Xreferat.com » Рефераты по педагогике » Формування в молодших школярів знань про людину на уроках природознавства

Формування в молодших школярів знань про людину на уроках природознавства

від зовнішньої дії до внутрішньої (від реальної до мовної) відбувається з великим напруженням і потребує ретельної роботи на кожному етапі. Час затримки на певному рівні визначається складністю навчального матеріалу і ступенем його новизни для учнів. Якщо у внутрішній план переходить недостатньо засвоєна дія, вона й уявно виконуватиметься повільно, нераціонально, із значною кількістю помилок. Тому вчитель у кожному окремому випадку визначає підготовленість дитини до переходу на вищий етап осмислення нового матеріалу [13, 124].

Пізнавальна діяльність вміщує також процеси пам’яті. Як зазначають учені-психологи, зокрема Г. Костюк, пам’ять у молодших школярів переважно мимовільна, наочно-образного характеру [34]. Вони добре запам’ятовують матеріал, що викликає інтерес чи має істотне значення для дитини. Учні мають певний досвід довільного запам’ятовування і відтворення, набутий у життєвих ситуаціях та іграх. Але володіти своєю пам’яттю, підпорядковувати мнемічні процеси свідомо поставленій меті діти починають лише в навчальній діяльності.

За умови правильної організації навчання відбувається посилений розвиток і якісна перебудова пам’яті. Тенденція якісних змін полягає у переході до переважно довільного запам’ятовування і відтворення на основі логічної обробки матеріалу. Мимовільне запам’ятовування стає побічним продуктом, але ним також слід керувати.

Особливістю навчання у початковій школі спочатку є переважно мимовільне запам’ятовування, що дає змогу запам’ятати досить абстрактний матеріал без спеціального орієнтування і додаткових зусиль. Формі мимовільного запам'ятовування відповідають навчальні ситуації з ігровим мотивуванням. Розвиток довільної пам’яті передбачає постановку свідомої мнемічної мети та використання певних способів і прийомів запам’ятовувати. Не слід зловживати заучуванням напам’ять, доки діти не привчаться до попереднього усвідомлення матеріалу. Ефективний розвиток пам’яті на початковому етапі навчання значно підвищує загальну культуру розумової діяльності молодших школярів, вважає Р. Петросова [39].

Що стосується емоційної сфери молодших школярів, то цей період характеризується імпульсивністю дитячої поведінки (схильністю діяти за першим спонуканням, під дією зовнішніх обставин чи емоцій) [22]. Емоції переважають над усіма сторонами психічного життя; вони швидко виникають і яскраво проявляються. Безпосередність дітей, зовнішні виразні рухи (міміка, поза, жести), мовленнєва інтонація дають можливість учителеві швидко виявляти характер емоцій учнів та відповідно реагувати на них.

У процесі навчальної діяльності учень одержує багато описових відомостей, і це вимагає від нього постійного відтворення образів, без яких неможливо зрозуміти навчальний матеріал і засвоїти його, тобто відтворюючу уяву молодшого школяра з самого початку навчання включено в цілеспрямовану діяльність, що сприяє психічному розвитку.

На основі різних уявлень, накопичуваних досвідом людської діяльності, у людини формується уява. Тому важливим напрямом діяльності вчителя є накопичення системи уявлень у дітей. В результаті постійних зусиль педагога в цьому напрямі в розвитку уяви молодшого школяра відбуваються зміни: спочатку образи уяви у дітей розпливчаті, неясні, але потім вони стають точнішими і визначеними; спочатку в образі відображаються тільки декілька ознак, причому серед них переважають неістотні, а до 3- 4 класу число ознак, що відображаються, значно зростає, причому серед них переважають істотні; переробка образів накопичених уявлень спочатку незначна, а до 4 класу, коли учень набуває набагато більше знань, образи стають більш узагальненні і яскравіші; на початку навчання для виникнення образу потрібен конкретний предмет (при читанні і розповіді, наприклад, опора на малюнок), а далі розвивається опора на слово, оскільки саме воно дозволяє дитині створити в думках новий образ [22, 20].

Із розвитком у дитини здатності керувати своєю розумовою діяльністю уява стає все більш керованим процесом, і її образи виникають у руслі завдань, які ставить перед нею зміст учбової діяльності. Ці особливості створюють базу для розвитку процесу творчої уяви, в якій велику роль відіграють спеціальні знання учнів. Такі знання складають основу для розвитку творчої уяви і процесу творчості в подальші їхні вікові періоди життя.

У засвоєнні учнями початкових класів наукових знань велику роль відіграє вміння спостерігати явища світу і правильно сприймати їх. Перші навички спостереження дитина набуває ще до вступу в школу під час гри і самодіяльних розваг. Але досвід цей недостатній для засвоєння наукових знань. Саме в молодшому шкільному віці відбувається якісна перебудова пізнавальних процесів у дитини — спостереження, сприймання, мислення, запам'ятовування, які набувають довільного характеру і прискореного розвитку. Дитина думає спостерігаючи і спостерігає думаючи, — це винятково важлива умова вияву, вираження талановитості дитини, - підкреслював В.О.Сухомлинський [45, с.98].

Тому розвиткові пізнавальних здібностей учнів початкових класів учитель повинен приділяти постійну увагу: вчити дітей уміння спостерігати й правильно сприймати об'єкти, бачити в них основні якості і свідомо засвоювати їх.

В учнів 3-4 класів значно більше, ніж у першокласників та другокласників розвинена здатність до узагальнення, абстрагування, проте і в їхній психіці значне місце посідає образний елемент, що викликає необхідність будувати навчання на наочності.

Розвиткові спостережливості сприяють екскурсії в природу, на виробництво, відвідування музеїв, робота на шкільній ділянці, різні види самодіяльності.

У дітей молодшого шкільного віку активно розвивається довільна уява, дедалі набуваючи творчого характеру. Молодші школярі схильні до фантазування, перебільшення. Напрям творчої уяви учнів змінюється залежно від поставленого перед ними завдання.

Нових якостей набуває увага молодших школярів в процесі навчання в школі. З надто рухливої, нестійкої, мимовільної у дошкільному віці, вона поступово стає стійкою, зосередженою, цілеспрямованою, довільною. Значною мірою підтримує увагу учнів на уроці вміло підібране унаочнення. Наочні матеріали повинні звертати увагу дітей на основний об’єкт сприймання, підкреслювати найголовніше.

Розвиток мислення дитини молодшого шкільного віку здійснюється в процесі навчання. Засвоюючи знання, діти вчаться спостерігати явища в природі і суспільстві, помічати в них найістотніше, аналізувати ці явища, групувати їх за схожими і відмінними ознаками, пояснювати ці ознаки, виявляючи до них так чи інакше своє ставлення?

Дослідження вчених Т. В. Косми [33], Л. В. Занкова та інших вчених довели, що саме в процесі засвоєння знань у дітей молодшого шкільного віку формуються розумові операції, розвиваються пізнавальні здібності. Завдання учителя полягає в тому, щоб виявити ці можливості і використати їх для подальшого розумового розвитку дитини.

Під керівництвом учителя в процесі засвоєння знань в учнів поступово формується здатність міркувати, робити умовисновки, їхнє мислення стає мисленням за допомогою відношень. Учні 3 та 4 класів вже можуть оперувати проблемними судженнями, яких розкривають внутрішні логічні зв'язки між органічно пов'язаним: явищами, аналізують і узагальнюють схожі й відмінні якості об'єктів, тобто користуються індуктивним і дедуктивним способами мислення. У свої судженнях вони йдуть від поодиноких фактів до їх узагальнення, до визначення понять і зведення цих понять у цілісну характеристику явищ, дають оцінку їх практичної значимості.

У засвоєнні нових знань учнями початкових класів велику роль відіграє правильна постановка учителем навчальних завдань, які б спрямовували думку дітей, загострювали їхню увагу, підсилювали інтерес, орієнтували на глибоке осмислення сутності питань. Не треба полегшувати процес розумової діяльності учнів, не слід також допускати штучного утруднення мислення дитини, яка внаслідок цього може зневіритися у своїх силах тут потрібні почуття міри і такт учителя.

У розвитку мислення учнів велику роль відіграє правильна організація навчання і вміле керування розумовою діяльністю школярів з боку вчителя. Щоб навчити дитину мислити, треба навчити її спочатку умінню спостерігати явища в природі і в житті суспільства.

Для розвитку мислення молодших школярів важливо, щоб вони розуміли доступні їм теоретичні положення, правила, формулювання, узагальнення. Проте помилковим було б вважати, що самостійність і посилення активності учнів на уроці забезпечують успішний розвиток їхнього мислення. Важливу роль у розвитку мислення учнів відіграє учитель. наслідуючи його дії, додержуючись настанов і вимог, учні у спілкуванні з ним не лише набувають нових знань, а й розвивають свої пізнавальні здібності, вчаться уміння вчитися. Це звичайно, не означає, що самостійна розумова діяльність учнів початкових класів ще не під силу їм, що вона не можу відігравати позитивної ролі у розвитку їхнього мислення. Практика активізації методів навчання включає як одну з основних вимог – підвищення самостійної розумової діяльності молодших школярів.

У молодшому шкільному віці зароджуються елементи самооцінок та оцінок взірців, наслідування. На думку А. Запорожець [23], учні за цими ознаками поділяються на дві групи. Перші становлять групу школярів, які загалом правильно оцінюють себе і взірець для наслідування. Ці діти мають нахил до самовдосконалення, намагаються виробити у собі моральні якості, зокрема чесність, працьовитість тощо. У їхній поведінці зримо проступає прагнення самостійно або ж за допомогою дорослих знаходити і використовувати відомі їм прийоми самоосвіти. Типовим для багатьох учнів другої групи є неадекватна оцінка себе і взірців для наслідування. Такі діти мають або занижену оцінку взірця, або ж ідеалізацію людини. Неадекватність самооцінки у цих дітей частково пояснюється тим, що учні не аналізують власні дії та якості і не порівнюють їх зі взірцем.

В учнів молодшого шкільного віку починає формуватися самостійність як риса особистості, що виявляється в його незалежності (вмінні без прямого керівництва і допомоги ззовні, власними силами досягти поставленої мети), творчій ініціативі (схильності реалізувати своє починання, виявляючи винахідливість, оригінальність) і критичності (здатності аналізувати ситуації або наслідок праці, щоб дати їм оцінку, виділити достоїнства й вади)" [13].

Про характер активності кожного учня можна робити висновок на підставі того, за допомогою яких пошукових дій він просувається до мети: раціональних (вони супроводжуються міркуванням), керується доцільністю, чи використовує лише продуктивні засоби. Або навпаки, ці пошуки набувають форми одноманітних, непродуктивних маніпуляцій.

Особливої уваги вчителя заслуговує аналіз поведінки молодшого школяра під час його зіткнення з труднощами: "Як здебільшого поводиться той чи інший учень? Робить спроби продовжити самостійний пошук? Звертається до дорослого за допомогою? Залишає роботу незакінченою? Переключається на інше заняття?". Знати відповіді на ці питання важливо тому, що дитина, як правило, і вимагає допомоги або користується нею лише в разі крайньої потреби [22, 63].

Вчителю доцільно звернути увагу на наявність у дитини намагання спростити кінцеву мету діяльності, підмінити її проміжною, або ж іншою. Самостійний школяр завжди виявляє цілеспрямованість, докладає зусиль для того, щоб точно виконати завдання учителя. Учень із недостатнім рівнем розвитку цієї якості часто схильний задовольнитися тим, що в нього вийшло, відповідно спрощуючи кінцеву мету діяльності. Деколи ці діти користуються обхідними шляхами, хитрують, вдаються до недозволених прийомів. Важливим показником самостійності молодшого школяра є форми вияву його творчої ініціативи. Чим самостійнішою є дитина, тим менше вона задовольняється роллю виконавця чужого задуму.

Таким чином, у різноманітних виявах названих якостей молодшого школяра практично розкривається його вміння діяти самостійно. Щоб одержати відомості про кожну з них, вчителеві передусім треба визначити характер активності учня, його ставлення до труднощів, наявність або відсутність намагання спростити кінцеву мету діяльності, форми вияву творчої ініціативи, ставлення до своєї роботи та оцінювання її результатів.

Інтенсивно розвивається і мовлення молодших школярів, зростає їх словниковий запас. Третьокласники здатні правильно вживати слова у різних словосполученнях, розуміти їх пряме і переносне значення. Це створює широкі можливості для поглибленого засвоєння учнями знань із різних предметів.

Словниковий запас учнів 3 класу значно розширюється за рахунок поповнення їх лексики науковою термінологією на уроках природознавства, родовими назвами. Мовлення дітей стає помітно змістовнішим і виразнішим, і це створює нові можливості для розвитку мислення, поступового переходу від мислення конкретно-образного до абстрактно-понятійного. Вищою стає і культура мовлення учнів 3 класу, чому сприяє свідоме опанування граматичної будови мови.

На розвиткові мовлення дітей особливо позначається їх розумова діяльність, на що вказував і К. Д. Ушинський. "Збуджуйте думку у дітей, — говорив він, — і будьте певні, вона сама виробить собі мовну форму. Лише та мова добра, яка безпосередньо виробилась з думки. Дитина, яка не звикла доходити змісту слова, не ясно розуміє або зовсім не розуміє його справжнього значення і не набула навички розпоряджатися ним вільно в усній і письмовій мові, завжди терпітиме від цієї корінної вади при вивченні всякого іншого предмета" [49].

У процесі навчання у початковій школі відбувається формування особистості молодшого школяра, яке характеризується розвитком психологічних властивостей - відчуттів, сприймання, уявлення, мислення, пам'яті, почуттів, інтересів і прагнень, вольових рис характеру. У цьому віці в дитини формуються нові культурні потреби — у набуванні знань, читанні книжок, перегляді пізнавальних телепередач.


1.3 Стан формування в молодших школярів знань про людину на уроках природознавства в практиці початкової школи


Для з'ясування стану формування знань про людину в учнів на уроках природознавства у шкільній практиці проводився констатуючий експеримент. Він передбачав вивчення досвіду вчителів щодо організації процесу формування знань про людину у практиці початкової школи.

Констатуючим експериментом було охоплено 5 вчителів загальноосвітньої школи І-ІІ ступеня с. Колосова Кременецького району Тернопільської області. Основним методом дослідження була бесіда з вчителями.

У процесі бесіди ми намагались отримати відповіді на такі запитання:

1. Які методи ви використовуєте для формування в молодших школярів знань про людину на уроках природознавства?

Учителі зазначили, що під час формування знань про людину як живий організм використовують переважно такі методи навчання, як бесіду, розповідь, практичну роботу.

2. Які засоби ви використовуєте для формування в молодших школярів знань про людину на уроках природознавства?

Відповідаючи на дане запитання учителі зазначили, що в основному використовують малюнки підручника і дидактичні матеріали, виготовлені ними.

3. Які труднощі відчуваєте у процесі формування в учнів знань про людину на уроках природознавства?

Учителі вважають, що матеріал про будову людини є складним, тому учні часто засвоюють терміни без розуміння їх сутності. Зокрема, вони вважають важкими є терміни –артерії, капіляри, травлення, молекули та інші. Досить часто діти не можуть зрозуміти, як відбуваються процеси травлення в організмі людини, як їжа розщеплюється на дрібні молекули.

Важко сприймають вони матеріал і про те, як відбувається газообмін в легенях. Вони не можуть зрозуміти, чому кисень з повітря надходить до капілярів, де в крові береться вуглекислий газ, як сигнали по нервах надходять від головного мозку до органів. Складним є для розуміння і процес руху крові по судинах.

4. Які практичні роботи ви виконуєте на уроках у процесі формування знань про людину?

Вчителі зазначили, що не всі практичні роботи, які є обов’язковими для виконання, вони виконують на уроці. Деякі вони пропонують виконати учням вдома. Переважно виконують лише ті роботи, які пов’язані із розгляданням малюнків.

5. Чи завжди дотримуєтесь етапів та умов формування природничих знань?

Учителі зазначили, що не завжди дотримуються етапів та умов формування природничих знань.

Таким чином, вивчення стану формування в молодших школярів знань про людину на уроках природознавства в практиці початкової школи засвідчило про потребу вдосконалення даного процесу.


Розділ ІІ. Методика формування знань про людину у молодших школярів на уроках природознавства у 3 класі


2.1 Аналіз змісту знань про людину, які формуються у курсі природознавства у 3 класі


Щоб з’ясувати, які знання про людину формуються у курсі природознавства у 3 класі, ми здійснили аналіз програми.

Аналіз програми курсу показав, що "Природознавство" як навчальний предмет має інтегрований характер, оскільки його зміст утворює система уявлень і понять, відібраних із різних природничих наук на основі ідеї цілісності природи з урахуванням міжпредметних зв'язків у початковій ланці освіти і перспективних зв'язків із природничими курсами, що вивчатимуться в наступних класах. У процесі його вивчення в учнів формуються початкові поняття, які забезпечують розуміння молодшими школярами закономірностей навколишнього світу.

Головною метою курсу "Природознавство" в 3 класі є формування в учнів уявлення про цілісність природи, виховання гуманної, творчої, соціально активної особистості, здатної екологічно мислити, дбайливо ставитися до природи, розуміти значення життя як найвищої цінності. Вона досягається шляхом постановки й реалізації освітніх, розвивальних і виховних цілей[2].

Аналіз програми з курсу природознавства [41] показав, що розділ "Жива природа" в 3 класі включає тему "Людина - живий організм".

Ми визначили освітні цілі курсу даної теми: а) формування конкретних елементів природничих знань: уявлень і понять про органи тіла людини, процеси, що відбуваються в організмі, взаємозв'язки залежності між ними; б) формування предметних умінь, тобто умінь застосовувати знання; в) формування уявлень про спеціальні методи дослідження людини (спостереження, дослід ).

Учитель повинен сформувати у третьокласників анатомічні та гігієнічні знання про людину як живий організм:

- уявлення про ознаки людини як живого організму; про відмінні ознаки людини від інших живих організмів; про орган як частину тіла людини і системи органів; організм людини як єдине ціле;

- про шкіру (будова, властивості, значення), гігієну шкіри,

- уявлення про скелет і м'язи людини; про роботу м'язів (розслаблення і скорочення), тренування м'язів, правильну поставу;

- уявлення про травлення, органи травлення, про рослинну та тваринну їжу, перетворення їжі в організмі людини;

- уявлення про органи дихання; газообмін у легенях, значення кисню в організмі людини, взаємозв'язок між органами дихання; про необхідність чистого повітря для дихання, про звички, які шкодять органам дихання, про шляхи збереження органів дихання здоровими;

- уявлення про органи кровообігу (судини, серце, їх значення в організмі); про пульс, кругообіг крові в організмі і його значення; про взаємозв'язок між органами кругообігу, між кровоносною системою і системами органів травлення та дихання;

- уявлення про нервову систему (головний і спинний мозок, нерви, їх значення в організмі), органи чуття людини (зір, слух, нюх, смак, дотик, подразники, що сприймаються кожним органом); про роботу нервової системи і органів чуття, про шляхи збереження нервової системи і правила збереження органів чуття.

У процесі вивчення змісту теми третьокласники повинні вміти:

а) розкривати зв’язки між: органами однієї системи (травлення, дихання, кровообігу); органами кожної із систем( скелета і м’язів, травлення і кровообігу і т.п.); між системами органів в організмі;

б) доводити: організм людини є єдине ціле, здоров’я – найбільша цінність людини;

в) розпізнавати органи у своєму організмі;

г) надавати першу допомогу при невеликих ушкодженнях шкіри, додержувати правил гігієни, загартовувати шкіру;

г) висловлювати оцінні судження про стан власного організму; залежність здоров’я від міри дотримання правил гігієни, загартовування та ін.;

д) досліджувати свій організм; виконувати практичні завдання, робити висновки.

Учні повинні не лише знати, а і дотримуватись правил гігієни та збереження здоров’я.

Виховні і розвиваючі цілі курсу даної теми, на нашу думку такі: виховання спостережливості, допитливості, пізнавального інтересу до власного організму, прагнення берегти власне здоров'я, розуміння його цінності для людини, залежності життя людини від стану здоров'я; розвиток мислення, уяви молодших школярів.

Аналіз програми показав, що у процесі вивчення теми "Людини як живого організму" пропонується для виконання такі практичні роботи:

Вивчення будови шкіри.

Вивчення роботи м’язів.

Вивчення об’єму легень.

Вивчення роботи серця за частотою пульсу залежно від фізичного навантаження.

Вивчення функцій органів чуття.

Зміст теми "Людина - живий організм" реалізована в підручнику "Я і Україна" для 3 класу (автори Байбара Т.М., Бібік Н.М.) [6].

Методичний апарат підручника для 3 класу виконує різні функції: а) актуалізації опорних знань і вмінь; б) закріплення засвоєного змісту; в) застосування засвоєних знань і вмінь в нових ситуаціях, тобто творче використання; г) спонукання до висловлення передбачень про шляхи пошуку нових знань і способів діяльності.

Якщо завдання і запитання розташовані перед текстом статті, їх мета — актуалізувати (репродуктивні) знання. Це завдання рубрики "Пригадай".

Запитання у тексті статті спонукають до висловлення передбачень (творчі). Після тексту статті у рубриці "Перевір себе" завдання репродуктивного характеру застосовуються для закріплення знань. Завдання у рубриках "Поміркуй" і " Практичне завдання" передбачають – це завдання конструктивного і творчого характеру, вони передбачають практичне застосування засвоєних знань і вмінь, встановлення зв'язків і залежностей. Це завдання: здійснити аналіз, встановити подібність і відмінність між об'єктами, узагальнити результати порівняння, встановити причинно-наслідкові зв'язки, довести свою думку, висловити свою думку щодо поводження у певних ситуаціях, практичні завдання тощо.

Тексти підручника з даної теми невеликі, інформаційно насичені, містять велику кількість наукових термінів.

У статтях підручника зустрічаються неточності. Зокрема, рух крові в організмі називається кровообігом, а не кругообігом. Тому для засвоєння учнями знань про людину важливим є наявність ілюстративного матеріалу: малюнків, схем. Ілюстрації в підручнику органічно поєднуються з текстовим матеріалом. Без них текст буде незрозумілим, так само будуть незрозумілими й ілюстрації без тексту.

Організація оволодіння змістом знань про людину у підручнику здійснюється шляхом використання спеціальних методів пізнання природи: спостережень, дослідів, практичних робіт. Способи їх виконання описані у відповідних статтях. Такий підхід забезпечує розвиток пізнавальної самостійності молодших школярів, викликає у них пізнавальний інтерес, бажання пізнавати свій організм.

Аналіз практичних робіт підручника показав, що, більшість з них передбачає роботу учнів з малюнками підручника, що виступають джерелом нових знань. На нашу думку деякі завдання є некоректними. Зокрема, при виконанні практичної роботи "Органи травлення" учням пропонується завдання знайти на своєму тілі місця, де розміщені дані органи ( с.162 підручника). Практична робота "Як людина дихає" передбачає виконання такого завдання : "Зроби вдих і виміряй об’єм грудної клітки". Не вказано, чим саме учень і як повинен зробити виміри.

На с. 157 підручника учням пропонується завдання потренуватися надавати першу допомогу собі й іншим людям при різних ушкодженнях шкіри, а в тексті підручника немає такої інформації.

На с. 168 пропонується дати відповідь на запитання: Де в організмі очищається кров? А в статті нічого про це не сказано.

Таким чином, аналіз програми і підручника з природознавства показали, що знання про людину учні засвоюють у вигляді уявлень.


2.2 Результати експериментальної роботи


Гіпотезу дослідження, суть якої полягає у тому, що процес формування знань про людину на уроках природознавства буде ефективнішим за такої методики навчання, яка б враховувала умови та етапи формування природничих знань, зміст знань про людину, передбачала б оптимальний добір і поєднання методів та засобів навчання.

Формуючий експеримент проводився року на базі ЗОШ І-ІІІ ступенів на базі загальноосвітньої школи І-ІІ ступеня с. Колосова та Кременецького району Тернопільської області протягом 2007-2008 н.р. У педагогічному експерименті взяли участь 41 учень третіх класів даної школи. Серед них визначено контрольний клас 3-А - 21 учень та експериментальний клас 3–Б – 20 учнів.

У контрольному класі навчальний процес здійснювався за методикою вчителя. В експериментальному класі ми навчальний процес побудували таким чином, щоб реалізувати власну методику навчання учнів природознавству, яка була спрямована на ефективне формування в молодших школярів знань про людину на уроках.

Показником ефективного формування знань про людину у третьокласників був рівень навчальних досягнень учнів.

Упродовж експериментального дослідження проводили індивідуальне опитування учнів на уроках, контрольний зріз знань у формі письмового завдання.

Змістову основу завдань для контрольної роботи становив програмовий матеріал із курсу природознавства у 3 класі з розділу "Людина – живий організм."

Критеріями оцінювання результатів контрольних робіт були якість виконання учнями завдань ( правильність та повнота відповіді).


Підсумкова письмова контрольна робота


1. Встав пропущені слова. Органом слуху є__________. За допомогою них ми розрізняємо____________________.

2. Підкресли органи дихання.

М’язи, нерви, легені, артерії, скелет, бронхи.

3. Впиши у схему шлях, який проходить їжа в органах травлення.


4. Встанови відповідність між частинами скелету та їх функціями

Череп

Хребет

Грудна клітка

Захищає серце і легені

Захищає головний мозок

Захищає спинний мозок


5. Чому шкіра завжди має бути чистою?

Результати досягнень учнями рівня знань відображені у таблиці 2.2.


Таблиця 2.2 Результати досягнень учнями рівня знань про рослини

№

зрізу знань

Кількість учнів, що досягли рівня знань (у%)

високого достатнього середнього низького

експер.

клас20

контр.

клас21

експер.

клас

контр.

клас

експер.

клас

контр.

клас

експер.

клас

контр.

клас


7(35%) 5(24%) 8(40%) 8 (38%) 5 (25%) 8(38%) - -

Порівняння результатів формування у молодших школярів знань про людину в експериментальному і контрольному класах показало, що в експериментальному класі кількість учнів із високим і достатнім рівнем знань вища. Кількість учнів, що виявили середній рівень знань у експериментальному класі менша, ніж у контрольному.

Кількісний та якісний аналіз результатів проведеного дослідження свідчить про те, що розроблена нами методика формування в молодших школярів знань про людину на уроках природознавства у третьому класі сприяє ефективному засвоєнню учнями знань.

Висновки


Проведене дослідження дає підстави зробити такі висновки:

1. У процесі вивчення педагогічної літератури виявлено, що природничі знання, як відображення в свідомості людини навколишньої дійсності, засвоюються учнями початкових класів у формі таких видів знань - конкретних фактів, уявлень, понять.

2. З’ясовано, що вихідним пунктом у формуванні природничих знань є відчуття, як найпростіша форму відображення об’єктивного світу. З відчуттів виникає сприйняття – складний процес приймання і перетворення інформації, який забезпечує відображення об’єктивної реальності й орієнтацію у навколишньому світі. Завдяки сприйманню виникає уявлення як образ раніше сприйнятого предмета або явища, а також образ, створений об’єктивною уявою. Від чуттєвих сприймань і уявлень за допомогою мислення людина піднімається до розкриття суті предметів і явищ, тобто на вищий ступінь пізнання – до створення понять. В основі формування понять лежить шлях наукового пізнання – від живого споглядання до абстрактного мислення і від нього – до практики.

3. Виявлено, що знання про людину третьокласники засвоюють у формі уявлень. Уявлення - це чуттєво-наочний, узагальнений образ, в якому відображені зовнішні ознаки, властивості, зв’язки раніше сприйнятого об’єкта чи групи об’єктів. Вони виникають на основі відчуттів і сприймання як результат усвідомлення, запам’ятовування і відтворення. Основні етапи у формуванні уявлення в молодших школярів полягають в організації:

- цілеспрямованого відчуття і сприймання ознак, властивостей природних об’єктів, їх зовнішніх взаємозв’язків;

- поєднанні чуттєвої суті сприйнятого із словесним позначенням;

- усвідомлення змісту уявлення;

- запам’ятовування чуттєво-наочного образу об’єкта чи групи об’єктів;

- закріплення сформованого уявлення шляхом репродуктивного відтворення його змісту без наявності об’єкту;

- застосування сформованого уявлення при розв’язанні задач за зразком, у подібній і новій ситуаціях.

4. З’ясовано, що у процесі формування у школярів уявлень необхідно дотримуватись таких педагогічних умов:

вміло формулювати питання і завдання, які потребують відтворення відчуттів;

організовувати вправи на впізнавання і розрізнення об’єктів;

використовувати різноманітні наочні засоби навчання;

вміло керувати процесом спостереження.

Сприймання та уявлення забезпечують чуттєве пізнання предметів і явищ, але не дозволяють проникнути в їх сутність, розкрити внутрішні зв'язки і взаємозалежності між ними, а також закономірності об'єктивної реальності. Рух пізнання від явища до суті пов'язаний з переходом від конкретного сприймання до абстрактного, логічного мислення, в результаті чого встановлюються і розкриваються внутрішні зв'язки й закономірності. Такий перехід здійснюється шляхом утворення наукових понять - узагальненої форми відображення у свідомості людини навколишньої дійсності. У понятті розкривається сутність речей, істотні ознаки, властивості предметів і явищ, внутрішні зв'язки і відношення між ними та їхні внутрішні протиріччя.

5. З’ясовано, що організація формування природничих знань у молодших школярів, яка спрямована на те, щоб дитина могла вільно і міцно засвоювати знання, оперувати ними, вимагає від учителя урахування їхніх індивідуальних психологічних і вікових особливостей розумової діяльності, пізнавальних можливостей сприймання, пам’яті, мислення, уваги та ін. Істотною особливістю розумової діяльності учнів молодшого шкільного віку є, з одного боку, інтенсивне зростання їхніх пізнавальних потреб, а з другого – недостатня зрілість логічного мислення, обмеженість пізнавальних можливостей (поверхневе сприймання, домінування наочно-образного мислення, переважно мимовільне запам’ятовування, довільна уява, нестійка увага, зростання словникового запасу тощо).

6. На основі аналізу чинних програми з курсу " Природознавство" та підручника визначено, які знання про людину як живий організм необхідно сформувати у третьокласників ( відмінність людини від інших живих організмів; органи тіла людини, системи органів; шкіра, її значення, гігієна; скелет і

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: