Xreferat.com » Рефераты по педагогике » Впровадження міжпредметних зв’язків при підготовці трактористів-машиністів

Впровадження міжпредметних зв’язків при підготовці трактористів-машиністів

і навісних знарядь та інших сільськогосподарських машин, що з ними агрегатуються;

раціонально використовувати пально-мастильні та інші експлуатаційні матеріали, електроенергію і запасні частини;

готувати трактори та сільськогосподарські машин до зберігання;

виконувати роботи з додержанням вимог охорони праці та охорони навколишнього середовища.

Учень повинен знати

правила, способи та особливості виконання сільськогосподарських робіт машинно-тракторними агрегатами відповідно до вимог агротехніки;

будову, принцип дії, експлуатаційне регулювання гусеничних тракторів класу до 30 кН включно, колісних тракторів класу до 20 кН включно, технологічні регулювання сільськогосподарських машин, що агрегатуються з тракторами цієї категорії;

вимоги до комплектування машинно-тракторних агрегатів для виконання механізованих робіт;

ознаки та причини основних несправностей тракторів і сільськогосподарських машин та способи їх усунення;

систему технічного обслуговування та ремонту тракторів і сільськогосподарських машин;

особливості обслуговування машин при застосуванні хімічних засобів захисту рослин;

правила дорожнього руху і правила перевезення вантажів;

правила зберігання та способи захисту від корозії тракторів і сільськогосподарських машин;

основи організації оплати праці та економічних відносин у сільськогосподарському виробництві;

правила охорони праці під час експлуатації та обслуговування тракторів і сільськогосподарських машин цієї категорії;

основні вимоги законодавства з питань охорони навколишнього середовища під час виконання механізованих робіт4

основні відомості про призначення і властивості металів та їх сплавів, неметалевих матеріалів, що застосовуються при виготовленні та ремонті деталей машин;

основні властивості пально-мастильних металів;

способи і правила виконання слюсарних робіт;

зміст і правила оформлення первинних документів щодо обліку роботи машин (облікового листа тракториста-машиніста, шляхового листа і т.ін.);

норми виробітку і витрати пально-мастильних матеріалів на виконання основних механізованих робіт;

шляхи зниження собівартості виконуваних робіт.

Рекомендується вивчати трактори і сільськогосподарські машини, які використовуються у конкретному регіоні.

Кількість годин, відведених на вивчення окремих тем програм, послідовність їх вивчення визначається з урахуванням, того що контингент учнів формується з числа випускників 9 класу шкіл області чи района.

Програмою передбачено індивідуальне керування тракторами поза сіткою годин. Вправи з керування тракторами слід відпрацьовувати, починаючи з другого тижня навчального процесу. Їх слід виконувати на спеціально обладнаному трактородромі у дні, передбачені розкладом для теоретичних занять під керівництвом майстра виробничого навчання.

Виробнича практика проводиться у господарствах, з яких направлені слухачі на навчання, після закінчення теоретичного і першого етапу виробничого навчання та індивідуальних занять з керування тракторами.

Програма виробничої практики складається майстром виробничого навчання згідно з кваліфікаційною характеристикою та обсягом механізованих сільськогосподарських робіт, що припадають на період виробничої практики.

Перед виїздом на виробничу практику проводиться перевірка знань, умінь та навичок учнів. Особам, які отримали позитивні оцінки, видаються тимчасові свідоцтва, що дають право самостійно під керівництвом досвідченого тракториста працювати на машинно-тракторних агрегатах протягом всього періоду виробничої практики.

Учні, які не отримали позитивних оцінок при перевірці знань і навичок, тимчасові свідоцтва не отримують і виробничу практику проходять у господарствах, у досвідчених трактористів [8, 10, 38].

Завершується виробнича практика виконанням кваліфікаційної (пробної) роботи, підібраної з числа робіт, вказаних у кваліфікаційній характеристиці “Повинен уміти”.

Особам, які пройшли навчання за навчальним планом і програмою, та успішно склали кваліфікаційний іспит, присвоюється кваліфікація тракториста-машиніста категорії “А” і видаються свідоцтва, що є підставою для складання випускного іспиту комісії інспекції Держтехнагляду Мінагропрому України і отримання посвідчення на право керування тракторами.

У процесі викладання спеціальних дисциплін і виробничого навчання викладачі та майстри повинні посилити їх між предметну спрямованість і розвивати в учнів технічне і економічне мислення, формувати навички якісної праці, планування і самоконтролю. Особливу увагу треба приділити навчанню учнів найбільш ефективним прийомам організації праці, спрямувати учнів на підвищення якості їх професійної підготовки за рахунок посилення міжпредметних зв’язків між дисциплінами, що вивчаються.

Викладання навчального матеріалу потрібно будувати на міцному фундаменті знань загальноосвітніх предметів: природничо-математичного циклу – при розкритті учням природничо-наукових основ техніки і технології, що вивчаються при підготовці трактористів-машиністів; по суспільним дисциплінам – при поясненні учням конкретних економічних, суспільних, виробничих відносин у нових ринкових відносинах.

Зусилля викладачів і майстрів виробничого навчання повинні бути спрямовані на забезпечення учнів високою професійною майстерністю, виховання зібраності, свідомості і організованості, сучасного економічного мислення, здібності планування та самоконтролю.

При вивченні тем по організації праці, технології виробництва і технічного обслуговування обладнання викладачі та майстри виробничого навчання повинні навчати учнів найбільш ефективним прийомам організації праці, використанню новітніх інформаційних технологій, досягнень новаторів. Показувати учням зв’язок вивчаємих дисциплін з вже відомими їм предметами загальноосвітнього циклу [34, 36].

Підготовка трактористів-машиністів у ПТЗО відбувається на базі неповної середньої школи протягом трьох років, після цього учні одержують кваліфікацію ІІІ класу і 2 розряд слюсаря-ремонтника.

Випускники середньої школи можуть отримати цю кваліфікацію за 12 місяців.

Кращі учні, що проходили 3-річний курс навчання і показали відмінні знання і вміння можуть отримати кваліфікацію тракториста-машиніста широкого профілю ІІ класу.

Програми підготовки трактористів-машиністів широкого профілю є єдиними для всіх відділень ПТНЗ, що готують цих спеціалістів.

Кількість годин, послідовність їх вивчення можуть здійснюватись у разі необхідності методичною комісією училища.

Основним завданням вивчення спеціальних предметів є формування в учнів системи глибоких і міцних знань основ сучасної техніки і технології виробництва, організації праці у певних сільськогосподарських структурах, подальшого зростання творчого відношення до праці і активної життєвої позиції, в чому допоможуть їм міжпредметні зв’язки.

Зміст навчального матеріалу програм забезпечує одержання учнями знань, що перевищують рівень кваліфікації і визначених кваліфікаційною характеристикою, завдяки використанню тісних міжпредметних зв’язків дисциплін.

При вивченні предмету “Організація і технологія проведення механізованих робіт” основна увага приділяється вивченню інтенсивних технологій виробництва сільгоспкультур.

По предмету “Трактори та автомобілі” вивчаються трактори, які багато років служили і продовжують служить у багатьох господарствах ДТ-75 М, МТЗ-80(82), К-701М, Т-150 та їх модифікації [65].

При вивченні предмету “Сільгоспмашини” основну увагу потрібно приділити техніці, що використовується у зоні розміщення училища.

При вивченні зернозбиральних машин в якості базових моделей треба використовувати відомі марки “Дон”, “Славутич”, “Джон Дір” та ін.

Для вивчення будови машини використовується така послідовність, що ґрунтується на міжпредметних зв’язках предметів:

задачі і сутність технологічного процесу конкретної машини (фізичні та хімічні явища);

робочі органи машини для реалізації певного технологічного процесу (фізичні процеси);

розміщення і кріплення робочих органів (креслення і читання робочих і складальних креслень);

принципові схеми будови пристрою і для окремих робочих органів і машини в цілому (креслення: схематичні зображення);

технологічне регулювання;

можливі технологічні і технічні несправності, їх ознаки і методи виявлення; способи усунення несправностей та причини, що їх викликали;

правила технічного обслуговування і умови довготривалої і безпечної роботи машини;

економічні та екологічні характеристики машини і технологічного процесу (економіка, екологія);

9) вимоги безпечної праці (ергономіка) [66, 68].

Послідовність може бути іншою, але учні повинні отримати повні і глибокі знання навчального матеріалу і уяснити сутність технологічного процесу конкретної машини і функції техніки, що вивчається у зв’язку з іншими дисциплінами.

На теоретичних заняттях повинні використовуватись деталі, складальні одиниці, прилади і агрегати. Вивчення їх роботи потрібно супроводжувати показом діючих моделей і агрегатів. При необхідності треба використовувати схеми, плакати, слайди, кінофільми, комп’ютерні програми.

В процесі навчання доцільно залучати учнів до самостійної роботи: з науково-технічною і довідниковою літературою, практикувати проведення занять і семінарів, розширювати перелік робіт розрахункового характеру з використанням комп’ютерних програм, що буде сприяти поглибленню їх міжпредметних знань.

Лабораторно-практичні заняття з предметів “Трактори і автомобілі”, “Сільгоспмашини”, “Системи технічного обслуговування і ремонту машин” проводяться у спеціально обладнаних лабораторіях, де є комплекти тракторів, автомобілів, сільгоспмашин та технологічного обладнання, а також складальні одиниці в кількості достатній для організації трьох робочих місць.

При організації і проведенні лабораторних робіт по предметам “Трактори і автомобілі”, “Сільгоспмашини” треба виконувати певну послідовність виконання завдань:

повне або часткове розбирання машин чи складальної одиниці;

вивчення взаємодії деталей, умови роботи частин і складальних одиниць машин, їх мащення та охолодження;

вивчення технологічних і експлуатаційних регулювань;

вивчення змісту технічного обслуговування, що забезпечує нормальну роботу складальних одиниць в процесі експлуатації;

вивчення можливих несправностей та засобів їх усунення;

складання складових часин і машин в цілому.

Лабораторно-практичні заняття з предмету “Організація і технологія виконання механізованих робіт” проводяться в навчальному господарстві викладачем разом з декількома майстрами. При навчанні потрібно використовувати міжпредметні зв’язки, сучасну техніку і новітні технології, досвід відомих механізаторів [68, 75].

Заняття з предмету “Система технічного обслуговування і ремонту машин” проводять в пункті технічного обслуговування по ланцюговій системі під керівництвом викладача і майстрів виробничого навчання.

Таким чином, програмою передбачено 5 етапів виробничого навчання: у лабораторних, навчальних майстернях, на учбовому полігоні, в учбовому господарстві і на виробництві, які будуть сприяти кращому взаємозв’язку дисциплін теоретичного навчання з практичним.


2.2 Міжпредметні зв’язки при виконанні різних видів робіт при підготовці трактористів-машиністів


При підготовці трактористів-машиністів у ПТУ передбачено програмою такі види робіт: слюсарні; установка техніки на зберігання; ремонтні; індивідуального водіння тракторів, автомобілів, комбайнів; підготовка машинотракторних агрегатів до роботи.

Слюсарні роботи виконуються у слюсарній майстерні училища під керівництвом майстра виробничого навчання. Слюсарні роботи передбачають виготовлення слюсарно-монтажного інструменту, запасних деталей до машини, пристосувань для розбирання та складання тракторів і сільгоспмашин, ремонту обладнання і машин, виготовлення розрізів, макетів, моделей машин та т.ін. На всі ці роботи повинна бути розроблена інструкційно-технологічна документація. Для виконання цих робіт учні повинні вміти читати креслення: робочі, складальні, знати технічні вимоги до тих чи інших деталей і виробів. У цьому їм допоможе тісний зв’язок з кресленням [75, 76].

При виготовленні інструментів учні повинні знати, які матеріали використовуються для виготовлення тих чи інших інструментів, їх властивості, тому без знань основ виробництва (технології конструкційних матеріалів) буде важко при виконанні цього виду робіт.

Виготовлення макетів моделей передбачає знання учнями цих понять, способів їх виготовлення і матеріалів, які будуть використані в процесі моделювання чи макетування. У цьому їм допоможуть знання основ моделювання, процесу конструювання виробів.

Становлення техніки на зберігання. Ці завдання виконуються в учбовому господарстві і пункті технічного обслуговування машини під керівництвом майстрів виробничого навчання.

Заняття по темі “Діагностування технічного стану тракторів та автомобілів”. Слід проводити в училищі при наявності відповідної учбово-методичної бази або на базі відповідних підприємств. При виконанні даної роботи треба враховувати чинники, які впливають на стан і зберігання автотракторного парку. Для цього учням потрібно знати, як впливають природні явища (дощ, сніг, вітер, сонце, тепло, холод) на метали. Тобто тут є широке поле для міжпредметних зв’язків із фізикою, хімією, технологією конструкційних матеріалів, екологією, ергономікою.

Ремонтні роботи виконуються в ремонтній майстерні училища або с/г підприємства під керівництвом майстрів виробничого навчання. При ремонті, який передбачає виготовлення, заміну деталей, мащення вузлів та деталей, налагодження механізмів і заміну їх частин. Без вміння читати креслення виготовити деталі буде важко, тому і тут можна показати значення вміння учнів читати креслення: робочі і складальні. Водіння тракторів, автомобілів і комбайнів виконується на спеціальних трактородромах та автодромах індивідуально під керівництвом майстра виробничого навчання. Для цього учні повинні знати правила дорожнього руху, вміти читати умовні позначення на дорожніх знаках [66, 72]. При проведенні занять майстер виробничого навчання особливо приділяє увагу вимогам безпечної роботи і пожежній безпеці, раціональній організації робочих місць, де показує значення вимог ергономіки до робочого місця. Виховує в учнів культуру праці, бережливе ставлення до техніки, технологічного обладнання, інструментам, дисципліну.

Все це пов’язано з предметами “Гігієна праці, виробнича санітарія і профілактика травматизму”, “Охорона оточуючого середовища”.


Таблиця 2.1. – Теоретичне навчання.

№ Дисципліни необхідні для підготовки тракториста-машиніста Міжпредметні зв’язки
Професійно-технічний цикл
1. Основи агрономії Географія (грунт, зрошення, обробка грунтів), біологія (захист рослин, рослинництво, обробка рослин), хімія (добрива, хімічна обробка рослин)
2. Організація і технологія виконання механізованих робіт Фізика (фізичні явища), хімія (реакція згорання), креслення (складальні креслення, читання креслень)
3. Трактори і автомобілі Фізика (фізичні явища), хімія (реакція згорання), креслення (складальні креслення, читання)
4. Сільгоспмашини Хімія (добрива), креслення (читання креслень)
5. Система технічного обслуговування і ремонту машин Креслення (робочі, складальні креслення, читання і виконання), слюсарна, токарна справа
6. Охорона праці Ергономіка (психофізіологічні вимоги до інструментів знарядь праці)
7. Основи керування автомобілем і безпека руху Комп’ютерні програми
8. Правила дорожнього руху Комп’ютерні програми
9. Електротехніка Фізика (розділ “Електрика”)
10. Автоматизація виробництва на основі ЕОМ Інформатика, “програма Auto CAD”
11. Технічне креслення Креслення (читання креслень)
12. Основи економічних знань Основи економіки (бізнес-плани)
Виробниче навчання
1. Навчання в учбових майстернях Трудове навчання; профільне навчання: слюсар, ремонтник.
2. Трактори Фізика, хімія
3. Сільськогосподарські машини

Агрономія


№ Дисципліни необхідні для підготовки тракториста-машиніста Міжпредметні зв’язки
Професійно-технічний цикл
4. Слюсарно-ремонтна справа Трудове навчання; профільне навчання: слюсар, ремонтник; креслення (читання складальних і робочих креслень)
5. Система технічного обслуговування сільгосптехніки Деталі машин, ергономіка, вплив оточуючого середовища та конкретних умов на роботу і зберігання техніки
6. Креслення Основи проекційного креслення, види, розрізи, перерізи, складальні креслення, виготовлення деталей за кресленням і складних виробів
7. Охорона праці Ергономіка
8. Основи ринкової економіки Економіка

Таким чином, в процесі виробничого навчання, при виконанні учнями певного виду робіт у майстрів і викладачів є великі можливості показу учнів міжпредметних зв’язків їх праці з різноманітними природничо-математичними знаннями.(таблиця 2.1.)


2.3 Міжпредметні зв’язки курсу “Трактори та автомобілі” із забезпечуючими його природничими дисциплінами


Дієвим засобом підвищення якості навчання та необхідною умовою підготування сучасного фахівця являються міжпредметні зв’язки, які слід розуміти як відношення зв’язку між навчальними дисциплінами, які визначають зміст одних дисциплін змістом знань з інших.

В педагогічних закладах зміст навчальних курсів спеціального (технічного) циклу реалізується за допомогою лекцій, лабораторних та практичних робіт, екскурсій, виробничої практики і самостійної роботи. Кожна форма організації навчання характеризується різним регламентом спільної діяльності викладача та учнів, співвідношенням індивідуального та колективного навчання, ступінню активності і самостійності учнів в навчальній діяльності, засобами керування нею зі сторони викладача, вирішальними цілями і задачами. Тому здійснення взаємозв’язку може набувати конкретних особливостей.

Розглянемо планування міжпредметних зв’язків курсу “Трактори та автомобілі” із забезпечуючими його дисциплінами “Фізика”, “Креслення”, “Хімія”.

Як відомо, кожен навчальний предмет циклу виконує свою функцію в формуванні системи знань зі спеціальності і вміщує відповідні їй компоненти наукових знань про загальні об’єкти вивчення. Для даної теми дисципліни таким об’єктом є кривошипно-шатунний механізм двигуна внутрішнього згоряння, який складається з таких основних частин : циліндрів з головками, поршнів з кільцями і поршневими пальцями, шатунів, колінчастого вала з підшипниками і маховиком і картера.

В курсі “Хімії” знання про ці об’єкти виражаються науковими факторами, поняттями, закономірностями про матерію та її рух молекул, речовина і її застосування, будова атома, будова твердого тіла, валентні зв’язки, фізичні та хімічні властивості кремнію та германію, способи їх отримання та застосування в деталях кривошипно-шатунного механізму: в курсі “Креслення” – про вимоги до зображення цих деталей на кресленні згідно ГОСТам (розміри, способи зображення умовних знаків тощо): в курсі “Фізика” – сила тертя, силове та теплове навантаження, відцентрова сила та сила інерції. У темі “Кривошипно-шатунний механізм” вивчаються такі об’єкти : конструктивні схеми циліндрів, поршнева група, поршневі компресійні кільця, поршневі пальці і способи їх кріплення, шатунна група, колінчасті вали, вкладиші корінних підшипників колінчастих валів, та характеристика кривошипно-шатунних механізмів в різних двигунах [61, 63].

Міжпредметні зв’язки на практиці здійснюються за допомогою індивідуальних завдань в основному на репродуктивному рівні. При їх виконанні учні здійснюють попередні зв’язки раніше вивчених забезпечуючих навчальних курсів, які з’єднуються в єдину цілісну систему знань про виробництво (промисловому підприємстві): встановлюють взаємозв’язки усіх сторін виробництва (технічної, технологічної, економічної, соціальної): виявляють загальне та спеціальне в їх змісті: засвоюють вміння проектувати технологічний процес обробки деталі, складати технічні задачі та трудові завдання: вивчають прийоми аналізу виробництва, спостереження та заохочення виробничо-технічного матеріалу для ілюстрації технічних положень.

В процесі виконання курсових та дипломних робіт можливе здійснення тільки попередніх зв’язків. Для цього слід застосовувати комплексні завдання. Наприклад, в завданні до дипломної роботи на тему “Ремонт блоку і деталей кривошипно-шатунного механізму” входять такі питання :

- які основні дефекти бувають у блоці циліндрів?

- при яких дефектах блок циліндрів вибраковують? Як усувають тріщини і відновлюють спрацьовані різьбові отвори?

- як і на яких верстатах розточують отвори під корінні підшипники та під опори розподільного валу?

- навести приклади основних дефектів циліндрів і гільз циліндрів, а також способи відновлення їх під ремонтний розмір.

- назвати основні дефекти шатунів, способи виявлення і усунення їх.

- назвати основні дефекти колінчастого вала. При яких дефектах колінчасті вали вибраковуються?

- як контролюють биття колінних шийок колінчастих валів, посадочного місця під шестерню і торцеве биття фланця кріплення маховика?

- назвати основні дефекти колінних і шатунних вкладишів та способи розточування їх.

- які основні дефекти маховика, способи виявлення й усунення їх [80, 82, 83]

Всі аспекти даної дипломної роботи пропонують залучення знань з головних курсів навчального плану. Наприклад, розрахунки кутових прискорень колеса автомобіля і маховика, їх моментів інерції, а також маси маховика потребує застосування знань з курсу “Теоретична механіка”. Розрахунки вала маховика, муфти, яка з’єднує вал з карданним валом або вторинним валом коробки передач, підшипників вала маховика, шпонок під маховик та муфту, з’єднувальних болтів спираються на знання з курсів “Опір матеріалів”, “Деталі машин”. Вибір заготовок для валу маховика, визначення хімічних і фізико-механічних властивостей матеріалу вала, припуски на обробку, складання варіанту технологічного процесу виготовлення (визначення паспортних даних оброблюваних верстатів, послідовність виготовлення деталей по операціям, визначення розмірів різців, режимів, машинного часу для переходу) потребують застосування знань з курсу “Різання матеріалів, верстати та інструменти” та “Технологія машинобудування”. Виготовлення в майстернях розроблених і розрахованих збірних одиниць та механізмів основується на знаннях та вмінні виконувати трудові прийоми обробки матеріалів [66].

Так як в наш час наука не стоїть на місці, технологія теж вдосконалюється, тому в сучасних підприємствах потрібні кваліфіковані спеціалісти, які досконало володіють науково-інформаційними технологіями. Доктор філософських наук Віктор Андрущенко працює над цією проблемою і вважає, що в навчальних закладах на перше місце треба ставити стратегічне завдання інформатизації педагогічної освіти. Обсяг знань щороку подвоюється. Тому важливо не лише озброїти учня певною сумою знань, а й створити таке навчальне середовище, щоб він сам міг їх здобувати, поповнювати та оновлювати. Як це реалізувати? Безперечно, за допомогою науково-інформаційних технологій. Але ця актуальна проблема потребує відповідної техніки, підготовки кадрів та створення нового програмного забезпечення.

Дієвим засобом підвищення якості навчання та необхідною умовою підготування сучасного фахівця являються міжпредметні зв’язки, які слід розуміти як відношення зв’язку між навчальними дисциплінами, які визначають зміст одних дисциплін змістом знань з інших.

В педагогічних закладах зміст навчальних курсів спеціального (технічного) циклу реалізується за допомогою лекцій, лабораторних та практичних робіт, екскурсій, виробничої практики і самостійної роботи. Кожна форма організації навчання характеризується різним регламентом спільної діяльності викладача та учнів , співвідношенням індивідуального та колективного навчання, ступінню активності і самостійності учнів в навчальній діяльності, засобами керування нею зі сторони викладача, вирішальними цілями і задачами. Тому здійснення взаємозв’язку може набувати конкретних особливостей.

Розглянемо планування міжпредметних зв’язків курсу “Трактори та автомобілі” із забезпечуючими його дисциплінами “Фізика”, “Креслення”, “Хімія” [25].

Як відомо, кожен навчальний предмет циклу виконує свою функцію в формуванні системи знань зі спеціальності і вміщує відповідні їй компоненти наукових знань про загальні об’єкти вивчення. Для даної теми дисципліни таким об’єктом є кривошипно-шатунний механізм двигуна внутрішнього згоряння, який складається з таких основних частин : циліндрів з головками, поршнів з кільцями і поршневими пальцями, шатунів, колінчастого вала з підшипниками і маховиком і картера.

В курсі “Хімії” знання про ці об’єкти виражаються науковими факторами, поняттями, закономірностями про матерію та її рух молекул, речовина і її застосування, будова атома, будова твердого тіла, валентні зв’язки, фізичні та хімічні властивості кремнію та германію, способи їх отримання та застосування в деталях кривошипно-шатунного механізму: в курсі “Креслення” – про вимоги до зображення цих деталей на кресленні згідно ГОСТам (розміри, способи зображення умовних знаків тощо): в курсі “Фізика” – сила тертя, силове та теплове навантаження, відцентрова сила та сила інерції. У темі “Кривошипно-шатунний механізм” вивчаються такі об’єкти : конструктивні схеми циліндрів, поршнева група, поршневі компресійні кільця, поршневі пальці і способи їх кріплення, шатунна група, колінчасті вали, вкладиші корінних підшипників колінчастих валів, та характеристика кривошипно-шатунних механізмів в різних двигунах.

Міжпредметні зв’язки на практиці ми здійснювали за допомогою індивідуальних завдань в основному на репродуктивному рівні. При їх виконанні учні здійснювали попередні зв’язки раніше вивчених забезпечуючих навчальні курси, які з’єднуються в єдину цілісну систему знань про виробництво (промисловому підприємстві): встановлюють взаємозв’язки усіх сторін виробництва (технічної, технологічної, економічної, соціальної): виявляють загальне та спеціальне в їх змісті: засвоюють вміння проектувати технологічний процес обробки деталі, складати технічні задачі та трудові завдання: вивчають прийоми аналізу виробництва, спостереження та заохочення виробничо-технічного матеріалу для ілюстрації технічних положень.

В процесі виконання курсових та дипломних робіт можливе здійснення тільки попередніх зв’язків. Для цього слід застосовувати комплексні завдання. Наприклад, в завданні до дипломної роботи на тему “Ремонт блоку і деталей кривошипно-шатунного механізму” рекомендувалось висвітлити такі питання :

- які основні дефекти бувають у блоці циліндрів?

- при яких дефектах блок циліндрів вибраковують? Як усувають тріщини і відновлюють спрацьовані різьбові отвори?

- як і на яких верстатах розточують отвори під корінні підшипники та під опори розподільного валу?

- навести приклади основних дефектів циліндрів і гільз циліндрів, а також способи відновлення їх під ремонтний розмір.

- назвати основні дефекти шатунів, способи виявлення і усунення їх.

- назвати основні дефекти колінчастого вала. При яких дефектах колінчасті вали вибраковуються?

- як контролюють биття колінних шийок колінчастих валів, посадочного місця під шестерню і торцеве биття фланця кріплення маховика?

- назвати основні дефекти колінних і шатунних вкладишів та способи розточування їх.

- які основні дефекти маховика, способи виявлення й усунення їх?

Всі аспекти даної роботи пропонують залучення знань учням з основних курсів навчального плану. Наприклад, розрахунки кутових прискорень колеса автомобіля і маховика, їх моментів інерції, а також маси маховика потребує застосування знань з курсу “Теоретична механіка”. Розрахунки вала маховика, муфти, яка з’єднує вал з карданним валом або вторинним валом коробки передач, підшипників вала маховика, шпонок під маховик та муфту, з’єднувальних болтів спираються на знання з курсів “Опір матеріалів”, “Деталі машин”. Вибір заготовок для валу маховика, визначення хімічних і фізико-механічних властивостей матеріалу вала, припуски на обробку, складання варіанту технологічного процесу виготовлення (визначення паспортних даних оброблюваних верстатів, послідовність виготовлення деталей по операціям, визначення розмірів різців, режимів, машинного часу для переходу) потребують застосування знань з курсу “Різання матеріалів, верстати та інструменти” та “Технологія машинобудування”. Виготовлення в майстернях розроблених і розрахованих складальних одиниць та механізмів ґрунтується на знаннях та вміннях виконувати трудові прийоми обробки матеріалів.

Так як в наш час наука не стоїть на місці, технологія теж вдосконалюється, тому в сучасних підприємствах потрібні кваліфіковані спеціалісти, які досконало володіють науково-інформаційними технологіями. Доктор філософських наук Віктор Андрущенко працює над цією проблемою і вважає, що в навчальних закладах на перше місце треба ставити стратегічне завдання інформатизації педагогічної освіти. Обсяг знань щороку подвоюється. Тому важливо не лише озброїти учня певною сумою знань, а й створити таке навчальне середовище, щоб він сам міг їх здобувати, поповнювати та оновлювати. Як це реалізувати? Безперечно, за допомогою науково-інформаційних технологій. Але ця актуальна проблема потребує відповідної техніки, підготовки кадрів та створення нового програмного забезпечення.

Істотна роль у досягненні цих задач належить системі професійно-технічного утворення як основній формі підготовки кваліфікованих робочих кадрів. Удосконалювання системи професійно-технічного утворення здійснюється на основі ведучого принципу з'єднання навчання з продуктивною працею учнів, спрямованого на всебічний розвиток особистості майбутнього робітника високої кваліфікації. Цей ведучий принцип організації навчально-виховного процесу в єдиному типі професійно-технічних навчальних закладів – середнім профтехучилищі (ПТНЗ) - у значній мірі визначає специфіку реалізації міжпредметних зв'язків. Зміст, засоби і форми здійснення міжпредметних зв'язків у школі і профтехучилищі мають багато загального; однак є й особливості, що обумовлені більш складним навчальним планом ПТНЗ, наявністю теоретичного і виробничого навчання, загальноосвітнього і професійно-технічного циклів предметів (див.рис.2.1.), а також многопрофільністю ПТНЗ, підготовкою робітників по декількох професіях [25, 81].

Принцип зв'язку навчання з продуктивною працею учнів реалізується, у свою чергу, через принципи міждисциплінарністі і професійної спрямованості теоретичного навчання.

Викладач загальноосвітніх і спеціальних дисциплін повинний добре орієнтуватися в складній структурі навчальних предметів середнього профтехучилища, знати особливості майбутньої професії учнів, навчальної групи, базового підприємства, основний зміст виробничого навчання. Це необхідно для забезпечення правильної профорієнтації учнів, професійної спрямованості загальноосвітньої підготовки і політехнізації професійної підготовки. Принцип політехнізму в значній мірі забезпечується зв'язками предметів загальноосвітнього циклу з загальнотехнічними і спецдисциплінами. Усебічні зв'язки між предметами одного циклу і різних циклів (міжциклові зв'язки див. рис.2.1.) розвивають технічне мислення учнів, що необхідно для їхньої підготовки до створення й експлуатації



Рисунок 2.1. Основні цикли навчальних предметів у середніх профтехучилищах внутрішньоциклові зв'язки предметів нової складної техніки.


Міжпредметні зв'язки - це засіб підвищення наукового рівня і політехнічної спрямованості теоретичного і виробничого навчання середніх профтехучилищ.

Особливе значення в реалізації міжпредметних зв'язків у профтехучилище має наявність предмета спецтехнології, що поєднує загальноосвітні і професійні знання учнів. "Технологія,- відзначав К. Маркс,- розкриває активне відношення людини до природи, безпосередній процес виробництва його життя, а разом з тим і його суспільними умовами життя і духовних представлень, що виникають з них,". Технологія розкриває взаємодію науки, техніки і виробництва. Зміст предметів загальнотехнічного і професійного циклів, і особливо спецтехнології, ґрунтується на комплексі розділів різних наук. Тому міжпредметні зв'язки в цих навчальних предметах можуть бути названі комплексними. Формою реалізації комплексних міжпредметних зв'язків є проведені по програмі виробничого навчання комплексні практичні роботи, що вимагають умінь використовувати сучасні матеріали, засоби механізації й автоматизації, дотримувати правила техніки безпеки, санітарії і гігієни, з'єднувати знання й уміння по суміжних професіях. Сам виробничий процес жадає від робочого комплексу загальноосвітніх, загальнотехнічних і професійних знань і умінь. Стосовно виробничого навчання профтехучилищ, що учаться, можуть бути виділені дві групи міжпредметних зв'язків: 1) навчальний матеріал загальноосвітніх і загальнотехнічних дисциплін, безпосередньо зв'язаний з виробничим навчанням, і 2) навчальний матеріал цих дисциплін, опосредковано, через спецтехнологію, зв'язаний з виробничим навчанням. Усередині кожної групи міжпредметних зв'язків можлива їхня класифікація по раніше виділених критеріях 3): змістовно-інформаційні, операційно-діяльнісні, організаційно-методичні [71, 74].

Система міжпредметних зв'язків у змісті утворення профтехучилища визначеного профілю визначається особливостями професійної підготовки робітників, включаючи робітників широкого профілю. Конструювання такої системи складає найважливішу задачу методичної роботи інженерно-педагогічного колективу училища, що втілюється в створенні зведено-тематичного плану. Для реалізації міжпредметних зв'язків необхідно виділити опорні поняття в кожнім навчальному предметі (відповідно наукові, загальнотехнічні, професійні), установити їхнього зв'язку з виробничим навчанням, додати поняттям політехнічну функцію і розробити методичні засоби здійснення зв'язків не тільки в змісті, але й у навчальній діяльності учнів.

Активізують учбово-пізнавальну діяльність задачі виробничого змісту. Так, у темі курсу “Трактори та автомобілі” при підготовці трактористів-машиністів можливе рішення чи уроках у домашніх завданнях таких задач:

Механізми та пристрої системи мащення.

Дія приводу масляних шестерінчастих насосів одне та двохсекційних.

Перевірці й оцінці знань учнів відразу по декількох предметам допомагають комплексні контрольні роботи, наприклад, по кресленню, електротехніці, електрорадіо-матеріалам і радіотехніці:

1. Як зображується діод?

2. На якому елементі спадання напруги прямо що пропорційно притікає струму?

3. Для яких радіоелементів використовується алюмінієва фольга?

4. Намалюйте схему підсилювача і поясніть принцип його роботи [61, 75].

Керівництво методичною роботою викладачів і майстрів виробничого навчання по реалізації складної структури міжпредметних зв'язків здійснюють заступник директора профтехучилища по учбово-виробничій роботі і завуч. Вони спільно складають комплексний перспективний-тематичний план роботи інженерно-педагогічного колективу середнього профтехучилища по здійсненню міжпредметних зв'язків. Він може включати наступні пункти:

- складання зведено-тематичного плану теоретичного і виробничого навчання з міжпредметними зв'язками;

- вивчення в плані самоосвіти викладачами навчальних програм по виробничому навчанню, а майстрами виробничого навчання - по загальноосвітніх і загально технічних дисциплінах;

тематичне і поурочне планування міжпредметних зв'язків, комплексних екскурсій, комплексних контрольних робіт і т.п. ;

проведення педрад і семінарів викладачів і майстрів виробничого навчання по вузлових питаннях теорії і методики реалізації міжпредметних зв'язків;

- читання лекцій по комплексних науково-виробничих проблемах;

організація обміну досвідом (взаємовідвідування та аналіз відкритих уроків і позакласних заходів з міжпредметними зв'язками, підготовка методичних розробок для педагогічного кабінету училища) і ін.[22].


2.4. Методика реалізації міжпредметних зв’язків при підготовці трактористів-машиністів


Дослідження проблеми міжпредметних зв’язків в історичному аспекті показує, що її розвиток пройшов на сьогоднішній день ряд етапів. Визначення етапів розвитку будь якого явища дозволяє поглянути на нього цілісно та побачити ті аспекти, які досліджувалися. Відомо, що етапи розвитку явищ можуть визначатися за різними підставами. Такими можуть бути історичні факти, логіка розвитку теорії чи понять, логіка розвитку теорій в певних наукових школах тощо. За логікою розвитку можна визначити наступні етапи становлення проблеми міжпредметних зв’язків.

До першого етапу слід віднести вказівки видатних педагогів-класиків спочатку про необхідність відображення цілісності природи у змісті навчального матеріалу (Я.А. Коменський, І.Г. Песталоцці), про цілісність сприйняття світу (Г. Сковорода) про узагальнене пізнання як метод знаходження істини (Д. Локк), потім про необхідність формування світобачення на основі об’єднання навчальних предметів чи оперування в науках спільними поняттями та виключення дублювань в пізнанні тощо. В їх працях проблема міжпредметних зв’язків ще тільки ставилася [13].

Більш конкретна розробка проблеми міжпредметних зв’язків почалася на основі теоретичних обґрунтувань К.Д. Ушинського. Педагоги складали методичні рекомендації по забезпеченню системності в навчанні.

Далі розвиток проблеми міжпредметних зв’язків припадає на період перших років радянської влади. Запроваджуються комплексні програми Гуса, які передбачали вивчення трьох великих колон знань – “Природи”, “Суспільства” та “Праці”. Але масове комплексування в програмах відкидало навчальні предмети. Проблема міжпредметних зв’язків була занадто піднесена і не сприяла формуванню в учнів глибоких знань.

Наступний етап у розвитку проблеми починається з науково-технічною революцією, яка вимагала від освітян посиленого зв’язку школи життям, здійснення політехнічної освіти (П.Р.Атутов, О.Ф.Федорова). В цей час з’являється і сам термін “міжпредметні зв’язки”. Засновується новий напрямок дослідження проблеми – встановлення зв’язків між загальноосвітніми та спеціальними предметами в професійно-технічній освіті (С.Я.Батишев, П.Н.Новиков). Розробляються дидактичні аспекти міжпредметних зв’язків (Б.Г. Ананьєв, І.Т.Огородніков, М.А.Данілов, Б.П.Єсипов) та психологічні основи формування знань на основі між системних асоціацій (Ю.А.Самарін) [1].

Далі розвиток проблеми міжпредметних зв’язків пов’язується з необхідністю застосування інтеграції та

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: