Xreferat.com » Рефераты по педагогике » Нетрадиційні інструменти (есе, портфоліо тощо) оцінювання навчальних результатів

Нетрадиційні інструменти (есе, портфоліо тощо) оцінювання навчальних результатів

англо-американській, франко-канадській, німецькій літературі - там також немає єдиного розуміння шкільного портфоліо. Таким чином, сьогодні портфоліо навряд чи можна вважати загальноприйнятою чіткою концепцією. Ще більше розкид думок щодо змісту поняття "електронне портфоліо". Тому, говорячи про портфоліо, щоб уникнути непорозумінь має сенс уточнювати авторське розуміння ідеї портфоліо.

В 2003 вийшла постанова1,а в 2004 р. з метою реалізації цієї постанови й у рамках виконання державного контракту група вчених і фахівців Державного університету - Вищої школи економіки (ДУ ВШЕ), Академії підвищення кваліфікації й перепідготовки працівників утворення, викладачів вищих і загальноосвітніх навчальних закладів підготувала рекомендації з побудови різних моделей портфоліо учнів основної й повної середньої школи. Оскільки портфоліо стало новим явище в шкільному житті, був запущений експеримент по впровадженню портфоліо в школі. Цей експеримент став частиною програми профільного навчання. В експерименті пропонувалося використати портфоліо в якості однієї зі складового освітнього рейтингу випускників основної школи, поряд з результатами підсумкової атестації. Фахівці вважають, що подібне досьє, безсумнівно, знадобиться школярам при вступі у вузи.

У згаданому вище документі2 надається наступне трактування поняття портфоліо:

"Традиційний портфоліо являє собою добірку, колекцію робіт, метою якої є демонстрація освітніх досягнень учня. Будучи, по суті, альтернативним способом оцінювання стосовно традиційних форм (тест, іспит), портфоліо дозволяє вирішити два основні завдання:

1. Простежити індивідуальний прогрес що вчиться, досягнутий їм у процесі одержання утворення, причому понад прямого порівняння з досягненнями інших учнів.

2. Оцінити його освітні з і доповнити (замінити) результати тестування й інших традиційних форм контролю. У цьому випадку підсумковий документ портфоліо може розглядатися як аналог атестата, свідчення про результати тестування (або виступати поряд з ними)."

Портфоліо не тільки є сучасною ефективною формою оцінювання, але й допомагає вирішувати наступні важливі педагогічні завдання: підтримувати й стимулювати навчальну мотивацію школярів; заохочувати їхня активність і самостійність, розширювати можливості навчання й самонавчання; розвивати навички рефлексивної й оцінної (самооцінної) діяльності учнів; формувати вміння вчитися - ставити мети, планувати й організовувати власну навчальну діяльність; сприяти індивідуалізації (персоналізації) утворення школярів; закладати додаткові з і можливості для успішної соціалізації."

Документ пропонує використати три основні типи портфоліо:

Портфоліо документів - портфель сертифікованих (документованих) індивідуальних освітніх досягнень.

Портфоліо робіт - збори різних творчих, проектних, дослідницьких робіт учня, а також опис основних форм і напрямків його навчальної й творчої активності: участь у наукових конференціях, конкурсах, навчальних таборах, проходження елективних курсів, різного роду практик, спортивних і художніх досягнень й ін.

Портфоліо відгуків - включає оцінку школярем своїх досягнень, пророблений їм аналіз різних видів навчальної й у не учбовій діяльності і її результатів, резюме, планування майбутніх освітніх етапів, а також відкликання, представлені вчителями, родителями, можливо, однокласниками, працівниками системи додаткового утворення й ін.

В експерименті проходили апробацію різні моделі портфоліо, конкретні варіанти яких могли розроблятися й прийматися на рівні муніципальної освітньої мережі. За заявою освітніх установ, що беруть участь в експерименті, ідея портфоліо була прийнята школою. Більшість учнів, батьків і педагогів з ентузіазмом поставилися до можливості мати портфоліо. У школах, в освітніх округах стали частіше проводитися заходу, які дозволяли наповнювати портфоліо школярів новими творчими досягненнями й перемогами. Хочеться привести цитату зі статті1, що особливе створення портфоліо корисно для замкнутих, соромливих і знову прибулих дітей.

У той же час широта запропонованого трактування портфоліо створювала певні проблеми при створенні діючих механізмів формування й оцінювання портфоліо. Для того щоб портфоліо викликало довіру, потрібні механізми, що забезпечують вірогідність і прозорість його наповнення. Очевидно, що відповідно до різних завдань використання портфоліо, застосовуються різні системи його оцінювання. Одні елементи портфоліо можуть бути оцінені й підтверджені формально, інші елементи - неформально[24].

Серед помилкових підходів до формування портфоліо відзначені, наприклад, що випливають:

порушення принципу добровільності при зборі документів і формуванні портфоліо,

збір матеріалів замість дитини, "з його доручення",

ігнорування можливостей системи додаткового й професійного утворення, громадських організацій і т.д.,

заформалізованість і беззмістовне змагання при зборі портфоліо,

збір у портфоліо тільки офіційних документів,

підміна портфоліо заліковою книжкою,

підміна портфоліо характеристикою класного керівника або педагогічної ради,

прагнення оцінити балами всі матеріали портфоліо й інших.

На наш погляд, одним з позитивних моментів широкого суспільного обговорення концепції портфоліо стосовно до школи став природний перенос такого підходу до оцінки компетенцій на викладацький склад і навіть на школи в цілому. Мова часто заходить, наприклад, про портфоліо школи, гімназії, ліцею1. На думку авторів таких пропозицій, портфоліо вчителів допоможе в проходженні професійної атестації й одержанні більше високих розрядів. Портфоліо освітньої установи безумовно допоможе вчительському колективу з у свою школу учнів, брати участь у проектах і конкурсах на одержання грантів.

У статті2, складеного за матеріалами проведеного круглого стола, обговорюються результати експерименту по впровадженню портфоліо в школи. Як показало обговорення на круглому столі, саме спірне питання полягає в тому, чи варто встановлювати на федеральному рівні єдині критерії в оцінці портфоліо. В експерименті кожен пілотний регіон вирішував це завдання самостійно. Результати проведеного моніторингу показали, що в ході експерименту так і не вдалося виробити чіткі, обґрунтовані, прозорі критерії оцінки окремих компонентів і розділів портфоліо. Десь діє двобальна шкала оцінок, десь 50-бальна. Зазначена обставина утрудняє побудова об'єктивного освітнього рейтингу учнів.

У рекомендаційному документі3 є згадування про електронну форму портфоліо: "Активно використаються нові форми портфоліо, засновані на застосуванні сучасних інформаційних технологій - електронний портфоліо...". Але при цьому в документі відсутні подальші роз'яснення, що може являти собою електронна форма портфоліо.

Пошуковий сервіс в Інтернеті знову дає можливість оцінити зацікавленість аудиторії питаннями електронного портфоліо. Один з яскравих прикладів актуальності теми електронного портфоліо: Московський державний інститут сталі й сплавів (технологічний університет) оголосив конкурс на створення системи електронного навчання, що містить у собі, у тому числі, можливість створення й ведення електронного портфоліо слухачів з урахуванням інформації про пройдені курси й отриманих компетенцій1.

Вивчення сайтів, присвячених темі електронного портфоліо дає подання про різноманітні підходи до визначення електронного портфоліо. Зустрічаються автори, які трактують електронне портфоліо як набір документів, сформованих на комп'ютері. Якщо паперовий еквівалент портфоліо пред'являється у вигляді папки з документами, то електронний портфоліо пред'являється у вигляді файлів на магнітному носії.

Пропонується трактування електронного портфоліо викладача як форма Інтернет - підтримки його діяльності. На думку автора, кожен викладач зіштовхується з необхідністю створення учбово-методичного пакета (портфоліо викладача) по дисципліні, що він веде. Портфоліо містить у собі опис і вказівки до ряду практичних робіт, методичні матеріали й рекомендації, що забезпечують виконання запропонованих у роботах завдань, матеріали для атестації й самоатестації студентів, дослідницькі й творчі роботи2:

На сайті3 автор дає наступне визначення: "Під веб-портфоліо розуміється веб-сторінка або веб-сайт учня, що використається їм для зберігання результатів проектно-дослідницької діяльності, особистих досягнень, наприклад результатів участі в олімпіадах, конкурсах й інших інтелектуальних змаганнях".

Своє трактування електронного портфоліо, розміщеного в шкільній мережі (Інтранеті) дає авторський колектив з Іжевського природно-гуманітарного ліцею № 304. У ліцеї розробляється система формування електронного портфоліо досягнень учнів, що оформляється у вигляді персональної інтранет-сторінки. Зміст портфоліо представлений у вигляді електронних продуктів, диференціюється по напрямку й рівню експертизи. Результати діяльності оцінюються по чотирьох напрямках: учбово-предметному, проектно-дослідницькому, інформаційно-технологічному, презентаційному.

На сайті1 представлений проект "Електронна Школа 2007". У систему керування школи входить електронне портфоліо. Кожен учень може вести власне портфоліо з використанням єдиної системи. Програма має кілька розділів:

Резюме

Участь у навчальних заходах

Участь у суспільних заходах

Досягнення

Додаток. Тези робіт

Сайт2 знайомить із інтерв'ю директора гімназії № 1 міста Кирово-Чепецка: "У наших планах - зробити для кожного нашого учня електронне портфоліо. У квітні на Російському освітньому форумі я познайомився з директором естонської гімназії, що розповів мені про те, що в них у гімназії й портфоліо, і класні журнали - усе представлено в електронному виді. Всю інформацію при наявності Інтернету можуть бачити батьки. Це чудовий приклад відкритості шкільної системи. И - наша мрія." Електронне портфоліо, або Банк особистих досягнень пропонує школярам і студентам Міжрегіональна асоціація додаткового утворення (МАДО)3.

На сайті реалізована автоматизована система оцінки індивідуальних успіхів. У базі даних збираються відомості про інтелектуальний капітал школяра - про перемоги в олімпіадах, участі в семінарах, дослідженнях, шкільних конференціях, у різних проектах, концертах, шкільних заходах, спортивних змаганнях. Як тільки школяр зареєструється в Банку особистих досягнень учнів, він одержує індивідуальну ідентифікаційну електронну карту. Власник цієї карти може через сайт МАДО4 перевірити свій рейтинг досягнень і зрівняти його з рейтингом інші школи, що вчиться, міста, регіону, країни.

Пропозиції по формуванню електронного портфоліо

Перелічимо принципи, які лежать в основі пропонованої концепції електронного портфоліо.

Електронне портфоліо за структурою повинне відповідати підготовленим федеральним рекомендаціям5, на основі яких проводилася апробація механізмів збору й подання портфоліо школярів.

У концепції повинні знайти відбиття позитивні пропозиції по уточненню поняття портфоліо й області його застосування. Зокрема, технологія формування портфоліо цілком може застосовуватися для оцінки творчих досягнень учителів, а також освітніх організацій (розширення області застосування).

Механізми формування електронного портфоліо повинні кореспондуватися з очікуваннями педагогічної громадськості, із сьогоднішнім рівнем оснащеності технічними засобами освітніх установ, рівнем підготовленості персоналу шкіл і школярів в області інформаційних і комунікаційних технологій.

Варто прийняти принцип еволюційного розвитку ідеї електронного портфоліо. Зокрема, при проектуванні архітектури середовища електронного портфоліо на сьогоднішній день варто уникати зайво складного понятійного апарата.

Розглянемо більш докладно пропозиції по складу електронного портфоліо, організацію зберігання й механізми формування електронних портфоліо в Інтернеті.

Склад електронного портфоліо

Розглянемо знову три складових портфоліо, які були запропоновані в рекомендаціях (лист ГУ ВШЭ)1.

На російському загальноосвітньому порталі можна знайти пару десятків посилань на сайти шкіл1. На сайті "Шкільні сторінки" у каталозі2 представлено біля двохсот московських шкіл. На сайті Департаменту утворення Москви зовсім немає посилань на сайти шкіл. На сайті "Школи в Інтернет"3 зібрано не більше сотні посилань на сайти російських шкіл. На запит у Яндексі "сайт школи" перебувають приблизно п'ять сотень посилань на сайти, багато хто з яких (але далеко не все) дійсно вказують на діючі шкільні сайти[26]. На федеральному порталі "Російське утворення" є пошукова система, що надає відомості в тому числі й про школи, що має сайти4.

Перспективні напрямки робіт із забезпечення ефективного введення портфоліо:

Розробка механізмів, що забезпечують вірогідність портфоліо випускника школи, прозорість його наповнення й результатів оцінювання. Створення відпрацьованої і єдиної для різних освітніх установ критеріальної бази й способів оцінювання проектний, творчої, дослідницької діяльності, соціальній активності, лідерських якостей і комунікативних умінь.

Організація структур і служб, що здійснюють контроль і координацію роботи з портфоліо й відповідальних за розробку показників і критеріїв його оцінки.

Організація взаємодії всіх учасників освітнього процесу, включаючи установи додаткового утворення, довузівської підготовки й ін.[17].


4. Есе – як метод сприяння формуванню креативних умінь


4.1 Методи формування креативних умінь старшокласника в освітньому процесі


Кардинальні зміни в політичних, економічних, духовної сферах, які відбуваються в нашій країні в останнє десятиліття спричиняють радикальну зміну державних, особистісних і суспільних пріоритетів. Перехід від планової економіки до ринкових відносин породив інші вимоги до людини. Зникли гарантії, які існували в соціалістичному суспільстві. Тепер сама людина, а не держава відповідає за своє працевлаштування. Його майбутнє невиразно, має бути постійно доучуватися й переучуватися, освоюючи нові професії.

Вступаючи в активне самостійне життя, кожне молоде покоління вирішує для себе проблеми, які прийнято вважати вічними: життєвого, професійного й емоційно-ціннісного вибору. Соціальне становлення молодих відбувається в умовах, коли природне прагнення до самоствердження, успіху зіштовхується зі зростаючою конкуренцією, високими вимогами до особистості на ринку праці. Затребуване інший набір особистісних якостей, збільшується попит на кваліфіковані кадри, що відрізняються не тільки гарною професійною підготовкою, але й творчим відношенням до справи.

Вище сказане у великому ступені зачіпає старших школярів. Старший шкільний вік охоплює період від 14-15 до 18 років і підкреслює в людині момент свідомого самовизначення. Основне завдання утворення в даних умовах полягають у формуванні якостей особистості, що дозволяють людині успішно інтегруватися в складне середовище[15].

Ми припускаємо, що адаптацію особистості в сучасному світі забезпечує сформованість креативних умінь (уміння логічно мислити; установлювати логічні зв'язки між фактами і явищами; приймати рішення в нестандартних, нових ситуаціях; уміння формулювати гіпотези; уміння вести діалог з досліджуваним об'єктом, вибрати методи пізнання, адекватні об'єкту; уміння бачити незнайоме в незнайомому, подолання стереотипів). Отже, формування креативних умінь, можна вважати однієї з актуальних завдань сучасного утворення. І забезпечує цей процес методи навчання.

Теоретичний аналіз й аналіз власної діяльності дозволяє віднести до ефективних методів формування креативних умінь старшокласника евристичні, креатині, дослідницькі методи, проблемного викладу, навчальної дискусії й метод есе.

Евристичні методи - як система принципів і правил, які задають найбільш імовірнісні стратегії й тактики діяльності вирішального, стимулюючі його інтуїтивне мислення в процесі рішення, генерування нових ідей і на цій основі істотно підвищувальна ефективність рішення майбутнього завдання [ 12 ].

Ефективними для формування креатині умінь старшокласника дослідники відзначають дві основні функціональні характеристики евристичних методів: функції "наведення" на правильне рішення й функції "скорочення" варіантів при обробці можливих шляхів рішення завдань [ 10 ]

Чим більше невизначеними, загальними або нетрадиційними по способах завдання є питання, тим більш еврестичнішим є їхній потенціал. Евристичні методи навчання дозволяють розширити обсяг незнання учнів: "Найбільше евристичні завдання, які взагалі в принципі в цей момент не мають точного, однієї відповіді, а припускають безліч різних варіантів рішення, що відразу розширює поле "незнання" мислячого ... "включає" бажання творити" [11].

Креативні методи (метод евристичного діалогу, інверсії, організаційних стратегій, метод "Якби ...", придумування, гіперболізації, аглютинації й метод мозкового штурму) опираються на нелогічні дії учнів, що з інтуїтивний характер і жадають від учня перетворення, реконструкції, узагальнення й залучення раніше придбаних знань, перенос їх у нестандартні ситуації [28]. Формуючий потенціал креативних методів зображений в додатку 2.1.1.

Навчальна дискусія як метод наукового пізнання стимулює пізнавальний інтерес, творчість, втягує учнів в активне обговорення різних точок зору по тій або іншій проблемі. Спілкування в ході дискусії спонукує учнів шукати різні способи для вираження своєї думки, підвищує сприйнятливість до нових відомостей, новій точці зору, спонукає до висування гіпотез, ідей [1, 10]. З одного боку, припускає наявність у старшокласників уміння ясно й точно формулювати свої думки, будувати систему аргументованих доказів, з іншого боку - учить їх мислити, доводити свою правоту [13].

Навчальна дискусія є однієї з форм глибокого, особистісного засвоєння знань, допомагає розвитку здатності творчо мислити, рятуючи від механічного відтворення заученого, розвиває самостійність мислення, дає багато ідей, нових підходів до рішення різного типу завдань [7]. Звідси - увага до дискусії не тільки як до засобу активізації, але і як до способу поглибленої роботи зі змістом предмета, виходу за межі засвоєння фактичних відомостей, творчого застосування одержуваних знань.

Як ефективний метод, що сприяє формуванню креативних умінь і творчому застосуванню знань розглядаємо метод есе, що як метод ще не одержав широкого поширення. Есе - твір - міркування невеликого обсягу з вільною композицією, що виражає індивідуальні враження, міркування по конкретному питанню, проблемі й свідомо що не претендує на повноту й вичерпне трактування предмета [27].

Есе припускає вираження старшокласником своєї точки зору, особистої суб'єктивної оцінки предмета міркування, дає можливість нестандартного (творчого), оригінального висвітлення матеріалу; часто це розмова вголос, вираження емоцій й образність.

Есе припускає аналіз інформації, його інтерпретацію, побудову міркувань, порівняння фактів, підходів й альтернатив, формулювання висновків, особисту оцінку що вчиться й т.п.

Застосування есе на уроках сприяє більше чіткому й грамотному формулюванню думок, допомагає розташовувати думки в строгій логічній послідовності, припускає вільне володіння мовою термінів і понять, розкриває глибину й широту навчального матеріалу, учить використати приклади, цитати, необхідні аргументи по відповідній темі.

Аналіз закордонного й вітчизняного досвіду застосування есе дозволяє виділити чотири форми використання даного методу:

1) есе - самостійна творча робота із запропонованого вчителем темі (виконується як домашня робота);

2) есе - 30-хвилинна самостійна робота з вивченого навчального матеріалу;

3) есе - 10-хвилинний вільний твір для закріплення й пророблення нового матеріалу (звичайно пишеться наприкінці уроку або наприкінці етапу уроку);

4) есе - 5-хвилинний вільний твір з метою підведення підсумків уроку й фіксування сформульованих на уроці думок і висновків по темі (найчастіше дається завдання написати, що учні довідалися по новій темі, і задати одне питання, на який вони так і не одержали відповіді).

Для перших двох видів есе тема формулюється викладачем, найчастіше , у вигляді проблемного питання, що повинен спонукувати учнів до міркування, а не тільки до логічного вибудовування відповіді з окремих понять і визначень.

Останні два види есе задаються питанням, що допомагає закріпити в учнів виниклі в ході уроку думки й виразити своє особисте відношення до проблеми, темі уроку.

Проблемний виклад (методи показового рішення проблем) як метод навчання дає зразок подумки проведеного дослідження. У ньому мають місце аналіз, виявлення протиріч й узагальнення даних аналізу, постановка (формулювання) гіпотез, послідовна їхня перевірка (аналіз і синтез), формулювання рішення (синтез і рефлексія). Всі висновки приймаються на основі доказів, тобто пояснення. Учитель ставить перед дітьми проблему й показує шлях її рішення, доводячи, узагальнюючи, аналізуючи факти; учні стежать за логікою рішення проблеми, одержують зразок розгортання пізнання [12]. Включення в навчальний процес даного методу сприяє підвищенню таких важливих знаннєвих якостей, як глибина й усвідомленість, тому що в ході проблемного викладу учні опановують елементами творчості, учаться орієнтуватися в складних ситуаціях, опановують пошуковими прийомами, що сприяють переходу від відтворюючої діяльності до творчого.

Аналіз робіт показує, метод проблемного викладу включає: виклад, що повідомляє, з елементами проблемності, показовий проблемний виклад, діалогічний проблемний виклад, і передбачає поступове введення додаткових елементів, що ускладнюються, проблемності, що підвищують рівень сформованості креативних умінь: створення одиничних проблемних ситуацій (метод 1); створення проблемних ситуацій у сполученні з показовим рішенням проблеми самим учителем (метод 2); рішення проблеми вчителем разом з учнями, яким на окремих етапах рішення передбачається інструкція алгоритмічного характеру (метод 3); самостійна пошукова діяльність учнів у рішенні навчальних проблем, планована й направляє вчителем (метод 4); самостійне планування й рішення проблеми учнями під контролем учителя (метод 5).

Дослідницька діяльність забезпечує пошук нових знань, і в такий спосіб сприяє формуванню креативних умінь. Учень сам опановує поняттями й підходом до рішення проблеми в з пізнання, у більшому або меншому ступені організованого ( що направляє) учителем.

Основною відмітною ознакою дослідницької діяльності є наявність таких елементів, як проблема, гіпотеза, аналіз даних і висновки, що випливають із них. Старшокласник виділяє й ставить проблему, яку необхідно дозволити; пропонує можливі рішення; перевіряє ці можливі рішення; виходячи з даних робить висновки відповідно до результатів перевірки; застосовує висновки до нових даних; робить узагальнення [7].

Навчальне дослідження сприяє знайомству учня з науковими методами одержання знань й, освоюючи доступні елементи цих методів, учні опановують умінням самостійно добувати нові знання, планувати пошук і відкривати нову для себе залежність і закономірність. На відміну від наукового дослідження, головною метою якого є зміна дійсності через одержання нових знань про об'єкт дослідження, навчальне дослідження спрямоване на зміну в самому учні шляхом створення якісно нових для нього цінностей. У нашому випадку формування креативних умінь.

До основних психологічних факторів, що визначають проникнення способів навчання через науку в системі середньої освіти, дослідники відносять розвиток здатностей до наукової творчості, для якого вік старшокласника є визначальним. За результатами дослідження В.Н. Дружиніна, здатність до творчості, пов'язана з певною сферою людської діяльності, формується в особистості в ранньому юнацькому віці.

Таким чином, використання евристичних, креативних, дослідницьких методів, проблемного викладу, навчальної дискусії й методу есе забезпечує: по-перше, активізацію потенційних можливостей старшокласників для їхньої самореалізації й творчого росту; по-друге, розвиток творчого мислення, індивідуальних здатностей, наукової інтуїції, глибини мислення, уяви й творчої фантазії, подолання інерції мислення й стереотипів; по-третє, формування дослідницьких умінь і навичок; по-четверте, творчого підходу до сприйняття знань і творчого їхнього застосування. Однак, не можна ігнорувати й недоліки цих методів[15].

До слабких сторін варто віднести значно більші витрати часу на вивчення навчального матеріалу; слабку ефективність їх при засвоєнні принципово нових розділів навчального матеріалу, де не може бути застосований принцип опори на колишньої досвід, при вивченні складних тим, де конче потрібно пояснення вчителя, а самостійний пошук виявляється недоступним для школярів; не завжди можна скорегувати діяльність старшокласників при невірному ході вивчення проблеми.

Недоліки евристичних, креативних методів, методу дискусії полягають у тім, їхнє застосування дозволяють висунути, знайти творчу ідею в самому загальному виді. Не гарантують ретельну розробку ідеї. У процесі їхнього застосування також не завжди вдається перебороти інерцію мислення.

Використання методів, що сприяють формуванню креативних умінь, у процесі навчання жадають від учителя високого рівня творчих здатностей, знань, умінь, досвіду й творчої майстерності.


4.2 Сутність, значення та різновиди есе


Есе - письмовий виклад індивідуальної позиції студента на проблему, що часто сполучається з викладом, орієнтованим на розмовну мову. Для підготовки студентові надається список тим, список обов'язкової й додаткової літератури, вимоги до оформлення1.

Есе виражає індивідуальні враження й міркування автора по конкретному приводі або предмету й не претендує на вичерпне або визначальне трактування тему (у пародійної російської традиції "погляд і щось"). Відносно обсягу й функції граничить, з одного боку, з науковою статтею й літературним нарисом (з яким есе нерідко плутають), з іншого боку - з філософським трактатом. Стилю есе властиві образність, рухливість асоціацій, афористичність, нерідко антетичність мислення, установка на інтимну відвертість і розмовну інтонацію. Деякими теоретиками розглядається як четвертий, поряд з епосом, лірикою й драмою, рід художньої літератури.

У якості особливої жанрової форми ввів, опираючись на досвід попередників, Мішель Монтень у своїх "Досвідах" (1580). Своїм творам, виданим у вигляді книг в 1597, 1612 й 1625, Френсіс Бекон уперше в англійській літературі дав назву англ. essays. Англійський поет і драматург Бен із уперше використав слово есеїст (англ. essayіst) в 1609.

В XVІІІ-XІ століттях есе - один із провідних жанрів англійської й французької журналістики. Розвитку ессеістики сприяли в Англії Дж. Аддісон, Ричард Стил, Генрі Філдінг, у Франції - Дідро й Вольтер, у Німеччині - Лессинг і Гердер. Есе було основною формою філософсько-естетичної полеміки в романтиків і романтичних філософів (Г. Гейне, Р.У. Емерсон, Г. Д. Торо).

Жанр есе глибоко вкоренився в англійській літературі: Т. Карлейль, В. Хееліт, М. Аріолд (XІ століття); М. Бірбом, Г. К. Честертон (ХХ століття). У ХХ столітті стиль есе переживає розквіт: до жанру есе зверталися найбільші філософи, прозаїки, поети (Р. Ролан, Б. Шоу, Г. Уельс, Дж. Оруел, Т. Манн, А. Моруа, Ж. П. Сартр).

У литовській критиці термін есе (лит. ese) уперше використав Балис Сруога в 1923. Характерними рисами есе відзначені книги "Посмішки Бога" (літ. "Dіevo sypsenos", 1929) Юозапаса Альбинаса Гербачяускаса й "Боги й смуткяліси" (літ. "Dіevaі іr smutkelіaі", 1935) Йонаса Коссу-Александравичюса. До прикладів есе відносять "поетичні антикоментарі" "Ліричні етюди" (літ. "Lyrіnіaі etіudaі", 1964) і "Антакальниське бароко" (літ. "Antakalnіo barokas", 1971), Едуардаса Межелайтиса, "Щоденник без дат" (літ. "Dіenorastіs be datu", 1981), Юстинаса Марцинкявичюса, "Поезія й слово" (літ. "Poezіja іr zodіs", 1977) і Папіруси з могил померлих (літ. "Papіrusaі іs mіrusіuju kapu", 1991) Марцелиюса Мартинайтиса. Антиконформістська моральна позиція, концептуальність, точність і полемічність відрізняє есе Томаса Венцлови.

Для російської літератури жанр есе не був характерний. Зразки стилю есе виявляються в А.С. Пушкіна ("Подорож з Москви в Петербург"), А.І. Герцена ("З того берега"), Ф.М. Достоєвського ("Щоденник письменника"). На початку ХХ століття до жанру есе зверталися В.І. Іванов, Д.С. Мережковський, Андрій Білий, Лев Тичин, В.В. Розанов, пізніше - Ілля Еренбург, Юрій Олеша, Віктор Шкловський, Костянтин Паустовський. Літературно-критичні оцінки сучасних критиків, як правило, втілюються в різновиді жанру есе.

Стиль есе відрізняє образність, афористичність й установка на розмовну інтонацію й лексику. Широке використання есе в навчальному процесі – елемент "фірмового стилю" Державного університету - Вищої школи економіки. Жанр есе припускає не тільки написання тексту, але й усний виступ з ним на семінарському занятті. При цьому оцінюється як зміст есе, так і стиль його піднесення. У випадку, якщо з якихось причин виступити на семінарі не вдалося, есе повинне бути здане в письмовому виді викладачеві, що веде семінарські заняття. У цьому випадку рекомендує об’єм, що, есе - 5-6 сторінок тексту. Нижче пропонуються деякі теми для есе, однак список не є вичерпним. Студент вправі вибрати тему для есе самостійно, погодивши її з викладачем. При цьому можна орієнтуватися на рубрику " питання для дискусії" плану семінарських занять. Непредставлення есе у встановлений строк розцінюється як невиконання навчального плану й може служити підставою для не допуску до екзамену з теорії держави й права.

Найзнаменитіше (і, на думку літературознавців, перше за часом написання) добуток даного жанру тритомний твір французького філософа-скептика XVІ в. Мішеля Монтеня (1533-1592) російськомовним читачам відомо за назвою "Досвіди". Що ж таке есе? От які визначення пропонують тлумачні словники й енциклопедії.

В "Тлумачному словнику іншомовних слів" Л.П. Крисіна читаємо: "Есе - нарис, що трактує які-небудь проблеми не в систематичному науковому виді, а у вільній формі".

"Великий енциклопедичний словник" дає розгорнуте визначення: "Есе - жанр філософської, літературно-критичної, історико-біографічної, публіцистичної прози, що сполучає підкреслено індивідуальну позицію автора з невимушеним, часто парадоксальним викладом, орієнтованим на розмовну мову".

"Коротка літературна енциклопедія" уточнює: "Есе - прозаїчний твір невеликого обсягу й вільної композиції, що трактує приватну тему й представляє спробу передати індивідуальні враження й міркування, так чи інакше, з нею зв'язані".

Таким чином, есе - це твір-міркування невеликого обсягу з вільною композицією, що виражає індивідуальні враження, міркування по конкретному питанню, проблемі й свідомо що не претендує на повноту й вичерпне трактування предмета.

Есе припускає вираження автором своєї точки зору, суб'єктивної особистої оцінки предмета міркування, дає можливість нестандартного (творчого), оригінального висвітлення матеріалу; часто це розмова вголос, вираження емоцій й образність.

Отже, у всіх представлених визначеннях названі деякі ознаки, по яких той або інший текст може бути віднесений до жанру есе. Звернувшись до спеціальної літератури, присвяченій цій проблемі, ми одержимо їх відносно повний перелік.

Дослідники виділяють наступні різновиди есе.

З погляду змісту, есе бувають філософськими, літературно-критичними, історичними, художніми, художньо-публіцистичними, духовно-релігійними й ін.

За літературною формою есе з'являються у вигляді рецензії, ліричної мініатюри, замітки, сторінки із щоденника, листа, слова й ін.

Розрізняють також есе описові, оповідальні, рефлексивні, критичні, аналітичні й ін. У цьому випадку в основу покладені композиційні особливості добутку, виконаного в жанрі есе.

Нарешті, запропонована класифікація есе на дві більші групи: особистісне, суб'єктивне есе, де основним елементом є розкриття тієї або іншої сторони авторської особистості, і есе об'єктивне, де особистісне початок підлеглий предмету опису або якійсь ідеї. Екзаменаційне есе по суспільствознавство, безперечно, належить до другої групи.

Структурна схема есе:

Введення - визначення основного питання есе

Основна частина - відповідь на поставлене питання. Один параграф містить: теза, доказ, ілюстрації, під висновок, що є частково відповіддю на поставлене питання

Висновок - підсумовування вже зроблених під ви висновок й остаточна відповідь на питання есе.

Відзначимо найбільш прийнятну техніку доказу наведених в есе висловлень. Доказ - це сукупність логічних прийомів обґрунтування істинності якого-небудь судження за допомогою інших щирих і пов'язаних з ним суджень. Воно пов'язане з переконанням, але не тотожно йому; аргументація або доказ повинні ґрунтуватися на дані науки й суспільно-історичну практику, переконання ж можуть бути засновані на забобонах непоінформованості людей у питаннях економіки й політики, - видимості доказовості. Інакше кажучи, доказ або аргументація - це міркування, що використає факти, щирі судження, наукові дані й переконуюче нас в істинності того, про що мова йде.

1) Структура будь-якого доказу містить у собі щонайменше три складові: теза, аргументи, висновок або оцінні судження.

Теза - це звуження, яку треба довести.

Аргументи - це категорії, якими користуються при доказі істинності тези.

Висновок - це думка, заснована на аналізі фактів.

Оцінні судження - це думки, засновані на наших переконаннях, віруваннях або поглядах.

Аргументи звичайно діляться на наступні групи:

Засвідчені факти, до яких ставиться так званий фактичний матеріал, тобто статистичні дані про доходи на душу населення, величині випускає продукції, що, і т. ін., території держави, виконанні плану, кількості озброєння, показання свідків. Факти - це живильне для середовище з'ясування тенденцій, а на їхній підставі - законів у різних областях знань, тому ми часто ілюструємо дію законів на основі фактичних даних.

Визначення в процесі аргументації використаються як опис понять, пов'язаних з тезою.

Закони науки й раніше доведені теореми теж можуть використатися як аргументи доказу.

Якщо повернутися до вимог, пропонованим до есе, і співвіднести їх з елементами структури доказу, то можна простежити тісний зв'язок між критеріями оцінки й здатністю учня аргументувати своя відповідь, тому що

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: