Xreferat.com » Рефераты по педагогике » Педагогічні основи використання самостійних робіт у малокомплектній початковій школі

Педагогічні основи використання самостійних робіт у малокомплектній початковій школі

вироблення, закріплення і удосконалення умінь і навичок. При використанні самостійної роботи з метою одержання нових знань вчитель детально продумує план цієї роботи, тобто формулює її мету та шляхи досягнення. Відповідно до цього план самостійної роботи містить два основних розділи: що учень повинен зробити для виконання нового завдання і що потрібно для цього знати.

2. За навчальним матеріалом – пов’язані із лічбою, вимірюванням, спостереженням, постановкою дослідів, роботою з книгою і т. ін. Навчальним матеріалом можуть бути предмети і явища оточуючої дійсності. Дидактичний матеріал може бути трьох видів: а) для закріплення і повторення набутих знань, умінь і навичок; б) пропедевтичний; в) позапрограмовий. Значне місце у початкових класах займає самостійна робота з навчальною книгою, її текстом, ілюстраціями, картинами і т. ін. В останній час поширилися самостійні роботи над таким матеріалом, як навчальні фільми, радіо- і телепередачі тощо.

3. За характером навчальної діяльності – пов’язані із роботою за заданим зразком, за правилом чи системою правил, творчими завданнями. Даний вид самостійної роботи виражається у цілісній системі окремих завдань, спрямованих на розв’язання тих чи інших задач. У цій системі учні поступово, крок за кроком, просуваються вперед, стаючи все більш самостійними.

4. За способом організації виділяють такі види самостійної роботи: а) фронтальна, коли всі учні виконують однакове завдання; б) групова, коли різні групи учнів працюють над різними завданнями; в) індивідуальна, коли кожен учень виконує особливе завдання. Найчастіше самостійна робота організовується фронтально, однак у цьому випадку одні учні працюють не на повну силу, для інших вона виявляється непосильною. Групова форма організації самостійної роботи проводиться з метою попередження списування і пов’язана з організацією непостійних груп. Індивідуальна форма самостійної роботи використовується лише у випадку необхідності (хвороба, пропуск занять, відставання учнів).

На кожному уроці можуть бути самостійні роботи різного дидактичного призначення: перевірні, підготовчі, навчальні. Основна функція перевірних самостійних робіт – контролююча, хоча і їм теж властиві елементи навчання.

Щоб актуалізувати опорні знання учнів, їхні уміння і навички, потрібні для сприймання нового матеріалу, майже на кожному уроці вчитель пропонує дітям підготовчі самостійні вправи. Це можуть бути усні й письмові вправи на повторення, зіставлення певних фактів, правил, способів дій, попереднє читання й спостереження, розгляд картин та ілюстрацій, складання описів, замальовок якихось об'єктів, знаходження даних тощо. До навчальних самостійних робіт відносять ті, які пропонують дітям для самостійного засвоєння нового матеріалу [13].

Плануючи самостійну роботу в комбінованому класі, вчитель повинен:

визначити її місце в структурі уроку кожного класу;

добре орієнтуватися у вимогах до учнів на даному рівні оволодіння матеріалом;

передбачати труднощі, які можуть виникнути під час роботи в різних групах дітей;

правильно визначити зміст та обсяг завдань, а також форму, в якій вони пропонуватимуться;

визначити тривалість самостійної роботи;

визначити, який дидактичний матеріал треба підготувати;

продумати раціональний спосіб перевірки роботи [49, с. 169].

Самостійній роботі у класах-комплектах властиві не стільки контрольні, скільки навчальні функції. Тому самостійну роботу в малокомплектній школі, залежно від її мети, можна проводити на різних етапах уроку. Найчастіше вчителі відносять її до закріплення та повторення і дуже рідко – до вивчення нового матеріалу, хоча воно відбувається майже на кожному уроці. Отже, щоб не порушувалася логіка навчального процесу й повноцінно розвивалися пізнавальні здібності дитини, слід практикувати і самостійне ознайомлення учнів з новим матеріалом.

Таким чином, самостійна робота займає вагоме місце у навчальному процесі малокомплектної початкової школи. У практичній діяльності використовуються різні види самостійних робіт та різноманітні способи їх подачі. Також для ефективної організації самостійних робіт необхідно враховувати їх структурні компоненти з метою розвитку самостійності молодших школярів.


2. Методика експериментального дослідження


2.1 Дидактичні умови організації самостійної роботи у класі-комплекті


Самостійна робота на уроці – органічна частина навчального процесу. Тому методика її проведення визначається специфічними особливостями кожного предмета, змістом теми, рівнем підготовленості учнів. Нами виділено такі умови ефективної організації самостійної роботи на уроці у класі-комплекті:

Спосіб постановки навчальних завдань.

Різноманітність змісту і характеру навчальних завдань.

Диференціація навчальних завдань.

Контроль і самоконтроль навчальної діяльності.

Ефективність самостійної роботи значною мірою залежить від способу постановки завдання (йдеться про розробку навчальних завдань, їх формулювання, вказівки щодо послідовності опрацювання матеріалу). Бажано, щоб інструктаж був детальним, особливо коли учням пропонують самостійно вивчити новий матеріал. Якщо вказівки мають загальний характер (алгоритм розв'язування задачі, схема морфологічного і фонетичного розбору тощо), варто оформити їх у вигляді пам'ятки (настінної таблиці), яку вивішують на дошці [41].

Найчастіше молодшим школярам потрібне керівництво вчителя, коли вони опановують новий вид роботи. У цьому разі корисно записати рекомендований план міркування в індивідуальних картках чи на дошці.

Плануючи завдання для самостійної роботи, вчитель враховує можливості кожного виду роботи і його відповідність меті уроку. Так, коли самостійно виконуються тренувальні вправи, доцільно використати підручник чи картки з диференційованими завданнями; а коли йдеться про підготовку до сприймання нового матеріалу з читання, в пригоді стануть розповідь-бесіда, вправи з дошки тощо. Неправильне визначення часу на самостійну роботу може спричинити перебудову наміченого вчителем плану уроку.

Діючі підручники розраховані на роботу вчителя з одним класом. Тому їх зміст, що подається здебільшого поурочно, не розрахований на те, що більшість матеріалу діти мають засвоювати самостійно. Якщо в звичайному класі самостійна робота проводиться «під наглядом» учителя, то в умовах малокомплектної школи діти лишаються сам на сам із підручником. Отже, вчитель має спершу проаналізувати для кожного класу окремо зміст параграфів, усвідомити логіку їх побудови, зіставити предмети, що поєднуються, й лише потім вирішити, які види запропонованих у підручниках завдань доцільно дати дітям для самостійної роботи.

Щоб полегшити роботу з підручником, буває доцільним [55, с. 49]:

змінити послідовність дій, які пропонуються в підручниках (якщо в цьому є потреба);

внести лаконічні доповнення в інструкцію підручника, які уточнюють спосіб і форму виконання вправи;

поєднати інструкцію з алгоритмічними приписами або супроводжувати її знаком типу: «Записуй так», «Працюй так».

Інструкції мають бути гранично чіткими й лаконічними. Наприклад, для розрізнення дієслів стане в пригоді така інструкція. Роби так [див. 61]:

1. Усно постав питання до слова.

2. Вибери слова, які відповідають на питання.

3. Що ці слова означають?

4. Випиши їх.

Тривалість самостійної роботи зумовлюється рядом чинників. Один з найважливіших – складність та обсяг завдання. Воно може бути невеликим, якщо учні тільки-но почали засвоювати матеріал, і, отже, техніка виконання вправ у них опрацьована ще недостатньо. У такому разі на самостійну роботу слід відводити більше часу, ніж на етапі повторення матеріалу [12].

Для підтримання уваги, розширення її обсягу молодшим школярам слід пропонувати такі самостійні завдання, виконання яких потребує поєднання розумових дій з практичними. Наприклад, не тільки прочитати, а й поділити текст на частини; не тільки пригадати правило, а й записати в зошит власні приклади тощо.

Для виконання самостійних вправ, що передбачають формування комплексних умінь, доцільно пропонувати інструкції, які вказують на характер і послідовність розумових і практичних дій. Вони мають бути гранично чіткими й лаконічними.

Наприклад, інструкція для розрізнення іменників така [див. 49, с. 166]:

Роби так:

1. Усно постав запитання до слова.

2. Вибери слова, які відповідають на питання хто? що?

3. Що ці слова означають? Якщо назви предметів, подій, почуттів, явищ природи, це – іменники.

4. Випиши іменники.

У процесі ознайомлення молодших школярів з новими правилами, поняттями важливо, щоб відбувалося одночасне засвоєння і способів користування цими правилами. Тому на етапі первинного закріплення доцільно дати дітям зразок міркування для виконання самостійних вправ.

Пробні вправи, які виконуються на етапі первинного закріплення, потребують «теоретичного випередження», що дає учневі змогу до початку роботи над завданням ще раз повторити правила, якими він має користуватися.

Визначаючи матеріал для самостійної роботи, вчитель має бути впевнений, що попередні знання, на яких тією чи іншою мірою ґрунтується вивчення нового, добре засвоєні дітьми. Так само уважно слід поставитися до способу подачі завдання. Інструкція до нього має бути лаконічною, але достатньою і точною, її зміст повинен відображати послідовний хід міркувань, практичних дій, що приводять до засвоєння нового поняття, обчислювального прийому тощо [37].

Доречно, скажімо, в процесі опанування прийому розв'язування прикладів з повним поясненням вивісити на дошці таку інструкцію [24]:

1. Запиши зменшуване.

2. Заміни від'ємник сумою розрядних доданків.

3. Прочитай пошепки знайдений вираз (Від числа… відняти суму… і….).

4. Пригадай правило віднімання суми від числа.

5. Подумай, який спосіб розв'язання тут найзручніший.

6. Розв'яжи приклад і зроби перевірку.

Важливою дидактичною умовою ефективності самостійної роботи є її диференціація. У теорії і практиці початкового навчання проблема диференціації самостійних завдань розроблена досить детально. Різноманітні способи і прийоми диференціації можна звести до таких: диференціація за ступенем складності завдань і диференціація за ступенем самостійності учнів.

Диференціація за ступенем складності – це добір різноманітних завдань, які можна класифікувати таким чином: завдання, що вимагають різної глибини узагальнення і висновків; завдання, розраховані на різний рівень теоретичного обґрунтування роботи, що виконується; завдання репродуктивного і творчого характеру.

Диференціація за ступенем складності використовується не лише як засіб систематичного розвитку мислення учнів, особливо з низьким рівнем розвитку, а й для формування позитивного ставлення до навчання, бо розв'язання посильної задачі стимулює бажання до подальшої праці і підвищує самооцінку своїх можливостей. Для цього добирають завдання з нарощуванням ступеня складності.

Розглянемо приклад поступового нарощування складності тренувальних вправ на уроках читання.

І. Гра «Відшукай пеньочок». Треба швидко (за вказаний час) відшукати серед кількох слів, що повторюються, зайве:

1. Сом, сом, сом, сом, сом, сом, сом, сом, сом.

2. Вода, вода, вода, вода, вода, вода, вода, вода.

3. Роса, роса, роса, роса, роса, роса, роса, роса, рік.

4. Корова, корова, корова, корова, корова, корова.

5. Сорока, сорока, сорока, сорока, сорока.

6. Горобець, горобець, горобець, горобець.

Поступове ускладнення завдань відкриває учням можливість перейти на більш високий рівень пізнавальної самостійної діяльності. Завдання пропонують на спеціальних картках з вказівкою на вимоги до їх виконання або на дошці. Вчитель може дозволити дітям самим вибирати завдання, яке їм захочеться (легке чи більш складне). Це формує відповідну самооцінку учнями своїх можливостей.

Завдання з нарощування ступеня складності до теми «Ненаголошені [е], [и]».

1. Користуючись пам’яткою, встав пропущені букви в словах: кр..ло, в..сокий, бл..зький, д..міти, к..піти.

2. Відшукай у тексті слова з ненаголошеними [е], [и], випиши їх.

3. Склади речення зі словами: степи, верби, гриби, тепленький.

4. Випиши з орфографічного словника 3 іменники і 3 прикметники з ненаголошеними [е], [и].

У випадку диференціації за ступенем самостійності вчитель пропонує всім учням завдання однакової складності, надаючи необхідну допомогу різним групам школярів, зокрема кількість інформації про хід розв'язування дозується від найбільш повної до найменш повної.

Інформація також варіюється за характером: конкретизація завдання; розв'язання допоміжних завдань, що приводять до розв'язання основного завдання; вказівка на прийом розв'язання; навідні запитання; наочне підкріплення.

Виділяють три групи завдань під час диференціації їх за ступенем самостійності.


Інструкційні

З елементами допомоги

З елементами

осмисленого застосування знань

1. 3 вказівкою на зразок способу дії.

2. Пам'ятки.

3. З теоретичними

довідками.

1. 3 додатковою

конкретизацією.

2. З репродуктивними питаннями.

3. 3 допоміжними

вправами.

4. 3 допоміжними

вказівками і порадами.

5. 3 виконанням

певної частини.

1. 3 допоміжними питаннями, які вимагають: порівняння;

встановлення причинно-наслідкових зв'язків; узагальнень і доведень.

2. Із застосуванням вибору рішення.

3. Із застосуванням класифікації.


Для організації самостійної роботи на уроках в класі-комплекті учитель використовує вправи різного змісту і характеру (підготовчого, пошукового, тренувального). Для самостійних завдань підготовчого характеру педагог підбирає усні і письмові вправи на повторення, порівняння правил, способів дій. Але їх зміст залежить від особливостей даного предмета. Наприклад, на уроці української мови учневі важко зрозуміти та вивчити правило. Але через систему підготовчих вправ він отримує інформацію, яка сприяє подальшому розумінню і засвоєнню правила. Наприклад, така підготовча вправа:

З даного переліку слів випишіть лише іменники чоловічого роду:

Хліб, школа, будинок, лінійка, зошит, будинок.

Тренувальні вправи – вправи, зміст яких треба поступово ускладнювати. Спочатку вчитель на певній вправі пояснює її виконання, згодом учні виконують декілька вправ разом з вчителем. І лише після ряду таких завдань приступають до самостійного виконання подібних вправ. Наприклад: До невідомого доданка додали відомий доданок 8 і отримали суму 17. Знайдіть невідомий доданок. Дітям можна запропонувати таке міркування:

Познач невідомий доданок через х і запиши.

Запиши суму двох доданків.

Згадай правило знаходження невідомого доданка.

Обчисли приклад.

Зроби перевірку.

Вправи пошукового характеру доцільно застосовувати під час вивчення нового матеріалу. Вони сприяють засвоєнню нових знань та формуванню умінь. Наприклад, таке завдання: Знайдіть у тексті розповідні, питальні і спонукальні речення. Які з них є окличними? Випишіть спонукальні речення. «Батьківщина – це земля не тільки наших батьків, а й дідів, прадідів. Батьківщина – це край, де здавна звучить наша рідна мова і материнська пісня. А як же зветься наша Батьківщина? Зветься вона Україна. Україна – це той край, де ти народився і живеш. Бережи його! Не забувай його!».

Важливою умовою ефективної організації самостійної роботи є контроль і самоконтроль за класом, який працює самостійно, досвідчений педагог здійснює й під час роботи з іншим класом, ніби автоматично, без усякого вольового напруження: з докором погляне на дітей, які не працюють, вчасно вивісить таблицю з додатковим завданням (якщо більшість уже впоралася з роботою), пройде між рядами тощо.

Розвиток самостійності органічно включає формування в учнів умінь і навичок самоперевірки й самоконтролю. Ці якості розвиваються поступово. Самоконтроль у навчальній діяльності не можна розглядати як навичку, вироблену внаслідок багаторазових повторень. Це – і підготовча робота до застосування правила (осмислення його суті, усвідомлення послідовності операцій), і контроль за правильністю його застосування, формування вміння виявляти й виправляти допущені помилки [26].

Для самоконтролю доцільно використовувати також переносні дошки, на яких можуть бути записані відповіді до прикладів, хід розв'язування задач, текст із вставленими орфограмами тощо. Після закінчення роботи вчитель перевертає дошку й учні перевіряють правильність виконання завдань за цими записами. Придатні для цього й таблиці та різні види карток [59].

Виділяють такі способи самоконтролю: поопераційне пояснення способу дії, зіставлення із зразком, оволодіння конкретними прийомами перевірки, опора на пам’ятку, алгоритмічний припис, взаємоконтроль, диференційований підхід вчителя до виправлення помилок, матеріалізація навчальних дій під час контролю (підкреслення, доповнення, підставлення відповіді)

Заслуговує на увагу досвід роботи вчительки початкових класів З.І. Бойко (Лядська ЗОШ І–ІІ ступенів Монастирського району Тернопільської області), яка вже з перших днів перебування дітей в школі формує в них вміння самостійно працювати з книгою, словниками, довідниками. Вона склала саморобний довідник, в якому поміщені теоретичні положення і зразки виконання практичних завдань з математики та української мови. Довідник з математики розбитий на 3 окремі частини. В кожній частині матеріал з предмету розділений в тій послідовності, в якій він вивчається учнем даного класу відповідно до програми. Наскрізна нумерація теоретичних положень і зразків дає можливість використовувати його в наступні роки навчання.

На уроках математики під час роботи з довідником учні пригадують правила, переконуються в тому, що теоретичні положення, обчислювальні прийоми застосовані правильно.

Наприклад, в 2 класі після вивчення теми «Порядок дій у виразах» вчителька пропонує учням завдання обчислити значення виразів:

50 – 8. 2 26 + 24: 2

10. (25 – 18) (90 – 13) – (40 + 12).

На дошці записані номери правил у довіднику: 70; 71 і 72. Під цими номерами знаходяться відповідні правила, знання яких необхідні учневі для розв’язання даних прикладів. При перевірці цієї самостійної роботи учні пояснюють порядок виконання дій у даних виразах, дають пояснення про порядок дій у виразах з дужками і без дужок.

При перевірці контрольних робіт і завдань в робочих зошитах такий довідник приходить на допомогу. Наприклад, перевіряючи завдання, вчителька виявила, що учень допустив помилку при розв’язуванні вправи на знаходження невідомого діленого. Рівняння вона підкреслює червоним чорнилом. Це свідчить про те, що допущені помилки, а на полях записує номер правила 59. Учень, отримавши зошит, розглядає зазначені помилки. Побачивши на полях записане число 59, шукає в довіднику відповідний номер. Під цим номером читає правило і розв’язує рівняння по-новому.

В кінці схем, пам’яток для кожного класу записані основні уміння і навички учнів на кінець навчального року. Це допомагає їм орієнтуватися на головне при вивченні нового матеріалу.

Такий довідник дає можливість в класі-комплекті раціонально використовувати час, вчить прийомів роботи з довідковою літературою.

Молодші школярі найчастіше відчувають потребу в керівництві, коли опановують новий вид роботи. У цьому разі корисно в індивідуальних картках чи на дошці записати рекомендований план міркування.

Приклад картки з планом послідовності міркування для учнів 3-го класу, які опановують новий вид задачі [див. 41]:

1. Позначаю шукане число…

2. Складаю вираз…

3. У задачі сказано, що…

4. Складаю рівняння…

5. Розв'язую рівняння…

6. Відповідь…

7. Перевіряю відповідь за умовою задачі…

Пробні вправи, що виконуються на етапі первинного закріплення, потребують ще одного доповнення – «теоретичного випередження», що дає учневі можливість до початку роботи над завданням ще раз повторити правила, якими він має користуватися.

Отже, організація самостійної роботи в класі-комплекті буде більш ефективною, якщо дотримуватися виділених нами таких умов:

Спосіб постановки навчальних завдань.

Різноманітність змісту і характеру навчальних завдань.

Диференціація навчальних завдань.

Контроль і самоконтроль навчальної діяльності.


2.2 Організація і зміст експериментального дослідження


Гіпотезу нашого дослідження ми перевірили в процесі педагогічного експерименту. Експериментальні дослідження проводилось на матеріалах навчальних предметів з української мови та математики у 2 і 4 класах Заводської ЗОШ І-ІІІ ступенів Буського району Львівської області.

Дослідження проводилось у розрізі таких тем з української мови: «Слово» (2 кл.), «Прикметник» (4 кл.), математики: «Усне додавання і віднімання двоцифрових чисел з переходом через десяток» (2 кл), «Ділення багатоцифрових чисел на одноцифрові».

Покажемо систему завдань з даних тем у відповідності до виділених нами дидактичних умов ефективної організації самостійної роботи.

1. Постановка навчальних завдань.

Тема уроку. Закріплення знань про дієслова. Складання розповіді за серією малюнків та опорними словами.

Записати дієслова в 3 колонки

(у відповідності до запитань)


Що робить? Що зробить? Що робив?

Напиши, говорив, розповідає, малює, рахував, стрибає, принесе, скаже.

Тема уроку. Дієслова, близькі та протилежні за значенням.


Зразок:

купувати – продавати

До поданих слів підібрати за зразком слова, протилежні за значенням:

Руйнувати –

Говорити –

Охолоджувати –

Шепотіти –


Тема уроку. Багатозначні дієслова. Складання усного опису зовнішності людини


Зразок: плаче дитина

плаче хмара


До слова плаче дібрати слова – назви предметів за зразком:

плаче _______________________

плаче _______________________

плаче _______________________


Тема уроку. Складання розповіді за серією малюнків за запитаннями. Узагальнення знань і вмінь учнів за темою «Слова, що означають дії предметів»


Зразок: траву косять,

дрова рубають


Доповнити сполучення словами, що означають дії предметів за зразком:

Картоплю…

пшеницю…

пісню…

молоко…

хліб…


Тема уроку. Поняття про службові слова, їхню роль у реченні

Додайте прийменники з довідки в кожен рядок, щоб вийшло речення:

дерева, білка, пеньок, стрибнула, лапках,

тримала, вона, шишку, пеньку, поснідала, білочка.

Довідка: З, на, У, На.

Тема уроку. Вживання службових слів окремо від інших. Вживання службових слів за змістом речення.


Зразок: Пароплав у морі.

Зв’яжи кожну пару слів за допомогою прийменника за зразком:

Пароплав, морі; автомобіль, дорозі; міст, річці; хмара, небі; гриб, деревом.


Тема уроку. Корінь слова. Спільнокореневі слова.


Зразок: Сад, садок, садовий.

Познач у словах спільну частину дужкою за зразком:

Город, городець, городник, городина.

Клен, кленок, кленовий


Тема уроку. Вправ на закріплення вміння добирати споріднені слова.

Робота з індивідуальними картками.

Утворити спільнокореневі слова, позначити дужкою корінь.

Ліс – лісок – лісочок

Рай –

День –

Тема уроку. Добір спільнокореневих слів, що належать до різних частин мови.

Користуючись зразком, запишіть речення, а через тире запишіть відповідно утворені речення з прикметником.

Варення з вишні – вишневе варення.

Каша з рису –

Стіл з дуба –

Коробка з паперу –

Сік з берези –

Шафа для книжок –

Українська мова 4 клас

Тема уроку. Закріплення вмінь вживати у мовленні прикметники в різних відмінкових формах, використовувати прикметники для опису. Опис зовнішності людини.

Заміни за зразком сполучення іменників сполученнями прикметників з іменниками.

Зразок: Подвір’я школи – шкільне подвір’я.

Подвір’я школи, листя клена, полиця для книжок, вітер з півдня, допомога товариша, портфель зі шкіри, хвіст лиса, робота в класі.

Тема уроку. Вправи на визначення відмінка прикметників у реченнях за закінченням і відмінком іменника.


Зразок: Пахуча трава (ж. р.)

Користуючись зразком, визначити відмінок прикметників за закінченням і відмінком іменника.

1. На узліссі росла пахуча трава. 2. Дід виростив чудовий сад. 3. Хазяїн відчинив золоту клітку, і пташка випурхнула. 4. У дятла міцний дзьоб з гострим кінцем.


Тема уроку. Вимова і правопис прикметників із суфіксами

– ськ –, – зьк –, – цьк –.


Зразок: Житомирський – Житомир

Від поданих прикметників, користуючись зразком, доберіть іменники – власні назви.

Житомирський, Прилуцький, Ніжинський, Васильківський, Київський, Кримський, Лохвицький.


Тема уроку. Утворення прикметників за допомогою суфіксів

ськ –, – зьк –, – цьк –.


Зразок: Запоріжжя – Запорізький

Користуючись зразком, доберіть до власних назв прикметники за допомогою суфіксів – ськ –, – зьк –, – цьк –.

Запоріжжя, Воронеж, Кременчук, Волга, Кавказ, Чернівці, Полтава, Миколаїв, Париж, Прага.


Тема уроку. Вживання м’якого знака перед закінченням прикметників.

Спиши, вставляючи пропущені букви.

У щедр… небі, у рідн… землі, на широк… небі, у ранн… пташки, у вечірн… зорі, у син… небі.


Тема уроку. Вживання прикметників для всебічної характеристики предметів.

Добери до кожного іменника по кілька прикметників, які б характеризували предмет, названий іменником, з різних сторін.

Зразок: Липа висока, гілляста, крислата, квітуча.

Дорога, двір, пісня, річка, вітер.


Тема уроку. Вправи на побудову речень з прикметниками, визначення відмінків прикметників у реченнях.

Робота з деформованим текстом.

Складіть зі слів речення та запишіть розповідь. Визначте відмінки прикметників.

Місяцем, січень, найвеселішим, зимовим, є.

Могли, січень, від, взимку, важкої, перепочити, селяни.

Кутю, протягом, варили, господарі, свят, різдвяних, тричі.

Дванадцять, готували, страв, господарі, вечерю, на, святу.

Тема уроку. Форми давального і місцевого відмінків прикметників жіночого роду. Форми давального і місцевого відмінків прикметників жіночого роду.

Запиши подані сполучення в давальному, а потім у місцевому відмінках.

Зразок: Сувора зима – суворій зимі, у суворій зимі.

Сувора зима, хороша погода, вечірня пора, синя далечінь.

Тема уроку. Відмінювання прикметників у множині. Вимова і правопис прикметників у називному відмінку множини.

Робота з словосполученнями.

Зміни прикметники на множину.

Дружна зустріч (Н.в., ж.р.)

вірний друг (Н.в., ч.р.)

важке завдання (Н.в., с.р.).

Математика 2 клас

Тема уроку. Закріплення письмового додавання і віднімання.

Обчислити:


25 + 34 = 34 – 20 = 78 – 22 =



20 5 30 4 30 3 20 0 70 8 20 2






36 – 13 = 55 + 23 = 36 + 13 =



30 6 10 3 50 5 20 3 30 6 10 3

Тема уроку. Усне додавання двоцифрових чисел з переходом через десяток (загальний випадок).


+ 47 = 


20 6 40 7


+ 40 = 60

+ 7 = 13

60 + 13 = 73


+ 65

+ 15

+ 23

75 + 16

Тема уроку. Застосування прийомів усного додавання двоцифрових чисел у процесі розв’язування прикладів і задач.


28 + 15 = 


20 8 10 15


 + 18 = 


* * 10 8


 – 21 = 


* * 20 1


 + 23 = 


* * 20 3


 + 19 = 


* * 10 9


 – 42 = 60


* * 40 2


Тема уроку. Усне додавання виду 38 + 4. Розв’язування задач двома способами.


58 + 5 = 

8 + 5 = 13

50 + 13 = 63

37 + 9

+ 4

45 + 6

22 + 9


Тема уроку. Усне додавання виду 76 + 4. Розв’язування задач на дві дії.


1 картка

+ 8

+ 50

+ 3

25 + 26

2 картка

+ 5

+ 80

+ 5

27 – 3


Тема уроку. Усне додавання 38 + 52. Задачі на зустрічний рух.


+ 52 = 90


30 8 50 2


30 + 50 = 80

8 + 2 = 10

80 + 10 = 90

+ 27

+ 48

54 + 46


Тема уроку. Усне віднімання виду 40 – 8. Задачі на порівняння числа із сумою чисел.


– 6 = 24

10 – 6 = 4

20 + 4 = 24

40 – 8

60 – 7

80 – 4


– За допомогою шкали лінійки знайди різниці:

10 – 3 30 – 3 60 – 3


0 1 2 3 4 5 6 7

Тема уроку. Закріплення обчислень виду 40 – 8. Порівняння виразу та числа. Складання задачі за виразом.


Числа Що знайти Числа Що знайти

і 8

і 14

15 і 23

Суму

Різницю

Суму

і 8

і 13

62 і 24

різницю

різницю

суму


Скласти задачу за виразом:

а) (24 – 4) + 16; б) 24 + (16 – 4)


Тема уроку. Усне віднімання виду 53 – 8. Творча робота над задачею

№1.

1) 45 + 18 100 – 6

2) Запиши виразом розв’язання задачі: Заєць живе 10 років, кінь – на 20 років довше ніж заєць, а ведмідь – на 20 років довше, ніж кінь. Скільки років живе ведмідь?

№2.

1) Запиши вирази і знайди їх значення: 6 збільшити на різницю чисел 50 і 3; 90 зменшити на різницю чисел 15 і 7.

2) Розв’яжи задачу за коротким записом.

Було – 45 кг і 15 кг

Продали – 8 кг

Залишилося – ?


Математика 4 клас

Тема уроку. Письмове ділення іменованих чисел на одноцифрові.


13 см 5 мм: 5 = 2 см 7 мм

135: 5

10 27

35

35

0

Виконай ділення за зразком:

9 м 52 см: 8

8 м 42 см: 2



Тема уроку. Ділення складного іменованого числа на просте іменоване число.

Закінчи розв’язання:

36 км: 5 м = 36000: 5


39ц: 5 кг = 39000: 5


120 км: 6 м = 120000: 6

Тема уроку. Знаходження значень виразів на сумі сні дії. Задачі на зустрічний рух.

Обчислити значення виразу:

+ 48772: 4) х 6


(48771: 3 + 2785) х 7


Тема уроку. Повторення порядку виконання арифметичних дій.

Задачі на зустрічний рух.

Обчислити значення виразів6

720: (150 – 6 х 5)


(400 – 32): 8 + 1219


Тема уроку. Усне ділення круглих багатоцифрових чисел на одноцифрові. Задачі на рух.

Обчислити за зразком.

1.

Зразок.

7836 6 72000 8

6 1306 72 9000

18 0

18

36

36

0


64000: 8 24000: 7

36000: 4 6400: 3

3500: 7 810: 9

1 варіант.

24708 х 4 – 24708: 4


Тема уроку. Повторення вивченого матеріалу


Зразок:

6

6 1306

18

18

36

36

0

Виконати ділення:

273411: 9

308005: 5

42021: 3


Тема уроку. Коротка форма запису письмового ділення багатоцифрових чисел. Задачі на зустрічний рух


44824: 8

44824 8

48 560

24

0

Виконай ділення за зразком:

4422: 6

4722: 3


Тема уроку. Ділення багатоцифрових чисел з остачею на 10, 100, 1000.

Задачі на спільну роботу.

1 варіант.


724036: 4 + 40850

На трьох гектарах посіяли 500 кг пшениці. Скільки зерна потрібно, щоб засіяти 300 га землі?

2 х 843

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: