Експериментальне дослідження проблеми використання іграшок у іграх дітей
Пропонуючи іграшку, що зображає дорослого, дитину, звірятка, вихователь проявляє своє позитивне відношення до неї, тим самим порушуючи таке ж відношення у дітей.При внесенні сюжетно-моторних іграшок необхідно розкрити їх призначення, способи дії з ними.
Появі веселої, забавної іграшки передує інтригуюче попередження. Очікування дітьми чогось нового порушує їх інтерес, настроює на радісне сприйняття іграшки.Якщо іграшка крихка і механізм її вимагає обережного звернення, потрібно про це попередити дітей, показати способи поводження з нею, щоб уникнути засмучення при її поломці; псуванню.
Будь-яку іграшку не можна відокремлювати від гри, перетворювати на наочну допомогу. Діти освоюють іграшку в грі, в ігрових діях, приймають це в свій світ.
Процес обігравання іграшки, засвоєння дітьми способів поводження з нею неоднаковий по відношенню до різних Іграшок. Одні швидко входять в самостійні ігри дітей, інші вимагають повільнішого впровадження, неодноразового обігравання.
Наприклад, при ознайомленні з лялькою, в образі якої відбита приваблива, але малознайома людина, діти проникаються відчуттям симпатії - до неї, але як грати — не знають. Ігри зводяться до того, що вони проводять лише типові ігрові дії: годують ляльку, укладають спати, одягають і т.д.
Щоб розширити представлення дітей, вихователь неодноразово показує різноманітні іграшки — «супутники» ляльки: її одяг, предмети побуту, праці. Знайомлячи дошкільників з новою іграшкою, вихователь вже використовує елементи гри: від імені ляльки розповідає, звідки вона приїхала, як і де жила, які знає казки, пісні, ігри і т.д.
Викликавши інтерес до іграшки, повідомивши про неї все необхідне, на що слід звернути увагу дітей, вихователь організовує гру з новою іграшкою.Перш ніж зробити певні висновки про полягання ігрової діяльності в групах і планувати методичну роботу по даному розділу,треба рекомендувати вихователеві проаналізувати керівництво іграми дітей впродовж певного відрізка часу таким чином:
1.Прослідкувати, чи правильно вихователь розуміє свою роль в керівництві ігровою діяльністю.
2.Наскільки повно використовує гру в цілях всестороннього розвитку дітей.
3.Як враховується вихователем рівень розвитку ігрової діяльності.
4.Чи повно розкриті в змісті гри ті або інші події або явища, який характер ролевих і товариських відносин між дітьми.
5. Проаналізувати роботу вихователя (на підставі плану учбово-виховної роботи) по збагаченню дітей знаннями про те явище, яке вони відображають в грі.
6. Як часто обговорюється з хлоп'ятами минула гра, а у зв'язку з цим чи формується у них оцінне відношення не тільки до виконання ролей, але і до всієї гри в цілому. Для спостереження сюжетно-ролевих ігор дітей можно рекомендувати зразкову схему (Додаток 1).
Так, наприклад, в дидактичній грі на перше місце висувається пізнавальне завдання. Вона завуальована і виступає перед дітьми не відкрито. Починаючи гру, вихователь говорить: «Гратимемо». У цих іграх розвиваються сенсорні і розумові здібності.
Рухомі ігри направлені на розвиток дитячого організму, зміцнення здоров'я. У музично-дидактичних іграх розвивається уміння розрізняти звуки, ритм, грати на музичних інструментах і т.д.
Проте всіх їх об'єднує те, що вони даються дітям з готовим змістом і правилами, і всі вони, окрім специфічно пізнавальної функції, сприяють всесторонньому розвитку дітей.
У зв'язку з цим завданням вихователя є надання допомоги у визначенні належного місця в педагогічному процесі для всіх видів ігор, передбачених «Програмою виховання і навчання в дитячому саду».
Основним стимулом пізнавальної діяльності, мотивом виконання дидактичного завдання стає тут природне для дошкільника прагнення грати, бажання виграти, досягнувши ігрової мети. Саме це примушує дітей краще сприймати що оточує, уважніше вдивлятися, вслухуватися, швидше орієнтуватися на потрібну властивість, підбирати і групувати предмети.
У самостійних дидактичних рухомих і музично-дидактичних іграх діти, розвиваючись розумово і фізично, одночасно вправляються в навиках спільної діяльності, у встановленні суспільних взаємин. Як і в будь-якій грі, вони домовляються, коли, де і в що гратимуть, об'єднуються для гри, здійснюють потрібні дії, вступають один з одним в ігрові і реальні відносини відповідно до змісту і правил, а також з бажаннями учасників гри.
Важливо, що регламентована цих ігор, їх освітнього і виховного змісту і правил поєднується тут з віковими і індивідуальними інтересами дошкільників, з проявом самостійності дітей в процесі організації і проведення спільної ігрової діяльності. Це і робить дидактичні рухомі і музично-дидактичні ігри не тільки засобом навчання, але і дієвою формою суспільного життя самих дітей, виховання їх поведінки і суспільних взаємин і дитячому колективі.
Останніми роками обгрунтовано і успішно застосовується в практиці роботи багатьох дитячих садів перспективне, або тематичне планування гри. Воно включає наступні розділи: ознайомлення з тим, що оточує і розвиток мови, читання художньої літератури, художню діяльність, виготовлення іграшок-атрибутів. Вихователеві слід пам'ятати, що плануванню підлягає педагогічна діяльність вихователя по керівництву грою, а не ігрова діяльність дітей, тобто план передбачає роботу, направлену па розвиток змісту ігор і збагачення тематики.
У плані намічається внесення іграшок, необхідних для розгортання гри на ту або іншу тему.
Обов'язково плануються рішення задач виховного характеру і індивідуальна робота з дітьми. У плані повинні знайти віддзеркалення і основні прийоми керівництва іграми дітей: безпосереднє включення вихователя в гру, пропозицію теми гри, раду, допомога дітям у виготовленні атрибутів для гри і т.д.
При навчанні дітей ігровим діям велику увагу слід приділяти обіграванню іграшок. Приводиться зразковий конспект такого заняття для хлоп'ят старшої групи (обігравається пральна машина).
Програмний зміст: закріплення знань дітей про призначення пральної машини — полегшує працю людей; про будову — корпус пральної машини, центрифуга (бак для білизни), шланг для відведення води, мотор; виховання пошани до праці дорослих; розширення знань дітей про можливості сумісного користування предметом в іграх; учити планувати спільну діяльність з іграшкою.
Активізація словника: «пральня», «білизна», «центрифуга», «мотор», «корпус», «механік».
Матеріал: іграшка пральна машина, ванна, воронка, білизна, вода, пральний порошок, праски, годинник, вивіска пральні (картинка із зображенням пральної машини), стільці для клієнтів, жетони на чергу (картинки з цифрами) і т.д.
Методичні прийоми: питання, загадка, показ принципів роботи, ігрові дії дітей.
Попередня робота: екскурсія в пральню, розгляд електропраски, бесіда про домашню техніку.
Хід заняття: діти сидять навколо зрушених столів. Пропоную загадку: розумна, біла, велика, без рук, а білизна стирає чисто. Що це? Ставлю питання: як називається приміщення, де перуть білизну? Як називається людина, яка пере білизну? Вношу іграшку пральну машину. Пропоную уважно подивитися і назвати іграшку. Питаю, як здогадалися діти, що це пральна машина.
Розглядаємо іграшку. Звертаю увагу на форму корпусу. Що знаходиться в центрі пральної машини? Відкриваю і показую центрифугу. Звертаю увагу на форму бака і питаю, як же бак пере білизну, адже рук він не має. (Бак обертається в різні боки, білизна перевертається і переться.) За допомогою чого обертається бак? (За допомогою електромотора.) Знімаю задню стінку і показую електромотор. На електромотор насаджені маленькі зубчаті коліщатка (шестерні), вони з'єднуються з великим колесом, до якого кріпиться центрифуга.
Що потрібно зробити для того, щоб мотор запрацював? (Включити пральну машину.) Повертаю іграшку до дітей передньою частиною і звертаю увагу на дві кришки, які знаходяться зверху. Під великою кришкою кубло для батареї. Струм від неї по проводах йде до мотора. У іншому кублі лежать ключі для
запалення. Демонструю техніку включення пральної машини. На виступі задньої стінки є чотири отвори. Якщо в одне з них вставити ключ, зажевріє лампочка. Для того, щоб вимкнути пральну машину, потрібно ключ небагато підвести. Повертаю іграшку зворотною стороною, щоб діти побачили роботу мотора, після чого закриваю його стінкою. До стінки кріпиться шланг. Питаю у дітей, навіщо він потрібний. (Для відведення води.)
А куди ми литимемо воду? Разом з дітьми згадуємо предмет, через який наливають воду. Загадую загадку: призначена для води, а вода з неї виливається (воронка). Після цього пропоную попрати білизну і подивитися, як машина стирає.
Ставлю наступні питання: що потрібне для прання білизни? (Вода, пральний порошок, дві ванни, прищіпки, мотузок, воронка, годинник.) Якщо дітям важко назвати годинник, то загадаю їм загадку: з каютки в каютку пробігають малятка, вважають хвилинки. Уточнюю, навіщо потрібний годинник. Що зробите раніше: наллєте воду або закладете в бак білизну? Чому? Скільки води потрібно налити в бак? Чому? (Звертаю увагу на мітку.) Куди і як наливатимемо воду? Діти вставляють воронку, наливають воду, включають пральну машину, дивляться, як вона стирає. Пропоную подумати, скільки часу повинна стиратися білизна. Звертаю увагу дітей, що час прання закладеної в бак білизни закінчується і треба вимкнути машину. Питаю, як вимкнути. (Підвести ключ.) Що робимо далі? (Відводимо шланг і виливаємо воду у ванну. Потім відкриваємо бак, дістаємо білизну, полощемо, віджимаємо і вішаємо сушити.)
Пропоную подумати, яку гру можна організувати з пральною машиною. Вислуховую відповіді і підвожу до гри «Пральня». Обговорюємо разом наступні питання: у якому місці організовуємо пральню? Що потрібно зробити, щоб всі охочі могли попрати білизну, дотримували чергу і не товпилися біля дверей пральні? (Купити талон, де буде вказано час.) Що треба зробити, якщо клієнт забуде про час відвідини пральні? (Подзвонити по телефону і ввічливо нагадати йому.) Хто стежитиме за справністю роботи машини? Як називається працівник, який стежить за її справністю? Скільки чоловік повинне бути? (Ціла бригада.) У скільки їм треба приходити на роботу? Хто піклуватиметься про зручність клієнтів, стежитиме за порядком? Хто продаватиме талони, нагадуватиме час забудькуватим клієнтам? Чи цікаво, легко і чи весело одному працювати? Вислуховую відповіді і узагальнюю: одному нудно, а удвох, утрьох веселіше прати білизну: є кому допомогти, кого запитати, з ким порадитися, крім того, економитиметься і електроенергія. Тому потрібно дітям домовитися наперед, хто з ким працюватиме. Дівчатка приходять з хлопчиками, один одному допомагають.
Правила поведінки в грі: дотримувати тишу, розмовляти спокійно і ввічливо; своєю чергою можна поступатися; стирати, білизна не більше десяти хвилин. Забезпечення ігрового процесу необхідним устаткуванням, організація ігрового середовища є найважливішою умовою розвитку сюжетно ролевих ігор і самостійної діяльності дітей.
У зв'язку з цим вихователь зобов'язаний добре знати класифікацію іграшок і ігрового устаткування, призначення кожного виду, методику показу і обігравання кожної іграшки, керуватися віком дітей.
2.2 Методичні рекомендації по організації системи формування у дітей елементів національної культури за допомогою української народної іграшки
Українська народна іграшка — цілісний культурний феномен. Через неї передається і зберігається соціально-культурний досвід, зокрема виховний та художній, здійснюється зв'язок поколінь. „Гра з народною іграшкою є також важливим засобом національного виховання”.21
Спираючись на надбання вітчизняних та зарубіжних педагогів та сучасну концепцію дошкільного виховання, ми розробили систему формування у дітей дітей старшої групи дитячого садку елементів національної культури за допомогою української народної іграшки. Програмний матеріал згрупували за тематичними блоками: "Українська народна іграшка як культурно-історична пам'ятка"; "Національна своєрідність української іграшки", "Спадкоємці народних традицій". Кожний тематичний блок складається з програмного матеріалу й може опрацьовуватися у міру засвоєння дітьми певних знань та практичних умінь. Основною формою навчально-виховної роботи можуть бути заняття, на яких вихователі широко застосовуватимуть ігрові моменти та прийоми зацікавлення, оскільки у дитини-дошкільняти емоції є пусковим механізмом довільної уваги та довільного запам'ятовування. Необхідні уявлення можуть формуватися у дітей за допомогою бесід та розповідей. Можливі також пізнавально-технічні хвилинки, "мандрівки" до художнього салону, музею народного побуту, виготовлення й оздоблення виробів за мотивами народної іграшки, підготовка та проведення свят, розваг, виставок, конкурсів на кращу іграшку, організація самостійної художної діяльності.
Дитячу творчість при потребі можно об'єднувати із заняттями з розвитку мовлення, ознайомлення з літературними та музичними творами, довкіллям, з театральною діяльністю. Такий міжпредметний зв’язок допомагає комплексно розв'язувати завдання формування у дошкільнят елементів національної культури. Знання про культурну цінність і прадавні витоки народної іграшки повинні подаватися у такий спосіб, щоб навчання йшло в руслі ознайомлення з довкіллям і було пов'язане із сучасним життям. Розкриваючи дітям символічний зміст ляльки, треба звернути увагу на те, що досить часто її можна побачити на весіллі. Пояснити, що цей звичай дуже давній: „колись люди вважали, що іграшка-лялька принесе добробут молодій родині, сприятиме народженню дітей”.22
Згодом можно розповісти малим про символіку образів півня, курки, баранця, коника тощо. У бесідах про українську народну іграшку пригадаємо, як вона описується у народних піснях, казках, загадках та прислів'ях. Ознайомлення старших дошкільнят зі звичаями та віруваннями українців, пов'язаними з іграшкою, із символічним змістом її традиційних образів сприяє формуванню відповідного ставлення до неї як до культурного явища, що має давнє походження. Пояснення та розкриття різноманітних функцій народних іграшок допомогає дітям зрозуміти необхідність збереження їх для наступних поколінь, сприяє формуванню зацікавлення процесами виготовлення і засобами надання художньої виразності образам. Розроблена нами система спирається на загальнодидактичні принципи: природовідповідності й гуманності, послідовності і наступності, емоційності й активності самої дитини у виховному процесі, систематичності і зв'язку набутих знань та вмінь з живою практикою. Ось так, будується освітньо-виховна робота за тематичними блоками, у процесі якої формується у дошкільнят елементи національної культури засобами впливу української народної іграшки.
І. Українська народна іграшка як культурно-історична пам'ятка.
Основні тєми: 1. Вірування та звичаї українців, пов'язані з народною іграшкою. 2. Символіка давніх образів. 3. Значення іграшки в житті людей.
Підтєми. Фігурки-обереги. Символічний зміст традиційних іграшкових образів (ляльки, півника, коника, курки, баранця та ін.). Археологічні знахідки прадавніх іграшок. Іграшка як предмет гри, як витвір народного мистецтва, сувенір, історична пам'ятка. Об’єднюючи їх розгляданням виробів народних майстрів, ілюстрацій, художніх альбомів з декоративно - вжиткового мистецтва. У грі та художньо-образотворчій діяльності закріплюваємо і поповнюваємо засвоєне на заняттях збагачення знань про українську народну іграшку.
Робота в ігровому напрямку. Бесіда про побут, культуру та звичаї наших пращурів. Бесіда про символіку іграшкових образів. Розглядання ілюстрацій прадавніх іграшок. Малювання археологічних знахідок. Розучування віршів, загадок, пісень, пов'язаних з традиційними іграшковими образами.
Малювання за розповіддю вихователя. Закріплення вживання у мовленні типових образних виразів та зворотів ("Якщо кінь біжить, то земля тремтить"). Оздоблення площинних силуетів прадавніми символами (колами, крапками, дугами, хрестами, хвилями). Віднаходження традиційних іграшкових образів в інших видах народної творчості (у вишивці, тканні, у фольклорі тощо).
Ігри та розваги. "Продовжи розповідь", "Відгадай за описом" (дидактичні ігри). "У музеї", "Археологи на розкопках" (сюжетно-рольові ігри). "Конкурс знавців традиційних іграшкових образів" (розвага).
II. Національна своєрідність української народної іграшки.
Робота на заняттях та у повсякденні.
Основні тєми: 1. Види народних іграшок за матеріалом виготовлення. 2. Пластичні особливості керамічних іграшок. 3. Декоративне оздоблення керамічної, дерев'яної, сирної іграшок.
Підтєми. Відвідання виставки народних іграшок. Матеріали, з яких виготовляють українські народні іграшки. Способи та послідовність створення керамічної, дерев'яної, сирної іграшок. Залежність між виготовленням іграшки з певного матеріалу та природними умовами народного промислу. Особливості форми та пропорцій опішнянської (Полтавщина), косівської (Івано - Франківщина), яворівської (Львівщина) іграшок. Оздобленя української іграшки. Художні традиції і творчі знахідки народних майстрів.
Робота в ігровому напрямку. Перегляд альбомів, слайдів, ілюстрацій, які демонструють українську народну іграшку різних промислів. Оформлення куточка народної іграшки. Вивчення прислів'їв та приказок, що стосуються праці людини ("Пташка красива пір’ям, а людина - вмінням", "Гарна робота два століття живе").
Ліплення традиційних іграшкових образів. Малювання основних елементів розпису опішнянської, косівської, яворівської, петриківської іграшок. Виготовлення таблиць основних елементів розпису української народної іграшки. Оздоблення площинних силуетів за мотивами іграшок певного промислу. Читання художніх творів (О. Коваленко "Глиняні свищики", народні байки "Кінь і собака", "Воли і цап", Кінь і осел", "Лев і мишеня", "Лев і комарі", "Кінська сила", "Навчасний жаль"). Розпис виготовлених іграшок. Ліплення з натури ("Вершник"). Відгадування загадок про іграшки ("Хто двічі родився, у школі не вчився, а години знає?", "Яким гребінцем не можна розчесатися?").
Виготовлення іграшок у дарунок дітям молодшої групи. Оформлення альбому "Народні іграшки". Порівняння української народної іграшки з іграшками інших народів. Виготовлення карток для настільно - друкованих ігор типу "Визнач за розписом" та ін.
Ігри та розваги. "Відгадай за описом", "Впізнай за розписом", "Відгадай за формою", "Художній салон", "Магазин іграшок", "У музеї, "На виставці", "До якої іграшки розпис", "Знайди потрібні іграшки", "Яка назва краща", "Склади візерунок", "Склади казку" (дидактичні ігри). "Закликаємо весну" (драматизована гра). "Ходить гарбуз по городу", "Нещасний горщик", "Хто швидше знайде потрібну іграшу" (рухлива гра). "Казкова пошта" (розвага). Народні промисли та ремесла України" (свято).
III. Спадкоємці народних традицій.
Робота на заняттях та у повсякденні. Основні теми: 1.У гончарній майстерні. 2. Створимо казку. 3. Веселий ярмарок.
Підтєми. Виготовлення виробів за мотивами української народної іграшки: "Сварлива Солоха" (ліплення, опішнянська іграшка); "Казковий олень" (малювання, косівська іграшка); "Диво-кінь" (аплікація, яворівська іграшка); "Фантастична істота" (тематична робота); "Як квочка курчат захищала" (сюжетне ліплення). Складання творчих розповідей про виготовлених персонажів.
Робота в ігровому напрямку. Виготовлення подарунків, сувенірів за мотивами української народної іграшки. Виготовлення разом з батьками іграшок для куточка народної іграшки. Ліплення за мотивами народної казки ("Гуси-лебеді"). Виготовлення іграшки з природного матеріалу (із соломи, овочів, гілочок). (Додаток 2.) Проведення конкурсу на кращу іграшку. Складання творчих розповідей про іграшку.
Ігри та розваги. "У музеї", "Археологи", "На виставці", "У магазині художніх виробів" (сюжетно-рольові ігри). Інсценізація казок з використанням народної іграшки (М. Коцюбинський "Про двох цапків", "Дві кізочки"). Конкурс знавців української народної іграшки "Що? Де? Коли?" (розвага); "Сорочинський ярмарок" (свято).
Висновки до другого розділу.
В другому розділі ми розглянули методику ознайомлення дітей з новою іграшкою у іграх дітей старшої групи дитячого садку. Для того, щоб названі ігри виконували функції розвитку дітей і використовувалися ними в самостійній діяльності, важливо при їх організації враховувати наступні педагогічні вимоги: підбір ігор відповідно до віку дітей і рівня їх розвитку; поступове ускладнення ігор відповідно до зміни рівня знань; роз'яснення дітям правил гри; забезпечення активності і зацікавленості всіх хлоп'ят; систематичний контроль і допомога дітям в процесі гри залежно від етапу її освоєння; широке використання взаимообучения хлоп'ят в іграх; провідна роль вихователя.
При аналізі прийомів керівництва іграми слід чітко уявляти собі місце різних видів ігор в педагогічному процесі дитячого саду, зокрема в процесі організованого навчання, а також у вихованні поведінки дітей і формуванні суспільних взаємин в дитячому колективі. Також ми розробили методичні рекомендації по організації системи формування у дітей елементів національної культури за допомогою української народної іграшки.
ЗАКЛЮЧЕННЯ
Гра і іграшка, на думку учених, - найважливіші складові будь-якої культури. Яка культура, такі і іграшки. Іграшка - культурне знаряддя, за допомогою якого в особливій «згорнутій формі» передається стан сучасної культури (цивілізації), напрям руху: до життя або смерті, процвітання або деградації, взаєморозуміння або відчуження. „За допомогою іграшки дитині передаються сама суть людських відносин”.23
Гра і іграшка - специфічний засіб масової інформації, оскільки в них зафіксовані основні тенденції дії на свідомість і поведінку людини, способи і засоби його виховання. ЗМІ побудовані на принципах гри (чим не іграшки сучасні газети з незліченними кросвордами? А скільки ігор на телебаченні!), а ігри - на принципах ЗМІ.
Іграшка - той же носій інформації для дитини, що газета або Інтернет для дорослого. Іграшка - духовний спосіб ідеального життя, ідеального миру, це архетип уявлень про добро - справжньому або уявному. Справжня іграшка затверджує добро і зумовлює розрізнення добра і зла.
Іграшка завжди виконувала окрім інших і психотерапевтичну функцію - допомагала дитині опанувати власними бажаннями, страхами. Страх темноти, наприклад, можна перемогти за допомогою дерев'яного меча - знаряддя його подолання. Іноді дитина сама знаходить «іграшки», що відповідають певним, часто неусвідомленим його потребам. Який-небудь корч, камінчик, черепашка, цвях, ганчірочка, пташине перо і ін. наділяються особливими властивостями, переживаннями і сенсами. Іграшка не тільки супровід гри, але і засіб навчання, розваги і навіть лікування. Відтворюючи реальні і уявні предмети, образи, іграшка служить цілям розумового, етичного, естетичного і фізичного виховання.
Іграшка допомагає дитині пізнавати навколишній світ, привчає його до цілеспрямованої, осмисленої діяльності, сприяє розвитку мислення, пам'яті, мови, емоцій. Іграшка широко використовується в учбово-виховній роботі з дітьми, зокрема для розвитку дитячої, технічної і художньої творчості.
Серійне виробництво і продаж іграшок припускає, що одна іграшка може бути замінена такій же або покращуваною, як запропонували поступити виробники ляльки Барбі в рекламі своєї продукції. Дитина, що грає з такою лялькою, поставлена в ситуацію дорослого вибору яку модель віддати перевазі, абсолютно так само, як автоаматор, що вибирає нову машину. Серійна іграшка прагне стати симулякром. Метою дитини вже виявляється не виявлення ігрових можливостей ляльки, а доказ її престижності. Проблема в руйнуванні індивідуально значущих відносин з улюбленою і єдиною іграшкою, тому що її можна замінити «абсолютно такий же», і, як наслідок збіднення емоційного досвіду дитини, яка, ставши дорослим, теж матиме в своєму розпорядженні небагату емоційну палітру. Пошукові ігри не те щоб явно пригнічуються, але в усякому разі не заохочуються в світі сучасних, серійно вироблюваних іграшок. Зате закладена вже в дитячу психіку штучна потреба в конкуренції володіння допомагає існуванню дорослої людської особини як маленький гвинтик машинного миру.
Типи, характер, зміст і оформлення іграшки визначаються конкретними виховними завданнями стосовно віку дітей з урахуванням їх розвитку і інтересів. Як витвори декоративно-прикладного мистецтва іграшки, особливо національно-традиційні, використовуються як декоративні елементи в сучасному інтер'єрі. Зміст і форми іграшки знаходяться в безпосередньому зв'язку з соціальним ладом суспільства, з рівнем його культури. Іграшки дозволяють так само природніше організувати спілкування дитини з батьками, що є в сучасному світі вельми актуальною проблемою.
Розроблені матеріали курсової роботи можуть бути використані в процесі підготовки майбутніх вихователів дошкільних закладів.
ЛІТЕРАТУРА.
1. Golinkoff, R. M., & Hirsh-Pasek, K. (2006). Baby wordsmith: From associationist to social sophisticate. Current Directions in Psychological Science, 15, 30-33.
2. Hirsh-Pasek, K. & Golinkoff, R. (Eds.) (2006) Action meets word: How children learn verbs. New York: Oxford University Press.
3. Агафонова М.С. Роль игрушки в развитии символической функции у детей дошкольного возраста //Материалы V городской научно-практической конференции молодых ученых и студентов учреждений высшего и среднего образования городского подчинения. - М.: „МГППУ”, 2006. - 320с.
4. Батухтіна О. Українська народна іграшка: діти і національна культура //Дошкільне виховання.- 1997.- №11.- с.28.
5. Бенуа А. Мои воспоминания. В пяти книгах. Книги 1-3.- М.: «Наука», 1980.
6. Бодрийяр Ж. Система вещей.- М.: «Знание», 1995.
7. Винникот Д. "Игра и реальность" .-М.: «ИОИ», 2002.
8. Гавриш Н., Щеглова О. Іграшка. Друг дитинства //Дошкільне виховання.- 2004.- №6.- с.5.
9. Гусева А.Ю. К вопросу о роли игрушки в социуме //Философия XX века: школы и концепции: Научная конференция к 60-летию философского факультета СПбГУ, 21 ноября 2000 г.
10. Игры и игрушки для дошкольников. Справочник для дошкольных образовательных учреждений.- М.: »Издательство ГНОМ и Д», 2003.
11. Макаренко А.С. Сочинения в семи томах. Т.6. - М.: „Издательство Академии педагогических наук РСФСР”, 1950.
12. Мандельштам Н.Я., "Вторая Книга".- М.: "Московский рабочий", 1993.
13. Материалы работы секции молодых учёных «Философия и жизнь».- СПб.: Санкт-Петербургское философское общество, 2001.
14. Смирнова Е.О. Дошкольник в современном мире.- М.: „Дрофа”, 2006.
15. Смирнова Е. О. Игры и игрушки для детей раннего возраста.- М.: „МГППУ”, 2004.
16. Смирнова Е.О. Как выбирать игрушки // Мама и малыш.- 2005.-№3.-с.8.
17. Смирнова Е. О. Телепузик, как герой нашего времени // «Дошкольное образование».- 2001.- №23.- с.19
18. Тоффлер А. Футурошок.- СПб.: „Лань”, 1997.
19. Фенько А. Для чего детям игрушки // Коммерсантъ-Деньги.- 2001,.-№43 (347).- С. 58.
20. Флерина Е.А. Игра и игрушка / Е.А. Флерина. - М.: „Просвещение”, 1973.
21. Ходасевич В.Ф. «Рай»// Ходасевич В. Ф. Стихотворения. -Л.: „Сов. писатель”, 1989.
22. Цветаева М.И. Наталья Гончарова // М.И. Цветаева. Мой Пушкин.- М.: «Сов. писатель» 1981.
23. Чернаков А. Баллада о солдатике // Вещь-Эксперт, 2000, №11, С. 2-5.
24. Эпштейн М.Н. «Природа, мир, тайник Вселенной…».- М.: „Знание”, 1990.
Додаток
|
|
|
|
|
|
|
|
Размещено на
1 Макаренко А.С. Сочинения в семи томах. Т.6. - М.: „Издательство Академии педагогических наук РСФСР”, 1950.- с.67.
2 Ходасевич В.Ф. «Рай»// Ходасевич В. Ф. Стихотворения. -Л.: „Сов. писатель”, 1989. –с. 84.
3 Агафонова М.С. Роль игрушки в развитии символической функции у детей дошкольного возраста //Материалы V городской научно-практической конференции молодых ученых и студентов учреждений высшего и среднего образования городского подчинения. - М.: „МГППУ”, 2006. – с.32.
4 Винникот Д. "Игра и реальность" .-М.: «ИОИ», 2002.- с.88.
5 Эпштейн М.Н. «Природа, мир, тайник Вселенной…» М.: „Знание”, 1990.- с. 88.
6 Див. Тоффлер А. Футурошок.- СПб.: „Лань”, 1997.
7 Мандельштам Н.Я., "Вторая Книга".- М.: "Московский рабочий", 1993.- с. 103.
8 Фенько А. Для чего детям игрушки // Коммерсантъ-Деньги.- 2001,.-№43 (347).- С. 58.
9Цветаева М.И. Наталья Гончарова // М.И. Цветаева. Мой Пушкин. М.: «Сов. писатель» 1981.- С. 133.
10 Бенуа А. Мои воспоминания. В пяти книгах. Книги 1-3.- М.: «Наука», 1980.-с. 72.
11 Чернаков А. Баллада о солдатике // Вещь-Эксперт, 2000, №11, С. 2-5.
12 Гусева А.Ю. К вопросу о роли игрушки в социуме //Философия XX века: школы и концепции: Научная конференция к 60-летию философского факультета СПбГУ, 21 ноября 2000 г. Материалы работы секции молодых учёных «Философия и жизнь». СПб.: Санкт-Петербургское философское общество, 2001. С.69-72.
13 Див. Смирнова Е. О. Телепузик, как герой нашего времени // «Дошкольное образование».- 2001.-№23.- с.19
14 Бодрийяр Ж. Система вещей. М., 1995. – с.29.
15 Смирнова Е.О. Дошкольник в современном мире.- М.: „Дрофа”, 2006. — с.70.
16 Смирнова Е. О. Игры и игрушки для детей раннего возраста // М.: „МГППУ”, 2004. – с.27.
17 Hirsh-Pasek, K. & Golinkoff, R. (Eds.) (2006) Action meets word: How children learn verbs. New York: Oxford University Press.
18 Golinkoff, R. M., & Hirsh-Pasek, K. (2006). Baby wordsmith: From associationist to social sophisticate. Current Directions in Psychological Science, 15, 30-33.
19 Див. Флерина Е.А. Игра и игрушка / Е.А. Флерина. - М.: „Просвещение”, 1973.
20 Игры и игрушки для дошкольников. Справочник для дошкольных образовательных учреждений.- М.: »Издательство ГНОМ и Д», 2003.-С.47.
21 Батухтіна О. Українська народна іграшка: діти і національна культура //Дошкільне виховання.- 1997.- №11.- с.28.
22 Гавриш Н., Щеглова О. Іграшка. Друг дитинства //Дошкільне виховання.- 2004.- №6.- с.5.
23 Смирнова Е.О. Как выбирать игрушки // Мама и





