Xreferat.ru » Рефераты по педагогике » Особистісно-орієнтоване викладання зарубіжної літератури

Особистісно-орієнтоване викладання зарубіжної літератури

Размещено на /


Реферат на тему:

Особистісно орієнтоване викладання зарубіжної літератури


Виконала студентка групи АВ-42

Панчишин Христина


Особистісно орієнтоване викладання зарубіжної літератури - важливий фактор виховання самостійності учнів, активізації пізнавальної діяльності, формування активної життєвої позиції. Такий спосіб викладання має свою певну методичну мету, яка полягає у формуванні творчої особистості із глибоким нестандартним критичним мисленням, особистості, яка може зробити правильний вибір у житті; працювати над педагогікою співробітництва.

Девіз такого виду навчання: " Навчання - це вміло організована під керівництвом вчителя самоосвіта учнів." Видами такої роботи можуть бути, зокрема, інформаційний, дослідницький, творчий, художній. За змістом – це значною мірою міжпредметні (історія, українська література, інформатика) . Спосіб виконання такого виду роботи - індивідуальний.

Поетапність у роботі: визначення теми, мети; збір інформації, проведення консультацій; виконання завдання; опис, оформлення роботи; захист завдання; оцінка результатів.

Найбільш значима роль учителя під час визначення мети, завдань роботи, підбору літератури та при аналізі виконаної роботи, з'ясуванні причин успіхів та невдач.

Цей метод дає можливість учням активно оволодівати знаннями, розвивати творчі здібності учнів. Знаходячись в полі величезної інформації радіо, телебачення, комп'ютерних мереж, учні можуть самостійно добирати та оцінювати одержувану інформацію. Використовуючи цей матеріал на уроці, викладач робить його надбанням усіх учнів. Особистісно орієнтоване навчання формує творчу особистість із глибоким критичним мисленням, особистість, яка може зробити правильний вибір у житті; виховує порядність, чуйність, безкорисливість, любов до Батьківщини.

Результати застосування особистісно-орієнтованого навчання:

1 . Поглиблене вивчення теми.

2. Виключає небажане зубріння.

3. Учні можуть відстоювати свою точку зору, не боятися виступати перед аудиторією.

4.Учні мають ґрунтовні відповіді під час тематичної атестації.

5.Виявлення знань і умінь на конкурсах.

Ефективність використання особистісно орієнтованого навчання

Ця методика дає можливість учням більше й глибше вивчити тему, значно розширити загальний кругозір, навчає спілкуванню, умінню самостійно знаходити й вибирати необхідний матеріал, рахуватися з чужою думкою, відстоювати власні погляди, розвивати індивідуальні таланти та здібності, інтерес до читання.

Труднощі у застосуванні методу

1. Недостатня самостійність учнів знижує ефективність роботи над завданням.

2. Перевантаження учнів у процесі навчання ускладнює роботу над завданням.

3. Повільне впровадження комп'ютерних технологій.

4. Недостатнє забезпечення міських бібліотек навчальними підручниками та посібниками.

5. Побоювання учнів отримати погану оцінку внаслідок неправильної відповіді.

Необхідно створювати на кожному уроці атмосферу співробітництва учнів та викладача.

На сучасному етапі викладання зарубіжної літератури вимагає від викладача тісного спілкування з учнями, бо основним напрямком виховання є формування активної особистості. Вона має самостійно діяти, приймати рішення, пристосовуватися до нових умов життя; творчо мислити, грамотно працювати з інформацією, вміти адекватно реагувати на життєві виклики, самостійно працювати над розвитком власного інтелекту.

Для того, щоб сформувати таку особистість, на кожному уроці стосунки викладача і учнів мають бути гуманними. Здібні і нездібні учні завжди в рівних умовах у того викладача, який дбає про те, щоб розвивати в учнів бажання висловлювати своє ставлення до того чи іншого явища, події, образу.

Процес навчання – не автоматичне вкладання навчального матеріалу у свідомість учня. Він потребує, на мій погляд, напруженої розумової роботи учня та його власної активної участі у цьому процесі. Активність учнів виявляється при використанні методу особистісно орієнтованого навчання.

Понад 2400 років тому Конфуцій писав: "Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу, я пам’ятаю. Те, що роблю, я розумію."

Стосовно уроків цей вислів можна перефразувати так:

"Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу й чую, я трохи пам’ятаю. Те, що я чую, бачу й обговорюю – Я починаю розуміти. Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю – Я набуваю знань і навичок. Коли я передаю знання іншим, Я стаю майстром."

Ці вимоги лежать в основі методу, де учні самостійно шукають і готують різноманітні дослідження.

Дослідницький спосіб пізнання відповідає природі мислення людини. Першим цю закономірність виявив давньогрецький філософ Сократ. Пізніше ідею дослідження підтримав відомий лікар і педагог М. Пирогов. Для сучасників дуже важливим є визначення К. Ушинського, який вважав, що навчання мусить завжди надавати учню можливість діяльності, відповідно його вмінням.

Метод особистісно-орієнтованого навчання:

спонукає учнів формувати наявність в них ідеї і уявлення;

зіштовхує учнів з явищами і процесами, що суперечать існуючим уявленням;

стимулює висунення альтернативних припущень і здогадів;

надає можливість досліджувати свої припущення в процесі дискусійного обговорення;

створює умови для застосування нових уявлень;

збагачує значення учнів про кращі світові зразки літератури і мистецтва;

розвиває творчу уяву; Ё розвиває зв’язне мовлення.

Значення досвіду з використання особистісно орієнтованої методики полягає у створенні умов для постійної активної взаємодії всіх учасників навчально-виховного процесу, де учень і викладач є рівноправними суб’єктами навчання, співтворцями уроку.

Сьогодні треба використати так багатий духовний потенціал світової літератури, щоб захисти юнацтво від розбещувального впливу масової культури й літератури.

Переглянувши останні наукові дослідження у даній сфері, я прийшла до висновку, що учень не пасивна фігура в навчанні. Він активна складова педагогічного процесу. Однак таким він не є сам по собі, а завдяки цілеспрямованій діяльності викладача, який постійно ставить учня в ситуацію дослідника. Ідея дослідження, самостійного осягнення істини виникла ще за часів античності. Метод евристичної бесіди, заснований Сократом, побудований на дотепних запитаннях, які збуджують думку і пропонують шляхи розв'язання певної проблеми.

Погоджуюсь із твердженням Є. Пасічника, що "найсприятливішим грунтом для зрушення у розумовому розвитку учнів є такі навчальні ситуації, коли учні виступають з позиції дослідників, коли перед ними виникає певна проблема, щогрунтується на певних суперечностях і допускає різні шляхи її розв'язання, тобто коли істина народжується в пошуку".

Тому у педагогічній практиці вважаю основним - метод особстісно орієнтованого навчання.

Перш за все, потрібно тримати в полі зору кожного учня для того, щоб зрозуміти його, вивчити. Відповідно до цього, збагачувати свої знання про мотиви поведінки кожного учня на уроці. Всі ситуації, які виникають на уроці (комусь себе фізично недобре почуває, в когось виник рвотний рефлекс , хтось засмучений) викладач мусить не пропустити і, поєднуючи розумну вимогливість зі співчуттям, допомогти учню в такий момент. Нерозуміння дитячої беззахисності, невміння відчувати її серцем – одна з причин втрати викладачем влади над учнем.

Найголовнішою умовою особистісно орієнтованого спілкування викладача з учнями є вміння володіти словом, вміти сказати так, щоб у кожному слові вихованці відчули його волю, культуру, особистість. При особистісно орієнтованому спілкуванні викладач всі етапи уроку визначає через діалог з класом. Викладач вміло зацікавлює учнів, розбуджує у них творчу активність, заохочує особистісне ставлення учнів до виконуваної роботи. Якщо виникає непорозуміння з учнями, то викладач шукає причину в своїх діях. Мета особистісно орієнтованого спілкування –досягти спільності поглядів, оцінок учня і викладача. Практика підказує, що таке взаєморозуміння – це найкоротший шлях до ділового співробітництва викладача і учнів у різних конкретних навчальних справах. Співпраця з учнями – запорука успішного викладання зарубіжної літератури.

До уроків зарубіжної літератури можна визначити на сучасному етапі такі вимоги:

1. Весь навчальний матеріал мусить бути персоналізований.

2. Викладач повинен знайти такі форми і способи організації уроку, які б апелювали до власного досвіду учня, активізували його емоційну, інтелектуальну сфери, підключаючи його до процесу пізнання.

3. Учень на уроці відчуває власну причетність до всього, що на ньому відбувається, а навчальний матеріал він зміг би прилучити до власного почуттєвого досвіду.

4. Рівноправні стосунки на уроці.

5. Дружелюбна обстановка і взаємоповага, взаємозацікавлення сторін.

Основні принципи особистісно орієнтованого навчання:

1. Знання, які одержує учень з літератури, мають підпорядковане значення: вони повинні допомагати йому брати безпосередню участь у формуванні себе як творчої особистості, збагаченні власної духовності.

2. Особистість учня – центр навчального процесу, він співтворець уроку.

3. Викладач – передумова формування виховання, він спільник учня в пізнавальній меті.

4. Учень має право на особистісний шлях розвитку, викладач лише допомагає йому саморозвиватися і самореалізовуватися.

5. Постать педагога – найголовніша при такому навчанні. Поступово він передає свою індивідуальність вихованцеві. Там, де відбувається така передача, і є особистісно орієнтоване навчання. Викладач і учень об’єднані пізнавальним інтересом, вони прагнуть нових знань, які служать їм матеріалом для побудови свого Я, своєї особистості.

Практична діяльність починається зі спілкування викладача і учня, читання твору, визначення рівня учня, а потім використання різних методів і прийомів навчання.

Варіанти шляхів реалізації методики особистісно орієнтованого навчання можуть бути різноманітними. Найголовніше, щоб вибір засобів навчальної діяльності здійснювався з урахуванням особистості учня, сприяв його самореалізації. Максимально активізувати внутрішні ресурси учнів можна як під час проведення репродуктивних або продуктивних типів роботи, так під час запровадження найновіших технологій навчання.

Важливе місце цей метод посідає серед інших методів, бо він сприяє активізації пізнавальної діяльності учнів, виховує інтерес до процесу навчання. Завдання пошуково-випереджального характеру розвивають критично-оцінювальне ставлення до проблеми, порушеної в творі, формують уявлення про літературу як вид мистецтва, а також сприяють вихованню самостійності, усвідомленому ставленні до життя. Серед пошуково-випереджальних завдань визначаю такі: біографічні; літературознавчі; історико-краєзнавчі; творчі; художні. Необхідну біографію письменника розповідають самі учні, які отримали випереджальне завдання.

Учні мають не просто вчити статтю підручника, а й опрацювати додаткову літературу, відвідати бібліотеки, можливо, скористатися іншими сучаснішими джерелами інформації (журнали, газети, Інтернет), обробити іх і вивести висновок. Використати на уроці вирази письменника, вирази інших видатних людей про нього, ілюстрації.

Подібні творчі завдання, самостійні відкриття не просто корисні, вони приносять учням радість самопізнання. Таку радість ми можемо їм дарувати ледь не на кожному уроці. Найкраще це вдається під час використання компаративного (порівняльного) аналізу.

Звичайно, в такому разі сам викладач мусить вільно володіти матеріалом передусім української та зарубіжної літератур, головне, не забути, що зіставляти можна твори, що належать до однієї художньої системи, до одного жанру й стилю.

Спираючись на висловлене, викладачі організовують пошукову роботу зіставляючи твори, які належать до одного жанру.

Завдання пошуково-випереджального характеру активізують пізнавальнуактивність учнів, є запорукою успішного навчання і розвитку природних розумових здібностей, тому що в основі пошуково-дослідницької роботи лежить також принцип самостійної роботи. Цей самий принцип покладено і в основу проблемного навчання як одного із способів організації дослідницької діяльності школярів.

Питання ролі проблемного навчання в розвитку мислення порушувалося багатьма вченими вітчизняної й зарубіжної педагогіки. Проблемна ситуація може виникати сама по собі і розв'язуватися вчителем, учнями чи спільними зусиллями вчителя й учнів. Сперечаючись, доводячи свою правоту, учні вчаться не тільки висловлювати свою думку, а й знаходити шляхом зіставлення різних поглядів на одну і ту ж проблему правильне рішення. Учні вчаться самостійно задовольняти власні естетичні потреби, цінувати прекрасне, використовувати його для формування себе як особистості. А для цього треба багато читати. Гете на схилі літ писав:„Добрі люди і не підозрюють, скільки треба праці і часу, щоб навчитися читати... Я сам на це витратив вісімнадцять років і все ж не можу сказати, що повністю досяг мети."

Головним у педагогічній роботі я вважаю естетичний розвиток учнів, у поєднанні з моральним, духовним вихованням. Особистісні чинники реалізації різних методів бачу в пробудженні в учня потреби перебувати у діалозі культур, усвідомлювати себе суб'єктами культури.

Завданням педагога вважаю - прищепити учням уміння самостійно орієнтуватись у цьому розмаїтті ідей, поглядів, думок; виховувати особистість, здатну сприймати, розуміти красу і будувати своє життя за її законами. Серед варіантів моїх уроків є такі: проблемне навчання; інсценування; робота в малих групах; анкетування; заочна подорож; комп’ютеризація навчання.

Вважаю, що тільки інтерактивні методи навчання сьогодні можуть вирішити проблему підвищення ефективності уроку літератури, виховання естетично-розвиненої особистості.

При викладанні літератури особливе місце займає внутрішній процес навчання. Що це означає ? Виходячи з власного досвіду, я переконуюсь, що дуже важливо, щоб учні пережили твір, а не просто прослухали як пасивні слухачі. Я спостерігаю, що часто учні емоційно не переживши твір, у своїх відповідях, під час самостійних письмових робіт, керуються лише його загальною ідеєю, не усвідомлюючи логіки образів і картин життя, змальованих автором. Інколи вони добросовісно прочитали твір, але не побачили, не відчули у ньому того, що прагнув утвердити письменник.

Я вважаю, що справжнє читання - це співпереживання, бо найтонші і найживотворніші корінці переживань – це почуття. А як цього досягти?

Звичайно, при допомозі інсценівки. Коли учні спостерігають за героями (дійовими особами), вони тоді яскраво уявляють прочитане. Вони переживають прочитане, в них нагромаджуються враження, емоції, симпатії, антипатії, спостереження. Це сприймання твору серцем. Весь цей чуттєвий, емоційний матеріал осмислюється, систематизується, узагальнюється під час подальшого вивчення (пізнання) твору. В методичних посібниках багато говориться про почуття, роздуми, сприймання, узагальнення.

Однак, рекомендовані способи і прийоми, якими можна досягти цих проявів духовного життя учнів, дуже бідні. Аналізуючи свої уроки, я прийшла до висновку, що там, де звучить інсценівка, твір залишається довше у пам'яті, ніж просто переказаний зміст твору.

Саме так я прийшла до думки про важливість інсценівки художнього твору.

Легше, звичайно, для мене працювати над складанням інсценівки за драматичним твором. Вибираю найважливіші думки і комбіную. Важче працювати з прозовим твором, бо потрібно окремі думки з монологів, діалогів складати в мову діалогу. Але ефект, на мою думку, заслуговує високої оцінки.

Готуючи інсценівки, я вивчаю вміння учнів читати за певними ролями твір, раджусь з учнями, хто зможе краще виконати роль. Потім призначаю виконавців, готуємо костюми, декорації. Вважаю, що інсценівки забезпечують умови длярозвитку сценічно-ігрової діяльності учнів. Велику увагу приділяю злагодженості дій виконавців, а також їх вмінню передати задум письменника.

Для інсценівки до роману Ф.М. Достоєвського «Злочин і кара» вибираємо ключові епізоди твору. Це вийшов діалог між Сонею Мармеладовою та Родіоном Раскольниковим, який розкриває суть теорії юнака про дві категорії людей..

При складанні інсценівки до оповідання А.П. Чехова ми зупинилися на основних роздумах головного героя Якова про життя і створили діалог Якова зі своєю дружиною Марфою.

Знайомлячись з п’єсою Б.Шоу «Пігмаліон» на консультаціях, вибрали за основу кульмінаційний момент, де головна героїня Еліза Дуліттл демонструє свої знання, культуру поведінки, манери, які отримала після занять у професора Хіггінса.

Підібрали костюми, зробили букет фіалок у корзинці, як один із символів п’єси.

Розглядаючи драму- феєрію М.Метерлінка "Синій птах", я відчула, що ефективно буде звучати діалог головних героїв твору, що виражає кульмінацію твору. Пошуки синього птаха дітьми Тільтіль і Мітіль не увінчалися успіхом. Проте, діти зрозуміли, що найбільше щастя –дарувати людям радість, добро, допомагати в скрутну хвилину. Саме цей уривок є найважливішим у творі.

Методрозробка мого відкритого уроку “Лірична сповідь про пошуки щастя в драмі М. Метерлінка “Синій птах”” з цією інсценівкою розмножена в Полтавській області в 2003 році.

Прекрасно звучить діалог з роману Ф.М.Достоєвського "Злочин і кара", між Родіоном Раскольниковим і Сонею Мармеладовою, який розкриває суть теоріїюнака про дві категорії людей. Захопившись ідеалом Наполеона, Родіон Раскольников вирішив перевірити себе, чи зможе він, як Наполеон, переступити через кров для блага народу чи ні. Врешті-решт, цей задум зазнав краху.

Учень, який читає, а точніше, дочитує твір, після ідейно-художнього аналізу його на уроці, добре запам'ятовує зміст і має ґрунтовні знання.

Продуктивними усними завданнями вважаю такі: характеристика головних героїв твору; бесіда; співбесіда; повідомлення про цікаві сторінки життя письменника; знайти цитати, у яких зосереджена головна думка твору; знайти епітети, порівняння для характеристики персонажів твору; розповідь окремих уривків напам'ять; розгадування кросвордів, вікторин.

На уроках зарубіжної літератури намагаюся знайти матеріал, який би свідчив про зв'язки письменника з Україною і відповідно складаю запитання:

1. Назвіть факти з життя А.Ахматової пов'язані з Україною?

2. Куди ведуть корені роду Достоєвських?

3. Які зв'язки Оноре де Бальзака з Україною?

4. Як пов'язане життя Б.Пастернака з Україною?

5. Що ви знаєте про походження В.Маяковського?

Такий матеріал викликає почуття гордості за нашу країну, наш народ.

А яке розмаїття має тема гармонії людини і природи! Так, наприклад, при вивченні поезії Ш.Бодлера "Відповідності" тему пов'язую з сьогоденням:

- Автор називає природу "храмом живим", а як ми відносимось до неї? (Учні наводять негативні факти). Підкреслюю, що треба серцем сприймати довколишню красу і оберігати її, дбати, щоб ніколи не змовкав хор травневого ранку, вічно шуміли над нами крислаті зелені дерева, ніжно цвіли квіти.

Широко використовую статті з місцевих газет, пов'язані з різними негативними фактами в житті людей. Так, наприклад, при вивченні роману Ф.М.Достоєвського "Злочин і кара" пропоную знайти в газетах статті про злочинні дії молодих людей та про їх покарання.

Крім того, учні приділяють багато уваги комп’ютеру. Зважаючи на це, планую такі завдання: знайти в Інтернеті матеріал про життя і творчість письменника; ілюстрації до твору, що вивчається; цікаві вирази письменника; вирази науковців про письменника; зв’язок письменника з Україною.

Ці завдання допомагають розширити кругозір учня, закріплюють вміння працювати на комп’ютері.

Практикую спільні виховні заходи із зарубіжної літератури та інформатики.

Так, до дня Святого Валентина був проведений КВК на тему “Бентежний світ кохання”, на якому повторювали вивчений матеріал.

Вважаю, що основна мета сучасного навчання — перетворення безособистісної педагогіки, зокрема, методики викладання літератури, в особистісну.

Виходячи з цього, ретельно переглядаю мету, зміст, методи навчання.

Відчуваю, що вплив учителя на учня величезний, коли, стимулюючи його діяльність, спрямовую на набуття певних літературних знань.

Найпродуктивнішими письмовими завданнями вважаю такі:

1. Скласти запитання до вікторини "Що? Де? Коли?", "Чи знаєте ви?...".

2. Нагородити епітетами героїв літературного твору.

3. Дібрати епіграф або заголовок до вивченого твору.

4. Відповісти на запитання до тестів.

5. Виконати завдання за картками.

6. Придумати інший початок або кінцівку твору, дотримуючись авторського стилю.

7. Поділитися своїми враженнями від твору.

8. Продовжити твір власними думками.

9. Скласти інсценівку вивченого твору.

10. Написати передмову (післямову) до певного твору.

11 .Вигадати монолог від імені персонажа вивченого твору.

12. Скласти схеми, кросворди, тести.

Для активізації творчої роботи використовую різні типи нестандартних уроків.

Серед них такі: урок-конференція, урок-прес-конференція, урок-диспут, урок-концерт, урок-дискусія, урок-проба на роль, урок-суд, урок-спогад, урок-пам’ять, урок-засідання прес-клубу, усний журнал, тематичні атестації у формі співбесід та заліків.

Намагаюсь до кожного уроку підібрати такий епіграф, щоб він виражав основну думку твору, що вивчається, і мав виховне значення.

А.Ахматова: «Я там була з своїм народом, де мій народ на лихо був».

Ф.М. Достоєвський: «Нове життя не даремно дається, його ще треба дорого купити, заплатити за нього великім життєвим подвигом».

Дуже цікаві учні складають схеми після вивчення творів. Так, наприклад, осмисливши роман Ф.М. Достоєвського «Злочин і кара», учні склали схему у вигляді зламаної кленової гілки, яка розташована так, що місце зламу - посередині, середина знаходиться нижче початку і кінця. Листя спочатку зелені, потім до зламу пожовклі, а на тій частині, що піднялась угору – спочатку жовті, а потім зелені. Так учні відобразили зміни в свідомості Родіона Раскольникова до суду і після нього.

З домашніх завдань вважаю найкращими творчі роботи, що виражаються у складанні тестів, кросвордів, вікторин. Адже тестами необхідно охопити не тільки біографію письменника, але й твір, що вивчається. Практикую складання тестів як за творчістю одного письменника, так і декількох, об’єднаних однією темою в творах.

Широко використовую міжпредметні зв’язки. Пропоную учням простежити, підібрати, яким чином можна поєднати зарубіжну літературу з іншими предметами. Провела разом з викладачем інформатики виховний захід до дня Святого Валентина – КВК на тему: «Бентежний світ кохання». Тут в цікавій формі повторювали вивчений матеріал і одночасно знайомились з новим.

На уроці «Б.Шоу. П’єса «Пігмаліон»» використала міжпредметні зв’язки з англійською мовою: біографію учні розповідали у формі інтерв’ю літературознавця Англії кореспонденту української газети «Факти». Вплив на учнів був величезний. А при вивченні творчості А.Ахматової був міжпредметний зв’язок з історією (переглянули епізоди з фільму про Другу світову війну та про період Репресій).

У своїй практичній роботі я часто проводжу нестандартні роки, де використовую випереджальні завдання, причому, визначаючи завдання, враховую особливості кожної особистості. На таких уроках виникає атмосфера напруженого інтелектуального пошуку, що розвиває творчі можливості особистості учня. Крім цього, використовую елементи інтеграції з історією, правом, українською літературою, англійською мовою.

Я прагну побудувати свою роботу так, щоб залучити учнів до творчого пошуку, щоб кожен із них міг реалізувати себе.

Дослідницька робота на уроках – це: дослідження творчості та біографії письменника (цікавий матеріал з Інтернету про певну країну, добу, культуру певного періоду); дібрати музичний супровід; дібрати епіграф; знайти матеріал в Інтернеті на тему: «Письменник і Україна»; дібрати дидактичний матеріал та ілюстрації. Ефективною роботою є складання інсценівок до творів. Перевтілення в героїв творів, сприяє розкриттю індивідуальності учнів.

Вдалими вийшли інсценівки до творів: п’єса М. Метерлінка «Синій птах»; п’єса Б.Шоу «Пігмаліон»; роман Ф. Достоєвського «Злочин і кара»; оповідання А. Чехова «Скрипка Ротшильда». Високо я ціную таку роботу учнів, як створення ілюстрацій до творів. Через малюнки розкривається особистість учня, його розуміння художніх творів, естетичні смаки.

Проводжу такі уроки, як: урок-роздум, урок-дискусія, усний журнал, заочна подорож, круглий стіл, бінарний урок.

Останнім часом я більше приділяю уваги таким видам роботи, як: інтерв’ю, діалог, монолог, логічне продовження сюжету, інсценівка.

На мою думку, такі завдання розширюють кругозір учня, розвивають його творчі здібності, змушують самостійно розібратися в проблемах, що піднімаються у творах, змушують учня поринути в змістовні глибини твору.

Проводячи уроки в комп’ютерному класі, я заздалегідь готую матеріал для комп’ютерів, що буде розглянутий за такою схемою: епіграф; основні дати з життя і творчості письменника; цікавий матеріал з життя письменника; письменник і Україна; уривки з творів; схеми; кросворди; тести.

викладання зарубіжна література школа

Література


1. Волощук Є. Вивчення зарубіжної літератури в 11 класі: посібник для вчителя. – К. Освіта. 2002 – с. 127-129.

2. Галай А.О. Про сучасну інтерактивну правничу лекцію у вищій школі // Нові технології навчання: Науково-методичний збірник. Випуск 42, 2006, - с.7-12

3. Гладишев В.В. Композиція–головоломка? Композиція-дороговказ? (Вивчення п’єси Б.Шоу «Пігмаліон») «Всесвітня література» 2001-№1

4. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери: Навчальний посібник К,2000.

5. Гнатюк Л.Н. Інтерактивні засоби в процесі вивчення драматичних творів («Всесвітня література» 2003 – №4 с. 30-33).

6. Головко М.В. Загальні тенденції та психолого-педагогічні проблеми запровадження сучасних технологій навчання. // Новітні технології навчання: Науково-методичний збірник. Спецвипуск, 2003 – с. 82-92.

7. Ісаєва О.О. Теорія і технологія розвитку читацької діяльності старшокласників у процесі вивчення зарубіжної літератури К., 2003 с. 156-159.

8. Левченко В.Д. Новітні технології навчання: пошуки, перспективи. //Новітні технології навчання: Науково-методичний збірник. Спецвипуск, 2003, -с. 177-179.

9. Мірошниченко Л.Ф. Методика викладання світової літератури в середніх навчальних закладах К., Ленвіт, 2000 с. 128.

Размещено на