Xreferat.com » Рефераты по педагогике » Гурток як вид позанавчальної роботи з образотворчого мистецтва в школі

Гурток як вид позанавчальної роботи з образотворчого мистецтва в школі

асоціативно-виражальних. Методи і форми роботи: за уявленням.

Реалізація трьох аспектів художньо-творчого розвитку учнів у практичній роботі на площині і в об'ємі передбачає створення таких основних продуктів художньої діяльності.

Таким чином, зміст практичної діяльності орієнтовано на можливість ознайомлення учнів з особливостями художньо-образної мови різних видів образотворчої діяльності, з різноманітними пластичними техніками і доступною технологією створення художнього образу у власних творчих роботах.

Розділ ІІ. Виховання школярів засобами народного мистецтва


Історичний досвід українського народу має яскраве втілення в етнохудожніх цінностях, традиціях естетичного освоєння навколишньої дійсності. Все це зобов’язує національну школу активно використовувати естетико-виховний потенціал народного образотворчого мистецтва, навчати молоде покоління на прикладі високих духовних традицій та цінностей, що своїм змістом, формою і функціями відтворюють прекрасне у житті й мистецтві.

Реалізація естетико-виховних можливостей народного образотворчого мистецтва стає можливою, на наш погляд, за певних умов. Серед них, передусім, слід виділити ті, що забезпечують соціальні параметри функціонування і розвитку етнохудожніх цінностей. Відповідальне ставлення  молоді до творчості народних майстрів зумовлене демократичною і гуманістичною природою народного образотворчого мистецтва, яке передає створений століттями чуттєво-практичний досвід поколінь, демонструє розуміння закономірностей і фундаментальних цінностей життя. Учнівська молодь з розумінням ставиться до народного образотворчого мистецтва і з урахуванням соціально-культурних аспектів його функціонування виявляє готовність до його збереження і примноження.


2.1 Етноестетичне виховання школярів засобами народного образотворчого мистецтва


Історичний досвід українського народу має яскраве втілення в етнохудожніх цінностях, традиціях естетичного освоєння навколишньої дійсності. Все це зобов’язує національну школу активно використовувати естетико-виховний потенціал народного образотворчого мистецтва, навчати молоде покоління на прикладі високих духовних традицій та цінностей, що своїм змістом, формою і функціями відтворюють прекрасне у житті й мистецтві.

Реалізація естетико-виховних можливостей народного образотворчого мистецтва стає можливою, на наш погляд, за певних умов. Серед них, передусім, слід виділити ті, що забезпечують соціальні параметри функціонування і розвитку етнохудожніх цінностей. Відповідальне ставлення  молоді до творчості народних майстрів зумовлене демократичною і гуманістичною природою народного образотворчого мистецтва, яке передає створений століттями чуттєво-практичний досвід поколінь, демонструє розуміння закономірностей і фундаментальних цінностей життя. Учнівська молодь з розумінням ставиться до народного образотворчого мистецтва і з урахуванням соціально-культурних аспектів його функціонування виявляє готовність до його збереження і примноження.

У ставленні шкільної молоді до народного образотворчого мистецтва важливим є те, що етнохудожні цінності виступають частиною національної культури. Та обставина, що національна культура базується на народному мистецтві, підвищує інтерес до вивчення його своєрідності, закономірностей розвитку тощо.

Діалектично розвиваючись у межах специфіки своїх видів, твори народного образотворчого мистецтва ніколи не були ізольованими від загального художнього процесу епохи і за всієї непомітності розвитку завжди відповідали його прогресивним і демократичним ідеям. В умовах сьогодення, коли освоєння дійсності за законами краси набуває особливого змісту і значення, актуальність народного образотворчого мистецтва зростає, забезпечуючи тим умови можливостей. На новому соціально-історичному ґрунті народне образотворче мистецтво традиційно генерує ідеї добра і краси, поваги до людини і відтак сприяє формуванню високої духовності молодого покоління, збагачує його моральні цінності, розвиває творчу активність.

Естетико-виховні можливості народної художньої творчості реалізуються і використовуються на всіх етапах становлення особистості. У кожний віковий період формування людини етнохудожні цінності спроможні передавати естетичний досвід, забезпечуючи тим самим необхідні умови для розвитку її почуттів, ціннісних орієнтацій, духовних потреб. Водночас зазначений процес має певні особливості.

Так, уже в дошкільному та молодшому шкільному віці народне образотворче вперше входить у світ особистості. У своїх малюнках діти наслідують багатовіковий цикл накопичення декоративно-зображувального фонду народного мистецтва, починаючи від простої лінії до умовного зображення навколишніх предметів, рослин, птахів, звірів, і далі – до зображення людини. Як справедливо зауважує В.Полуніна, це не є повторенням пройдених етапів творчості, а заново пережити й “початковий” стан художньо-образного ставлення до дійсності. Діти в дошкільному та молодшому шкільному віці безпосередньо сприймають фольклорні форми художньо-образного відтворення довкілля. Казкові персонажі, фантастичні образи, наповнені творчою уявою майстрів народного мистецтва, привертають їхню увагу, викликають живий інтерес, дозволяють у властивій для них художній формі відчути і зрозуміти красу природи та людських стосунків.

Суттєвим є вплив творів народного образотворчого мистецтва на естетичний розвиток дітей. За твердженнями дослідників (Л.Божович, І.Глінська, Л.Коваль та ін.), у дошкільному віці у дітей формується естетичне ставлення до дійсності й мистецтва. Його особливість полягає у тому, що діти роблять перші кроки на шляху до сприймання й оцінки образотворчого фольклору. Таке сприйняття, за даними науковців, має спонтанний характер і, водночас, свідчить про виявлення оцінного ставлення до етнохудожніх образів.

Питання естетичного виховання дітей дошкільного віку засобами народної художньої творчості знайшли висвітлення в педагогічній літературі. Науково-теоретичні дослідження і методичні рекомендації педагогів (Н.Лисенко, Н.Миропольська, Л.Шевчук та ін.) дозволили розкрити роль народного образотворчого мистецтва у збагаченні естетичних почуттів дітей, у розвитку їхніх оцінних суджень, в організації дитячої творчості на прикладі фольклорних матеріалів.

У молодшому шкільному віці твори народного образотворчого мистецтва впливають на розвиток естетичних якостей особистості. На це вказують результати досліджень педагогів (С.Жупанин, О.Ланін, А.Щербо та ін.), які наголошують на виключно важливому значенні фольклору в розвитку емоційно-чуттєвої, аналітичної і творчої сфер особистості. Відтак, зазначається, що естетичне ставлення учнів до дійсності і мистецтва набуває якісно іншого характеру. У своїх оцінних судженнях учні молодших класів прагнуть до більш глибокого з’ясування місця і ролі окремих засобів виразності фольклорних творів, акцентують увагу на них, сприймаючи окремі елементи художньої форми. З метою естетичного розвитку молодших школярів засобами народної художньої творчості дослідники пропонують знайомити їх з найважливішими художніми техніками, способами освоєння фольклорного матеріалу, збагачення емоційно-чуттєвого досвіду сприймання й оцінки творів народного образотворчого мистецтва.

У дошкільному та молодшому шкільному віці естетичний розвиток відбувається шляхом ознайомлення дітей із засобами виразності творів образотворчого мистецтва, окремими художніми техніками, які використовують у своїй творчості майстри народного мистецтва. Зазначені вище напрями педагогічної діяльності покликані сприяти формуванню у дітей естетичних уявлень і понять про народне образотворче мистецтво як особливу сферу художньо-образного відтворення дійсності та передачі естетичного змісту за допомогою відповідної художньої техніки.

Здіснення освітньо-виховної роботи з дітьми зазначеного віку має виключно важливе значення. За висновком Б.Неменського, національне мистецтво, як найдоступніше дітям, повинно слугувати педагогам за підґрунття, за вихідну точку. Національне мистецтво є тим початком шляху, з якого дитина має вирушати у багатоманітний світ мистецтва, світової художньої культури. Саме тому доцільно педагогам якнайповніше забезпечувати учням повноту гостроти відчуття і глибокого усвідомлення художньої спадщини рідного народу.

Шкільна і позашкільна практика покликана створити педагогічні умови для опанування учнями середніх класів традиціями народної художньої творчості. Науково-педагогічні пошуки в цьому напрямі вимагають подальшого теоретичного осмислення і методичного  опрацювання, що дасть можливість послідовно і цілеспрямовано впливати на естетичний розвиток учнів упродовж опанування художніми традиціями українського народу.

Для встановлення безпосереднього зв’язку зі світом народного образотворчого мистецтва учні усвідомлюють необхідність оволодіння способами естетичної діяльності, пов’язаними зі сприйманням, оцінкою, творчим втіленням прекрасного в етнохудожній практиці.

Зазначений вище аналітичний матеріал дозволяє зробити висновок, що естетичний розвиток учнів різних вікових груп набуває особливих рис у зв’язку з освоєнням етнохудожнього досвіду. Слід наголосити, що кожна вікова група виявляє власне естетичне ставлення до народного образотворчого мистецтва, враховуючи наявні знання та вміння засвоювати його в конкретних ситуаціях духовно-практичного зв’язку з цінностями етнокультури.


2.2 Роль гуртків образотворчої діяльності в колекційному навчанні дітей з особливими потребами


Хочеться відмітити важливу роль гуртків образотворчого мистецтва у колекційному вихованні дітей з особливими потребами. Так, наприклад, у вихованні дітей з церебральним паралічем провідну роль займають заняття в гуртках образотворчого мистецтва.

У зв'язку із цим образотворча діяльність виступає, як діяльність у процесі формування, за допомогою якої активізуються рухові навички, сприйняття, мова, гра й ряд інших немаловажних аспектів психіки дитини-дошкільника. Діти із церебральними паралічами, так само, як й їх нормально, що розвиваються ровесники, виявляють цікавість до образотворчої діяльності й при правильній організації занять вона стає улюбленим видом діяльності.

Образотворча діяльність відкриває перед дітьми з обмеженими можливостями пересування дуже багато цікавого, гарного, цікавого. Ця діяльність найбільш доступна для них. Різні види зображальності показують різноманіття засобів для реалізації задуманого зображення. Дитина одержує можливість виразити в малюнку щось важливе для нього. У процесі занять формуються особистісні якості дитини - посидючість, цілеспрямованість особистості, бажання якнайкраще виконати свою роботу.

Так, образотворча діяльність відіграє важливу роль у розвитку дітей, особливо в дошкільному віці, тому що сприяє естетичному, моральному вихованню, розширенню кругозору дитини, створює базу для оволодіння шкільними навичками. Образотворча діяльність дозволяє вирішити багато завдань коррекційного виховання, але множинні порушення заважають формуванню необхідних навичок самообслуговування, розвитку практичної діяльності й підготовки руки дитини до листа.

У ході дослідження особливостей образотворчої діяльності дитяти-дошкільників із ДЦП була запропонована система завдань для обстеження навичок, що дозволяють вільно виражати на аркуші паперу задумане зображення. Пропонують розрізняти 3 групи таких навичок. 1 група - навички володіння інструментом; 2 група - навички, пов'язані з виробленням якості рухів, від який залежить якість ліній і розфарбування малюнка. 3 група - навички, що забезпечують передачу просторових властивостей предметів (форми, будови, величини, пропорцій).

Зважаючи на те, що формування графічних навичок у нашому випадку є насамперед однієї з передумов подальшого навчання правопису, саме ці навички являють собою головний елемент образотворчої діяльності дітей із ДЦП.

У зв'язку з наявними у хворих дітей порушеннями схеми тіла, зображення фігури людини в них викликало труднощі - недомальованими виявлялися деякі частини тіла, іноді найбільш уражені кінцівки, частини особи були неправильно співвіднесені між собою.

У своїх малюнках хворі звичайно використали тільки чотири основних кольори (червоний, синій, жовтий, зелений), не виділяючи характерних для даних предметів відтінків. У силу специфічності зображень діти обстеженої групи не могли виразити у своїх малюнках всі елементи задуманого ними сюжету.

Проведене обстеження показало нам, що труднощі формування образотворчої діяльності в дітей-дошкільнят із ДЦП обумовлені порушенням моторики, зорово-моторної орієнтації й порушенням сенсорної сфери.

Найбільш важливою, з погляду навчання малюванню й письму, є, природно, кисть руки, а точніше - пальці, що здійснюють дрібну моторику. Поряд з перерахованими вище заходами, спрямованими на розвиток моторики дитини, можна запропонувати вправи на формування спрямованості пози пальців, точніше - довільного відведення й приведення пальців. Пози пальців можна зафіксувати у вигляді "слідів" обведеної олівцем на аркуші паперу кисті руки з різними варіантами відведення пальців.

Як приклад приведемо конспект заняття.

Тема: графічні вправи "Хлопці, допоможіть звірятам!".

Мета: закріплення рухових навичок припинення рухів у потрібній точці.

Устаткування: набір кольорових олівців; контурний малюнок, виконаний на аркуші великого формату (2 альбомних аркуші паперу, склеєних по короткій стороні). На малюнку зображені 3 (або більше) будиночки, у яких живуть кошеня, лисеня й зайча. Хазяї будиночків перебувають кожний у своєму будиночку або поруч із ним. Звірята виділені кольором.

Хід заняття. "Діти! Подивитеся на цю картинку. Ви звернули увагу, які смутні звірята? Дивиться, як невесело дивиться з віконця зайча, лисеня, а от кошеня коштує в забору й начебто когось чекає? Щось трапилося в наших звірят?

Мені здається, я знаю - що!

Звірята будували свої будиночки, і кожний намагався, щоб його будиночок був найкрасивішим , а будиночки вийшли непривабливими. Схожі один на одного й безбарвні. Як ви думаєте, можна звірятам як-небудь допомогти?

Звичайно, можна! Будиночки потрібно розфарбувати, тоді вони будуть ошатні, гарні й всі різні. .Хто допоможе зайчаті? Вітя й Таня.

Хто допоможе кошеняті? Дмитрик і Лена.

Хто допоможе лисеняті? Женя й Петя.

Молодці! Однак потрібно дуже постаратися, щоб звірята залишилися задоволені вашою роботою. Якого кольору буде будиночок у лисеняти, у кошеняти, у зайчати? Вибирайте олівці.

А тепер саме важке, тому що красиво вийде тільки в тому випадку, якщо ви акуратно зафарбуєте будиночок. Штрихи потрібно довести до лінії, і не можна переводити за неї. Л для цього візьміть олівець правильно". (Вихователь показує, як тримати олівець, де при цьому перебувають 1-й, 2-й й 3-й пальці; допомагає змінити позу пальців дітям, у яких 3-крапкове захоплення сформоване неправильно. Протягом всієї роботи вихователь уважно стежить за цим).

"А тепер приступайте до роботи й не підведіть звірят, вони так сподіваються, що їхні будиночки будуть найкрасивішими . Вітя, Женя й Лена допомогли звірятам розфарбувати будиночки, а Петя, Таня й Дмитрик побудують біля будиночків забори Ця робота також вимагає великої акуратності й точності, "планочки" забору повинні бути прямими, рівними, однаковими, подивитеся, звірята вже почали самі робити забори, а ви продовжите".

Після закінчення роботи варто проаналізувати, хто заштрихував точніше, акуратніше - чий будиночок краще? У кого заборчик рівніше?

" А тепер подивимося, як змінилася картинка? Будиночки коштують різнобарвні, акуратні, гарні, і все -різні, і заборчики їх оточують, а наші звірята говорять "спасибі" хлопцям".

Кожен вид образотворчої діяльності має свої специфічні особливості й висуває свої вимоги до рухового, сенсорного й інтелектуального розвитку дитини дошкільного віку. У систему завдань для формування графічних навичок у дітей, що страждають різними формами ДЦП, включені всі види образотворчої діяльності, у тому числі й ліплення.

На заняттях образотворчою діяльністю із хворими дітьми ми вирішували наступні основні завдання:

- Розвивати дрібну моторику рук і зорово-рухову координацію для підготовки до оволодіння навичками листа.

- Формувати правильне сприйняття форми, величини, кольори й уміння

передавати їх у зображенні.

- Формувати правильне сприйняття простору, коригувати порушення зорово-просторового сприйняття.

- Формувати цілісне сприйняття предмета й домагатися його відбиття засобами образотворчої діяльності (малюванням, ліпленням, аплікацією).

- Розвивати навички конструювання.

- Виховувати позитивне емоційне відношення до образотворчої діяльності і її результатів.

- Розвивати допитливість, уяву.

- Розширювати запас знань і уявлень.

2.3 Методи розвитку творчих здібностей під час занять в гуртках


У процесі навчання, відповідно до змісту тем, доцільно використовувати, крім одноосібного виконання учнями роботи, такі активні форми роботи як групові, парні, комбіновані. Колективна робота може виконуватись як в кінці семестру (підготовка до свята, створення подарунків, плакатів, колективних пано тощо), так і протягом року за вибором учителя та учнів.

Так, у книзі “Духовний світ школяра” В.А. Сухомлинський проведено цікаві спостереження про вплив малюнка на духовний розвиток школярів. В школі на протязі чотирьох років проводився такий досвід: в мить сильного емоційного піднесення, викликаним знову пережитим або пізнаним вчителі пропонують дітям передати їхні переживання в малюнку. Діти не тільки з піднесенням малювали, предмети або казкові образи, але виражали своє відношення до того, що вони намалювали.

Подальші спостереження доказали, що в багатьох дітей сформувалася потреба передати побачене чи пережите в малюнку. Схильність до малювання закріпилась не в усіх дітей, зате уроки малювання залишилися в їхньому внутрішньому світі глибокий слід. Ці діти відрізнялися більш тоншими, стійкішими почуттями, всебічною цікавістю, точністю і гнучкістю творчої діяльності.

Тому недооцінка малювання в системі навчання молодших школярів або неправильна постановка викладання цього предмету може стихійно лишитися на розвитку школярів.

Методи - це прийоми й засоби, за допомогою яких здійснюється розвиток творчих здатностей.

Одним з основних принципів навчання є принцип від простого до складного. Цей принцип полягає в поступовому розвитку творчих здібностей.

Успіх виховання й навчання багато в чому залежить від того, які методи й прийоми використає педагог, щоб донести до дітей певний зміст, сформувати в них знання, уміння, навички, а також розвити здатності в тій або іншій області діяльності.

Під методами навчання образотворчої діяльності й конструюванню розуміють систему дій педагога, що організує практичну й пізнавальну діяльність дітей, що спрямована на засвоєння змісту

У процесі організації навчання розвитку творчих здібностей велике значення надається загальнодидактичним принципам:

- науковості, систематичності, послідовності, доступності, наочності, активності, міцності, індивідуального підходу.

Всі заняття по розвитку творчих здібностей проводяться в грі. Для цього потрібні ігри нового типу: творчі, розвиваючі ігри, які при всій своїй розмаїтості об'єднані під загальною назвою не випадково, вони всі виходять із загальної ідеї й мають характерні творчі здатності.

1. Кожна гра являє собою набір завдань.

2. Завдання дають дитині в різній формі, і в такий спосіб знайомить його з різними способами передачі інформації.

3. Завдання розташовані приблизно в порядку зростання складності.

4. Завдання мають дуже широкий діапазон труднощів. Тому гри можуть викликати зацікавленість протягом багатьох лет.

5. Поступове зростання труднощів завдань - сприяє розвитку творчих здібностей.

6. Для ефективності розвитку творчих здібностей у дітей необхідно дотримувати умови:

- розвиток з здібностей потрібно починати із самого раннього віку;

- завдання-сходи створюють умови, що випереджають розвиток здібностей;

- творчі ігри повинні бути різноманітні по своєму змісті, тому що створюють атмосферу вільної й радісної творчості.

Поряд із принципами використають і методи:


Методи

практичні наглядні

словесні


До практичних методів відносяться вправи, ігри, моделювання.

Вправи - багаторазове повторення дитиною практичних і розумових заданих дій.

Вправи підрозділяються на конструктивні, подражательно-виконавські, творчі.

Ігровий метод припускає використання різних компонентів ігрової діяльності в сполученні з іншими прийомами.

Моделювання - це процес створення моделей й їхнього використання.

До наочних методів відносяться спостереження - розглядання малюнків, картин, перегляд діафільмів, прослуховування пластинок.

Словесними методами є: розповідь, бесіда, читання, переказ.

У роботі з дітьми всі ці методи повинні сполучатися один з одним.

Це традиційна класифікація.

Останнім часом розроблена нова класифікація методів. Авторами нової класифікації є: Лернер І.Я., Скаткін М.Н., вона включає наступні методи навчання:

  • інформативно - рецептивний;

  • репродуктивний;

  • дослідницький;

  • евристичний;

  • метод проблемного викладу матеріалу.

В інформаційно-рецептивний метод включаються наступні прийоми:

  • розглядання;

  • спостереження;

  • екскурсія;

  • зразок вихователя;

  • показ вихователя.

Словесний метод містить у собі:

  • бесіду;

  • розповідь, мистецтвознавча розповідь;

  • використання зразків педагога;

  • художнє слово.

Евристичний метод спрямований на прояв самостійності в якому - або моменті роботи на занятті, тобто педагог пропонує дитині виконати частина роботи самостійно.

Дослідницький метод спрямований на розвиток у дітей не тільки самостійності, але й фантазії й творчості. Педагог пропонує самостійно виконати не яку - або частина, а всю роботу.

Метод проблемного викладу, на думку дидактів не може бути використаний у навчанні дошкільників і молодших школярів: він застосовний тільки лише для старших школярів.

У своїй діяльності вихователь гуртка використає різні методи й прийоми в малюванні, ліпленні, аплікації й конструюванні.

Так у малюванні основний прийом для першої молодшої групи - показ, як варто користуватися олівцями й фарбами. Найбільш ефективний прийом - пасивні рухи, коли дитина діє не самостійно, а за допомогою. Ефективні ігрові образотворчі рухи однорідного, ритмічного характеру із проказуванням слів: "туди - сюди", "зверху - униз" і т.д. Такий прийом дає можливість зв'язати образ предмета з образотворчим рухом.

Ще один прийом роботи в першій молодшій групі - співтворчість педагога з дітьми.

У другій молодшій групі на заняттях по малюванню активно використається інформаційно-рецептивний метод. Особливо корисний перед заняттям діючий спосіб знайомства з формою предмета: діти обводять форму рукою, грають із прапорцями, м'ячами, кулями, обмацують їхнього обрису. Таке обстеження предмета створює більше повне подання про нього.

Також ефективний прийом обстеження предмета рухом руки по контурі й показ цього руху в повітрі. Прямий показ способу зображення застосовується тільки в тому випадку, дана форма зустрічається вперше.

Розділ ІІІ. Інноваційно-освітня діяльність педагога в галузі організації образотворчої діяльності дітей


Освіта в умовах сучасного динамічного суспільства вимагає постійної творчої активності всіх учасників педагогічного процесу. Особливо зростає значення творчої ініціативи педагогів у пошуку нової стратегії і тактики демократизації і гуманізації педагогічної діяльності. Тому винятково важливим пріоритетом у системі сучасної освіти виступає інноваційно-освітня діяльність. її предметом, як сказано в “Положенні про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності”, є розробка, розповсюдження та застосування освітніх інновацій, якими є вперше створені, вдосконалені або застосовані освітні, дидактичні, виховні, управлінські системи, їх компоненти, що суттєво поліпшують результати освітньої діяльності. за масштабом інноваційна освітня діяльність може здійснюватись на всеукраїнському, регіональному рівнях та в умовах окремого освітнього закладу.

Мотиви, що спонукають педагогів до інноваційної освітньої діяльності, можуть бути різноплановими: суб’єктивними – незадоволення існуючою практикою навчання і виховання, стандартними, одноманітними методиками, творча інтуїція, натхнення як наслідок постійного аналізу власної і чужої практики, роздумів і пошуків нового; об’єктивними – залучення педагогів до інноваційної освітньої діяльності через систему управління освітою (участь у наукових семінарах, стажування, методичні об’єднання, курси підвищення кваліфікації, науково-практичні конференції, дискусії, ділові ігри тощо).

Операційна частина розробки інновацій у системі освіти передбачає їх опис, перевірку продуктивності та можливостей застосування шляхом постановки педагогічного експерименту. За даними досліджень, інноваційні процеси є основним засобом розвитку систем управління. вони передбачають створення банку інновацій (передових педагогічних ідей) у формі картотеки нововведень. Опис нововведення передбачає: 1) формулювання проблеми, що спонукає необхідність упровадження інновації; 2) мета інновацій; 3) завдання інноваційного пошуку; 4) прогнозований результат нововведення, визначення параметрів, за якими буде оцінюватись ефективність нововведення; 5) класифікація інновації, галузь її застосування (управління, дидактика, конкретна методика, психологія тощо).

Експериментальна перевірка продуктивності інновації, її змісту, методів, прийомів, форм організації освітньо-виховної роботи дає змогу встановити причинні зв’язки між інноваційними педагогічними впливами та їх результатами (нова якість знань, більш високий рівень розвитку здібностей, якостей особистості).

Інноваційний педагогічний експеримент – метод дослідницько-педагогічної діяльності, який передбачає істотні зміни у змісті, формах і методах роботи з метою підвищення їх ефективності. Як і науковий експеримент, він включає такі складові дослідження: об’єкт і предмет, мету, завдання і гіпотезу, методи й етапи дослідницької діяльності. за метою інноваційний педагогічний експеримент може бути: констатувальним, коли відстежується стан педагогічного явища; уточнювальним, що дає підстави для коригування гіпотези нововведення; формувальним, як спосіб здобуття інноваційної освіти; контрольним – для перевірки ефективності інновацій.

Пропедевтично інтерес, бажання і здатність займатись інноваційно-пошуковою діяльністю важливо формувати як провідну професійну якість педагога дошкільного навчального закладу ще в умовах навчання у ВНЗ (Л.Кузьміна, Л.Лещенко, Л.Лезіна, Г.Підкурганна та ін.).

За метою інноваційна освітня діяльність педагога в галузі методики образотворчого мистецтва спрямована на отримання більш високих досягнень у загальному і художньому розвитку особистості дитини, опанування та впровадження нових засобів створення художнього образу у візуальних видах мистецької діяльності, розробку оригінальних педагогічних технологій методичного супроводження творчого процесу, відкриття нововведень, що ведуть до прогресивних перетворень у галузі педагогічної практики художньо-естетичного виховання дітей засобами образотворчого мистецтва.

Заняття з образотворчого мистецтва є особливою галуззю дошкільної освіти, де нестандартні, інноваційні підходи, індивідуальні пошуки технологій художнього втілення образів є постійним конструктивним елементом творчої діяльності педагога. У змісті означеної методики простежуються два взаємопов’язані напрямки інноваційних пошуків: один-по лінії відкриття нестандартних, доступних для дітей виражальних засобів створення образів у різних видах образотворчої діяльності, інший – пошуки оригінальної методики роботи над реалізацією творчих задумів дітей.

Багато років нами практикується в навчальному процесі ВНЗ робота наукової проблемної групи студентів над дослідженням проблеми “Образотворча діяльність як засіб творчого розвитку особистості дошкільника”. У плані роботи проблемної групи передбачається відповідні заходи, спрямовані на залучення студентів до інноваційних пошуків (наукових, практичних, методичних) за обома вищевказаними змістовими лініями. Вивчення теорії і практики з проблеми дослідження ведемо паралельно. Особливу увагу приділяємо ознайомленню майбутніх педагогів з досвідом роботи організаторів образотворчого мистецтва в дошкільних навчальних закладах. Як правило, ці фахівці мають найбільш сприятливі умови для інноваційних пошуків у процесі організації занять з образотворчої діяльності. їх поглиблена фахова підготовка в галузі теорії й методики, знання передового педагогічного досвіду створюють об’єктивні передумови для поглибленого педагогічного пошуку потенційно ефективних технологій творчого розвитку дитини в умовах занять образотворчою діяльністю. Але студенти помічають, що новаторські пошуки ведуть не всі фахівці, а лише ті, хто добре знають теорію і практику художньо-естетичного виховання дітей, мають власну думку, художні здібності і творчий почерк, потяг до постійного оновлення, експериментування, нетрадиційного образотворення, творчої співпраці з дітьми. Цінний досвід таких педагогів стає зразком творчого підходу до справи, пошуків шляхів інноваційної діяльності для майбутніх педагогів у галузі дошкільної освіти.

Розглянемо для прикладу наші дослідження за напрямком ”Розвиток творчості та уяви дітей у процесі малювання нетрадиційними техніками”. На початковому етапі роботи над проблемою ефективними методами наукових пошуків були дискусії з приводу застосування традиційних і нетрадиційних технік малювання та спостереження новаторської практики в дошкільних навчальних закладах. Дискусія на тему “Чим пояснити інтерес сучасної практики до використання нетрадиційних технік малювання?” виявилась досить продуктивною для пізнання ситуації, що склалась у практиці сучасного дошкілля. Ось коло питань, навколо яких розгорнулася боротьба думок: 1) Що розуміється в образотворчому мистецтві під технікою зображення? 2) Чому одні техніки малювання називають традиційними, а інші – нетрадиційними? 3) Чим пояснити зниження інтересу практиків до традиційних технік малювання? 4) Які аргументи можна висловити на користь застосування нетрадиційних технік малювання? 5) Які ви бачите проблеми в застосуванні нетрадиційних технік малювання в роботі з дітьми? (аналіз передового педагогічного досвіду на основі публікацій у періодиці і спостережень за практикою організаторів образотворчої діяльності в дошкільних навчальних закладах).

Унаслідок дискусій формується розуміння, що техніка малювання включає широке коло питань: набуття спеціальних навичок, способів і прийомів, за допомогою яких виконується художній твір, це безпосередній результат роботи художника зі спеціальними матеріалами та інструментами, способи їх використання для мети зображення і художнього вираження. У поняття техніки включається розвиток ока і руки, їх узгоджена діяльність. Особливого значення надається вмілому, правильному зображенню контура, форми, кольору предметів. Сюди включається також техніка ліній, заштриховування, заливки, накладання більш посилених тонів, певна манера малюнка і письма, спосіб використання тих чи інших матеріалів (паперу, олівця, вугілля, пастелі, олійної фарби, акварелі, гуаші, темпери та інші) у співвідношенні з їх якостями і зображувальними властивостями.

За традиційні техніки приймають ті, які вже виправдали себе в процесі навчання і введені до змісту сучасних програм. Нетрадиційні – це нові техніки, досить відомі, але які ще не знайшли широкого застосування, хоч вони можуть бути досить ефективними для зображення певних тем, для розвитку дитячої творчості. На противагу традиційності, не традиційність дає можливість відійти від стереотипів, надати дитині максимальну свободу в її образотворенні. Нетрадиційні техніки досить прості в технічному плані, діти легко їх засвоюють і отримують задоволення від результатів. Вони також дають дітям унікальні можливості для експериментування, пошуків образів, сміливих втілень на папері незвичайних фантазій, вражень, думок.

У процесі спостережень за заняттями з малювання, побудованими на основі інноваційних підходів до технік зображення, майбутні вихователі переконуються, що окремі нетрадиційні техніки створюють особливі виражальні можливості для зображення певних тем або образів. Так, у процесі малювання ялинки технікою “набивання” трикутного контуру клейовим пензлем, вмоченим в зелену фарбу, і подальшим декоруванням її кольоровим клеєм із блискучками навіть діти молодшої і середньої груп здатні створювати досить виразні образи.

Резюме дискусії: нетрадиційні техніки малювання відкривають широкі можливості для розвитку уяви і творчих здібностей дітей, вони описані в мистецькій і методичній літературі, але недостатньо дослідженими є зміст малюнків, що можна виконувати кожною конкретною технікою, і методика застосування технік у малюванні дітей різних вікових груп.

На підставі знань теорії і практики нами була сформульована гіпотеза інноваційного пошуку, ефективний розвиток творчих здібностей дітей у процесі малювання нетрадиційними техніками можливий за таких умов: усвідомлення дітьми художньо-естетичної основи нетрадиційних технік малювання, розуміння їх естетично-прикладного значення, доцільності використання в зображенні певних тем; порівняльного використання в практиці традиційного і нетрадиційного способів малювання для формування самопереконань дітей.

Наші наукові пошуки були спрямовані на розв’язання такого завдання: розробити і перевірити в експерименті програму роботи, спрямовану на ефективний творчий розвиток дітей на заняттях з малювання нетрадиційними техніками.

Для іллюстрації наведено приклад програми, розробленої однією студенткою для старшої групи дошкільного освітнього закладу:

1.   Весняний дощик (малювання по вологому тлу).

2.   Красива тарілочка (відбитки губки).

3.   Моя фантазія (віддруки від руки).

4.   А країні Двуляндії (систематичне передрукування плями).

5.   Чарівна мозаїка (малювання на м’ятому папері).

6.   Що ми бачили у лісі? (малювання несумісними матеріалами)

7.   Нитка-чарівничка (ниткографія).

8.   Килимова доріжка (малювання удвох на смужці паперу).

9.   Малюнок-загадка (малювання через копіювальний папір).

10. Клякса-малякса (роздмухування клякси за допомогою трубочки).

Малювання творчих тем нетрадиційними техніками вимагало суттєвих змін у методиці роботи з дітьми. У ній

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: