Xreferat.com » Рефераты по педагогике » Технологія формування учнівського колективу

Технологія формування учнівського колективу

задані йому питання, однак, як показують останні дослідження, ефективність даного методу виправдується на половину, що різко звужує діапазон застосування анкетування й підриває довіру до отриманого результату.

Педагогів анкетування залучило можливістю швидких масових опитувань учнів, вчителів.

Пройшовши через перші невдачі й розчарування, педагогічне анкетування позбулося від багатьох недоліків. Зараз застосовуються різні типи анкет: відкритим і закриті, у яких учням доводиться вибирати один з готових відповідей; іменні – потребуючі вказати прізвища випробуваних, і анонімні, що обходяться без її, повні й урізані, звичайні й контрольні. Для того, щоб вийшли правдиві анкети необхідно задавати такі питання, щоб учень не догадався, про що саме хоче довідатися укладач анкети.

Широко використовується метод вивчення групової диференціації (соціометричні метод), що дозволяє проаналізувати внутрішньо колективні відносини. Метод дозволяє робити «зрізи», що характеризують різні стадії формування відносин, види авторитету, складання активу. Чи не головна його перевага – можливість представити отримані дані в наочній формі за допомогою так званих матриць і соціограм, а також кількісна обробка результатів.

Вся система методів оцінки отриманих результатів реалізується в колективі учнів і педагогів.

Прогнозування морального розвитку колективу профтехучилища, що вчиться, тісно взаємозалежне зі станом технічного базису сучасного виробництва, з особливостями професійної трудової діяльності.

Процес морального виховання планується з урахуванням специфіки професійної моралі робітників. Створення здорового учнівського колективу групи – складне й важливе завдання вихователя виробничого навчання. При його формуванні доцільно опиратися на спадщину досягнень передовиків педагогічної праці в області розвитку колективу й практично його становлення. Найбагатшим джерелом для вироблення вмінь вихователя створити учнівський колектив може послужити педагогічна спадщина Н.К. Крупської, А.С. Макаренка, В.О. Сухомлинського.

Становлення колективу навчальної групи має кілька етапів, кожний з яких відрізняється цілями й змістом діяльності, характером складних взаємин, рівнем розвитку суспільного явища, позицією вихователя ПО. Розроблена А.С. Макаренком методика поетапного формування колективу може бути з успіхом застосована в процесі виробничого навчання. Важливою умовою підвищення ефективності виховної роботи в групі є регулярне ведення вихователем педагогічного щоденника.

Планування, облік, критичний аналіз удалих і невдалих виховних заходів дає можливість вихователю нагромадити педагогічний досвід, виробити певну систему у вихованні учнів.

На кожного учня групи в щоденнику приділяється окрема сторінка, де вихователь записує його вчинки, де планується індивідуальна виховна робота.

Щоденник, як дзеркало, відбиває життя колективу групи в цілому й кожного учня окремо протягом усього періоду навчання в училище.

Важливо, щоб педагоги середніх спеціальних навчальних закладів ураховували особливості й роль різних органів навчально-виховного колективу, направляли й формували відповідні відносини між представниками тих або інших органів, допомагали чітко розмежовувати функції між ними й установити повне взаєморозуміння й контакт. Ігнорування й недооцінка цієї умови сприяють гальмуванню в розвитку навчально-виховного колективу.

З метою правильного формування взаємин склад органа колективу повинен обиратися самими учнями, у противному випадку учні сприймають його як орган адміністрації навчального закладу. Вибраний орган колективу з перших днів свого існування повинен активно діяти.

Вирішальну роль в організації учнівського колективу повинні грати громадські організації. З перших днів навчання треба постаратися утягнути всіх учнів у профспілкову роботу.

Групова профспілкова організація повинна очолити змагання, стежити за охороною праці, технікою безпеки, організувати допомогу відстаючої, піклуватися про побут учня.

Важливе місце в навчальній групі повинна зайняти спортивна група. Фізична культура й спорт необхідні для всебічного виховання парубка. Вихователю не обов'язково бути спортсменом, щоб допомогти учнем налагодити спортивну роботу в групі. Будь-який вихователь може підготувати своїх учнів до участі в спартакіаді, мобілізувати на активну боротьбу за спортивну честь свого колективу. Вихователь повинен пам'ятати, що регулярні заняття фізкультурою й спортом потрібні не стільки для дозвілля учнів, скільки для зміцнення здоров'я, загартовування, зімкнення учнівського колективу, виховання дружби й товариства.

Для більшого підвищення ефективності формування учнівського колективу вихователю необхідно постійне спілкування з учнями, що жадає від його великого такту, чуйності й справедливості в сполученні з високою вимогливістю, оптимізмом, самовладанням і твердістю в реалізації рішень. Вихователю необхідно багато часу приділяти організаційній роботі поза навчальним закладом, учнів більш організованих і здатних прикріпити в допомогу відстаючих. Вихователю варто постійно вдосконалювати свої професійні якості. У рішенні яких-небудь питань вихователь повинен опиратися на учнівський колектив. Але найголовнішою є атмосфера доброзичливості, що сприяє розкриттю особистості учнів і формуванню індивідуальності. Все це дає можливість створити міцний і стійкий колектив. У результаті вихователь почуває себе в колективі потрібною й необхідною людиною [].

Методичні рекомендації вихователю по оптимізації процесу формування учнівського колективу

Процес формування учнівського колективу й розробка його змісту, методів і засобів істотно залежать від вихователя. Насамперед, варто з'ясувати специфічні особливості особистості кожного члена колективу.

Одним з найпоширеніших методів розкриття особливостей особистих і міжособистісних відносин у групі є метод соціометрії двох його основних формах:

1) метод вибору партнера для спільної трудової або навчальної, суспільної або ігрової діяльності, для відпочинку й розваг;

2) метод взаємної оцінки по 7-бальній системі ділових, інтелектуальних, вольових, моральних і інших якостей особистості кожного члена колективу.

Бути гарним вихователем – це, виходить, побудувати своє життя так, щоб воно стало прикладом для хлопців, першою й основною школою морального виховання.

Якість роботи будь-якого вчителя залежить від його роботи над підвищенням своїх загальних і спеціальних знань, ідейно-теоретичного рівня, від удосконалювання педагогічного виховання й професійної кваліфікації.

Вихователь повинен дбайливо ставитися до того, що хвилює молодь, не засмучуватися, а радіти, коли хлопці задають питання й не відповідати загальними фразами, а зацікавлено, аргументовано пояснювати. На одні питань відповідати вичерпно, а на інші – ескізно. При цьому рекомендує літературу для самостійно знайомства із проблемою. На наступному занятті розмова триває на іншій глибині, з більшим розумінням.

Вихователю необхідно підвищити рівень дружніх і альтруїстичних відносин у групі. Необхідно правильно розподілити суспільні доручення залежно від характеру й здатностей учнів, провести групові збори, на якому роз'яснити, що, виконуючи яку-небудь роботу, вони вносять вклад у поліпшення навчального процесу.

Гарним засобом формування учнівського колективу є позакласна робота. У неофіційній обстановці учні часом проявляють риси характеру, які можна не помітити на уроках [].

Для педагога однаково важливо прищепити учням і навички, і педагогічну спрагу пізнання світу, почуття незадоволеності своїми знаннями, успіхами.

Досвідчені викладачі дають учнем не тільки знання. Вони, насамперед, учать їх мислити, будять у них дарування, розвивають свідоме, творче відношення до роботи, що у майбутньому стане основою їхньої діяльності на виробництві.

Діяльність вихователя у своїй сутності творча, тому неможливо дати які-небудь універсальні рецепти формування й керівництва будь-якими групами й колективами. Але разом з тим, мистецтво виховного впливу на неї вимагає володіння навичками організаційної роботи й знаннями основ науки спілкування, основ психології, педагогіки й етики.

Фактори, що впливають на формування учнівського колективу в навчальній групі

Аналізуючи проведену роботу з вивчення формування учнівського колективу й ролі вихователя в цьому процесі, можна виділити фактори, що роблять найбільший вплив на формування учнівського колективу.

Перший, з нашого погляду самий вагомий фактор, це професіоналізм самого вихователя, його навички спілкування з учнями і їхнього виховання. Завдання вихователя складається не тільки в тім, щоб прищепити навички професійної діяльності учнем, але й виховати в них суспільно корисні якості. Тому вихователь зобов'язаний вивчити кожного що вчиться, його відносини в родині, здатність взаємодії з колективом. Багато чого залежить від стилю керування вихователя. Тому що в групі учнів зустрічаються найрізноманітніші характери, особистості з індивідуальними якостями, вихователь повинен уміло сполучити типи керування, залежно від того, з ким саме він працює.

Вихователь повинен бути безумовно об'єктивним при роботі із групою. Він же повинен пристрасно ставитися до учнів, близько до серця приймати всі їх хвилююче, співчувати й переживати, тобто бути якоюсь мірою суб'єктивним. Вихователь повинен уміти сполучати професіоналізм педагога, вихователя, з позитивними загальнолюдськими якостями.

Другий, немаловажний фактор, що впливає на формування учнівського колективу, є взаємовідносини в самій групі. Для зімкнення учнівського колективу дуже важливо спільне переживання в ході проведення олімпіад, спортивних змагань і т.д. Всі види спільної діяльності учнів повинні носити колективний характер, тому що це дозволяє формувати колективістичні принципи, зміцнювати й розвивати дух дружньої підтримки, взаємодопомоги.

Актив групи. Запропонований вихователем і погоджений із групою, вагомий фактор, що впливає на формування учнівського колективу [].

Також важливу роль у формуванні учнівського колективу грають громадські організації. У перші дні навчання вихователь утягнути всіх учнів у профспілку й налагодити профспілкову роботу.

В обґрунтуванні проблеми колективу й особистості педагогічна наука враховує відомий загально соціологічний закон спілкування й відокремлення особистості, сутність якого полягає в тім, що з одного боку, у сучасному суспільстві під впливом науково-технічного прогресу, розвитку засобів масової комунікації й ін. спостерігається тенденція до посилення спілкування між людьми, зміцненню колективних зв'язків.

Вихователь первинна ланка – учнівської групи. Діючи, як фахівець високої кваліфікації, що знає свою справу вихователь навчає тому, що сам уміє добре й якісно робити, передаючи учням свої знання й уміння.

Виховання в колективі – основа виховної системи. Тільки в правильно організованому колективі можливо всебічне виховання молоді. В організованому колективі члени його повинні узгоджувати свої особисті бажання й вчинки із загальними задачами, що стоять перед колективом, із вчинками й бажаннями товаришів.


2. Експериментальна перевірка


Діагностика міжособистісних відносин за допомогою тесту Лірі

Методика створена Т. Лірі, Г. Лефоржем, П. Сезаном 1954 року й призначена для дослідження подань суб'єкта про себе й ідеальному «я», а також для вивчення взаємин у малих групах.

За допомогою даної методики виявляється переважний тип відносин до людей у самооцінці й взаємооцінці.

Із цією метою було зроблене опитування групи. Учні повинні були поставити знак «+» проти тих визначень, які відповідали їхньому поданню про себе (якщо немає повного затвердження, знак «+» не ставиться). Методика побудована так, що судження, спрямовані на виявлення якого-небудь типу відносин, розташовані не підряд, а особливим образом, вони групуються по чотирьох і повторюються через рівну кількість визначень. При обробці тесту було підраховано (мал. 1) кількість відносин кожного типу. Як видно з малюнка 1 у групі переважає альтруїстичний (17, %), дружелюбний (17%) і авторитарний (16,4%) типи відносин. У меншій мері виражені егоїстичний, залежний, що підкоряється, підозрілий і агресивний.

Спробуємо проаналізувати результати взаємин у досліджуваній групі. Як видно з тесту в колективі переважає авторитарний тип відносин. Ті учні, яким властивий даний тип проявляють активність і воліють, щоб інші виконували їхні накази, вимоги й вказівки, прагнуть перекласти роботу на більше слабкі й боязкі.

З розбіжностями в кілька відсотків переважає дружелюбний і альтруїстичний типи відносин, які, можна сказати, закривають негативні якості авторитарного типу. Члени групи усвідомлюють себе частиною єдиного цілого, розділяють мети й мотиви діяльності з іншими членами групи, випробовують почуття захищеності в групі, що діє за принципом «один за всіх, і все за один». Учні намагаються демократичним способом приходити до яких-небудь рішень в організаційних питаннях навчання, в організації й проведенні різних заходів.

У цілому психологічний клімат групи сприятливий, тому що типи відносин розподілені по наростаючі від негативного до позитивного. Явна перевага якого-небудь із типів відносин не спостерігається.


Ф.И.О.


Тип

відносин

Бабаев А.В Болтенков У.В Безрідний С.Н Дубровский А.В Герман Д.А Дрізд Е.К Котлярова Е.М Коваленко В.А Мага Е.С Малицкая С.Г Цирюльник А.П Прудкая И.М Сотників Е.С Разом, %
Авторитарний 9 14 12 13 6 14 6 5 9 5 6 7 9 16,4
Егоїстичний 6 6 7 8 5 7 4 3 6 6 6 7 5 11,0
Агресивний 4 4 5 7 7 4 3 3 3 5 6 6 3 8,6
Підозрілий 3 4 6 9 6 4 0 5 6 5 7 4 5 9,0
Залежний 5 8 7 9 4 4 3 7 7 7 3 4 8 11,0
Дружелюбний 7 15 9 14 6 9 5 6 12 6 4 9 14 17,0
Підчиняємий 7 15 10 14 5 11 7 7 13 4 5 6 15 10,0
Альтруїстичний 5 7 5 8 5 2 4 8 3 6 5 3 7 17,0
100%

Результати дослідження в групі старшокласників за методикою міжособистісних відносин

Т. Лірі

Номери октант по максимальному і мінімальному степеню вираження.


Таблиця 1.

Степінь вираження Середнє по групі
Max II
Min VII

Таблиця 1. показує максимальний вибраний октант II та мінімальний вибраний октант VII


Показник за основним фактором


Таблиця 2

Фактори Середнє по групі
Домінування 5.47
Дружність 2.72

Домінування = (I–V) + 0,7 (VIII + II–VI)

Дружність = (VII–III) + 0,7 (VIII–II–IV + VI)


Таблиця 3


І ІІ ІІІ ІV V VІ VІІ VІІІ
Сума за всіма учасниками групи 102 116 110 92 109 106 81 95
Середній по групі 5.7 6.4 6.1 5.1 6.1 5,9 4.5 5.3

В таблиця 3 розташовані результати виборів у відповідних октантах, як в сумарному так і в середньому вигляді.

Діаграма 1


Показники взаємозв’язку в системі міжособистісних відношень старшокласників.

На даній діаграмі ми можемо розглянути взаємозв’язок виборів отриманих при підрахунку місця в системі міжособистісних відносин за методикою міжособистісних відношеннях Лірі.

За даними таблиці №1 при підрахунку максимально вибраним октантом виявився октант ІІ, мінімальним октантом виявився октант VII.

За отриманими результатами таблиці №2 показник домінування по групі отримав 5,47, а показник дружність отримав 2,72

За даними таблиці №3 ми бачимо, що:

Октант І отримав по групі 5.7 – Авторитарний тип відносин. Упевнена у собі людина, але не обов'язково лідер, завзята і наполеглива.

Октант II отримав по групі 6.4 – Егоїстичний тип відносин. Егоїстичні риси, орієнтація на себе, схильність до суперництва.

Октант III отримав по групі 6.1 – Агресивний тип відносин. Упертий, завзятий, наполегливий і енергійний.

Октант IV отримав по групі 5.1 – Підозрілий тип відносин. Критичний стосовно всіх соціальних явищ і оточуючих людей.

Октант V отримав по групі 5.1 – Подчиняемый тип відносин. Скромний, боязкий, поступливий, емоційно стриманий, здатний підкорятися, не має власної думки, слухняно й чесно виконує свої обов'язки.

Октант VI отримав по групі 5.9 – Залежний тип відносин. Конформний, м'який, очікує допомоги й порад, довірливий, схильний до замилування навколишніми, увічливий

Октант VII – отримав по групі 4.5 – Дружелюбний тип відносин. Схильний до співробітництва, кооперації, гнучкий і компромісний при рішенні проблем і в конфліктних ситуаціях, прагне бути згідно з думкою навколишніх, свідомо конформний, треба умовностям, правилам і принципам «гарного тону» у відносинах з людьми, ініціативний ентузіаст у досягненні цілей групи, прагне допомагати, почувати себе в центрі уваги, заслужити визнання й любов, товариський, проявляє теплоту й дружелюбність у відносинах.

Октант VIII отримав по групі 5.3 – Альтруїстичний тип відносин.

Відповідальний стосовно людей, делікатне, м'яке, добрий,

емоційне відношення до людей проявляє в жалі, симпатії, турботі, пещенні, уміє побадьорити й заспокоїти навколишніх, безкорисливий і чуйний.

Проаналізувавши психолого-педагогічну літературу, дав визначення поняттю колектив, що таке особистість, учнівський колектив. Розглянули вплив учнівського колективу на особистість і особистостей на колектив, виявили шляхи формування колективу навчальної групи, визначили роль вихователя в процесі формування учнівського колективу, дали рекомендації з підвищення ефективності формування учнівського колективу, визначили фактори, що впливають на формування учнівського колективу.

Провели експеримент із метою вивчення подань суб'єкта про себе й ідеальному «я», а також вивчення взаємин у малих групах. Експеримент проводився у формі тестів у навчальній групі складається з 13 учнів. У досліджуваній групі переважають дружелюбний, альтруїстичний і авторитарний типи відносин.

Виходячи з тесту Лірі, вихователь ПО може заздалегідь визначити й надалі прогнозувати свої дії стосовно досліджуваного колективу.

Висновки


На підставі проробленої роботи можна зробити висновок, що використання колективної форми організації навчально-виховного процесу на уроці позитивно позначається на розвитку дітей. Діти вчаться висловлюватися, знаходити вірні рішення, відкидати помилкові і неправильні, прислухатися до думки інших.

При такій формі організації навчального процесу підвищується мотивація навчання, формуються колективістські відносини. Розвивається самостійність. Колективна форма дає можливість висловлюватися сором’язливим дітям у більш вузькому колі однолітків.

Активність і самостійність школярів виражається й у психологічному настрої їхньої діяльності: зосередженості, увазі, розумових процесах, в інтересі до чиненої діяльності, особистій ініціативі. Активний відгук на обговорення проблем, завдань, завдань, які ставлять учні в групах, прагнення взяти участь у відповідях товаришів, доповнити їх, внести корективи – все це значні критерії пізнавальної самостійності й активності, що показують, що школяр стає суб'єктом учбово-пізнавальної діяльності, тобто здійснюється розвиваюче навчання.

Розвиток дітей у системі розвиваючого навчання розуміється не як розвиток окремих сторін – уваги, пам'яті, уяви тощо, а як загальний розвиток особистості.

Зміна в змісті, методах шкільного навчання вимагають зміни й форм організації навчально-виховного процесу. У зв'язку із цим виникає необхідність у навчальному співробітництві, де беруть участь обидві сторони: і вчитель, і діти. Існують три форми навчального співробітництва:

Навчальне співробітництво з дорослими;

Навчальне співробітництво з однолітками;

Навчальне співробітництво із самим собою.

Вимоги розвиваючого навчання: привчити дітей до самостійності суджень, сформувати вміння сперечатися, обстоювати свою думку, задавати питання, бути ініціативним в одержанні нових знань – відповідає навчальне співробітництво з однолітками.

Навчальне співробітництво є основою для розвитку колективної форми організації навчально-виховного процесу, що виступає як провідна форма організації в розвиваючому навчанні.

Колективна форма організації містить у собі роботу в парах змінного складу, у групах і в динамічних парах.

Використання колективної форми організації на уроках дає можливість просуватися кожному учневі в індивідуальному темпі, сприяє прояву й розвитку здібностей кожної дитини. Все це ще раз підтверджує тісний взаємозв'язок розвиваючого навчання з колективною формою організації навчально-виховного процесу.


Список джерел бібліографічного матеріалу


Васильченко П.А. Обучение на коллективной и индивидуальной основе. // Начальная школа. – 1993 №4, с. 57–59.

Виноградова М.Д., Первик Н.В. Коллективная познавательная деятельность в воспитании школьников. М. Просвещение, 1997.

Выготский Л.С. Вопросы детской психологии. – М.: Педагогика, 1983. – т. 4 – 358 с.

Гузеев В. Основа авторской технологии // Нар. Образование. – 1998. – №9. – C. 33.

Зязюн І. Технологізація освіти як історична неперервність // Неперервна педагогічна освіта. Теорія і практика. – 2001. – Вип..1. – C.73–85.

Давыдов В.В Виды обобщения в обучении. – М.: Педагогика, 1972. – 424 с.

Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения. – М.: Педагогика, 1986. – 230 с.

Давыдов В.В. Психологическая теория учебной деятельности и методов начального обучения, основанных на содержательном обобщении. – Томск, 1992. – 114 с.

Давыдов В.В. Психология младшего школьника // Феникс. – 1995 – №2.

Дьяченко В.К., Попова А.И. Организация коллективных учебных занятий // Начальная школа – 1990. – №1, с. 4–7.

Зак А.З. Развитие умственных способностей младших школьников. – М.: Просвещение, 1994. –320 с.

Модернізація вищої освіти України і Болонський процес. Уклад. М.Ф. Степко, Я.Я. Болюбаш, К.М. Лемківський, Ю.В. Сухарніков; відп. ред. М.Ф. Степко. – К., 2004. – С. 6

Маргулис Е.Д. Колективна діяльність учнів. – К.: Вища школа, 1990.

Победоносцев Г.А. Удосконалюємо систему виховання. М.: Вища школа, 1993.

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: