Вивчення повісті М.В. Гоголя "Тарас Бульба" на уроках зарубіжної літератури
Що загального в змісті повістей «Страшна помста» й «Тарас Бульба»?
Яка основна тема повісті «Страшна помста»? Які уривки справили
на вас найбільше враження?
Намалюйте словесний портрет Данила Бурульбаші й Тараса Бульби. Що загального в їхніх характерах?
Про що говорить обстановка в будинку Тараса Бульби (опис світлиці)?
За допомогою яких поетичних засобів відтворюється горе й страждання матері?
Якими ви уявляєте собі Остапа й Андріря? і ін.
Щоб підготувати учнів до сприйняття ідейно-естетичних функцій пейзажу в літературному творі, зокрема до опису степу в «Тарасі Бульбі», дається завдання прочитати описи природи в «Сорочинському ярмарку», «Травневій ночі» й «Страшній помсті». Загальне завдання - перші два питання до розділів I-VIII у підручнику.
2.2 Урок 3. Робота над другим, третім і четвертим розділами повести. Степ як символ батьківщини. Запорізька Січ («От те гніздо, звідки вилітають всі ті горді й міцні, як леви!»)
Особливу увагу при підготовці до уроку необхідно приділити ідейно-естетичним функціям пейзажу, системі художніх засобів поетичної мови, міжпредметним зв'язкам (історії виникнення Запорізької Січі, законам і звичаям «лайливого, важкого часу»). Показ ілюстративного матеріалу, перегляд діафільмів допоможуть учнем зримо представити всю красу й багатство природи, богатирську міць запорожців (репродукції картин І. Є. Рєпіна «Запорожці», С. І. Васильковського «Козаки в степу», Е. А. Кибрика «У Запорізькій Січі», А. Д. Ківшенко «Вибори нового кошового» й ін.).
Стилістичний розбір, аналіз поетичних засобів зображення, словникова робота, виразне читання, усне малювання — такий далеко не повний перелік видів роботи на уроці. Учитель запитає школярів, з яким настроєм відправляються в далекий і небезпечний шлях герої повісті, як підводять життєві підсумки, про що кожен думає й переживає, як розкривається багатий внутрішній світ Тараса Бульби, Остапа й Андрія, зверне увагу на опис трудового ритму й військового побуту Запорізької Січі. Необхідно проаналізувати уривки:
1) «Старий Тарас думав про давнє: перед ним проходила його молодість, його літа, його минулі літа, про які завжди майже плаче козак, що бажав би, щоб все життя його була молодість».
2) «А тим часом степ уже давно прийняв їх усіх у свої зелені обійми, і висока трава, обступивши, сховала їх, і тільки козачі чорні шапки одні миготіли між її колоссям».
3) «Уже й чорних шапок не можна було бачити; одна тільки швидка блискавка прим’ятої трави показувала біг їх».
4) «Сонце виглянуло давно на розчищеному небі й живлющим, теплотворним світлом своїм облило степ. Усе, що смутно й сонно було на душі козаків, умить злетіло; серця їх стрепенулися, як птах».
5) «Вся поверхня землі представлялася зелено-золотим океаном, по якому бризнули мільйони різних квітів».
6) «Із трави мірними змахами піднімалася чайка й розкішно купалася в синіх хвилях повітря».
7) «Чорт вас візьми, степи, як ви гарні!»
8) «Він (Дніпро) віяв холодними хвилями й розстелявся ближче, ближче й, нарешті, обхопив половину всієї поверхні землі».
9) «Отож вона, Січ! От те гніздо, звідки вилітають всі ті горді й міцні, як леви! От звідки розливається воля й козацтво на всю Україну!»
10)«Мільйон козацьких шапок висипав раптом на площу...»
Багата метафоричність поетичного стилю уривків, їхня особлива емоційність, виразність, багатобарвність покликані викликати відповідне почуття читачів, полюбити безмірність простору, красу й міць навколишньої природи. Цікаво відзначити точки зору, звідки в душі героїв і навколишню природу проникає погляд художника — «знавця душі людської», як проникливо писав про Гоголя Т. Г. Шевченко.
Майже весь другий розділ повісті - захоплено-поетичний гімн природі. Учитель нагадає семикласникам картини природи в «Вечорах на хуторі біля Диканьки», розкриє своєрідність гоголівського бачення, коли його погляд обіймає, здається, увесь світ, все небо й землю. У цьому плані кожен образ природи (поняття «пейзаж», здається, не виражає всіх відтінків значення простору й часу) одухотворений і багатоликий. Так, наприклад, в уривку:
« Чи знаєте ви українську ніч? Ні, ви не знаєте української ночі!»- узятому з повісті «Травнева ніч, або Утоплениця», земні, людські виміри поетично накладаються на космічні, зіставляються й протиставляються. Виразні й художньо значущі деталі: «величний грім солов'я», «підхмарні дуби» і «рідкий птах, що долетить до середини Дніпра»- це не просто поетичні гіперболи, художні перебільшення - це особливе поетичне бачення, коли людське око охоплює одночасно й небо й землю. Тільки у світлі сказаного учні зрозуміють «всесвітні масштаби» й українського дня й ночі, Дніпра, піднебіння й землі: „ полудень блищить у тиші й спеці, і голубий невимірний океан (тобто небо), хтивим куполом нагнувся над землею, здається, заснув, весь потоплений у млості, обіймаючи й стискаючи прекрасну (тобто землю) у повітряних обіймах своїх!» («Сорочинський ярмарок»). Або ж в описі Дніпра: «...у середину Дніпра дивляться тільки Сонце й небо, і всі зірки, що світять над світом, разом віддаються у Дніпрі. Всіх їх тримає Дніпро в темному лоні своєму» («Страшна помста»). Відчуття первозданності й неосяжності природи, де «все дивно, все урочисто», «а на душі й неосяжно, і чудно», охоплює читача, налаштовує його на поетично піднесений, урочистий лад. Зміст подібних картин природи - процес збагнення світу, коли в одиничному відкривається загальне, вічне. Тому питання « Чи знаєте ви українську ніч?» - аж ніяк не риторичне. Читач, виявляється, дійсно не знає української ночі. Сам Гоголь як художник і розкриває її таємниці, всесвітні масштаби, прилучаючи до неї своїх героїв, а разом з ними й читачів.
Поетично схвильовано починається опис степу в другому розділі повісті «Тарас Бульба». Тут степ - символічно узагальнений образ матері-батьківщини. І чим ближче посувався загін Тараса Бульби до Запорізької Січі, тим прекрасніше ставав степ (див. зазначені вище уривки 2-7 для аналізу в класі).
Пейзаж у Гоголя стає вираженням авторського ліричного почуття, емоційно-художнім підтекстом повісті: підкреслюється співвіднесеність картин природи з життям і долею героїв, вся вона виконана з любовного материнського начала (подібно матері, степ, «уже давно прийняв їх усіх у свої зелені обійми»), і недарма над степом в'ється птах-чайка. У першому розділі мати «з жаром, із пристрастю, зі слізьми, як степова чайка, вилася над дітьми своїми». І мати, і степ поетично зливаються в узагальнений образ - символ матері-вітчизни.
Учням треба підказати, як по-різному й зненацька показана справді людська, щиросердечна сутність Тараса й Остапа. Зовні суворий і непохитний, здавалося б, навіть жорстокий і грубий, Бульба «думав про давнє.. Він думав про те, кого він зустріне на Січі зі своїх колишніх співтоваришів. Він думав, які вже перемерли, які живуть ще. Сльоза тихо круглилася на його зіниці, і посивіла голова його пригнічено похнюпилася». Священна пам'ять минулого, вірність товаришам, людському обов’язку й почуттю! Так само й суворий Остап: виявляється, він весь у спогадах про залишену матір: «Він душевно був стурбований слізьми бідної матері, і це одне тільки його бентежило й змушувало задумливо опустити голову». Не те Андрій, думи якого в Києві, де зустрів він прекрасну полячку, дочку ковенського воєводи.
Привільні, багаті степи, по яких «ніколи плуг не проходив», відкривають не тільки радість прилучення до квітучої природи: в «лайливий, важкий час» вони таїли постійну загрозу, не раз ставали «чистим полем», місцем кривавих зіткнень, де зі зброєю в руках необхідно було відстоювати право на вільне життя від ненависного ворога-кочівника. І варто було Тарасу Бульбі побачити «маленьку крапку, що чорніла в далекій траві » - татарина, що скаче, як умить приймаються самі суворі запобіжні заходи, щоб уникнути можливої засідки або відкритого нападу. Прискакавши до ріки, вони «довго плили по ній, щоб сховати слід свій». Степ таїв у собі небезпеку, постійно загрожував життю людини, вимагав пильного захисту, збройної охорони.
Три дні тривав шлях Тараса Бульби і його синів. Нарешті здався Дніпро: «От він блиснув вдалині й темною полосою відокремився від обрію. Він віяв холодними хвилями й розстелявся ближче й ближче й, нарешті, обхопив половину всієї поверхні землі. Це було те місце Дніпра, де він, дотоле спертий порогами, брав, нарешті, своє й шумів, як море, розлившись із волі...» Незабаром загін Тараса Бульби з’явився при в'їзді в Запорізьку Січ.
Учні повинні звернути увагу, як урочисто Тарас Бульба і його сини готуються до в'їзду: «Козаки оправили коней. Тарас приосаився, стяг на собі міцніше пояс і гордо провів рукою по вусах. Молоді сини його теж оглянули себе від голови до ніг з якимсь страхом і невизначеним задоволенням, і всі разом в'їхали в передмістя, що перебувало за півверсти від Січі». Адже наступає самий відповідальний момент їхнього життя - прилучення до вільного запорізького війська!
З короткого повідомлення вчителя школярі довідаються, що козацтво на межі XVI—XVII ст. представляло досить складну й неоднорідну соціальну масу, куди входили вільні козаки, селяни, бідний міщанський люд, в основному ремісники, а також дрібна служива шляхта, з якої формувалася козацька старшинська верхівка. Основну частину козацтва з його особливим укладом життя й військовою організацією становили саме селяни, що шукали в незаселених «диких полях» і на недоступних дніпровських порогах порятунку від польських й українських магнатів. За дніпровськими порогами й була створена Запорізька Січ — своєрідна військова «республіка» — запорізьке військо .
Розповідь про Запорізьку Січ учитель доповнить показом репродукції картини І. Є. Рєпіна «Запорожці». Доречно буде привести слова художника: «Наше Запоріжжя мене захоплює цією волею, цим підйомом лицарського духу. Відважні сили російського народу... заснували рівноправність, братерство на захист кращих своїх принципів...» Учні звернуть увагу на трудовий ритм Запорізької Січі: при в'їзді Тараса Бульбу і його синів «оглушили п'ятдесят ковальських молотів, що вдаряли у двадцятьох п'ятьох кузнях». Щоб забезпечити військовим спорядженням багатотисячне військо, одягти й нагодувати його, необхідна була завзята праця багатьох сотень майстрів; добувалися руда, вугілля, заготовлявся провіант, фураж, утримувалися череди волів, коней, споряджалися підведення, човни, багато чого іншого. От чому Тарас Бульба із синами «пробирався крізь тісну вулицю, що була захаращена ремісниками, що відразу відправляли ремесло своє...» Ремісники - це зброярі, ковалі, шкіряники, не говорячи вже про мисливців на степову дичину й т.п. Сама ж Запорізька Січ представляла собою сувору військову організацію, сторожовий бастіон, де проходили виучку молоді козаки, подібні до Остапа й Андрія. Але були тут і старі, загартовані в походах і битвах козаки, які цілком підкорялися курінним отаманам, виборному кошовому. В особливо відповідальні моменти, коли приймалися рішення про походи, збиралася козацька рада (рада). Тут мало займалися «військовою школою» - як відзначає Гоголь, «Січ не любила утрудняти себе військовими вправами й гаяти час; юнацтво виховувалося й утворювалося в ній одним досвідом, у самому запалі битв, які тоді були майже безперервні». І все-таки необхідну військову науку молоді козаки одержували: потрібно було володіти й шаблею, і списом, щоб на скаку вбити ворога, було потрібний і влучне око, щоб уразити ціль, уміння схопитися врукопаш або вести облогу, управляти човном і т.д.
Варто звернути особливу увагу на суворі звичаї й закони, яким безумовно підкорялося все козацтво, що підкреслює в повісті Гоголь: «Якщо козак прокрався, украв яку-небудь дрібницю, це вважалося вже ганьбою всьому козацтву: його, як безчесного, прив'язували до ганебного стовпа й клали біля нього дрюк, яким всякий перехожий зобов'язаний був нанести йому удар, поки в такий спосіб не забивали його на смерть. Боржника, що не платив, приковували ланцюгом до гармати...» Однак найстрашніше покарання покладалося за «смертовбивство»: «Але всього більше зробила враження на Андрія страшна страта, певна за смертовбивство. Відразу, при ньому, вирили яму, опустили туди живого вбивцю й поверх нього поставили труну, що містила тіло їм убитого, і потім обох засипали землею. Довго потім усе чудився йому страшний обряд страти й усе представлялася ця заживо засипана людина разом з жахливою труною». Жорстокої страти піддавався порушивший «перший предківський закон» - закон вірності «вітчизні й вірі». За зраду й злочинний зв'язок з ворогом вітчизни зрадника-сина стратить батько, при цьому тіло віддавалося розтерзанню .
Привернуть увагу учнів військові успіхи Остапа й Андрія: «Незабаром обоє молоді козаки стали на гарному рахунку в козаків... Вони стали вже помітними між іншими молодими прямотою, молодецтвом й удачливістю у всьому. Влучно й прямо стріляли в ціль, перепливали Дніпро проти плину - справа, за яку новачок приймався врочисто в козацькі кола».
Завдання додому: підготувати відповіді на 3 й 4 питання (до глав I-VIII) по підручнику; усне малювання на теми « Біс вас візьми, степи, які ви гарні!» й «Запорізька Січ, її закони й звичаї, трудові будні».
2.3 Урок 4. Похід запорожців. Бій під Дубно. Робота над п'ятою, шостою й сьомою главами повісті
Центральне місце в четвертому розділі - народне збурення у зв'язку з посиленням соціальних утисків і жорстокою розправою над гетьманом і полковниками, коли переповнилася чаша страждань, нестерпним став національний гніт, знущання над православною вірою. «Запорожці були глибоко віддані матері-вітчизні. Вони вважали своїм обов'язком захищати не тільки незалежність України, але й обороняти православ'я від бусурманів і католиків».
«Напівдике століття» загострювало класовий і соціальний опір народних мас, політику жорстоких утисків і розправ: вогнем і мечем придушувалося будь-яке народне збурення, жорстока страта очікувала кожного повсталого.
Подальше читання й коментування тексту проводиться за наступним планом: події на гетьманщині, загальне збурення; збори запорізького війська в похід, прощання із Січчу; «запорожці!., здалися запорожці!..»; Остап і Андрій у перших боях; облога Дубно; нічний пейзаж і поява «примари», зрадництво Андрія («І загинув козак! Пропав для всього козацького лицарства!..»); прорив військ супротивника; мова курінного отамана; підготовка до виходу ворога з кріпості; «польські витязі» й «козацкі ряди»; «міцні на слово» козаки Охрім Наш, Микита Голокопитенко, Попович; початок битви, Остап у бою; похідна й військова «служба» волів; Остап- курінний отаман; після бою.
Учні підбивають підсумок прочитаного, діляться своїми враженнями, з'ясовують ідейний пафос окремих сцен й епізодів, всієї картини в цілому - прославляння високої військової доблесті й масового героїзму, мужності й стійкості, безстрашності, сили, військового мистецтва. На прикладі Остапа, інших козаків учні дійдуть висновку, що справжній характер людини виявляється в жорстоких випробуваннях, що тільки в кривавих боях загартовується його воля, міцність і мужність; звертають увагу на авторський коментар дій Остапа, усього запорізького війська в цілому - від слів: «Остапу, здавалося, був на роду написаний битвенний шлях і важке вміння вершити ратні справи...» до слів: «лицарські його якості вже надбали широкої слави якостей лева»; і далі від слів: «Багато тоді перебили ворогів...» до слів; «стали прибирати тіла й віддавати їм останню шану».
Як питання на виявлення сприйняття учнів можна запропонувати наступні:
У чому особливості «лайливого, важкого часу»?
Що стало причиною походу запорожців?
У чому виявилася мудрість плану кошового?
Як козаки оцінили мужність і доблесть Остапа?
Складіть (усно) план бою під Дубно.
Удома учні готуються до словесного малювання на тему: «Запорожці в поході й у першому бою під Дубно»; «Військова доблесть Остапа, його «важке вміння вершити ратні справи».
2.4 Урок 5. «Немає уз, святіших товариства!»; «Нехай же цвіте вічно російська земля!» Робота над восьмою й дев'ятою главами повісті
Виділені для читання й коментування глави - кульмінаційні в гоголівському епічному оповіданні. У них із вражаючою художньою силою показаний масовий героїзм козаків, високе почуття товариства, вірність вітчизні, відплата за зрадництво. Головне, на що вчитель зверне увагу школярів,- загальний демократичний пафос, який позначиться і в урочистій промові Тараса Бульби про товариство, зверненій до всього запорізького війська, і в прийнятті відповідальних рішень на раді, коли прийшла звістка про напад татар і руйнування Січі. Саме тут знаходить своє яскраве художнє втілення «основний закон товариства»: кошовий, Тарас Бульба, Бовдюг виступають як виразники настроїв і почуттів усього козацького війська, проявляють свою мудрість. Прова Тараса Бульби повинна бути проаналізована як зразок високого ораторського мистецтва, як художнє слово. У дусі билинних традицій, у стилі давньоруських повістей відтворюються масові героїчні сцени, ратний подвиг Остапа, курінних отаманів Кукубенко, Степана Гуски, Балабана, неприборкана лють Тараса Бульби, бойове, повне експресії розпорядження якого будить патріотичні почуття, нестримний порив, готовність загинути в кривавій січі заради процвітання Батьківщини, «за спільну російську землю».
Питання на виявлення сприйняття:
У чому сила товариства й бойового братерства?
Яке враження на козаків справила промова Тараса Бульби про товариство?
Як у ході бою виявляється «основний закон товариства»?
У яких сценах поетично втілюється тема масового героїзму й високого патріотичного почуття?
Як описуються подвиги богатирів у билинах й у повісті Гоголя?
За допомогою яких поетичних засобів втілюється героїка бою?
Завдання додому: вивчити промову про товариство. Підготуватися до словесного малювання «Бій під Дубно», дати відповіді на питання I-3 (до глав IX-XII) у підручнику.
2.5 Урок 6. «Та хіба найдуться на світі такі вогні, мука й така сила, яка б пересилила російську силу!» Робота над десятою - дванадцятою главами повісті
Заключна робота над художнім текстом повинна розкрити ідейний пафос повісті «Тарас Бульба», підкреслити мужність, стійкість, безмірне почуття любові до батьківщини, безстрашність і героїзм, високий подвиг Тараса Бульби й Остапа, усього козацтва в цілому. Історично правдиво Гоголь показує народно-визвольний рух, сила якого «полягала в загальнонародному характері й значенні, у масовості повстань, що приводили в жах і сум'яття польських магнатів і шляхту, у героїчній, самовідданій боротьбі українських козаків і селян проти іноземних гнобителів». Боротьба українського народу в художньому втіленні Гоголя — це боротьба «за загальну російську землю, що скріплює воєдино історичні долі двох співрідних народів».
Втілення героїчного народного духу ми й знаходимо в трагічній долі Тараса Бульби, Остапа. Подвиг кожного з них - подвиг в ім'я того, щоб вічно процвітала російська земля, щоб свято дотримувався «основний закон товариства».
Узагальнення матеріалу зажадає звертання до вузлових, кульмінаційних моментів як життя головних героїв, так і розвитку сюжету повісті «Тарас Бульба». Повинні бути зачитані найбільш характерні уривки, що розкривають характери героїв, їхні дії, героїчні вчинки, останній подвиг і т.д. Тільки на основі зібраного цитатного матеріалу до всього змісту повісті можна запропонувати учням скласти простий, а потім, за допомогою вчителя, і розгорнутий план характеристик Тараса Бульби й Остапа.
Питання, які допоможуть учням підібрати відповідний цитатний матеріал, можуть бути наступні:
Які епізоди повісті найбільш повно розкривають характери головних героїв?
Який був «битвенний шлях» Остапа?
Якими якостями виділяється Остап серед своїх товаришів?
За допомогою яких художніх засобів розкривається героїчна особистість Остапа?
Яке відношення до Остапа казаків- уманців?
Назвіть думи Тараса Бульби про Остапа.
Яке поводження Остапа перед стратою?
Як ви розумієте останнє звертання Остапа до батька: «Батько! Де ти? Чи чуєш ти?»
Знайдіть у тексті авторські характеристики Остапа й Тараса Бульби.
У чому бачить свій обов’язок Тарас Бульба?
Як характеризує Тараса Бульбу його промова про товариство?
Як ви поясните слова Бовдюга про Тараса Бульбу: «Немає в нас нікого, рівного йому в доблесті!»?
Як проявляє себе в бою Тарас Бульба?
У чому смисл останнього подвигу Тараса?
Про які справи й подвиги свого отамана згадували козаки, пливучи на човнах по Дністру?
Трагічний пафос останніх глав повести «Тарас Бульба» вимагає вповільненого читання, певних пауз: учням необхідно дати можливість внутрішньо пережити самі скорботні сторінки гоголівського оповідання. І перші питання до них - це питання про відчуття, про ті враження, що залишає в душі фінал повісті, трагічна доля героїв.
Герої не гинуть - вони знаходять безсмертя, тому що переконані, що «не загине жодна великодушна справа». Смерть, зображена в повісті Гоголя, «...освячена ореолом доблесті, вона духовна, хоча Гоголь не скупиться на опис рік крові й вигляду відрубаних голів» . Умираючи, козаки розуміють, що боротьба не закінчена, що смерть їх не даремна, а потрібна для майбутньої перемоги. У цій вірі в безсмертя народу - справжній оптимізм повісті, її героїчний пафос, народне, життєстверджуюче начало.
Завдання додому: перечитати сторінки повісті, що стосуються Остапа, підготувати цитатний матеріал до характеристики героя.
2.6 Урок 7. «Остапу, здавалося, був на роду написаний битвенний шлях, важке вміння вершити ратні справи»
На уроці, присвяченому образу Остапа, аналізуються уривки:
1) «Остапу, здавалося, був на роді написаний битвенний шлях...» до кінця абзацу;
2) слова Тараса Бульби: «Так це буде згодом добрий полковник!... такий, що й батька за пояс заткне!» (глава V);
3) «Як плаваючий яструб...» і далі, кінчаючи словами: «Бач ти який!., і став дякувати всім уманцям за честь, зроблену синові» (глава VII);
4) Остап у бою під Дубно (глава IX), особливо останній абзац;
5) зі слів: «Ведуть... ведуть!., козаки!..» до кінця глави XI.
Які ж риси характеру Остапа виділять учні? Тут необхідна допомога вчителя, під керівництвом якого й буде складений план характеристики: Перша зустріч із батьком; мрії про Запоріжжя; сильна воля, стійкий характер, прямота, відвага; Остап на Запоріжжі; військовий подвиг Остапа: хоробрість і спритність, уміння повести за собою козаків; Остап - курінної отаман уманців у другому бою під Дубно; героїчна смерть Остапа у Варшаві.
Робота над образом Остапа може бути продовжена стилістичним аналізом уривків. Учитель допоможе семикласникам визначити, за допомогою яких поетичних засобів Гоголь характеризує героя, підкаже народно-поетичні джерела образності (порівняння, епітети), лексичний склад уривків («Лицарські його якості вже набрали широку силу якості лева»; «Як плаваючий яструб...»; «батька за пояс заткне»; «Остап виносив катування, як велетень. Ні лементу, ні стогону не було чутно...»; «хотів би він тепер побачити твердого чоловіка, який би розумним словом освіжив його й утішив при кончині»; «І впав він силою й викликнув у щиросердечній немочі: - Батько! де ти? Чи чуєш ти?»).
На закінчення уроку вчитель розповість про авторське відношення до героя (авторський коментар, підбор зображувально-виразних засобів, що показує роль героя в кульмінаційних моментах оповідання), розкриє узагальнений характер образу, його типові риси.
Завдання додому: підготувати цитатний матеріал, скласти план характеристики Тараса Бульби.
2.7 Урок 8. Тарас Бульба - народний герой. «Немає в нас нікого, рівного йому в доблесті!»
Розкриваючи велич народного героя, учитель насамперед визначить взаємини героя й епохи: «Що таке Тарас Бульба? Герой, представник життя цілого народу, цілого політичного суспільства у відому епоху життя»,- писав В. Г. Бєлінський . За допомогою узагальнюючих питань учитель допоможе школярам виділити головне в історії життя Тараса Бульби. Увагу їх найкраще зосередити на наступних питаннях:
Які якості Тараса Бульби як народного героя втілені в повісті?
У яких основних моментах сюжету ми бачимо Тараса Бульбу?
У чому сила Тараса Бульби як наказного отамана?
Як характеризує Тараса Бульбу його промова про товариство?
Яким ви бачите героя в бою? Яким він став після важкого поранення на березі Чорного моря?
Останній подвиг Тараса: до кого звернені його слова й думки?
Яке ставлення автора до героя?
Чому повість названа «Тарас Бульба»?
Аналіз образа Тараса Бульби закінчується розглядом ілюстративного матеріалу, на закінчення з'ясовується значення цього образа, всієї повісті «Тарас Бульба» у цілому. Учитель розповість про однойменну оперу Н. В. Лисенка, про численні ілюстрації до «Тараса Бульби», про гоголівські традиції у творчості Л. Н. Толстого, А. М. Горького, у радянській літературі («Нескорені» Б. Горбатова, «Молода гвардія» А. А. Фадєєва), прочитає баладу-вірш «Тарас Бульба» К. Симонова.
Удома учні готують відповіді по підручнику, пишуть твір на теми: «Безсмертя героя», «Тарас Бульба - народний герой».
Висновок
Таким чином, у роботі подано методичний коментар двох варіантів системи уроків, розрахованих на різну кількість годин.
Перший варіант, на нашу думку, цікавіший своїм сучасним методичним підходом до вивчення теми, інноваційними прийомами, опорними схемами, які дають змогу зекономити час та включають у роботу зорову пам’ять і логічне мислення школяра. Кожного разу пропонується інший тип уроку, що урізноманітнює процес навчання, дає змогу стимулювати фантазію учнів.
Другий варіант більш традиційний. Багато місця в ньому відводиться коментованому читанню тексту, всебічний аналіз проводиться „слідом за автором”, і лише на заключному етапі вивчення повісті проводиться по образний аналіз (коли учні засвоїли текст). Такий шлях доцільно обирати у слабших класах. Перевагою такої роботи є більш емоційне сприйняття твору, яке досягається завдяки виразному професійному читанню вчителем найбільш важливих уривків повісті.
У роботі багато рекомендацій для вчителя, є історичний коментар, міжпредметні зв’язки, паралелі з іншими творами Гоголя, зазначено ілюстративний матеріал.
Література
1. Програма із зарубіжної літератури для середньої загальноосвітньої школи 2001 року ( За редакцією Д. В. Задонського , К. О. Шахової, Є. В. Волощук) // Зарубіжна література в навчальних закладах, 2001, № 8.
2. Програма 12-річної школи 2005 року із зарубіжної літератури (За редакцією Д. С. Наливайка, автор програми Ю. І. Ковбасенко ), Київ, 2005.
4. Изучение творчества Н. В. Гоголя в школе: Пособие для учителя / Г. В. Самойленко, П. В. Михед, Е. Н. Михальский и др. – К. : Рад. школа, 1988.
5. Гончар О. Гоголевскими шляхами // Венок Гоголю: Гоголь и время. – Харьков, 1984.
6. Казарин В. П. Повесть Н. В. Гоголя «Тарас Бульба»: Вопросы творческой истории. – К., Одесса, 1986.
7. Слюсарь А.А. Герои и ситуации в «Тарасе Бульбе» Гоголя //Вопросы литературы народов СССР : Вып. 7, К., 1981.
8. Щербина В. Р. Н. В. Гоголь // Гоголь: історія й сучасність.- М., 1995.
9. Поспелов Г. Творчество Н. В. Гоголя . – М., 1956.
10. Ненич Г. М. Методичний коментар до системи уроків за творчістю М.В. Гоголя. 7 клас. // Зарубіжна література в навчальних закладах. 2001,
№ 11.
11. Гуменюк. В. І., Коваль С. Й. „Гей, літа орел...” Повість М. Гоголя
«Тарас Бульба» та