Економічне виховання учнів загальноосвітньої школи в процесі позакласної навчально-виховної діяльності
Використання елементів економічних взаємовідносин між членами гуртка, активне залучення та стимулювання таких відносин з боку керівника гуртка є важливою умовою їх економічного виховання. В процесі гурткових занять широкі можливості відкриваються для планування етапів виконання роботи, вибору необхідних матеріалів, інструментів та приспосіблень, оцінки економічної ефективності виконаної роботи. Школярі ознайомлюються з раціональним розподілом трудового завдання, усвідомлюють необхідність ресурсозбереження.
Вирішуючи завдання економічного виховання підлітків, необхідно враховувати, що виховує не так сама праця, як та система відносин, до якої залучені гуртківці. Тут чітко прослідковується наступна закономірність: "зовнішнє" (тобто ті зовнішні чинники які оточують особистість) сприймається та осмислюється, стаючи "внутрішнім" –якостями та здібностями особистості..
Трудова діяльність школярів на заняттях технічних гуртків може бути ефективним засобом їх економічного виховання, коли за своїм змістом та організацією відповідає наступним вимогам: є соціально значимою; відповідає віковим та індивідуальним особливостям учнів; носить колективний характер (разом з тим не применшує ролі та значення індивідуальної роботи); поєднує педагогічне керівництво з творчою самодіяльністю учнів.
Добре організована творча технічна діяльність школярів повинна бути наскрізь пронизана економічним змістом. В загальному випадку сюди слід віднести: формулювання мети; вироблення плану сумісних дій; контроль за відповідністю трудового процесу наміченому плану; прийняття обгрунтованих рішень у випадку неординарних ситуацій. Зазначені види діяльності ставлять підлітків у ряд творців матеріальних цінностей, складають основу формування економічних знань та умінь, сприяють розвитку таких якостей як працелюбство, підприємливість; діловитість; ощадливість тощо.
Під працелюбством слід розуміти форму вираження особистістю свого позитивного відношення до праці. Воно проявляється в бажанні добросовісно працювати; з часом переходить в сферу усвідомлення соціальної та моральної цінності праці, глибокого розуміння її необхідності.
Підприємливість слід розглядати як форму виявлення трудової, суспільної активності, що виражається у винахідливості, ініціативності, практичності, самостійності в прийнятті рішень і відповідальності за їх виконання; "генеруванні" ідей, метою яких є отримання прибутків.
Діловитість визначається як сукупність творчих, виконавчих та організаторських якостей, завдяки яким особистість оптимально самореалізується в трудовій діяльності.
Ощадливість передбачає раціональний розподіл, оцінку та використання різного виду ресурсів, виявлення резервів для досягнення поставленої мети.
Зміст економічної діяльності підлітків у процесі гурткових занять може бути виражений через етапи організації технічної діяльності. Е.Г.Костяшкін виділяє наступні етапи організації праці: вибір об’єкту конструювання; складання плану роботи по конструюванню виробу; організація праці 14.
Співставлення цих етапів з етапами економічної діяльності ми вбачаємо в такому взаємозв’язку:
вибір обєкту конструювання – визначення тематики та мети роботи з урахуванням можливостей її досягнення;
складання плану роботи по
конструюванню виробу - планування трудової діяльності, підготовчі роботи, необхідні для досягнення поставленої мети (розподіл обов’язків, підбір інструментів та матеріалів тощо).
організація праці - визначення оптимальних варіантів виконання завдання, регуляція та саморегуляція діяльності, застосування прийомів, що сприяють підвищенню продуктивності та якості роботи, співставлення отриманих результатів з наміченими, аналіз виконаної роботи.
Працюючи над об’єктом конструювання, гуртківці ознайомлюються з такими економічними поняттями як: робоче місце, організація робочого місця, обладнання, інструменти, пристрої, трудова дисципліна; економія часу, сировини та матеріалів; облік, контроль, якість, брак, продуктивність праці тощо. В процесі гурткових занять ці поняття поглиблюються та доповнюються іншими: наукова організація праці, норма часу, режим економії, план, трудова і технологічна дисципліна, собівартість і ін.
Разом з тим, було б помилковим твердження про те, що дані економічні поняття, з достатньою глибиною засвоюються лише в процесі занять технічних гуртків. В своїй роботі ми хочемо лише підкреслити, що творча технічна діяльність школярів на гурткових заняттях, з поміж іншого, має широкі можливості для формування в школярів системи економічних знань. Розглянемо це на прикладі поняття "продуктивність праці".
Послідовність формування даного поняття включає в себе: визначення поняття і засвоєння його загальних ознак; розрахунково-аналітичну діяльність та практичне оперування даним поняттям у конкретних умовах; поглиблення та розширення змісту поняття.
В процесі гурткових занять учні дізнаються, що продуктивність праці вимірюється кількістю продукції виробленої за одиницю часу (годину, місяць), або ж кількістю часу затраченого на виготовлення одиниці продукції. Вони дізнаються, що продуктивність праці залежить від організації праці, матеріально-технічної бази, умов праці, вміння раціонально використовувати інструменти та пристрої тощо.
Заняття в технічних гуртках створюють широкі можливості для формування в учнів економічних умінь. Економічні уміння планувати, організовувати, контролювати, вести облік необхідні школярам для їх майбутньої трудової діяльності.
Для визначення результативності позакласної роботи з техніки в економічному вихованні школярів, доцільно керуватись такими критеріями:
наявність економічних знань учнів, рівень розвитку їх економічного мислення;
усвідомлення учнями суті морально-етичних якостей господарника;
виявлення цих якостей у повсякденному житті та в спеціально створюваних педагогічних ситуаціях.
Відповідно до названих критеріїв при оцінюванні економічної підготовленості учнів можна виділити наступні рівні.
Високий рівень. Школярі добре усвідомлюють необхідність соціально-економічних знань та умінь. Володіють ними та систематично використовують у своїй діяльності. Часто виступають організаторами трудових справ, здійснюють економічну діяльність (беруть активну участь у плануванні, раціоналізації, вміють аналізувати результати, виявляють резерви підвищення ефективності конкретного виду діяльності). Схильні до економічного способу мислення та виявляють економічно значимі якості. У них достатньо розвинуті діловитість, підприємливість, комунікабельність; володіють етикою ділового спілкування.
Середній рівень. Учні усвідомлюють необхідність соціально-економічної підготовки у майбутній трудовій діяльності. Володіють комплексом економічних і правових знань та умінь, але використовують їх, керуючись мотивами особистого характеру чи вказівками вчителя. Виконують завдання економічного характеру з огляду необхідності. Приймають участь в колективному аналізі результатів діяльності, але при цьому не проявляють особистої ініціативи. В поведінці не завжди реалізують такі економічно значимі якості особистості як діловитість та підприємливість. Разом з тим вони працелюбні, ощадливі.
Низький рівень. Школярі усвідомлюють необхідність економічних, соціальних та правових знань, але в шкільні роки не виявляють до них зацікавлення. В економічній діяльності, організованій іншими, беруть участь формально. Не вносять пропозицій по вдосконаленню певного виду трудової діяльності (віддають перевагу використанню пропозицій ровесників). У своій поведінці не проявляють економічно значимих якостей особистості та економічного способу мислення.
Політехнічний підхід до формування економічних знань дозволяє підвищити їх дієвість у політехнічній підготовці школярів. Даний підхід забезпечує систематизацію та узагальнення економічних знань учнів, сприяє їх практичному використанню в конкретній трудовій діяльності.
2.2 Критерії відбору об’єктів конструювання
Технічній творчості учнів притаманний інтегральний характер. Іншими словами, творча технічна діяльність являє собою комплексну пізнавально-перетворюючу діяльність, яка складається із множини взаємозв’язаних компонентів, таких, як теоретичні дослідження, експерименти, вирішення технічних завдань, побудова моделей та пристроїв, їх випробування. Завдяки цій діяльності учні набувають поглиблених знань про навколишній світ, переконуються в правильності своїх міркувань, які в процесі технічної діяльності підтверджуються або ж спростовуються, набувають важливих практичних умінь та навичок.
Матеріальне втілення задуму – невід’ємна фаза творчого процесу. Тому керівник гуртка повинен завжди памятати, що якісне вирішення цієї проблеми має неабиякий позитивний вплив на становлення творчої особистості.
Одним з головних чинників підвищення ефективності проведення гурткових занять з техніки є відбір об’єктів конструювання. Вказаний етап є надзвичайно важливим у підготовці до заняття. І ось чому. Програма кожного технічного гуртка передбачає строго визначений об’єм знань та умінь. Цей об’єм розподіляється за окремими заняттями, причому об’єм нової інформації повинен бути доступним для розуміння учнів. Після цього підбирається об’єкт праці, в процесі виготовлення якого можна було б найкращим чином сформувати знання та вміння передбачені програмою. При цьому керівнику гуртка приходиться враховувати наявний матеріал та обладнання. Необхідно також, при відборі об’єктів конструювання, враховувати інтереси і здібності школярів. Робота над об’єктами конструювання пов’язана з застосуванням ряду трудових операцій. Всі вони повинні бути передбачені тематикою гуртка. Окрім того, слід дотримуватись оптимального співвідношення часу, який затрачається на виконання кожної з цих операцій.
Таким чином, при відборі об’єктів конструювання, керівник гуртка опиняється перед необхідністю враховувати цілий ряд вимог.
Однією із перших розробок відбору виробів для трудового навчання була система К. Ю. Цируля 31, в основу якої закладено 18 положень. Незважаючи на недоліки даної системи, зумовлені об’єктивними причинами, вона містить ряд позитивних вимог, таких як корисність предметів, розвиток самостійності, почуття прекрасного, поступове ускладнення конструкції виробів та технології їх виготовлення, які і в даний час не втратили своєї значимості.
Спробу сформувати узагальнені критерії відбору об’єктів праці зробило багато авторів методичних посібників і дослідників проблем трудового навчання та виховання. Так Д. О. Тхоржевський виділяє наступні критерії:
вироби повинні бути суспільно корисними:
технологія виготовлення виробів повинна складатись із операцій, передбачених навчальною програмою;
робота повинна бути посильною для учнів (з огляду точності виготовлення) і вкладатись, в заплановані на виготовлення, норми часу;
за признеченням та особливостями конструкції вироби повинні бути доступні розумінню учнів.
В. М. Аридін 2 вважає, що при відборі об’єктів конструювання, керівник гуртка повинен виходити з таких міркувань:
доступність розуміння учнями принципу роботи;
розуміння суті технологічних операцій при виготовленні виробу;
можливість виготовлення за відведений навчальний час;
освітня та виховна цінність виробу;
наявність необхідних матеріалів та обладнання.
Г. Є. Левченко акцентує увагу на такі функції об’єктів праці: комплексність, технологічність, типовість трудових операцій, різноманітність, політехнічна спрямованість виховання, естетичність, трудоємкість, різноскладність, безпечність 17.
Е. В. Рихвк пропонує наступні критерії:
суспільнокорисний характер виробу;
наявність необхідних матеріалів та обладнання у навчальних майстернях;
відповідність технології виготовлення вимогам програми та здібностям учнів;
наявність варіативності в конструкційних та технологічних вирішеннях;
емоційний та виховний вплив виробу на особистість школяра.
Стосовно практичної роботи гуртківців, то "при відборі об’єктів конструювання важливо враховувати не лише якість готових виробів, час, затрачений при цьому, кількість технологічних операцій, але й те, яка відносна питома вага самостійності школяра, які творчі елементи проявляє він, які емоції і почуття збуджує у нього виготовлення даного виробу..." 24.
У методичному посібнику "Суспільнокорисна продуктивна праця учнів" авторів В. В. Корольковського та В. Д. Симоненка приведені наступні критерії відбору об’єктів для суспільнокорисної продуктивної праці:
відповідність програмі трудового навчання;
забезпечення виховних та розвиваючих функцій;
спадковість у виготовленні виробів;
поєднання посильної і необхідної складності при виготовленні виробу;
поєднання педагогічної мети та доцільності об’єкту праці для народного господарства;
розвиток творчих потенцій у процесі трудової діяльності учнів;
дотримання вимог безпеки праці.
Виходячи із теоретичного аналізу літератури, нами розроблені узагальнені критерії відбору об’єктів конструювання для занять технічних гуртків:
тематична доцільність – забезпечує засвоєння учнями конкретної суми знань і умінь, передбачених програмою гуртка;
раціональність технології – забезпечує виготовлення виробів з високими експлуатаційними якостями, при незначних затратах праці, коштів та матеріалів;
доступність виготовлення - вказує, що виготовлення об’єкту конструювання повинно відповідати реальному рівню підготовки учнів, виходячи з їх вікових та психофізіологічних особливостей;
політехнічна спрямованість - сприяє ознайомленню з технологічними особливостями сучасного виробництва, формуванню навичок роботи з ручними та електрофікованими інструментами;
естетичність - сприяє формуванню у школярів художнього смаку, розвитку акуратності, точності, оптимальних трудових рухів;
економічність - забезпечує раціональне використання метеріалів, інструментів та обладнання;
товарність - характеризує суспільнокорисну значимість виробу.
Виконання всіх розглянутих вище вимог до відбору об’єктів конструювання залежить від багатьох факторів:
стану матеріально-технічної бази школи;
чисельного складу та рівня підготовленості учнів;
соціального оточення школи;
інтенсивності та якості співпраці школи і базового підприємства;
творчої роботи педагогічного колективу школи;
виховних традицій школи.
На основі розроблених критеріїв, керівник гуртка проводить відбір об’єктів конструювання. Це є досить відповідальний етап у підготовці до проведення занять.
Керівники технічних гуртків інколи намагаються спрямовувати практичну діяльність гуртківців на виготовлення виробів по замовленню різних підприємств, організацій. В такому випадку досягається продуктивний характер праці учнів. Не вдаючись до детального аналізу позитивного впливу на процес економічного виховання школярів (учні безпосередньо на практиці ознайомлюються з такими економічними категоріями як виробниче замовлення, термін виконання, контроль якості, матеріальне стимулювання, норма виробітку тощо), відзначимо, що не менш важливо ознайомити учнів з місцем і призначенням цих виробів у реальному житті. Тоді можна не лише ставити перед учнями вимоги щодо виготовлення виробів, а й обгрунтовувати їх. Зрозуміло, праця учнів стане від цього більш усвідомленішою, що позитивно вплине на якість роботи.
Головна особливість гурткових занять, їх принципова відмінність від уроків загальноосвітніх дисциплін, полягає в організації і орієнтації учнів на виробничу працю здійснювану в системі практичних робіт.
Процес технічного конструювання повинен сприяти формуванню в учнів політехнічних знань і трудових умінь, вихованню працьовитості та наполегливості.
Конструкції, які можна рекомендувати для виготовлення гуртківцями першого року навчання, повинні бути достатньо простими, одночасно і достатньо уніфікованими, технологічними у виготовленні. Таким чином, при їх повторенні, гуртківці змогли б вивчити на практиці закони електротехніки (коли мова йде про радіоелектронний напрям технічних гуртків), правила монтажу типових деталей, оволодіти прийомами раціонального розміщення функціональних вузлів тощо.
Однією з форм організації практичних робіт гуртківців першого року навчання є фронтальний метод. Пропонуючи виготовити певну конструкцію за поданою схемою, керівник, повинен поставити перед кожним гуртківцем індивідуальне завдання: самостійно розробити монтжну схему виробу, запропонувати варіанти удосконалення конструкції тощо. Такий підхід до організації практичних занять стимулює і розвиває творчий потенціал учнів.
Як було зазначено, вироби повинні мати практичне застосування. Було б недоцільним, щоби гуртківці монтували їх задля одного лише навчального тренування, оскільки такі заняття значно послабили б інтерес школярів до даного виду діяльності.
Ускладнення практичних робіт доцільно проводити поступово, враховуючи при цьому набуті теоретичні знання та практичні навички гуртківців, їх вікові особливості.
Організація проведення практичних занять з гуртківцями другого року навчання дещо відрізняється від першого. Тут здебільшого використовують індивідуально-групові форми організації практичних занять. Гурток розбивають на ланки по два-чотири учні в кожній. Кожна така ланка отримує конкретне завдання для творчої роботи. Керівник більше уваги приділяє індивідуальній роботі з кожною ланкою по конструюванню, виготовленню та налагодженню виробів.
Розприділення тематики практичних робіт проводиться на одному з перших занять на початку начального року. Гуртківців ознайомлюють з призначенням та принципом роботи рекомендованих конструкцій і надають право самостійного вибору тематики розробки. Спільно з керівником, гуртківці розробляють технологію виготовлення як окремих вузлів і деталей, так і виробу в цілому.
Робота по виготовленню об’єктів конструювання створює добру основу для системного формування політехнічних знань, розвитку трудових навичок учнів, сприяє формуванню відповідальності за доручену справу, виробляє акуратність в роботі та наполегливість в досягненні мети. Оптимальний відбір об’єктів конструювання забезпечує необхідні передумови для успішного вирішення основних завдань навчально-виховного процесу.
Таким чином об’єкти конструювання виконують роль тематичного і методичного засобу навчання, сприяють формуванню в учнів відповідних трудових знань та умінь, виробленню естетичних смаків.
Працюючи над створенням технічних об’єктів учні цілеспрямовано вивчають:
загальну будову виробу (складові частини, їх характеристики, призначення та застосування);
принцип роботи;
процес роботи;
суттєві ознаки конструкції (типові вузли та механізми, способи їх зєднання тощо).
На прикладі цих же об’єктів праці, гуртківці, в політехнічному аспекті, вивчають технологію їх виготовлення:
суть технологічного процесу;
загальний характер технології (питання технологічного процесу-операції, призначення та застосування);
суттєві ознаки технологічного процесу.
Підвищення рівня теоретичної підготовки, необхідної для вирішення трудових завдань, здійснюється на основі:
поглибленого вивчення принципу роботи та призначення об’єктів праці, в тому числі інструментів, приспосіблень тощо;
свідомого оволодіння трудовими вміннями, розкриття їх характеру та способів удосконалення.
Реалізація політехнічного принципу навчання, підвищення рівня теоретичної та практичної підготовки створюють міцну основу для розвитку творчих здібностей учнів.
Зрозуміло, практично неможливо досягнути того, щоби кожен об’єкт конструювання, однаковою мірою, враховував усі перелічені критерії. Тому важливіше добитися того, щоб кожний виріб учнів відповідав би двом-трьом вимогам, з запропонованого переліку, а в цілому, комплект об’єктів праці, для кожної вікової групи, охоплював би всі напрямки навчання та виховання.
2.3 Форми та методи організації гурткових занять
Процесу економічного виховання передує педагогічне планування, прогнозування, передбачення.
Прогнозування – найбільш широкий та узагальнений процес. В. О. Сухомлинський з цього приводу писав: "Без наукового прогнозування, без уміння закладати в людині ті зерна, які дадуть плоди лише через десятиліття, виховання перетворилося б в примітивний догляд, вихователь – в безграмотну няньку, педагогіка – в знахарство. Потрібне наукове передбачення – в цьому суть культури педагогічного процесу, і чим більше тонкого, вдумливого передбачення, тим менше випадковостей" 28.
Планування економічної підготовки школярів повинно охоплювати всі ланки педагогічної діяльності і передбачати сукупність заходів, які б сприяли цілеспрямованому та послідовному вдосконаленню роботи всього колективу школи з економічної освіти та виховання.
Вдосконалення змісту економічної підготовки пов’язано, насамперед, з розробкою в програмах питань економічної освіти учнів. Проблема полягає в підвищенні рівня економічних знань школярів за рахунок покращення міжпредметних зв’язків та визначення основних напрямків економічної підготовки учнів.
Кожний напрям економічної освіти учнів має свої специфічні форми та методи. Сюди можна віднести роботу економічних факультативів, роботу технічних та економічних гуртків, проведення тематичних вечорів, диспутів, екскурсій, вікторин, олімпіад, виставок тощо.
Основною формою економічної підготовки школярів є урок. Активізація навчальної діяльності тут проходить внаслідок проведення ділових ігр, проблемного викладу матеріалу, проведення спеціальних бесід, виконання учнями економічних завдань (наприклад, аналіз конкретних економічних ситуацій). Важливою вимогою, при складанні таких завдань, є відображення в змісті матеріалу реальних умов праці, добре відомих учням.
Однією з найефективніших форм економічної підготовки школярів є організація систематичної економічної діяльності в процесі трудового навчання та гурткових занять з техніки. Тут учні залучаються до розробки технологічного процесу на виготовлення об’єкту конструювання, контролю, обліку та аналізу результатів праці. Практична трудова участь сприяє закріпленню економічних знань та умінь, учні краще сприймають та розуміють зміст економічних понять та категорій.
Ефективне проведення систематичної та цілеспрямованої роботи з економічного виховання школярів в позаурочний час, розвиток їх творчих здібностей можливі лише за умови використання різноманітних організаційних форм, враховуючи при цьому специфіку, віковий та кількісний склад учнів, матеріальні можливості школи та ін. Всі організаційні форми позакласної та позашкільної роботи з учнями можна об’єднати в три групи:
1) індивідуальна робота учнів;
2) заняття в гуртках, клубах, творчих об’єднаннях;
3) масові заходи (характеризуються певною епізодичністю, та значною кількістю учасників).
Основною формою організації творчої діяльності школярів у галузі техніки, в позаурочний час, є технічний гурток – добровільне об’єднання учнів, які проявляють спільний інтерес до тієї чи іншої галузі техніки і виявляють бажання зайнятись практичною діяльністю в цій галузі. Основу роботи такого об’єднання складає спільне вивчення питань технології конструювання і побудови технічних моделей, експериментування, науковий пошук.
Технічні гуртки – це не лише місце проби сил учнів, розвиток їх творчого мислення, нахилів та здібностей, але насамперед, колектив, в якому виховуються майбутні новатори виробництва, раціоналізатори і винахідники, вчені та інженери. Заняття в кожному такому гуртку характеризуються стабільністю проведення, тривалістю термінів, конкретним профілем роботи.
З метою поєднання урочних та позаурочних занять з технгічної творчості, вчителі та керівники технічних гуртків, здебільшого, будують свою роботу таким чином, щоби учні у процесі оволодіння новим матеріалом на уроці, використовували набуті теоретичні та практичні знання на гурткових заняттях, а згодом закріплювали та поглиблювали їх уже на заняттях гуртка. Іншими словами, при такому підході спостерігається наявність двостороннього зв’язку, нерозривність і єдність усього навчально-виховного процесу.
Розглянемо окремі організаційно-педагогічні аспекти розвитку технічної творчості за умови взаємозв’язку урочної та позаурочної роботи з техніки у загальноосвітній школі. Обидві ці форми, зберігаючи свої особливості, сприяють досягненню головної мети – вирішення освітніх та виховних завдань, поставлених перед школою, насамперед у плані розвитку технічного мислення школярів, їх політехнічного світогляду, економічної підготовки, професійної орієнтації.
Узагальнюючим етапом творчої технічної діяльності є створення технічного об’єкту. На будь-якому, з трьох етапів технічної творчості (формулювання та усвідомлення технічної задачі, її вирішення, матеріальне втілення прийнятого рішення), учні проявляють певний рівень самостійності в досягненні результату. Це дає можливість готувати школярів до цілісного циклу технічної творчості, навчити їх діяльності яка є характерною для кожного етапу зокрема.
У загальному випадку методика технічної творчості передбачає вироблення досвіду при формуванні творчої задачі, вміння неординарно підходити до її вирішення, навчання раціоналізму у виготовленні технічного об’єкту.
Проте, як свідчить практика, не кожна із вказаних форм технічної творчості учнів охоплює всі етапи творчого циклу у єдиному процесі (див. табл.).
Таблиця 1. ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТЕХНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

З урахуванням характеру та тривалості педагогічного впливу на учнів, умовно було виділено дві групи форм. Одна із них об’єднала різні види систематичної діяльності, інша – епізодичні заходи. Особливе місце тут відведено технічній творчості школярів у домашніх умовах, оскільки педагогічний вплив при цьому проявляється опосередковано – через технічні завдання.
Всі форми роботи з учнями в галузі техніки слід розглядати з позиції доцільності та можливості здійснення повного циклу технічної творчості, а також тієї його частини, яка відповідає окремим етапам.
Аналіз форм систематичної роботи з учнями (див. табл.1), де знаком "+" і "-" відзначено наявність або ж відсутність необхідних можливостей показує, що лише трудове навчання, технічні гуртки та творча робота з техніки у домашніх умовах відкривають можливості для реалізації повного циклу технічної творчості. Разом з тим, лише дві форми організації технічної творчості учнів – трудове навчання та гурткова робота є основними. Інші ж виконують допоміжну роль, оскільки їх використання дає можливість навчати школярів лише окремим прийомам роботи на певних етапах творчого процесу. Однак, ними не слід нехтувати, оскільки використання саме цих форм організації технічної творчості сприяє залученню якнайбільшого числа учнів до творчої діяльності.
Так, наприклад, під час проведення зустрічей з раціоналізаторами виробництва, учні усвідомлюють необхідність вдосконалення певних приспосіблень, технічних процесів; на семінарських заняттях його учасники шукають оптимальні шляхи вирішення технічної проблеми; під час виставки технічних робіт – ознайомлюються з новітніми досягненнями наукового прогресу.
При підготовці до творчої діяльності слід використовувати ті форми та методи, які найбільшою мірою сприяють підготовці учнів до першого етапу творчого процесу – вироблення вміння самостійно сформулювати творчу задачу. Безумовно, вміння формулювати задачі – важлива якість на першому етапі повного циклу творчої діяльності, але основна його мета – створити передумови для усвідомлення підлітком потреби у творчості. Саме цей фактор необхідно врахувати при визначенні змісту масових заходів. Процес формулювання конкретних задач здійснюється поступово, але систематично під керівництвом досвідчених наставників. Це передбачає можливість об’єднання двох перших етапів творчого циклу у єдиний процес.
Таким чином, використання епізодичних форм, які сприяють оволодінню першим етапом творчої діяльності, передбачає, насамперед, збільшення об’єму політехнічних знань для усвідомлення необхідності удосконалення техніки і викликає зацікавлення школярів до творчості.
Всі форми роботи з техніки підпорядковані одній меті – розвитку технічної творчості школярів. Кожній із них відводиться певна роль у цьому процесі.
В системі творчої діяльності учнів набули великої популярності шкільні технічні гуртки. Їх робота, за змістом, досить близька до роботи аналогічних гуртків, які функціонують на базі позашкільних навчально-виховних закладів.
Загальна характеристика діяльності основних видів технічних гуртків
Загальнотехнічні гуртки. Основним видом діяльності є виготовлення різного роду саморобок (починаючи від дитячих забавок, простих контурних технічних моделей до виробів чисто практичного призначення – совки, дитячі стільці тощо). Об’єм теоретичних знань, здебільшого, обмежений відомостями необхідними для виконання практичних робіт. Учні конструюють вироби з деревини, листового металу, дроту. Роботи виконують користуючись, в основному, ручним інструментом.
Гуртки технічного моделювання. Діяльність учнів у цих гуртках зводиться до побудови моделей відповідних технічних об’єктів (літальних апаратів, машин, кораблів). Гуртківці отримують певні уявлення про відповідні галузі техніки, фізичні основи роботи технічних пристроїв, конструкційні матеріали. Школярі набувають практичних умінь у виконанні розрахунково-графічних, монтажних, налагоджувальних, оздоблювальних робіт, у вирішенні конструкторсько-технологічних завдань.
Конструкторсько-спеціалізовані гуртки (електротехнічні, радіотехнічні, радіотелемайстрів, електронної автоматики тощо). Гуртківці отримують знання з електроніки, радіотехніки, елементарної радіоелектроніки; набувають певних практичних умінь розрахунку і монтажу електричних кіл, складанні електро- та радіосхем, обробки матеріалів.
Гуртки по створенню діючих технічних пристроїв. Об’єм набутих тут старшокласниками теоретичних знань і практичних умінь сприяє успішному виконанню робіт, пов’язаних з вирішенням конструкторсько-технологічних задач на побудову діючих технічних об’єктів. Тому поряд з розрахунково-графічними та іншими видами конструкторських робіт, великого значення набувають технологічні і монтажно-налагоджувальні операції, експлуатаційні випробування.
Навчально-технічні гуртки (по виготовленню пристроїв, що сприяють підвищенню продуктивності та якості навчально-практичних занять учнів). Школярі набувають певних раціоналізаторських знань, умінь, досвіду вдосконалення техніко-технологічного устаткування.
Гуртки виробничих професій (токарів, слюсарів, фрезерувальників тощо). Основним видом діяльності гуртківців є вивчення нової виробничої техніки, оволодіння новаторськими прийомами обробки матеріалів, впровадження наукової організації праці на робочих місцях. Гуртківці ознайомлюються з відповідними машинами та механізмами, різновидностями вимірного та різального інструменту, конструкційними матеріалами, отримують загальнотехнічні та спеціальні знання з основ машинознавства, теорії різання матеріалів, вчаться творчо їх використовувати.
Гуртки художньо-технічного конструювання. Цей тип гуртків характеризується єдністю технічного та естетичного компонентів у творчій діяльності учнів. Поряд з основами дизайну школярі набувають певних знань про властивості матеріалів з метою вдосконалення методів і засобів їх обробки.
Безумовно, наведена класифікація не претиндує на повне охоплення усіх видів існуючих технічних гуртків. Однак, вона відображає основні напрямки у розвитку технічної творчості школярів, визначає зміст роботи окремих гуртків, сприяє максимальному узгодженню змісту цієї роботи з шкільною програмою трудового начання.
Матеріально-технічну базу шкільних майстерень, яка зазвичай є потужнішою, аніж база шкільних навчальних кабінетів, доцільно використовувати не лише для потреб трудового навчання, але і для задоволення матеріальних запитів інших навчальних дисциплін. Такий підхід дозволяє керівникам гуртків значно ширше планувати практичну діяльність школярів.
Факультативні заняття, здебільшого, узгоджуються за змістом та методикою проведення з відповідними навчальними предметами. Детально аналізувати їх діяльність, у нашому випадку, недоречно, оскільки на факультативах, скажімо, з фізики, хімії, учні поглиблюють та розшитюють свої знання з даного предмету. Стосовно факультативу з трудового навчання, то в цьому випадку технічна творчість не втрачає свого значення. Тут відкриваються додаткові можливості для творчого використання різнобічних знань та умінь учнів.
Таким чином, технічна творчість учнів на заняттях технічних гуртків і, в меншій мірі, на факультативних заняттях, пов’язана з трудовим навчанням, як за змістом так і методикою проведення.
Важливим моментом встановлення взаємозв’язків практичної діяльності учнів на заняттях технічного гуртках та уроках трудового навчання є узгодження планування переліку об’єктів конструювання. У цьому процесі слід враховувати міру теоретичної та практичної підготовленості учнів, затрати часу на розробку конструкції, доцільність виготовлення окремих вузлів та деталей тощо.
Координація діяльності шкіл та позашкільних навчально-виховних закладів сприяє подальшому розвику в учнів інтересу до техніки. Окремі старшокласники, з більш високим рівнем підготовки, намагаються удосконалювати свої пізнання у спеціалізованих позашкільних навчальних закладах. Це зумовлено насамперед тим, що у таких закладах функціонує значно більша кількість напрямків діяльності технічних гуртків, ширший вибір обєктів творчості. Все це суттєво впливає на встановлення взаємозв’язку змісту діяльності учнів у школі та позашкільних навчально-виховних закладах. У процесі пошуку ефективних шляхів розвитку технічної творчості визначались основні вимоги, яких слід дотримуватись при визначенні змісту предметної діяльності у позашкільних закладах. Так, необхідно, щоби пропоновані для виготовлення технічні об’єкти відповідали рівню технічної підготовленості учнів; керівництво творчою технічною діяльністю школярів повинно здійснюватися на основі дотримання єдиних для школи та позашкільних навчально-виховних закладів методичних прийомів тощо.
У системі позакласних занять з школярами в області техніки, значне місце відводиться масовим заходам, як ефективній формі впливу на широку аудиторію учнів з метою розвитку у них інтересу до техніки і технічної творчості. Традиційними вже стали вечори, зустрічі, повідомлення, доповіді, в яких висвітлюються питання використання техніки на сучасному етапі розвитку виробництва, перспективи вдосконалення виробничих процесів, раціоналізаторської та винахідницької діяльності, проблеми відновлювальних та невідновлювальних джерел енергії, проблеми екології тощо. Всі вони, здебільшого, супроводжуються демонстрацією об’єктів технічної творчості.
Таким чином, усі форми організації позакласної роботи з техніки сприяють активному залученню учнів до творчої технічної діяльності. Їх різноманітність дозволяє вирішувати багатоцільові навчально-виховні завдання.
Все частіше у загальноосвітніх школах використовують активні форми навчально-виховної роботи – конкурси, рольові ігри, олімпіади, під час проведення яких учні захищають творчі розробки, проводять експерименти тощо.
Успішність їх організації та проведення значною мірою залежить від вчителя, його вміння викласти суть проблеми, допомогти визначити головний напрям пошукової роботи, навчити працювати з науковою та довідниковою літературою.
Розглянуті методичні прийоми і форми організації гурткових занять в системі позакласної навчально-виховної роботи школи, у своїй сукупності, сприяють позитивній мотивації школярів до занять творчою технічною діяльністю, створюють добрі передумови для надання їй суспільноі значимості та виробничої скерованості.
ВИСНОВКИ
1. Економічне виховання є одним з головних аспектів національного виховання підростаючого покоління.
2. Важливим напрямком перебудови освітньої галузі є пошук шляхів підвищення рівня економічних знань та економічної вихованості учнів.
3. Сучасна школа являє собою цілісну педагогічну систему, яка складається із взаємозв’язаних частин, що мають відповідну внутрішню організацію та безпосередній контакт з зовнішнім середовищем. Процес економічного виховання школярів слід розглядати як одну із підсистем цієї системи, якій також притаманні як внутрішні так і зовнішні зв’язки. Управління даним процесом полягає у свідомому регулюванні складових його частин та відносин (економічних, психологічних, організаційних, методичних). Цей цикл, в загальноосвітній школі, здійснюється протягом навчального року і поділяється на ряд етапів:
моделювання процесу економічного виховання;
збір первинної інформації про об’єкт виховання (вивчення колективу учнів та умов економічного виховання; проводиться шляхом опитування, спостереження тощо);
планування процесу економічного виховання (передбачає реальні види пошуково-практичної діяльності учнів, форми та методи економічного виховання; все це, в цілому, повинно являти систему виховної дії на колектив та особистість);
організація діяльності школярів;
підведення підсумків проведеної роботи.
4. Основи економічного виховання закладаються в сім’ї, дитячому садку, школі. Його необхідно здійснювати сумісними зусиллями батьків, педагогів, громадськості. В школі ним повинен бути пронизаний весь навчально-виховний процес.
5. Для того щоби економічне виховання було дієвим засобом формування всебічно розвиненої особистості, сприяло готовності до активної економічної (підприємницької, господарської, трудової) діяльності, воно не повинно обмежуватись часовими рамками шкільного навчання, а продовжуватись протягом усього житття людини, охоплюючи при цьому всі сторони її трудової діяльності.
6. Педагогічно обгрунтований відбір об’єктів конструювання для гурткових занять з техніки можливо провести на основі відповідних критеріїв. Нами розроблені наступні критерії відбору об’єктів праці:
тематична доцільність;
раціональність технології;
доступність виготовлення;
економність;
товарність.
Проведене дослідження свідчить про необхідність подальшої розробки наукових проблем, що виникають на сучасному етапі розвитку теорії та практики економічної освіти в умовах творення нових ринкових відносин. До таких проблем належать:
вдосконалення теоретико-методологічних засад економічної освіти учнів загальноосвітніх шкіл;
розробка змісту базових знань з економіки;
розкриття педагогічних умов, що забезпечують додержання принципів економічної освіти з урахуванням кращих надбань вітчизняного та зарубіжного досвіду.