Xreferat.com » Рефераты по педагогике » Методика і організація занять із дітьми, які мають враження слуху

Методика і організація занять із дітьми, які мають враження слуху

завдань фізичного виховання дітей з порушеннями слуху. Навчання дітей правильній ходьбі, бігу, лазінню, стрибкам, метанню впливає на розвиток всього організму. Сформованість основних рухів забезпечує можливості розширення рухового досвіду, створює необхідну базу для оволодіння більш складними рухами. Для формування основних рухів використовуються вправи, що спрощують деякі умови їх виконання. У єдності з формуванням основних рухів розвиваються рухові якості: швидкісні, швидкісно-силові, удосконалюються просторово-часові орієнтування, рівновага, виховуються спритність, витривалість.

Рішення корекційних завдань пов'язано з розвитком і тренуванням функції рівноваги, формуванням правильної постави, корекцією і профілактикою плоскостопості, розвитком дихання, координації рухів. Одним з важливих корекційних завдань фізичного виховання глухих і слабочуючих дошкільників є розвиток їхнього орієнтування в просторі. Для цього використовуються вправи, пов'язані зі зміною місцезнаходження дітей і розміщення інвентарю в залі, зміною напрямку й умов руху. Дітей необхідно тренувати у швидкому виконанні ряду рухів, розвивати їхню рухову реакцію в іграх, змінювати умови застосування сформованих навичок і умінь. Використання звукового супроводу на заняттях з фізичного виховання допомагає розвитку відчуття ритму, вібраційній чутливості, розрізненню повільних і швидких звучань, що, таким чином, сприяє розвитку слухового сприйняття. [5]


5.2 Фізичне виховання слабочуючих дітей. Рекомендовані вправи


Фізичне виховання дітей пов’язане з розвитком мови і мовного спілкування. Виконання рухів супроводжується використанням мовних інструкцій вихователем. У залежності від віку дітей і етапу навчання вони пред'являються усно і письмово (на табличках), усно-дактильно (у дитячому саду для глухих). Відповідно до ступеню оволодіння дітьми значень слів і інструкцій, мовний матеріал пред'являється усно. Діти засвоюють слова, що позначають рухи, фізкультурні знаряддя, іграшки, вчаться застосовувати ці слова в спілкуванні з іншими дітьми і педагогом у процесі рухливих ігор, виконання вправ. Використання мовного матеріалу повинне бути обґрунтовано і регламентовано вихователем для того, щоб не знижувати моторної щільності занять.

У процесі фізичного виховання в дітей розвивається довільна увага, уміння діяти по наслідуванню дорослому і по наочному зразку, а потім і самостійно виконувати вправи, орієнтуючись на словесні інструкції. Діти вчаться діяти в колективі, погоджуючи свої дії з діями інших дітей, допомагати їм, виявляти ініціативу, самостійність, витримку в іграх і вправах. Досягнення успіху у виконанні завдань і вправ сприяє формуванню в старших дошкільників оцінки власних можливостей, позитивно відбивається на особистісному розвитку дитини. Важливе значення для подальшого фізичного розвитку здобуває формування в дошкільників інтересу до занять фізкультурою, участі в іграх, змаганнях. [6]

Отже, фізичне виховання здійснюється в процесі всієї корекційно-виховної роботи. На нашу думку, основними формами фізичного виховання є: ранкова гімнастика, рухливі ігри на прогулянках і в перерві між заняттями, фізкультурні хвилинки, фонетична ритміка, музичні заняття, заняття по фізичному вихованню.

Ранкова гімнастика сприяє переходу організму дитини від сну до бадьорості, готує до активної діяльності протягом дня, створює необхідний тонус. Ранкова гімнастика проводиться у всіх вікових групах під наглядом вихователя. Комплекс вправ відповідає віку, індивідуальним можливостям дітей і включає відпрацьовані вправи на розвиток і координацію основних рухів, розвиток рівноваги, формування правильної постави. Перед початком виконання вправ важливо створити в дітей гарний настрій, можна використовувати звукові сигнали (музичні інструменти) чи музичний супровід (аудіозаписи). Зарядка проводиться в приміщенні, де заздалегідь готуються необхідне знаряддя (м'ячі, прапорці й ін.). Зазвичай при проведенні ранкової гімнастики дотримується наступна послідовність: ходьба, біг, що поліпшують кровообіг і дихання, загальнорозвиваючі вправи, стрибки, дихальні вправи.

Рухливі ігри проводяться на прогулянках і в перервах між заняттями. Вони дозволяють дітям змінити характер діяльності, відпочити після активної роботи на заняттях. Ігри між заняттями повинні бути добре знайомі дітям, прості і доступні для участі. Організація ігор на прогулянці залежить від пори року і погоди. Необхідно також враховувати характер попередньої діяльності дітей.

Вільна діяльність дітей у денний і вечірній час створює гарні можливості для рухової активності, коли діти займаються іграми, малюванням, читанням, вправами на гімнастичних знаряддях, їхньою руховою активністю необхідно керувати і стежити, щоб активні рухи чергувалися з заняттями за столом, спокійними іграми, не допускати перезбудження в процесі колективних ігор.

Фізкультурні хвилинки забезпечують зміну діяльності дітей на заняттях, створюють можливості для короткочасного відпочинку. Фізкультурні хвилинки проводяться, як правило, у середині заняття, після появи ознак стомлення. Тривалість фізкультурних хвилинок — 3-5 хвилин, до них включаються декілька вправ, що звичайно носять характер гри , чи рухлива гра. Доцільно пов'язувати рух зі змістом заняття: наприклад, імітувати катання на ковзанах чи лижах, кидання сніжків у процесі заняття по темі «Зима», наслідувати рухи тварин при вивченні відповідної теми.

У деяких випадках, за бажанням сурдопедагога, замість фізкультхвилинки може бути проведена фонетична ритміка, у якій різні рухи сполучаються з проголошенням мовного матеріалу (звуків, складів, слів, фраз), відпрацьовуванням ритміко-інтонаційної сторони мови.

Музичні заняття — також одна з форм фізичного виховання дошкільників з порушеннями слуху. Вони спрямовані на сприйняття музики, розвиток голосу, розвиток відчуття ритму рухів. На музичних заняттях діти багато рухаються: танцюють, грають, виконують вправи, беруть участь у рухливих іграх. У зміст музичних занять включаються прості рухи (ходьба, біг, стрибки, удари, притупування) і більш складні (елементи танцю). У процесі музичних занять у дітей формується почуття ритму, що позитивно впливає на рухи дітей, робить їх більш координованими, ритмічними. У процесі танців, співу нормалізується дихання і пов'язана з цим злитість мови.

Заняття з фізичної культури проводяться в різних вікових групах 3-4 рази на тиждень. Частина з них проходить із групою дітей у спеціально обладнаному залі, інші — на ділянці з групою чи в кімнаті. Структура занять по фізичному вихованню в спеціальних садках, як і в масових включає три частини: вступну, основну і заключну. В вступній частині важливо підготувати дітей до основного фізичного навантаження. Вступна частина містить у собі побудову, пояснення задач, ходьбу, короткочасний біг і нескладні вправи, які підготовлюють до виконання основного навантаження. В основну частину входять загальнорозвиваючі вправи, розвиток основних рухів і рухлива гра. Комплекс загальнорозвиваючих вправ складається з вправ для різних груп м'язів: вправи для м'язів шиї, плечового поясу і рук, для м'язів тулуба, ніг. У заключній частині пропонується легкий біг, спокійна ходьба, вправи на увагу, координацію рухів, підводяться підсумки.

Структурні частини заняття чітко виділяються в старшій і підготовчій групах, а в молодших групах виділення частин заняття досить відносно. Моторна щільність занять залежить від способів організації дітей. На заняттях з фізичного виховання використовуються фронтальний, поточний, почерговий і індивідуальний способи організації дітей. Діти переддошкільного і молодшого дошкільного віку найчастіше виконують рухи разом (фронтально) чи індивідуально; старші дошкільники — поточно чи по підгрупах. Усі способи організації повинні здійснюватися таким чином, щоб фізичне навантаження на кожну дитину було рівномірним, а моторна щільність занять — високою.

Під час проведення занять використовується наявне устаткування залу: гімнастична стінка, ослони, драбини, дошки, місток-гойдалка, стійки для стрибків, м'ячі, обручі, канат і ін. На заняттях у всіх вікових групах використовується звуковий супровід: удари в бубон чи барабан, що служать сигналом для початку і закінчення рухів, їх зміни, регулювання швидкості ходьби, бігу, частоти стрибків.

Зміст фізичного виховання дошкільників з порушеннями слуху у всіх вікових групах визначається загальними завданнями і необхідністю корекції недоліків у фізичному і моторному розвитку і їхньому попередженні.

Основну увагу в роботі з дітьми переддошкільного і молодшого дошкільного віку необхідно приділити розвитку рухової активності, формуванню довільної уваги, умінню наслідувати дій дорослого, формуванню навичок поводження в залі, розвитку емоційно-вольової сфери. Формування основних рухів відбувається шляхом включення їх у доступній формі в зміст занять.

Навчання ходьбі, бігу проводиться із включенням цікавих дітям ігрових моментів. Діти опановують різними видами стрибків (на місці, з поворотом, перестрибувати через мотузку, зістрибувати з дошки). Дітей також навчають повзанню, лазінню, перелізанню.

У середній групі підвищується ступінь складності вправ і змінюються умови їхнього виконання. Підвищуються вимоги до якості основних рухів: діти повинні вміти зстрибувати на напівзігнуті ноги, правильно координувати рухи рук і ніг у ходьбі і бігу, самостійно лазити. Важливо навчити дітей правильно поводитися в колективних іграх, витримувати свою роль, погоджувати свої рухи з діями інших дітей. Розвивається уміння реагувати на звукові сигнали. У старшій групі важливо вчити дітей самостійно виконувати вправи не тільки за зразком, але і за словесною інструкцією. Рухові навички закріплюються в процесі підвищення складності вправ, збільшення темпу. У процесі корекційної роботи особлива увага приділяється ускладненню вправ для розвитку рівноваги, а також розвитку просторового орієнтування в процесі підбору спеціальних вправ і рухливих ігор. На цьому етапі навчання з метою досягнення високої моторної щільності занять найчастіше використовуються фронтальний, потоковий чи груповий способи організації дітей.

Діти підготовчої групи повинні вміти володіти основними рухами, самостійно виконувати серію послідовних рухів у ходьбі один за одним, вміти орієнтуватися в просторових умовах, що ускладнюються. Вимоги пред'являються також до поводження в колективі, умінню погоджувати свої дії з діями інших дітей у рухливих іграх, естафетах.

На різних етапах навчання використовуються такі методи, як показ, допомога, страховка, дії за словесною інструкцією, однак їх обсяг на різних роках навчання розрізняється.

Показ як метод навчання використовується в роботі і з молодшими дошкільниками, і на заняттях зі старшими дітьми. У процесі показу дітям надається образ руху в його цілісному вигляді, без акцентування уваги на окремих елементах. Правильність показу, його точність — одне з важливих умов навчання. Недбала, неточна демонстрація рухів може спричинити неправильне відтворення дітьми. Для старших дітей рух може бути запропонований в розчленованому вигляді з метою навчання елементам техніки. Спостерігаючи за рухом, діти повинні добре його бачити, а також спостерігати за виконанням руху іншими дітьми. У роботі з молодшими дітьми, а також з дошкільниками, що мають порушення рівноваги і просторового орієнтування, важлива допомога дорослого. Страховка використовується на всіх роках навчання при виконанні координаційне важких вправ, а також для запобігання можливих травм. Відповідно до засвоєння дітьми рухів, що демонструвалися спочатку педагогом, діти починають відтворювати їх за словесною інструкцією. У залежності від віку дітей, їхнього рухового досвіду, стану слуху і мови вихователь використовує різні форми мови. У ясельній і молодшій групах назви предметів, дій, надаються усно і для кращого сприйняття і засвоєння демонструються наочно В міру засвоєння слів вони надаються усно, до табличок вихователь звертається при пред'явленні нових чи недостатньо засвоєних дітьми слів. У дитячих садах для глухих у середній групі нові слова можуть пред'являтися усно-дактильно, а після засвоєння — усно. Інструкції повинні бути короткими зрозумілими дітям. У випадках нерозуміння дітьми значення слів вихователь використовує показ у сполученні зі словесною інструкцією, а потім знову надає інструкцію.


Розділ 6. Корекція рухової сфери у глухих юнаків ігровими засобами на воді


6.1 Інтеграція молоді з ураженням слуху у сучасне суспільство через спорт


У державній національній програмі "Освіта" (Україна XXI століття) акцент робиться на необхідності підвищення уваги до проблем освіти дітей із відхиленнями в психофізичному розвитку в системі суспільного виховання, забезпечення їх повноцінної життєдіяльності, соціального захисту, умов для максимальної психологічної і соціально-трудової реабілітації.

Виховання та освіта глухих юнаків виходить із завдань, які стоять перед сучасною школою, - підготовка всебічно розвинутої особистості, створення умови для залучення її до життя в суспільстві. Усе це вимагає подальшого удосконалення навчально-виховного процесу, реалізації потенційних компенсаторних можливостей розвитку глухих юнаків. Для цього удосконалюються зміст, методи, форми навчання, активізується самостійна навчальна діяльність, вносяться раціональні організаційні зміни в структуру навчального процесу, що передбачається Національною доктриною розвитку освіти України у XXI столітті.

Значне місце в системі навчання і виховання осіб з вадами слуху належить фізичному вихованню. Значення його визначається не тільки тим, що воно дозволяє юнакам, які не чують, стверджувати свою активну життєву позицію через фізичні вправи і спорт, але й тим, що вони більш активно інтегрують у сучасне суспільство.

У дослідженнях показано, що первинний дефект - глухота – затримує не тільки формування словесної мови, пізнавальної діяльності, але й призводить до затримки розвитку основних рухових якостей [1-8].

Втрата слуху призводить до порушення розвитку всіх сторін мови, а в низці випадків до повної її відсутності, що обмежує можливості мислення, відображається на особливостях поведінки: замкнутість, небажання вступати в контакт. [5, 6] Обмежений потік зовнішньої інформації через ураження слуху викривлює сприйняття її смислу, утруднює спілкування, ускладнює умови психомоторного розвитку, викликає негативні емоції і стресові переживання. [5, 11, 12] Втрата слуху часто супроводжується ураженням вестибулярного апарату, що негативно відображається на руховій сфері дитини. Характерними виявами є порушення статичної та динамічної рівноваги, точності рухів, просторової орієнтації, здатності засвоювати завдання, ритм рухів. [9, 13]

Головним і найбільш складним завданням сурдопедагогіки є проблема розробки корекції рухової сфери у глухих юнаків, яка слугує необхідною умовою їх розвитку в процесі навчання, сприяє формуванню засобів міжособистісної комунікації та їх інтеграції в сучасне суспільство.

Результати досліджень, проведених під керівництвом проф. Н.Г. Байкіної [9] свідчать про велике значення розвитку і корекції рухової сфери у глухих юнаків як одного із шляхів покращання ефективності підготовки їх до самостійного життя в сучасному суспільстві і, що особливо важливо, формування умінь сприймати мову оточуючих.

Слід відмітити, що в процесі навчання відставання глухих юнаків у розвитку основних рухових якостей від їх однолітків, що чують, помітно нівелюється. Проте недоліки в розвитку координації, швидкості, спритності і, не менш важливо, мови зберігаються у глухих юнаків і на даному етапі розвитку. Про це свідчать результати досліджень. [4, 9, 13, 14]

Виключення слуху із системи аналізаторів не являє собою ізольованого "випадіння" аналізаторів, а порушує весь хід розвитку даної категорії юнаків. [11, 15-21] При цьому найбільшою мірою страждає мова. Недостатня мовна діяльність, зменшення через ураження слуху обсягу інформації, що надходить глухим, позначаються на розвитку всієї пізнавальної діяльності і на формуванні їх рухової сфери.

Отже, завдання розробки шляхів подолання наслідків глухоти, вирішувані в школах, актуальні і для юнаків. При цьому, однак, треба мати на увазі, що система навчання, призначена для глухих дітей, не може бути повною мірою використана при корекції вад рухової сфери у глухих юнаків, оскільки в цьому випадку залишаться неврахованими їх вікові особливості і незвичайне водне середовище, а також їх практичний досвід.

Разом із тим, спеціальні дослідження переконливо показали, що не існує видів професійної діяльності, які могли б зрівнятись за своїм ефектом із фізичним навантаженням і руховою активністю. [22-24]

Важка фізична праця, посилена екстремальними кліматичними умовами, не може викликати в людини в організмі таких адаптаційних перебудов, які спостерігаються в осіб, що займаються руховою активністю.

Інтенсивність найнапруженішої щоденної багаточасової фізичної праці, навіть посиленої важкими умовами зовнішнього середовища, є значно нижчою порівняно з інтенсивністю тренувальної роботи, а екстремальні умови змагальної діяльності не мають аналогів у професійній діяльності. [25] У цьому плані надзвичайно важливе значення для глухих юнаків мають заняття плаванням.


6.2 Вплив плавання на хворих дітей


Водне середовище викликає в організмі людей, що займаються плаванням, численні зміни, які визначаються фізичними, хімічними та біологічними властивостями. [26] Плавання найбільш успішно виправляє поставу і деформацію хребта людини. [27, 28]

Значно підвищується рівень пристосувальних реакцій у тих, хто займається плаванням у басейні з морською водою при комплексному лікуванні хронічних бронхітів і пневмоній, що надає більш суттєвий лікувальний вплив, ніж звичайне купання. [29]

Знаходження людини у воді і виконання дозованих вправ призводить до нормалізації важливих біохімічних показників властивостей крові і покращання діяльності серцево-судинної системи у хворих, які страждають ішемічною хворобою серця. [30]

Таким чином, ефект впливу плавання на організм тих, хто займається ним, різноманітний. Крім того, за даними ЮНЕСКО, більше 350 тисяч осіб щорічно зазнають біди на воді. Тому кваліфіковане забезпечення початкового навчання плаванню є однією із найважливіших і благородних цілей у галузі фізичного виховання, особливо серед глухих юнаків.

На сучасному етапі у зв'язку зі збільшенням значення рухової активності, участі глухих у Всесвітніх іграх, зміною змісту, методів і засобів освіти, залученням до самостійних систематичних тренувань, підготовкою глухих юнаків до активної і самостійної корисної трудової діяльності суттєво підвищилась актуальність проблеми удосконалення системи корекції рухової сфери з даною категорією юнаків.

Недостатність розробленості проблеми корекції рухової сфери глухих юнаків ігровими засобами на воді стали основою для вибору теми даної статті.

Об'єкт дослідження - рухова сфера глухих юнаків і тих, що чують, у процесі занять іграми на воді.

Предмет дослідження - корекція рухової сфери глухих юнаків на заняттях іграми на воді.

Мета роботи полягає в розробці методики корекції рухової сфери з глухими юнаками на заняттях іграми на воді.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

розробити рівні розвитку спеціальних ігрових якостей на воді глухих юнаків і тих, які чують, що займаються плаванням;

обґрунтувати методику корекції рухової сфери глухих юнаків ігровими засобами на воді;

розробити методичні рекомендації для проведення занять з плавання з глухими юнаками.

Для вирішення поставлених завдань використовувались такі методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури, порівняння, педагогічні спостереження, педагогічні констатуючий і формуючий експерименти, в процесі яких проводили тестування і використовували інструментальні методики. Проведений математичний аналіз експериментальних даних.

На першому етапі досліджень глухим юнакам у віці 17-19, 19-21 рік були запропоновані тести для визначення рівня розвитку спеціальних ігрових якостей на воді:

диференційоване координаційне відтворення заданої амплітуди (градус);

кінестетична координаційна здатність (тест "фішки", с);

статична координація (проба Ромберга "лелека", с);

реагуюча здатність (тест "ловля лінійки", см);

плавання на грудях і на спині (м);

плавання на 100 м вільним стилем (хв, с);

плавання кролем на затримці дихання (м);

плавання кролем на затримці дихання (с).

У дослідженні взяли участь 27 юнаків зі втратою слуху, які займаються плаванням та іграми на воді. На етапі констатуючого експерименту у глухих юнаків досліджували слух. Для цього використовували методи тональної і мовної аудіометрії із застосуванням таблиць слів. При визначенні резидуального слуху встановлено, що 1,65% обстежуваних не реагують на звук аудіометра, решта відносяться до різних груп глухоти: 2,2% - до першої, 11,0% - до другої, 20,9% - до третьої і 64,2% - до четвертої групи. Аналіз показав, що слухова чутливість була ушкоджена за звукосприймальним типом у 90,1% обстежуваних, за звуковідновним - у 9,9%. Встановлено, що набута глухота спостерігалась у 51,9% обстежуваних, спадкова - у 24,8%, недиференційована - у 24,1%. Спадкова глухота розвивалась за регресивним типом у 75% обстежуваних, по домінантним - у 25%. Нами було виявлено, що порушення в слуховому аналізаторі виникли у 68% глухих дітей до 2 років, старше 2 років - у 27%, у 45% обстежуваних момент настання глухоти не виявлений.

Кінестетична здатність оцінювалась за допомогою кінематометра М.І. Жуковського. Глухим юнакам пропонували виконати три рази рухи рукою до обмежувача, поставленого експериментатором під кутом 45°.

Юнак запам'ятовує еталон і повертає руку у вихідне положення. Після того як експериментатор забирає обмежувач, юнак три рази відновлює задану амплітуду рухів без зорового контролю. Точність відновлення оцінювалась за величиною відхилень від заданого еталону. Розраховувалась середня величина відхилення із трьох спроб, без урахування знаку помилки.

В обмеженому просторі (у пластмасовій коробочці розміром 15x19 см) розсипались фішки різних діаметрів: великого - 20 мм, середнього - 15 мм, малого - 5 мм. Використовувались по десять фішок кожного діаметра. Після команди "почали" юнак, взявши рукою фішку великого діаметра, повинен покласти її в коробочку, що стоїть поряд. Потім схожу дію він виконував із другою фішкою такого ж розміру і т.д. поки не будуть зібрані всі фішки. Після того, як зібрані всі фішки великого діаметру, вони перемішуються з рештою фішок, і юнак за сигналом починав збирати фішки інших діаметрів. Фіксувався час перекладання фішок кожного діаметра.

Статистичну рівновагу оцінювали за результатами виконання "проби Ромберга" за положенням "лелека". Юнак повинен стати на одній нозі, друга зігнута в коліні, при цьому ступня однієї ноги торкається колінного суглоба опорної ноги, руки витягнуті вперед, очі заплющені. Визначався час стійкості в цьому положенні.

Реагуючу здатність оцінювали за допомогою тесту "ловля лінійки".

Вихідне положення: стійка, сильніша рука зігнута в ліктьовому суглобі (кут 90°), долонею всередину, пальці вирівняні. Експериментатор встановлював лінійку довжиною 40 см на відстані 1-2 см від долоні паралельно її площині. Нульова відмітка лінійки знаходиться на рівні нижнього (зовнішнього) краю долоні. Експериментатор без сигналу опускав лінійку. Перед юнаком стояло завдання як можна швидше піймати падаючу лінійку. Вимірювалась відстань у сантиметрах від нульової відмітки до нижнього краю долоні. Визначали середній результат із трьох спроб.

При проведенні спеціальних тестів були виявлені такі дані у глухих юнаків 17-19 років - плавання на грудях і на спині (м) 10,0 ± 1,0, плавання на 100 м вільним стилем (хв., сек.) 144,0 ±12,0, плавання кролем на затримці дихання (м) 29,0 ± 5,9, (сек.) 22,9 ± 6,0.

Таким чином, на етапі констатуючого експерименту нам удалось встановити, що глухі юнаки показали більш низькі результати порівняно з їх однолітками, які чують. Проте в тестах, де вимагалось проявити координацію, спритність, глухі юнаки гірше справлялись із завданням порівняно з тими тестами, які пропонувались у стані відносного спокою.

Перед проведенням формуючого експерименту нами була висунута гіпотеза про те, що корекційно-розвивальні ігри на воді будуть сприяти створенню близьких відносин між учасниками групи (команди), знімуть напруженість, тривожність, страх перед оточуючими, підвищать їх самооцінку, дозволять перевірити себе в різних ситуаціях спілкування, знімуть небезпеку соціальне значимих наслідків.

Крім того, для глухих юнаків надзвичайно важливі психологічні механізми корекційного впливу гри на воді. Ігри на воді були пріоритетними перед іншими фізичними вправами за такими критеріями:

моделювання системи ігрових відношень у наочно-дійовій формі в особливих умовах на воді, наслідування їх глухими юнаками та орієнтування в цих відносинах;

зміна позиції глухих юнаків у напрямку подолання пізнавального і особистісного егоцентризму і послідовної децентралізації, зростання міри соціальної компетентності і здатності до вирішення проблемних ситуацій;

формування (поряд з ігровими) реальності відношень як рівноправних партнерських відношень співробітництва і кооперації між глухими і тими, що чують, однолітками, які забезпечують можливість позитивного особистісного розвитку;

організація поетапного відпрацювання у грі нових, особливо в незвичайному водному середовищі більш адекватних способів орієнтування юнаків у проблемних ситуаціях, їх інтеріоризація і засвоєння;

формування здатності глухих юнаків до довільної регуляції діяльності на основі підкорення поведінки системі правил, регулюючих виконання ролі і правил, а також поведінки їх під час ігор на воді. Крім того, ігри на воді є найбільш дійовим методом корекції рухової сфери для глухих юнаків.

Заняття плаванням у поєднанні з ігровими засобами сприяють корекції психічного розвитку і засвоєнню одного із основних життєво важливих навичок - пересуванню у воді. Заняття в басейні упорядковують поведінкові реакції, виробляють самодисципліну, зібраність, виховують працелюбність, формують навички колективної взаємодії. Виконання рухів у воді сприяє покращанню діяльності вегетативної нервової системи, стимулює розвиток дихальних м'язів і м'язів пояса верхніх кінцівок.

Програма корекції рухової сфери у глухих юнаків включала 2 етапи: підготовчий та основний.

Введення підготовчого етапу для глухих юнаків було пов'язане з підготовкою опорно-рухового апарату, покращанням функціонального стану м'язів і суглобів, кардіореспіраторної системи. Створювались мотиваційні настанови на заняття плаванням, вирішувались завдання формування навичок роботи в групі з підвищеною увагою і дисциплінованістю, що забезпечувало ефективність проведення занять з даною категорією юнаків. На другому основному етапі глухих юнаків навчали вправам для освоєння з водою і плаванням на грудях і на спині, а також вправам на оволодіння м'ячем.

Корекція рухової сфери у глухих юнаків засобами плавання реалізовувалась у такій послідовності: вправи для освоєння у воді і плавання, на дихання, оволодіння основами техніки плавання, розвиток фізичних якостей з використанням ігор, естафет, ігрових вправ. У процесі проведення експерименту глухим юнакам пропонували такі методи: практичні, наочні, словесні.

Слід вказати, що на підготовчому етапі з глухими юнаками використовували ігровий метод. При цьому їм пропонували сюжетні завдання, естафети, образні порівняння. Не застосовували імітаційних вправ, оскільки позитивного переносу навичок при навчанні у воді не відбувається.

При заняттях здійснювали опору на збережену пропріоцептивну чутливість. Глухі юнаки краше засвоювали плавання на грудях, оскільки так вони легше орієнтуються в просторі. На заняттях глухих юнаків ділили на 2 підгрупи. При цьому на заняттях були присутні 2 вчителі. Слід проводити відкриті заняття з елементами ігрових дій на воді.

Особливу роль необхідно приділяти навчанню видиху у воді для розвитку дихальних м'язів. Вправи на дихання і погодження дихання з рухами рук слід виконувати стоячи у воді біля нерухомої опори.

Значну частину експериментальної програми складали ігри та естафети, стрибки у воду у варіативних умовах, скочування з гірок різної висоти, а також вправи ігрової спрямованості. При цьому розбирали основні вправи, додавали проговорювання ключових слів. Усі завдання виконували в інтегрованих групах спільно з тими однолітками, які чують.

Доступність пропонованого матеріалу забезпечується поєднанням застосування наочних посібників, додаткових орієнтирів, дактильної мови, виразної артикуляції. Показ вправ здійснюється безпосередньо перед їх виконанням.

Особливу роль для глухих юнаків в умовах водного середовища набуває спеціальна система жестів, як додаткові орієнтири застосовуються рухові плавальні засоби, умовні сигнали і дактильна мова. Ігри сприяли подоланню відчуття невпевненості і страху, більш швидкій адаптації до води та оволодінню всіма технічними й ігровими елементами. Нами були запропоновані такі рухливі ігри на воді: "Пірнання", "Роби як я", "Водолази", "Гумовий м'ячик", "Слалом", Буксири". Слід вказати, що корекцію рухової сфери у глухих юнаків здійснювали ігровими засобами на воді з активізацією їх пізнавальної діяльності. Особливості розвитку рухової сфери обумовлені в основному трьома факторами: функціональним порушенням деяких фізіологічних систем, відсутністю слуху і недостатнім розвитком мови. Зі втратою слуху значно знижується обсяг мовної інформації, яка бере участь у формуванні усіх видів діяльності. У зв'язку з цим словесна мова була необхідним фактором при навчанні фізичним вправам і руховим діям у процесі ігрової діяльності.

Включення мовного матеріалу в зміст занять з глухими юнаками позитивно вплинуло на накопичення та осмислення словникового запасу, пов'язаного з формуванням та удосконаленням рухових умінь. Розвиток мови у глухих юнаків проводився з нарощуванням типів фраз, оволодінням фонетикою і граматикою мови. На заняттях використовували сполучні висловлювання, предметно-практичні дії при складанні сюжетних текстів, складали зарисовки ігор та ігрових дій, із пластиліну ліпили фігурки різних вихідних положень: нахили, кидки, пірнання, зміни різних вихідних положень. Ці методичні прийоми викликали у глухих юнаків умотивованість, усвідомленість, проговорювання власних дій, їх інтерес до формування висловлювань.

Заняття в інтегрованих групах сприяли розширенню сфери спілкування, використанню залишкового або часткового слуху. Це дозволило глухим юнакам швидше з більшим ефектом вийти з труднощів, обумовлених дефектом і вторинними порушеннями, які в них відмічались. Необхідно відмітити, що мовна недостатність глухих юнаків ускладнювала сприйняття інформації, пов'язаної з описанням і засвоєнням техніки легкоатлетичних вправ.

З цією метою були розроблені спеціальні мовні програми, які стосуються питань ігрової діяльності на воді зі спортивної спеціальної термінології, найменування спортивного обладнання та інвентарю, рухових дій, понять про простір, часових і силових параметрів рухів, структури словесно-наочних повідомлень, пов'язаних із вимірювальною апаратурою, словесних компонентів, які містять інформацію на слайдах, рисунках, таблицях, кінограмах, кінокільцівках, відеозаписах.


Розділ 7. Етапи розвитку спортивного руху нечуючих України


Завдяки незламному духу нечуючих, їх наполегливості, завдяки терплячим педагогам слабочуючі або глухі досягають значних успіхів в творчій діяльності, зокрема в спорті.

До революції 1917 року в Україні існувало шість шкіл для глухонімих дітей. Відомостей про те, як в цих школах проводилось фізкультурне виховання дітей, на жаль, немає.

На початку двадцятого сторіччя, як відомо, була в пошані класична боротьба. Серед відомих борців, таких, як Іван Піддубний, Іван Заїкін з'являється глухонімий борець Степан Колтун (Ковтун), який небезуспішно виступає на аренах цирків.

В 1922 – 1927 роках в Україні глухонімі починають об'єднуватися у свої організації, в першу чергу у великих містах – Харкові, Києві, Одесі. Відкриваються клуби глухонімих, де поряд з іншими гуртками організовуються фізкультурні гуртки з різних видів спорту: гімнастики, футболу, шахів, шашок.

Перша спроба проведення всеукраїнських змагань була здійснена в 1927 році в

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: