Сімейне виховання (освітній тренінг для батьків)
Після підготовки (15 хв.) учасники програють ситуації по черзі. Далі тренер проводить обговорення у загальному колі.
Запитання для коментування :
Як почувалася дитина, коли бачила таку реакцію батьків?
Чи легко було батькам застосовувати алгоритм емпатійного реагування?
Чому важливіше говорити дитині про ті почуття, які вона зараз переживає, ніж їх придушувати?
ІV СЕСІЯ
Вправа на активізацію „Коли я...”
Мета: визначити різні емоційні стани людини, сприяти створенню позитивного психологічного мікроклімату в групі, активізувати увагу учасників.
Час: 10 хв.
Ресурси: м’яч.
Хід проведення
І етап. Учасники стають у коло. По черзі називають будь-яку емоцію, почуття (напр. роздратування, радість, хвилювання, страх, відчай, щастя, агресія, здивування і т.д.).
ІІ етап. Ведучий промовляє слова: „Коли я ...(називає будь-яку ситуацію), то відчуваю...” і кидає м’яч комусь із учасників. Той учасник, який піймав м’яч, називає свою емоцію. Таким чином, виходить завершене речення. (Наприклад: „Коли я зранку прокидаюся, то відчуваю... радість”.
Групова дискусія „Емоції дитини”
Мета: сприяти усвідомленню і розумінню складного емоційного світу дитини та недоцільності оцінювального ставлення до різних дитячих емоційних реакцій.
Час: 20 хв.
Ресурси: картки з позначеннями назв різних емоцій.
Хід проведення
I етап. Тренер пропонує учасникам подумати і дати відповідь на запитання:
Чи є хороші і погані почуття?
Після того як учасники висловляться, тренер підсумовує відповіді і пропонує розглянути картки трьох кольорів (рожевого, жовтого та зеленого), на яких записані різні емоції (див. Додаток 22). Далі звертається до слухачів з проханням розділити картки із записаними на них емоціями на дві купки:
на одну – картки з “хорошими” емоціями,
а на другу – з “поганими”.
Слухачі, зазвичай, активно дискутують, проте розділяють усі картки приблизно на дві однакові купки.
II етап. Ведучий, підсумовуючи, відзначає неоднозначність і відносність поділу усіх емоцій і почуттів на “хороші” та “погані”.
Насправді, ми дуже часто керуємося стереотипними настановами щодо тих чи інших емоцій, які переживають наші діти. Нам хочеться, щоб наші діти переживали “позитивні” емоції і не проявляли “негативних”.
Проте емоції лише вказують на те, що у даний час важливо для дитини, які потреби у неї задоволені, а які потребують цього. Це своєрідні сигнали для нас про те, що відбувається у внутрішньому світі дитини. Усі емоційні переживання – це природні реакції на різні життєві ситуації, які значущі для неї. Тому усі почуття дитини можна схвалити. Проте схвалення почуттів не означає схвалення поведінки! Усі почуття можна схвалити, але поведінку треба формувати або модифікувати.
III етап. Далі тренер звертає увагу учасників на колір карток, на яких написані емоції і пропонує відповісти на запитання:
Як Ви думаєте, чому саме ці емоції написані на картках рожевого кольору?
Як Ви думаєте, чому саме ці емоції написані на жовтого кольору?
Як Ви думаєте, чому саме ці емоції написані на картках зеленого кольору?
Узагальнюючи відповіді, тренер звертає увагу на те, що емоційна сфера дитини розвивається і ускладнюється, починаючи від народження. З деякими емоційними реакціями дитина народжується (емоції, які записані на картках рожевого кольору), у ранньому онтогенезі формуються складніші емоційні переживання (емоції, які записані на картках жовтого кольору), пізніше, з досягненням зрілого віку – вищі почуття (моральні, інтелек-туальні, естетичні, патріотичні тощо) (емоції, які записані на картках зеленого кольору).
Запитання для коментування:
Які думки, коментарі хотіли б Ви висловити з приводу даної інформації?
Насамкінець, тренер підсумовує сказане, використовуючи інформацію з Додатку 23.
Психогімнастична вправа „Як зняти стрес”
Мета: допомогти учасникам у пошуку різних методів психологічного розвантаження.
Час: 30 хв.
Ресурси: надувні кульки.
Хід проведення
Тренер кожному учаснику роздає по одній надувній кульці.
Пропонує пригадати ті ситуації у стосунках з дитиною, які викликають в них роздратування, гнів, розпач, незадоволення, безсилля. У колі кожен учасник по черзі називає ситуацію, після чого один раз надуває свою кульку.
Учасники, які у стосунках зі своєю дитиною відчувають такі ж труднощі, надувають свою кульку.
Коли всі учасники проговорять ситуації, тренер просить всіх звернути увагу на свою кульку і порівняти її зі стресом, який виникає через накопичення різних негативних емоцій.
Які саме методи психологічного розвантаження Ви застосовуєте, щоб зняти напругу, що могли б запропонувати.
Тренер пропонує кожному з учасників назвати свій метод, здуваючи кульку. Якщо інші учасники також використовують цей метод, або могли б його використовувати в майбутньому, також поступово здувають свою кульку.
Тренер узагальнює почуту інформацію і пропонує як один із методів зняття емоційної напруги та розслаблення, - читання з дітьми медитаційних казок.
Вправа на релаксацію „Добра тварина”
Мета: сприяти створенню позитивної психологічної атмосфери в групі, розвивати вміння розслаблятися.
Час: 10 хв.
Хід проведення
Учасники встають в коло і беруться за руки. Ведучий тихим голосом говорить: „Ми – одна велика добра тварина. Давайте послухаємо, як вона дихає. А тепер подихаємо разом”. Вдих – всі роблять крок вперед, видих – всі роблять крок назад. Вдих – всі роблять два кроки вперед, видих – всі роблять два кроки назад.
„Тварина не тільки так дихає, так само чітко та рівномірно б’ється її велике добре серце.” Стук – крок вперед, стук – крок назад і т. д. „Ми забираємо із собою дихання і стук серця цієї тварини”.
Рефлексія дня „SMS- повідомлення.”
Мета: підвести підсумки дня
Час: 10 хв.
Хід проведення
Тренер пропонує кожному з учасників написати стисле SMS-повідомлення для значущої людини про те, що було найважливішим у сьогоднішньому дні. Далі учасники по черзі зачитують свої повідомлення.
Після цього тренер дякує групі за спільну роботу і пропонує виконати вдома домашнє завдання, а саме скласти „Словничок емоцій” (пригадати якомога більше назв різних емоцій та почуттів).
ДЕНЬ 3
І СЕСІЯ
Модуль VIII. Діалогічна взаємодія в сімейних конфліктах
Рефлексія попереднього дня „Зворотній кадр”
Мета: налаштувати учасників на роботу, з’ясувати особливості сприймання і засвоєння матеріалу попереднього дня.
Час: 15 хв.
Ресурси: аркуш ватману, маркери
Хід проведення
Учасники за допомогою мозкового штурму пригадують вправи вчорашнього дня у зворотному напрямку, тобто від останньої до першої. Тренер записує назви цих вправ на аркуші Фліпчарту, починаючи знизу.
Запитання для обговорення:
З якою метою ми проводили рефлексію вчорашнього дня?
Чому ми розпочали роботу з пригадування того, що відбувалося вчора?
Робота у малих групах „Правила в моїй сім’ї”
Мета: виявити правила, які існують у сім’ї, і сприяти усвідомленню їх значення для створення позитивної сімейної атмосфери.
Час: 20 хв.
Ресурси: аркуш ватману, маркери
Хід проведення
Тренер просить учасників дати відповіді на такі запитання:
Що таке правила? Наведіть приклади правил.
Для чого в нашому житті існують правила?
Чи існують правила у Вашій родині? Які саме? Назвіть їх.
Далі тренер об’єднує учасників у пари та просить протягом 5 хвилин розповісти один одному про правила, які існують в їхніх родинах. Після цього один з учасників пари, підсумовуючи сказане, повідомляє це в загальному колі, а тренер записує на аркуші правила, які існують у сім’ї.
Запитання для обговорення:
Які правила ви б хотіли додати?
Що дає нам виконання даної вправи?
Міні-лекція „Етапи діалогічної взаємодії у вирішенні конфліктних ситуацій”
Мета: ознайомити учасників з підходом „Шість кроків методу без поразок” (З.Шпєвак) [21] та узагальнити знання, одержані впродовж тренінгу щодо особливостей побудови конструктивної діалогічної взаємодії.
Час: 20 хв.
Ресурси: проектор та плівки з опорним конспектом лекції (див. Додаток 24).
Запитання для обговорення:
Які думки, коментарі, можливо, заперечення Ви хотіли б висловити?
Вправа на активізацію „1-2-3-4-5”
Мета: сприяти зняттю емоційної напруги та створенню сприятливих умов для подальшої роботи в групі.
Час: 5 хв.
Хід проведення
Тренер говорить умови гри: „Коли я буду називати певні цифри, вам потрібно буде виконувати відповідні їм дії:
„один” – плеснути в долоні перед собою,
„два” – плеснути в долоні за спиною,
„три” – плеснути в долоні над головою,
„чотири” – плеснути долонею правої руки в долоню сусіда праворуч, лівої – в долоню сусіда ліворуч,
„п’ять” – плеснути в долоні сусідів так, щоб права рука опинилася зверху на руці сусіда, а ліва рука опинилася знизу.”
На етапі тренування, тренер називає цифри, не поспішаючи і виправляючи помилки учасників. Далі – називає цифри швидко. Хто помилився – виходить з гри.
Рольова гра „Вирішення сімейної проблеми”
Мета: відпрацювати вміння конструктивної діалогічної взаємодії.
Час: 30 хв.
Хід проведення
До уваги тренера!
Дана вправа виконується за методом „Акваріум”, коли в центрі групового кола створюється мале коло учасників рольової гри. Таким чином, усі інші учасники мають змогу спостерігати за подіями, що відбуваються в колі. Аналізувати дану конфліктну ситуацію та її вирішення слід за допомогою прийому „Шість кроків методу без поразок”.
Етап І. За бажанням 5 учасників сідають у „внутрішньому колі”. Їм пропонується розіграти будь-яку проблемну сімейну ситуацію та спроби вирішення цієї ситуації за допомогою підходу „Шість кроків методу без поразок”, повністю повторюючи всі його етапи. Всі задіяні учасники придумують проблемну сімейну ситуацію та розподіляють між собою ролі (7 хв.).
Етап ІІ. Учасники у „внутрішньому колі” розігрують проблемну ситуацію. Після цього як учасники-глядачі, так і учасники-актори аналізують, фіксуючи правильні та хибні стратегії у вирішенні проблемної ситуації.
Запитання для обговорення:
- до всіх учасників:
Чи вдалося учасникам, використовуючи підхід „Шість кроків методу без поразок”, вирішити дану проблемну ситуацію?
- до учасників в малому колі:
З якими труднощами ви зустрічалися виконуючи власну роль?
- до учасників, що виконували роль дітей:
Чи почувалися ви залученими до спільного вирішення сімейної проблеми?
ІІ СЕСІЯ
Модуль IX. Підсумки.
Психогімнастична вправа на активізацію „Зміна місця”
Мета: підвищити психоемоційний тонус учасників освітньої програми, сприяти усвідомленню власної батьківської ролі щодо дитини.
Час: 10 хв.
Хід проведення
Зі словами: „Поміняйтесь місцями ті, хто...”, ведучий починає вправу. Учасники, що мають названу ознаку, міняються місцями. Той, хто не встигне зайняти вільне місце, стає ведучим.
Інструкція може змінюватися:
„Поміняйтеся місцями ті, хто в дитинстві...”
„Поміняйтеся місцями ті, хто, спілкуючись зі своєю дитиною...”
„Поміняйтеся місцями ті, хто вважає своєю сильною батьківською рисою...”
„Поміняйтеся місцями ті, хто хотів би розвинути в собі таку якість як ”
Творче завдання „Коло часу”
Мета: сприяти усвідомленню батьками необхідності спільного проведення часу з дітьми.
Час: 20 хв.
Ресурси: аркуші білого кольору А-4(за кількістю учасників), на яких намальоване коло.
Хід проведення
Тренер пропонує учасникам поділити намальоване на аркуші паперу коло (24 години) у відповідності до власного типового режиму дня, розподілу усіх цих годин на виконання будь-якої діяльності - роботи, відпочинку, спілкування тощо. Аналізуючи своє коло, кожен учасник відзначає ті години, які він проводить зі своєю дитиною: грається, допомагає у вивченні уроків, розмовляє, гуляє. Потрібно цей час позначити особливим кольором на діаграмі.
Запитання для обговорення:
Чи допоміг даний аналіз діаграми краще усвідомити, скільки часу насправді Ви проводите з дитиною?
Як багато часу Ви приділяєте собі?
Проаналізуйте, як можна за рахунок інших справ збільшити час для себе та для своєї дитини?
Робота у малих групах „Особливий час”
Мета: сприяти генеруванню ідей щодо різних форм проведення спільного часу батьків і дітей, а також розумінню учасниками враховувати вікові особливості дитини при проведенні з нею спільного часу.
Час: 30 хв.
Ресурси: аркуші А-3, кольорові маркери.
Хід проведення
Тренер об’єднує учасників у групи за назвами іграшок „лялька”, „дзиґа”, „м’яч”, „машинка”. Учасники, отримавши картки з назвами іграшок, повинні тільки за допомогою жестів показати їх, таким чином, об’єднавшись у групи.
Тренер дає завдання кожній групі написати якомога більше варіантів проведення спільного часу з дітьми різного віку(20 хв):
І група – від народження до 3 років;
ІІ група – 4 - 6 років;
ІІІ група – 7- 10 років;
ІV група – 11 - 15 років.
Один з учасників презентує напрацювання групи (10 хв.).
Тренер підсумовує думки і судження учасників.
Творче завдання „Вірш про себе”
Мета: розвивати позитивне ставлення до себе, почуття власної гідності.
Час: 20 хв.
Ресурси: бланки з незакінченими реченнями (див. Додаток 25).
Хід проведення
Тренер роздає кожному учаснику бланк із незакінченими реченнями (див. Додаток 25) і просить написати „Вірш про себе”, продовжуючи перші його рядки.
По завершенні роботи учасники за бажанням читають свої вірші та обмінюються враженнями щодо почуттів, думок стосовно виконання даного завдання.
Історія для натхнення
Мета: показати важливість батьківського часу для дитини та сприяти усвідомленню ролі батьківства на ціннісно-емоційному рівні.
Час: 10 хв.
Хід проведення
Тренер розповідає історію для натхнення: „Якось один чоловік повернувся пізно додому з роботи, як завжди втомлений і знервований та побачив, що на порозі його чекає п’ятирічний син.
Тату, можна в тебе щось спитати?
Звичайно, що сталося?
Тату, а яка в тебе зарплатня?
Це не твоя справа! - обурився батько. - І навіщо це тобі?
Будь ласка, ну скажи, скільки ти отримуєш за годину?
Ну, взагалі, 500. А що?
Тату, - син подивився на нього знизу вверх дуже серйозними очима. - Тату, ти можеш мені позичити 300?
Ти запитував лише для того, щоб я дав тобі грошей на якусь дурну іграшку? – закричав той. - Негайно йди до себе в кімнату і лягай спати! Не можна ж бути таким егоїстом! Я працюю цілий день, страшенно втомлююсь, а ти себе так поводиш.
Малюк тихо пішов до себе в кімнату і закрив за собою двері. А його батько продовжував стояти на порозі та обурюватися проханням сина: „Та як він сміє питати мене про зарплатню, щоб потім попросити грошей?”
Згодом він заспокоївся і почав роздумувати: „Може йому й дійсно щось дуже важливе потрібно купити. Та грець з ними, з тими трьома сотнями, адже він у мене ще ні разу не просив грошей”.
Коли батько зайшов у дитячу кімнату, його син уже був у ліжку.
Ти не спиш, синку, - запитав батько.
Ні, тату, - відповів хлопчик.
Я, здається, тобі дуже грубо відповів, у мене був важкий день, просто зірвався. Пробач мені. Ось тримай гроші, які ти просив.
Хлопчик сів на ліжку та посміхнувся.
Ой, тату, дякую! – радісно вигукнув він. Потім хлопчик заліз під подушку і дістав декілька зім’ятих банкнот. Його батько, побачивши, що в дитини вже є гроші, знову обурився. А малюк склав всі гроші разом, ретельно перерахував купюри і подивився на батька.
Навіщо ти в мене просив грошей, якщо вони в тебе вже є? – пробурмотів той.
Тому що в мене було недостатньо. Але тепер мені як раз вистачить, - відповів хлопчик. – Тату, тут рівно 500. Можна я куплю годину твого часу? Будь ласка, прийди завтра з роботи раніше. Я хочу, щоб ти повечеряв разом з нами”.
Підведення підсумків. Вручення сертифікатів.
Мета: підвести підсумки освітньої програми.
Час: 30 хв.
Ресурси: сертифікати про участь у тренінгу, підсумкові анкети (див. Додаток 26).
Хід проведення
Тренер пропонує усім учасникам висловитися, окремо зупинившись на тих моментах освітньої програми, які справили особливе враження і які спонукають до практичних дій. Особливо важливо звернути увагу на тих конкретних кроках, які планує кожен зробити у відповідності до набутих знань, умінь і навичок.
Після цього учасники заповнюють підсумкові анкети, а потім тренери урочисто вручають їм сертифікати.
Додаток 1
АНКЕТА УЧАСНИКА ТРЕНІНГУ
|
Прізвище, ім’я, по батькові |
|
| Дата народження | |
| Повна домашня адреса | |
| Контактні телефони |
Робочий 8(___) Домашній 8(___) Мобільний 8(___) |
| Повна назва організації, яку Ви представляєте, Ваша посада | |
| З якими цільовими групами Ви переважно працюєте? | |
| Ваша базова освіта | |
| На яких семінарах, курсах, тренінгах, в яких Ви брали участь, розглядалися питання батьківства? |
Додаток 2
БЛАНК ДО ВПРАВИ НА ЗНАЙОМСТВО „ІНТЕРВ’Ю”
Інтерв’ю
__________________________
Ім’я
__________________________
____________________________________________
Відомості про сім’ю
_______________________________________________________
Три речі, які Ви найбільше любите в житті
______________________________________________________
Життєве кредо
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Найцікавіший спогад з дитинства
Додаток 3
МІНІ-ЛЕКЦІЯ „ТРИ ШЛЯХИ У ВИХОВАННІ”[21]
Батьки у всьому світі, виховуючи своїх дітей, можуть іти одним з трьох шляхів: влади, поступливості або діалогу. Ось коротка характеристика цих шляхів.
ВЛАДА
Цей шлях опирається на переконання дорослого, що батьки завжди краще знають і мають рацію, демонструють дитині, хто головний. Дитина повинна підкорятися їхній волі, найкраще без дискусії. Батьки найчастіше виступають у ролі контролера, екзекутора, судді, володаря, поліцейського, а іноді й ката. Такий образ батьків викликає у дитини почуття страху, злості, гніву, жалю, несправедливості, кривди, приниження, сорому. У дитини з’являється переконання, що батьки її не розуміють, можливо, не люблять.
У поведінці дитини може з’явитися опір, брехня, покора, агресія, ворожість, бунт або лицемірство. Дитина може думати: „ніхто не прислухається до моєї думки, а, значить, мої думки дурні та нічого не варті. Я ні на що не здатна, якщо мене треба постійно контролювати, слідкувати за мною, перевіряти. Тільки батьки знають, що добре для мене”
Можливі наслідки для дитини – відсутність бажання змінюватися, залежність від думки та оцінок інших, нездатність творчо мислити, самостійно вирішувати проблеми, занижена самооцінка, відсутність віри у власні можливості. Можливі наслідки для батьків – почуття безсилля, нездатності вплинути на ситуацію, що посилюють незадоволення дитиною та собою як батьками. Наслідки для родини – холодність, неприязнь, емоційна відчуженість, ворожість, конфлікти. Родина перетворюється на поле битви.
ПОСТУПЛИВІСТЬ
На цьому шляху батьки заради „святого спокою” поступаються дитині, хоча це суперечить їхнім відчуттям і потребам. Вони підкоряються волі дитини, щоб уникнути конфронтації. Постать батьків поступлива, але наелектризована злістю, роздратуванням щодо „самолюбивої, сповненої бажань і претензій” дитини.
Дитина почувається у виграші - „Я перемогла”. Це породжує змішані почуття: тріумф, почуття провини, невпевненість, викликані відсутністю опору з боку дорослого. Вона може думати: „Всі повинні мені підкорятися”, „Найважливіші мої почуття і потреби”, „Батьки все зроблять заради мене, варто тільки бути впертою”. Свою волю дитина диктує за допомогою крику, плачу, шантажу, тиску. Можливі наслідки для дитини – відсутність почуття безпеки через своєрідну зміну ролей – батьки виявляються „слабкими”, а дитина „сильною”. У дитини може розвинутися імпульсивний спосіб реагування, егоїзм, нездатність підпорядковуватися авторитетові, суспільним та етичним нормам, а також працювати в колективі (виникають проблеми в школі, з ровесниками).Можливі наслідки для батьків – неприязнь до дитини, безсилля, незадоволення собою як батьками, незадоволення з приводу постійних поступок дитині всупереч своїм потребам та почуттям. Наслідки для родини – відчуженість, холодність, неприязнь (батьки не можуть витримувати поведінку своєї дитини, їм не подобається бути з нею).
ДІАЛОГ
На шляху діалогу батьки передають дитині важливі для них цінності, враховуючи почуття та потреби дитини, а в ситуації конфлікту шукають спільне рішення, яке б задовольняло всіх зацікавлених. Батьки поважають почуття, потреби та думки дитини. Допомагають дитині розкривати свої можливості, сприяють ставленню її адекватної самооцінки. Також батьки поважають свої потреби та почуття, можуть твердо сказати „ні”, коли ситуація вимагає цього. Тому дитина може бути задоволена сама собою, відчувати повагу до власної думки та думки батьків (вчителів, інших людей), мати високе почуття власної вартості та відповідальності за свої вчинки. Дитина може думати: „Я можу сама приймати рішення, я можу бути відповідальною, я здатна багато на що і хочу спробувати свої сили, а якщо в мене не вийде, - спробую ще раз”.
Можливі наслідки для дитини – бажання співпрацювати з батьками, їй подобається бути з ними. У дитини розвивається впевненість у собі, повага до потреб і почуттів інших.Можливі наслідки для батьків – задоволення собою як батьками, почуття близькості, радість від перебування разом з дитиною, приязні стосунки з нею. Можливість виразити своє незадоволення (гнів, розчарування, злість), не ображаючи дитину.Наслідки для родини – менше конфліктів, бо вони вирішуються вчасно і за допомогою діалогу. Дитина вчиться самостійності та відповідальності. Розвивається конструктивні діалогічні стосунки між батьками та дітьми, формуються міцні емоційні зв’язки та вміння виявляти взаємну турботу та повагу.
Додаток 4
ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ
|
Віковий період |
Соціальна ситуація розвитку |
Провідна діяльність |
Основні новоутворення |
|
|
Центральне новоутворення |
Інші важливі новоутворення |
|||
|
Період новонародження (до 2 міс.) |
Повна біологічна залежність від матері | - | - | Комплекс пожвавлення |
|
Період немовлят (до 1 року) |
Спільне життя дитини з ма-тір’ю (ситуа-ція „Ми”) |
Безпосередньо емоційне спіл-кування з матір’ю |
Потреба у спілкуванні з дорослим |
Розвиток сенсорно-перцептивної сфери різних модальностей Психомоторний роз-виток. Почуття емо-ційної безпеки Емо-ційна прив’язаність до близького дорослого |
| Раннє ди-тинство (1-3 роки) | Пізнання сві-ту оточуючих речей, спільна діяльність з дорослим. | Предметно-маніпулятивна діяльність | Усвідомлення самого себе як суб’єкта дій (“Я сам “) |
Активний мовленнє-вий розвиток.Наочно-дійове мислення.Піз-навальна активність |
|
Дошкіль не дити-нство (3-6 років) |
Пізнання світу людських стосунків та їх імітація | Сюжетно-рольова гра | Підпорядкування мотивів |
Наочно-образне мис-лення.Творча уява Етичні інстанції (що добре, а що погано) Децентрація мотивів Потреба у соціально-значущій діяльності |
|
Молод ший шкі-льний вік (6-11р.) |
Соціальний статус школяра (ситуація навчання) | Учбова діяльність | Уміння вчитися | Словесно-логічне мислення( з опорою на наочність).Довільні пізнавальні процеси Довільна увага.Дові-льна поведінка Адек-ватна самооцінка Рефлексія |
| Підлітковий вік (11-15 років) | Емансипація від дорослих та групування | Інтимно-осо-бистісне спілкування з однолітками | Почуття дорос-лості (молод-ший підлітковий вік).„Я-концеп-ція” (старший підлітковий вік) | Теоретичне рефлекс-сивне мислення.Осо-бистісна рефлексіяГі-пертрофована потреба в спілкуванні з ровес-никами. Потреби у соціальному визнан-ні,самоствердженні |
| Старший шкільний вік (16-17 років) | Первинний вибір життєвого шляху | Учбово-професійна діяльність | Самовизначення |
Диференціація здіб-ностей. Орієнтація на майбутнє Світогляд Моральна стійкість |
Додаток 5
Тренувальна ВПРАВА „ЯК звертатися до ДИТИНи”[21]
А Говорите з жахом: „Залиш! Не чіпай цей молоток! Це чоловіча справа!
В Говорите спокійно та доброзичливо: „О! Я бачу, ти хочеш забити цей цвях. Подивись, молоток треба тримати так, а цвях отак...”
А Дитина хоче допомогти Вам скласти пазли. Ви сердитеся, відкидаєте її руки і кажете: „Залиш! Ти їх зіпсуєш! Якщо ти знищиш пазли, я буду змушена за них заплатити!!! Іди робити уроки!”
В Візьміть дитину за руку і скажіть рішучим тоном: „Мені важливо, щоб ти ретельно намилила руки, помила і витерла їх насухо! Потім прийдеш і ми разом складемо пазли. Руки повинні бути чистими, бо ми маємо віддати пазли в ідеальному стані.”
А Говорите зі стурбованістю у голосі: „Почни, нарешті, вчити цей вірш. Ти ж знаєш, що ти слабша учениця і потребуєш більше часу на навчання!”
В Скажіть з радістю у голосі: А пам’ятаєш, як у минулому році ти боялася того довгого вірша Тараса Шевченка, але ж вивчила на таку гарну оцінку! Мужності! Вивчиш і зараз!”
А Кричите: „Перестань його бити! Ти поводишся, як бандит! Що з тебе виросте!”
В Зловіть дитину за руку і скажіть рішучим тоном: „Мені не подобається, що ти його б’єш! Битися не можна! Скажи брату словами, чого ти хочеш. Я вірю, що ти зможеш захистити себе у гідний спосіб!”
А Говорите жалісливим тоном: „Синочку, чому ти такий лінивий! Ти ж такий здібний. Якби ти не був таким лінивим, то міг би добре вчитися. Я справді не знаю, в кого ти такий вдався!”
В Говорите рішуче, але доброзичливим і діловим тоном: „Синочку, ти досить розумний та здібний для того, щоб осягнути це! Я чекаю рішучих змін у школі”.
А Говорите незадоволено та з гнівом до дитини, яка не хоче виступати на публіці: „Перестань боятися! Тут нічого боятися та соромитися! Ти вже велика, а поводишся, як мала дитина! Ну давай! Не бійся!”
В Говорите спокійним голосом із розумінням: „Ти боїшся...? Ти напевно трохи засоромилась...? Розповідати вірш на публіці – це дуже складна справа навіть для справжніх акторів... Це називається хвилюванням. Але, напевно, ти скоро переможеш цей страх! Ти переконаєшся...”
Додаток 6
МОЗАЇКА [4]
УРОК 1
Безумовно приймати дитину – значить любити її не за те, що вона красива, розумна, здібна, відмінниця, помічниця, а просто так, за те, що вона є! Нерідко можна чути від батьків таке звернення до сина чи доньки: „Якщо ти будеш хорошим хлопчиком (дівчинкою), то я буду тебе любити”. Чи: „Не чекай від мене доброго, поки ти не перестанеш...(лінуватися, битися, сваритися), не почнеш...(добре вчитися, допомагати по дому, слухатися)”. Прислухаємося: в цих фразах дитині прямо повідомляють, що її приймають умовно, що її люблять (чи будуть любити), „тільки якщо”. Умовне, оціню-вальне ставлення до людини взагалі характерне для нашої культури. Таке ставлення входить і у свідомість дітей.
Причина широко розповсюдженого оцінювального ставлення до дітей криється в твердій вірі, що нагороди і покарання – головні виховні засоби. Похвалиш дитину – у вона укріпиться в добрі, покараєш – і зло відступить. Але ось біда: вони не завжди безвідмовні, ці засоби. Хто не знає і таку закономірність: чим більше дитину сварять, тим гіршою вона стає. Чому ж так відбувається? А тому, що виховання дитини – це зовсім не дресирування. Батьки існують не для того, щоб виробляти в дітей умовні рефлекси.
Психологами доведено, що потреба в любові, в належності, тобто потрібності іншому, - одна з фундаментальних людських потреб. Її задоволення – необхідна умова нормального розвитку дитини. Ця потреба задовольняється, коли ви повідомляєте дитині, що вона вам дорога, потрібна, важлива, що вона просто хороша. Такі повідомлення проявляються у привітних поглядах, лагідних дотиках, прямих словах: „Як добре, що ти в нас народився”, „Я рада тебе бачити”, „Ти мені подобаєшся”, „Я люблю, коли ти вдома”, „Мені добре, коли ми разом...”.
Відомий сімейний терапевт Вірджинія Сатір рекомендувала обнімати дитину декілька разів на день, говорячи, що чотири обійми абсолютно необхідні кожному просто для виживання, а для хорошого самопочуття потрібно не менше восьми обіймів у день! І, між іншим, не тільки дитині, але і дорослому.
Звичайно, дитині такі знаки безумовного прийняття особливо потрібні, як їжа для підростаючого організму. Вони її живлять емоційно, допомагаючи психологічно розвиватися. Якщо ж вона не отримує таких знаків, то з’являються емоційні проблеми, відхилення в поведінці, або й нервово-психічні захворювання.
Чим частіше батьки роздратовуються на дитину, критикують її, тим скоріше вона приходить до узагальнення „Мене не люблять”. Доведення батьків типу: „Я ж про тебе турбуюся” чи „Заради твоєї ж користі” діти не чують. Точніше, вони можуть почути слова, але не їх зміст. В них своя, емоційна бухгалтерія. Інтонація важливіша за слова, і якщо вона різка, сердита,