Забезпечення національної спрямованості фізичного виховання молодших школярів засобами українських народних рухливих ігор
оптимальне поєднання прийомів і методів педагогічного керівництва грою у її підготовчій, основній і заключній частинах;
використання педагогічних методів, адекватних значенню кожного з етапів керівництва грою для гармонійного розвитку особистості школяра.
Отже, українські рухливі народні ігри мають значні виховні можливості, які визначаються їх культурно-історичним походженням та соціальними функціями у дитячому середовищі.
Пояснення гри проводилося у вихідному положенні, з якого починається гра. Пояснення було образним, доступним, коротким. Перед поясненням учитель повідомляв, в яку гру будуть діти грати, робився розподіл на команди. Далі, якщо потрібно, вибирався ведучий. Лише після цього, як проведено цей організаційний момент, приступають до пояснення змісту та правил гри. Деколи при підготовці до гри потрібно було показати основні дії. Пояснення гри починалося зі слів: „По сигналу перші гравці виконують...”. Якщо в грі є речитатив, то слова вивчалися з дітьми перед проведення гри. При цьому вчитель звертав увагу на правильну вимову всіх слів, на те, щоб діти вимовляли слова голосно, виразно, але не крикливо.
Розмітка майданчика для гри проводилася заздалегідь або під час пояснення гри і розміщення гравців. Інвентар, атрибути роздають після пояснення змісту та правил гри, тобто перед початком проведення гри. Іноді їх кладуть на обумовлені місця, і діти по ходу гри беруть їх. Керівництво грою здійснював вчитель, подаючи команди, розпорядження, звукові та зорові сигнали. Робить вказівки по ходу, оцінює дії і поведінку дітей. Часом сам міг взяти участь у грі, виконуючи головну або другорядну роль. У деяких випадках брав участь у грі, коли не вистачає пари.
Вчитель не зловживав зауваженнями, вказівками на неправильне виконання рухів. Вони можуть знизити позитивні емоції, що виникають під час гри. Вказівки краще робити в позитивній формі, підтримуючи радісний настрій. Вчитель міг робити підказки про доцільність виконання того чи іншого руху. Крім того, він спостерігав за загальним станом і самопочуттям кожної дитини, стежив за діями учнів.
У кінці гри підводилися підсумки. Знаючи педагогічне значення кожної гри, вчитель відзначає тих, хто правильно виконував рухи, виявляв спритність, рішучість, швидкість, кмітливість, дотримувався правил, виручав товаришів, проявляв ініціативу, також називав і тих, хто порушував правила заважав гратися. Підводилися підсумки гри у цікавий формі, щоб викликати у дітей бажання наступного разу досягти ще кращих результатів.
На уроках в 4 класі проводилися одна-дві гри в будь-якій частині уроку. В підготовчій частині використовувалися ігри, направлені на організацію дітей, розігрівання організму, удосконалення в різних шикуваннях. В основній частині удосконалювалися рухові навички та вміння в бігу, стрибках, метаннях, рівновазі, лазінні та перелізанні. У заключний частині уроку проводилися спокійні ігри, що не потребують великої уваги, не викликають збудження.
Відповідно до програми, на уроках ми проводили такі рухливі і народні ігри, забави та естафети: „Кіт і миша”, „Подоляночка”, „Вовк і коза”, „Голуб”, „Невід”, „Птахи”, „Гречка”, „Дрібушечки”, „Сірий вовк”, „До своїх прапорців”, „Вудочка”, „Швидко по місцях”, „Ворони”, „У річку гоп”, „Горобчики-стрибунчики”, „Лисиця і курчата”, „На прогулянку”, „М'яч через шнур”, „Вправи з великим м'ячем”, „Вправи з малим м'ячем”, „Стонога”, „Сніжками по м'ячу”.
Також ми доповнювали програмові ігри іншими народними іграми, спрямованими на формування національно-культурної свідомості молодших школярів. Це були ігри такого змісту:
1. Ігри з елементами загальнорозвивальних вправ: „Батько і діти”, „Мак”, „Дрова”, „Адам і Єва”, „Розбите яєчко”, „Шевчик”, „Ой вийтеся, огірочки”, „Боротьба кажана з вітром”, „Кіт потягується”, „Гуси на воді”, „Пташка”, „Мокрий кіт”, „Пузир”, „Боцюн і криниця”.
2. Ігри з ходьбою: „Петре, де ти?”, „Панас”, „Жмурки”, „Підхід варто-вих”, „Звідки ти?”, „Гарбуз”, „Огірочки”, „Міст”, „Нічний марш”, „Дуб чи береза”.
3. Ігри з бігом: „Іду на Ви!”, „Гуси”, „Пень”, „День та ніч”, „Хатина”, „Регіт”, „Дуб”, „Запорожець на Січі”, „Проводи русалки”, „Скажений бугай”, „Рибалки і риби”, „Кіт і миша”, „Квачі парами”, „Доганяй, втікаючи”, „Ворон”, „Воробей”, „Дикі кози”, „Яструб”, „У колдуна”, „Хрещик”, „Лисиця і заєць”, „Сірий кіт”, „Кавуни”, „Мур”, „Ковбаса”.
4. Ігри із стрибками: „Вовк і кози”, „У довгі лози”, „Шагавай”, „Переправа через річку”, „Струмок”, „Гречка”, „Тинок”, „У річку гоп”, „Спутані коні”, „Півник”.
5. Ігри з метанням: „Бабу перевозити”, „Хто далі кине”, „Влучний стрілець”, „Захисник кріпості”, „Пошивай”, „Квач з м'ячем”, „Штандер”, „Квочка”, „Круговий”, „На полюванні”, „Мисливець і качки”, „Перепелиця”, „Мушка”, „Шкандибки”, „Бабок”, „У скраклі”.
6. Ігри з елементами прикладних вправ (лазіння, перелізання, перепов-зання): „Дістати сало”, „Стовп”, „Повінь”, „Скалолаз”, „Кубло”, „Незграбний ведмідь”, „Западня”, „Павук”, „Куниця і білки”, „Підвісний міст”, „Тунель”, „Юркий вуж”.
7. Ігри з рівновагою: „Гойдалки”, „Журавель”, „Ластівка”, „Напере-ваги”, „Жук”, „Рак-неборак”, „Пересування на бочці”, „Дресировка”.
8. Ігри з елементами акробатики. „Краб”, „Каракатиця”, „Перекоти-поле”, „Розпечене колесо”, „Павук”, „Жабка”, „Качалка”, „Дзвін”.
9. Ігри з елементами боротьби: „Буряк”, „Тягти бука”, „Ріпка”, „Коро-мисло”, „Відьма”, „Бій півнів”, „Кіт в мішку”, „Княжий острів”, „Дружина і татари”, „Перетягування по линві”.
10. Ігри з елементами танцю: „Сива шапка”, „Женчичок”, „Гоп – скок”, „Метелиця”, „Трійки”.
Рухливі ігри із суперництвом активно впливали на всі грані життя особистості дитини, вирішуючи оздоровчі і виховні завдання. Різноманітні рухи і дії дитини під час гри з суперництвом сприяли формуванню життєво необхідних навичок і вмінь. Народні ігри змагального характеру створювали сприятливі умови для вироблення активних рис характеру, викристалізовували особистість.
Також ми намагалися проводити переважну більшість ігор за народним календарем. Проведення таких ігор потребувало серйозної підготовки вчителя, його знань традицій і звичаїв свого народу. В основу експериментальних уроків нами закладено аграрний рік українців. Структурно його поділили за місяцями. До кожного розділу залучено найосновніші національні рухливі ігри, які проводилися в народні та релігійні свята і регулювали річну циклічність. Національні рухливі ігри літнього циклу використовувалися в першій чверті навчального року, оскільки святкових днів, пов'язаних з народними іграми, восени менше, ніж взимку та весною.
Напередодні уроку дітям необхідно було повідомити тему і дати домашні завдання. Наприклад: закликання весни на Теплого Олекси – приготувати і принести на урок пташок, випечених із тіста або зроблених з паперу чи з дерева; а також знайти і вивчити українські народні прислів'я, приказки, які символізують прихід весни. Роздати учням для вивчення-друковані віршовані тексти, що містяться в іграх-хороводах за народним календарем (див. таблицю 1).
Таблиця 1
Використання українських народних ігор за народним календарем
|
Ігри пір року |
Назва свята |
Дата |
Назва ігор |
|
|
Ігри весняного циклу |
||||
| Закликання весни | Явдохи, Сорок святих, Теплого Олекси або напередодні Благовіщення |
14 березня 22 березня 30 березня 6 квітня 7 квітня |
„Хрещик", "Віночок", "Заплітати шума", "Мара", "Коструб", "Кривий танок". | |
| Паска | Великдень | "Набитка", "Котка", "Відгадка", "Кидка", "Коструб", "Кривий танок", "Дзвіниця". | ||
| Красна гірка | Напередодні Юрієвого дня | 5 травня |
"Горюдуб", "Мости", "Леля". |
|
| На весняні свята грали в ігри, які були пов'язані з хліборобськими роботами і відображали оранку, сівбу, збирання дозрілого врожаю, з весільними обрядами: "Горошок", "Огірочки", "Гарбуз", "Жнива", "Зося-чорнуся", або "Чорнушко -душко", "Щітка"; з відновленням військової активності — "Зельман", "Воротар", "Мак", "Просо", "Горобець"). | ||||
|
Ігри літнього циклу |
||||
| Зелені свята | Перший день Петрівки Івана Купала | "Десятий понеділок" від Великодня 7 липня | "Проводи русалок", "Відьма", "Танець горбатого діда", "Очищення" (стрибки через багаття), "Горю-дуб", "Панас", "Ворота". | |
|
Ігри осіннього циклу |
||||
| Покрова | 14 жовтня | "Буряк", "Ріпка", "Просо", "Горошок", "Огірочки", "Жнива", "Мак", "Гарбуз", "Зося-чорнуся", "Щітка", "Гуси", "Гусари, на коні!", | ||
|
Ігри зимового циклу |
|||
|
Катерини Андрія Перво-званного Вечір напере-додні Різдва |
7 грудня 13 грудня 6 січня 13 січня 4 січня 19 січня |
"Закликання долі" "Балабушки", "Ворожба чобітьми", "Калита", дозволялися |
|
Вечір напере- додні Нового року (старий стиль) Новий рік (старий стиль) Йордань |
дитячі бешкети. "Квочка". "Очищення". "Морозенко". "Орден". |
||
| На всі зимові свята проводили ігри-розваги - "Колесо", "Громак", "Взяття фортеці", "Льодинки", "Літає - не літає". | |||
Проведення рухливих ігор за народним календарем допомагало дітям на уроці більш емоційно увійти в образи, особливо в ті, де ігри тісно перепліталися із землеробською діяльністю, із звірами, рослинами, з духами добра і зла. Це дало їм змогу глибше пізнати і зрозуміти соціальні функції людської діяльності. При цьому набувалися знання, навички та вміння, розвивалася сила, швидкість, спритність, витривалість.
Такі уроки за народним календарем розвивали пізнавальну активність дітей, прагнення якомога глибше пізнати свій народ, свої національні традиції, формують стійкий інтерес до народознавчого матеріалу; дають змогу швидше запам'ятовувати вірші, пісні, прислів'я, приказки, загадки, лічилки, легенди; прищеплюють трудові навички, пов'язані з трудовим землеробським циклом. Учні починають самостійно аналізувати, оцінювати, співставляти, порівнювати звичаї минулого і сучасного. Поєднання народознавства, природознавства, музики з національними рухливими іграми виховують у дітей такі риси характеру, як щирість, гостинність, доброту, мудрість, щедрість, повагу і любов до національної культури.
Національна специфіка рухливих ігор за народним календарем проявляється:
- у відтворенні психологічних особливостей народу, його світобачення, моральних норм;
- у національній мові;
- у відображенні історії нації, її культури, громадського й побутового життя, традицій, релігійних вірувань, звичаїв;
- у зв'язках рухливих ігор з національним фольклором;
- у національній специфіці вираження загальнолюдських ідей добра і справедливості, естетичних поглядів, суспільних інтересів;
- у любові до природи, до рідного краю, серед яких живе нація.
Національні рухливі ігри застосовувалися у різних частинах і видах уроків фізичної культури. Під час підготовчої частини уроку застосовувалися ігри, які сприяють організації та підготовці дітей до виконання завдань уроку; в основній частині — ігри, спрямовані на закріплення і удосконалення складних рухових дій; у заключній частині — ігри малої інтенсивності, які сприяють зниженню фізіологічного навантаження учнів.
Українські народні рухливі ігри моделюють багато видів спортивної діяльності, дають простір для розвитку основних природних рухів. Тому вони стали ефективним засобом засвоєння таких розділів програми, як легка атлетика, спортивні ігри та інші.
Для регулювання фізичного навантаження в грі застосовувалися різні методичні прийоми: зменшення або збільшення тривалості гри, а також кількості повторень усієї гри або окремих її етапів; зменшення або збільшення площі (залу, майданчика), на якій проводиться гра; скороченим або збільшення дистанції, яку пробігають гравці; ускладнення правил гри (введення двох або трьох ведучих) і кількості перешкод, які повинні подолати діти; введення короткочасних пауз для відпочинку або уточнення н аналізу помилок.
Тривалість гри залежала від мети, яку ставить вчитель; умов, в яких вона проводиться (заняття, прогулянка); віку дітей та їхньої кількості. Закінчити її треба було своєчасно, коли діти дістануть належне навантаження. Крім того, закінчення гри не повинно бути несподіваним для її учасників, бо це могло спричинити негативну реакцію дітей. Коли гра не мала певного закінчення, вчитель може припинити її після того, як змінили ведучого. Якщо гра командна, учасників повідомляли, скільки разів вона повторюватиметься.
Після закінчення гри (особливо великої рухливості) діти виконували ходьбу з поступовим уповільненням темпу, що сприяло зниженню фізичного навантаження і приводило пульс до норми. Потім підбивалися підсумки. Повідомляючи результати гри, вчитель вказував окремим дітям (командам) на допущені помилки та негативний бік їхньої поведінки. Обов'язково відзначав дітей, які активно грали, дотримували правил, виявляли ініціативу. Вміле підбиття підсумків мало велике виховне значення.
2.3 Результати експериментального дослідження
Метою узагальнювального етапу експериментального дослідження стало визначення впливу комплексу українських народних рухливих ігор в ході занять з фізичного виховання на рівень фізичного розвитку і фізичної підготовленості дітей молодшого шкільного віку.
Всі учасники експерименту були розділені на дві групи: контрольну - 23 учні; експериментальну - 28 учнів. На початку навчального року в обох групах досліджуваних було проведене педагогічне тестування для визначення рівня фізичної підготовленості молодших школярів. Дані дослідження показали, що школярі обох груп не мають суттєвої різниці в показниках фізичного розвитку.
В ході формуючого етапу експерименту уроки фізичного виховання в групах проводились за різними програмами. В контрольній групі уроки проводились на основі програмового змісту фізичної культури з використанням лише вказаних у програмі народних рухливих ігор два рази на тиждень тривалістю 35 хвилин. В експериментальній групі зміст уроків будувався на основі використання комплексів українських народних рухливих ігор.
В результаті проведених досліджень встановлено, що використання українських народних ігор на уроках фізичного виховання молодших школярів позитивно впливає на підвищення емоційного фону уроків, на розвиток організму молодших школярів, про що свідчать показники фізичного розвитку і фізичної підготовленості дітей експериментального класу. Використання комплексів українських народних ігор показало, що в учнів експериментальної групи відбувся приріст показників розвитку фізичних якостей в порівнянні з показниками контрольної групи.
На підставі аналізу даних обстежень рухової підготовленості виявлено, що в експериментальному класі результати з бігу на 30м, стрибка у довжину з місця, метання тенісного м'яча на дальність з місця вищі у порівнянні з контрольним класом. Про відмінність результатів між експериментальним та контрольним класами свідчить вірогідність різниці показників на користь експериментальних груп.
Дослідженням підтверджено про зниження рухової активності учнів загальноосвітніх шкіл та їх негативне ставлення до уроків фізичної культури, яке з переходом у наступний клас поступово прогресує. Рухливі ігри є найбільш адекватною формою занять фізичними вправами і сприяють підвищенню рухової активності дітей. Саме суперництво, елемент напруги, змагання, емоційність у грі активізують дитину до рухової діяльності.
Наукові дослідження свідчать про нерівномірний розвиток рухових якостей. Рухливі ігри компенсують рухову діяльність дітей молодшого шкільного віку, внаслідок чого покращується функціональний стан серцево-судинної системи, збільшується приріст показників рухових якостей. Так, національні рухливі ігри ефективно впливають на розвиток швидкості, спритності і витривалості. На розвиток таких фізичних якостей як сила і гнучкість практичного впливу не мають.
Абсолютно новими є дані, що визначають функції, умови та основні напрямки впровадження українських національних рухливих ігор у систему фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку. Теоретично обґрунтовано класифікацію рухливих ігор за характером рухової діяльності. Визначено національну специфіку та обґрунтовано зміст, характер і значення народних рухливих ігор у календарній обрядовості українців.
На узагальню вальному етапі експерименту ми вимірювали рівень розвитку фізичних якостей у молодших школярів з експериментального класу, котрі брали участь в національних рухливих іграх з елементами загальнорозвивальних вправ, іграх з ходьбою, іграх з бігом, іграх із стрибками, іграх з метанням, іграх з елементами прикладних вправ (лазіння, перелізання, переповзання), іграх з рівновагою, іграх з елементами акробатики, іграх з елементами боротьби та іграх з елементами танцю.
Таким чином, проведене дослідження показало, що систематичне застосування українських національних рухливих ігор на уроках фізичної культури ефективно впливає на фізичний розвиток, функціональні можливості і рухову підготовленість учнів початкових класів.
В роботі були використані такі методи досліджень:
Опитування та анкетування.
Педагогічні спостереження.
Тестування.
В тестуванні були використані наступні тестові вправи: біг 30 м, з високого старту, стрибок у довжину з місця, біг 1000 м, човниковий біг 4х9 м., вис на зігнутих руках на перекладині, нахил тулуба вперед з положення сидячи, згинання і розгинання рук в упорі лежачи, відносна стрибучість.
Матеріали узагальнювального експерименту свідчать (див. таблицю 2), що молодші школярі віддають пріоритет саме тим українським народним рухливим іграм, які відповідають їхнім психофізичним потребам.
Таблиця 2
Результати виконання національних рухливих ігор учнями експериментального і контрольного класів (у %)
|
Вид гри |
КК |
ЕК |
|
| 1 | Ігри з елементами загальнорозвивальних вправ | 69 | 78 |
| 2 | Ігри з ходьбою | 72 | 85 |
| 3 | Ігри з бігом | 67 | 79 |
| 4 | Ігри із стрибками | 70 | 82 |
| 5 | Ігри з метанням | 68 | 77 |
| 6 | Ігри з елементами прикладних вправ | 71 | 83 |
| 7 | Ігри з рівновагою | 73 | 82 |
| 8 | Ігри з елементами акробатики | 67 | 75 |
| 9 | Ігри з елементами боротьби | 69 | 81 |
| 10 | Ігри з елементами танцю | 70 | 83 |
Експеримент показав, що рівень розвитку фізичних якостей (швидкість, спритність, витривалість) в учнів експериментального класу вищий, ніж у контрольному (див. діаграму 1).
Рис. 1. Рівень розвитку фізичних якостей в учнів контрольного і експериментального класів
Отже, систематичне застосування українських народних рухливих ігор на уроках фізичної культури позитивно впливає на рухову підготовленість дітей молодшого шкільного віку. Проведення уроків за народним календарем із застосуванням національних рухливих ігор сприяло не лише розвитку і вдосконаленню рухових якостей, а й вихованню позитивних рис особистості, вивчення звичаїв і традицій свого народу, виховувало любов і повагу до рідного краю, до праці. Рухливі ігри за народним календарем стали могутньою рушійною силою виховання національно-культурної свідомості дітей молодшого шкільного віку. Це дозволяє зробити висновок про те, що українські рухливі народні ігри є дійовим засобом фізичного виховання учнів молодших класів та підвищення рівня фізичної підготовленості молодших школярів в умовах шкільного уроку фізичного виховання.
Висновки
Сучасна система фізичного виховання молодших школярів передбачає широке використання рухливих ігор, які є одним з основних засобів підвищення рухової активності дітей, формування позитивної мотивації до занять фізичними вправами та виховання моральних, естетичних і вольових якостей особистості. Великі можливості у фізичному вихованні молодших школярів мають українські національні рухливі ігри, створені послідовною зміною вікових і соціальних ролей. Вони найповніше відображають спосіб життя нашого народу. У практиці педагогічної діяльності національні рухливі ігри використовуються епізодично, без достатнього наукового обґрунтування їх впливу на фізичний стан дітей.
Молодший шкільний вік є важливим етапом в розвитку особистості майбутніх громадян України. Тому дослідження та вивчення особливостей розвитку організму молодших школярів є актуальним завданням, що надає можливість правильно будувати та здійснювати процес фізичного виховання учнів молодших класів. Відповідно здоров’я та фізична підготовленість дітей шкільного віку є важливим чинником фізичного потенціалу української нації, а необхідність виховання здорового, гармонійно розвиненого у фізичному та інтелектуальному плані підростаючого покоління актуалізується потребами нашої молодої незалежної держави.
Організація процесу фізичного виховання молодших школярів, використання ефективних засобів впливу на організм дітей, зацікавлення їх в систематичних заняттях фізичними вправами має велике значення для виховання здорового підростаючого покоління. Особливу роль в цьому процесі відіграє виховання фізичних якостей, котрий протікає більш ефективно, якщо його проводити з урахуванням сензитивних періодів розвитку дітей молодшого шкільного віку. Загалом молодший шкільний вік є сприятливим періодом для виховання фізичних якостей. Особливо це стосується швидкості, швидкісно-силових якостей, спритності, гнучкості.
Слід враховувати використання засобів та методів їх виховання з обов'язковим врахуванням анатомо-фізіологічних і психічних особливостей розвитку організму дітей молодшого шкільного віку. В цьому аспекті особливе значення набуває використання в процесі фізичного виховану молодших школярів рухливих ігор і в першу чергу – українських народних рухливих ігор. Гра є найбільш доступним для дітей видом діяльності, способом переробки отриманих із навколишнього світу вражень, знань, тому вона відіграє велике значення у психічному розвитку дитини. Можна виділити дві головні сфери життя дитини, які підпадають під вплив гри: пізнавальні процеси та розвиток, виховання особистості.
Кожна гра має правила, які підпорядковані ігровому задуму і змісту гри та водночас виконують дуже важливу функцію – організовують гру. Правила гри є точно визначеними вимогами до дітей. Основою дидактичної гри є пізнавальний зміст. Рухлива гра належить до класу ігор з правилами, оскільки виділення і усвідомлення системи ігрових і навчальних задач відбувається за допомогою наявності певних фіксованих правил гри. Система правил кожної рухливої гри дає змогу не лише визначити зміст освіти, що реалізується в грі, а й дозувати його, розподіляти за окремими навчально-ігровими циклами. Тому рухливу гру можна трактувати як форму навчання, де засвоєння змісту освіти під керівництвом вчителя опосередковане ігровою взаємодією дітей, що регулюється встановленими правилами гри, її порядком і режимом.
Основна роль педагога під час організації рухливої гри полягає у створенні таких умов, щоб головним чином не зашкодити дитині. Будь-яка інструментовка ігор виправдана ще й психологічно: у грі дитина безтурботна, психологічно розкута і тому більше, ніж коли-небудь, здатна на повне вираження своєї індивідуальності. Важливим стає таке завдання для вчителів початкових класів: дати можливість кожній дитині через гру самовиразитися, самореалізуватися як у процесі навчання, так і в позаурочній діяльності.
Проблема виникнення українських народних рухливих ігор, їх класифікація, розробка і впровадження в процес фізичного виховання молодших школярів комплексів українських народних рухливих ігор має велике практичне значення для виховання фізичних якостей і підвищення рівня фізичної підготовленості учнів. Цей процес дає можливість ознайомити дітей з народними звичаями, традиціями, обрядами, сприяє вихованню у молодших школярів національної гордості, почуття патріотизму.
Походження українських народних рухливих ігор пов'язано з історичними і побутовими факторами. В українських народних рухливих іграх чітко відображені звичаї народу України, його побут, рівень уявлень про світ, елементи побутових та військових дій. Одним з важливих завдань для спеціалістів є вивчення багатої народної спадщини в області українських рухливих ігор і їх застосування в процесі фізичного виховання з метою виховання гармонійно розвинених громадян незалежної України.
В результаті проведеного експериментального дослідження нами встановлено, що використання українських народних ігор на уроках фізичного виховання молодших школярів позитивно впливає на підвищення емоційного фону уроків, на розвиток організму молодших школярів, про що свідчать показники фізичного розвитку і фізичної підготовленості дітей експериментальної групи. Використання комплексів українських народних ігор на уроках фізичного виховання показало, що в учнів експериментального класу відбувся більший приріст показників розвитку фізичних якостей порівняно з показниками контрольного класу. Отже, українські рухливі народні ігри є дієвим засобом формування національно-культурної свідомості учнів початкових класів.
Список використаної літератури
Білітюк С. Рухливі ігри та фізичні вправи у дітей віком 7-10 років // Наукові записки ТДПУ: Педагогіка. - 2000. - №7. – С. 70-75.
Боберський І. Забави і ігри рухові. - Львів, 1904. - Ч.І. - 32 С.
Бойко А. Педагогічний потенціал національно-культурних традицій // Рідна школа. – 1999. – №10. – С. 12-15.
Борисенко А.Ф. Система фізичного виховання учнів початкових класів // Початкова школа. -2001. - №5. -С. 30-32.
Борисенко А.Ф., Цвек С.Ф. Руховий режим учнів початкових класів. – К.: Основи, 1989. – 192 с.
Былеева Л., Яковлев Л. Подвижные игры. - М.: Физкультура й спорт, 1965.-192 с.
Верховинець В. Весняночка. Ігри з піснями для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку. - К.: Музична Україна, 1989. - 341 с.
Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. ─ К.: Просвіта, 2001. ─ 416
Вільчковський Е.С., Курок О.І. Народна рухлива гра - основний засіб фізичного виховання // Традиції фізичної культури в Україні: Зб. наук. статей / За заг. ред. С.В.Кириленко, В.А.Старкова, А.В.Цьося. - К.:ІЗМН, 1997.- С. 147-153.
Вільчковський Е.С. Вплив національних рухливих ігор на стан здоров’я, фізичний розвиток та рухову підготовленість дітей 5-6 років // ІІІ Міжнародна наук.-практ. конф.: Фізична культура, спорт та здоров’я нації. – Ч. 1. – К. – Вінниця, 1998. – С. 18-21.
Волков. Л.Основи спортивної підготовки дітей і підлітків: Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 1993. - С.152.
Волкова Н.П. Педагогіка. ─ К.: Академія, 2001. ─ 576 с.
Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. - К.: Оберіг, 1993. – 589с.
Выготский Л.С. Вопросы детской (возрастной) психологии //Собр. соч. в 6 т. – Т.4. – М.: Педагогика, 1984. – 432 с.
Выготский Л.С. Игра и ее роль в психологии развития ребенка // Вопросы психологии. – 1966.–№6. – С.64-76.
Глущенко А.Г. Вікові особливості молодших школярів і завдання фізичного виховання //Початкова школа. – 1976. №5. – С. 8 –14.
Гнатюк О.В. Основи здоров’я і фізична культура: Підручник / За ред. С.Д.Максименка. – К.: Форум, 2003. – С. 127.
Гнутель Я.Б. Виховна робота в сучасних умовах. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 1998. – 224 с.
Гребенников И.В. Педагогический всеобуч родителей: Методические рекомендации. ─ Днепропетровск: Проминь, 1982.─ 190 с.
Гузеев Н.В. В школе продленного дня // Физическая культура в школе. - 1976. - №8. – С. 48-51.
Гураль И.В. Главное - привить любовь к физической культуре // Физическая культура в школе. - 1989. - №6. - С. 30-31.
Гусєв В.Г. Особливості фізичного виховання учнів 6-річного віку // Проблеми навчання і виховання. - 2004. - №1. – С. 13-15.
Даль В. Толковый словарь великоруського языка. - М,: Русский язык, 1979. -Т.2. - С.6-8.
Дейч О. Ігрова діяльність у вихованні молодших школярів // Поч. школа. – 2000. - №7. – С. 37-38.
Дёмина И. Игра в воспитании шестилеток // Нач. школа. – 1988. - №3. – С. 26-28.
Дидактические игры и упражнения по сенсорному воспитанию школьников / Под ред. Л.А. Венгера. –М.: Просвещение, 1978. – 120 с.
Дриганець О., Огниста К. та ін. Особливості фізичної підготовленості та методики проведення занять з дітьми старшого дошкільного та молодшого шкільного віку // Наукові записки ТДПУ: Педагогіка. - 1999. - №4. – С. 60-64.
Дубасенюк О.А. Основи теорії і практики професійної виховної діяльності педагога / За ред. А.В.Іванченко – Житомирський державний педінститут, 1994. – 187с.
Дубогай А.Д., Мовчан Л.М. Физкультура: Мы и дети. – К.: Просвещение, 1989. – 144 с.
Дьоміна І.Й. Виховуємо пам’яттю // Рідна школа. – 1988. – №12. – С. 50-52.
Жевага С.І. Здорові діти – щастя батьків // Рідна школа. – 1993. - №8. – С. 61-62.
Жилюк В. Підвищення рівня фізичної підготовленості школярів молодших класів в умовах уроку фізичного виховання за допомогою використання комплексів українських рухливих ігор // Матер. конф.: Молода спортивна наука України. – Львів., 1998. – С. 193-197.
Жуковський В. Використання міжпредметних зв'язків на уроках фізичної культури в початкових класах // Рідна школа. - 2004. - №7-8. – С. 48-49.
Закон України про фізичну культуру і спорт. – К., 1994.
Занимательные игры для детей от 3 до 6 лет / Под ред. О.М.Дьяченко. – М.: Просвещение. –1991. – 63 с.
Зеньковский В.В. Психология детства. – М.: Академия, 1996. – 347 с.
Ильин Е.П. Психология физического воспитания. – М.: Просвещение, 1987. – 161 с.
Калашников Г.А. Физкультурные мероприятия в режиме дня школы // Физическая культура в школе. - 1972. - №5. – С. 29-32.
Катаева А., Павлова А. Занятия или игра //Дошкольное воспитание. –1989. – №2. –С.12
Качашкина В.Н. Физическое воспитание в начальной школе. – М.: Педагогика, 1983. - 224 с.
Кловак Г.Т. “Рідну землю, де живем, Україною зовем” // Початкова школа. – 1992. – №1. – С. 53-58.
Козленко М.П. Фізичне виховання учнів молодших класів. – К.: Просвіта, 1987. – 148 с.
Козленко О. Виховання у школярів інтересу до фізкультури і спорту. – К.: Знання, 1990.– 148 с.
Козубовська І.В. Як учить народна мудрість // Рідна школа. – 1993. – №2. – С. 22-24.
Коломієць Ю. Використання українських традицій, звичаїв і обрядів у вихованні учнів молодших класів // Наукові записки ТДПУ: Педагогіка. – 1998. – №3. – С. 12-17.
Кононенко П.П. Українознавство. - К.: Заповіт, 1994. - С.280-304.
Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти // Інформаційний збірник Міністерства освіти України. – 1996. – № 13.
Концепція національної системи фізичного виховання // Поч. школа. — 1994. - №8.-С. 50-51.
Конькова Т.І., Третяк Л.В. До витоків народного виховання // Традиції і виховання у світовій народній педагогіці: Матеріали конф. – Ч.1. – Рівне, 1995. – С. 55-57.
Корнієнко С.