Xreferat.com » Рефераты по педагогике » Використання музично-дидактичних ігор на уроках музичного мистецтва

Використання музично-дидактичних ігор на уроках музичного мистецтва

виразним у емоційно — естетичному відношенні.

Н.О. Ветлугіна відзначала: "Якщо діти виховуються в дусі відгуку на все прекрасне в житті, якщо вони одержують різноманітні враження, займаються різноманітними видами музичної діяльності, то їх спеціальні здібності до музики розвиваються плідно і успішно. Ці принципові положення беруть за основу при організації різних видів музичної діяльності дітей" [10, 90]

Таким чином, займаючись співом, слуханням музики, музично-ритмічними рухами, учні спираються на знання особливостей засобів художньої виразності, які формують природу творчих здібностей, естетичних почуттів, потреб, нахилів.


1.2 Основні напрямки активізації творчої ігрової діяльності молодших школярів


Як відомо, у зарубіжній педагогіці XX століття сформувались і отримали розповсюдження декілька високоефективних систем масового музичного виховання дітей: швейцарського композитора і педагога Еміля Жака Далькроза ( 1865 - 1950 ), угорського композитора і педагога Золтана Кодая (1882 - 1967 ), австрійського композитора і педагога Карла Орфа (1895 - 1982), італійського психолога і педагога Марії Монтессорі ( 1876 - 1990 ), японського скрипаля і педагога Шишці Судзукі (1898 - по теперішній час) . Спільною у цих п'яти системах є їх спрямованість на творчість.

Характерною рисою музичного мистецтва є надзвичайна багатосторонність педагогічного і естетичного впливу вихованців, які відчувають на собі благотворну дію музики і слова, танцю і ритмічних рухів, вони в захопленні від яскравих проявів прекрасного в природі, у повсякденному житті.

Особливу привабливість усім іграм надають пісні, зібрані в народі або створені видатними діячами України. На сторінках, окрім народного пісенного доробку, можна зустріти чимало творів М. Лисенка, М. Леонтовича, К. Стеценка, П. Козицького, П. Демуцького, а також фольклорні записи К. Квітки, С. Титаренка, А. Коношенка, С. Дрімцова.

Своєю привабливістю пісні завдячують поезіям Т. Шевченка, Лесі Українки, О. Олеся, М. Вороного, Д. Загула, П.Тичини та інших українських поетів, чиє образне слово надихало композиторів на створення високохудожньої пісенної літератури для дітей.

Плідна етнографічно - дослідницька діяльність В.М. Верховинця сприяла обґрунтуванню і впровадженню ними системи засобів формування національної культури молодого покоління, чільне місце в якій посідає український фольклор "як художнє відображення дійсності у словесно - музично — хореографічних і драматичних формах колективної народної творчості, що відображає світогляд народу та нерозривно пов'язана з його життям і побутом "[11, 15].

Автор розробив алгоритм підготовки і проведення музичних ігор. Етап підготовки включає утворення кола, чи рядочка, розучування пісні, призначення дійових осіб, ознайомлення з грою, вивчення танцювальних рухів . Оптимальною формою для проведення ігор представлялося коло, з якого легко утворити півколо, рядочок, маленькі кола. Коло - це не звичайна форма розташування дітей, а символ гармонійності і завершеності, воно "єднає і приваблює дітей чимось світлим, чистим, що тішить душу дитячу, ніби погожа картина небосхилу, зірок, місяця, сонця" [11, 41].

На думку Верховинця "найкраща форма гри - це замкнене, чи розірване коло [11, 50]. Щоб гра проходила весело і жваво, керівник мусить, по - перше, сам добре засвоїти гру, а по - друге, познайомитись з методикою і способом проведення гри, зуміти провести гру легко і якнайдоступніше для вихованців.

Аналізуючи педагогічні можливості ігор, В.М.Верховинець наголошував на необхідності дотримання демократичного стилю спілкування між педагогом і вихованцем. Він писав:" Керівник не повинен бути педантом у грі. Не слід ... вимагати, щоб гра була проведена так, як вона вирішується в уяві вихователя" [11, 84].

Реалізацію індивідуального підходу вчений справедливо вбачав у наданні дітям можливості коригувати зміст, способи проведення гри. Педагоги, на його думку, повинні реагувати на кожне дитяче зауваження, запитання, доповнення, вносячи їх у гру, де '; кожне зауваження дитини є ознакою того, що вона цікавиться грою". Педагог застерігав від вимуштровування гри, немов для демонстрації стороннім людям. Ефективність гри вимагає ретельної підготовки педагога, продумування її змісту та послідовності ігрових дій. Успішне здійснення цієї настанови можливе тільки за наявності розвинутих творчих здібностей педагогів.

Особливо педагогічно цінними він вважав музичні ігри, супроводжувані піснею. На думку педагога, естетично ідеальною є така система виховання, в якій творчий розвиток учнів здійснюється на основі гуманістичної традиції. Доцільність використання з цією метою саме музичних ігор вчений пояснював психолог о - фізіологічною природою людини ( бажання рухатись, співати, самореалізуватись в грі ), а також етнічними особливостями українського народу, зокрема його музикальністю.

Всі ігри зі співами повинні виконуватись ритмічно, тому керівникові необхідно самому бути підготовленим з музичного боку, щоб він міг легко передавати відчуття ритму дітворі.

Педагогічну цінність мають ритмічно - проведені ігри, бо вони об'єднують дітей і перетворюють гру в серйозну гуртову працю. Вчений, підкреслюючи що змістом життя дитини є гра, виділяв такі її функції:

- зміцнення дитячого організму виконанням фізичних вправ та танцювальних рухів;

- стимулювання дитячої фантазії, творчості;

- розвиток уваги, пам'яті, спостережливості, волі;

- виховання самостійності, дійової рішучості;

- утвердження дружніх товариських стосунків у колективі, реалізація потреби у співробітництві;

формування умінь, самоконтролю та саморегуляції (керування власними емоціями та почуттями );

- здійснення психотерапевтичного впливу на дитину шляхом акцентуації позитивних емоцій.

При класифікації ігор учений керувався їх тематикою і віковими особливостями вихованців. Важливого виховного значення В.М.Верховинець надавав народному хореографічному мистецтву, яке ґрунтується на виразності ритмічного руху і пластики людського тіла. Танець - невід'ємна складова культури українського народу. Якщо у давні часи танці виконували комунікативну функцію, то пізніше вони естетизувалися і стали явищем мистецьким, апелюючи вже не тільки до розуму і пам'яті, а безпосередньо до почуттів та естетичної потреби.

У початковій школі елементи української хореографії та зразки пісенно — хореографічного фольклору доцільно застосовувати на уроках музики, народознавства, заняттях хореографічних гуртків. Українські народні танці, поставлені з урахуванням вікових особливостей молодших школярів, можуть бути окрасою будь - якого шкільного свята.

Отже, до основних форм роботи, що забезпечили б, в основному, правильне музичне виховання, можна віднести такі: дитячі ігри, шкільний хор, ритмовий оркестр, груповий спів, слухання музики, музичні екскурсії, мистецьке оформлення свят. Відомо, що основним завданням музичного навчання є виховання та підготовка такого слухача, який зміг би не тільки сприймати, але й сам пропагувати музичні цінності.

Метою музичного виховання, крім виховання ритмічного чуття, є розвиток відчуття тембру, інтонації, нюансування, фразування. Особливо цінною властивістю ритмового оркестру є залучення до його ансамблю. Найдоступнішим ритмо -- тембровим оркестром для школи є оркестр, який складається з народних інструментів з додатком ударних: бубна, тамбура, тріангольо, тамбурина, музичних бряцалок, кастаньєтів, ксилофону. В музичній ігровій діяльності найповнішою допомогою може бути інструмент, проте на перше місце виступає зразкове виконання пісень самим педагогом .

Слухання музики також є вирішальним етапом на шляху розвитку музичних здібностей дитини і вірного сприймання музики. Справжнє слухання музики починається з "вивчення і слухання такого музичного матеріалу, який повинен відповідати вікові дитини та бути близьким до її рухливої природи" [11, 87].

Кожна гра несе в собі глибоке смислове навантаження і має конкретно - визначену мету. Шлях до мети лежить через виконання завдань, поставлених перед дитиною у грі. Ці завдання відзначаються винятковою різноманітністю. Вони поступово ускладнюються, але, періодично повторюючись в іншому викладенні та в іншій ігровій ситуації, добре виконуються дітьми. Таким чином досягається необхідна послідовність, у посиленні впливу на розвиток розумових, фізичних та інтелектуальних здібностей.

Переважна більшість пісень-ігор - це невеличкі казки та напівказки, де дійсність тісно переплітається з вигадкою. В іграх реалістично-побутового плану, хороводах і танцювали композиціях також існує елемент умовності, який відкриває простір для вільних домислів.

Теоретичні положення щодо проведення ігор блискуче втілив М.В. Верховинець у детально - розроблених ігрових сценаріях, реалізувавши принципи науковості, наступності, природо відповідності. Учений справедливо вважав, що запропонований ним творчо-стимулюючий підхід до організації ігрової діяльності дозволить педагогу вивчити індивідуальні особливості дітей, створити умови для розкриття творчих можливостей кожної особистості.

Репертуар "Весняночки" автор побудував на основі фольклорного матеріалу, власних творів та кращих зразків заново переосмисленої музично-ігрової дитячої літератури своїх сучасників, який успішно може застосовуватися в сучасних середніх закладах освіти.

Визначаючи основні напрямки активізації творчої ігрової діяльності слід розглянути деякі види творчих ігор. Серед цікавих і корисних видів творчих ігор є імпровізація (від латинського ітргоуізш - несподіваний, раптовий).

Музичні імпровізації бувають різних видів, найпоширенішими серед них є співацькі й інструментальні. Досвід показує, що співацька імпровізація - одне з улюблених занять молодших школярів. Нею із задоволенням займаються усі діти, не лише котрі добре вміють співати. У статті "Про музично-творчі навички в дітей" Б. Асаф'єв писав, що головна мета співацької імпровізації - викликати в дітей "творчий музичний інстинкт", звернути їхню увагу на те, що вони співають - і грають. Отже, відмовляючись від зайвого раціоналізму, автор порушує питання усвідомленого, аналітичного підходу до імпровізування.

Одним із завдань, які допоможуть сформувати навички співацької імпровізації, є складання мелодії на запропонований літературний текст або власний. Учні можуть запропонувати кілька варіантів за допомогою вчителя, оцінюючи їх. Для цього перш ніж оцінити створену мелодію, учні повинні її проспівати, тобто запам'ятати й відтворити знову. Можна запропонувати імпровізувати підголосок до мелодії, якщо учні мають відповідні навички.

Неабияку увагу музичній творчості дітей приділяла Н. Ветлугіна. Результати експерименту, проведеного під її керівництвом, довели можливість і доцільність проведення у вигляді імпровізації творчої ігрової діяльності. При цьому пропонуються такі критерії оцінювання дитячої пісенної творчості:

- мелодична лінія, її цілісність і спільність з напрямом руху, співвідношення висхідного й низхідного руху, гармонійне поєднання інтервалів, наявність кульмінацій;

- тональна будова мелодій, наявність стійких і нестійких звуків;

- ритм як організаційна послідовність звукових тривалостей, його повторність та варіаційність;

- спільність темпу, динаміки в зразку, запропонованому педагогом, і у відповіді дитини;

- будова музичної форми - її пропорційність чи асиметричність;

- спільність літературного тексту і мелодії, єдність змістових і музичних акцентів.

Співацькі імпровізації в молодших класах, зокрема на літературний текст, застосовували й інші методисти. Прагнучи забезпечити систематичність творчих ігор і поступово їх ускладнюючи , вони пропонували дітям переходити від простих вправ (музичні діалоги) - до вільної імпровізації, з набуттям учнями більшого досвіду творчої діяльності.

Велику увагу дитячій музичній творчості приділила Л.Дмитрієва. У роботі з молодшими школярами вона використовувала такі прийоми:

1. Завдання для розвитку почуття ритму: придумати слова, фрази в даному ритмі; передати ритмічний мотив загадки на ударних інструментах і скласти до неї відповідь; наприклад: загадка "Хто в лісі стукає тук-тук?" Відповідь: "Дятел, дятел".

2. Завдання для розвитку художньо-образних уявлень під час гри на дитячих музичних інструментах: створити "заклики птаха", звукові сигнали на засвоєних ступенях ладу; знайти варіанти завершення музичної фрази; скласти мелодії в характері маршу, польки, колискової; створити музичні загадки типу "Що я бачив і чув у лісі?"; проілюструвати розповідь або маленьку історію з музично-шумовим супроводом.

3. Завдання для розвитку творчого сприймання музики: передати темп твору під час його звучання певним жестом, обрати і інструмент для ритмічного супроводу мелодії.

Аналіз цих завдань свідчить, що в окремих випадках учитель обмежує творчу свободу дітей (певним ритмічним малюнком, ступенями ладу тощо). Завдяки цьому підвищується значення свідомості у творчій діяльності.

Проводячи дослідну роботу в школі, психологи О. Лазаревська і С. Науменко проводили з учнями такі творчі ігри:

а) імпровізація короткого ритмічного малюнку;

б) вигадування віршованого тексту до окремих двотактових відрізків ритму;

в) створення невеликих віршів;

г) імпровізація мелодії до готових ритмізованих прикладів.

Психологи більш схильні до надання дітям свободи творчості, однак в роботі повинні бути елементи свідомого навчання. Так, перш ніж зіграти гру, школярі повторювали ритмосхеми, відтворені вчителем. Це було підказкою, оскільки настроювало слух на певну протяжність ритмосхеми (двотакт) і метроритм (чергування восьмих і четвертних тривалостей у розмірі дві чверті без затакту). Свобода творчості в іграх обмежувалася певним ритмічним малюнком. Перед виконанням останньої гри діти тренувалися на легших вправах, створюючи мелодії до окремих слів, запитань і відповідей.

Зв'язок навчання і творчості виявився й у тому, що з основними музично-теоретичними поняттями та опорними знаннями, засобами музичної виразності школярі відбувався безпосередньо процес усвідомлення й аналізу спільної творчої діяльності. О. Лазаревська і С. Науменко пропонують тактовний методичний прийом - "натяк підказку". На підставі аналізу методичної літератури можна зробити висновки. Дитяча музична творчість є органічним елементом різних видів музичної діяльності: співу, слухання музики, гри на дитячих музичних інструментах, тощо.

Творчий процес сприяє розвитку мислення, уяви, спостережливості, активності, позитивних емоцій, а також спеціальних музичних здібностей, через це творчість у музичній діяльності має бути невід'ємним компонентом кожного уроку музики.

Процес керівництва дитячою художньою творчістю складний і суперечливий, і учитель має надавати дітям певну свободу, одночасно залучаючи їх до навчання - набування знань, умінь і навичок.

Головне біологічне призначення гри, як відзначав Л.С. Виготський, у створенні уявної ситуації, яка допомагає тренувати природні механізми цілеспрямованої діяльності завдяки уявній ситуації створюється зона найближчого розвитку дитини. У грі дитина завжди підноситься над своїм середнім розвитком, своєю звичайною поведінкою, тому гра—джерело і засіб розвитку.

Отже, гра як метод музично-естетичного виховання має особливе значення для школярів. Тож і сучасна програма "Музичне мистецтво" націлює на широке застосування музичних ігор, різноманітних музичних вправ, танцювальних рухів тощо. Для того, щоб музично - творча гра захоплювала дітей, учителеві слід визначити, чим діти цікавляться, докладно продумати її зміст, правила, виготовити атрибути, необхідні унаочнення. Багато важить також вмілий підсумковий аналіз гри з виділенням її дидактичного результату, де результат гри неодмінно оцінюється не лише вчителем, а й самими учнями.

Таким чином, ігрова діяльність -- різновид активної творчої діяльності дітей, в процесі якої вони оволодівають способами спілкування між людьми засобами мистецтва. Вона є свого роду дитячим моделюванням соціальних відносин. При правильному керівництві з боку дорослих ігрова діяльність формує естетичні, моральні, інтелектуальні, творчі сфери свідомості.

Отже, творча музично - ігрова діяльність розглядається як продукт прояву максимальних самостійних духовних зусиль молодших школярів у процесі музично - естетичного виховання інноваційними педагогічними методами.


1.3 Методика застосування творчих ігор у музично-естетичному вихованні молодших школярів


Творчий доробок українських класиків та сучасних композиторів є важливим засобом в навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи. Пісенні жанрові різновиди застосовуються у педагогічній діяльності як в поурочній так і в позакласній виховній роботі, де є необмежений простір для творчої праці.

Приступаючи до проведення гри, учні обов'язково попередньо мають ознайомитись з ігровим репертуаром. При цьому підбираються такі пісні-ігри, які за змістом, формою, і способом проведення відповідали віковим особливостям учнів. Під час гри потрібно обов’язково звернути увага на всі запитання, зауваження та доповнення учнів, що стосувалися змісту та способу проведення .

Ігрова діяльність для школярів зберігає своє значення як найбільш доступна і природна форма діяльності, що усуває авторитарність у стосунках учителів і учнів, створює особливу атмосферу інтересу, емоційного піднесення.

Народні ігри-драматизації є віками перевіреним засобом виховання підростаючого покоління. В більшості таких хороводних ігор пісня, діалог, рухи органічно взаємопов'язані між собою. Крім того, ігри розвивають і загартовують дітей фізично, ознайомлюють їх з тими чи іншими трудовими процесами, вчать спостережливості, кмітливості. Ігри - драматизації є до того ж формою "незацікавленого спілкування", "спілкування заради спілкування", яке в процесі історичного розвитку набувало самостійної цінності для людської особистості і стало загальнонародним надбанням. Спілкування в цьому випадку є одночасно і самоствердженням особистості, своєрідним визнанням її іншими членами колективу. В таких іграх зміцнювалась дисципліна, загартовувалась воля, досягалось взаєморозуміння та взаємодопомога між учасниками колективних дій, виховувалися норми та правила поведінки, розроблялись форми діалогу в різних життєвих ситуаціях, у дітей формувалися жвавість і безпосередність.

Це насамперед, ігри землеробської тематики, які в слові й пластиці відтворюють сівбу, вирощування, догляд, збирання, обробку польових та городніх культур. Прикладів таких хороводних ігор можна навести багато: "Мак"," А ми просо сіяли", "Ой на горі льон " та інші.

Українську народну творчість слід не просто вивчати, а опановувати, навчитись з її допомогою висловлювати своє розуміння явищ навколишньої дійсності. Практичне освоєння фольклору, створення інтелектуального та естетичного фону, який передує розучуванню пісні - гри, залучає всіх учасників до творчої реалізації, у ході якої розкривалися здібності кожного учня.

Також можна використовувалися пісні сучасного професійного композитора Е.Б. Бриліна, які створені відповідно до вимог нової програми "Музика", затверджена Міністерством освіти і назв України. Програма поєднує виконавську та різні форми творчої роботи з учнями, що створює умови для проведення цілісності уроку музики як уроку мистецтва. Збірник пісень для школярів присвячується актуальним гопанням виховання культури поведінки як важливої педагогічної проблеми. Основу текстів пісень складають вірші, які увійшли до методичного посібника С.Г. Мельничука та Т.Я. Довгої "Виховання поведінки молодших школярів". Матеріал даного посібника розміщений згідно програми з виховання культури поведінки школярів, що містить чотири розділи :

- правила поведінки у школі;

- правила поведінки вдома;

- правила поведінки на вулиці;

- правила поведінки в громадських місцях;

За цими розділами розміщені пісні. До першого розділу відносяться пісні "Правила для школярчаток" - слова К. Мухаммаді, "Тиждень ввічливості в школі" - слова О. Сенатович "Невдалий виступ" - слова Г. Бойко. Другий розділ включає пісні "Косички" — слова А. Костецького, "Чия це справа? " — слова Г. Бойко. В третій розділ входять пісні: "Косарі" —слова О. Пархоменко — Великий і малий" - слова В. Бичко, "Спогад дитинства" — слова О. Сенатович ,"Справжнє хлопченя" — слова О. Петрова. До четвертого розділу відносяться пісні "Критик " - слова І. Кульської, "Чому мені не везе?" — слова І. Ільченко.

Більшість сюжетів пісень мають жартівливий, гумористичний характер, тому вони легко сприймалися школярами і з інтересом виконувалися. Музично-поетичний матеріал дозволяє використовувати різні форми творчої інтерпретації - в сольному та ансамблевому виконанні, у вигляді інсценізацій чи театралізованого дійства, а також може включатись як ілюстрація до тематичних бесід і лекцій-концертів.

Музичний матеріал даного збірника побудований на ритмічних, інтонаційних формулах сучасних стильових різновидів, що потребує вирішення не лише методичних завдань, але й творчих, завдяки яким школярі оволодівають елементарними навичками сольного та ансамблевого співу. Особливого акторського впливу - інсценування потребують пісні, побудовані в діалогічній формі, що створює умови для творчого пошуку художньо-образної інтерпретації.

Пісні насичені ігровими елементами, нескладні для виконання, ознайомлюють учнів з тематичними діями. На першому етапі з учнями вивчаються мелодія і слова пісні. Після чого обговорюються головні персонажі та обираються виконавці, розподіляються ролі, аналізується головний зміст та виявляється основна драматургія пісні, співставляються основні художні засоби літературного та музичного тексту. При цьому визначилась така послідовність вивчення: а) розлучення пісні, б)вибір дійових осіб, в) проведення гри.

Важливою умовою успішного опанування пісень є творче ставлення вчителя до роботи: це й створення партитур для класного оркестру, і виконання власних інструментальних варіацій, і підготовка співацьких вправ на матеріалі творів, і використання можливостей для їхнього інсценування. Не в кожному класі діти вільно виконують запропоновані їм творчі завдання, через те вчитель має заохочувати їх і поступово прилучати до творчої діяльності.

Основною формою організації музично-естетичного виховання в процесі експериментальної роботи є уроки музики. Сконцентрувавши увагу учнів на звучанні музики, розвиваючи їхню уяву, вчитель допомагає увійти у світ музичних образів, чітко відчути їх виразність.

Разом з тим, інтерес, який виникає у школярів, є важливим стимулом до творчості, пробуджує учнів до систематичного спілкування з музичним мистецтвом, інтенсифікує психічні процеси, а саме: сприйняття, образне мислення, пам'ять тощо, розвиває творчі здібності.

На уроках музики застосовуються творчі рольові ігри, через які відбуваються навчальні функції, що з кожним наступним класом ускладнюються і зростали. Розвиток пам'яті, слуху, ритмічності, відчуття краси, гармонії і мелодії — все це створює атмосферу невимушеності та емоційного відгуку.

Особливо важливо те, що в таких умовах найбільше проявляються творчі можливості учнів. Всі творчі завдання виконуються в певній послідовності.

Бесіда 1.

Учитель. Баян дуже схожий на гармонію, а відрізняється розміром, кількістю рядів та звучанням. Коли музикант розтягує міхи, повітря проходить через невеличкі спеціально виготовлені пластини , і баян звучить. Сьогодні жоден народний хор не обходиться без баяна, бо його голос поєднує в собі й пісню дніпровських хвиль, і шелест пшеничних ланів... Уявіть собі, що ви

граєте на баяні.

Учитель разом з учнями імітує гру на баяні.

Учитель. Одним із найвеселіших українських інструментів є бубон. Він так гарно відбиває ритм веселих мелодій, що його просто неможливо не запросити на весілля. Спробуємо уявити собі, що ми весело вибиваємо на бубні.

А зараз пропоную вам пограти на барабанах. Інструмент цей поважний, голосистий завдяки повітрю, яке знаходиться між його туго натягнутими шкірами, має звук об'ємний та компактний: "Бум,бум!"

Учитель. І останній інструмент, на якому хотіли навчитися грати малесенькі вітерці, - брязкальця. Чарівний передзвін їхніх камінців, що знаходяться в середині кульок, супроводжує навіть класичні твори, які виконують оркестри.

Діти, полічіть, будь ласка, скільки інструментів буде в нашому оркестрі. Які саме? Знайдіть на малюнках їх зображення Отже, на чому грати, ми знаємо. Яку пісню ви хотіли б виконати на ваших інструментах?

Учитель разом з учнями готують українську народну пісню ' Галя по садочку ходила".

Учитель. Візьміть у руки свої інструменти і під акомпанемент фортепіано спробуйте відтворити цю пісеньку. Чудово, та мені здається, що над виконанням нашого твору слід трішечки попрацювати. А саме, спробуємо послухати, яку партію, тобто, що грає наша бандура.

Учитель може самостійно показати, як інструменти повинні виконувати пісні.

Діти повинні не тільки знати назви інструментів, а й вміти охарактеризувати їхнє звучання. Наприклад, барабан гримить, як травневий грім, металофони дзвенять як весняні краплі. Можливі й інші асоціації - головне, щоб вони були яскравими, емоційними.

Цікава і корисна творча гра супроводжувати на дитячих музичних інструментах пісню або твір під час слухання музики. Створюючи колективними зусиллями партитуру акомпанементу, бажано враховувати наступне:

а) сильні долі виконувати яскравіше, слабкі — тихіше;

б) можна іноді заповнити акомпанементом паузу в мелодії;

в) коли музика розвивається й наближається до кульмінації, доцільно не лише посилити звучання, а й ускладнити супровід;

г) змінюючи супровід у кожній частині твору, можна показати його форму. Можливі різні варіанти застосування дитячих музичних інструментів на уроках. Наприклад, учитель каже: " Перший ряд сьогодні буде оркестром ". Важливо, якому саме рядові доручити це, адже бути оркестрантами хочуть усі діти. З одного боку, можна вибрати тих, хто краще поводиться, адже оркестранти - люди дисципліновані й акуратні (виховний момент). З іншого боку, можливо, саме гра в оркестрі й буде чинником, що дисциплінує. Крім того, можна доручити грати на будь-якому інструменти тільки одному учневі (кожному по черзі). Учитель, спостерігаючи за школярами, визначає, кому можна доручити грати на звуковисотних інструментах, а кому поки що на шумових (або однозвучних).

Шумовий оркестр можна збагатити елементарною грою на різних музичних інструментах: сопілочках, дудочках, блок - флейтах, металофонах, тріодах і барабанчиках різних розмірів і звучностей. Шумовий оркестр є цікавою формою, але не тільки сам по собі, а як привід для рольової гри, імітації звуків тварин, пташок. Чим різноманітніші інструменти, тим яскравіше активізується фантазія учня.

Тематичні цикли уроків допомагають наповнити ігри глибоким і пізнавальним змістом. Наприклад, ігри на теми природи можуть бути урізноманітненні казковими персонажами, конкретними темами: "Птахи", "Квіти", "Ляльки". У всьому цьому головне - почуття єдності світу природи і людей.

З метою удосконалення музичного творчого розвитку школярів використовуються загадки з придумуванням мелодії до загадки та доспівуванням відповіді.

У співі учні отримують задоволення від чистоти унісону, злиття голосів усього класу. Тому, при співі не слід відривати від руху мелодії, який нерозривний з нею. Показуючи, як народжуються мелодії, учні самі зможуть створити мелодію за допомогою голосу чи шумового оркестру.

Урок музики - це урок мистецтва, де все має бути гармонійним , естетичним.

Як показує досвід, без опори на знання, тобто без навчання, якість виконання творчих завдань невисока. Чим більше у дітей знань, досвіду, чим сформовані творчі навички, тим краще результат у цьому виді діяльності.

Проте, сказане не означає, що ігрові методи і прийоми слід застосовувати якомога частіше, це може призвести до того, що учні сприйматимуть урок як розвагу. Іноді їм більше імпонує серйозний тон.

Отже, технологія навчання молодших школярів на уроці має бути такою.

Вчитель постійно спостерігає за дітьми проводячи урок з елементами розважальності, а коли він побачить, що треба активізувати дітей, то урізноманітнює види художньої діяльності як методу.

Таким чином, можна зробити висновки, що ігрова творча діяльність доставляє учням незрівнянну радість, естетичну насолоду, розвиває музично-творчі здібності, робить їх гуманними, духовно багатшими, сприяє самовираженню, прояву самостійності в засвоєнні художньо-смислової інтерпретації творів музичного мистецтва.

Отже, у міру оволодіння завданнями та формування нових умінь учні поступово включаються у процес виконання творчих завдань, які мають бути: по-перше, комплексними, тобто охоплювати різні види музичної діяльності; по-друге, забезпечувати досягнення мети, сприяти формуванню творчої індивідуальності.

Розвиток творчих здібностей може базуватися на будь - яких комбінаціях ігор, але головна мета - пізнання у грі нового, творчого, невідомого.


Висновки


На основі вивчення наукової літератури та її аналізу, узагальнення, спостереження вдалося визначити і дослідити виховний вплив творчої ігрової діяльності на учнів шкільного віку, теоретично обґрунтувати доцільність її використання у навчально-виховному процесі сучасних загальноосвітніх закладів, реалізуючу завдання музично-естетичного виховання школярів.

Результати дослідження показали, що ефективність музично-естетичного виховання молодших школярів залежить від активізації їхньої уваги, мислення, емоцій, уяви розвитку яких сприяють такі педагогічні умови:

1) використання засобів художньої виразності різних видів мистецтва,

2) добір різноманітного та цікавого для дітей навчального матеріалу, -зокрема, наявність у запропонованих піснях не тільки яскравих образів, а й сюжетного розвитку,

3) застосування художньо-ігрових методів і прийомів у процесі хорового співу, слухання музики, вивчення музичної грамоти, гри на музичних інструментах,

4) використання літературної творчості: вірші, казки, загадки, байки, 5), створення на уроках навчально - творчої атмосфери.

Механізм творчого розвитку учнів залежить від впровадження інноваційних методів у навчально-виховний процес. Художньо - творчі здібності, які розвиваються під час ігрової творчої діяльності, відбиваються на результатах навчання і виховання в цілому. Тому постають завдання застосовувати такі засоби і методи навчання, при яких творчі здібності формуються на найвищому рівні. Наукові дослідження та педагогічний експеримент переконують, що музичні здібності формуються і розвиваються у взаємозв'язку і взаємозумовленості з іншими творчими здібностями .

Отже, формування глибоких і міцних знань, умінь і навичок шляхом загальної естетизації та інтелектуалізації комплексних уроків можна вирішувати гармонізацію творчого розвитку школярів застосуванням ігрової діяльності.

Узагальнюючи викладене, зазначимо, що результати творчої реалізації учнів великою мірою залежать від наявності продуманої системи відповідних творчих завдань, емоційної налаштованості на спільну співтворчість учнів і вчителя у різних видах художньої діяльності.

Результати експериментальної роботи свідчать, що творчий досвід молодших школярів накопичується поступово, поетапно. Протягом навчальних років підвищувалися знання з музичної грамоти, самостійність виконання творчих завдань, проявлялася емоційна чутливість, що є важливим показником естетичної культури особистості учня.

У процесі практичної діяльності: співу, малювання, гри, інсценізації, танців - розвиток відбувається від наслідувальних дій до виникнення пошуку виразно-зображальних засобів, до появи спроб самостійного перенесення набутого художнього досвіду у своє повсякденне життя, творчу ініціативу.

Інсценування народних пісень композиторів - класиків та сучасних авторів різних жанрів - ліричних, календарних, жартівливих, побутових відіграє важливу роль у вихованні культури школярів, формуванні естетичних та моральних рис характеру, застосування яких доцільне на різних етапах уроків.

Експеримент показав, що творча ігрова діяльність посилює вплив міжпредметних зв'язків музики з літературою, живописом, історією, етнографією, хореографією, театралізованим дійством. Це підвищує ефективність вивчення предметів гуманітарного циклу в цілому, розширює кругозір школярів, посилює емоційно-естетичне сприймання матеріалу з інших предметів, поглиблює знання, про реальну дійсність та мистецтво.


Список використаних джерел


1. Теплов Б.М. Проблема індивідуальних відмінностей. - М., 1961. - с. 10. 2. 2. 3іміна А.М. Основи музичного виховання і розвитку дітей молодшого віку: Підручник для педвузів. - М., 1993.

3. Питання музичної педагогіки. М., 1979, вип. 7.

4. Вікова психологія. За ред. Г.С Костюка. К., Рад. Школа, 1976.—272 с.

5. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посібник / О. Скрипченко,

Л. Волинська, З. Огороднійчук та ін.—К.: Просвіта, 2001. -416 с.

6. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. - Вибрані твори у 5 т. - К.: Рад.

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: