Методика формування у молодших школярів навичок живопису у процесі малювання пейзажу
Щоб навчитися зображати природу, учням слід ознайомитися з основами кольорознавства та перспективи. Знаючи властивості та засоби виразності кольорів, володіючи способами передачі глибини та об'ємності простору й свідомо застосовуючи свої знання та навички, учні зможуть втілити на папері чи в іншому матеріалі власні творчі задуми у створенні різноманітних художніх композицій, зокрема, у пейзажі.
Але не тільки накопичення школярами мистецтвознавчих знань та оволодіння спеціальними практичними навичками були передумовами здійснення естетичного виховання. Важливим було й відчуття учнями духовного піднесення, емоційного напруження, що виникають від спілкування з мистецтвом, від власної творчої діяльності, від культури почуттів, пов'язаних з красою навколишнього світу. Створення на уроках образотворчого мистецтва позитивно піднесеної емоційної атмосфери, почуття радості, захопленості роботою сприяли розвитку творчих здібностей учнів, їх високій творчій активності.
Організацію занять з образотворчого мистецтва ми будували на принципах: нестереотипності, структурної різноманітності і режисури; залучення учнів до співпереживання, створення відповідно до теми уроку емоційного настрою (включення ігрових, казкових моментів, інших видів мистецтв); наявності трьох основних структурних компонентів уроку (відповідно до законів будь-якої творчості) - сприймання, формування творчого задуму, посильна творча реалізація.
Моделювання змісту уроків здійснювалося на основі єдності універсальних художньо-естетичних категорій (“малюнок”, “лінія”, “колір”, “форма”, “композиція”), які сприяли ефективному опануванню учнями специфіки художньо-образної мови різних видів мистецтв та розумінню його цілісності через спільний тематизм. При цьому ми враховували індивідуальні особливості дітей, їх здібності, інтереси, тому на формуючому етапі експерименту надано переваги художньо-ігровим формам роботи. Для поглиблення знань учнів і формування цілісної картини навколишнього світу ми використовували елементи міжгалузевої інтеграції (змісту уроків різних дисциплін початкової школи, особливо природознавства) через спільність тем і розглядуваних проблем.
Зарисовки й малюнки пейзажу виконувалися вже після того, як на найпростіших вправах учень засвоїв основні закономірності малюнка. Перед малюванням з натури пейзажу ми проводили екскурсію в природу, зробити начерки різних дерев. При цьому слід звертати увагу па те, що кожне дерево має свою будову. Наприклад, характер крони берези докорінно відрізняється від дуба, сосни, ялини. Розміщення гілок вказує на породу дерева, вони ростуть або перпендикулярно до стовбура, або вгору. Вік дерева також має значення; наприклад старі дуби відрізняються товстим стовбуром, в той час як молоді дубки високі й стрункі.
У природі безліч таких відмінностей, тому було необхідно перед тим, як малювати пейзаж, вивчити характер натури, її особливості. Під час малювання пейзажу ми нагадували учням про явища лінійної та повітряної перспектив. Додержування тільки лінійної перспективи не дає грамотного реалістичного зображення. Всі предмети, віддаляючись, не тільки зменшуються за величиною, але й ніби тануть у повітрі (завдяки сприймання повітряної перспективи), набуваючи неясного обрису, втрачаючи тонову контрастність. Ось чому об'єкти, що знаходяться ближче, треба було малювати чіткішими, проробляючи деталі, а все те, що знаходиться далі, малювати без подробиць.
Велике значення має освітлення - в різний період доби, в різну погоду, пору року змінюється вигляд, настрій пейзажу. Для формування відповідних уявлень ми демонстрували учням репродукції з пейзажів І. Левітана, О. Саврасова, Ф. Васильєва. Ці художники тонко відчували життя природи і вміли з великою емоційною силою передати її настрій. Крім того, розглядаючи репродукції, учні глибше розуміли значення повітряної перспективи при малюванні пейзажу.
Робота над пейзажем починалася з розміщення зображення на папері; намічаються пропорції окремих предметів, їхньої будови, після чого уточнювалися й промальовувалися деталі. Закінчували учні малюнок кольоровою проробкою всієї композиції.
Уроки малювання пейзажу з натури досить складні як за методикою, так і за організацією заняття. Проводили їх ми обов'язково на натурі, не підміняючи малюванням з пам'яті чи за уявою.
Одним з головних завдань у пейзажному малюнку була передача просторової глибини. Надзвичайно важливе значення мало послідовне застосування законів лінійної перспективи. Ми пам'ятали також про повітряну перспективу, тобто про зміну забарвлення предметів з віддаленням їх від спостерігача.
Перші пейзажні малюнки учні виконували олівцем, вони були невеликі за розміром. Найкраще вибирати відкриті місця, на яких на першому плані розташовані окремі об'єкти: будівля, кущ, дерево. При цьому було слід пам'ятати, що кожне дерево має свою будову. Крони дерев учні малювали як цілісні об'єми, відмічаючи найхарактерніші гілки та листочки. Дерева, кущі учні вчилися малювати у трьох вимірах, а не робити їх плоскими.
Композицію пейзажу слід починати з лінії горизонту. Якщо художника зацікавило небо, хмари, то він вибирає низьку лінію горизонту. Хмари мають менш густі тіні, ніж зображувані предмети, тому навіть темні грозові хмари не можна малювати надто щільними. Тіні хмар слід порівнювати з тінями на землі, і тоді ясно видно їх легкість тонів і м'якість окреслень (силуетів).
Якщо художник хоче передати на малюнку головним чином землю, її простори, він підносить горизонт. Перший план пейзажу дається у великому масштабі з чітко опрацьованими деталями. Усі предмети другого і особливо третього плану зменшуються і завдяки повітряній перспективі набувають неясного обрису, втрачають тонову контрастність. Малюють їх, не деталізуючи.
Зображаючи воду, враховують ступінь її прозорості, освітлення й тональні відбиття. Предмети, віддзеркалені навіть у спокійній воді, втрачають чіткість окреслень, глибокі тіні їх здаються світлішими, а світліші місця - темнішими, ніж у натурі. Об'ємні предмети дають у воді плоскі відображення, а тіні й освітлені місця сприймаються лише як темні і світлі плями. Причина в тому, що навіть найспокійніша вода рухається і не відбиває всіх променів. Відображення предметів у воді темне, розпливчасте. Бурхливу воду зображають послідовним зменшенням масштабності близьких і далеких хвиль з переходом до м'яких узагальнень на великій відстані. Тіні на хвилях прокладають по формі.
Малювання пейзажу в кольорі - всією палітрою чи в одному тоні - було найкраще починати з неба. Його тон, звичайно, найлегший, світлий; проклавши його, можна переходити до віддалених планів, а потім сміливо писати перший план як найяскравіше забарвлену частину пейзажу.
У процесі роботи над пейзажем вчитель демонстрував учням репродукції пейзажів І. Левітана, І. Шишкіна, О. Саврасова, Ф. Васильєва та ін., на яких учні вчилися розуміти значення повітряної перспективи.
Ми враховували, що зображати пейзаж з натури - це значить спостерігати і вивчати природу у всьому різноманітті і поетичності, малювати її при різному освітленні, в будь-яку погоду і час дня. Різні стани освітленості в природі по-різному емоційно впливають на людину, викликають певну гаму переживань і настроїв. Саме передача стану в пейзажі визначає його емоційний образний лад і виразність. Працюючи з натури, учні намагалися її зрозуміти, осмислити характерні особливості, те, як вона виглядає в даний момент. Зрозумівши її загальний характер, можна було приступити до вирішення композиційних завдань малюнка.
Переходити до малювання складніших пейзажів можна було після того, як накопичився деякий досвід в зображенні характеру простих мотивів. Для цих цілей ми обирали алею в парку і прагнули знаходити цікаві мотиви, характерні для даної місцевості. Успіх в малюванні пейзажу був заснований на умінні виявити естетичне в оточенні природі і знайти вірне образотворче рішення.
Визначивши пейзажний мотив, учні знаходили найбільш вигідну точку зору для виразної композиційної його побудови. Але раніше було важливо продумати, в який час дня і при якій погоді краще всього намалювати намічений мотив. Для цієї мети треба спостерігати вибраний пейзажний мотив не один раз. Треба знайти в ньому щось нове, цікаве. Тільки при такому підході до малювання пейзажу з натури можна було навчитися справжньому творчому зображенню.
Зображаючи алею парку, краще було малювати при такому освітленні, коли дерева по одну сторону алеї освітлені, а по іншу - затемнені. Малюючи перспективу алеї, учні намічали лінію основи дерев і лінію, що проходить по верху крон. Уточнювали місцеположення кожного дерева, куща, пенька. Замальовували основну форму дерев, передаючи їх відносні розміри, положення в просторі. Зображаючи дерева, школярі не вимальовували окреме листя, а намагалися усвідомити, як вони об'єднуються в групи. Також учні намагалися уловити загальний тон окремих ділянок порівняно з другими планами, підкреслити характерні особливості, відмінності один від одного. У тоні потрібно передати освітлення і стан погоди, починаючи з виявлення тональних відносин маси дерев і землі до неба. Потім - різницю в тоні дерев поблизу і в кінці алеї, серпанок повітря, в який занурені дерева і дорога. Потрібно показати падаючі тіні, прослідкувати гру сонячного проміння в них, м'якше виявляючи краї.
Учні дізнавалися, що в пейзажі, як і взагалі в будь-якому зображенні з натури, є предмети головні і другорядні. Цим головним предметам із самого початку треба надавати при опрацьовуванні деталей більше уваги, ніж всім іншим, які служать ніби додатковим фоном до головних.
Учні вивчали загальні правила передачі пейзажу.
1. Намалювавши основні частини пейзажу, прокладіть узагальнено на землі, небо і далі.
2. Добийтеся їх правильного тонового відношення, порівнюючи між собою.
3. Проклавши основний тон частин пейзажу, намітьте його дрібніші деталі, починаючи від переднього плану і поступово переходячи углиб, до горизонту.
4. Передайте уявні світлі тони землі по напряму удалину і різницю освітлення першого і дальнього планів.
5. Не слід малювати хмари на небі у вигляді плоских світлих або темних плям - адже ми бачимо хмари знизу як форми, що мають не одну сторону.
6. Постарайтеся передати повітряну перспективу - те, як у міру видалення в глибину простору контури предметів як би згладжуються, а об'єм відчувається менш безумовно. Порівнявши тон ближніх елементів пейзажу з тоном віддалених, можна побачити, що найтемніші тіні будуть на передньому плані.
7. Запам'ятайте: світло і тінь предметів на передньому плані контрастніші, на видалених же предметах різниця між світлом і тінню слабша. Таке поступове ослаблення тонів при видаленні предметів повинно бути передане і в малюнку.
8. В кінці роботи перевірте малюнок: чи вірно передано загальне освітлення, співвідношення переднього плану з дальнім (чи виявлена поступовість переходу переднього плану до горизонту), чи вірно зображена форма окремих елементів пейзажу. Зробіть необхідні виправлення і узагальніть малюнок.
Зображення пейзажу вимагало найстараннішого вивчення природи і методів передачі її на площині такою, якою вона сприймається нами (зображення в перспективі). Практичні завдання з зображення пейзажу ми починали з малювання дерев.
Учні дізнавалися, що кожна порода дерев, як і кожне дерево зокрема, має не лише свою форму, пропорції, просторове положення стовбура, гілок, листя, а й своєрідну їх будову. Будову дерев потрібно уважно вивчати. Вивчення корисно провести спочатку при малюванні дерев весною або восени, коли чітко видно будову дерева. Зображення конструкції різних порід дерев доцільно проводити методом порівняння, після екскурсії в парк. Краєвиди з зображенням різних порід дерев допомагають дітям знайти характерні особливості кожного з них.
Порівнюючи породи різних дерев, учні добре бачили, наскільки різноманітна їх конструкція. А в природі дерев безліч, і кожне з них має свою конструкцію, форму, колір. Щоб навчитися передавати характерну форму дерева, його зміни від пори року і т.д., треба було малювати багато різних дерев.
Процес малювання дерева з натури проводився в такій самій послідовності, як і окремого предмета з натури. Спочатку легкими лініями намічаємо загальну форму дерева, його пропорції, будову, а потім послідовно прорисовуємо деталі і виявляємо світлотінню його форму. Малюнок при цьому слід вести весь одразу; прорисовуючи деталі, потрібно пам'ятати про загальну форму натури. Перш ніж перейти до малювання пейзажу, учні малювали окремі елементи пейзажу (різні будівлі, рослини, предмети, хмари тощо).
Засвоївши зображення простих елементів пейзажу, вчитель ускладнював завдання, компонуючи кілька елементів пейзажу в їх просторовому зв'язку між собою з композиційним і тоновим рішенням (наприклад, будинок на простому фоні, кілька будинків на вулиці та ін). Потім завдання ускладнювалися зображенням пейзажів (природи).
Типовою помилкою в зображеннях пейзажів було виконання їх без урахування повітряної перспективи, просторових змін предметів. Вони плоскі, нереальні. Тому вчителеві потрібно було протягом усього навчання нагадувати учням про явища повітряної перспективи (і при зображенні окремих предметів, і при зображенні пейзажів та інших тематичних робіт з перспективним рішенням їх елементів).
Явища лінійної та повітряної перспективи, особливості композиції та ін. вчитель пояснював учням на реальних пейзажах, а також на репродукціях картин відомих художників: І.І. Шишкіна, І.І. Левітана, А.І. Куїнджі, Т.Г. Шевченка, С.І. Васильківського й ін.
Малювання учнями окремих елементів пейзажу (дерев, будівель, різних предметів) полегшувало зображення складніших пейзажів. Важким завданням був вибір на безмежному просторі природи цікавого "мотиву", його композиції. Уявивши композицію малюнка, учень намічав лінію горизонту та основні елементи пейзажу.
Виявилося, що передача пропорцій предметів пейзажу буде набагато активнішою, якщо вчитель дасть учням завдання визначити не лише співвідношення, а й розміри усіх елементів пейзажу, прийнявши розмір одного з них за одиницю міри. Аналогічні завдання допомагали перевірити і уточнити визначені на око елементи малюнка та позбавитись основних помилок у роботі. Визначивши необхідні розміри елементів пейзажу, учень уточнював пропорції, перспективну побудову і загальну форму предметів, потім проробляв малюнок детально і, залежно від поставленого завдання, давав просторове рішення пейзажу: злегка виявляв світлотінню його перспективні плани або в тоні виконував весь малюнок.
У процесі формуючого експерименту з метою актуалізації знань иа формування уявлень про живопис ми проводили з дітьми бесіди: "Кольорове мистецтво" "Мова барв", "Мова живопису". Також ми давали репродуктивно-творчі завдання та вправи (на вибір): "Кольорові хатки", "Пори року", Три тополі у мене стоять під вікном"; "Хто як себе прикрасив?" (дахи будинків, кора дерев, бруківка луска риб, пір'я птахів тощо), "Як тече вода?", "Характер моря" і т.п.
Також ми давали художньо-творчі завдання (на вибір): "Осінь-мальовничка" "Сонячні барви золотої осені" "Щедра осінь" (за віршем М. Стельмаха), "Осінь усім багата", "Плоди праці людської", "Лиш айстра у саду цвіте", "Хто живе у ставку (річці, морі)?" "Хитра пляма".
Таким чином, мистецтво живопису - яскрава, багатогранна сторінка людської культури, вивчення якої лише починається в молодшому шкільному віці. Щоб дитина розвивалась як самостійна особистість із власними поглядами, вона мала оволодіти здатністю самостійно опановувати галузь живопису в процесі цікавих ситуацій особистісного спілкування з ним та однолітками і дорослими на матеріалі цього мистецтва. Особистісні реакції, емоції, вербальні оцінки, тривалість розглядання дитиною кожного конкретного твору живопису складали підстави для аналізу ціннісного ставлення. З цієї сукупності ставлень ми передбачаємо визначити міру естетичних ставлень і характер їх проявів до творів пейзажного жанру.
Наступним етапом нашої роботи стало визначення результативності експериментального дослідження.
2.3 Аналіз результатів експериментального дослідження
Ефективність опанування молодшими школярами основ виконання пейзажу сформованість вміння передавати свої емоції та почуття засобами образотворчого мистецтва є запорукою продуктивної художньо-творчої діяльності дітей, що підтверджено досвідом роботи з учнями експериментального класу.
У процесі констатуючого етапу експерименту вивчався стан сформованості в учнів навичок живопису школярів у процесі виконання пейзажу. Оцінка результатів констатуючого експерименту здійснювалася за допомогою таких критеріїв:
1. Мотиваційний критерій - характеризується наявністю інтересу дитини до творів живопису, потребою у самовираженні засобами образотворчого мистецтва, прагненням до гармонії у відтворенні образів довкілля.
2. Когнітивний критерій - показує активність молодшого школяра у сприйманні довкілля, розуміння явищ навколишнього і способів їх відображення в образотворчому мистецтві; знання засобів образотворчого мистецтва, дієвість уяви, фантазії, вираженість інтуїції.
3. До діяльнісного критерію належать такі показники:
здатність у пейзажі відображати основні конструктивні особливості форм об’єктів;
уміння засобами лінії відтворювати зовнішні контури предметів, що входять у пейзаж;
адекватність відтворення пропорційних відношень цілого і частин;
уміння знаходити гармонійні співвідношення кольору і тону відтворюваних об'єктів;
володіння техніками роботи художніми матеріалами (фарбами);
вміння відтворення характерних ознак натури;
здатність творчо реалізувати художньо-образне рішення;
ступінь самостійної діяльності учня при виконанні пейзажу (шляхом копіювання; за часткової допомоги вчителя; абсолютно самостійно).
На основі виділених нами критеріїв здійснено констатуючий експериментальний зріз, на підставі якого визначено рівні сформованості умінь виконання пейзажу: низький середній і високий.
Низький рівень відображає слабку емоційність, пасивність у відтворенні художніх образів. Домінування мотивів бажання отримати гарні оцінки та похвалу щодо образотворчої діяльності визначає репродуктивний її характер, відсутність бажання експериментувати (фарбами, лінією, формою тощо). Участь у пошуковій діяльності можлива лише за участю вчителя. Самостійні міркування про художні образи відсутні. У малюнках неадекватно відтворюють конструктивні особливості форми об’єкта, пропорції і неправильно добирають засоби лінійного вираження, слабко володіють образотворчими засобами, несвідомо шукають кольорові і тональні відношення. За малюнком неможливо впізнати, який саме об’єкт зображено.
Середній рівень характеризується зацікавленістю учнями деякими предметами і явищами довкілля, намаганням імітувати художні образи. Домінантою мотивації до образотворчої діяльності цих дітей є бажання більше знати про образотворче мистецтво та цікаво на уроці. За допомогою учителя діти у своїх малюнках частково правильно відтворюють конструктивні особливості форми об’єкта і його пропорції. Часто плутаються у доборі лінійних засобів вираження пластики об’єкта. Невпевнено користуються лінією як виразним засобом. Володіють окремими художніми техніками. З помилками відтворюють кольорові і тональні відношення. За малюнком з труднощами можна впізнати, який саме об’єкт зображено.
Високий рівень сформованості умінь виконання пейзажу характеризується такими особистісними якостями учня, як відчуття краси пейзажного жанру. Ці діти активно виражають свої почуття, імітують художні образи рухами, мімікою, жестами, у різних формах висловлюють свої судження, зацікавлено споглядають предмети і явища довкілля. Для цих школярів властивий стійкий інтерес до образотворчої діяльності, потреба у самовираженні засобами образотворчого мистецтва, прагнення до гармонії у відтворенні образів довкілля. Ці діти активні у пізнанні довкілля й образотворчого мистецтва, розуміють явища навколишнього і способи їх відображення в образотворчому мистецтві, знають засоби образотворчого мистецтва. У своїх малюнках добре відображають основні конструктивні особливості форми об’єкта, вдало знаходять гармонійні співвідношення кольору і тону відтворюваного об’єкта.
Порівняння даних констатуючого етапу експерименту в ЕК і КК показує незначну різницю у показниках по кожному із рівнів і критеріїв сформованості умінь виконання пейзажу в учнів. Це дало підставу стверджувати, що учні в ЕК і КК мали однаковий потенціал до виконання пейзажу.
Робота, яка проводилася нами в експериментальному класі, позитивно вплинула на підвищення рівня естетичної вихованості, а також якості знань і вмінь молодших школярів. Так, учні експериментального класу значно краще виконали запропоновані завдання, ніж учні контрольного. Покажемо сформованість умінь і навичок малювання з натури в учнів експериментального і контрольного класів (див. табл.1-3).
Зіставивши дані експериментального і контрольного класів, наведені у таблицях, слід відмітити значну різницю у показниках по кожному із рівнів сформованості в учнів умінь і навичок виконання пейзажу. Ця різниця показує, що кількість учнів експериментального класу, які підвищили свій рівень сформованості навичок виконання пейзажу внаслідок експериментального навчання, зросла порівняно з даними констатуючого етапу дослідження, а кількість учнів контрольного класу, які підвищили рівень сформованості відповідних умінь, хоча й зросла, однак несуттєво.
Таблиця 1. Сформованість навичок візуального розрізнення живопису
в учнів експериментального і контрольного класів (у%)
| № п/п | РОЗРІЗНЕННЯ |
Контрольний клас (%) |
Експеримен-тальний клас (%) |
| 1 | розрізняє живопис, графіку, скульптуру, архітектуру, декоративне мистецтво | 75 | 84 |
| 2 | визначає найістотніші ознаки живопису як виду образотворчого мистецтва (зображення, одержане фарбами) | 79 | 96 |
| 3 | називає прізвища 1-2 живописців та 1-2 їхні роботи | 71 | 85 |
| 4 |
користується назвами основних та похідних кольорів, простих геометричних форм, різних видів і типів ліній |
73 | 89 |
| 5 | користується назвами елементарних графічних матеріалів та інструментів | 70 | 82 |
Таблиця 2. Сформованість елементарних уявлень про живопис
в учнів експериментального і контрольного класів (у%)
| № п/п | УЯВЛЕННЯ |
Контрольний клас (%) |
Експеримен-тальний клас (%) |
| 1 | передача кольором (на асоціативному рівні) зміни забарвлення довкілля (протягом року), певного настрою та стану природи (веселий, сумний, тривожний, прозорий, спокійний тощо) | 75 | 86 |
| 2 | просторове явище загороджування | 70 | 82 |
| 3 | рівномірне заповнення зображальної поверхні | 71 | 84 |
| 4 | передавати прості за характером і чітко виражені силуети форми і поверхні предметів і об'єктів живої природи кольором, різнохарак-терними лініями, штрихами, крапками, плямою | 69 | 82 |
| 5 | про врівноваженість композиції, яка досягається шляхом рівномірного (ритмічного) розташування елементів на площині | 73 | 87 |
| 6 | про особливості роботи акварельними фарбами, в т. ч. "по вогкій основі" | 68 | 84 |
Таблиця 3. Сформованість елементарних умінь виконання пейзажу в учнів експериментального і контрольного класів (у%)
| № п/п | Уміння |
Контрольний клас (%) |
Експеримен-тальний клас (%) |
| 1 | отримувати похідні кольори та їх відтінки (додаванням білої чорної фарб та спектральних кольорів) | 75 | 87 |
| 2 | повністю заповнювати зображенням площину аркуша | 74 | 89 |
| 3 | передавати межу зламу відкритого простору ("земля - небо", "вода - небо") та його плановість за принципом "ближче - нижче", "ближче - більше", "далі - вище", "далі - менше" | 70 | 85 |
| 4 | використовувати вісь симетрії для створення зображення симетричної форми | 73 | 82 |
| 5 | передавати головне у композиції розміром та місцем розташування | 75 | 90 |
Так, 22% учнів експериментального класу і 34% учнів контрольного класу має низький рівень сформованості умінь і навичок виконання пейзажу. До середнього рівня сформованості умінь і навичок виконання пейзажу відноситься найбільша кількість учнів за середнім значенням - 46% - ЕК і 47% - КК. Високого рівня сформованості умінь і навичок виконання пейзажу досягли майже половина учнів експериментального класу (32%) і лише 19% учнів контрольного класу.
Одержані результати дали змогу стверджувати, що експериментальна методика формування в учнів умінь і навичок виконання пейзажу на уроках малювання з натури значно підвищила мотивацію учнів початкової школи до творчості, сприяла допитливості та самостійності їхньої образотворчої діяльності, яка виражалася у вільному виборі засобів, матеріалів образотворчого мистецтва, у поєднанні різних технік виконання малюнків. Це продемонстрували учні експериментального класу під час роботи над тестовими та творчими завданнями. Порівняльний аналіз малюнків щодо їх якісної характеристики за діяльнісним критерієм показав, що учні з високим рівнем сформованості умінь виконання пейзажу мають розвинуте просторове мислення, розвинуту асоціативність, фантазію, насиченість уяви цікавими художніми образами та володіють відповідними образотворчими навичками.
Проаналізувавши результати дослідження, нами встановлено, що між виділеними критеріями і факторами, які зумовлюють сформованості в учнів умінь і навичок виконання пейзажу, і уроками живопису існує зв’язок
Результати проведеного аналізу підтверджують адекватність та методичну достовірність розроблених нами педагогічних умов формування в учнів умінь і навичок виконання пейзажу реальному навчально-виховному процесу початкової школи. Нами доведено, що впровадження їх у практику керування навчально-виховним процесом при викладанні образотворчого мистецтва сприяє збагаченню емоційної, мотиваційної, когнітивної сфер, що стимулює самовираження у практичній образотворчій діяльності.
Висновки
Головним завданням викладання малювання є навчання учнів основам реалістичного малюнка, тому вчитель будує свою роботу з учнями на спостереженні і вивченні навколишньої дійсності. Діти приходять в школу з різними навичками малювання; запас знань, образних уявлень у них дуже незначний, переважна більшість дітей не має уявлення про форму. Тому вчитель повинен навчити дітей основ малювання, тобто вміння спостерігати, свідомо сприймати форму предметів, бачити і передавати предмети на площині; в процесі навчання розвивати естетичні почуття і художній смак дітей; навчити дітей активно сприймати навколишній світ; розвивати зорову пам'ять, образне мислення, уяву і творчі здібності. Значною мірою ці завдання можливо розв’язати під час малювання пейзажу.
Твори живопису є одним із засобів ознайомлення учнів з життям. Вони допомагають їм краще зрозуміти його. Треба ознайомлювати дітей з картинами художників, звертаючи їх увагу на реалістичність мистецтва, на майстерність художника, який за допомогою пензля і фарб уміло передає найтонші відтінки явищ природи, найглибші переживання людини. Проблема залучення молодших школярів до мистецтва живопису в умовах сучасного розвитку освіти є вкрай важливим напрямком педагогіки і має ще багато недосліджених аспектів.
У пейзажі порівняно інші вимірювання простору й масштабності. Перед живописцем (графіком) відкриваються великі простори, багатоплановість (глибина точки зору), багата різноманітність форм, величин, кольорів, незвичність і постійна зміна освітлення, атмосферних явищ. Уміння розібратися в своїх враженнях від пейзажу, знайти в ньому найцікавіше, головне, відібрати потрібні деталі і підпорядкувати їх цілому - завдання важке навіть для досвідченого пейзажиста.
Малюнок в пейзажі не слід розуміти як прагнення до графічності, жорсткості зображення. Починаючі живописці повинні вивчати природу у всіх її проявах, постійно накопичувати запас спостережень і уявлень про неї. Треба всебічно аналізувати різні явища, об'єкти, деталі, елементи пейзажу окремо і у взаємодії з навколишніми предметами, освітленням, середовищем. Треба вивчати гармонію кольору, форм, деталей навколишнього світу, писати тривалі і короткочасні етюди в різну пору року, дня і стану погоди, робити нариси і зарисовки як з окремих елементів пейзажу, так і з панорамних видів.
Зображати пейзаж з натури - значить спостерігати і вивчати природу у всьому різноманітті і поетичності, малювати її при різному освітленні, в будь-яку погоду і час дня. Різні стани освітленості в природі надають на людину різну емоційну дію, викликають певну гамму переживань і настроїв. Саме передача стану в пейзажі визначає його емоційний образний лад і виразність. Працюючи з натури, перш за все слід зрозуміти, осмислити її характерні особливості, те, як вона виглядає в даний момент. Зрозумівши її загальний характер, можна приступити до вирішення композиційних завдань малюнка.
Малювання пейзажу є одним з основних завдань у розвитку просторової уяви та просторового зображення у тих, хто малює. Зображення пейзажу розвиває естетичні почуття, навчає спостерігати дійсність, знаходити красу в звичайному і виділяти характерне. Цю тему вивчають у всіх класах школи на уроках тематичного малювання й у процесі вивчення інших предметів.
Пейзаж - один з найпопулярніших серед дітей жанрів живопису, Картини пейзажистів дають людині естетичну насолоду і посилюють любов до рідної землі, до її чарівної краси. Працюючи над пейзажем, художник створює образ природи, ставлення людини до природи. Художній пейзаж відбиває не просто ті або інші види природи, а насамперед сприймання природи людиною, певне ставлення до неї, яке завжди пов'язане з світоглядом художника, певним колом ідей, переживань тощо. Художній задум розкривається в творі з явним розрахунком на пригадування і асоціації, що повинні виникати в глядача.
З метою виявлення особливостей формування у молодших школярів навичок живопису у процесі малювання пейзажу ми провели дослідження теоретико-емпіричного характеру. Експеримент проводився у три етапи. На основі виділених нами критеріїв здійснено констатуючий та підсумковий експериментальні зрізи, на підставі яких визначено рівні сформованості умінь виконання пейзажу: низький середній і високий.
Робота, яка проводилася нами в експериментальному класі, позитивно вплинула на підвищення рівня естетичної вихованості, а також якості знань і вмінь молодших школярів. Отже, ефективність опанування молодшими школярами основ виконання пейзажу сформованість вміння передавати свої емоції та почуття засобами образотворчого мистецтва є запорукою продуктивної художньо-творчої діяльності дітей, що підтверджено досвідом роботи з учнями експериментального класу.
Список використаної літератури
Державна національна програма "Освіта" (Україна XXI століття). - К.: Райдуга, 1994. - 112 с.
Национальная доктрина развития образования // Освіта. - 2002. - №26 (4984). - 96 с.
Закон України про освіту / 23 травня 1991 р. - №1060-ХІІ.
Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа) // Педагогічна газета. - 2002. - Січень. - №1. - С.4-7.
Концепція національного художнього виховання дітей, учнівської та студентської молоді в умовах відродження української національної культури // Освіта. - 1995. - 6 верес.
Аксенов Ю.Г., Левидова М.М. Цвет и линия. - М.: Сов. художник, 1986. - 326 с.
Алёхин А.Д. Изобразительное искусство: художник, педагог, школа. - М.: Педагогика, 1984. - 254 с.
Антонович Є.А., Проців В.І., Сенд С П. Художні техніки в школі. - К.: ІЗМН, 1997. - 312 с.
Базовий компонент початкової освіти // Початкова школа. - 1999. - №1. - С.6-19.
Барвінок І. Визначення рівня розвитку естетичної культури у школярів // Почат. шк. - 1999. - №5. - С.59-61.
Беда Г.В. Основы изобразительной грамоты. - М.: Просвещение, 1981.
Беседы о живописи в школе. - М.: Искусство, 1966. - 96 с.
Бєлкіна Е. Виховання мистецтвом // Мистецтво та освіта. - 2001. - №2. - С.36-38.
Бучинський С.Л. Основи грамоти з образотворчого мистецтва. - К.: Мистецтво, 1981. - 178 с.
Васильєва О., Поклад І. Розвиток творчої особистості дитини в образотворчій діяльності // Мистецтво та освіта. - 2002. - №2. - С.42-43.
Васильковська К.М. Формування художнього світогляду майбутнього вчителя образотворчого мистецтва. - К.: НПУ, 2006. - 234 с.
Величко Ю.В. Український живопис. - К.: Мистецтво, 1989. - 191 с.
Виноградова Г. Малювання з натури. - К.: