Xreferat.com » Рефераты по педагогике » Робота з підручником на уроках читання

Робота з підручником на уроках читання

незнайомий голос. Запис тієї чи іншої частинки тексту можна слухати неодноразово; вчитель має змогу добре спостерігати реагування дітей.

Спинимось на деяких особливостях підготовки учнів до сприймання і читання оповідань, їх тематика у "Читанках" досить різноманітна. Для цілеспрямованої підготовки до сприймання текстів такого жанру доцільно умовно згрупувати їх за змістовими ознаками і тим, наскільки вони близькі життєвому досвіду учнів. В опрацюванні науково-популярних оповідань необхідно передбачити особливості сприймання молодшими школярами історичного часу, певної реальності зображених подій. Для свідомого сприймання цих оповідань важливо заздалегідь визначити місце словникової роботи – до первинного слухання твору, під час читання чи після цілісного сприймання тексту. Щоб правильно розв'язати це питання, вчитель зіставляє складність тексту з рівнем готовності учнів, враховує, які слова, поняття вже були в активному словнику дітей, тобто опрацьовувались на інших уроках.

Значною у підручниках є група оповідань на морально-етичні теми, в яких розкриваються різні людські якості, риси характеру у спілкуванні дорослих і дітей-ровесників, що діють у знайомих ситуаціях. Але самостійно розібратися у мотивах вчинків дійових осіб учням непросто. Тому, опрацьовуючи такі твори, доцільно створити на уроці ситуацію колективного обговорення і оцінювання ключових епізодів. До первинного читання важливо зберегти таємницю сюжету, якщо є змога, поставити проблемне запитання. Однак зі вступної бесіди діти не повинні зрозуміти сюжет і знати ставлення вчителя до зображуваних подій. Вступна бесіда до творів морально-етичної спрямованості має бути стислою і адекватною ідеї саме цього тексту.


2.1.2 Етапи опрацювання художніх творів на уроках читання

Типова послідовність етапів опрацювання творів на уроках читання передбачає:

- первинне читання тексту з метою ознайомлення зі змістом;

- аналітичне читання (смисловий, структурний, художній аналіз змісту), що має практичну спрямованість і здійснюється на основі багаторазового перечитування тексту;

- удосконалення якостей читацької навички, яке відбувається на різних етапах;

- висновок-узагальнення з прочитаного;

- творча робота на основі прочитаного [14].

Первинне ознайомлення учнів з текстом оповідань можна організувати різними способами, залежно від складності твору. Якщо первинко твір сприймається шляхом самостійного мовчазного читання, то перед цим доцільно запропонувати школярам конкретне завдання. Наприклад: "Прочитайте оповідання. Підготуйтеся відповісти, в який час відбувалися ці події"; "прочитайте і позначте крапочками незрозумілі слова"; "прочитайте і скажіть, скільки тут дійових осіб". Якщо новий текст діти читають уголос, скажімо, ланцюжком, перед цим корисно запропонувати за 1,5—2 хв. пробігти його очима (проглядове читання доступне у 3-4 класі), щоб мати загальне уявлення про межі твору, абзаци, вихопити зором деякі нові слова тощо. Якщо це робиться

часто, у дітей поступово виробляється навичка переглядати текст, виділяючи його зовнішні ознаки (абзаци, частини, різні шрифти, незвичні слова, співвідносити розташування малюнків з текстом, виділяти діалоги тощо) і таким чином орієнтуватися в його структурі.

У багатьох випадках, якщо читається великий за обсягом або емоційно напружений текст, доцільним є комбіноване читання. Це має кілька переваг: навперемінно з учителем можуть читати діти, які підготувалися до рольової гри "Я – вчитель", "Я – диктор", загострюється увага до читання товариша (бо треба пильнувати за текстом), збільшуються можливості самостійного читання вголос, що має неабияке значення, коди опрацьовуються великі за обсягом тексти. Класоводові варто брати на себе читання діалогів, експресивно насичених уривків, речень, які треба виділити логічним наголосом або передати підтекст.

Враховуючи спосіб первинного ознайомлення з твором, учитель вирішує, як попередньо вправляти дітей у читанні багатоскладових слів, маловживаних або сумнівних щодо вимови. У підручниках такі слова, як правило, вказані відразу після тексту. Але не всі вчителі достатньо відпрацьовують їх з учнями. Залежно від складності, їх можна читати по-різному: спочатку мовчки, потім уголос усім класом, по рядах, групами, вибірково окремими учнями; спочатку повільно, потім швидше; голосно і тихо. Іноді корисно обмежити підготовку до читання тільки повідомленням назви твору і його автора або про те, як створювався твір. Іншого разу доречно показати книжечку, де є твір повністю, тощо.

Підсумовуючи викладене, підкреслюємо найважливіше: тривалість і розгорнутість змістової та емоційної підготовки дітей до сприймання нових творів та первинне ознайомлення з текстом потребує від учителя врахування попередніх знань учнів, складності сюжету, насиченості тексту художніми засобами , наявності нових понять, історичного матеріалу, близькості зображеного до життєвого досвіду маленьких читачів. Класовод шукає шляхи до розуму й почуттів дитини: від тексту до учня, чи навпаки – від особистих вражень, досвіду дитини, навколишнього життя – до змісту нового твору.

І щоб спрямувати цей шлях, зробити його цікавим для дитини, треба володіти широким діапазоном засобів збудження уваги, мислення, емоцій, уяви дітей. Серед них ми вважаємо особливо важливим:

випереджувальну роботу з тематичними словниками на різних уроках;

- організацію цілеспрямованих спостережень у природі за тими явищами, які можуть бути прообразами художніх персонажів, тобто збагачення чуттєвого досвіду і мовлення дітей;

-. залучення предметного унаочнення, виразної художньої деталі твору;

- доцільне використання музичних творів і репродукцій картин, кадрів діафільму;

загострення ситуації оцінного судження перед сприйманням творів морально-етичного змісту;

- "наближення" до особи автора.

Первинний аналіз прочитаного твору має на меті виявити, насамперед, рівень розуміння дітьми фактичного змісту (запитання типу: Про що? Про кого...? Де це відбувалось? Як називалось ...? Хто дійові особи? та ін.). У процесі такого аналізу виділяються і пояснюються слова або вислови, які, за передбаченням учителя, можуть бути неточно зрозумілими. Бажано спочатку спонукати учнів самим назвати ці слова, якщо вони ознайомились із текстом, слідкуючи за підручником. Отже, перший напрямок первинного аналізу, як правило, пов'язаний з відтворенням фактичного змісту на рівні називання головних подій сюжету або визначення дійових осіб, якщо текст нескладний і невеликий за обсягом.

Виявлення емоційного сприймання прочитаного учнями може бути відразу після первинного сприймання або після первинного аналізу. Це залежить від того, наскільки твір близький життєвому досвіду дітей, доступний або емоційно насичений. Мета цього етапу – виявити загальні враження дітей, тобто, які почуття, настрої викликає вірш, оповідання (скажімо, почуття суму, радості, заперечення тощо).

Зміст деяких текстів сприяє виділенню учнями нового через відповіді на такі запитання: "Що вас здивувало? Вразило?", "Про що ви дізналися вперше?" Такі запитання доцільні, на наш погляд, коли у тексті ця новизна дуже виразна, легко визначається. Зокрема, цей прийом особливо ефективний під час опрацювання творів розділів "Сторінки історії" (4 кл.), "Сторінки для допитливих (3 кл.), "Рости книголюбом" (4 кл.), "Цікава книга Природи". Отже, перші запитання після сприймання твору мають на меті дати вихід актуальній потребі дитини – висловити свої безпосередні, емоційні враження.

Поряд з цим слід з'ясувати рівень розуміння учнями деяких слів і виразів. Нагадаємо: місце і розгорнутість словникової роботи зумовлені складністю тексту, його жанром.

Ефективними прийомами пояснення слів є: опора на контекст, аналіз складу або способу утворення слова (від чого і як утворено, які споріднені слова, якою є роль префікса або суфікса), зіставлення нового і відомого слова, застосування унаочнення, життєвого досвіду, спостереження дітей. Важливо у 3-4 класах привчати учнів до самостійної роботи над поясненням змісту слів. Корисним є ведення словничків, "чарівної скриньки". Наші спостереження показують, що із задоволенням учні завчасно готуються відповідати про значення нових слів через "довідкове бюро", яке працює на уроках, використовуючи з допомогою вчителя тлумачний словник.

У деяких випадках слова бажано написати на дошці, детально з'ясувати їх зміст, в інших – дати короткий коментар під час читання; доцільним може бути і такий шлях, коли пояснення слів відбувається навіть не після первинного сприймання твору (скажімо, поезії), а під час наступних перечитувань, щоб не порушувати цілісності сприймання.

Після первинного сприймання твору вчитель, як правило, організовує його перечитування для вдосконалення навичок читання і з метою вчитування у текст, з'ясування смислового та образного значення тих слів і речень, які найбільшою мірою передають ідейний задум і створюють художній образ;

розвитку? мислення й уяви учнів. Ці напрямки роботи учнів тісно взаємопов'язані, але кожен передбачає спеціальні формулювання завдань. (Види цих завдань наведено у параграфах, які присвячено формуванню навички читання).

Для молодших учнів поступово стає доступним елементарний аналіз образних засобів твору. Цей аналіз сприяє розумінню твору, розвитку мовлення учнів, загальнонавчальних умінь, визначенню моральних і естетичних оцінних суджень. Аналітичне читання завжди проводиться після цілісного емоційного сприймання учнями твору. Обговоренню на уроці підлягає те в художньому творі, що не сприймається дітьми під час самостійного читання: мотиви, наслідки вчинків героїв, опис зовнішності персонажів, їхніх переживань і роздумів, особливості композиції і т. п. Усі ці елементи твору розглядаються не самі по собі, а у їх відношенні до ідеї, яка розкривається у виборі зображувальних засобів мови, будові речень, образах, тобто у кожному елементі твору. Враховуючи обмаль навчального часу на уроці, ступінь доступності учням того чи іншого виразу, радимо не перетворювати аналіз у "пояснювальне" читання, не перевантажувати урок. Для аналізу слід вибирати найбільш яскраві, виразні засоби, без осягнення яких важко повноцінно зрозуміти зміст твору і пройнятися певним почуттям. Тому аналіз має бути вибірковим: сприяти загальному і літературному розвитку дітей. Доречно нагадати, що образність залежить не лише від лексичного значення слова, а й від його взаємозв'язків з іншими словами; мети використання автором. Ці особливості створюють нескінченні варіанти художнього опису одних і тих же явищ, подій, станів людини. Звертаємо увагу вчителів на можливість вибору з цією метою різноманітних видів пізнавальних завдань на етапі поглибленого аналізу, які дозволяють краще зрозуміти текст і відпрацювати під час нього всі якості читання.

Наведемо типові варіанти завдань:

1. Знайти і пояснити образні слова та вислови, які передають суттєві ознаки подій. Наприклад: "Чому поет вживає вислови "дрімають села, садки

дрімають, тихо гріються хатки"? Який настрій вони створюють? (Наприклад, "Дрімають села" І. Франка).

2. Знайти слова, які передають: різні стани людини "... прибіг до мене, покусаний, зате радий-радісінький, як вареник у сметані" (наприклад, "Наше відкриття" О.Буценя); різні засоби пересування, руху (наприклад, у вірші Н.Забіли "Чотири пори року"); засоби спілкування дійових осіб (наприклад, в оповіданні "Артист" А.Коцюбинського); "нанижемо" ланцюжок ознак, які вживані у творі для опису зовнішності та характеру дійових осіб (наприклад, в оповіданні "Лісовою стежкою" О.Донченка).

3. Пояснити походження слів, які мають важливе значення для розуміння змісту і головної думки твору (наприклад, вірш П.Воронька "Помагай", Л.Забашти "Дивосвіт", "Про що розповіли Незабудки" І.Калинця, "Нічка-новорічка" В.Моруги, "Імена" А.Костецького, "Співанка про місяці" Марійки Підгірянки та ін.).

4. Знайти слова та вирази, які повторюються в оповіданні, вірші, і поміркувати, чому їх так вжито у творі, звернути увагу, якими розділовими знаками вони виділені.

5. Які із слів, вказаних на дошці, можна викорис тати, розповідаючи про старшого брата, а які – про молодшого? ("Чому в морі вода солона" В. Скомаровський); Які про Лисицю, а які про їжака? ("Лисиця та їжак", українська народна казка).

6. Поміркуйте, чому у творі багато слів з пестливо-зменшувальними суфіксами?

7. Які слова підказують, від чийого імені ведеться розповідь?

8. Які слова допомагають нам уявити вінок як живу істоту? (Наприклад, "Пісенька житнього віночка" – "Я набувся, начувся, намився, напився ...").

9. Формування в учнів умінь ставити пізнавальні запитання до прочитаного, прослуханого, побаченого. Вони ускладнюються поступово. У 2 класі діти формулюють свої запитання за зразком, наслідуючи вчителя або

продовжуючи початок речення (Про кого...? Як відповів...? Де це...?). Звертається увага на слова, якими починається запитання, його інтонацію. У наступних класах ця робота відбувається з опорою на знання з розділів "Текст", "Розвиток мовлення", одержані на уроках української мови. Для учнів 3-4 класів доступними є завдання на формулювання запитань з певною метою. Наприклад, "поставте таке запитання, щоб можна було визначити ставлення автора до героя твору", "спитайте так, щоб визначити, коли відбувалася ця подія", "як слід запитати, щоб учень описав головну подію в оповіданні" тощо.

10. Перечитування уривка тексту з метою з'ясування мотивів вчинків дійових осіб. (Наприклад,- в оповіданнях "Перебите крило" Є.Гуцала, "Космонавт ти з нашого будинку" В.Нестайка, "Лумпумчик" М.Чумарної, "Ловись, рибко!" Я.Стельмаха).

11. Завдання на формулювання різних оцінних суджень, які характеризують дійових осіб твору або ставлення до них автора.

Завдання на морально-етичне оцінювання: Як ви зрозуміли смисл речення "Так і виріс хлопчик Абихто"? ("Казка про хлопчика Абихто" В.Струтинського). З котрим із цих хлопчиків ти хотів би товаришувати? Чому? ("Красиві слова і красиве діло" В.Сухомлинського). Які риси характеру виявились у вчинку Павлика? ("Як Павлик списав у Зіни задачу" В. Сухомлинського). Чому мишенята спочатку відповідали впевнено, а потім тихіше? Чи зрозуміли Круть і Верть свою провину? Що в цій казці схвалюється, а що засуджується? ("Колосок", українська народна казка).

Перечитування тексту з метою висловлювання естетичного оцінювання: Які слова особливо виразно передають красу зимового дня? ("Зима" П.Тичини). Поміркуйте над значенням виділеного речення. Які ознаки величної течії ріки підкреслюють вжиті у НЛОму порівняння? ("Чудовий Дніпро" М.Гоголя). Перечитайте опис пробудження природи у квітні. У яких словах передано красу ранніх квітів? ("Рідні краєвиди" Д.Чередниченка). Який зміст передає вислів "Дрімає білий ліс, мов чарами повитий ..." ("Зима" М.Рильського).

12. Завдання на пошук порівнянь і пояснення їх значення:

Пошук порівнянь і порівняльних зворотів, які характеризують ознаки одного об'єкта: 3 чим поетеса порівнює воду, хвилі, слід корабля? Які суттєві ознаки вечірнього моря вони передають? ("Вже сонечко в море сіда?" Лесі Українки).

Знайдіть у тексті порівняння, за допомогою яких змальовується зовнішність дівчинки, її одяг, обличчя, волосся, руки. Що хотів підкреслити письменник, порівнюючи Улянку з яблуком, лісовою грушкою, хмаринкою, кульбабкою? ("Лісовою стежкою" О. Донченка).

Порівняння дійових осіб за однією, двома характерними рисами.

Порівняння творів, які мають виразну подібність або протилежність (за змістом чи жанром).

і Зіставлення звичайного та образного значення слів (чисте поле, чисте серце; ясний день, ясний розум, ясний погляд).

13. Порівняння прочитаного з власними спостереженнями, почуттями.

14. Зіставлення змісту прочитаного з ілюстраціями.

15. Визначення ролі порівняння як засобу композиції твору. (Увага учнів до структури тексту допомагає виявити головну думку твору, задум письменника ("Давня весна" Лесі Українки, "Красиві слова і красиве діло" В.Сухомлинського, "Хто сильніший?", "Чотири пори року" Н.Забіли та ін.).

16. Порівняння у роботі над творами-загадками (наприклад, "Чи є зима" О.Буценя).

17. Визначення і пояснення причиново-наслідкових зв'язків. Складність завдань зростає від аналізу причин одиничних конкретних фактів, явищ до часткових узагальнень; від аналізу причин кількох явищ до узагальнень-висновків. Типові формулювання завдань: Чим це зумовлене? Чому так трапилось? Що від чого залежить?

18. Перечитування тексту з метою визначення ознак жанру твору. Наприклад, знайдіть у тексті підтвердження, що цей твір є казкою. Чому цей твір с науково-популярним оповіданням?

19. Перечитування тексту з метою визначення його структури",

виділення у ньому зачину, основної частини, кульмінації, закінчення. Зіставлення характерних ознак цих частин у різних творах з допомогою вчителя.

20. Перечитування з тексту з метою виявлення учнями нових відомостей ("Які нові слова тобі трапились у тексті? Про що ти дізнався вперше?").

21. Перечитування тексту з метою його ущільнення. ("Прочитайте текст і поміркуйте, які речення можна опустити без шкоди для розуміння прочитаного").

22. Завдання на визначення головної думки і складання плану прочитаного. Знайти і прочитати частину тексту, яка відповідає певному пункту плану.

23. Завдання на доведення власної думки або поліпшення висловленого іншими. ("Чи справедливо вчинив Півник? Доведи". "Як ти вважаєш, хто з дочок по-справжньому любив матусю? Чому ти так думаєш?". "У вірші сказано, що кожен повинен мати власний голосок. Чи погоджуєшся ти з цією думкою? Доведи").

24. Завдання на формування в учнів умінь само контролю ("Перевір, чи зможеш ти правильно прочитати з першого разу ці слова...", "Чи здогадався ти, хто ця пустунка? Якщо ні, прочитай перші літери кожного рядка, склади з ними слово-відгадку"); висловлення припущення з наступними його підтвердженням чи запереченням у тексті твору ("Поміркуй, якими мають бути вірші-безконечники. Перевір своє припущення. Читай!").

25. Перечитування тексту з метою розвитку уваги учнів до тексту, уміння бачити його цілісно. Наприклад, "Зверни увагу, як розставлено розділові знаки"; "Зверни увагу, як побудовано вірш", "Що незвичне ти помітив у тексті?", "Чим цікава відповідь хлопчика?", "Що особливого ви помітили на цьому розвороті підручника?", "Як ви думаєте, чому цей розворот має таку назву?"

26. Вибір завдання для читання уривка тексту з-поміж кількох,

записаних на дошці. Наприклад, для аналізу твору "Чудовий маляр" М.Твена вчитель пропонує дітям вибрати одне серед таких:

4 Знайдіть, з яким настроєм Том розпочинав роботу.

+ Як він зумів обхитрити Бена?

* Знайдіть уривок, у якому описано вираз обличчя та інтонацію розмови Тома з другом.

27. Перечитування тексту або його уривків з метою підготовки до інсценізації.

28. Перечитування тексту або його уривків у зв'язку із аналізом ілюстративного матеріалу, що є у підручнику.

29. Перечитування тексту з метою виконання дослідницьких завдань ("Будь дослідником!", "Розпитайте у рідних, які вони знають місця у вашому краї, пов'язані з творчістю Тараса Шевченка" та ін.).

30. Перечитування тексту з метою придумування іншої назви твору. Як бачимо, є великий діапазон варіантів завдань для текстуального аналізу, їх мета, кількість і форма залежать від складності та обсягу твору, його жанру і рівня підготовки дітей.

Етап узагальнення прочитаного – має бути вищим рівнем осмислення змісту твору, поглиблення розуміння учнями його головної думки. На цьому етапі синтезуються емоційні й естетичні уявлення дітей, у співпраці з учителем стають впевненішими і глибшими їхні судження, висновки.

За нашими спостереженнями, цей етап у деяких випадках учителі проводять одноманітно. Ми вважаємо, якщо оповідання велике за обсягом, з кількома дійовими особами, завершити його опрацювання доцільно шляхом розгорнутого узагальнення. Для цього корисно, щоб діти згадали назву і автора твору, хто його головний герой, як до нього ставиться автор і ми, читачі, чим твір сподобався, які слова, вирази запам'ятались. Якщо дозволяє зміст, бажано його зіставити з подібним за змістом твором, зробити висновок, що їх об'єднує. Добре, щоб на цьому етапі висловилися кілька учнів, щоб колективно було обговорено, чому твір вміщено до змісту саме цієї теми. На етапі узагальнення

прочитаного за темою чи розділом слід ретельно опрацювати рубрики "Чи уважно ти читав?" і "Пригадайте, поміркуйте". Запитання, що вміщено в них, різної складності: пригадування, розуміння, розпізнавання, порівняння, встановлення зв'язку між автором і темою тощо.

У плані проведення уроку, на наш погляд, недоцільно до кожного етапу опрацювання твору деталізувати хід бесіди, записувати багато завдань, бо на живому, розкутому уроці читання обов'язково є несподівані повороти дитячих думок, реакцій. Водночас слід чітко продумати, що і у якій послідовності взяти з методичного апарату підручника, точно сформулювати 4-5 ключових запитань, які повинні прозвучати обов'язково для осягнення учнями змісту й художньої виразності твору.

Зрозуміло, що стандарту тут не може бути. Без перебільшення можна стверджувати, що кожен вдалий урок читання – це співпраця вчителів і учнів; це педагогічна творчість учителя не тільки на ґрунті дидактичної і методичної освіченості, а й загальної педагогічної культури.

2.1.3 Використання системи розвивальних завдань і вправ на аналіз текстового матеріалу

Серед прийомів, які сприяють розумінню тексту, неабияке значення має обговорення заголовка. Діти переконуються, що заголовок може мати форму питального речення (наприклад, В.Фетисов "Хто чого вчиться", В.Сухомлинський "Як Наталя у Лисиці хитринку купила", Б.Вовк "З кого песик приклад бере") або називного (чи розповідного) (Л.Компанієць "Ковалівна", Олександр Олесь "Літній вечір"). Заголовки у формі називних (розповідних) речень бувають двох видів: одні з них містять приховані запитання (наприклад, В.Лучук "Кольорові пташки", з народного "Приховала"), а інші – ні (Н.Забіла "Древній Київ", Т.Коломієць "Хліб" та ін.).

Особливо цінними для молодших школярів вважають заголовки - запитання, їхнє призначення – допомогти учням побачити проблему ще до читання тексту; сприяти виникненню припущення, гіпотези.

Однією із форм роботи є обговорення заголовка ще до того, як буде прочитано твір, і подальше його співставлення з текстом. Пропонується така послідовність дій: прочитати заголовок і подумати, про що може йти мова в тексті; згадати все, що відомо на дану тему; постаратися сформулювати деякі запитання, на які, можливо, будуть знайдені відповіді; прочитати твір, зіставляючи передбачення з його змістом. Таким чином учні переконуються, чи справдився їхній прогноз. Ефективним є також добір до тексту своїх заголовків; придумування заголовків різних типів: заголовок-запитання, заголовок-загадки; заголовок-прислів'я тощо; вибір найбільш вдалої назви із запропонованих.

Відповіді на запитання за змістом прочитаного пов'язані з відтворенням текстового матеріалу підручника, його інтерпретацією, висловленням власних міркувань. Зауважимо, що запитання можуть займати різне місце щодо твору, тобто наводитися перед ним, по ходу тексту (у вітчизняних підручниках такі запитання трапляються рідко) і після нього. Найбільш поширені запитання -після тексту. Вони спонукають учня подумки повернутися до прочитаного, пригадати навчальний матеріал і сформулювати відповідь. Психологи переконують, що процес розуміння відбуватиметься ефективніше, якщо школярі до читання ознайомляться із запитаннями, вміщеними після тексту, оскільки спрацьовує своєрідна установка на сприймання. Передтекстові завдання сприяють цілеспрямованому засвоєнню навчального матеріалу, тому з ними також варто ознайомити учнів до читання твору.

Зважаючи на обмежений обсяг підручника, вчитель, як правило, завжди поставлений перед необхідністю формулювати свої запитання до тексту. Узагальнення напрацьованого у зазначеному аспекті [13; 15; 16] та власне бачення проблеми дозволяють запропонувати основні види запитань, зорієнтованих на аналіз твору:

- завдання, спрямовані на відтворення змісту прочитаного; розкриття жанрових особливостей твору (передбачають уточнення змісту, вияснення значення незрозумілих слів, розкриття послідовності подій):

Про що (кого) говориться у тексті? Назви дійових осіб твору. Де відбуваються події? З чого видно, що це казка? Як побудований твір? Відшукай зачин, основну частину, кінцівку;

- завдання на визначення образної та смислової ролі слів і словосполучень (пошук у тексті епітетів, порівнянь, метафор (без вживання термінів); знаходження опису природи, явища, предмета тощо; відшукування слів, які передають швидкість зміни подій; вжитих у прямому чи переносному значенні близьких або протилежних за значенням; розкриття змісту деяких образних висловлювань тощо);

- на розвиток процесів сприймання (встановлення, що з описаного можна побачити, а що – почути; зачитування слів, які допомагають уявити...; відшукування речень (словосполучень), які описують певні звуки, запахи, смак тощо);

- на аналіз емоційної сфери автора та героїв твору (знаходження слів, які передають певні почуття; за допомогою яких автор висловлює своє ставлення до зображуваного; які описують внутрішній стан героя та ін.):

Як автор твору ставиться до своїх героїв (до зображуваного)? З чого це видно? Що відчував письменник, пишучії ці рядки? Чим він хотів поділитися з читачами? Чи вдалося автору досягти мети? Доведи. Прочитай рядки з твору, в яких йде мова про хвилювання героя. Які слова передають захоплення хлопчика? Що видалось автору дивним? Як змінився настрій героя, коли...? Що хотів автор цим сказати? Які почуття висловив письменник словами...? Кого автор любить, а кого – засуджує? Що змусило героя прийняти таке рішення?; – на розкриття власних почуттів та переживань (висловлення особистісного ставлення до героїв твору чи зображуваних подій; свого враження від твору в цілому або окремих моментів; описування власних почуттів, викликаних...):

Які почуття виникають у тебе, коли читаєш ці рядки? Що найбільше вразило тебе у творі? Коли ти найбільше хвилювався, читаючи твір? Які слова подобаються тобі у тексті? Які епізоди з прочитаного тобі особливо сподобалися? Яким настроєм пройнятий вірш? Які слова посилюють цей

настрій? Що здивувало тебе у творі? Що видалося несподіваним? Що найбільше тебе засмутило? Яка музика відповідає настроєві твору? Чи знайомі тобі почуття, описані у тексті? Коли ти їх переживав? Чого навчає тебе цей твір?

- на оцінювання вчинків дійових осіб (порівняння вчинків героїв твору; виявлення мотивів їхньої поведінки; пошук слів, що передають риси характеру персонажа; висловлення особистісного ставлення до того чи іншого вчинку та ін.):

Чи правильно вчинив герой? Що спонукало його до такого вчинку? Як би ти поступив на місці героя? Що порадив би ти йому? З ким із дітей ти хотів би дружити? Схвалюєш чи засуджуєш їхню поведінку? Чи подобається тобі ставлення героя до людей? Чим саме?;

- на словесне малювання картин, розвиток уяви та фантазії (усний опис окремих фрагментів твору, дійової особи, картин природи; на відтворення обстановки, де відбувалися події тощо):

Як ти уявляєш собі цю картину? Усно намалюй картину... . Намалюй ілюстрацію до даного уривка (епізоду). Якою ти уявляєш собі... ? Намалюй словами картину, яка виникла у твоїй уяві під час читання твору. До яких рядків ти хотів би намалювати ілюстрацію? Які фарби ти використав би? Намалюй ілюстрацію до твору, передаючи свої почуття в кольорах;

- на встановлення причинно-наслідкових та часових зв'язків:

Чому це трапилося? Коли відбуваються події, описані в тексті? Чи буває таке в житті? Як можна було уникнути цього? Чим це зумовлено? Як це можна пояснити? Як довго тривала подія?;

- на порівняння різних творів; на встановлення зв'язку змісту художнього твору з прислів'ями, приказками тощо:

В яких ще творах розповідається про...? Чим подібні вони міме собою? Чим відрізняються? Де цікавіше описано? Чому? Яке із наведених прислів "їв найбільш точно відображає головну думку твору?;

- на залучення життєвого досвіду учнів:

Чи читав ти раніше про події, описані в тексті? Що відомо тобі про це явище? Що нового дізнався ти про нього?;

Особливої значущості в умовах особистісно орієнтованого навчання набувають завдання на формування в учнів емоційно-ціннісного ставлення до дійсності, на аналіз почуттєвої сфери автора твору, його героїв, власних переживань. Уміння учня перенести пережите героєм твору на себе, відчути у тексті присутність автора вважають вагомим показником особистісного розвитку школяра.

Вкажемо ще на такі важливі, на наш погляд, моменти:

- по-перше, доречно вчити учнів самостійно формулювати запитання до тексту, а не лише відповідати на поставлені (варто звернути увагу другокласників на те, що запитання мають певну пізнавальну цінність; спонукати ставити проблемні запитання, спрямовані на з'ясування причинно-наслідкових зв'язків; вибирати серед них найцікавіші та найзмістовніші). Даний підхід має важливе значення, оскільки ставить учня в позицію шукача знань, активізує навчальну діяльність школярів. Шляхом аналізу учнівських запитань, завдань підручника та демонстрування зразка вдалого формулювання запитання вчитель формує в учнів допитливість як важливу якість особистості;

- по-друге, ми зосередили основну увагу на аналізі художнього твору, хоча неважко запримітити, що частина із запропонованих завдань стосується і навчально-пізнавальних текстів.

Робота з підручником передбачає кількаразове перечитування твору. У зв'язку з цим нагадаємо деякі традиційні види читання: читання пошепки, тихо, голосно; читання в особах; хорове (групове) читання; читання ланцюжком; комбіноване (вчитель – учні); мовчазне читання; вибіркове; з орієнтацією на розділові знаки та ін.

Помітно активізують діяльність учнів на уроці так звані нетрадиційні види читання: читання зі скороченням тексту, коли діти відшукують у творі слова чи речення, які можна опустити; читання на швидкість; читання-гудіння (напівголосне, у різному темпі); читання з відповідним настроєм; читання з

різною силою голосу; читання "дощиком" (напівголосне читання тексту упродовж кількох хвилин

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: