Навчально-ігрова діяльність на уроках іноземної мови у початковій школі
В науці відома також значна кількість визначень дидактичної гри. Не існує єдності й щодо термінів “педагогічна гра”, “навчальна гра”, “дидактична гра”, “пізнавальна гра”. У певному значенні ці назви деколи можна розглядати синонімічними. В широкому розумінні всі ігри є навчальними, оскільки з їх допомогою можна навчити особистість виконувати певні дії. Будь-яка гра є пізнавальною, бо, граючись, людина пізнає оточуючий її світ, якості, властивості предметів, явищ тощо. Здебільшого, гру, яка використовується в педагогічному процесі, називають загальним поняттям “педагогічна гра” або “навчально-педагогічна гра”. Вона спрямовує зусилля гравців не тільки на засвоєння змісту навчальної дисципліни, але й на формування понять про певні норми поведінки. Навчальна гра передбачає розв’язання навчальних завдань, а всі інші її функції, не пов’язані безпосередньо з навчанням, залишаються поза увагою гравців. У зв’язку з тим, що процес навчання носить двосторонній характер, гра має певне значення як для процесу научіння (дидактична гра), так і для процесу учіння (пізнавальна гра). А це означає, що дидактична гра – це навчальна гра, яка застосовується у процесі навчання, реалізує певні функції, має навчальну мету і завдання. Таким чином, дидактична гра, що використовується на уроці з певною метою, може бути як навчально-педагогічною, так і навчальною та пізнавальною, тобто виконувати функції перелічених видів ігор.
Переважною більшістю дослідників зазначається, що використання дидактичних ігор у навчальному процесі великою мірою сприяє появі в учнів інтересу до пізнання, оскільки дидактичні завдання, що ставить учитель перед учнями, сприймаються як гра (А.В. Артемова, В.А. Крутій, С.В. Роман, В.Г. Яковлєв та ін.). Увага, пам’ять, мислення спрямовані на гру, а не на її навчальний компонент. Дидактична гра є ефективним засобом для реалізації виховних цілей навчання. Організація її на уроках допомагає розвивати у школярів самостійність, відповідальність, активність, а також дозволяє випробовувати власні можливості, аналізувати помилки та активізувати приховані здібності. Гра, на відміну від традиційних засобів навчання, не лише передає певну суму знань, а насамперед розвиває здібності аналізувати, синтезувати, застосовувати одержану інформацію у практичній діяльності. Крім того, дидактична гра має колективний характер і викликає потребу у спілкуванні [13].
Дидактичні ігри, в яких відсутній яскраво виражений елемент гри (тобто її розважальний компонент), перетворюються на звичайні навчальні завдання. Втім недоцільно занадто захоплюватись іграми у процесі навчання, оскільки за таких умов вони перестають цікавити учнів, що знижує інтерес до навчання [28].
Приєднуємося до думки тих науковців, які вважають, що дидактичні ігри забезпечують максимальне емоційне залучення учасників до навчальної діяльності. Перевага гри над традиційними засобами навчання полягає також і в тому, що дидактичні ігри потребують активності з боку кожного учасника, сильніше їх захоплюють та знімають емоційні бар’єри. Під час гри учасники навчального процесу перебувають в інших умовах, ніж за традиційного навчання. Учням надається максимальна свобода інтелектуальної діяльності, яка обмежується лише визначеними правилами гри. Вони мають змогу самі обирати роль, висувати припущення щодо подальшого розвитку подій, створювати проблемну ситуацію, шукати шляхи її розв’язання, брати на себе відповідальність за обране рішення. Зазначені можливості дозволяють якомога глибше пізнати ті явища й події, які необхідні у процесі засвоєння навчального предмета. Крім того, учасники гри пізнають самих себе, розкривають нові риси та якості, які раніше були невідомі.
Існують різні погляди і на сутність поняття “дидактична гра” з точки зору діяльнісного підходу. Досить часто її ототожнюють з ігровою діяльністю. Таке формулювання уявляється нам дещо поверховим, оскільки спостерігається суттєва відмінність між поняттями “дидактична гра” та “ігрова діяльність”. Відомо, що дидактична гра – це обов’язково сукупність двох взаємозалежних видів діяльності – навчальної й ігрової, причому реалізація однієї з них – навчальної, здійснюється засобами іншої – ігрової. Деколи досить складно визначити, де чітко простежується навчальна, а де ігрова діяльність. Ігрова діяльність, за визначенням Л.С. Виготського, – це основа розвитку життєвого досвіду дитини, її фізичних, розумових і духовних здібностей, діяльність, засобами якої у ранньому дитинстві активізується процес пізнання нового та невідомого [3]. А це означає, що такий вид діяльності може здійснюватись не лише в навчальних цілях і в навчальному процесі, а й тоді, коли діти розважаються. Іншою відмінністю також є і те, що однією з неодмінних умов здійснення навчальної діяльності є участь у ній вчителя. Відповідно до цих міркувань, ми вважаємо доцільнішим використовувати термін – навчально-ігрова діяльність, який, на наш погляд, точніше відбиває сутність та структуру дидактичної гри.
ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ
Що Ви розумієте під визначенням «навчально-ігрова діяльність»?
Які види класифікацій дидактичних ігор Вам відомі?
Дидактична гра – це форма, метод, засіб, прийом чи вид навчальної діяльності?
У чому Ви вбачаєте відмінність між термінами: «педагогічна гра», «дидактична гра», «навчальна гра», «пізнавальна гра»?
Поміркуйте: ускладнює чи полегшує шлях до педагогічної майстерності вчителя те, що в дидактиці існує значна різноманітність підходів до класифікації дидактичних ігор? Обгрунтуйте відповідь.
1.4 Функції гри та принципи її використання у навчанні іноземної мови
Переважною більшістю психологів зазначається, що з метою повноцінного розвитку і виховання дитини доцільно обирати і використовувати ті засоби, форми і методи педагогічного впливу, які адекватні її віку (Н.П. Анікеєва, П.П. Блонський, Л.І. Божович та ін.). Вони повинні органічно поєднуватися з особливою діяльністю, характерною для конкретного вікового періоду. Психічний розвиток і формування особистості відбувається, насамперед, у тому виді діяльності, який на певному етапі онтогенезу є провідним. У молодшому шкільному віці продовжує домінувати гра, на основі якої формується навчальна діяльність.
Враховуючи дослідження психологів, ми, однак, дотримуємося позиції, за якої добір засобів навчання не можна здійснювати, зважаючи лише на психологічні особливості та вікові можливості певної групи учнів. Одним із важливих аспектів у вирішенні цієї проблеми є урахування дидактичних функцій, що регламентують призначення, або роль того чи іншого засобу у навчальному процесі. Такий підхід дозволяє дібрати ті з них, які економно й доцільно до рівня розвитку учнів сприятимуть досягненню навчальної та виховної цілей уроку. За рахунок застосування дидактичних ігор на уроках у початковій школі створюються умови для розвитку у молодших школярів загальнонавчальних навичок і вмінь. А це досягається у процесі реалізації дидактичною грою її функцій. Дидактична гра багатофункціональна. Це твердження можна проілюструвати змістом схеми, що пропонується.
Рис. 2. Функції дидактичної гри як засобу навчання
Розглянемо детальніше ці функції.
Навчальна функція
Спрямована на формування в учнів системи знань, умінь і навичок на різних етапах навчальної діяльності. Дидактична гра у цьому аспекті слугує засобом оволодіння навчальним предметом (передбачає одержання, накопичення і практичну апробацію знань у процесі її виконання).
Виховна функція
Визначається цілями виховання і спрямована на формування наукового світогляду, пізнавального інтересу, моральних якостей, самостійності у здобуванні знань. Реалізація дидактичною грою цієї функції дає змогу пов’язати навчальну діяльність з реальним життям. А це, на наш погляд, є важливою умовою ефективності гри як засобу навчання та виховання.
Розвивальна функція
Дидактична гра сприяє розвитку мислення, формуванню ефективної розумової діяльності, успішному виконанню учнями різних розумових операцій (аналіз, синтез, конкретизація й абстрагування, порівняння й узагальнення) у процесі гри. Поєднуючись з працею, навчанням, мистецтвом, спортом, вона забезпечує необхідні емоційні умови для всебічного гармонійного розвитку особистості. Розвивальна функція дидактичної гри, насамперед, спрямована на розвиток творчого мислення. Вона стимулює пізнавальні процеси та увагу, активізує процес учіння і цим самим впливає на формування якісного рівня навчальних досягнень учнів. Основними розвивальними характеристиками дидактичної гри є:
формування в учнів уміння вчитися;
оволодіння видами, рівнями (репродуктивним, продуктивним) і етапами (використання у знайомих і незнайомих умовах) засвоєних знань, умінь і навичок;
формування умінь виконувати окремі навчальні дії в їх послідовності;
розвиток навичок самоконтролю та адекватної самооцінки;
формування вмінь планувати окремі навчальні дії і їх послідовність, долати труднощі під час реалізації цих дій;
формування в учнів умінь усвідомлювати свої мотиви в навчальній роботі;
перехід від стереотипних способів до пошуку нових способів діяльності;
знаходження нового нестандартного способу розв’язання завдання;
розвиток нових якостей узагальненості, усвідомленості, варіативності;
розвиток умінь виконувати різні ролі у груповій роботі та вміння оцінювати з цих позицій власні дії та дії інших.
Контролювальна функція
Реалізується з метою визначення якості знань, рівня навченості учнів, їхніх здібностей до самостійного оволодіння предметом, рівня інтелектуального розвитку і сформованості пізнавальних інтересів. Засобами дидактичної гри можна успішно здійснювати всі види контролю результатів навчання (попереднього, поточного, тематичного, підсумкового). У процесі навчально-ігрової діяльності створюються умови для виявлення прогалин у знаннях учнів. Такий аналіз, у свою чергу, дозволяє вчителеві визначати рівень готовності дітей до вивчення нового матеріалу, або ж виявляє необхідність повернення до повторення раніше вивченого.
У зв’язку з тим, що дидактична гра, як нами вже зазначалось, це колективна діяльність, то за допомогою її контролювальної функції вчитель має змогу оцінити рівень успішності як усього класу (гра на командну першість), так і кожного окремого учня (гра на особисту першість). Організація дидактичних ігор різних видів дозволяє вчителю виявити ступінь володіння школярами іншомовним навчальним матеріалом у межах вивчених тем, а відтак здійснити попередній контроль рівня навченості, що у подальшому слугуватиме засадами для вивчення нового матеріалу.
З метою здійснення тематичного контролю досить успішно використовується урок-гра. Протягом таких форм організації навчальної діяльності кожен із школярів має можливість продемонструвати вчителю та іншим гравцям рівень власних навчальних досягнень. Окрім того, слухаючи відповіді інших гравців, спостерігаючи за грою іншої команди, відповідаючи на репліки суперників, діти мимовільно порівнюють їх зі своїми знаннями, роблять певні висновки, аналізують результати гри (перемогу чи поразку), тобто вдаються до самоконтролю.
Релаксаційна функція
Дидактична гра реалізує цю функцію через зняття втоми, організацію відпочинку, рухову діяльність тощо. Значення цієї функції дидактичної гри у молодшому шкільному віці важко переоцінити. За свідченням психологів учні початкової школи швидко втомлюються від навчальної діяльності. Психіка дитини цього віку вимагає частої зміни видів діяльності на уроці з метою підтримання її уваги, активізації процесів сприймання, запам’ятовування та мислення. Емоційна напруга, викликана надмірним навантаженням від інтенсивного навчання, може бути знята за умови використання на уроках дидактичних ігор, пов’язаних із руховою діяльністю.
Мотиваційна функція
Відомо, що успішна організація навчального процесу значною мірою залежить від того, наскільки вчитель умотивує дії учнів [18, 19]. Позитивна мотивація школярів до вивчення будь-якого шкільного предмету, а особливо іноземної мови, природної потреби до оволодіння якою молодші школярі ще не відчувать, є запорукою успішної активізації та здійснення процесу навчання. Без мотиву не може виникнути жодна діяльність, у тому числі й навчальна. Психологи переконують, що чим більше у людини виражений інтерес до діяльності та її предмету, тим більш успішно вона її виконує. Серед усіх методів і засобів навчання молодших школярів саме дидактична гра найповніше реалізує цю функцію. Підтвердженням може слугувати той факт, що у процесі навчально-ігрової діяльності в учня виникає мотив, суть якого в тому, щоб успішно зіграти взяту на себе роль. А це, насамперед, вимагає якісного виконання діяльності, до якої ця роль його зобов’язує. У нашому випадку цією діяльністю є процес навчання іноземної мови. Окрім того, все, що може допомогти учневі досягти бажаної мети (перемоги) у процесі ігрової діяльності (сформованість певного рівня знань, умінь, навичок), має для нього особливе значення і по-іншому ним усвідомлюється.
В умовах навчально-ігрової діяльності засвоєння необхідних знань стає внутрішньою потребою учня, адже він сам є її безпосереднім учасником, самостійно шукає шляхи і способи вирішення проблем, а це породжує мотиви навчальної діяльності, які дозволяють інтенсифікувати процес навчання, підвищити його емоційно-почуттєвий рівень. У результаті участі школярів у дидактичних іграх у них зростає загальний рівень мотивації до предмета, що вивчається, активізується інтерес, спостерігається розвиток уяви, творчого пошуку, експериментування. А відтак, відповідно до зазначених вище міркувань ми оцінюємо переваги навчально-ігрової діяльності в реалізації мотиваційної функції у порівнянні з іншими засобами навчання.
Компенсаційна функція
Компенсаційна функція дидактичної гри проявляється у здатності її певною мірою компенсувати відсутність або брак навчального досвіду у молодшого школяра, а також у прискоренні його адаптації до нових умов життєдіяльності, а саме включення у шкільний соціум. Адже гра являє собою природну діяльність дитини цього віку, до якої вона звикла й якою прагне займатись. У цьому аспекті дидактичні ігри дозволяють долати труднощі адаптаційного періоду, зменшують міру новизни та раптовості включення у навчальну діяльність.
Розглядаючи компенсаційну функцію дидактичної гри, що проводиться на уроках іноземної мови, можна стверджувати, що вона значно наближує навчальний процес до умов володіння іноземною мовою в життєвих ситуаціях. Тому здатність гри продемонструвати дію певного правила (чи мовленнєвого явища), можливість апробувати його у практичній діяльності, а в разі неуспіху знову повторити до повного оволодіння ним, виправдовують потребу у використанні дидактичних ігор у навчальному процесі.
Оздоровча функція
В основу більшості дидактичних ігор покладені рухи, які активізують функціональний розвиток органів і систем, стимулюють удосконалення функцій різних аналізаторів, сприяють збереженню балансу між збуджувальними та гальмівними процесами. Дидактичні ігри заповнюють прогалини дефіциту рухової активності у процесі навчання й підвищують загальну працездатність дітей на уроці. Крім того, різноманітні рухи та дії учнів у грі сприяють удосконаленню їхнього організму, зміцнюють його стійкість проти несприятливих умов зовнішнього середовища, знімають напругу й утому від інтенсивної навчальної діяльності.
Враховуючи особливості шкільного предмета “Іноземна мова”, функціональні можливості навчально-ігрової діяльності розширюються та уточнюються, а окремі з них набувають іншого (особливого) забарвлення. З невеликою розбіжністю вчені визначають такі функції дидактичної гри, що проводиться на уроках іноземної мови: моделювальну (сприяння соціальній адаптації дитини); інформувальну (ознайомлення дітей в ігровій формі з пізнавально цінною інформацією, а також із правилами поведінки у певних ігрових ситуаціях); формувальну (розвиток мотиваційної та пізнавальної сфер дитини у процесі формування її як особистості, індивіда, суб’єкта навчальної діяльності); коригувальну (визначення під час гри рівня навченості учнів у мовній сфері, а також рівня сформованості мовленнєвих умінь спілкування у відповідних ситуаціях); стимулювальну (забезпечення позитивного емоційного настрою, усунення негативних психологічних бар’єрів) – створення психологічної готовності учнів до здійснення іншомовного спілкування, забезпечення умов для багаторазового повторення мовленнєвих зразків, створення умов для організації непідготовленого іншомовного спілкування на уроці [13, 23].
Важлива роль у досягненні дидактичної та методичної ефективності навчально-ігрової діяльності належить принципам використання дидактичної гри.
Принцип комунікативного спрямування дидактичної гри
Цей принцип вимагає розглядати процес спілкування як спосіб залучення учасників до гри, як діяльність, спрямовану на оволодіння іноземною мовою як засобом спілкування, що є показником сформованості іншомовної комунікативної компетенції. Реалізація цього принципу має відбуватись у спеціально створеному навчальному іншомовному комунікативному середовищі, засобом організації якого є дидактична гра. У ньому вмотивовано використовується кожна нова репліка, учень сам вибудовує їх послідовність і зміст.
Принцип доступності дидактичної гри
Добираючи дидактичну гру, особливо важливо визначити, чи відповідає її зміст когнітивним і пізнавальним можливостям учнів початкової школи, рівню їхньої навченості. Окрім того, зміст дидактичної гри повинен бути цікавим молодшим школярам, викликати в них позитивні емоції, задовольняти допитливість та інтерес, умотивовувати їхні мовленнєві дії;
Принцип мотиваційного забезпечення навчального процесу засобами дидактичної гри
Молодші школярі не мають об’єктивної природної потреби у вивченні іноземної мови. Засобом спілкування вдома, у школі, серед однолітків є рідна мова. А це означає, що процес навчання іноземної мови у початковій школі необхідно вмотивовувати, оскільки без мотиву жоден вид діяльності не буде успішним.
Мотивація – це сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, які пробуджують у людини прагнення займатись певним видом діяльності [25]. Вона є вихідним психологічним чинником успішного оволодіння молодшими школярами іноземною мовою. Дидактична гра цілком реально природньо принцип мотиваційного забезпечення навчального процесу. Вона викликає в учнів позитивні емоції, враховує потреби, інтереси та бажання молодших школярів – чинники, які визначають сутність поняття “мотивація”.
Принцип активності
Передбачає активні прояви фізичних та інтелектуальних зусиль гравця, активної позиції кожного учасника гри.
Принцип динамічності
Виражає значення і вплив фактора часу в ігровій діяльності і розглядає гру як рух, розвиток, активну взаємодію в динаміці подій і явищ.
Принцип зацікавленості
Полягає у посиленні пізнавального інтересу й пізнавальної активності, оскільки грі притаманна новизна, несподіваність, неповторність.
Принцип колективності
Відображає спільний характер діяльності гравців, які об’єднуються в групи чи команди. Програмує таку взаємодію та співпрацю учасників у процесі прийняття колективних рішень, яка активіє діяльність кожного гравця і створює умови для передачі, здобування та закріплення нових знань, формування умінь і навичок.
Принцип наочності
У процесі навчально-ігрової діяльності можна успішно продемонструвати учням сутність певного мовного явища, у більшості випадків не вдаючись до пояснень незрозумілої молодшим школярам термінології чи правил. А це означає, що дидактичну гру цілком реально можна вважати одним із засобів унаочнення навчального процесу. Особливо цінними є ігри, які у своєму змісті містять малюнок, схему, символ, макет, певне зображення тощо, оскільки дітям цього віку властиве конкретно-образне мислення. Такого виду дидактичні ігри запобігають формальному засвоєнню невідомих явищ і понять, є економним засобом передачі значного обсягу інформації.
Принцип зворотного зв’язку
Відображає причинно-наслідкові стосунки у взаємодії гравців і вчителя. На основі одержаної від учителя інформації (мета, завдання, правила дидактичної гри) гравець планує свою діяльність і здійснює прямий вплив на хід гри.
Принцип результативності
Відображає усвідомлення підсумків ігрових дій як конкретної предметної діяльності. Результати гри при цьому можна розглядати як об’єктивну оцінку результатів навчання.
Принцип змагання
Базується на результативності навчально-ігрової діяльності та виражає основні види мотивів участі учнів у грі. Змагання спонукає до активної самостійної діяльності та мобілізує потенціал інтелектуальних можливостей гравців.
На нашу думку, дотримання названих вище принципів у процесі організації та проведення дидактичної гри на уроках іноземної мови у початковій школі сприятиме якісним новоутворення в учнів і дозволить інтенсифікувати процес навчання в цілому.
ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ
У чому полягає поліфункціональність дидактичної гри як засобу навчання?
Сформулюйте принципи застосування ігор у процесі навчання іноземної мови молодших школярів.
У чому полягають навчальна, мотиваційна, компенсаційна, виховна, розвивальна, оздоровча, контролююча, релаксаційна функції навчально-ігрової діяльності?
Назвіть розвивальні характеристики дидактичної гри.
Поміркуйте: у чому переваги дидактичної гри в реалізації мотиваційної функції порівняно з іншими засобами навчання іноземної мови? Обгрунтуйте свою відповідь.
1.5 Класифікація дидактичних ігор, які проводяться на уроках іноземної мови у початковій школі
Адаптуючи поняття “дидактична гра” до особливостей навчання іноземної мови, необхідно зазначити, що саме у цьому контексті вона найбільш повно може використовуватись як засіб організації на уроці навчального іншомовного комунікативного середовища. Ефективність його полягає у здатності створювати на уроці ситуації реального спілкування, що сприяють розвитку мовлення учнів, оскільки в них вони активно діють з предметами й одночасно спілкуються з оточуючими. Використання дидактичної гри як засобу організації навчального іншомовного комунікативного середовища забезпечує:ефективне діяльнісне, особистісно-орієнтоване формування й удосконалення іншомовних комунікативних умінь і навичок учнів; загальний розвиток молодших школярів у процесі іншомовного спілкування, створення уявних ситуацій спілкування, умотивування іншомовної мовленнєвої діяльності учнів початкової школи.
Як зазначалося раніше, одним із важливих аспектів дослідження навчально-ігрової діяльності є питання структури гри, та її класифікації. Поряд із загальнодидактичними класифікаціями ігор існує й відповідний досвід для навчання іноземної мови.
Більшість дослідників уважають, що дидактичні ігри, які проводяться на уроках іноземної мови, можна диференціювати за такими показниками: за змістом і цілями: а) мовні, мовленнєві; б) за типом завдань: оперативні, тактичні, стратегічні; в) за функціями: підготовчі; г) за кількістю учасників: індивідуальні, парні, групові, фронтальні; д) за рівнем складності: прості, складні, моноситуативні, поліситуативні; е) за тривалістю: тривалі, нетривалі; є) за рівнем складності інтелектуальної діяльності: ігри на впізнання, репродуктивні ігри, репродуктивно-варіативні, творчі ігри; ж) за способом, характером, формою проведення: письмові, усні, рухливі, предметні, функціональні, рольові, імітаційні, ігри-змагання [6]. Одним із позитивних аспектів цієї класифікації є те, що авторами розроблена значна кількість категорій. Це, деякою мірою, дозволяє чіткіше відносити ту чи іншу дидактичну гру до певної групи. З іншого боку, автори виділяють прості й складні ігри, не вказуючи критеріїв, за якими можна визначити рівень складності гри. Ми також переконані, що окремо виділяти таку групу дидактичних ігор як “творчі ігри” певним чином проблематично, оскільки організація будь-якої гри вимагає творчого підходу до її проведення як з боку учителя, так і учнів.
Існують напрацювання, що диференціюють дидактичні ігри на три види: а) за метою: як засіб навчання аспектів мови: фонетико-орфографічні, лексичні, граматичні; б) як засіб розвитку умінь і навичок: усного мовлення, читання, перекладу, письма; в) за сутністю: на переможця, у фанти, на загадування, на перевтілення; г) за формою: усні, письмові [23].
Спостерігаються й інші точки зору. Деякі дослідники диференціюють ігри, що проводяться з метою навчання іноземної мови, на дві групи: а) підготовчі ігри, які включають у себе граматичні, лексичні, фонетичні та орфографічні; б) творчі ігри, які сприяють подальшому розвитку мовних навичок [27].
За нашими спостереженнями, більшість авторів надають пріоритетної уваги іграм, які, здебільшого, спрямовані на мовні аспекти спілкування (фонетичні, лексичні, граматичні, орфографічні). Ми частково погоджуємося з цією позицією і врахуємо її у процесі створення власної класифікації, оскільки мовлення учнів не відбудеться без знання певного обсягу мовних одиниць, а несформованість відповідних фонетичних, лексичних і граматичних навичок не зможе забезпечити його нормативність. Але разом із тим, у контексті комунікативно-орієнтованого підходу до навчання іноземної мови пріоритетною метою є формування та удосконалення у школярів механізмів спілкування у різних видах мовленнєвої діяльності : аудіюванні, говорінні, читанні, письмі. А це означає, що переважна більшість ігор повинна відповідати цій меті, тобто забезпечувати становлення в учнів відповідних механізмів спілкування.
Ураховуючи досвід класифікації дидактичних ігор та власні міркування щодо досліджуваної проблеми, ми дійшли висновку, що чинне поняття “дидактична гра” можна розширити, виділивши з нього групу ігор, які готують до комунікативної діяльності (ігри, спрямовані на формування мовної компетенції), та ігри, що забезпечують комунікативну діяльність (сприяють формуванню мовленнєвої, соціокультурної та загальнонавчальної компетенцій учнів початкової школи). Таку диференціацію можна зобразити у вигляді схеми.
Рис. 3. Типологія дидактичних ігор для навчання іноземної мови
Як ілюструє схема, у навчанні іноземної мови доцільно керуватися принципом наступності, тобто поступового переходу від ігор, спрямованих на формування мовних навичок, до ігор, які власне забезпечують формування і подальший розвиток механізмів мовлення. Тобто, розглядати навчально-ігрову діяльність як засіб формування та удосконалення знань, умінь і навичок під час навчання іноземної мови.
ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ
Що Ви розумієте під визначенням «навчальне іншомовне комунікативне середовище»?
Обгрунтуйте типологію дидактичних ігор, які використовуються для навчання іноземної мови у початковій школі.
У чому Ви вбачаєте недоліки чинного досвіду диференціації ігор?
Чи погоджуєтеся Ви з тезою про те, що дидактична гра створює ефективні умови, вяких учні засвоюють здобуті знання у практичній діяльності? Обгрунтуйте свою відповідь.
Продовжіть думку: дидактина гра як засіб організації навчального іншомовного комунікативного середовища забезпечує… .
1.6 Дільність вчителя й учнів у процесі дидактичної гри
Відомо, що навчання – це цілеспрямований процес взаємодії між учителем та учнями з метою їхнього розвитку, освіти й виховання. Дидактична сутність навчання полягає в тому, що воно відбувається у постійній взаємодії двох видів діяльності: викладання й учіння.
Діяльність учителя у процесі навчання різнобічна і багатогранна, оскільки він є організатором навчальної діяльності. Вчитель визначає мету й кінцевий результат своєї педагогічної роботи, обирає методи, засоби та форми організації навчання. Особливою є діяльність учителя у процесі організації та проведення дидактичної гри на уроках іноземної мови у початковій школі. Вона включає в себе такі функції: визначення навчального часу для проведення гри, її місця серед інших форм і методів роботи на уроці; визначення мети, завдань, правил, змісту і ступеня складності дидактичної гри; підтримку творчої активності й інтересу учнів, умотивування їхніх дій; створення позитивної психологічної атмосфери у процесі дидактичної гри, виявлення віри в можливості учнів, що забезпечує взаємодію, спілкування і співпрацю гравців; умотивовування навчально-ігрової діяльності учнів; підтримка розумової діяльності учнів; урахування сукупності умов використання дидактичної гри як засобу навчання; виявлення критичності та незалежності суджень у процесі підведення підсумків дидактичної гри та їх аналізі тощо.
З іншого боку, діяльність учня передбачає виконання таких функцій: підготовку необхідного обладнання для дидактичної гри; засвоєння знань, умінь і навичок у процесі навчально-ігрової діяльності; застосування здобутих знань у процесі іншомовного спілкування; виконання запропонованої вчителем ролі; активну співпрацю з іншими гравцями з метою досягнення перемоги у грі; внесення власних пропозицій, обгрунтування їх доцільності; дотримання правил гри; участь у підведенні підсумків дидактичної гри та визначенні переможців.
У науковій літературі існують різні позиції щодо структури навчально-ігрової діяльності молодших школярів. На думку О.Я. Савченко, вона включає такі компоненти: спонукальний – потреби, мотиви, інтереси, прагнення, які визначають бажання учнів брати участь у грі; орієнтувальний – вибір засобів і способів ігрової діяльності; виконавський – дії, операції, які дають можливість реалізувати ігрову мету; контрольно-оцінний – корекція і стимулювання активності ігрової діяльності [25].
Цікавим, на наш погляд, є тлумачення структури ігрової діяльності запропоноване Н.В. Кудикіною [13]. Автор виділяє такі структурні компоненти гри: мотиваційний компонент (інтерес до подій у навколишньому середовищі, емоційна зацікавленість діяльністю дорослої людини, бажання її наслідувати тощо); мету (прагнення у ролі вчителя навчити дітей читати, писати тощо; як пілот – керувати літаком; як мати – піклуватися про свою дитину і т.ін.); змістовий компонент (відображення впливів навколишнього середовища, інформації із літературних та інших джерел); процесуально-операційний компонент (з урахуванням матеріальних умов гри (предметно-практичні ігрові дії, рольові дії, міжособистісна комунікація, розумові процеси та операції); контрольно-оцінний компонент (встановлення відповідності між уявною роллю і своїм умінням відтворити власне уявлення, задоволення або незадоволення від перевтілення, бажання внести корективи у подальші ігри).
Узагальнивши результати досліджень з цієї проблеми, ми розробили педагогічну технологію дидактичної гри у навчанні іноземної мови молодших школярів.
Рис. 3. Педагогічна технологія дидактичної гри у навчанні іноземної мови молодших школярів
Розглянемо функції вчителя й учнів на початковому, практично-діяльнісному та завершальному етапах дидактичної гри.
Перед початком дидактичної гри вчитель повинен визначити її мету, навчальні завдання, що будуть розв'язані у ході гри, та правила її проведення. У процесі навчання іноземної мови такою метою, відповідно до програми, є навчання спілкування. Досягнення цієї мети можливе за умови виконання ряду пріоритетних завдань, які включають у себе оволодіння комплексом знань, умінь і навичок, достатніх для здійснення мовленнєвої діяльності, а також формування в учнів мовних навичок, які забезпечують нормативність мовлення. У зв’язку з цим у навчальному процесі повинні мати місце й відповідні ігри: а) спрямовані на формування та удосконалення умінь і навичок в чотирьох видах мовленнєвої діяльності; б) пов’язані зі становленням мовних (фонетичних, лексичних, граматичних, орфографічних) навичок; в) ігри, що надають можливість оволодіти соціокультурними знаннями, уміннями та навичками.
Кожна дидактична гра організовується та проводиться у відповідності до чітко сформульованих правил, які обумовлюють порядок дій та поведінку учнів. Правила гри розробляються відповідно до мети уроку та індивідуальних особливостей членів учнівського колективу. Після цього вчитель і учні готують необхідне обладнання для організації дидактичної гри (малюнки, наочність, іграшки тощо), обирають спосіб поділу на команди, визначають капітанів.
Практично-діяльнісний етап відбувається в двох напрямах. Перший з них пов’язаний з організацією дидактичної гри, яку здійснює вчитель. Він розпочинається одразу після оголошення мети, завдань і правил гри. Під час виконання роботи на цьому етапі вчитель умотивовує навчально-ігрову діяльність учнів, підтримує їхній інтерес, запобігає можливим конфліктним ситуаціям тощо.
Другий напрям відображає процес навчання. Ігрові дії, що їх виконують учні, здійснюються за правилами гри. У процесі навчально-ігрової діяльності гравці мають можливість проявити свої здібності, задовольнити потреби й реалізувати бажання. В умовах навчального іншомовного комунікативного середовища, що виникає на цьому етапі дидактичної гри, створюються реальні ситуації іншомовного спілкування, відбувається вмотивування мовленнєвої діяльності учнів, досягається мета дидактичної гри.
Завершальний етап розпочинається відразу після завершення гри і включає в себе спільну діяльність вчителя й учнів у процесі підведення підсумків дидактичної гри, визначення переможців, оцінювання внеску у перемогу команди кожного з гравців та взаємодії учнів у групі, здійснення аналізу помилок команди, що зазнала поразки, тощо.
Запропонована педагогічна технологія дидактичної гри у навчанні іноземної мови молодших школярів передбачає послідовну й умотивовану взаємодію суб’єктів навчального процесу на підготовчому, практично-діяльнісному та завершальному етапах. А це, у свою чергу, дозволяє вчителю в умовах навчальної співпраці ефективно організувати навчання, а учням – успішно оволодівати іншомовним досвідом.
ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ
У який спосіб відбувається творча співпраця вчителя й учнів у процесі навчально-ігрової діяльності?
Обгрунтуйте діяльність учителя й учнів у процесі дидактичної гри.
Які функції учнів на підготовчому, практично-діяльнісному та завершальному етапах гри?
Розкрийте особливості структури педагогічної технології дидактичної гри.
Поміркуйте: у процесі навчально-ігрової діяльності вчитель виконує функції стороннього спостерігача чи керівника гри? Обгрунтуйте свою відповідь.
1.7 Умови використання гри на уроках іноземної мови
Як свідчить досвід, потенційні можливості та ефективність педагогічної технології дидактичної гри визначаються сукупністю взаємопов’язаних умов, які забезпечують її функціонування. Досліджуючи дидактичну гру як засіб навчання молодших школярів О.Я. Савченко називає такі умови ефективності її застосування: органічне включення в навчальний процес; захоплюючі назви; наявність справді ігрових елементів, зокрема зачинів, римування; обов’язковість правил, які не можна