Фізичне виховання в дошкільних установах
Особливу значущість у формуванні рухової творчості дошкільників мають ігрові рухові завдання, рухомі спортивні ігри, спортивні розваги які завжди цікаві дітям вони володіють великим емоційним зарядом, відрізняються варіативністю складених компонентів, дають можливість швидко здійснювати рішення рухових задач. Діти вчаться придумувати руховий зміст до запропонованого сюжету, самостійно збагачувати і розвивати ігрові дії, створювати нові сюжетні лінії, нові форми руху. Це виключає звичку механічного повторення вправ, активує в доступних межах творчу діяльність по самостійному осмисленню і успішному застосуванню знайомих рухів в нестандартних умовах. Поступово колективна творчість, організовувана дорослим, стає самостійною діяльністю дітей.
Важлива характеристика особистості – її спрямованість, система провідних мотивів в поведінці. Мотив – спонука до діяльності, пов'язана із задоволенням потреби людини, що відображають вимоги внутрішнього середовища організму або зовнішніх умов життя і спонукають його до активності. Рухова діяльність сприяє формуванню однієї з важливих потреб людини – в здоровому способі життя. Вона є відношенням людини до власної діяльності, що підтримує і зміцнює його здоров'я. Здоров'я дитини, з якою в смисловому відношенні зв'язаний термін: здоровий спосіб життя, - показник рівня розвитку суспільства, в якому він живе.
Потреба в здоровому способі життя необхідно формувати з дитинства, коли організм пластичний і легко піддається діям навколишнього середовища. У дітей зміцнюється бажання бути здоровим, вирости красивим, активним, уміти обслужити і поводитися так, щоб не заподіяти шкоди собі і іншим. За допомогою дорослого дитина усвідомлює: для того, щоб бути здоровим, потрібно щодня виконувати фізичні вправи, загартовуватися, робити зарядку, дотримувати режим дня, є здорову їжу, стежити за чистотою навколишнього середовища і приміщення, а також дотримувати правила гігієни.
На заняттях фізичними вправами діти одержують елементарні уявлення про будову власного тіла, функції і призначення внутрішніх органів і систем організму. Через систему спеціальних вправ і ігор діти знайомляться з ознаками здоров'я(правильна постава, хода), вчаться захищатися від мікробів, уникати небезпечних місць, при необхідності надавати собі і іншим елементарну допомогу. Чим швидше дитина усвідомлює необхідність свого безпосереднього залучення до багатств фізичної культури, тим швидше у нього сформується важлива потреба, що відображає позитивне відношення і інтерес фізичній стороні свого життя.
У дошкільному віці починає складатися самооцінка – найбільш складний продукт розвитку свідомості дитини, особи, що виявляється в оцінці, самої себе. Основними чинниками формування самооцінки визнаються: власна активність особи, оцінка навколишніх людей, уміння правильно оцінювати дії інших. На ранніх етапах формування самооцінка дошкільника є віддзеркаленням оцінних думок тих, що оточують, перш за все дорослих. Формування самооцінки в процесі рухової діяльності припускає: залучення уваги дитини до художнього образу, «картини миру» оточуючої його природи; до здатності створювати власний художній образ - «образ красивого тіла»; красивій руховій поведінці навколишніх дорослих. У більшій мірі цьому сприяє захоплююча рухова діяльність, пов'язана з чіткою установкою на результат (ігри - драматизації, спортивні і рухомі ігри, спортивні вправи, ігри - естафети). Дитина оцінює своє «Я» по безпосередніх зусиллях, які він приклав для досягнення поставленої мети. У зв'язку з розвитком самооцінки розвиваються такі особові якості, як самоповага, совість, гордість. У складних діях виявляється воля дитини – подолання перешкод досягши поставленої мети. Дієвими чинниками виховання волі дошкільника можуть служити умови, спонукаючи до подолання труднощів. Особливо цінними в цьому відношенні є рухомі і спортивні ігри, фізичні вправи, засновані на тривалому і багаторазовому повторенні одноманітних рухових дій. При їх виконанні потрібно виконувати вольові зусилля для подолання фізичної і емоційної напруги, що поступово росте. Велике значення мають застосування методів стимулювання вольових зусиль, контроль і облік ступеня розвитку вольових якостей. Рухова діяльність активізує етичний розвиток особи дитини. Перш за все вона сприяє формуванню таких позитивних особових якостей, як співчуття, прагнення до надання допомоги, дружньої підтримки, відчуття справедливості, чесності, порядності.
Це яскраво виявляється в іграх і ігрових вправах, виконання яких ставить дитину перед необхідністю вступити в контакт з однолітком, надати допомогу у виконанні рухового завдання, знайти оптимальні варіанти узгоджень дій. Вихователь прагне показати залежність загального результату від виконання кожною дитиною певних дій, від доброго і справедливого відношення до товаришів (допомогти товаришу, якщо він не може виконати правила гри, використати ввічливі форми пропозиції послуг, зауважень). Наявність ігрового моменту сприяє підтримці у всіх дітей інтересу до виконання загального рухового завдання, без чого не можливо досягти уміння бачити іншого, діяти з ним.
Взаємна відповідальність забезпечує дитині можливість самоствердження, розвиває упевненість, ініціативність, формує відчуття товариства. Таким чином, заняття фізичними вправами – важливий чинник формування особи дитини дошкільника.
2.3. Єдність навчання, виховання і розвитку дитини в процесі фізичного виховання
Навчання є складовою частиною цілісного педагогічного процесу, направленого на формування всесторонньо і гармонійно розвиненої особи. У фізичному вихованні навчання рухам здійснюється шляхом безпосереднього керівництва вихователя і самостійної діяльності дітей під його спостереженням. В ході навчання руховим діям відбувається розвиток пізнавальних, вольових і емоційних сил дитини і формування його практичних, рухових навиків. Навчання рухам роблять цілеспрямований вплив на внутрішній світ дитини, його відчуття, думки, погляди, що поступово складаються, етичні якості; рухові дії, що виконуються дітьми, корисні для здоров'я і загального фізичного розвитку.
Зміст навчання складають фізичні вправи, зокрема рухомі ігри, підібрані відповідно до програми.
В процесі виховання рухових дій, враховуючи психофізіологічні особливості розвитку дитини, спираючись на його можливості, дорослий послідовно ставить перед ним нові рухові програми. Конкретне це виражається у вимогах програми фізичного виховання, направлених на формування рухових навиків і фізичних якостей, що поступово підвищуються.
Засвоєння нового вимагає від дитини певних фізичних і психічних зусиль, подолання труднощів. У кожному окремому випадку нова програмна вимога є суперечливою по відношенню до реального рівня розвитку рухів, до вже досягнутих рухових умінь і навиків. Подолання цієї суперечності і складає рушійну силу розвитку.
Навчання вимагає у дитини зібраності, уваги, конкретності уявлення, активності думки, розвитку пам'яті: емоційної, якщо процес навчання викликає зацікавленість і пов'язаний з цим емоційний відгук; образний - при сприйнятті наочного зразка рухів вихователя і виконання вправ дітьми; словесно-логічної – при осмисленні завдання і запам'ятовуванні послідовність виконання всіх елементів вправи, змісту і дії в рухомій грі і самостійного їх виконання; рухової - моторної – у зв'язку з практичним виконанням вправ самими дітьми; довільної, без якої неможливе свідоме, самостійне виконання вправ.
Навчання дітей тісно пов'язане з етичним вихованням, формуванням моральних відчуттів і свідомості дитини, розвиток його морально-вольових якостей: доброзичливості і взаємодопомоги, цілеспрямованості, чесності.
Таким чином, в процесі навчання руху у дітей розвиваються розумові здібності, етичні і естетичні відчуття, формується свідоме відношення до своєї діяльності і у зв'язку з цим цілеспрямованість, організованість. Все це у взаємозв'язки є здійсненням комплексного підходу до процесу навчання, який сприяє формуванню всесторонньо розвиненої особи.
Висновок
На відміну від інших педагогічних наук, теорія фізичного виховання пізнає загальні закономірності, по яких в системі виховання відбувається управління фізичним розвитком людину і його фізичну освіту. Це і визначає специфіку предмету теорії фізичного виховання.
Узагальнюючи наукові і практичні дані, теорія фізичного виховання розкриває суть завдань, які повинні бути вирішені в процесі фізичного виховання, визначає принципові підходи, ефективні засоби і методи реалізації цих завдань, виявляє і розробляє оптимальні форми побудови процесу фізичного виховання стосовно основних етапів вікового розвитку людини і умов його життєдіяльності.
Чим швидше дитина усвідомлює необхідність свого безпосереднього залучення до багатств фізичної культури, тим швидше сформується у нього важлива потреба, що відображає позитивне відношення і інтерес до фізичної сторони свого життя.
Таким чином, обґрунтований вибір змісту і методів розвитку фізичних якостей – важлива сторона підвищення ефективності фізичного виховання.
В процесі роботи:
Розкрито суть дошкільного фізичного виховання в зарубіжних країнах.
Визначено мету, завдання, засоби фізичного виховання в дошкільних установах.
Розкрито особливості розвитку фізичних якостей у дітей дошкільного віку
Визначено як формується особа дошкільника в процесі занять фізичними вправами
Література
Безносиков И.Я. Физкультурно-оздоровительная работа с детьми дошкольного возраста: учебно-методическое пособие. Мн. : « Четыре четверти» , 1998
Буцинская П.П., Васюкова В.И., Лескова Г.П. Общеразвивающие упражнения в детском саду. М: Просвещение, 1990
Быкова А.И. и Осокина Т.И. Развитие движений у детей в детском саду. М. , Академия пед.наук РСФСР, 1968
Вильчковский Э.С. Физическая культура детей дошкольного возраста. Киев: Здоров'я, 1976
Глазырина Л.Д., Овсянкин В.А. Методика физического воспитания детей дошкольного возраста: Пособие для педагогов дошкольных учреждений. М., 1999
Гужаловский А.А. Основы методики и теории физической культуры: учебник для техникумов физической культуры. – М. : Физкультура и спорт, 1986
Доронова Т., Якобсон С. Программа воспитания и обучения детей от 3 до 6 лет в детском саду "Радуга". М., 1993
Кенеман А.В., Хухлаева Д.В. Теория и методика ФВ детей дошкольного возраста: учебник – М.: Просвещение, 1985
Мартынов С.М. Здоровье ребенка – в ваших руках. М.: Просвещение, 1991
Матвеев А.П., Мельников С.Б. Методика ФВ с основами теории: учеб. Пособие для студентов пед. Институтов и учащихся пед. Училищ. – М.:Просвещение, 1991
Мащенко М.В., Шишкина В.А. Физическая культура дошкольника. – Мн.: Ураджай, 2000
Методические рекомендации к "Программе воспитания и обучения детей в детском саду". М.: Просвещение, 1986
Мир детства. Дошкольник (Под ред. А.Г. Хрипковой). М.: Педагогика, 1979
Основные характеристики программ по физической культуре в детских садах социалистических стран. //"Вопросы физической культуры", № 1, 1987.
Осокина Т.И. Физическая культура в детском саду. М.: Просвещение, 1986
Петрова А. Работа детского сада с семьей для оптимизации двигательной деятельности и физического развития детей //"Вопросы физической культуры", 1989, № 3.
Степаненкова Э.Я. Теория и методика физического воспитания и развития ребенка. Учебное пособие. - М.: Академия. 2001
Холодов Ж.К. и Кузнецов В.С. Теория и методика ФВ и спорта: учеб. Пособие для студентов вузов. – М.: Издательский центр «Академия», 2000
Шебеко В.Н. и Ермак Н.Н., а так же Шишкина В.А. Физическое воспитание дошкольников, 3-и издания, 1998г.
Шебеко В.Н. и др. Методика физического воспитания в дошкольных учреждениях: учебник для учащихся пед. колледжей и училищ. – Мн.: Университетское, 1998