Методи навчання
Для реалізації цього методу навчання викладач створює для кожної лабораторної роботи методичні вказівки, які повинні містити:
1) текст, до якого входить:
програмне формулювання теми, основна мета, вимоги до підготовки студентів, результати навчання, що плануються;
стислий опис теорії (понять і алгоритмів), яка необхідна для виконання завдання;
демонстраційні приклади. При складанні і доборі демонстраційних прикладів необхідно дотримуватися принципу Н. Вірта: «подавати програми в їх остаточному вигляді тією мовою, щоб вони могли реально виконуватися в обчислювальній машині»;
завдання для самостійного виконання.
Викладач може використовувати демонстраційні приклади не лише для формування вмінь та навичок студентів, а й при вивченні нового теоретичного матеріалу, узагальненні й систематизації знань і для підсумкового контролю.
Метод демонстраційних прикладів доцільно використовувати при вивченні прикладних програм.
Використання методу демонстраційних прикладів дозволяє інтенсифікувати спілкування студентів між собою і з викладачем, який проводить лабораторні роботи, передавати один одному демонстраційні приклади, що були написані іншими студентами, аналізувати їх, модифікувати тощо.
Даний метод дозволяє використовувати метод «студентського підручника». Метод можна використовувати на лабораторних роботах, присвячених систематизації і узагальненню знань. Суть його полягає в тому, що студенти одержують на свої комп'ютери демонстраційні приклади з теми, що вивчається, і за допомогою текстового процесора доповнюють його таким чином, щоб запропонований матеріал був цікавим і пізнавальним для товаришів.
Для підготовки «студентського підручника» від студентів вимагається: • самостійне вивчення додаткової наукової і методичної літератури;
• активне застосування одержаних знань на практиці;
уміння розв'язувати основні типи задач з теми, що вивчається, тому що, як правило, вказівки до лабораторної роботи закінчуються підрозділом «приклади розв'язування задач», в яких наводяться умови задач, розв'язки яких потрібно було включити в демонстраційні приклади;
уміння чітко і ясно викласти свої знання.
Наприкінці такої лабораторної роботи кожен студент, користуючись локальною мережею, може передати на комп'ютер вчителя свій варіант демонстраційних прикладів. Кращі варіанти обговорюються. Розвитком подібного методу є методи «бригадного» і «групового» підручника.
Зазначимо, що відомий у методиці навчання математики метод ключових завдань є до деякої міри безмашинним варіантом методу демонстраційних прикладів. Ключовою задачею називається задача, оволодіння способам розв'язування якої дозволяє учневі розв'язувати будь-яку задачу з даної теми на рівні шкільних вимог. Метод ключових задач заснований на тому, що розв'язування більшості завдань зводиться до розв'язування певної послідовності заздалегідь дібраних викладачем ключових задач.
Однак, застосовуючи метод демонстраційних прикладів викладачеві необхідно врахувати, що деякі процедури і функції, які використовуються в даному методі, — лише приклади, за зразком і подібністю яких можна створювати реальні програми опрацювання інформації. Іноді спроби безпосереднього застосування тієї чи іншої процедури чи функції можуть не відразу привести до мети, оскільки сама постановка задачі в деяких демонстраційних прикладах умовна. Викладач повинен пояснити студентам, що практична реалізація того чи іншого алгоритму може потребувати суттєвої модифікації демонстраційних прикладів.