопису; впізнавання (з-поміж інших) твори живопису та усвідомлення основних ознак живописних творів;
4. Знайомство з технікою роботи акварельними фарбами (на основі порівняння з роботою гуашшю). Акварель по вогкій основі.
5. Малювання фігури людини (актуалізація знань про елементарну будову та основні співвідношення частин фігури). Фігура людини як центр композиції.
6. Досягнення композиційної рівноваги шляхом ритмічно-рівномірного розташування на площині великих та малих елементів.
7. Елементарне передавання динамічного стану об'єктів (вітер).
Для реалізації таких завдань проводилися сприймання та практична діяльність.
1. Бесіда: уявна подорож до майстерні художника-живописця. Репродуктивно-творчі завдання та вправи (на вибір): "Палітра кольорів твору живопису", "Тихесенький вечір на землю спадає", "Сходить сонце", "Устає туман з води", "Плаче небо вкрите хмарами", "Листопад, листопад, золотиста віхола", малюнок під враженням від натури: "Вже обтрусили айстри роси". Художньо-творчі завдання: пейзажна композиція — "Kpaй шляху калина червона росла" або "Серед поля мак розцвів" декоративна композиція -^Соняшник у золотім брилі" "Райдужна птиця", сюжетно-тематична композиція "Осінь така мила" (за віршем П.Тичини).
2. Художні матеріали: гуаш, акварель. Великі щетинні та м'які пензлі. Папір білий кольоровий або тонований.
3. Матеріали живопису та знаряддя праці художника-живописця (пензлі, палітра, етюдник, мольберт, фарби); основні та похідні барви колірного кола; приклади споріднених кольорів (з тих, що розташовані поруч на колірному колі); приклади контрастних кольорів (з протилежно розташованих на колірному колі); засоби передачі динамічного стану дерев; 2 — 3 твори живопису та їх авторів.
В результаті учні мали елементарне уявлення: про особливості роботи акварельними фарбами, в т.ч. "по вогкій основі"; про врівноваженість композиції, яка досягається шляхом рівномірного (ритмічного) розташування елементів на площині; вміли (на елементарному рівні і за підтримки вчителя): користуватися палітрою; утворювати відповідно до задуму відтінки кольорів шляхом змішування фарб (синьо-зелений, жовто-зелений, оранжево-червоний тощо); передавати елементарними засобами глибину простору (межа зламу поверхонь, розміщення об'єктів вище або нижче н картинній площині, зорове зменшення віддалених предметів, загороджування об'єктів другого плану об'єктами першого плану; передавати головне у композиції розміром та місцем розташування.
Критеріями оцінки впливу досвіду оцінюючої діяльності на формування збагаченого художнього сприймання творів живопису в складних структурних композиційних утвореннях, емоційно-образного вираження живопису на другому етапі реалізації цілісної системи навчання основ виконання натюрморту молодшими школярами нами були визначені в процесі навчального і контрольного експериментів три рівні підготовки учнів:
високий – відповідають на запитання, даючи загальну характеристику колориту твору, і пояснюють логічний зв’язок між кольором - засобом вираження і змістом; пояснюють поєднання кольорів і предметів у композиції натюрморту, при аналізі використовуючи поняття та термінологію образо-творчого мистецтва; вміють користуватися образною мовою при поясненні.
середній – відповідають на запитання правильно, але не завжди можуть пояснити, чому вони так думають; дають загальну характеристику натюрморту; розуміють деякою мірою виражальну сутність кольору в натюрморті, але не можуть дати точне пояснення суті поєднання кольорів у композиційній структурі; володіють термінологією, поняттями образо-творчого мистецтва, але не завжди адекватно їх використовують; слабко використовують образні порівняння.
низький – важко відповідають на поставлені питання, вимагають додаткових навідних опорних орієнтирів, аналізують несуттєві зв’язки між кольором і змістом натюрморту, слабко володіють поняттями та термінологією, не використовують образних порівнянь.
Навчальна робота із використанням експериментальних вправ і завдань, яка проводилася нами в експериментальному класі, позитивно вплинула на підвищення якості знань і вмінь молодших школярів. Так, учні експериментального класу значно краще виконали запропоновані завдання, ніж учні контрольного.
У процентному відношенні показники результатів експериментального навчання виглядають так: високого рівня в процесі формуючого експерименту досягли 20% дітей; середнього - 67%; низького 13% учнів. У контрольному класі показники були наступними: високого рівня досягли 14% дітей; середнього - 57% дітей; низького 29% учнів.
Отримані результати констатуючого експерименту підтвердили гіпотезу, що використання запропонованої системи завдань на основі експериментальної методики на уроках образотворчого мистецтва у початковій школі позитивно вплинули на формування відповідних умінь і навичок образотворчої діяльності в учнів експериментального класу.
Наприкінці експериментального дослідження стало очевидно: у процесі використання розробленої нами удосконаленої методики формування навичок виконання творів живопису на уроках образотворчого мистецтва в учнів експериментального класу порівняно з контрольним значно підвищився рівень розвитку відповідних умінь і навичок (див. діаграму).
Діаграма
Сформованість умінь виконання творів живопису наприкінці експериментального дослідження

Проведення експериментального дослідження дало змогу оцінити ефективність використання пропонованої системи вправ та завдань і простежити динаміку процесу удосконалення умінь і навичок образотворчої діяльності порівняно з навчанням дітей в контрольному класі. У процесі проведення експерименту і особливо на етапі узагальнення його результатів виявилося, що даний підхід здатний забезпечити оптимальний розвиток навичок виконання творів живопису у процесі естетичного виховання на уроках образотворчого мистецтва у початкових класах.
Висновки
Естетичне опанування світу об`єднує в своєму змісті такі тісно пов`язані процеси, як його сприйняття, духовна переробка й практичне перетворення у відповідності з потребами суб`єкта. Виходячи з цього, ми розглядаємо естетичну культуру особистості як органічну єдність розвитку естетичної свідомості людини і її здібностей до естетичної творчості в різноманітних видах життєдіяльності. Таким чином, структуру естетичної культури складає естетична свідомість і естетичні здібності до творчості.
Розвинена естетична свідомість особистості включає в себе перш за все розвинену естетичну чуттєвість (естетичне сприйняття, емоції, переживання, почуття і чуттєва частина естетичного смаку) і естетично розвинений розум, або інтелект (раціональна частина естетичного смаку, естетичний ідеал, естетичні потреби, погляди, переконання).
Доведено, що естетичне сприйняття розвивається успішно, коли здійснюється систематичне спілкування з творами мистецтва. В процесі естетичного сприйняття нерідко виникають судження про побачене і почуте. Естетичні судження пов`язані з генетичною оцінкою всього твору, його змісту, втілення в художніх образах. Естетичні судження фіксують в словах те, що являється джерелом і суттю естетичних переживань. В естетичному сприйманні твору мистецтва визначається дві властивості: безпосередність естетичного сприймання та його цілісність.
Творчий характер естетичного почуття людини проявляється як в матеріально-виробничій діяльності, так і в ідеальній, уявній формі - в її естетичних ідеалах. Наявність останніх свідчить про досить високий розвиток естетичного почуття, уявлень і фантазії людини, про її певний досвід у розумінні предметного світу, людей, їх поведінки, взаємовідносин між індивідами, а також між ними і суспільством в цілому. В ідеалах людини знаходять найбільш завершене з точки зору конкретної особи вираження її інтересів, мети її розуміння прекрасного. Естетичний ідеал - частина загально-культурного ідеалу, соціального, морального й пізнавального. Істина, добро, краса - три складові ідеалу. В усі віки в цих словах втілювалось уявлення про вищі духовні цінності.
Мистецтво має унікальні можливості впливу на людину, тому художньо-естетичне виховання потрібно розглядати не лише як процес набуття художніх знань і вмінь, а, насамперед, як універсальний засіб особистісного розвитку школярів на основі виявлення індивідуальних здібностей, різнобічних естетичних потреб та інтересів.
Основою виховного впливу мистецтва на особистість школяра є навчальна діяльність, адже саме у перебігу систематичного викладання предметів художньо-естетичного циклу вчитель має змогу цілеспрямовано і систематично виявляти могутній виховний потенціал художніх цінностей, впливаючи на учнів молодшого шкільного віку.
Усі види образотворчого мистецтва розраховані на зорове сприйняття їх людиною, тому інколи їх називають зоровими або візуальними. Напрями художньо-естетичного виховання за допомогою "Образотворчого мистецтва" випливають із специфіки та характерних особливостей самого візуального мистецтва. Виховання здатності отримувати естетичну насолоду як під час власної художньої творчості, так і під час ознайомлення з творами мистецтва, повинно набути особливого значення в комплексі завдань художньо-естетичного виховання. Картину робить твором не те, що зображено на ній, а те, як воно зображено, які барви та інші зображальні засоби використав художник, як він їх поєднав між собою, чи досягнуто гармонії та цілісності. Тому слід відходити від ставлення до твору образотворчого мистецтва лише як до засобу передачі певної інформації (сюжету, розповіді), від орієнтації переважно на раціоналістичне сприймання, яка досі переважає в навчальних закладах.
Сприймання творів образотворчого мистецтва відбувається під час специфічного процесу споглядання. Він проходить стадії розвитку від первинного одномоментного враження-сприйняття до все глибшого занурення глядачем у власні переживання в контакті з художнім твором. Виховання здатності до самозаглиблення, погляду на світ через призму власної індивідуальності необхідне для повноцінного сприйняття мистецтва.
Формування естетичної культури молодшого школяра – це процес цілеспрямованого розвитку здатності особистості до повноцінного сприйняття і правильного розуміння прекрасного у мистецтві й дійсності. Він передбачає вироблення системи художніх уявлень, поглядів і переконань, забезпечує задоволення від того, що є дійсно естетично цінним. Одночасно з цим у школярів виховується прагнення й уміння вносити елементи прекрасного в усі сторони буття, боротись проти всього потворного, низького, а також готовність до посильного виявлення себе у мистецтві.
У процесі експериментального дослідження в учнів формувалися уявлення про живопис як вид образотворчого мистецтва, його характерні ознаки та головний засіб виразності. При проведенні формуючого експерименту були передбачені зміни в способах керівництва навчання школярів при збереженні змісту навчання. У експериментальному класі активізувалась пізнавальна діяльність школярів, пропонувалась система організації навчання, методи та прийоми, що забезпечують оптимізацію розвитку уявлень про твори живопису та їх застосування як засобу емоційно-образного вираження в художній діяльності.
Проведення експериментального дослідження дало змогу оцінити ефективність використання пропонованої системи вправ та завдань і простежити динаміку процесу удосконалення умінь і навичок образотворчої діяльності порівняно з навчанням дітей в контрольному класі. У процесі проведення експерименту і особливо на етапі узагальнення його результатів виявилося, що даний підхід здатний забезпечити оптимальний розвиток навичок виконання творів живопису у процесі естетичного виховання на уроках образотворчого мистецтва у початкових класах.
Список використаної літератури
Беляев В.Д. Естетическое воспитание.- М.: Вища школа.- 1987.- 231с.
Бучинський С.Л. Основи грамоти з образотворчого мистецтва. – К.: Мистецтво, 1981. – 178 с.
Верб В.А. Искусство и художественное развитие учащихся. – Л.: Наука, 1977. – 116 с.
Виноградова Г. Малювання з натури. – К.: Рад. школа, 1976. – 118 с.
Вікова психологія / За ред. Г.С. Костюка. – К.: Рад. школа, 1976. – 270с.
Вожлов В. Прекрасное в жизни, в искусстве.- М.: Знания, 1979. – 240 с.
Волкова Е.В. Произведения искусств в мире художественной куль-туры. – М.: Искусство, 1988. – 240 с.
Ворона
М.О. Особливості
вияву естетичних
почуттів у
дітей //
Початкова
школа. - 1990. - №4. - С.
64-66.
Выготский Л.С. Психология искусства. – М.: Искусство, 1986. – 573 с.
Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. – К.: Вища школа, 1995. – 237с.
Гандзій П.А., Левицький Ф.Д. Уроки малювання: Посібник для вчи-теля. – К.: Рад. школа, 1975. – 224 с.
Герман М. М., Скатерщинов В. К. Основные принципи классификации видов искусств. - М., 1982. – 224 с.
Глухенька К. Пошуки неповторної краси // Образотворче мистецтво. – 1974. - №3. – С. 23-25.
Глушанская В.П., Маркова В.Ф., Смирнова Л.Ф. Рисование с методикой преподавания. - М.: Просвещение, 1971. - 127 с.
Гончаренко Н.В. Художественное в эстетике и в искусстве. – К.: Просвещение, 1990. – 249с.
Гончаров И.Ф. Эстетическое воспитание школьников средствами искусства и действительности. – М.: Педагогика, 1986. – 126 с.
Демченко І. Творчий розвиток школярів засобами образотворчого мистецтва // Рідна школа. – 2002. – №6. – С. 62-64.
Дмитриева А.