Xreferat.com » Рефераты по педагогике » Педагогічні основи використання загадок як засобу розумового виховання молодших школярів

Педагогічні основи використання загадок як засобу розумового виховання молодших школярів

на нього. Щоб знайти відповідь – відгадку, потрібно вміти зіставляти життєві явища на основі їх спорідненості чи подібності за певними ознаками, рисами, характеристиками. Звідси і назва слова «загадка»: від «гадка» – думка, «гадати» – думати, мислити.

Специфіка загадок полягає в тому, що в них у завуальованій алегоричній формі зашифровано якийсь предмет чи явище і треба відшукати його первісне значення. Тому М. Лановик, аналізуючи художню форму загадок, твердить, що «кожна загадка композиційно – одночленний паралелізм, другим членом якого є відгадка» [49, 236].

Походження загадок дуже давнє. Їхні витоки сягають у міфологічну добу, коли в основі вірувань лежали анімістичні уявлення і тотемічні погляди [1, 2]. Тоді утворилася певна система заборон – табу, серед яких були і словесні табу, пов'язані з вірою в магічне значення висловлювань. Так, наприклад, за певних умов не можна було називати імена божеств чи духовних істот (щоб вони не з'явились, почувши своє ім'я), і на їх означення вживались описові формули: «Той, що пускає стріли» (Перун), «Той, що живе в лісі» (дух лісу) і т. п. До сьогодні подібний прийом використовується в народі, наприклад: «Той, кого не згадують опівночі» (чорт).

Первісно іносказання мало утилітарне значення – вплинути на довкілля, світ, щоб запобігти стихійним явищам природи, задобрити духів чи обдурити їх [9, 12]. Наприклад, мисливці, відправляючись на полювання, не називали звірів справжніми іменами, а вживали вигадані назви, щоб таким чином приховати свої наміри, «ввести в оману» духів і «притупити пильність» звірів. Метафорична мова використовувалась при заручинах (куниця, мисливець, сліди і т. п.), що мало забезпечити добрий хід і вирішення справи сватання. Цей прийом зустрічається і в замовляннях, де словесно-образні формули є символами певних конкретних реалій.

Слід підкреслити, що художня форма загадок, зокрема тих, що відбивають анімістичні погляди первісної людини, особливо стійка. Протягом всієї історії розвитку жанру вона змінювалась дуже повільно, оскільки закладений в загадках світогляд, як зазначив І. Франко, «не підлягав перетворенню» [80, 58]. Ідейно-художньою основою виникнення значної частини загадок, що переконливо довів відомий український мовознавець і фольклорист О. Потебня [59], була також первісна народна поетична символіка. Це також відбилось на художніх особливостях творів цього жанру.

Однією з проблем, яка, крім свого суто практичного значення, становить також науковий інтерес, оскільки перебуває в найтіснішому зв'язку з питанням походження та розвитку народних загадок, є проблема класифікації художніх зразків. Важливість цієї проблеми для вирішення ряду інших питань історії та теорії жанру в цілому відзначав вже перший видавець народних загадок О. Сементовський. Наприклад, у передмові до свого першого збірника загадок він підкреслював, що при розташуванні матеріалу він насамперед намагався зберегти той природний зв'язок, який існує між предметами загадок в побуті самого народу [12, 246].

Справді, найзручнішим і логічно виправданим є такий порядок розташування художнього матеріалу, який дозволяє простежити історичний розвиток жанру. На цій основі склалася вже певна традиція – відкривати збірники загадок тими художніми зразками, які відображають уявлення первісної людини про будову всесвіту, природу та її явища.

Класифікація загадок за абеткою відгадок є штучною, нічим не виправданою і науково неспроможною представити історію жанру в його становленні й розвитку. Шкідливість такої класифікації відзначав уже І. Срезневський, який, рецензуючи перші українські фольклорні збірники, висловлював жаль з приводу того, що їх упорядники керувалися випадковою ознакою – зовнішнім оформленням того чи іншого поняття, предмета загадки, без будь-якого заглиблення в його суть.

За таким принципом укладено загадки, опубліковані П. Чубинським, – і це дещо знижує наукову вартість його збірки. Зазнала впливу цієї тенденції М.О. Рибникова, що негативно позначилося на її багатому художніми зразками і в цілому непоганому збірнику [77, 367].

Однією з перших логічно несуперечливих і науково вмотивованих класифікацій, що не втратила свого значення і в наш час, була запропонована І. Франком у праці «Останки первісного світогляду в руських і польських загадках народних». Аналізуючи первісний слов'янський світогляд, побудований на ідеалізації і персоніфікації сил і явищ природи, та давні релігійні вірування (анімізм, зооморфізм і антропоморфізм), Франко кладе їх в основу класифікації загадок як одного з найдавніших жанрів [80, 323].

Першою за походженням дослідник вважає групу загадок, які називає анімістичними. До них зараховує твори, в яких неживі предмети, сили і явища природи представлені як живі істоти, тобто персоніфіковані чи одухотворені. Найдавнішими вважає ті з них, що тотожні чи суголосні зі старовинними праслов'янськими міфами про світобудову, походження світу, божеств, пов'язаних з природними явищами. Наприклад, уявлення, що небо – батько, а земля – мати, знайшло відображення в загадках, типу «Тато високий, мама широка, син кучерявий, невістка сліпа» (Небо, земля, вода, ніч). Ремінісценцією міфів є загадки на зразок «Сидить півень на вербі, пустив коси до землі» (небо, сонце, дощ), де небо зображене як світове дерево (елемент всіх євразійських міфологічних систем), а сонце – птах на ньому. Подібною трансформацією міфу є зображення сонця як золотого коня (що перегукується з міфом про золоту небесну колісницю).

Поклоніння одухотвореним силам природи і деякі табу на їхні імена синтезувались у загадках про сонце як панну із золотими косами, що спадають на землю (проміння); та зорю ранню чи вечірню у вигляді дівчини, богині, що плакала або загубила ключі: «Зоря-зоряниця, красная дівиця, до церкви ходила, ключі загубила, місяць побачив, сонце скрало». Тут, як і в багатьох текстах календарної обрядовості, ключами зорі названа роса; те, що сонце викрадає ключі означає, що воно бере владу над світлом і днем [18, 32].

Подібними є загадки про місяць в образі князя або пастуха: «Череда незлічена, толока незміряна, пастух ненайманий». Зорі, які заховались за хмари, уявлялись украденими чи втраченими вівцями.

У багатьох загадках елементи астрального культу поєднані з елементами інших культів, зокрема із культами вогню, домашнього вогнища, печі, хліба [60, 298]. Так, у загадці «Повна піч паляниць, посередині книш» маються на увазі зірки і місяць; небо та сонце нерідко порівнюються із піччю та хлібом: «За лісом за пралісом золота діжа кисне» або «За лісом червона діжа сходить».

Такі загадки, де сили природи зображені у вигляді звірів, становлять другу, дещо пізнішу групу, яку Франко називав зооморфічною [80, 324]. У зооморфічних загадках зафіксовані тотемічні вірування слов'ян і елементи поклоніння тваринам-тотемам. Найвиразніші з них ті, в основі яких лежить поклоніння корові, волу, бику: «Чорна корова всіх людей поборола, а білий віл всіх людей на ноги підвів» (ніч і день). Подібні образи трапляються у грецьких міфах (білі воли Гіперіона – сонця) та в індійських віруваннях, що говорить про спільне індоєвропейське тло. Це стосується й образів хмар у вигляді овець: «Сиві барани все поле залягли»; вітру в подобі коня: «Що біжить без повода?» а також інших явищ – вогню, води, грому, місяця, снігу, дощу, веселки та ін.

Значна група загадок, пов'язана з культом птахів: червоного півня, що асоціюється з вогнем – «Сидить півень на осиці, підняв догори косиці» (Вогонь і дим); золотої квочки з курчатами – «За горами, за лісами золота квочка золоті курятка водить» (Місяць і зорі); чорного птаха – ночі; білого птаха – снігу; сивого птаха – диму та ін.

І. Франко наголошує на такому цікавому і недругорядному факті, що символами явищ природи служать майже виключно домашні тварини та птиця (за винятком кількох загадок, де звірі нечітко означені), тому що «звірі, з котрими чоловік найближче живе, котрих вдачу найліпше знає, і котрі заразом, як нас поучає порівнююча історія первісних релігій, займали найбільше місце в первіснім культі звірів (зоолатрії), спільнім в більшім або меншім розмірі всім народам на певнім ступені розвою духовного».

До третьої групи належать антропоморфічні загадки, тобто такі, де явища природи і реалії дійсності порівнюються з людьми і людськими взаєминами [59, 62]. Наприклад, сонце – пан, місяць – пастух-наймит; вітер – злодій; місяць – чумак, зорі – воли; замок – сторож та ін. Вони теж успадкували анімістичні риси, але, вказуючи на певні суспільні відносини і явища, є витвором більш сучасним і віддаленим від первісної міфології.

Детально зупиняючись на аналізі цих трьох груп, Франко зазначав, що всі інші загадки є «штучнішими», бо витворені народною уявою і фантазією, а тому є цікавими з точки зору фразеології і мови, а не світогляду чи змісту, закладеного в них. їх можна умовно об'єднати у ще одну групу загадок, в яких явища чи предмети порівнюються з іншими явищами чи предметами. Наприклад, сніг – скатерть, ніч – покривало, веселка – міст, зорі – цвяхи, блискавка – коса та ін.

Інші класифікації загадок у переважній більшості побудовані на основі тематичного, а не історичного принципу. Так, І.П. Березовський виділяв такі тематичні групи: Природа (Небо. Земля. Явища природи. Рослинний світ. Тваринний світ); Людина (Фізична природа людини: будова тіла, життя і смерть. Матеріальне життя людини: їжа, одяг, взуття, речі домашнього вжитку); Трудова діяльність людини (Освіта. Музика. Звичаї та обряди. Абстрактні, загальні, умовні та зібрані поняття. Головоломки, шаради та різноманітні запитання); Різні» [7, 31]. Включена група «Різні» вказує, що можна виділити й інші тематичні групи та підгрупи.

Цілком самостійну групу становлять загадки, в яких знайшли своє відображення абстрактні, загальні, умовні та збірні поняття. З точки зору генетичного розвитку ці твори є продуктом досить пізньої доби і свідчать про розвиток абстрактного мислення людини та про активне відношення трудівника-художника до надбань духовної культури [49, 287]. Про пізній час походження цих творів свідчить, між іншим, і їх мова. На відміну від загадок, що мають залишки давньої лексики, ці твори відзначаються чистотою й добірністю мови, чіткістю та унормованістю синтаксичних конструкцій, стрункістю побудови. Об'єктом художнього відтворення тут є голос, луна, сон, прикрість, думка, любов, радість, біда, тінь, совість та багато Іншого. Окреме місце серед загадок цієї групи посідають твори про різні відрізки часу (рік, місяць, тиждень, доба, година та ін.).

Існує значний за обсягом цикл творів, що об'єднує в собі характерні за формою і призначенням загадки-головоломки, шаради та різноманітного характеру запитання. Серед них є зразки елементарної арифметики, задачі на кмітливість та загадки, спеціально призначені для виховання уважності [60, 304]. Сюди ж слід віднести загадки про родинні зв'язки людей (брат, сестра, небога; батько, син, внук; батько і дочка, мати і син та ін.).

Особлива роль в цьому циклі творів належить цікавим і своєрідним за формою та змістом іносказанням, спеціально розрахованим на розвиток тямучості, кмітливості. Нерідко ритмомелодійна будова твору служить тут мовби ключем до його розгадування. Наприклад: За лісом го-го, а в лісі – ги-ги (Горох, гриби); Кут розбив макут і побіг на плут (Кіт, макітра, пліт); В хаті сорок, а надворі триста (Сволок і призьба).

Серед творів цього циклу зустрічаємо ряд загадок, побудованих у формі діалогу, різних предметів господарського та побутового вжитку. Виникнення цих творів можна віднести до часів, коли первісна людина ще приписувала предметам і явищам навколишнього світу якості людини [28, 37]. Звичайно, ці твори давно вже втратили свою антропоморфічну основу і побутують лише як зразки багатої поетичної уяви народу, який знаходив у цих творах втіху і розвагу під час дозвілля.

У запитаннях різноманітної тематики, якими завершується цей цикл загадок, виявляється прагнення людини повніше, всебічніше охопити силою художньої уяви різноманітні факти і явища дійсності, якомога більше розширити коло своїх знань про навколишній світ. Цій же меті підкорена і сама художня форма загадок даної групи [33, 79]. Характерним, наприклад, для них є нарочисте ускладнення предмета через прийом широкого використання омонімів, які вже самі по собі загострюють увагу і примушують замислюватись, всебічно аналізуючи предмет; шукаючи вірну відгадку. Наприклад: Від чого качка пливе? (Від берега); На що борошно в млині падає? (На купку); Від чого ворона чорна? (Від хвоста до дзьоба); За чим у козака шабля? (За паском).

За походженням твори цього циклу, як і деякі розглядувані вище, слід віднести до пізньої доби розвитку людського суспільства, коли загадка як жанр остаточно втрачає своє первісне утилітарне призначення і все більше переходить до розряду чинників естетичного порядку, хоч за своєю тематикою і характером образності, загальним спрямуванням вони не виходять за межі традиції.

Загадки дуже тісно пов'язані з іншими жанрами усної словесності [49]. Перш за все, як уже зазначалось, генетично вони пов'язані з міфологією – містять елементи давніх вірувань (анімізму, тотемізму), – а також з магією: споріднені із замовляннями, в яких з певних причин вказується не пряма назва предметів чи явищ, а їх описова метафорична форма. У найдавніших загадках збереглися залишки віри в магічну дію слова, тому подекуди в давніх колядках і віншуваннях трапляються побажання у формі загадок.

Загадки виявляють тісний зв'язок із народною лірикою. У календарно-обрядовому циклі вони найчастіше трапляються у русальних піснях, де відгадуванню загадок надається магічна сила [59]. Зміст цих пісень у переважній більшості однаковий. Русалка, зловивши хлопця чи дівчину, обіцяє відпустити, якщо той відгадає загадку. Варіанти загадок русалок – дуже різні, але однотипні. Як правило, вони залишаються нерозгаданими, а русалка забирає «жертву» з собою.

Як бачимо, загадки займали важливе місце у світогляді і житті людей, їм надавалося важливого магічного значення. Подібне розуміння жанру знаходимо у творчості усіх народів. Особливо важлива роль відводилася загадкам в країнах Азії і Близького Сходу. У Біблії згадуються випадки поєдинку загадками (Самсон загадує загадку филистимлянам). Не менш важливою загадка є у грецькій культурі. Відомий грецький міф про Сфінкса, який вбивав кожного, хто не давав відповіді на загадку.


2. Методика експериментального дослідження


2.1 Характеристика форм та методів роботи над загадкою


Загадка, на відміну від прислів'їв і приказок, не містить яскраво виражених етичних цінностей, що визначають поведінку, спілкування і діяльність людини. Вона спрямована на знаходження тотожності або схожості різних предметів і явищ. Найчастіше в загадках фігурують тварини, предмети, що оточують дитину, а також явища природи.

За змістом загадки дуже динамічні і змінюються не тільки залежно від регіону, але і від побуту окремого села і навіть сім'ї. Загадки можна визначити як своєрідні тести на кмітливість. Вони сприяють розвитку пам'яті дитини, її образного мислення, швидкості розумових реакцій, адже загадуються вони всім дітям, і кожна дитина окремо прагне першою дати правильну відповідь [29, 232].

Загадка вчить дитину порівнювати ознаки різних предметів, знаходити загальне в них і тим самим формує у неї уміння класифікувати предмети, відкидати їх неістотні ознаки. Іншими словами, за допомогою загадки формуються основи творчого мислення.

Загадка завжди дивовижна. Вона базується на спостережливості дитини. Чим більш спостережлива дитина, тим вона краще орієнтується в секретах загадок, тим швидше створює свої. Мисленнєвий процес якраз і активізується у свідомості дитини, коли вона швидко знаходить схожість між дідом, в сто шуб одягненим, і цибулиною або між дівчиною, що сидить в темниці з косою на вулиці, і морквиною [47, 28].

Загадки супроводжують дитину і в казках, оскільки нема казки, якщо в ній немає таємниці, яка сама в певному значенні є загадкою. Героям казки доводиться відгадувати зазвичай три загадки, щоб зберегти своє життя або здобути який-небудь предмет (голку, меч і т. п.).

У літературі загадка визначається як «хитромудрий поетичний опис якого-небудь предмету або явища, що випробовує кмітливість відгадувача» [55, 4]. Саме у їх своєрідну форму діти нерідко намагаються вкласти свої питання про навколишній світ, явища природи, предмети праці і побуту, із задоволенням самі намагаються відгадувати, якщо їх цьому навчили.

Розгадування загадок – справа не тільки захоплююча, але і достатньо важка. Для дітей світ загадок не так доступний, як, наприклад, казки, пісні або ігри. Тут не можна розраховувати тільки на пам'ять або природну кмітливість. Разом з тим загадки деколи розуміються дорослими як спосіб виявлення розумових здібностей дитини [70, 12]. Відгадав загадку учень, значить, розумний, не відгадав – оцінка інша. При цьому далеко не кожен дорослий швидко і правильно дає відповіді на достатньо прості загадки. Та й в кількісному плані знання останніх дуже обмежені.

Уміння відгадувати загадки не є природженим, даним людині від природи, а припускає певну систему навчання з раннього віку. Навчання слід починати з розвитку спостережливості за тим, що оточує дитину. Так само, як засвоєння казок починається з найпростішої «Ріпки», так і уміння відгадувати загадки починається із спостереження за найпростішими і зрозумілішими для дітей предметами, їх порівняння з іншими предметами за аналогією.

При навчанні умінню розгадувати загадки батькам педагогам необхідно враховувати деякі методичні рекомендації:

загадки, як і казки, ігри, повинні відповідати віку і розвитку дитини, тобто бути доступними для сприйняття.

чим більше знають про предмет або явище природи діти, чим конкретніше і точніше вказані їх ознаки, тим простіше дитині самій знайти відповідь [37, 115].

Тому спершу дітям можна пропонувати загадки, які, крім всього іншого, допомагають дитині текстом відгадки, що римується. Наприклад

На жердині палац,

В палаці – співак,

А звуть його… (Шпак.)

Пізніше ці загадки ускладнюються. Важливо тільки, щоб діти не просто запам'ятовували відповіді на ті або інші загадки, а намагалися самі додавати якісь характерні для того або іншого предмету риси, якості, щоб загадки пробуджували їх уяву [24]. Наприклад

Рук немає, а будувати собі будинок уміє. (Птах.)

Для розвитку спостережливості в учнів початкових класів можна проводити заняття-спостереження.

Тематичні – за основу тут можуть бути взяті пори року, дерева і квіти, небо і вода, тварини і багато що іншого [4, 26]. На подібних заняттях головними питаннями стають: «На що це схоже?», «Що це вам нагадує?» і т. п. Якщо це літо, то, гуляючи галявиною, можна запропонувати дітям порівняти її з чимось. Відповіді з'являться тут же. «На картину», – скаже один; «на хустку» бабусі, – скаже інший», «на наш килим» і т. п. Якщо заняття проходить взимку, то предметом спостереження можуть стати сніг, лід, сніжинки і т. п., порівнювати які можна за кольором, формою і розмірам, навіть на смак і ін.

Діти порівнюють сніг, наприклад, по білизні з папером і цукром; формою – з ковдрою, яка вкриває землю; по вазі – з ватою і пухом і т. п. Тому і загадки повинні бути запропоновані відповідні:

Ковдра біла

Не руками зроблена.

Не ткалася і не кроїлася,

З неба на землю повалилася. (Сніг.)

Наочні бесіди, коли отримані знання допомагають учням «в упізнаванні» даного предмету, тварини, явища природи, в знаходженні правильних відповідей на загадки, в розширенні їх уявлень про природу.

Діти дуже люблять спостерігати за тваринами, гратися з ними. Тому і темою бесід можуть стати кішки, собаки, їжаки. Наприклад, з'ясувавши у школярів, хто бачив їжака живого або на картинці, слід разом з ними пригадати про те, чим він цікавий. Можна розповісти про характерні особливості життя їжаків в лісі, звичках і тій користі, яку вони приносять. Далі можна послухати дітей, які напевно зуміють доповнити вашу розповідь якими-небудь цікавими історіями, про які вони чули або учасниками яких були самі. На завершення бесіди можна запропонувати хлоп'ятам не просто назвати відмінні риси їжачка, але і зробити якісь порівняння. І, напевне, діти тут же почнуть пропонувати різні варіанти: «колючий, як голки», «любить молоко, як кішка», «любить яблука, як я», «вдень спить, а вночі будинок вартує, як собака»… Відповіді можуть бути різними. Саме вони і допоможуть педагогові зрозуміти, якою мірою діти готові до розгадування загадок, чи потрібні якісь додаткові відомості, щоб вони краще справилися з майбутньою роботою.

Довге вухо,

Грудочка пуху.

Стрибає без спочину,

Любить морквину. (Зайчик.)

Можна запропонувати дітям декілька загадок про один предмет (півня, їжака, ромашки) і попросити назвати ту з них, яка сподобалася їм найбільше. Це ще раз примусить їх задуматися і придивитися до загадок.

Природно, що не всі діти зможуть швидко і точно давати відповіді, на, здавалося б, прості загадки. Важливо, щоб розвинені діти йшли далі, пробували складати загадки з батьками, однокласниками, вчителем. Менш сприйнятливим до цього жанру дітям слід надавати допомогу, вдаючись додатково до віршів, спеціальних малюнків і т. п.

Дуже корисні логічні бесіди, коли розмова з дітьми дозволяє звернути їх увагу на певні наслідки тієї або іншої дії, поведінки, спілкування з природою [48, 9–10]. На подібних заняттях учні засвоюють необхідність дотримання тих або інших правил спілкування з природою, а пізніше засвоюють їх як етичні норми. Але в основі цього, як і раніше, «закладені» загадки, які роблять процес їх засвоєння найцікавішим і ускладнюються залежно від успіхів дітей.

Наприклад, своєрідні заборони:

Ах, не чіпай мене!

Обпалю і без вогню! (Кропива.)

Для молодших школярів цілком логічними будуть загадки, в яких доречне запитання «чому?»

Росте вона вниз головою

Не літом росте, а зимою.

Але сонце її припече

Заплаче вона і помре. (Бурулька.)

Як жанр народної творчості, загадка сприяє збереженню народних традицій, святково-ігрової культури. Вона дозволяє і сьогодні оцінити колорит і гумор народної мови [59]. І хоча сьогодні разом з народними ми маємо багато авторських, тобто літературних загадок, але вони жодною мірою не зменшують значення перших, – а лише продовжують багато в чому народні традиції.

Також велике значення у розвитку мислення учнів при використанні загадок мають повчальні бесіди, на яких діти отримують знання про типи загадок, опановують основними уміннями їх складання і повинні бути ознайомлені з наступними моментами:

– за основу загадки може бути узятий будь-який предмет. Досить пригадати, що народні загадки складалися і про народження, і про смерть, про сокиру і чобіт, батьків і дітей, про природу і тварин. Тепер же, з появою нових предметів (радіо, пилосос, телевізор, метро і т. п.), з'явилися і нові загадки. Наприклад, «Пилу нема – я мовчу, а з'явиться – забурчу і проковтну»;

– опис вибраного предмету повинен бути коротким за формою і складатися з однієї-двох пропозицій, в яких подані характерні риси: «Взимку і літом одного кольору» (Ялинка), «Червона дівчина сидить в темниці, а коса на вулиці» (Морква) і т. п.;

– у самому описі предмету може бути поміщене питання загадки: «Кого один раз в році наряджають?» (Ялинку);

– у загадку може бути включена не одна, а декілька характерних ознак: «Червона, соковита, запашна, росте низько, до землі близько» (Суниця);

– загадка може будуватися на зіставленнях: «Білий, та не цукор, ніг немає, та йде» (Сніг), «Чорний, а не ворон, рогатий, а не бик, з крилами, а не птах» (Жук) [4, 27–28].

Але опис предмету повинен містити в собі і певну трудність для розгадки. Важливо пам'ятати, що в складанні загадок можуть брати участь не окремі (творчі) діти, а весь клас, що робить сам процес складання найбільш привабливим і цікавим, а результат загальним.

Складання загадок може супроводжуватися малюванням вибраного предмету, тобто намальований предмет береться за основу загадки [36].

Значну допомогу в цьому процесі можуть надати батьки, якщо їх ознайомити з методичними рекомендаціями. Тоді удома у дітей з'являється ще одна можливість поуправлятися в розгадуванні і складанні загадок. Але необхідно, щоб батьки не дуже захоплювалися, не забігали вперед, «натренувавши» своїх дітей. Вони повинні допомагати дитині в закріпленні того матеріалу, який вона засвоїла на уроках в школі. Не можна підштовхувати школярів до простого заучування загадок в гонитві за «завоюванням» перших або призових місць.

Загадка містить у собі великі можливості для розвитку кмітливості, уваги і уяви, асоціативного мислення дітей, формування в них умінь виділяти і уподібнювати істотні ознаки об'єктів. Використання загадок на уроці посилює його емоційну насиченість, активність учнів, їх зацікавленість до навколишнього [52, 8]. Цьому значною мірою сприяє предметність, яскравість і конкретність факту чи образу, що лежать в основі загадки і відповідають психологічним особливостям сприймання дитиною всього, що оточує її.

Загадки можна використовувати з метою постановки проблеми, здобування нових знань, закріплення вивченого матеріалу.

Зміст загадок різноманітний. Нашу увагу привертають ті, у яких виявилися спостереження людини над рослинами, тваринами, змінами в природі протягом року, прагнення відобразити різні пори року та характерні для кожної з них явища природи.

Приклади загадок.

Постійного місця не має,

День і ніч бродить,

Весь світ обходить. (Сонце).

Гарне, добре, на всіх людей дивиться, а людям на себе дивитися не дозволяє. (Сонце).

Він і гріє, і пече,

І, як зайчик, грається,

Схочеш взять його – втече

І мерщій сховається. (Сонячний промінь).

Чорна корова всіх людей поборола, а білий віл всіх людей підвів. (Ніч і день).

Голубий шатер увесь світ накрив. (Небо).

Бачиш край, а не дійдеш. (Горизонт).

Без сокири, без долота, а мости будує. (Мороз).

Без рук, без олівця малює без кінця. (Мороз).

Білим килимом все поле вкрило. (Сніг).

Чимало розповідається в загадках про диких і свійських тварин. Наприклад: маленьке, сіреньке, а хвостик, як шило. (Миша). Сіреньке, маленьке, хоч якого кота з місця стягне. (Миша). Маленький, сіренький по гаях літає, уночі співає. (Соловейко); Котиться клубочок зовсім без ниточок. Замість ниточок – триста голочок. (Їжак). Хто на собі ліс носить? (Олень).

В окремих загадках звертається увага дітей на повадки тварин, середовище, у якому вони живуть, пристосованість до умов навколишнього середовища, спосіб харчування, користь, яку вони приносять людям.

Хто хвіст залишає, а від ворога втікає? (Ящірка).

Вірно людям я служу, їм дерева стережу.

Дзьоб міцний і гострий маю, шкідників ним здобуваю. (Дятел).

Хто мене вб'є, свою кров проллє. (Комар).

Хто все йде, а все в хаті сидить? (Слимак).

Є крила, а не літає, без ніг – а не доженеш. (Риба).

У

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: