Xreferat.com » Рефераты по педагогике » Управління розвитком виховної системи ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації (на прикладі Старбільського обласного медичного училища)

Управління розвитком виховної системи ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації (на прикладі Старбільського обласного медичного училища)

що треба управляти процесом взаємодії й взаємовпливу системи и розвитку особистості.

Цей аспект управління потребує пошуку шляхів оптимального включення кожного студента в процеси цілепокладання, сумісної творчої діяльності, вдосконалення міжособистісних і групових відношень, створення ситуацій, які збуджують кожного (як викладача, так і того, хто навчається) до рефлексії, самопізнанню, самореалізації.

Таким чином, управління виховною системою можна розглядати як

трьох аспектний процес:

Управління створенням цілісної системи.

Укріплення її цілісності.

Корегуюче управління із включенням кожної молодої людини і дорослого у систему колективних справ і відношень.

Розвиток виховної системи здійснюється через:

٭ зацікавленість вищих органів освіти діяльністю педагогічних колективів по створенню виховної системи;

٭ вивчення досвіду діяльності педагогічного колективу;

٭ залучення зацікавлених осіб до вивчення досвіду з метою формування позиції громадського прийняття нової ідеї;

٭ моральне заохочування й матеріальна винагорода за успішні ефективні результати діяльності.

Для створення доброзичливого відношення к досвіду становлення й розвитку виховної системи можна звернутися до такого поняття, як імідж, який розуміють, як безпосередньо або навмисно створене враження про особистість або соціальну структуру.

Стосовно цього треба звернути увага на наступне:

створення привабливого для інших людей образа виховної системи школи ВНЗ;

формування в педагогічних колективах, у батьків студентів, громадськості установки на прийняття виховної системи як соціально-педагогічної цінності;

формування потреби в прагненні до творчості в педагогічної діяльності та високим виховним ідеалам.

Засобами внутрішнього управління розвитком системи є:

включення всіх студентів у колективні творчі справи;

створення ситуацій, що виховують;

гуманізація відношень між дітьми і дорослими;

регулювання пізнавального, емоційно-мотиваційного компонентів діяльності студентів.

Засобами управління розвитком виховної системи ззовні можуть бути і структурні компоненти: групові студентські колективи, гуртки, спортивні секції, а також навчальні кабінети, музеї й майстерні при умові перетворення їх в творчі центри для всього студентського колективу.

Умовами такого управління розвитком системи є оптимальне співвідношення традицій і нововведень у організацію училищного життя, опора на кадри викладачів – випускників цього ж навчального закладу, використання творчого потенціалу педагогів і студентів.

Дослідники теорії виховних систем вважають, що управління системою пов'язано із створенням у студентському середовищі різних зон, поведінка людини в яких обумовлено їх специфікою. Це зони:

* підвищеної уваги (першокурсники);

* особливої відповідальності (студенти з девіантною поведінкою);

* зміни поведінки (коли необхідно виконувати правила поведінки);

* вільною діяльності й нерегламентованої поведінки (зони хаосу).

Ці зони є моделями найбільш поширених соціальних ситуацій. Створення таких ситуацій необхідно для вправ молоді у виконанні різноманітних соціальних ролей в умовах прийняття і самостійного вироблення норм поведінки і діяльності.

Моделювання соціальних ситуацій повинно орієнтуватися на прилучення до них студентів як суб'єктів, творців.

Коли говорять про особистість у контексті виховної системи вищого навчального закладу гуманістичного типу, мають на увазі, як правило, особистість молодої людини як ціль функціонування такої системи. Під впливом виховної системи знаходиться не тільки особистість студента, а й особистість викладача. А студент виступає не тільки як ціль, а і як суб'єкт її становлення й розвитку.

Студент – ціль, суб'єкт виховної системи училища, її результат і показник ефективності.

Викладач – це теж компонент виховної системи, він особистість, яка має загальні риси з іншими педагогами, а також індивідуальність. Педагог – це теж ціль, об'єкт, суб'єкт, результат виховної системи і показник її ефективності.

Виховна система як будь-яка соціально-педагогічна система тісно пов'язана з навколишнім середовищем. Показником високого рівня розвитку виховної системи є включення навколишнього середовища у склад її компонентів. У цьому випадку навколишнє середовище системи значно розширює межі соціально-педагогічного простору, де здійснюється формування й розвиток особистості студента. При таких умовах соціально-педагогічний простір стає засобом управління розвитку особистості.

Дослідники виховних систем розглядають поняття «виховний простір» як нову педагогічну категорію.

У педагогіці склалися три варіанти визначення виховного простору. Л.М. Новікова під виховним простором розуміє педагогічно доцільно організоване середовище, яке оточує окремого студента або групу (академічна група, училище, дім, мікрорайон, селище, місто, область). Виховний же простір – це результат діяльності утворювального й інтеграційного характеру. Для того, щоб цей простір склався та виконував свою виховну функцію, треба визначити його складові частини, зв'язки між ними й включити діяльність суб'єктів виховного процесу в зв'язки, які моделюються. При даних умовах виховний простір стане суттєвим фактором розвитку особистості.

Основним механізмом створення виховного простору, на думку Л.І. Новикової, є взаємодія колективів, які керуються єдиними педагогічними завданнями, принципами та підходами до виховання. Ю.С. Мануйлов розглядає виховний простір, як частину середовища, у якому панує певний педагогічно сформований образ життя. У цьому випадку взаємодія всіх учасників визначається моделлю образу життя студента і викладача. Д.В. Григор'єв представляє виховний простір як динамічну мережу взаємопов'язаних педагогічний подій, яка представляє собою інтегровану умову розвитку особистості й дитини, й дорослого. Дії створюються зусиллями соціальних суб'єктів різного рівня (індивідуальними та колективними). Колективними суб'єктами виступають професійні спільності, які займаються вихованням, індивідуальними суб'єктами – викладачі, батьки, студенти, представники різних спеціальностей, зустріч з якими може перетворитися для молодої людини у подію.

Механізмом створення виховного простору стає сумісна діяльність студентів і викладачів.

Отже, виховний простір може бути створений за ініціативою одного чи декількох навчальних закладів на основі рівноправності усіх зацікавлених закладів.

До умов ефективного функціонування виховного простору відносяться:

Ціль, яку розділяють усі учасники процесу його створення.

Єдина педагогічна концепція, орієнтована на гуманістичні цінності.

«М'яка» структура простору.

Діалоговий режим створення.

5. Розгалужена система відношень між різними компонентами, суб'єктами.

Головними суб'єктами виховного простору також є молодіжні громадські об'єднання. Н.Л. Селіванова називає можливість виховного простору як головне для розвитку особистості студентя. Це передбачає:

свободу прийняття студентами рішення про його входження у виховний простір;

свободу вибору діяльності, яка допоможе досягати найбільшого успіху, можливого самовираження;

побудову діалогових відношень з людьми різного віку та соціальних груп;

виконання різних ролей;

вибір різних колективів, можливість їх зміни.

Таким чином, виховний простір сприяє самореалізації студента.

Дослідники виховних систем головною помилкою в управлінні вважають нормативний підхід педагогів до організації виховного процесу, що виражається в ігноруванні специфічності даної системи.

Виділяють три головні якості виховної системи:

Нерівновагомість – здатність до самоорганізації, самореалізації й саморозвитку.

Відкритий характер і неминуча взаємодія з навколишнім середовищем.

Самобутність кожної конкретної системи.

Щоб уникнути помилок, науковці називають можливі шляхи і засоби. Відомо, що для будь-якої педагогічної системи першочергове значення має цілепокладання. У зв'язку з цим, педагоги повинні поступово, поетапно формувати потреби учнів, постійно вивчати студентів і відслідковувати їхній розвиток. Отриманий матеріал дає основу для формування цілей, яке не може проходити без участі молоді. Важко також обрати системостворюючий вид діяльності, здатний довести до бажаного результату. Діяльність не обов'язково повинна бути навчальною. Вона може бути спортивною, художньо-творчою, трудовою та ін. При розвитку виховної системи будуть розширюватися зони її впливу, що обов'язково приведе до включення в систему всіх значущих сфер життєдіяльності, в тому числі й навчально-пізнавальної діяльності.

Створення виховної системи повинно супроводжувався прогнозуванням розширення виховного простору, засвоєнням соціального, природного, естетичного середовища. Значущу роль у створенні та розвитку системи грає студентське самоврядування і колективне творче виховання.

Студентське самоврядування – добровільне об'єднання студентів, мета якого сформувати у студентів почуття господаря училища, групи, вміння співробітничати на принципах партнерства, гласності, демократизму [31].

1. Організація студентського самоврядування – це суспільне об'єднання студентів на основі єдності інтересів, цінностей і цілей, діяльність якого регламентована структурою, визначена програмою спільної соціальної творчості в процесі професійної освіти.

2. Модель організації студентського самоврядування у виховній системі медичного училища, що забезпечує саморозвиток особи студента, включає наступні позиції:

– чотири організаційні блоки: суб'єктно-цільовий, змістовний, функціонально

– діяльнісний, оціночно-результативний;

– чотири структурні рівні: колективне стратегічне ціліполягання, колективне тактичне ціліполягання, колективне оперативне ціліполягання, індивідуальне ціліполягання;

– критерії ефективності організації студентського самоврядування: мотиваційно – ціннісна спрямованість особи, саморегуляція, теоретичні знання і практичні навички в області управління соціальними організаціями, самовизначення в організаційній структурі студентського самоврядування, розвиненість здібностей і якостей особи для організації студентського самоврядування, наявність педагогічної підтримки.

3. Механізм саморозвитку особи студента в організації студентського самоврядування, який представляє цілеспрямовану діяльність, що включає три блоки: мотиваційно-організаційний, організаційно-діяльнісний, контрольно-результативний.

Студентське самоврядування – це:

метод організації студентського колективу, який забезпечує формування відносин, відповідальної залежності в колективі та організаторських якостей окремої особистості;

складова частина системи педагогічних засобів, оскільки вирішує специфічні завдання єдиного колективу;

результат педагогічної взаємодії викладацького і студентського колективів;

діяльність, яка здійснюється самими дітьми, включаючи постановку мети, її розробку;

принцип організації життя колективу студентів.

Вимогами для успішного розвитку студентського самоврядування науковці називають:

зацікавленість у розвитку студентського самоврядування адміністрації, педагогічного колективу та більшості студентів;

чіткий розподіл обов'язків по керівництву органами студентського самоврядування (додаток 3);

оптимальна структура студентського самоврядування з урахуванням специфіки навчального закладу;

чітка система принципів роботи студентського самоврядування в масштабі ВНЗ (єдина документація, вимоги, дні засідань) (додаток 3);

організація системи змагань через органи студентського самоврядування;

гласність у його роботі (стенди підсумків змагань, стінгазети, бюлетені тощо); – нагородження, заохочення переможців через систему студентського самоврядування.

У розвитку студентського самоврядування виділяються окремі етапи, а саме:

Організаційна робота студентського самоврядування.

Організація безпосередньої роботи студентського самоврядування.

Удосконалення організаційної діяльності студентського самоврядування.

Перший етап характеризується організаторською роботою по зосередженню уваги педагогічного та студентського колективів до проблем студентського самоврядування; вивченням науково-методичної літератури з цієї проблеми; проведенням педагогічних рад, нарад при директорі, засідань методичних об'єднань кураторів, зборів студентів з проблеми студентського самоврядування; розробка оптимальної структури студентського самоврядування, його органів з урахуванням специфіки навчального закладу; визначення мети та завдань студентського самоврядування, виходячи з його структури; розробка документації (пам'ятки, напрямки, інструкції) (додаток 3); визначення прав та обов'язків органів студентського самоврядування, вибори активу.

Другий етап розвитку студентського самоврядування передбачає організацію практичної діяльності органів студентського самоврядування; уточнення функцій кожного виконавчого органу, його членів, виходячи із їх прав та обов'язків; проведення систематичного навчання активу з питань планування, проведення засідань, рейдів, чергувань тощо.

Заключним етапом розвитку студентського самоврядування є третій етап. У межах цього етапу здійснюється удосконалення організаційної діяльності студентського самоврядування. А саме: розширення ролі студентського самоврядування в житті училища, створення нових структур у структурі студентського самоврядування (тимчасові формування, об'єднання, клуби за інтересами тощо); розширення прав та обов'язків органів студентського самоврядування, вдосконалення його структури.

Організація студентського самоврядування у виховній системі навчального закладу буде ефективна, якщо:

• враховуються особливості студентського самоврядування в структурі виховної системи навчального закладу;

• розроблена, теоретично обґрунтована і експериментально підтверджена модель організації студентського самоврядування у виховній системі, що забезпечує саморозвиток особи студентів; механізм саморозвитку особи студента в організації студентського самоврядування представляє цілеспрямовану діяльність, що включає три блоки: мотиваційно-організаційний, організаційно-діяльносний, контрольно-результативний.

Для визначення рівня сформованості виховної системи використовують дві групи оцінок: критерії факту і критерії якості. Перша група дозволяє визначити, чи є у даному навчальному виховна система, а друга група дає уявлення про рівень її сформованості та ефективності.

Група «критеріїв факту» містить:

– упорядкування життєдіяльності ВНЗ (відповідність змісту, обсягу та

характеру навчально-виховної роботи можливостям і умовам даного

навчального закладу);

– наявність єдиного студентського колективу;

– інтегрованість виховних впливів, концентрація педагогічних зусиль.

– ступінь наближеності системи до поставлених цілей, реалізація педагогічної

концепції, ідей, принципів, які лежать в основі виховної системи;

– загальний психологічний клімат у ВНЗ, стиль відношень, самопочуття студента, його соціальна захищеність, внутрішній комфорт;

– рівень вихованості студентів, при цьому визначальною рисою випускника училища повинно стати почуття власної гідності.

Управління якістю виховного процесу може оперувати такими поняттями як: виховна система, виховне середовище, виховна мета, виховна програма.

Відповідно до існуючого поняття якості, під якістю виховного процесу ми можемо розуміти відповідність характеристик виховній продукції заздалегідь встановленим вимогам, наприклад, таким як надійність сформованих цінностей, якостей особи, групи, колективу, вимог до кваліфікації користувачів, технологічності.

Запропоновані критерії умовні, вони можуть бути конкретизовані в тій чи іншій виховній системі.

Система управління якістю виховної продукції

може включати наступні функції:

1. Функції стратегічного, тактичного і оперативного управління;

2. Функції ухвалення рішень, дій, що управляють, аналізу і обліку, інформаційно-контролюючі;

3. Функції спеціалізовані і загальні для всіх стадій життєвого циклу виховної продукції;

Система управління якістю виховної продукції у вузі має бути сукупністю управлінських органів і об'єктів управління, заходів, методів і засобів, спрямованих на встановлення, забезпечення і підтримку високого рівня якості виховної роботи і виховної продукції вузу.


2. Організація управління розвитком виховної системи навчального закладу


2.1 Управління етапами розвитку виховної системи


Виховний процес є, разом з навчанням і науковою діяльністю, одним з основних в житті вищого навчального закладу. Виховний процес здійснюється в кожному з основних підрозділів вузу (інститути, кафедри, групи) і полягає в перетворенні свідомості і поведінки співробітників (студентів, викладачів, адміністрації) відповідно до заданих вимог і норм суспільства, держави, освітньої установи на основі їх свідомого прийняття суб'єктом освітнього процесу, а також в створенні умов і можливостей для його самореалізації в різних сферах життя: науковою, культурною, суспільною, спортивною, технічною і іншій позитивно направленій діяльності.

В Україні, як і в інших країнах світу, склалася система виховання, яка ґрунтується на самобутності українського народу. Нині, спираючись на глибинні національно-виховні традиції народу, поступово відроджується національна система виховання, яка враховує такі особливості сьогодення, як перехід України до ринкових відносин, відродження всіх сфер життя українського суспільства і процес розбудови незалежної держави. В її основі – український ідеал. Національне і громадянське виховання є одним із головних пріоритетів і органічним компонентом розвитку освіти. Воно має бути спрямоване на формування в дітей та молоді сучасного світогляду, ідей, поглядів, переконань, заснованих на найцінніших надбаннях вітчизняної і світової культури. В основу національного і громадянського виховання мають бути покладені принципи гуманізму, демократизму, наступності та спадкоємності поколінь. Головна мета національного і громадянського виховання – набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування в молоді особистісних рис громадян української держави, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, трудової, екологічної культури. Національне і громадянське виховання має здійснюватися впродовж усього процесу навчання дітей та молоді. Воно має забезпечити всебічний розвиток, гармонійність і цілісність особистості, її здібностей і обдарувань, збагачення на цій основі інтелектуального потенціалу народу, його духовності й культури, формування громадянина України, здатного до самостійного мислення, суспільного вибору і діяльності (Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті).

Процес державотворення в Україні, загальна демократизація і гуманізація суспільства потребують змін у вихованні підростаючого покоління.

Стратегічною метою виховання особистості є її підготовка до виконання комплексу соціальних ролей, необхідних для суспільного життя: громадянина, трудівника, громадського діяча, сім'янина, товариша.

Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті та Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти визначили пріоритетні завдання виховання й основні напрями їх реалізації на сучасному етапі. Мета виховання:

1. Мета виховання – центральне питання ідеології, діяльності всієї системи виховання. У цілях виражаються філософські, духовні, етичні, економічні, політичні, правові і естетичні уявлення про образ, про «ідеальну» людину і суспільство, в якому він живе і діє. Мета державно-суспільної системи виховання повинно бути достатньо визначеною і в той же час абсолютно універсально.

Це виключно дуже важливо сьогодні, коли у зв'язку з економічним, соціальним, національним, духовним і освітнім розшаруванням суспільства, що поглиблюється, виникло різноманіття уявлень про людину і суспільство, зіткнулися всілякі класові, групові і особисті інтереси.

Якщо ще так давно велася мова про підлеглість інтересів і якостей особи вимогам суспільства і, відповідально, про домінування зовнішньої, суспільної (фактично державного) дії на людину (одна крайність), то тепер частіше ведеться мова про те, що основною метою виховання повинні стати людина як самоціль при одночасній відмові від вимог до неї суспільства, в чому б вони не виражалися – у потребах виробництва, економіки, управління і тому подібне (інша крайність).

З'явилася безліч партій і громадських організацій, що ставлять перед собою різноманітні цілі, за яким вони трактують і цілі виховання нових поколінь. Ці цілі частіше всього знаходяться в повному протиріччі з цілями державної системи освіти (і виховання).

Політично упереджені, ці партії і громадські організації прагнуть надати молоді ті цінності і орієнтири, які відповідають їх завданням, розглядають молодь як засіб досягнення своїх цілей і менше всього думають про молоде покоління України в цілому, про розвиток особи як особистості.

2. Формулюючи мету виховання, треба віддавати звіт в тому, що у сучасній Україні реально існують, ведуть боротьбу за молодь партії, суспільні рухи і організації, які можна згрупувати за характером та основним ідеям, які вони сповідають і пропонують. Загальнонаціональні інтереси вимагають, аби суспільство і держава, заклопотані збереженням своєї цілісності, контролювали виховний процес, допомагали молоді зорієнтуватися у реальному співвідношенні сил, що борються і сил, що виховують її, відрізнити дійсні цінності від уявних та помилкових, гідні цілі від недостойних.

3. Нова концепція виховання передбачає визначення мети виховання, що відповідає інтересам самої особи і вимогам суспільства по відношенню до особи. Як мета виховання, як правило, розглядається формування особи відповідно до явно або неявно існуючої моделі, ідеалом молодої людини, співвіднесеним з історичним періодом розвитку суспільства. На якій стадії розвитку знаходиться, які завдання вирішує суспільство, таке покоління йому і потрібно. У різні періоди розвитку нашої країни при радянській владі як цілі були поставлені такі ідеальні моделі, як: «будівельник комунізму», «всесторонньо розвинена особа», які визначали зміст і спрямованість процесу виховання. Система виховання втілювала їх в життя. 4. Основним орієнтиром виховання є погоджено прийняте в суспільстві уявлення про ідеал громадянина України, його життєве кредо і життєву позицію. Цей ідеал містить такі риси, як любов до України, віру в її успіх і величність, турботу про єдність і майбутнє Вітчизни, відданість ідеалам гуманізму, свободи і демократії, прагнення до особистого успіху в житті і тому подібне. В той же час цей ідеал має свої відмінності у характері соціальної активності і реальних можливостях конкретного представника того або іншого класу (прошарку) в служінні Україні і способах досягнення особистих цілей, визначуваних соціальним положенням і рівнем добробуту даної сім'ї. Відмінності в соціальних орієнтирах різних прошарків і груп суспільства обумовлюють диференціацію програм навчання, типів шкіл і всього виховного процесу.

5. «Ідеального» молодого українця наших днів повинно характеризувати: а) прагнення до успіху; б) воля до перемоги; у) прийняття всієї міри відповідальності за результати своєї діяльності лише на себе; г) відданість національній ідеї (мрії). Головний, системостворюючий елемент всіх ціннісних орієнтації тут – «успіх». Змінюватися можуть уявлення про засоби досягнення успіху, але сам успіх залишається центром життєвих досягнень.

Україна потребує людей, віруючих в перемогу над обставинами, що мріють про велику і могутню Україну, в якій вони – господарі життя. Мрія про велику Україну – прапор нації, а люди, що борються за цю мрію і досягають успіху – гордість нації і зразок для наслідування. Суспільство дає шанс кожному. Не зміг їм скористатися – вини себе і більш нікого. Така логіка шляху «вгору», до добробуту, такий спосіб зміни національного характеру росіян, що звикли чекати «манни небесної». Така жорстока чесність законів ринку і вільної конкуренції; чесність життя.

6. На відміну від ідеалу мета виховання полягає в тому, аби сформувати реальну, соціально стійку особу, здатну в нових соціально-економічних і політичних умовах вносити відчутний вклад до перетворення суспільства і самоудосконалюватися. Концепція виховання визначає цільові установки виховання молоді відповідно до тих змін, які відбуваються в суспільстві, з орієнтацією на майбутнє. Як мета виховання, що враховує умови перехідного періоду і орієнтованою на певну перспективу, можна запропонувати формування життєздатної, гуманістично орієнтованої індивідуальності але відношенню до суспільства і до себе самій.

7. Зміна соціально-політичних устрою, нові умови життя висувають нові вимоги до особи і тим самим природно-об’єктивно породжують новий тип особи, установки, образ поведінки і діяльності, що відповідають завданням суспільного розвитку. Перепади невідповідностей вимог суспільства і властивостей особи повинні коректуватися системою виховання.

8. Щонайгостріше протиріччя між новою системою вимог і можливостями і здібностями особи, що реально існує нині, породжує необхідність формування у молодої людини і молодого покоління в цілому такої якості, як життєздатність. Необхідність постановки питання про виховання життєздатності диктується тим, що сучасне молоде покоління знаходиться в незвичайно тяжких умовах природного і соціального середовища, яке характеризується ідеологічною, соціально-політичною і економічною нестабільністю і невизначеністю.

Життєздатність – це здатність людини (покоління) вижити, не деградуючи, в «жорстких» і умовах соціального і природного середовища, що погіршуються, розвинутися і духовно піднестися, відтворити і виховати потомство, не менш життєздатне в біологічному і соціальному планах. Завдання життєздатної особи – стати індивідуальністю, сформувати свої смислові життєві установки, самоутверджуватися, реалізувати свої завдатки і творчі можливості, перетворюючи при цьому в своїх інтересах місце існування, не руйнуючи і не знищуючи її. Життєздатність передбачає високу соціальну активність особи (покоління), спрямовану на перетворення зовнішнього природного і соціального середовища і на формування самого себе у відповідності до поставлених цілей. У соціокультурному плані життєздатність виявляється в тому, наскільки особистість і покоління відповідає сучасному попиту на даному історичному етапі і наскільки вони можуть узяти на себе відповідальність за його майбутнє.

До завдань виховання відносяться:

формування особистості – патріота України, який усвідомлює свою належність до сучасної європейської цивілізації, підготовлений до життя і чітко орієнтується в сучасних реаліях;

виховання людини демократичного світогляду і культури, яка дотримується прав і свобод, з повагою ставиться до традицій, культури народів світу;

забезпечення умов для самореалізації особистості відповідно до її здібностей, суспільних та власних інтересів;

формування покоління, яке здатне навчатися впродовж життя;

створювання і розвиток цінності громадянського суспільства;

відхід від уніфікації в процесі виховання, від орієнтації на «середнього» вихованця;

формування національної свідомості, людської гідності;

виховання свідомого ставлення до свого здоров'я та здоров'я інших громадян як найвищої соціальної цінності, формування гігієнічних навичок і засад здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного та психічного здоров'я учнів;

• розвиток у дітей і молоді творчих здібностей, підтримка обдарованих дітей і молоді.

Концепція національного виховання розглядає такі принципи виховання:

єдність національного і загальнолюдського виховання;

природовідповідність виховання;

культуровідповідність виховання;

активність, самодіяльність і творча ініціатива;

демократизація виховання;.

гуманізація виховання;

безперервність і наступність виховання;

єдність навчання і виховання;

диференціація та індивідуалізація виховного процесу;

гармонізація родинного і суспільного виховання;

особистісно орієнтований підхід у вихованні.

Реалізація основних завдань і принципів виховання здійснюється у ряді пріоритетних напрямків:

громадянське виховання;

правове виховання;

моральне виховання;

фізичне виховання;

художньо-естетична освіченість і вихованість особистості;

екологічне виховання;

трудове виховання;

статеве виховання і підготовка до сімейного життя;

формування наукового світогляду.

Виховання як цілеспрямований процес формування особистості здійснюється за допомогою методів виховання. їх вибір та ефективне використання залежать від:

вікових та індивідуальних особливостей школярів;

рівня розвитку дитячого колективу;

поєднання методів формування свідомості та поведінки;

ефективності методів виховання.

До основних груп методів виховання відносяться:

методи формування свідомості (роз'яснення, бесіда, лекція, диспут,
приклад);

методи формування суспільної поведінки (педагогічна вимога, громадська думка, доручення, створення ситуацій, які виховують);

методи стимулювання діяльності та поведінки (змагання, заохочення,
покарання);

методи контролю та аналізу ефективності виховання.

Форми організації виховання поділяються на масові (читацька конференція, тематичні вечори, літературні вікторини тощо), групові (гурткові) форми роботи (політичні інформації, година класного керівника, випуск стінної газети, робота з періодичною пресою, радіо- і телепередачі тощо), індивідуальні (позакласне читання, гра на музичних інструментах, малювання, колекціонування).

Аналіз стану виховної роботи свідчить, що формами організації виховного процесу, що найбільш вживаються, є:

• словесні (інформація, роз'яснення, зустрічі, збори, конференції, заочні екскурсії);

• практичні (екскурсії, походи, конкурси, олімпіади, спартакіади);

• наочні (творчі виставки, книжкові стенди, стінгазети).

Організація дозвілля студентів потребує певної системи і підбору тем для ознайомлення і обговорення, в яких зацікавлені самі студенти. З цією метою треба проводити опитування студентів, щоб з’ясувати, які питання їх більше цікавлять і до яких є інтерес. потребу.

Організація виховної роботи в училищі здійснюється згідно з орієнтованою функціональною матрицею [45]. (табл. 2.1)


Таблиця 2.1 Орієнтована функціональна матриця виховної роботи

Функції Рівні керівництва

Директор Заступник директора Заступник директора з виховної роботи
Вивчення потреб суспільства, директивних документів і розробка виховної системи училища Безпосередньо здійснює і керує Бере участь Бере участь
Підбір і розстановка кадрів для здійснення виховної роботи Безпосередньо здійснює Бере участь Допомагає
Створення умов для реалізації мети виховання Безпосередньо здійснює і керує Бере участь Бере участь
І. Упровадження досягнень педагогічної науки і передового досвіду в практику виховання
Вивчення науково-методичної літератури з проблем виховання і визначення питань, з якими необхідно знайомити педагогічний колектив, підготовка необхідних рекомендацій Безпосередньо здійснює і керує Бере участь і готує пропозиції Бере участь і готує пропозиції
Вивчення передового досвіду виховання студентів і впровадження його в практику Безпосередньо здійснює і керує Бере участь і практично здійснює Бере участь і практично здійснює
Впровадження досягнень науки в практику роботи училища Спрямовує Готує пропозиції і організовує Готує пропозиції і організовує
Організація самоосвіти викладачів та кураторів груп з питань самоосвіти Спрямовує Контролює і допомагає Контролює і допомагає
Керівництво методичними об’єднаннями викладачів Спрямовує Безпосередньо керує Бере участь за необхідністю
Керівництво методичним об’єднанням кураторів груп Безпосередньо керує Бере участь за необхідністю Бере участь за завданням директора
Організація колективного обговорення найважливіших проблем виховної роботи (вивчення актуальних наукових праць, статей, дискусій та ін.) Визначає проблематику, спрямовує обговорення Бере участь в організації, вносить пропозиції Бере участь в організації, вносить пропозиції
Організація колективних методичних заходів (проблемних семінарів, педагогічних читань, теоретичних конференцій, відкритих виховних заходів) Визначає проблематику і зміст Безпосередньо організовує Безпосередньо організовує
ІІ. Визначення конкретних цілей і завдань виховної роботи училища
Вивчення і аналіз впливу навколишнього середовища на студентів (проведення соціально-педагогічних досліджень) Спрямовує Бере участь Безпосередньо здійснює
Вивчення рівня вихованості студентів училища, окремих груп, визначення нерозв’язаних проблем виховання студентського колективу Керує і спрямовує Організує і бере участь Організує і бере участь
Вивчення й аналіз стану виконання студентами правил поведінки та інших нормативних документів Керує і спрямовує Організує і бере участь Організує і бере участь
Вивчення й аналіз рівня громадської активності студентів Керує і спрямовує Організує і бере участь Організує і бере участь
Вивчення й аналіз культури поведінки студентів в навчальному закладі і у громадських місцях Керує і спрямовує Організує і бере участь Організує і бере участь
Вивчення й аналіз характеру взаємин студентів в училищі та у колективах академічних груп Керує і спрямовує Організує і здійснює Організує і здійснює
Вироблення конкретних цілей і завдань виховної роботи училища на певний період Безпосередньо здійснює Бере участь Бере участь
ІІІ. Планування виховної роботи
Вироблення програми дій і визначення основних напрямків удосконалення виховного процесу Безпосередньо здійснює Бере участь Бере участь
Організація, збирання і узагальнення пропозицій студентів, викладачів, батьків що до плану виховної роботи Спрямовує і організовує Бере участь Безпосередньо здійснює

Здійснення інструктажу при плануванні виховної роботи училища: – заступників директора;

– кураторів груп, вихователя гуртожитку;

– завідуючого бібліотекою, керівників гуртків,

Безпосередньо здійснює Бере участь

Безпосередньо здійснює

Безпосередньо здійснює

Координація планів виховної роботи училища з відділам по справах молоді при РДА, суспільними організаціями, культурними центрами Спрямовує Бере участь Безпосередньо здійснює

Надання допомоги при складанні планів:

– органів студентського самоврядування;

– профспілкової організації студентів;

– гурткової роботи;

– методичного об’єднання кураторів груп;

– ради з профілактики правопорушень


Спрямовує

Спрямовує

Спрямовує

Спрямовує

Спрямовує


Безпосередньо здійснює

Безпосередньо здійснює

Безпосередньо здійснює

Безпосередньо здійснює

Безпосередньо здійснює

Безпосередньо здійснює

Розподіл управлінських функцій і ділянок роботи між керівниками училища та викладачами Безпосередньо здійснює Бере участь Бере участь
Прийняття педагогічних рішень у надзвичайних ситуаціях (конфлікти, надзвичайні події, поведінка окремих студентів, тощо) Залежно від ситуації Залежно від ситуації Залежно від ситуації
ІV. Організація виховної роботи. Координація дій навчального закладу, сім’ї, громадськості для досягнення цілей виховання
Підготовка і проведення педрад, рад при директорі, оперативних нарад з проблем виховної роботи Керує і спрямовує Бере участь Бере участь
Інструктаж різних груп працівників училища у зв’язку з організацією виконання плану виховної роботи Спрямовує і бере участь

Безпосередньо здійснює


Безпосередньо здійснює


Видання наказів про стан виховної роботи і шляхи її реалізації Безпосередньо здійснює Готує матеріали Готує матеріали
Організація життя студентського колективу, система самоврядування, система самообслуговування, система ролей (доручень, завдань, тощо) система норм, правил поведінки традиційній школи, система відповідальності і стимулювання в школі, система взаємин між студентами, між викладачем та студентом, система дозвілля Спрямовує Бере участь Безпосередньо організує і допомагає
Організація колективної творчої діяльності: пізнавальної, трудової, суспільно-корисної, художньої, суспільно-політичної, спортивно-оздоровчої Спрямовує Бере участь Безпосередньо організує і керує
Підготовка і проведення найважливіших загально-училищних заходів Спрямовує Бере участь Безпосередньо здійснює
Організація роботи кураторів груп: залучення груп до системи виховної роботи училища, надання допомоги в удосконаленні виховної роботи в групі Безпосередньо здійснює Бере участь за необхідністю Бере участь
Оперативна допомога викладачам, кураторам груп, іншим працівникам Здійснює за необхідністю Здійснює за необхідністю Здійснює за необхідністю
Координація дій поза навчальних закладів, залучення їх до організації виховної роботи Направляє – Безпосередньо здійснює
Організація роботи зі студентами, що потребують підвищеної педагогічної уваги Керує Безпосередньо здійснює Безпосередньо здійснює
Організація роботи з батьками Безпосередньо здійснює Бере участь Бере участь
Керівництво роботою студентських об’єднань (студзагонів, руху волонтерів, гуртків, спортивних секцій, клубів, наукових товариств, музеїв, тощо) Спрямовує Надає допомогу Надає допомогу
Організація професійної орієнтації студентів Керує Безпосередньо керує Бере участь
V. Інформаційне забезпечення управління виховним процесом
Створення в училищі стійкої системи збирання, передачі та одержання зворотної інформації про стан виховного процесу Безпосередньо здійснює Бере участь Бере участь
Система інформації:


одноразова – данні про склад студентів, данні про батьків, данні про матеріальну базу навчального закладу. Аналізує і використовує в управлінні

Бере участь у підготовці


Бере участь у підготовці
Постійна (щоденна) – відвідування у групах, успішність в групах, санітарний стан приміщень, порушення дисципліни Аналізує, приймає рішення Керую підготовкою, збиранням і обробкою матеріалів

Бере участь


Періодична (щотижнева) – про групові і поза училищні заходи, про діяльність студентських організацій, про роботу зі студентами, що мають академічні заборгованості та тих, що потребують підвищеної педагогічної уваги

Аналізує, приймає рішення


Керую підготовкою, збиранням і обробкою матеріалів Бере участь
Підсумкова: про виконання планів виховної роботи, про рівень вихованості студентів, про стан дисципліни в училищі, групах

Аналізує, приймає рішення


Керую підготовкою, збиранням і обробкою матеріалів Бере участь
VІ. Система контролю за ходом виховного процесу
Вивчення загально стану виховної системи, роботи щодо досягнення поставлених цілей Керує і здійснює Бере участь Бере участь
Вивчення стану окремих ділянок виховної роботи училищі (громадського, трудового, морального, естетичного, фізичного виховання тощо) Керує і здійснює Бере участь Бере участь
Вивчення рівня розв’язаних в училищі окремих проблем виховної роботи (розвитку студентського самоврядування, гуманізації, і демократизації, тощо) Керує і здійснює Бере участь Бере участь
Вивчення стану виховної роботи в окремих академічних групах, або у групах академічних груп Спрямовує Організовує Організовує
Відвідування і аналіз занять і виховних заходів Спрямовує За розподілом функцій За розподілом функцій
Відвідування і аналіз занять з метою контролю за реалізацією виховних можливостей Керує і здійснює Згідно за розподілом функцій Згідно за розподілом функцій
Контроль за реалізацією всеобучу Безпосередньо здійснює Згідно за розподілом функцій Згідно за розподілом функцій
VІІ. Аналіз результатів виховної роботи в училищі
Поточний аналіз діяльності різноманітних ланок системи виховання, окремих виховних заходів Аналізує і робить висновки Готує матеріали і бере участь Готує матеріали і бере участь
Постійний аналіз основних тенденцій у процесі виховної роботи училища Аналізує і робить висновки Готує матеріали і бере участь Готує матеріали і бере участь
Періодичний аналіз досягнення цілей виховної роботи Аналізує і робить висновки Готує матеріали і бере участь Готує матеріали і бере участь
Підсумковий аналіз досягнення цілей виховної роботи за рік Аналізує і робить висновки Готує матеріали і бере участь Готує матеріали і бере участь
Підготовка і проведення заходів за результатами виховної роботи (педрад, нарад при директорі, педагогічних читань, тощо) Керує і здійснює Бере участь Готує матеріали
Підготовка підсумкових документів за результатами виховного процесу (доповідей, наказів, вступних частин до річного плану, тощо) Керує і здійснює Бере участь Готує матеріали

Основою розвитку виховної системи навчального закладу є розробка концепції управління [97]. Сутність її полягає в підході до управління як діяльності, спрямованої на створення цілісного комплексу умов – прогностичних, педагогічних, кадрових, психологічних, організаційних, правових, медичних, санітарно-гігієнічних, матеріально-фінансових, необхідних для функціонування і розвитку навчально-виховного процесу училища. Як ціль училища в концепції розглядається розвиток студента, а як

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: