Шляхи розвитку у молодших школярів бережливого ставлення до природи
— засвоєння наукових знань про взаємозв'язок природи, суспільства і людської діяльності;
— розуміння багатогранної цінності природи для суспільства в цілому і кожної людини зокрема;
— оволодіння нормами правильної поведінки в природному середовищі;
— розвиток потреби спілкування з природою;
— активізація діяльності щодо охорони й поліпшення навколишнього середовища.
У школі екологічні знання в системі необхідно розкривати під час вивчення переважної більшості навчальних предметів. Усі види суспільно корисної праці повинні мати екологічну спрямованість. Природоохоронна робота в школі мусить відповідати завданням гуманістичного виховання, сприяти усвідомленню школярами екологічних правил і норм поведінки у природному середовищі. Екологічна освіта повинна бути безперервною і здійснюватися в дошкільний, шкільний, студентський і післядипломний освітянський періоди.
Систему екологічних знань у сучасній школі доцільно розкривати з максимальним використанням прикладів з проблем конкретного регіону.
У формуванні екологічної свідомості відповідальна роль належить початковій школі, яка є однією з перших ланок становлення людини — громадянина. Основні риси характеру особистості формуються у ранньому дитинстві, і спілкування з природою мас у вихованні дитини першорядне значення. Для успішного екологічного виховання молодших школярі» необхідно вичленити екологічний потенціал кожного навчального предмета. Основну роль при цьому слід відвести природознавству, під час вивчення якого необхідно закласти наукову основу природоохоронної діяльності дітей. Особливе місце п екологічному вихованні має зайняти курс «Ознайомлення з навколишнім світом», під час вивчення якого діти ознайомлюються з навколишнім оточенням. У цьому курсі головне — розпочати формування цілісного уявлення про природне і соціальне середовище, виробляти правильну поведінку н колективі і природі У процесі вивчення природознавства молодші школярі мають засвоїти знання про взаємозв`язок і взаємовплив живої і неживої природи, природи і виробничої діяльності людей.
Уже в початкових класах слід підвести дітей до думки, що людина — невід`ємна складова чистина природи, що вона, розвиваючись та задовольняючи свої потреби, впливає на навколишнє середовище. Причому, цей вплив може бути як позитивним, так і негативним. Доцільно на уроках природознавства навести приклади і показати, що в результаті безвідповідального ставлення до природи знищено ліси на значних територіях, суттєво скоротилася чисельність багатьох тварин, птахів і рослин, деякі — навіть повністю зникли з поверхні Землі.
Оскільки для молодших школярів найдоступнішим є емоційно-естетичне сприйняття природного середовища, то педагогу необхідно знайти способи злиття емоційних почуттів у ставленні до природи з пізнавальними завданнями щодо її вивчення і практичними діями з охорони. Дуже активною формою організації природоохоронної діяльності учнів 1 — 4 класів є екскурсії, під час яких у них формуються позитивні установлення, навики спостережливості, орієнтації у позитивних і негативних явищах в природному середовищі, емоційно-естетичного сприйняття відповідальності за її стан. Під час сезонних екскурсій у природу, акцентуючи увагу дітей на характерних ознаках кожної пори року, доцільно формувати почуття прекрасного, любов до рідного краю, навички грамотної поведінки в природі, оцінки позитивних і негативних дій людини стосовно навколишнього середовища.
Ідея оптимізації взаємовідносин людського суспільства і природи може бути дуже вдало розкрита на конкретному матеріалі під час вивчення природничих дисциплін. Природничі науки створюють необхідну теоретичну базу для розвитку в учнів загально: цілісної картини світу з єдністю і різноманітністю зв'язків між живою і неживою природою. Вивчаючи фізичні, хімічні, біологічні закони, явища і процеси, сучасне промислове і сільськогосподарське виробництво, учні отримують знання про допустиме антропогенне навантаження на навколишнє середовище і, як наслідок, про можливі зміни в ньому. Головне в цьому — зрозуміти, що суспільство, отримуючи від природи речовину, енергію, інформацію, наносить їй шкоду. Саме тому вплив людської діяльності на природу не повинен перевищувати певну межу, оскільки за нею в природі наступають незворотні зміни, що згодом призводять до екологічних катастроф. З позиції оптимізації взаємодії суспільства і природи, в школі слід вивчати основи виробництва: раціональне використання природних ресурсів як мінерального, так і біологічного походження /добування, зберігання, перевезення/, принципи соціально нешкідливих технологій, роботу технічних комплексів і систем щодо захисту середовища від забруднення. Політехнічна освіта повинна бути спрямована на осмислення процесу «гуманізація техніки», переходу від ідеалу підкорювача природи, який всі сили природи ставить собі на службу, до нового ідеалу людини, яка хоче зберегти біологічну рівновагу, розуміючи, що вона є частиною природи, і їхнє майбутнє взаємопов'язане і взаємозалежне. Такий підхід потребує не тільки засвоєння навичок ефективної виробничої діяльності, а й виховання почуття відповідальності за її наслідки. У зв'язку з цим потрібно говорити про засвоєння учнями екологічної культури виробництва і виробничих відносин у процесі вивчення всіх предметів.
Екологічні знання природничого циклу включають знання про захист навколишнього середовища від забруднення промисловими і побутовими відходами. Забруднення атмосфери сьогодні — один із найважливіших факторів, що обмежують життя і діяльність людини. Загроза забруднення стає особливо великою тоді, коли промислові відходи, потрапляючи в навколишнє середовище, взаємодіють з компонентами біосфери та акумулюються в її системах, змінюючи хімічний склад і фізичний стан атмосфери, ґрунту та води. Людина, як біологічний об'єкт, при цьому потерпає від негативного впливу навколишнього середовища: погіршується стан здоров'я, зменшується ефективність виробничої діяльності, зростає смертність. Школа покликана формувати в молодого покоління систему якостей ощадливих господарів у ставленні до природи, знайомити учнів на практиці з такими поняттями, як «сучасні екологічні проблеми», «людина і довкілля», «продовольча проблема», «енергетична і сировинна кризи», «тенденції в розвитку суспільства», тобто з елементами екологічної освіти і культури.
2.2 Використання народних традицій при формуванні бережливого ставлення школярів до природи
Аналіз наукової педагогічної літератури, присвяченої екологічному вихованню молодших школярів, практики роботи початкових шкіл показав, що проблема методів екологічного виховання, як і проблема методів навчання і виховання в цілому, у дидактиці і теорії виховання залишається недостатньо розробленою. Тому доцільно буде, на наш погляд, дати рекомендації вчителям початкових класів щодо основних методів екологічного виховання засобами народних традицій ставлення до природи.
За основу реалізації змісту такого виховання пропонуємо класифікацію методів І.Лернера і М.Скаткіна. В рамках цієї класифікації слід використовувати всі запропоновані в науці і практиці методи екологічного виховання із застосуванням засобів народних традицій ставлення до природи.
Так, у рамках пояснювально-ілюстративного методу можна повідомляти учням інформацію про навколишнє середовище і народні традиції ставлення до природи за допомогою усного слова (розповідь, пояснення), друкованого слова (підручник, додаткова література), наочних посібників (картин, схем, натуральних природних об'єктів), практичного показу способів діяльності у природі (догляд за рослинами на пришкільній ділянці, догляд за тваринами у живому куточку тощо). При цьому діти слухають, дивляться, читають, спостерігають, співвідносять нову інформацію про природні об'єкти з раніше засвоєною і запам'ятовують. Користуючись цим методом, доводимо до свідомості учнів зміст, суть і значення народних традицій ставлення до природи.
Для формування в учнів навичок і вмінь, а водночас і для досягнення другого рівня засвоєння знань, вчителю необхідно спрямовувати діяльність школярів на неодноразове відтворення здобутих раніше знань про народні традиції ставлення до природи (репродуктивний метод). Приміром, вчитель називає народні прикмети про пори року, а учні пригадують подібні, вивчені раніше.
У рамках методу проблемного викладу вчитель може ставити перед учнями проблему, сам її вирішувати, але при цьому показувати шлях вирішення в його суперечностях, розкривати хід думки. Цей метод дає можливість учителю показати учням зразки наукового знання природи, наукового вирішення проблем взаємозв'язку між неживою і живою природою, а учням — стежити за ходом думки, логікою доказу і засвоювати знання про цілісність природи. Безпосереднім результатом проблемного викладу буде засвоєння способу і логіки вирішення даної проблеми або даного типу проблем, але ще без уміння застосовувати їх самостійно. Приміром, за допомогою цього методу вчитель може поясните учням другого класу на уроці «Нежива і жива природа» суть таких народних прикмет «Ластівки літають низько — перед дощем», «Риби вискакують з води та ловлять комах — на дощ».
У рамках частково-пошукового, або евристичного методу вчитель може спрямувати діяльність школярів на самостійне виконання окремих кроків до пошуку знань про природні об'єкти. Наприклад, за допомогою цього методу у третьому класі на уроці — «Підсумки спостережень за неживою і живою природою та працею людей (весняний сезон)» вчителі може розібрати з учнями прислів'я: «Квітень — з водою, травень — з травою». Передусім учителю сод звертатися до спостережень самих учнів, до вже набутих знань, життєвого досвіду. Діти мають висловлювати свої судження: чому ж, коли у квітні багато вологи, то у травні виростають розкішні трави. Усі відповіді учнів учитель має узагальнити і зробити висновок про взаємозв'язки у природі, про залежність росту і розвитку рослин від атмосферних опадів.
Застосовуючи дослідницький метод, необхідне враховувати його основну мету — навчити учнів самостійно пізнавати природу. Доцільно пропонувати такі завдання, які забезпечували б творче застосування учнями основних знань про природу при вивченні курсу «Ознайомлення з навколишнім, світом» і «Природознавство», оволодіння рисами творчої діяльності, поступове зростання складності природознавчих проблем. Крім того, вчитель має контролювати хід роботи учнів, перевіряти підсумки роботи і організовувати їх обговорення. Приміром, використовуючи цей метод, шляхом спостережень можна звіритись з народними прикметами. Цілком природно, що в навчальному процесі дослідницькі завдання потребують тривалого часу. Тому цей метод рекомендуємо вчителю використовувати переважно в позакласній роботі.
Класифікація методів екологічного виховання молодших школярів на уроках «Ознайомлення знавколишнім світом» і «Природознавство»
Пояснювально-ілюстративні: Бесіда. Пояснення. Розповідь.
Репродуктивні: Завдання екологічного змісту. Спостереження за сезонними змінами у природі. Опорні схеми. Варіативні завдання.
Проблемного викладу: Пояснення. Спостереження. Бесіда.
Частково-пошукові: Загадки. Ребуси. Кросворди. Вікторини. Цікаві вправи. Фенологічні оповідання. Опорні схеми. Бесіда
Дослідницькі: Спостереження за сезонними змінами у природі. Перевірка народних прикмет про взаємозв'язки в природі шляхом спостережень. Проблемні завдання.
Розрізнення окремих методів екологічного виховання має важливе значення для розуміння і організації різних видів діяльності учнів. Проте це не означає, що в реальному навчальному процесі ці методи необхідно відокремлювати один від одного. Навпаки, їх доцільно реалізовувати в поєднанні, паралельно один одному.
Важливо підкреслити, що протягом уроку методи екологічного виховання необхідно змінювати, чергувати залежно від змісту, мети вивчення теми, рівня підготовки учнів.
2.3 Виховання бережливого ставлення до природи у процесі гри
У становленні емоційно-ціннісного, відповідального ставлення молодшого школяра до природи важливу роль відіграє гра.
Найважливішим результатом гри є глибока емоційна задоволеність дитини її процесом, що найбільшою мірою відповідає потребам і можливостям пізнання навколишнього світу та побудові гармонійних стосунків з природою.
Здатність особистості естетично сприймати, відчувати і переживати навколишнє життя, розуміти неповторність і цінність кожного природного об'єкта — складова еколого-естетичної культури. Таким чином, необхідною умовою побудови системи виховання еколого-естетичної культури особистості є формування у молодших школярів естетичної чуйності до природи як особливої здатності реагувати на навколишнє середовище.
Поняття «виразність природи» — це єдність змісту і форми, зовнішньої та внутрішньої виразності. Так, основою зовнішньо чуттєвої виразності в природі є її предметна конкретність і визначеність, багатобарвність, багатоголосся, різноманіття ароматів, пластики, форми. Орієнтація на «виразне» в природі дає змогу уникнути варварського споживання прекрасного і знищення того, що оцінюється як негарне, огидне. Згадаймо хоча б руйнування гармонії квітучих лісових галявин, знищення жаб, ящірок, жуків, гадюк.
Робота за всіма напрямками виховання естетичної чуйності до природи у молодших школярів вдало поєднується у грі. Значення гри для виховання у молодших школярів естетичної чуйності до природи визначається можливостями гри у розвитку чуттєвої сфери дитини. Так, прийняття ігрової ролі потребує занурення в уявну ситуацію, використання чуттєвого досвіду. Наприклад, прийняття ролі якоїсь тварини спирається на ознайомлення з її зовнішнім виглядом, особливостями поведінки, звучанням голосу, умовами життя. За відсутності таких знань школяр, прийнявши роль, змушений буде звернути увагу на ті властивості, на які раніше не зважав, але які мають суттєве значення для вирішення ігрової задачі. Таким чином, гра сприяє розвитку у молодших школярів уміння розрізняти зовнішні виразні властивості природи.
Якщо пропонується роль мало знайомого об'єкта, спостереження за яким неможливе найближчим часом, школяр творчо переробляє отриману, а також наявну в чуттєвому досвіді інформацію. Подібна творча праця сприяє народженню образів, які дещо відрізняються від реальних об'єктів і є інтуїтивним відкриттям нового, незнаного в природі. Так збагачується чуттєвий досвід школяра.
Реальні стосунки, що складаються між гравцями, викликають переживання реальних почуттів, потребу в розумінні станів іншої людини чи об'єкта природи, вияв співчутливих реакцій у взаєминах з іншим. Під час гри почуття, які виникли на основі спілкування з іншими людьми, сприйняття художніх образів, об'єктів і явищ природи, часто переводяться в певну дію. Подібна дія може виступати як вияв естетичної чуйності, а також як засіб її формування.
Значний потенціал гри в еколого-естетичному вихованні молодших школярів може реалізуватися лише за відповідної спрямованості роботи педагога. Ефективність використання гри з метою виховання у молодших школярів естетичної чуйності до природи залежить також від системи подачі ігрового матеріалу.
Всі ігри, які можуть мати орієнтацію на виховання у молодших школярів естетичної чуйності до природи, можна умовно поділити на три групи. Перша група — ігри, спрямовані на розвиток здатності молодших школярів розрізняти різноманіття зовнішніх виразних властивостей природних об'єктів і явищ. Друга — ігри, пов'язані із вдосконаленням уміння ставити себе на місце іншого, виявляти співчуття. Третя — ігри, які сприяють розвитку у школярів сприйнятливості до зовнішньої виразності в природі і здатності виявляти співчутливі реакції стосовно до антропоморфізованих природних об'єктів.
Перша група містить такі ігри: «Кольори», «Яких кольорів більше?», «Відтінки», «Асоціації», «Впізнай по голосу», «Що ти чуєш за вікном?», «Кого (що) тобі нагадують ці звуки?», «Хто як рухається», «Зоопарк», «Чарівне листя», «Що змінилось?», «Зайвий колір», «Зайві звуки», «Картина за вікном» та ін. Майже всі запропоновані ігри передбачають виявлення школярами однієї зовнішньої виразної властивості природи. Наприклад, під час гри «Впізнай по голосу» молодші школярі після ознайомлення із записами чи імітацією «голосів» природи мають визначити, який природний об'єкт може утворювати подібні звуки (група звуків відповідає співу птаха, голосу тварини, шелесту трави і листя, шуму води і вітру). Гра розвиває здатність школярів розрізняти звук та групи звуків за висотою, силою, ритмічною організацією, тембровим забарвленням, диференціювати звуки природи. Такі ігри за правильного введення у виховний процес розвивають спостережливість, розширюють коло сприйняття естетично цінних об'єктів природи, сприяють формуванню у дітей потреби у спілкуванні з природою.
До другої групи входять ігри «Визнач настрій», «Дикі та домашні тварини», «Незавершене оповідання», «Незвичайна ситуація», «Озвучення картини» тощо. Вони орієнтовані на формування умінь розрізняти і розуміти емоційні стани товаришів, однолітків, дорослих, пізніше — звірів, птахів, рослин; створювати образи, передавати їх за допомогою різних засобів художньої виразності. Наприклад, гра «Дикі та домашні тварини» спрямована на розвиток здатності виявляти характерне у рухах, особливості поведінки тварин; одухотворення природних об'єктів.
Ігри третьої групи закріплюють знання й уміння, набуті під час виконання ігор перших двох груп. Під час ігор «Уявна подорож до лісу», «Гра в лісових мешканців», «Подорож до країни Див» тощо молодші школярі виявляють свою чутливість до природи, здатність до емоційної децентрації, створення образів, естетичної оцінки природних об'єктів і явищ з точки зору їх виразності.
Введення в педагогічний процес ігор визначених груп сприятиме формуванню у дітей молодшого шкільного віку елементів еколого-естетичної культури.
У розробленні змісту та форм ігрової діяльності, сприятливої для формування емоційного сприйняття об'єктів природи, доцільно спиратися на дані екологічної психології про вплив психологічних релізерів. Тому, добираючи об'єкти та явища природи для ігрових завдань, тренінгів, слід брати до уваги те, що ставлення дитини до природи загалом формується крізь призму її ставлення до об'єктів найближчого оточення.
Розуміння естетичної своєрідності об'єктів природи народжується із зовнішнього образу, що сприймається чуттєво (зором, слухом, на дотик, нюх, смак) як цілісна форма у гармонійному співвідношенні зі змістом. Це сукупність інформативно насичених ознак, ключових стимулів (релізерів), що класифікуються за сенсорними системами, на які вони впливають. Серед природних психологічних релізерів виділяють візуальні, аудіальні, тактильні, нюхово-смакові, поведінкові.
Візуальні релізери сприймаються зоровим аналізатором і пов'язані насамперед із кольором, формою, симетрією, пропорціями, величиною, світлотіньовими особливостями тощо. Позитивне емоційне сприйняття природного об'єкта викликають, наприклад, відносно великі очі (наприклад, у сови); довгі вуха (у кролів, зайців); різнокольорове забарвлення у птахів, особливо з довгим пір'ям хвоста (півень, павич).
Аудіальні релізери діють через слуховий аналізатор і пов'язані зі звуковими характеристиками: тон, тембр, висота, ритм тощо. Аудіальні релізери позитивної модальності — це мелодійний спів птахів, дзюрчання струмка, тихий шелест зеленого листя. До негативних можна зарахувати каркання ворони, пронизливі, різкі крики деяких інших птахів, тварин (віслюк).
Тактильні релізери пов'язані з впливом на комплекс тактильних і температурних рецепторів різних динамічних властивостей об'єктів, а також властивостей їх поверхонь, що сприймаються на дотик. Позитивні емоції виникають під час дотику до м'яких, пухнастих, теплих об'єктів (наприклад, кроля, кішки, вуха спанієля). Негативні спричинює дотик до холодних і слизьких об'єктів (наприклад, жаби, вужа).
Нюхово-смакові релізери впливають на відповідні рецептори і також мають певне значення в емоційній регуляції сприйняття природного об'єкта. Так, наявність приємного аромату у багатьох квітів робить ці рослини об'єктами, бажаними для контактів.
Поведінкові (вітальні) релізери посідають особливе місце серед природних релізерів, оскільки ключові стимули, що надходять під час демонстрування природним об'єктом певних форм поведінки, вітальних проявів (проявів, пов'язаних із життєдіяльністю) викликають у людини відповідну емоційну реакцію (бджола-трудівниця, бобер-будівельник). Типовим негативним поведінковим релізером є полювання хижаків (тигра, вовка) за здобиччю.
Зміст ігрових завдань має коректувати ставлення до деяких природних об'єктів, що внаслідок дії природних релізерів виступають для дітей у ролі «піддослідних» (жаби, мурахи). Причиною такого ставлення є відсутність емоційного потягу до природного об'єкта та природна допитливість дітей. «Піддослідними» найчастіше виступають ті об'єкти, що викликають негативні емоції та до яких у дітей склалося байдуже чи негативне ставлення в результаті попереднього досвіду спілкування з ними. Таке ставлення викликане емоціями огиди, гніву, презирства, що становлять комплекс ворожості, та характеризується проявами агресії. Тому ігрові завдання повинні стимулювати сприйняття дітьми природних об'єктів як таких, що належать до сфери «людського», рівного їм у своїй самоцінності. Природні об'єкти мають виступати в іграх як повноправні партнери зі спілкування та діяльності.
Емоційний тон відчуття та емоційна оцінка, що виникають у результаті дії природних психологічних релізерів, сприяють виникненню в учнів потягу до природних об'єктів.
Розділ 3. Методична розробка уроку
Земля - наш дім (Природознавство, 2 клас)
Тема. Охорона природи.
Мета. Узагальнити знання учнів про природу рідного краю. Підвести дітей до усвідомлення необхідності зберігати і примножувати природні багатства, раціонально їх використовувати.
Ознайомити школярів із заходами щодо відтворення і збереження природи.
Збагачувати словниковий запас учнів, розширювати кругозір. Розвивати пізнавальний інтерес, мислення, уміння працювати групами, колективно і самостійно.
Виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища.
Обладнання: карта, глобус, ілюстрації, енциклопедія, платівка "Голоси лісу", кросворд, індивідуальні картки, прилади для дослідів.
Тип уроку. Конференція.
I. Організація класу. Привітання.
II. Актуалізація опорних знань. Вступна частина.
Казка (розповідає вчитель).
— Жили були у Всесвіті дев'ять сестер, дев'ять красунь. Та одна з них була найчарівніша. Милувала вона своїми чистими блакитними очима-озерцями, дзвінким життєрадісним голосом, що розливався пташиним щебетом, линув перегуками лісових жителів та видзвонював крихітними цвіркунами. Розвівалося на вітрах її розкішне зелене волосся з переплетеного березового та вербового гілля. А ще красуня мала чарівну вдачу. Ступить крок — і заллється все навколо бузковими кольорами, засміється і розсиплеться пролісковий цвіт, притихне в задумі і видніється рожевий обрій...
— Чи впізнали ви цю красуню? Як звуть її? (Земля).
— Так, це планета Земля, наша домівка у Всесвіті, яку ми порівнюємо з чарівною дівчиною.
... Та минав час. Почали тьмяніти і міліти її очі-озерця, рідшати волосся, затихати голос...
— У мою душу закрадається тривога, а у вашу? Адже Земля — це наша домівка. (Так).
— Що саме непокоїть і тривожить вас? (Міліють і забруднюються ріки, вирубуються ліси, зникають деякі рослини, люди часто винищують тварин і птахів).
— Ось скільки проблем ви назвали. А що роблять з найдорожчим у світі, коли йому боляче, коли воно хворіє? (Його лікують, оберігають, підживлюють, охороняють).
— Що ж повинні робити ми, люди, знаючи, що в біді Земля, наш прихисток, наш дім? (Бережливо ставитися до неї, охороняти...).
III. Робота за темою уроку.
Це і буде темою для нашої сьогоднішньої дорослої серйозної розмови.
Представляю вам уже відому групу інформаторів, а також групу експертів та лаборантів Отож урок наш побудуємо у формі конференції, на якому ми опрацюємо багато інформаційного матеріалу. Крім того, нам у пригоді може стати цікава література нашого маленького читального залу. Секретарем буде Катя К. Вона фіксуватиме найцінніші наші думки, вислови на табло.
1. Охорона повітря.
— До речі, щодо інформації. Чи завжди вона буває правдивою? Нещодавно я почула, що є п'ять океанів. Кілька разів перевіряла себе — знаю тільки чотири. А ви? (Чотири: Тихий, індійський, Атлантичний і Північно-Льодовитий).
— Постривайте, відносно п'ятого океану говорилось, що він:
Не прісний, не солоний,
Хоча блакитний і прозорий,
Без берегів і без води,
Пливем у ньому я і ти,
І легкокрилі літаки.
— То що ж це за океан? (Повітряний океан).
— Ці два слова дають нам мізерну інформацію про цей океан, а я впевнена, що ви знаєте набагато більше
Групи експертів і лаборантів можуть працювати над першим завданням, а ми послухаємо інформаторів а) Інтелектуальна атака. (Проводить група інформаторів).
— Повітря необхідне живим організмам. Для чого? (Щоб дихати, а, значить, жити).— Повітря не має кольору. (Так, воно прозоре, але товстий шар повітря має блакитний колір).
— Повітря нерухоме. (Ні, воно весь час рухається. Це і є вітер, який ми відчуваємо).
— Чи є повітря в твердих речовинах, наприклад, ґрунті, крейді? (Так. У цьому ми переконалися, коли робили дослід з крейдою).
— Повітря, яким ми дихаємо, насичене вуглекислим газом. (Ні. Повітря на одну п'яту складається з кисню, а решта — інші гази).
— Чи може повітря мати запах бузку? (Ні, запах бузку має тільки бузок, а повітря без запаху).
— Отже, природа дає нам повітря без кольору, запаху, насичене вдосталь киснем — таким, яким воно необхідне людині. Та людина часом недбало ставиться до цього безцінного дару. Слово просять наші лаборанти, що приготували дослід.
б) Дослід №1 з блюдцем і свічкою.
(Учні спостерігають, як під час горіння виділяється кіптява, в результаті чого дно блюдця стає чорним).
— Це дуже просто спостерігати ось тут у класі — блюдце, свічка... А як у масштабах Землі? Слово експертам.
в) Аналіз негативного впливу діяльності людини
(Трупа експертів робить висновки за кількома опрацьованими в індивідуальному порядку текстами).
Наприклад, картка №1: "Поряд парк. Там згребли торішнє листя і запалили багаття. І вулиця, і перехожі потопають у великих сизуватих клубах диму.
Завдання: зроби висновок.
Картки №№ 2, 3, 4 відповідно про зловживання отрутохімікатами на полях, про викиди відпрацьованих газів з фабрик, заводів, про забруднення повітря транспортом.
— Аж страшно подумати, яким брудним повітрям ми дихаємо. Невже нічого не можна зробити?
(Не спалювати листя, заводи і фабрики повинні бути безвідходними або очищати викидні гази, більше користуватись тролейбусами, трамваями).
— Нашого секретаря прошу заповнити табло. (Поміщає стрічки з написами):
Не спалювати опале листя
Очищувати відпрацьовані гази
2. Охорона водойм.
— А цей предмет вам знайомий? (Це глобус, модель Землі).
— Якого кольору наша планета (прокручую глобус)? (Блакитного) .
— Чому? (Бо на земній кулі води вдвічі більше, ніж суші).
— Про воду, думаю, ви теж багато знаєте і розповісте у своїх інтерв'ю. Кореспондентом буде представник групи інформаторів.
Тим часом лаборанти і експерти розпочнуть виконувати друге завдання.
— Чи не забагато на Землі води? (Ні, якраз стільки, щоб вона не замерзла, бо вода обігріває нашу Землю взимку, віддаючи їй тепло, що взяла від сонечка влітку).
— Яке значення для живої природи має вода? (Основне. Її п'ють люди, тварини, рослини. Без їжі людина може прожити 9 діб, без води — 2. Вода — основа всіх живих організмів).
— Чи правильне твердження, що вода нас годує? (Так. Без води не приготувати їжі. Водойми дають нам продукти харчування — рибу, морську капусту та ін.).
— Кажуть, що вода — найширший шлях. Доведіть це. (Жодна дорога не може мати розмірів моря, океану чи навіть річки. Там легко розминутися багатьом кораблям).
— Як пов'язані електричний струм з водою? (За допомогою води працюють гідроелектростанціі).
— Для чого ще потрібна вода? (Різні відповіді).
— Ви самі довели, що вода — справжнє диво природи. Але часто люди не вміють цінувати його. Можливо, тому, що на перший погляд води у нас дуже багато.
Послухаємо експертів.
б) Розповіді за ілюстраціями про негативний вплив людини на водойми.
— Катастрофи на морях;
— вилив стічних вод із заводів, фабрик;
— засмічування водойм;
— заростання і замулювання дрібних водойм і багато ін.
— І в результаті світовий океан матиме більше ось такої мутної, брудної води і менше цієї чистої, природної, здорової. Лаборанти готові продемонструвати дослід.
в) Дослід №2. Фільтрування води.
— Цей елементарний дослід показав, що будь-яку забруднену воду можна очистити. У нас у класі за допомогою звичайного фільтру, а на заводах, фабриках за допомогою складних фільтрів, а також очисних споруд. І люди повинні дбати про це.
Секретаря просимо виконати завдання. (На табло помішуються написи).
Фільтрувати використану воду
Розчищати дрібні водойми
Не засмічувати річки
3. Охорона ґрунтів.
а) Звучить фонограма "Голос Землі".
"..Важко мені, діти мої, кровиночки мої. Чи ж не я вас породила, чи не я вам сили даю? Лелію для вас кожний кущик, травиночку кожну. Всі свої багатства віддаю вам до останку. Прихищаю братів ваших менших — тваринок, жуків...
За що раните мене, діти мої, чом не шануєте? Зриті надра мої ранами гоїтимуться тисячі років, споєні отрутою поля перестануть колосити пшениці.
Не брудніть мене, не засмічуйте, бо я — ваша мати, і що ви без мене?"
Діти, хто звертається до нас зі своїми болями і тривогами? (Земля).
б) — Якими б ви хотіли бачити себе відносно неї, якою хотіли б бачити її? Запишіть одним реченням. (Діти пишуть).
— Чи не могли 6 ви поділитися своїми найпотаємнішими бажаннями? (Зачитують).
— Хай ці думки і бажання залишаться на табло нашими рішеннями, а у ваших серцях — як закони, як правила дітей Землі.
(Секретар помішує на табло написи):
Уникати обробітку полів отрутохімікатами
Вивозити сміття на сміттєсховища
Насаджувати дерева і кущі
4. Охорона живої природи.
а) Слухання грамзапису "Голоси лісу".
— Діти, запрошую вас на лісову галявину. Черговий залишиться у класі і попрацює зі словником. (Завдання: відшукати слово екологія і пояснити його значення). А ми всі спробуємо вловити пахощі весняного лісу. Відчули? Ну то вмощуйтесь зручніше. (Діти сідають на килимок).
б) Бесіда-опитування:
— Дуже люблю ліс
І чому мені так легко дихається тут?
(Бо у лісі багато дерев і повітря насичене киснем).
— У парку теж багато дерев. Чому його не називають лісом? (Бо парк — штучно створене природне середовище з місцями відпочинку).
— Ліс — неначе багатоповерховий будинок Які поверхи є у ньому? (Мохи