Використання засобів педагогічного малювання у процесі удосконалення навичок образотворчої діяльності молодших школярів
Потрібно відмітити доступність роботи над начерками, можливість оперативно, слідами своїх спостережень виконувати швидкі зарисовки, використовуючи будь-які умови, застосовуючи мінімальні образотворчі засоби. Для роботи над начерками не потрібна спеціальна майстерня, складне обладнання чи особливе оснащення. Начерки можна робити практично скрізь.
Графічні засоби, за допомогою яких створюється зображення в начерку, практично ті ж, що й у звичайному малюнку (лінія, штрих, пляма, комбінація цих елементів). Однак швидкість виконання начерків при цьому, тенденція до лаконізму, загостреної виразності, необхідність забезпечити враження жвавості, безпосередності, легкість виконання роботи надає деякої своєрідності цим традиційним засобам. Так, лінії, штрихи, тональні плями, що характеризують форму предметів, в начерках більш активні, динамічні, акцентовані, аніж це буває в тривалих малюнках.
У швидкому малюванні дуже часто використовується лінеарний принцип створення зображення, коли за допомогою невеликої кількості ліній відмежовують контурні контури і основні елементи форми предмета від іншої частини паперу (рис. 27) [8, 21]. Як правило, такі начерки лаконічні і виразні. Від лінеарно-контурного прийому виконання начерків відрізняється метод створення зображення за допомогою коротких, переривистих ліній-штрихів. Нанесені на листок паперу, штрихи створюють уявлення не тільки про контурні контури об'єкта, але і про його об'ємну форму, характер освітлення, світлотіньове моделювання [14, 108].
Рис. 27. А.Матісс. Жіночий портрет. Туш, перо
Штрихи різної довжини і товщини, встановлені в різних напрямах, допомагають зобразити форму, характеризувати ціле і окремі деталі, полегшують передачу просторового розташування різних частин об'єкта. У штриховому начерку можна переконливо характеризувати об'ємну форму моделі.
Існує декілька прийомів використання штрихів для створення зображення. Іноді вони наносяться паралельними рядами. За їх допомогою передаються окремі деталі, характеризується контур об'єкта (рис. 28).
Рис. 28. М.А. Тирса. Портрет художника В. В. Лебедева
В інших випадках може використовуватися перехресне нанесення штрихів. Іноді художники малюють за допомогою дуже коротких переривистих штрихів, з яких ніби виткане зображення. Утворюється своєрідний потік рисок-штрихів, що додає начеркові жвавості. Той, хто малює нечасто, не дотримується якої-небудь системи застосування штрихів, прокладає їх довільно, в різних напрямах, завдяки чому створюється враження особливої динамічності зображення.
У роботі над начерками застосовуються різноманітні матеріали і техніка малюнка. Вибір матеріалу залежить передусім від задуму художника, завдань майбутньої роботи, особливостей зображуваного об'єкта, часу, яким володіє художник, його особистих схильностей, міри володіння тим чи іншим матеріалом.
Виконуючи начерки будинку або в майстерні, частіше за все використовують окремі листи паперу різних розмірів. Дещо рідше малюють в альбомах. При проведенні зарисовок на вулицях, в суспільних місцях, під час поїздок і в ряді інших випадків зручніше робити начерки невеликого розміру. З цією метою потрібно завести кишеньковий альбомчик або блокнот, куди будуть заноситися щоденні зорові враження.
Для зарисовок можна використовувати папір будь-яких видів. Застосування паперу, різного за розміром, кольором, тоном, є одним з засобів досягнення виразності начерків. Дуже ефектні зарисовки виходять на злегка тонованому або трохи забарвленому в теплі кольори паперу. З успіхом можна робити начерки на зворотній стороні шпалер, обгортковому папері. Бажаючи добитися різноманітності виконання своїх робіт, художники використовують папір з різною фактурою, підкладають під неї металеві пластинки із різними поверхнями (клітчату, точкову і ін.).
Начерки аквареллю, тушшю, пером бажано виконувати на тих видах паперу, які дозволяють із найбільшим ефектом працювати в даній техніці. Наприклад, для малюнків і начерків пером підходить гладкий, щільний глянсовий папір, на який добре лягає штрих пером і не розпливаються чорнило або туш. Для одноколірних і кольорових нарисів аквареллю, тушшю більш підходить папір, що помірно всмоктує воду, злегка шершавий. На такому папері залиття кистю, акварельна розмивка виходять більш виразною. У деяких випадках є доречним застосування паперу, який сильно всмоктує воду, що дозволяє досягати своєрідного вирішення начерків, коли зображення буде дещо розпливчатим, «розмитим», м'яким.
Матеріалами для виконання начерків можуть бути різні олівці, вугілля, сангіна, пастель, соус, чорнила, туш, акварель, кисті, палички, пера, автоматичні і прості ручки, спеціальні олівці з фетровим стержнем (фломастери), гуашеві і масляні фарби, малювальна крейда, маркувальні і косметичні олівці і т. ін. [43, 125].
Найбільш часто застосовуються в роботі над начерками прості графітні олівці. Це один з улюблених художниками матеріалів малюнка, з його допомогою можна створювати лінеарні і тональні начерки.
Дуже зручні для виконання начерків малювальне вугілля, сангіна, одноколірна пастель (коричнева, сіра, чорна). З їх допомогою можна малювати, використовуючи і лінію, і пляму, швидко закриваючи великі поверхні паперу, малюючи то гострим кінчиком вугілля, то його широкою бічною поверхнею, тримаючи шматочок палички вугілля (сангіни) плазом, паралельно до паперу. Ці матеріали дозволяють працювати швидко, різноманітно, дають можливість досягати ефектного виразного рішення з багатством тональних відносин.
Дещо іншими властивостями володіє пресоване малювальне вугілля. Воно більш активне за силою звучання, краще утримується на папері. Правда, і малювати ним дещо відповідальніше: треба працювати точніше, впевненіше, оскільки пресоване вугілля неможливо швидко стерти з паперу. У разі необхідності його доводиться стирати гумкою, а це нерідко приводить до забруднення паперу. Пресоване вугілля має великі образотворчі можливості і дозволяє досягати активності тонального звучання, а коли потрібно — тонкого тонального моделювання начерків.
Нерідко художники використовують соус — досить товсті стержні з пресованої фарбувальної речовини. Соусом можна працювати сухим і мокрим способами. У другому випадку його заздалегідь розтирають і розводять водою до бажаної консистенції. Начерки, виконані соусом, добре передають світлотіньові особливості натури. Однак застосовувати цей матеріал треба уміло і обачно, оскільки малюнки, зроблені паличкою сухого соусу, іноді одноманітні, чорні. При цьому зображення легко розтирається, розмазується, папір швидко брудниться і робота може набути неохайного вигляду [55, 19].
Красиві виразні начерки можна робити ручками з металевими перами, в тому числі й авторучками, що заправляються чорнилом. Можна використати і кулькові авторучки, хоча вони дають одноманітний штрих.
Застосування певних ручок, пер для малювання — ця передусім справа звички художника. Важливіший сам принцип виконання малюнків і начерків за допомогою пера, образотворчі можливості цього матеріалу. Міра м'якості пера, широта штриха, різна сила натиску на перо, метод нанесення штрихів і інші технічні особливості застосування цього матеріалу дозволяють досягати цікавих, різноманітних результатів.
Привертає увагу начерк коня, зроблений О.М. Лаптєвим (рис. 29). Майстер легко і вільно володіє матеріалом, уміло його використовує для передачі характерних особливостей натури. Швидкими, упевненими штрихами, застосовуючи різну силу натиску на перо, він точно передає вигляд коня, фактуру, уміло чергує світлі і темні дільниці малюнка.
Рис. 29. A.M. Лаптев. Стоячий кінь. Туш, перо
Іноді для виконання зарисовок користуються спеціально заточеною паличкою з трохи розщепленим кінчиком. Її умочують в туш або чорнило і малюють, отримуючи штрихи різної інтенсивності (спочатку більш активні, а в міру висихання чорнила ніжні, ослаблені) [66, 124].
Великим діапазоном технічних можливостей для малювання володіє фломастер, стержень якого робиться з фетру або пористого пластика. Фломастери заряджаються спеціальною рідкою фарбою (чорнилом) різних кольорів. Цей матеріал дозволяє виконувати як лінеарні, так і тонові начерки. Образотворчі можливості фломастера в значній мірі залежать від товщини і густини стержня, міри його насиченості чорнилом, сили натиску на нього. Наявність товстого фетрового стержня допомагає створювати різноманітні зображення, дає можливість працювати над начерками досить великого розміру; фломастери з тонким пластиковим стержнем звичайно використовують для лінеарного малювання.
Дуже часто начерки виконують за допомогою м'якого пензля і акварельної фарби. Застосовуючи техніку залиття, можна переконливо передавати велику форму предмета, силует. Іноді технічний прийом залиття поєднується з промальовуванням контурів малюнка пером або фломастером (рис. 30) [68, 7]. Застосовується також розмивка заздалегідь зробленого контурного зображення кистю, змоченою розчином фарби.
Рис. 30. Лист клена. Флом., акв.
Аквареллю можна виконувати як одноколірні, так і кольорові начерки. В останньому випадку виникають задачі, вирішення яких вимагає більшого часу і досвіду. Потрібно підкреслити, що виконаний в два-три кольори начерк за своїм вирішенням залишається графічним зображенням, не переходячи в живописний етюд, де основна увага приділяється дослідженню співвідношень кольорів, зв'язку з живописним фоном і т. д.
Цікаві начерки роблять тушшю, використовуючи м'які кисті. При цьому можлива робота як нерозбавленою тушшю, яку беруть кистю прямо з флакона, так і з розбавленням її водою до необхідної консистенції.
Чергування світлих і темних дільниць зображення дозволяє створювати яскраві контрастні начерки, в яких тонке промальовування деталей кінчиком м'якої кисті може поєднуватися з нанесенням широких тональних плям методом залиття [69, 35].
Хороші результати дає робота акварельною крейдою або олівцями «Живопис» по змоченому водою і ще вологому папері. Тут доречні головним чином швидкі зарисовки. Можна працювати чорною або коричневою крейдою (олівцем), виконуючи одноколірні начерки. Іноді роблять і багатоколірні начерки за допомогою декількох олівців. У кольоровому зображенні важче досягнути лаконізму і цілісності.
Дуже своєрідно виглядають зарисовки, виконані на папері коричневою або чорною масляною фарбою. Така техніка дає змогу поєднувати можливості лінійного та тонового зображення із промальовуванням контуру і широким залиттям (протиранням) темних місць. Подібні малюнки звичайно роблять плоскими щетинними пензлями невеликих і середніх розмірів (рис. 31) [78, 67].
Рис. 31. Хлопчик. Пензель, олія
Використання різноманітних матеріалів і техніки малюнка дає можливість найкращим чином передати своє враження від побаченого, свої задуми, допомагає досягти виразного вирішення нарисів.
Особистість художника, його творчі спрямування, стиль і методи роботи, безумовно, впливають на технічну сторону композицій, засоби вираження своїх задумів. У свою чергу характер і властивості матеріалів малюнка, принципи їх використання небайдужі для художника і нерідко підказують той або інший прийом роботи, беруть участь в формуванні індивідуального творчого почерку майстра.
Образотворчі засоби, вживані у малюванні, не є індиферентними посередниками між художником і його твором. Вони беруть участь у вираженні задумів автора, сприяють виразності вирішення і, крім того, впливають на виникнення ідей, творчих імпульсів, спонук, асоціацій. Матеріал може підказати принцип рішення малюнка, нарису, ескізу, наштовхнути на цікаві знахідки. І хоч матеріал не диктує художнику свої остаточні умови, але він має вплив на характер його діяльності. Автор майже завжди бачить свій майбутній твір в матеріалі, через матеріал. Буває, що своїми знахідками художник зобов'язаний тому або іншому образотворчому засобу, його специфічним властивостям, які і допомогли йому знайти вдале рішення [40, 203].
Вчитель образотворчого мистецтва повинен добре знати властивості і можливості різних матеріалів малюнка, уміти використати їх в своїй практичній роботі. Велику допомогу в цьому відношенні можуть надати систематичні заняття начерками, в яких застосовуються різні матеріали і техніка роботи.
2.2 Практика використання засобів педагогічного малювання на уроках
Виконання замальовок пов'язане з активною роботою зорового сприйняття, мислення, високою мірою розвитку виконавчих дій. Набуття навичок швидкого малювання вимагає регулярного тренування, яке може забезпечити систематична робота над начерками. Якості, потрібні для успішного швидкого малювання, розвиваються повніше й швидше за умови застосування спеціальних вправ. «Те, що набувається шляхом свідомих навмисних вправ і праці, опускається потім за поріг свідомості і стає несвідомою міцною навичкою...» [18, 358].
Швидкі і надшвидкі начерки виконуються протягом 1-2 хвилин. Мінімальна кількість часу, що відводиться на виконання такої роботи, спонукає вирішувати образотворчі задачі не тільки швидко, але і гранично лаконічно. Подібна діяльність активізує увагу, мислення, пам'ять, всі робочі процеси, пов'язані з малюванням. Особливо доречно в цих випадках зображати рухому модель, коли художник уважно спостерігає, більше працює по пам'яті, діє швидше й рішучіше.
Натура служить довідковим матеріалом, але тільки протягом дуже коротких відрізків часу. У роботі над швидкими зарисовками особливо недоречне і практично неможливе пасивне змалювання натури, її старанне копіювання, оскільки необхідно передавати тільки найголовніші особливості моделі, характеризувати її рух.
Тематику короткочасних нарисів треба ускладнювати поступово. Спочатку потрібно приділити увагу простим за формою предметам, що мають чітку конфігурацію. У міру набуття досвіду у цьому виді роботи можна ставити перед собою більш важкі завдання, наприклад замальовувати людей і тварин в русі.
Зображати людей в русі можна вдома, в майстерні, на вулиці, стадіоні, в громадських місцях, на виробництві, за містом. Спочатку доцільно робити начерки людей, що здійснюють відносно нескладні дії, виконують нескладні рухи (людина пише лист, в'яже, шиє, працює на кухні, робить купівлі в магазині, газетному кіоску і т.д.). Корисно також провести зарисовки тварин і птахів в зоопарку, вибираючи такі моменти, коли вони знаходяться в русі [21, 27].
Більш складний вигляд роботи — зображення активних, рухомих об'єктів (біг, ходьба, спортивні вправи і ін.). Щоб правильно, упевнено і виразно виконувати таку начерки, потрібен достатній досвід, певний рівень розвитку спостережливості, зорової пам'яті, швидкості сприйняття, вибірковості і цілісності бачення. Важливу роль відіграє також упевнене володіння матеріалами і методами виконання начерків.
Розвиток спостережливості вимагає постійної практики в малюванні, істотних і менш значних вражень, деталей, щоб навчитися відбирати головне, найбільш важливе і цікаве. Більш помітних результатів в цій справі можна досягнути, якщо провести спостереження і зарисовки за певною системою, дотримуючи послідовність вивчення різних об'єктів. Ефективності спостережень сприяє наявність конкретної установки: що треба спостерігати, які відомості, який матеріал необхідно отримати внаслідок спостереження, на що потрібно звертати увагу.
Спостережливість буває двох типів: загальна і детальна. Художник повинен уміти бачити об'єкт або групу предметів передусім як єдине ціле, відразу визначаючи в ньому найбільш істотне. Разом з тим необхідно помічати характерні особливості основних елементів, деталей в тому, що спостерігається. У процесі активних, цілеспрямованих спостережень і регулярної роботи над начерками швидше формується і виразніше виявляється вибіркове сприйняття натури. Спочатку слід навчитися знаходити в різноманітті об'єктів і явищ потрібні й важливі для роботи деталі. Потім завдяки систематичному тренуванню в проведенні спостережень і зарисовок відбувається звикання у визначенні потрібного, головного, найцікавішого [29, 41].
Спостережливі художники знаходять в самому буденному багато цікавого, привабливого. Вони можуть яскраво і переконливо виразити свої враження в начерках. Багато художників систематично здійснюють альбомні зарисовки з метою фіксації своїх спостережень і накопичення корисних образотворчих матеріалів.
Важливу роль в оволодінні майстерністю швидкого малювання відіграє розвиток зорової пам'яті і уяви, уміння здійснювати начерки на основі швидкоплинних вражень, отриманих внаслідок короткочасного спостереження натури. У зв'язку з цим представляють інтерес вправи в швидкому малюванні. Одна з таких вправ проводиться так. Протягом 1-2 хвилин слід уважно розглянути об'єкт майбутньої зарисовки, визначити його основні характерні особливості, принцип побудови, а потім, прибравши предмет або відвернувшись від нього, зробити лаконічний нарис по пам'яті. Наприкінці роботи можна знову подивитися на модель, щоб оцінити міру об’єктивності зображення. Згодом виконання зарисовок за спостереженнями стає звичною справою, і їх створення не представляє значних труднощів.
Людина із ґрунтовним досвідом у швидкому малюванні не потребує частого спостереження натури під час роботи. У неї сильніше розвинена зорова пам'ять, уміння визначати головне. За короткий відрізок часу вона встигає побачити і запам'ятати набагато більше, ніж це вдається зробити нетренованій людині [33, 49].
Однією із складових майстерності швидкого малювання є уміння створювати гранично лаконічні начерки, спрощувати зображення до міри узагальненого образу. У цьому відношенні виявиться корисним такий тип вправ: після виконання якого-небудь тривалого малюнка або ґрунтовно проробленого нарису з натури треба зробити швидкий начерк на цю ж тему по пам'яті. Іноді потрібно повторно поглянути на натуру, щоб зробити відбір найголовнішого, добитися бажаної міри спрощення і лаконізму зображення. У ході такої роботи відкидаються подробиці, не проводиться ретельне моделювання, виявляються істотні особливості об'єктів, проводиться скорочення малоінформативних ознак, виявляється узагальнений образ предмета.
Важливе значення для прискорення процесу створення начерку має раціональний, методично обґрунтований принцип його виконання: від цілого — до частин, від головного — до другорядного. Починаючи роботу із встановлення цілого, художник значно швидше і впевненіше здійснює створення зображення. Використовуючи такий принцип роботи, легше добитися лаконізму і виразності. Засвоєння і неухильне дотримання методичної послідовності створення зображення в начерках обов'язкове для вчителя, який повинен навчити цьому школярів [27, 19].
Приступаючи до роботи над начерком з натури, художник починає із зорового ознайомлення з об'єктом. Спочатку він сприймається свідомістю як єдине ціле і відповідно втілюється на папері у вигляді первинної узагальненої зарисовки. Потім художник визначає головні частини об'єкта і переходить до зображення, деталізуючи їх необхідною мірою.
Швидка уявна оцінка натури, забезпечення пропорційного і тонального взаємозв'язку частин зображення, виявлення образної сутності моделі, застосування відповідних графічних засобів для втілення задуму художника, лаконізм і виразність вирішення начерку – все це має важливе значення в швидкому малюванні, яким досконало повинен володіти художник-педагог [17, 202].
Розвиток зорової пам'яті і уяви має важливе значення для художника-педагога. Уміння вільно і упевнено малювати, опираючись на зорові уявлення і пам'ять, є обов'язковою умовою успішної роботи вчителя. Йому доводиться постійно керувати образотворчою діяльністю школярів, підказувати і показувати їм, як малювати різні сюжети і об'єкти. Робити це слід цікаво, переконливо і професійно. Тематика дитячих малюнків багата і різноманітна, в них нерідко переплітаються реальність і фантастика. Допитливий розум дітей, їх активність часто виражаються в образотворчій творчості. Проводячи заняття із школярами, вчитель часто імпровізує, дає відповіді на незаплановані заздалегідь питання, малює різні об'єкти в різних поєднаннях і положеннях. Для цього необхідно володіти тренованою зоровою пам'яттю, багатою уявою, мати значний запас зорових уявлень. Ці якості корисні і в особистій творчій роботі вчителя.
У практиці художньої освіти, в методичній літературі склалася певна термінологія, яка диференціює деякі види роботи, що проводяться без безпосереднього використання натури. Це малювання по пам'яті, за уявою.
На відміну від роботи по пам'яті, виконання начерків за уявою проводиться з використанням великої кількості зорових образів і відрізняється вільним трактуванням просторового положення зображуваних об'єктів. Це передбачає довільне комбінування зорових уявлень, завдяки чому об'єкти можна малювати в різних поєднаннях і не обов'язково відповідно до натури. У процесі роботи за уявленнями помітну роль відіграє уміння художника вільно оперувати зоровими образами, коли відновлюються найбільш істотні, характерні особливості об'єктів [10].
Формування зорових уявлень пов'язане з попереднім життєвим і професійним досвідом людини. При цьому важливу роль відіграють враження від спостережень дійсності, які особливо міцно запам'ятовуються в процесі малювання з натури з подальшим підкріпленням роботою по пам'яті і по уявленню. Виконання нарисів за уявою засноване на активній діяльності фантазії і пам'яті. Завдяки творчій уяві художники можуть зображати ніколи не бачені події або предмети.
Ця особливість складає одну з важливих властивостей процесу створення творів мистецтва. Тим часом нове твориться з допомогою зорових уявлень, набутих завдяки спостереженням і зарисовкам натури, при вивченні літератури й інших матеріалів. Такі уявлення, перетворені і збагачені уявою художника, дозволяють вигадувати фантастичні об'єкти і сюжети, зображати події віддаленого минулого, створювати твори на сучасні теми. Приклади такої образотворчої діяльності можна побачити у творчості багатьох майстрів мистецтва. Особливо це помітно в книжкових ілюстраціях і творах на історичні і міфологічні теми [25].
Пам'ять і уява у людини не є незмінними субстанціями. Вони піддаються розвитку, вдосконаленню, як і інші задатки та здібності людини. Потрібні спеціальні вправи по їх розвитку і збагаченню. Регулярна, відповідно організована робота над начерками, що виконуються з натури, по пам'яті і за уявленнями, разом із заняттями живописом і композицією є реальними умовами розвитку, вдосконалення й збагачення творчих здібностей художника. Психологи зазначають, що «більш-менш стійким може стати образ певного предмета під впливом глибокого і багаторазового вивчення цього предмета в процесі малювання з натури. У цьому випадку ми маємо... багаторазове закріплення слідів його сприйняття в корі великих півкуль головного мозку» [18, 252].
У формуванні зорових уявлень, створенні міцних слідів в пам'яті про той або інший об'єкт велику роль відіграє свідомий, цілеспрямований процес малювання, коли виразно виявляється намір вивчити, запам'ятати принципи будови об'єктів, що зображаються. У таких умовах відбувається смислове, усвідомлене запам'ятовування матеріалу, що зображається.
Художники повинні чітко уявляти собі мету і завдання роботи, що проводиться при виконанні малюнків або начерків по пам'яті і за уявленнями, уміти точно визначати характерні особливості об'єктів. Такий підхід до процесу малювання допомагає зосередити увагу на визначальних ознаках предметів і полегшити запам'ятовування принципів побудови.
Особи, недостатньо підготовлені до здійснення роботи по пам'яті і за уявленнями, переважно відразу приступають до процесу малювання, тобто виявляють головним чином моторну, а не розумову активність. Це помітно знижує результати їх діяльності [29].
Бажаючи намалювати по пам'яті або за уявленнями який-небудь об'єкт, необхідно зробити певне вольове зусилля, спрямувати мислення й пам'ять у потрібне русло, актуалізувати, викликати в пам'яті необхідні зорові уявлення. Зосередившись і пригадавши контури потрібного об'єкта, його характерні особливості (зовнішній вигляд, пропорції, головні визначальні риси), художник може приступити до графічної передачі образу, відтвореного у пам'яті.
Процес запам'ятовування, міцність збереження сприйнятої зорової інформації пов'язані з процесом мислення, завдяки чому відбувається виділення головного, істотного в зображуваному, а також аналіз зорового матеріалу. Це особливо цінне при роботі над начерками, де характеристика головних особливостей об'єктів є одним з основних завдань.
Умовами, що забезпечують успіх у малюванні по пам'яті і за уявленнями, є: регулярність та інтенсивність проведення вправ в цих видах роботи, послідовність освоєння матеріалу (по мірі складності зображуваних об'єктів і задач, що вирішуються при цьому ), обов'язковий зв'язок роботи по пам'яті із попередніми натурними зарисовками. І.М.Сєченов писав: «... Від частоти повторення реального відчуття або рефлексу відчуття робиться яснішим, а через це й саме збереження його нервовим апаратом в прихованому стані стає міцніше» [див. 18, 259].
Потрібно взяти за правило наступний принцип роботи: вивчення якої-небудь групи об'єктів при виконанні начерків з натури треба супроводжувати зарисовками по пам'яті і за уявленнями на цю ж тематику. Причому їх доцільно провести відразу ж або найближчим часом після виконання нарисів з натури, і лише іноді роботу по пам'яті корисно здійснювати через деякий час (наприклад, через дві-три тижні після завершення роботи над начерками цих об'єктів з натури).
З метою розвитку спостережливості і зорової пам'яті слід регулярно, по можливості щодня замальовувати по пам'яті найбільш цікаве з побаченого за день, а також повторювати по пам'яті у вигляді лаконічних начерків частину натурних зарисовок (особливо в тих випадках, коли вивчалися які-небудь нові, малознайомі об'єкти). Наприклад, після проведення натурних зарисовок тварин в зоопарку, музеї, живому кутку або за містом потрібно в той же день виконати аналогічну начерки по пам'яті (намалювати ті ж об'єкти, у тих же положеннях, що при малюванні з натури).
Необхідно періодично виконувати зарисовки за уявленнями. Потрібно уявити собі, як буде виглядати той або інший об'єкт, який малювали з натури, з інших точок зору, в різних положеннях. Наприклад, після виконання в зоопарку певної кількості натурних начерків тварин і птахів на основі цього матеріалу доцільно виконати декілька зарисовок за уявленнями; над ними можна попрацювати і в зоопарку, і вдома.
Знаючи характерний вигляд якої-небудь тварини, можна спробувати зобразити її за уявленнями в різних позах, ракурсах, в активному русі. Після малювання з натури коня в профільному положенні при виконанні нарису по уявленню доцільно зобразити його з іншої точки зору, наприклад спереду або ззаду. Можна провести роботу й так: якщо малювали з натури тварину в стані спокою, то, тренуючись в малюванні за уявленнями, зобразити її в русі. Це сприяє активізації пам'яті і мислення й показує, наскільки ґрунтовно пройшло ознайомлення з певною тематикою.
З метою дотримання систематичності й послідовності вправ у малюванні за уявленнями необхідно заздалегідь намітити перелік тематики, що підлягає вивченню і запам'ятанню. Потрібно також продумати почерговість виконання таких начерків, виходячи із поступового ускладнення сюжетів зарисовок доцільно самостійно намітити план проведення зарисовок. При їх здійсненні бажано поряд із виконанням швидких начерків зробити кілька більш детальних малюнків, спробувати повніше відтворити найбільш важливі особливості певної тематики [28, 64].
Так, при зображенні тролейбуса або трамвая слід уважно поспостерігати за даними об'єктами, відмітити характерні розміри, співвідношення довжини, висоти і ширини, запам'ятати, в якій частині корпусу знаходяться двері, вікна, їх кількість; визначити, де розташовані колеса, моторна дуга і т. д. Зосередження уваги на істотних особливостях об'єкта сприяє міцному запам'ятовуванню зорової інформації.
Велику роль в удосконаленні виконання начерків з натури і по пам'яті відіграють повторні зарисовки раніше вивчених об'єктів, періодична актуалізація зорових мнемічних уявлень. Отже, необхідний час від часу повертатися до вже вивченого матеріалу і за кожної зручної нагоди виконувати певну кількість зарисовок з натури, по пам'яті, за уявленнями з метою закріплення раніше набутих знань і зорових образів.
Тренуючись в цих видах малювання, не слід відразу братися за малювання складних об'єктів і тим більше намагатися малювати їх у важких ракурсах або різних поєднаннях. Починати доцільно з більш простих вправ, зображати добре знайомі одиночні предмети у відносно нескладних положеннях [40, 205].
Вчитель має можливість поєднувати вправи в малюванні за уявленнями з підготовкою до проведення уроку на певну тему, складаючи ескізи, малюючи в різних положеннях відповідні предмети. Завдяки цьому він ґрунтовно підготується до уроків та одночасно розвиватиме й збагачуватиме зорову пам'ять. Наприклад, якщо на одному із занять школярам потрібно виконувати малюнки на теми «Зима» або «Зимові канікули», педагог може заздалегідь переглянути свої натурні начерки, близькі до теми уроку, і на їх основі зробити декілька пробних педагогічних малюнків (хокеїст, катання на лижах, зимовий пейзаж і т.п.).
Однак найефективнішим засобом розвитку здатності малювати без безпосередньої зорової опори на натуру є начерки, що виконуються по пам'яті і за уявленнями. Тематикою таких начерків можуть бути щоденні спостереження і враження; ескізи натурних постановок для учнів, ілюстрації до конспектів уроків; ескізи педагогічних малюнків; об'єкти, передбачені для малювання шкільною програмою з образотворчого мистецтва, сюжети, пов'язані з виконанням ескізів композицій, і т. ін.
2.3 Результати дослідно-експериментальної роботи
Відповідно до обґрунтованих нами положень дослідження особливостей впливу експериментальної методики педагогічного малювання на формування навичок образотворчої діяльності молодших школярів мало теоретико-експериментальний характер і проводилося у два етапи.
На першому (теоретичному) етапі (2007–2008 навчальний рік) була визначена область і проблема дослідження, вивчалась психолого-педагогічна і методична література з даного питання, аналізувався досвід роботи вчителів образотворчого мистецтва з проблем використання педагогічних малюнків на уроках у початковій школі, формулювалась гіпотеза і завдання дослідження.
Власне експериментальний етап (2008–2009 навчальний рік) був спрямований на визначення ефективності запропонованої системи роботи із формування у молодших школярів навичок образотворчої діяльності засобами педагогічного малювання на уроках образотворчого мистецтва.
Експериментальне навчання за пропонованими нами методичними положеннями здійснювалося на формуючому і перевірялось на теоретико-узагальнюючому етапах дослідження, де основна увага була звернена на аналіз та узагальнення результатів експерименту, оформлення роботи і з’ясування подальших перспектив розробленої методики.
Експериментальне дослідження впливу експериментальної методики на удосконалення формування навичок ілюстрування літературних творів на уроках образотворчого мистецтва у 4-х класах проводилося у Подусільнянській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Перемишлянського району Львівської області. Формуючим експериментом було охоплено 22 учні. На констатуючому етапі експерименту результати виконання спеціальних завдань порівнювалися із відповідними результатами, отрима-ними 20 учнями контрольного класу.
Предметом нашого експериментального дослідження стала побудова і впровадження системи завдань, спрямованих на формування навичок образотворчої діяльності шляхом використання засобів педагогічного малювання у молодших школярів. Відповідно вивчався вплив система-тичного використання педагогічних малюнків на формування навичок виконання зображення.
У процесі проведення формуючого експерименту школярі з експериментального класу працювали із значною допомогою вчителя, що проявлялася у виконанні останнім значної кількості психологічно, педагогічно і методично обґрунтованих педагогічних малюнків. При цьому учні контрольного класу навчалися за традиційною методикою. Для учнів експериментального та контрольного класів на прикінцевому етапі дослідження пропонувалися два комплексних, проте відмінних варіанти образотворчих завдань. Відмінністю експериментального класу було застосування значної кількості завдань різного рівня складності відповідно до розробленої нами експериментальної методики.
У процесі проведення експерименту послідовність педагогічного малювання від загального до часткового, від головних частин до другорядних дотримувалася не тільки в повноцінному малюнку, але і в начерку. Спочатку ми розглядали об'єкт зарисовки, визначали його істотні особливості, уявляли кінцевий результат роботи. І все це треба було зробити протягом дуже невеликого часу, іноді майже вмить. Вирішуючи композицію, слід було визначити розташування одного або декількох зображень на листі паперу. Ми враховували, що аркуш паперу повинен добре виглядати загалом, а зроблений начерк (педагогічний малюнок) – якнайкраще вписуватися в формат аркуша.
Ми також враховували наступне методичне положення: щоб правдиво, швидко і упевнено малювати різні об'єкти, треба знати принципи їх побудови і мати достатній попередній досвід їх зображення. У іншому випадку художник діє невпевнено, часто плутається в деталях, неодноразово уточнює зображення, переробляє його, в результаті начерк стає невиразним. Розгляд загальних контурів предмета, пропорцій його частин, порівняння цього предмета з іншими допомагали нам швидко визначити важливі для його роботи дані.
Уміння вчителя оперативно здійснювати процес