Xreferat.com » Рефераты по педагогике » Шляхи удосконалення сучасного уроку

Шляхи удосконалення сучасного уроку

теоретичними знаннями і методами пізнавальної діяльності по вузловим питанням програми, що мають вирішальне значення для оволодіння предметом в цілому, і перевірки та оцінки знань, умінь і навичок учнів за всім програмним матеріалом, що вивчається на протязі довгих періодів - чверті, півріччя і за весь рік навчання.

Психологічно такі уроки стимулюють учнів до систематичного повторення більших розділів, великих блоків навчального матеріалу, дозволяє їм усвідомлювати його системний характер, розкривати способи вирішення типових задач і поступово оволодівати досвідом їх переносу в нестандартні ситуації при вирішенні виникаючих перед ними нових незвичайних задач.

Специфікою уроків узагальнення та систематизації знань являється те, що учитель кожного разу при проведенні уроку заздалегідь визначає питання-проблеми для повторення, заздалегідь вказує джерела, якими необхідно користуватися учням, при необхідності проводить оглядові лекції, дає учням завдання для їх колективно-групового виконання поза уроком, проводить як групові, так і індивідуальні консультації, співбесіди по ходу підготовки учнів до уроку, дає рекомендації для самостійної роботи. В старших класах найбільш розповсюдженим видом уроків узагальнення і систематизації являються уроки, на яких проводяться проблемні дискусії, або уроки - семінари, на яких поглиблюється або систематизується певний зміст вивченого розділу програми або програмного матеріалу в цілому, а також уроки, на яких учні цілеспрямовано (окремо або групами) вирішують творчі завдання теоретичного або практичного характеру.

Структура уроку узагальнення і систематизації нових знань:

Організація класу.

Привітання.

Перевірка готовності робочих місць.

Підсумок фенологічних спостережень.

Оголошення теми та завдань уроку, мотивація навчальної діяльності учнів.

Повторення й узагальнення окремих фактів, явищ та процесів, групування їх.

Узагальнення уявлень, понять, приведення їх у систему.

Підсумки уроку.

Домашнє завдання.

4. Уроки перевірки знань.

На уроках перевірки знань здійснюється поточна або підсумкова перевірка вивченого (самостійна робота, тести). Уроки контролю і корекції знань, умінь і навичок призначені для оцінки результатів навчання, рівня засвоєння учнями теоретичного матеріалу, системи наукових понять, сформованості умінь і навичок, досвіду навчально-пізнавальної діяльності школярів.

Видами уроку контролю та корекції можуть бути: усне опитування (фронтальне, індивідуальне, групове); письмове опитування,; залік, залікова практична (лабораторна) робота; контрольна самостійна робота; екзамени та ін. Всі ці та інші види уроків проводяться після вивчення цілих розділів, тем. Вищою формою перевірки та оцінки знань учнів, рівня їх знань є екзамен з курсу в цілому.

Після проведення уроку контролю проводиться спеціальний урок аналізу та виявлення типових помилок, недоліків у знаннях, вміннях і навичках учнів, в організації їх навчально-пізнавальної діяльності.

Звичайно, в практиці роботи школи можливі й інші типи і структурні комбінації уроків. Крім того слід мати на увазі, що перераховані типи уроків у "чистому" вигляді рідко зустрічаються в практиці роботи учителя. Так чи інакше функції одного типу уроку часто вплітаються в структуру іншого типу уроку. Різниця полягає тільки в тому, що кожний перерахований тип уроків відрізняється домінуванням певної функції, наприклад, ознайомлення та вивчення нового матеріалу або контроль і оцінка, а функції інших типів уроків носять допоміжний характер. Тому класифікація уроків продовжує залишатися однією із актуальних проблем дидактики.

5. Предметні уроки.

На предметних уроках використовуються певні предмети - натуральні наочні посібники, на яких базується вивчення нового матеріалу. При вивченні рослин і тварин перевагу слід надавати живим об’єктам, тоді уявлення будуть точнішими і яскравішими. Але іноді замість самого предмета можна використати інші види унаочнення (гербарії, колекції, чучела або вологі препарати рослин і тварин).

Я.А. Каменський зазначав, що починати навчання треба не з словесного тлумачення про предмети, а з реального спостереження за ними, і тільки після ознайомлення з предметом може йти мова про нього, потрібно вчити так, щоб люди, наскільки це можливо, набули знань не тільки з книг, але з неба і землі, з дубів і з буків, тобто знали і вивчали нові предмети.

К.Д. Ушинський писав, що предмет, який знаходиться перед очима учня або який дуже вкарбувався в його пам’яті сам по собі, без чужого слова, збуджує в учня думки, виправляє їх, якщо вони непевні, приводить їх у природну, тобто правильну систему.

На предметному уроці вчитель привчає думати і відповідати самих дітей, використовуючи свої спостереження за предметом. Учитель тільки уточнює і доповнює відповіді, ставить запитання.

Якщо вчитель сам розповідає про предмет, то учні швидко втомлюються, погано засвоюють матеріал. Коли ж вчитель ставить запитання, збуджує мислення, вчить дітей робити узагальнення і висновки, то робота учнів активізується, напружується їхня увага, полегшується сприйняття та запам’ятовування. Працюючи з певним предметом, діти перевіряють і уточнюють свої знання.

Більшість предметних уроків проводять після екскурсій, під час яких учні ознайомлюються з предметом в природному середовищі, спостерігають його зв'язок з іншими предметами або явищами. Від фактів, які діти спостерігали в природі, переходять до вивчення основних властивостей конкретних предметів, роблячи потрібні узагальнення і висновки.

Важлива умова для правильної організації предметного уроку - забезпеченість всіх учнів класу предметами, що вивчаються. Це привчає дітей уважно розглядати, вивчати об’єкт. Велике пізнавальне значення має порівняння предметів. Воно сприяє кращому розумінню й засвоєнню особливостей предмета і дає поштовх мисленню.


Висновок до ІІ розділу


Актуальною стала проблема розвитку в учнях пізнавальних інтересів, виховання потреби в знаннях і самоосвіта, формування в умінні працювати з джерелами наукової інформації, відбирати необхідну для свого загального розвитку і майбутньої професійної діяльності. Проблемним стало питання оптимального відбору змістовного матеріалу до уроків, оскільки і дотепер не вистачає досконалих підручників як по хімії, так і по біології. Ще однією вагомою стала проблема активізації пізнавальної діяльності на уроках з використанням активних методів навчання, виконання учнями різних видів самостійних робіт, творчих і дослідницьких завдань. Також з аналізу літератури можна зробити висновок, що думки педагогів з приводу нестандартних уроків розходяться: одні бачать в них прогрес педагогічної думки, правильний крок в демократизації школи, а інші навпроти, - вважають небезпечним порушенням педагогічних принципів, вимушеним відступом педагогів під натиском учнів, не охочих і не уміючих серйозно працювати. Практикувати такі уроки слід всім вчителям, але перетворювати нестандартні уроки на головну форму роботи, вводити їх в систему недоцільно через велику втрату часу вчителя при підготовці якісного нестандартного уроку.

Висновки


Історії світової педагогічної думки і практиці навчання відомі найрізноманітніші форми організації навчання. Їх виникнення, розвиток, поступове відмирання окремих із них пов'язане з вимогами, потребами суспільства, що розвивається.

Кожний новий історичний етап в розвитку суспільства накладає свій відбиток і на організацію навчання. В результаті педагогічна наука накопичила значний емпіричний матеріал в цій області.

Всі організаційні форми навчання взаємозв’язані між собою і спрямовані на виконання навчально-виховних завдань. Під час уроків розвиваються наукові біологічні поняття і практичні вміння. Їх розвиток триває і поглиблюється під час виконання домашніх завдань, позаурочної роботи і на екскурсіях, під час позакласної роботи.

Таким чином, формування дитини як суб'єкта відбувається при позитивному підкріпленні на його адресу, вислові прихованої оцінки, при безумовності необхідної норми. Виявлені елементи, з позначеними функціями і певними операціями, складають єство педагогічної технології.

Основною організаційною формою навчання в сучасній школі є урок, як головна ланка всієї класно-кабінетної, урочно-поліморфної системи. Інші форми застосовуються для більш глибокого і повноцінного вирішення задач навчання.

По своїй суті і призначенню урок є обмеженою в часі, чітко організованою системою навчання, по якій заняття проводить вчитель з групою учнів постійного складу, одного віку і рівня підготовки.

Структура уроку і його тип утворюються з комбінації основних елементів процесу навчання. Структурна побудова уроку залежить від конкретних учбово-виховних задач, характеру передбачуваної на уроці діяльності і навчальної взаємодії вчителя з дітьми.

Проте цим зміст педагогічної технології не обмежується: додаткові елементи, такі як психологічний клімат, групова діяльність, педагогічна реакція на вчинок, носять узагальнюючий або приватний характер.

Узагальнивши все, можна зробити висновок, що найбільш стійкішою формою організації навчання виявилась класно-урочна система, яка й сьогодні є основною в загальноосвітній школі. Вона полягає в тому, що навчальна робота проводиться з групою учнів постійного складу, однакового віку і рівня підготовки (класом), протягом певного часу і за встановленим розкладом (у формі уроку).

Список використаних джерел


Аристова А.А.; "Активність навчання школяра"; М., 1968 р.;

Бабанський Ю.К.; "Оптимізація процесу навчання"; М., 1977 р.;

Богданова О.К.; "Сучасні форми і методи викладання біології в школі"; Харків, 2003 р.;

Верб М.А., Куценко В.Г.; "Педагогічна техніка"; М., 1974 р.;

Ельконін Д.Б.; "Психологія гри"; М., 1978 р.;

Кукушкін В.С.; "Дидактика (теорія навчання)"; М., 2003 р.;

Леві В.Л.; "Мистецтво бути собою"; М., 1977 р.;

Лихачов Б.Т.; "Педагогіка. Курс лекцій. "; М., 1993 р.;

Лихачов Б.Т.; "Педагогіка. Курс лекцій. "; М., 2001 р.;

Лутошкін А.Н.; "Як вести за собою"; М., 1986 р.;

Макаренко А.С.; "Педагогічні твори"; М., 1986 р.;

Новицька Л.І.; "Уроки натхнення"; М., 1984 р;

Оніщук В.А.; "Урок в сучасній школі"; М., Освіта. 1981 р.;

Підкасистий П.І.; "Педагогіка. Навчальний посібник"; М., 1996 р.;

Питюков В.Ю.; "Що таке педагогічна технологія. (Виховання школярів)"; М., 1995 р.;

Подласий І.П.; "Педагогіка. Новий курс"; М., 1999 р.;

Щуркова Н.Е.; "Педагогічна технологія. Педагогічна дія в процесі виховання школярів"; М., 1992 р.

"Шкільний світ, Біологія, хімія"/ № 30; 2003 р.;

Фіцула М.М.; "Педагогіка: Наукова допомога для студентів вищих педагогічних учбових закладів"; К., "Академія", 2002 р.;

Харламов М.Ф.; "Педагогіка: Навчання"; Мн., 2000 р.;

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: