Використання інтерактивних методів на уроках з англійської мови
Для чого потрібна інтерактивна дошка?
Ці дошки можуть змінити викладання і навчання в різних напрямках. Наприклад три з них:
Презентації, демонстрації та створення моделей. Використання необхідного програмного забезпечення та ресурсів в поєднанні з інтерактивною дошкою може покращити розуміння нових граматичних та лексичних тем.
Активне залучення учнів. Мотивація і залученність учнів на занятті може бути підвищена за рахунок використання інтерактивної дошки.
Покращення темпу та ходу заняття. Використання інтерактивної дошки може покращити планування, темп і хід уроку.
Як електронна інтерактивна дошка може бути використана у навчанні?
Інтерактивна дошка - цінний інструмент для навчання всього класу. Це візуальний ресурс, котрий допомагає вчителю викладати новий матеріал дуже жваво і захоплююче. Вона дозволяє представити інформацію за допомогою різноманітних мультимедійних ресурсів, учні можуть коментувати матеріал і вивчати лексичний матеріал більш детально. Вона може спростити пояснювання граматичних схем і допомогти розібратися у важкій проблемі. Правильна робота з інтерактивною дошкою може допомогти вчителю перевірити знання учнів. Правильні питання для пояснення деяких ідей розвивають дискусію, дозволяють учням краще зрозуміти будь-який матеріал. Керуючи обговоренням, вчитель може направити учнів до роботи в невеликих групах. Інтерактивна дошка є центром уваги для всього класу [24, с.49-63].
Можна виділити наступні види навчальної діяльності, доступні при використанні електронної інтерактивної дошки:
робота з текстом та зображеннями;
створення заміток за допомогою електронних чорнил;
зберігання зроблених заміток для передачі по електронній пошті, розміщення в Інтернеті або друку;
колективний перегляд Web-сайтів;
вільне переміщення по класу при демонстрації програмного забезпечення або роботі з ним перед аудиторією;
створення за допомогою шаблонів і зображень завдань для заняття;
демонстрація і нанесення заміток зверху освітніх відеокліпів;
використання вбудованого в програмне забезпечення інтерактивної дошки презентаційних інструментів для збагачення дидактичного матеріалу;
демонстрація презентацій, створених учнями [27, с.66-71].
Вчителі зазначають, що завдяки появі в класі інтерактивної дошки змінюються навіть найпроблемніші учні. Дитина, яка раніше тихо сиділа за останньою партою, несподівано стає активним починає творчо мислити. Учень, який завжди зривав уроки, направляє свою енергію на роботу з однокласниками. А той, кому просто було важко вчитися, знаходить нові можливості для самовираження. Інтерактивна дошка SMART Board використовує різноманітні стилі навчання: візуальні, слухові або кінестетичні. Завдяки цій дошці, учні можуть бачити більше кольорових зображень і діаграми, які можна як завгодно пересувати. Діти також взаємодіють з матеріалом фізично, пересуваючи букви, слова і малюнки своїми пальцями. Дошка як інтерактивна поверхня може бути ефективним пристроєм для гри, під час якої дитина активно розвивається: відбувається саморозвернення системи та її розширення. Гра в новій сфері, що має великі різноманітні можливості, дитина вчиться керувати (спочатку маніпулювати) складним середовищем, моделювати різноманітні ситуації. Якщо вчитель через гру спочатку керує (направляє) розвиток дитини, то поступово и по мірі росту своїх моделюючих здібностей, дитина вчиться успішно проявляти свою самостійність і співпрацювати. Це дуже важлива комунікативна якість [29, с.104; 35, с.160; 40, с.254-257].
Для процесів гри та керування можуть бути використані:
кольорові (візуальні) можливості, наприклад, зміна кольору може виступати неголосовим знаком, командою;
різноманітні доторкання (тактичні) можливості, наприклад, дитина може доторкатися і створювати зображення по черзі всіма пальцями, без використання додаткових засобів; тут реалізується його творча креативна функція і здатність оцінювати та виправляти створений матеріал;
інформаційні можливості [14, с.91-105].
Звісно не можна сказати напевне, що результати учнів підвищаться завдяки роботі з інтерактивною дошкою, але багато вчителів зазначають, що учні стали більше цікавитися тим, що відбувається на заняттях. Вони активно обговорюють нові теми і швидше запам’ятовують матеріал. Важливо пам’ятати, що використання тільки інтерактивної дошки не вирішить всіх ваших проблем миттєво. Та вчителі зовсім не зобов’язані працювати з дошкою постійно, на кожному уроці. Іноді дошка може згодитися тільки на самому початку заняття або під час обговорення. Навчання за допомогою інтерактивних дошок мало чим відрізняється від звичних методів викладання. Основи успішного проведення уроку однакові, незалежно від технологій та обладнання, яке використовується вчителем. Перш за все кожне заняття повинно мати чіткий план і структуру, досягати певних цілей та результатів [19, с.70-79; 24, с.49-63].
Стандартний шкільний урок, включаючи всі сучасні педагогічні і інформаційні технології навчання - інтерактивні методи навчання - може розвиватися так:
Підготовка до початку заняття.
Пояснення цілей заняття.
Введення в нову тему або завдання - може повторюватися декілька разів на протязі заняття, так як являє собою основу цього заняття.
Розвиток теми при участі школярів.
Обговорення в кінці заняття того, що було пройдено, а також самого процесу навчання (див. іл.2) [24, с.49-63; 27, с.66-71; 42, с.83].
Спостереження дослідження з України (відгуки провідних спеціалістів).
"Першою реакцією учнів на можливість роботи в ході заняття з електронними інтерактивними дошками був яскраво виражений ентузіазм - зміна екрану від доторкання рук вчителя виглядало дуже ефектно. Відразу стало очевидним переваги нової технології перед сталою практикою роботи учнів за окремими комп’ютерами. Вивчення веб-сайтів було колективним, а завдяки цьому спілкування між членами групи - як україномовними так і англомовними - в процесі роботи не згасало. В минулому деякі учні скаржилися на те, що за всієї явної користі від індивідуальної роботи з комп’ютером, вона потребує зосередження, а це обмежує можливість спілкування англійською мовою. Наступна перевага інтерактивної дошки перед індивідуальною роботою була пов’язана з тим, що деякі учні не мали відповідної комп’ютерної грамотності і їх дуже лякала необхідність самостійно знаходити і використовувати веб-сайти (особливо інтерактивних, що потребували від відвідувача ініціативи). Але при колективній роботі з цими сайтами, коли вчитель не підходив до свого комп’ютера, а натискав всі кнопки прямо на дошці, учні могли крок за кроком отримати повне уявлення про роботу з даними матеріалами. Такий порядок дозволяє членам групи задавати товаришам питання і дізнаватися відповіді перш ніж почнеться індивідуальна робота над завданням." (Київ, 2004).
"Способи візуального навчання при використанні інтерактивної дошки варіюються від відображання простого тексту до прокрутки анімації або відео фрагментів. Серед аудіо можливостей - читання комп’ютером вголос розповідей і віршів для постановки правильної вимови. Можливість безпосередньої ручної роботи з екраном електронної дошки дуже цінна для навчання з використанням сприймання дотиком. Існує безліч можливих програмних продуктів, які можна використовувати, щоб наладити контакт учня з електронною дошкою" (Київ, 2002).
Інший вчитель помітив, що при роботі викладача навіть біля дошки клас стає дуже уважний із-за наглядності процесу. Те, що відбувається насправді цікавить дітей, а вчитель отримує можливість більш чіткіше пояснити та надати учбовий матеріал. (Харків, 2002) [99, с.35-36; 89, с.10-13].
3.2 Технічні засоби навчання
Сучасні інформаційні технології швидко змінюються. Це стосується як можливостей технологій так і їх вартості. Для їх вибору можна скористатися такими правилами:
1) Добра технологія:
завжди доступна;
завжди включена (або може бути запущена однією командою, або стартує автоматично за потребою);
завжди зв'язує;
стандартизована;
2) Проста технологія:
не потребує частин (CD-ROM - частина, яка може бути відсутня, розміщення інформації в Інтернет позбавляє цього недоліку, немає частин);
персоніфікована;
модульна;
робить те, що ви бажаєте (мінімізує помилки) [85, с.2-7].
Можна виділити шість характеристик засобів інформації, що використовуються у навчанні:
1. Символьна система (презентаційні атрибути) - тип символів, що використовуються в засобах інформації для спілкування: текст, анімація, звук та ін.
2. Доступність. Сюди входять необхідні ресурси та вартість, вміння та навички, що необхідні для ефективного використання.
3. Контроль. Як впливає засіб на учня, шляхи роботи із засобами інформації.
4. Реактивність. Підтримка учнівської активності засобами інформації (внутрішня активність).
5. Інтерактивність. Дії учня для отримання зворотного зв'язку від засобу інформації.
6. Адаптивність. Засіб інформації як забезпечення ситуацій індивідуальних потреб [73, с.224; 74, с.43].
3) Презентаційні технології включають: книги та друковані матеріали; електронні тексти та публікації; комп'ютерні навчальні програми; мультимедіа; телебачення; радіо; віртуальну реальність та моделювання; електронні підтримуючі системи.
4) Технології взаємодії включають: телеконференції; електронну пошту; групову мережу.
Книги та друковані матеріали. Вони мають безліч переваг - легкі у використанні, легко переносити і т. ін. З’явилися два нові типи: друк на вимогу (малі обсяги, можна використовувати формат pdf) та електронна книга. Електронні тексти та публікації. Це новий механізм використання інформаційних технологій для створення друкованих матеріалів. Можна виділити два кроки створення: етап до друку (чернетки змісту, редагування змісту, макетування сторінок) та етап після друку (друк та доставка). Повний цикл виготовлення змінився та прискорився, кількість діючих осіб та посередників зменшились. Поява нового типу публікації вимагає створення нових систем, що працюють з відео зображення (інформація про інформацію).
5) Комп’ютерний тренінг. Комп’ютерний тренінг використовує текст та графіку, з 90-х років розробники додали звук, відео та анімацію. Нові механізми доставки (CD-ROM) дозволяють збільшити доставку інформації за один раз. Велику роль відіграють нові засоби стиску аудіо та відео інформації, що спрощує доставку інформації.
6) Мультимедіа. Велику роль у збільшенні можливостей мультимедіа відіграють авторські системи. Тенденцією їх розвитку зараз є рух в бік презентації матеріалів у Інтернет.
7) Телебачення. Використовується багатьма навчальними закладами світу як засіб інформації. Розміри телепродукції збільшуються та стають більш технологічними.
8) Радіо. Використовувалось на початковій стадії розвитку відкритого навчання, зараз особливо популярне у тих країнах, де телебачення та мереж мало. Нині різні локальні радіостанції збільшили свою роль у Європі, велика кількість працює сьогодні в Інтернет.
9) Радіотрансляція та відео зображення. Радіотрансляція - це синхронна доставка навчальних відео зображення, яка не завжди може бути оптимальною для деяких учнів. Новим напрямком зараз є Інтернет-радіо, яке може стати відео зображенням для користувачів. Другим асинхронним засобом є відео зображення та аудіо CD. Вони широко поширені і на них існують міжнародні стандарти. На додаток до відеокасет з’явилися відео зображення, ємність яких у шість разів більша, ніж CD-ROM та забезпечує перегляд відео зображення на протязі 3-х годин. Такі DVD мають велику кількість переваг для освіти, наприклад, високу якість, пошукові можливості, потенційні мультимовні доріжки та ін. [24, с.49-63; 29, с.104; 56, с.83-92].
3.3 Текстові комп’ютерні редактори на заняттях англійської мови
При вивченні англійської мови у загальноосвітніх навчальних закладах на основному етапі навчання можна використовувати і звичайні текстові редактори (word processors), які існують в будь-якому комп'ютері. Вчителі англійської мови могли б використовувати комп'ютери у навчальному процесі, а не чекати, коли з'являться придатні спеціалізовані комп'ютерні посібники. На сьогодні, як підказує досвід, це є найбільш простим і не менш ефективним засобом використання комп'ютерів під час навчання англійської мови [47, с.127; 60, с.343].
Під текстовим редактором мається на увазі спеціальна комп'ютерна програма, яка надає можливість легко створювати, редагувати письмові тексти і роздруковувати їх за допомогою принтера. Хоча під час роботи з текстовим редактором учні використовують лише друкований текст (активізуються такі види мовленнєвої діяльності як читання і письмо), ефект досягається також у сфері усного мовлення завдяки розширенню мовного запасу, вмінню користуватися реченнями та створювати тексти. Сучасні вимоги у викладанні англійської мови передбачають комплексне навчання аспектам функціонування мови і видам мовленнєвої діяльності.
Вибір тексту за одиницю комп'ютеризованого навчання визначається цілою низкою факторів:
текст є одним з основних компонентів навчання комунікативній компетенції;
деякі мовні особливості виявляються лише на рівні тексту, що сприяє вивченню структури тексту, змісту та мовного матеріалу;
можливість виконання маніпуляцій з текстом та варіювання екранного подання текстів [62, с.464; 66, с.15-21].
Сьогоденні текстові редактори можуть:
вводити тексти і оформлювати їх різноманітними шрифтами, зокрема в кирилиці та латиниці;
створювати таблиці, коментарі, предметні покажчики;
підготовлювати і вставляти в текст малюнки, графіки, таблиці;
здійснювати контроль за грамотністю написання, в деяких випадках пропонувати синоніми та ін [55, с.48-53; 56, с.83-92].
Текстовий і тренувальний матеріал у вигляді різноманітних вправ та завдань для учнів до певної теми, створений в текстовому файлі, певною мірою служить аналогом робочого зошита для учня. За допомогою цього електронного зошита учень легко виконує письмові вправи і завдання. Вчитель має можливість аналізувати результати навчального діалогу після завершення заняття, або у процесі роботи, а при наявності спеціальної програми ще й скласти наприкінці теми або розділу діаграму успішності із зазначенням найбільш типових помилок для кожного учня.
Текстовий редактор виконує функції, схожі до функцій комп'ютерних курсів, тільки в ньому відсутня система аналізу відповіді. Відповідь аналізується або вчителем після завершення учбового сеансу, або самими учнями на основі самоконтролю за допомогою ключів [28, с.100; 14, с.91-105; 24, с.49-63; 29, с.104].
Текстовий редактор в цілях навчання використовується вчителем у двох основних напрямках:
як інструмент для створення різного роду тренувальних вправ;
як інструмент для стимулювання діяльності учнів, спрямованої на створення текстів англійською мовою.
Під час реалізації кожного із вказаних двох основних напрямків змінюється і функція вчителя. У першому випадку він виступає як автор тренувальних навчальних матеріалів (готує та вводить тексти вправ, завдань, ключі), у другому випадку він виступає в якості консультанта, який допомагає учню створити текст англійською мовою [34, с.28-36].
З текстами, які входять в файл комп'ютера учня, можна виконати наступні письмові завдання:
реконструкція тексту (відновлення пропущених слів, словосполучень, фрагментів тексту, цілих текстів та ін.);
комбінування різноманітних фрагментів тексту або кількох текстів з метою створення нового або нових текстів;
заміна, пошук і виділення, конструкцій, речень за певними параметрами (синонімами, антонімами та ін.) [56, с.83-92].
Наведемо приклади вправ, які можливо виконувати за допомогою текстового редактора:
у тексті пропущені деякі слова (дієслова або займенники та ін.) спробуйте відновити їх;
найдіть в тексті активні конструкції і замініть їх на пасивні;
розташуйте речення (абзаци) у вірній послідовності;
скоротіть текст, залишивши в ньому лише найважливішу інформацію;
знайдіть в тексті відповіді на запитання та виділіть їх.
Учні з більшою цікавістю вчаться створювати за допомогою текстового редактора комунікативно важливі тексти: автобіографії, резюме, ділові листи. Легко можна організувати ігрові завдання за допомогою редактора: відновити розмите повідомлення, продовжити оповідання, пригадати початок.
Робота з текстовим редактором дозволяє органічно поєднувати індивідуальну та групову учбову діяльність, стимулює комунікативну направленість навчання та підвищує зацікавленість учнів щодо оволодіння англійською мовою [66, с.15-21].
3.4 Інтернет як метод інтерактивного навчання
Поява Інтернет - це переворот в інтелектуальній діяльності, пізнанні і в спілкуванні. Цей факт визнається всім світовим співтовариством. Інтернет - це свобода спілкування, подання інформації, відсутність "провінцій" - географічних, політичних, тимчасових, етнічних. Залишаються тільки мовні та культурні бар'єри. Також користування Інтернет нівелює системи традицій, правил, цінностей, що склалися історично і характеризують належність особистості до будь-якої співдружності, як-то нація, клас або релігійна конфесія. Можна, певною мірою, зазначити, що мережа зміцнює всілякі відносини і зв'язки між людьми за допомогою інформації незалежно від соціальних бар'єрів. На сучасному етапі Інтернет стає новим психологічним середовищем та сферою життєдіяльності величезної кількості людей [33, с.6-11]. Специфіка взаємодії в цьому середовищі має яскраво виражені особливості: можливість одночасного спілкування великої кількості людей, які знаходяться в різних країнах; неможливість використання більшої частини невербальних засобів спілкування; збіднення емоційного компоненту спілкування, анонімність та інші. Все це призводить до вироблення нових норм взаємодії та виникнення своєрідного Інтернет етикету. Фізична відсутність учасників комунікації в самому акті призводить до того, що почуття можна переховувати або висловлювати ті, що людина в даний момент не зазнає [50, с.84-88]. Таким чином, в Інтернет втрачає значення цілий ряд бар'єрів спілкування, що висловлені в їхньому зовнішньому вигляді і в комунікативній компетентності людини. Використання гіпертекстового режиму (HTML), що підтримується всіма WWW-серверами, вимагає вміння орієнтуватися в складній і, здебільшого, заплутаній системі заслань; дедалі ширше використання Java-аплетів у процесі інтерактивної роботи в Інтернет, навігація між якими відрізняється від навігації між WWW-сторінками, вимагає створення спеціальних алгоритмів мислення, що дозволять оперувати багатьма об'єктами різноманітної природи, зв'язаними складними логічними ланцюжками. При тривалій роботі людина підпадає впливу "інформаційного шуму", в наслідок того, що форма подання інформації на більшості Web-сторінок така, що корисна і не потрібна інформація ("шум") перемішана. Наявність "шума" сприяє критичному сприйманню інформації, виховує навички оцінки якості матеріалу, ступеня його достовірності, вміння вибирати головне, тобто виявляє властивості, притаманні дійсно культурній та освіченій людині. Віднині і назавжди вміння користуватися Інтернет стає такою ж невід'ємною частиною арсеналу освіченої людини, як вміння читати [47, с.127; 65, с.54-57; 66, с.15-21]. Сьогочасний український Інтернет потребує освітянських, бібліотечних та інформаційно-довідкових ресурсів. Значну увагу слід приділити підвищенню якості наведеної в Інтернет інформації. На жаль, слід зазначити, що національний Інтернет народився не в університетах і це відбилося на тематиці, жаргоні, вадах орфографічних та граматичних. Значна доля інформаційних потоків контролюється комерційними фондами та фірмами. В той же час досвід роботи "Ейдос" показує, що використання Інтернет для навчання школярів має колосальні переваги:
1. Незважаючи на великі відстані між вчителями та учнями, спілкування між ними відбувається жваво й оперативно, в дохідливій і захоплюючій формі.
2. Процес навчання став цікавим для самих лінивих учнів.
3. Прихильна сила комп'ютера змушує їх забувати про труднощі питань; вони активно і швидко намагаються виконати завдання, щоб якомога скоріше отримати нові.
4. Можливість "висвітлитися" на весь світ змушує дітей критично та об'єктивно оцінити свої знання і можливості; вони мимоволі підтягуються, дізнаються багато нового, призвичаюються до сміливості та самостійності в роботі.
5. Робота окремих учнів над черговим завданням з "Ейдоса" вносить пожвавлення і різноманітність в буденне життя всієї школи; питання чергової номінації обговорюються багатьма учнями, навіть тими, що не беруть участь безпосередньо в конкурсах; вчителі розбирають на уроках окремі завдання [85, с.2-7; 88, с.120; 99, с.35-36; 45, с.57-59].
Навчання стало комплексним і творчим. Щоб відповісти на одне найпростіше питання, недостатньо заглянути до будь-якого підручника. Часто готової відповіді немає ні в яких джерелах: її потрібно створювати самому, напружуючи свої звивини. Це - одне з величезних досягнень "Ейдоса" в розвитку педагогічної методології [45, с.57-59; 101, р. 20-37; 115, р.43-61].
3.5 Використання методу проектів
Під методом проектів розуміється технологія реалізації діяльнісно-зорієнтованого підходу, в основі якої лежить система лінгвістичних комунікативних завдань, що становлять структуру дослідної діяльності проектування учнів. У нормативних документах безпосередньо наголошується доцільність використання проектної діяльності для формування комунікативних навичок учнів на середньому етапі навчання загальноосвітнього навчального закладу. Програма з англійської мови рекомендує проводити роботу над проектами на практичних заняттях, чому сприяє характер запропонованої тематики [40, с.254-257; 94, с.5-9; 84, №2, с.3-10].
Проектна робота, організація та кінцевий продукт якої наводяться як приклад, здійснювалася вчителями і учнями на уроках з англійської мови. Специфіка навчання англійської мови в загальноосвітньому навчальному закладі визначила спрямованість реалізованого проекту. Відповідною метою цього проекту є розвиток комунікативних та мовних навичок учнів на уроках з англійської мови у межах тематичного блоку “Multiple Intelligences". Завданнями проекту є такі:
1) ознайомити учнів з матеріалами за вказаною темою;
2) розвивати вміння переносити знання у практичну діяльність.
3) розвивати вміння учнів розробляти конкретні засоби практичного застосування набутих знань у своїй практичній діяльності [84, №3, с.3-9; 94, с.5-9].
В основу проекту покладені наступні положення:
1. Метод проектів передбачає самостійність учнів у постановці проблеми, розробці детального плану її дослідженням та визначення кінцевого продукту проекту.
2. Проектна робота учнів має бути прагматично спрямованою на такий результат або кінцевий продукт, який можна побачити, осмислити, застосувати у практичній діяльності та у формуванні іншомовної комунікативної компетенції школярів.
3. У ході реалізації проектної роботи, яка зорієнтована на формування іншомовної комунікативної компетенції школярів, учні концентрують увагу на виконанні практичних завдань. Досягнення ж певних мовних або мовленнєвих цілей залишається на другому плані.
Розглянемо те, як ці положення були реалізовані у процесі роботи над проектом.
По-перше, вчитель заохочував учнів до самостійного формулювання або індивідуального вибору цікавого для них аспекту теми, який апелює до їх особистісного інтересу. Запропонований хід проекту містив проблемну подачу матеріалу, яка дозволяла учням самим генерувати ідеї, мету, спосіб реалізації своїх проектів.
Базовими аспектами, запропонованими викладачем, були такі:
1)"Getting aware of Multiple Intelligence theory and possible thinking and learning style profiles";
2)"Understanding how Multiple Intelligence theory applies to foreign language teaching".
По-друге, увесь хід проектної роботи готував учнів до досягнення практичного результату певного типу, а саме до виконання індивідуальних проектів. Кінцеві продукти індивідуальних проектів учнів характеризувалися різноманітністю [84, №2, с.3-10; 84, №3, с.3-9; 116, р.377-395; 107, р.316-318].
Висновки
Виходячи з усього згаданого вище, слід зазначити важливість використання інтерактивної моделі навчально-виховного процесу, яка передбачає використання інтерактивних технологій для різних форм організації навчання.
Сучасні системи освіти характеризуються орієнтацією на входження у світовий освітній простір. Цей процес супроводжується суттєвими змінами в педагогічній теорії і практиці начально-виховного процесу. Одним із найважливіших компонентів викладання англійської мови стає особисто-орієнтовна взаємодія учителя і учня. Перспективним шляхом модернізації загальної середньої освіти є впровадження інноваційних рефлексивно-предметних ігрових технологій.
Слово "інтерактив" прийшло до нас з англійської мови від слова interaction, де inter - взаємний, action - дія. Таким чином, інтерактивний - здатний до взаємодій, діалогу. Інтерактивне навчання - це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету - створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Інтерактивна взаємодія виключає як домінування одного учасника навчального процесу над іншим, так і однієї думки над іншою. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення. Процес навчання не автоматичне вкладання навчального матеріалу в голову учня. Він потребує напруженої розумової роботи дитини і її власної активної участі в цьому процесі. Пояснення і демонстрація, самі по собі ніколи не дадуть справжніх стійких результатів. Цього можна досягти тільки за допомогою активного (інтерактивного) навчання.
Інтерактивна взаємодія потребує певної зміни всього життя класу, а також значної кількості часу для підготування. Використання інтерактивного навчання не самоціль. Це лише засіб для досягнення тієї атмосфери в класі, яка найкраще сприяє співробітництву, порозумінню і доброзичливості, надає можливості дійсно реалізувати особистісно-орієнтовне навчання.
Будь-яка інтерактивна технологія повинна відповідати основним критеріям технологічності; системності (наявності логіки процесу, взаємозв’язку частин, цілісність), керованості (планування процесу навчання), ефективності (технологія повинна вибиратися відповідно до результатів і оптимальних затрат, гарантувати досягнення певного стандарту навчання), відповідальності (можливості застосування в інших однотипних навчальних закладах іншими суб’єктами).
Якщо спробувати дати визначення поняттю інтерактивна технологія навчання, то це така організація навчального процесу, за якої не можлива неучасть школяра у колективному взаємодоповнюючому, заснованому на взаємодії всіх його учасників в процесі навчального пізнання; або кожен учень має конкретне завдання за яке він повинен публічно прозвітуватись, або від його діяльності залежить якість виконання поставленого перед групою та перед усім класом завдання. Інтерактивні технології навчання включають в себе чітко спланований очікуваний результат навчання, окремі інтерактивні методи і прийоми, що стимулюють процес пізнання, та розумові й навчальні умови й процедури, за допомогою яких можна досягти запланованих результатів.
На відміну від традиційних методик, інтерактивні навчальні технології не вибираються для виконання певних навчальних завдань, а самою своєю структурою визначають кінцевий результат.
Метою магістерської роботи було дослідити використання сучасних інтерактивних методів викладання на середньому етапі навчання в загальноосвітньому навчальному закладі.
Отже, останнім часом у сфері навчання англійської мови відбулися значні зміни, зумовлені появою нових, інтерактивних методів навчання.
Інтерактивна форма роботи має значні переваги над фронтальною та індивідуальною формами: у групах учні залучаються до колективної творчої діяльності, осмисленого спілкування і взаємодії, розподілу праці між членами групи; здійснюється взаємонавчання та взаємоконтроль.
Але цю групову форму аж ніяк не можна вважати універсальною - вона має деякі недоліки:
Часто в одній групі опиняються різні за здібностями учні.
Якщо вчитель має можливість порівняти групи за рівнем підготовки учнів, може виявитися їх психологічна несумісність.
Група, створена за бажанням учнів, буде мати різні рівні навченості.
У групах, що формуються за бажанням, досить висока сумісність, але при цьому відбувається психологічний тиск на тих, кого не хотіли обирати.
Єдиним виходом із цієї ситуації є правильний розподіл обов'язків і різних форм розумової діяльності серед членів групи, що повинен виконати вчитель.
Таким чином, школи нового типу є осередком для розкриття творчих можливостей учнів, задоволення їх особистих та суспільних інтересів. Втілення цієї мети можливе, якщо оволодіти методикою, що стимулює конструктивно критичне мислення активними методами та технологіями навчання. Інтерактивні методи захоплюють учнів, пробуджують у них інтерес та мотивацію, навчають самостійного мислення та дій. Ефективність і сила впливу на емоції і свідомість учнів залежить від умінь, стилю роботи конкретного вчителя.
Список використаних джерел
Алхазишвили А.А. Основы овладения устной иностранной речью. - М.: Просвещение, 1988. - 125 с.
Андреев С.В. Обучающие программы для изучающих иностранные языки // Вычислительный центр РАН. - 1994. - с.47.
Анохин П.К. Узловые вопросы теории функциональной системы. - М.: Наука, 1980. - 197 с.
Ариян М.А. Лингвострановедение в преподавании иностранного языка в страших классах // Иностр. яз. в школе. - 1990. - №2. - С.21-25.
Артемов В.А. Психология обучения иностранным языкам: Учеб. пособие. - М.: Просвещение, 1969. - 279 с.
Банкевич Л.В. Тестирование лексики иностранного языка. - М.: Высш. школа, 1991. - 111 с.
Бархаев Б.П. Новые аргументы в педагогических технологиях // Школьные технологии. - 1997. - №4. - 47 с.
Баханов.К. Що ж таке технологія навчання? // Шлях освіти. - 1999. - №3. - 24 с.
Бенедиктов Б.А. Психология овладения иностранными языками. - Минск: Высш. школа, 1974. - 335 с.
Бех П.О., Биркун Л.В. Концепція викладання іноземних мов в Україні // Іноземні мови. - 1996. - № 2. - С.3 - 8.
Бим И.Л. Подход к проблеме обучения с позиции иерархии целей и задач / Общая методика к проблеме изучения иностранным языкам: Хрестоматия / Сост. Леонтьев А.А. - М.: Рус. язык, 1991. - С.99 - 111.
Близнюк О.І., Панова Л.С. Ігри у навчанні іноземних мов: Посібник для вчителів. - К.: Освіта, 1997. - 64 с.
Богомолова Н.Н., Петровская Л.А. Групповая дискуссия. // Социально-психологический климат коллектива. / Под ред. Ю.М. Жукова, - М., 1981. - С.41 - 46.
Бовтенко М.А. Компьютерная лингводидактика: Учеб. пособие // Новосибирск: Издательство НГУ, 2000. - С.91 - 105.
Болдырев Н.Н. Лингвистические основы коммуникативных методов обучения иностранному языку // Иностр. языки в школе. - 1998. - № 3. - С.10 - 16; № 4. - С.16 - 20.
Борзова Е.В. Парная и групповая работа на уроках иностранного языка в средней школе. // Язык. Речь. Коммуникация. - 2000. - Вып.4. - С.4-15.
Бориско Н.Ф. Теоретичні основи створення навчально-методичних комплексів для мовної між культурної підготовки вчителів іноземних мов: Автореф. дис. … докт. пед. наук. - К., 2000. - 36 с.
Будакова.В.М., Єршова А.П. Я иду на урок: Хрестоматия игровых приёмов обучения: Книга для учителя. - М.: - Издательство "Первое сентября", 2000. - 224 с.: ил.
Буторина Е.П. Об использовании компьютерных технологий в контрастивных исследованиях и обучении языку / Под. ред. Е.П. Буторина, Н.И. Сайтанова // Московский лингвистический журнал. - 1996. - №3. - С.70 - 79.
Вайсбурд М.Л. Типология учебно-речевых ситуаций // Психолого-педагогические проблемы обучения иностранным языкам. - М.: МГУ, 1981. - С.81 - 90.
Венгер Л.А. Воспитание и обучение. - М.: Просвещение, 2006. - 365 с.
Вишневський О.І. Діяльність учнів на уроці іноземної мови. - К.: Радян. школа, 1989. - 223 с.
Воронова В.В. Технология обучения // Педагогика / Под. ред.П.И. Подкасистого. - М., 1996. - 168 с.
Вохрышева Е.В., Стрельников В.Н. Обучение диалогическому взаимодействию на английском языке с помощью новых компьютерных технологий // Вуз культуры и искусств в образовательной системе региона / Электрон. науч. - практ. конф. - Самара, 2001. - С.49 - 63.
Гапонова С.В. Сучасні методи