Xreferat.com » Рефераты по педагогике » Формування лексико-фразеологічних норм в усному і писемному мовленні майбутніх учителів початкових класів

Формування лексико-фразеологічних норм в усному і писемному мовленні майбутніх учителів початкових класів

чучел, макетів, муляжів (тетерук, стриж, шпак); *

в) показ малюнків, діапозитивів, слайдів (акула, окунь, ясен, явір, рись, козуля). Пояснення значення слова шляхом використання контексту здійснюється за допомогою різних прийомів:

а) самостійне пояснення значення слова учнями. Цим прийомом учитель користується тоді, коли прозорий контекст підказує учням значення слова. Так, слово чемно у реченні Чемно вітаюся: "Доброго ранку!" учні пояснюють як "ввічливо", "з повагою";

б) конкретизація значення слова, поясненого учнями па основі контексту, не зовсім точно. Наприклад, у реченні Періщить дощ, як із відра діти пояснюють слово періщить як іде, ллє. Насправді ж, говорить учитель, періщить - сильно б'є, січе;

в) введення невідомого слова в контекст. Щоб пояснити значення слова гудзик, учитель, зокрема, вводить його в речення. Пальто було застебнуте на всі ґудзики.

Найпростіший словотворчий аналіз учні початкових класів здійснюють під керівництвом учителя, тому що навичками такого аналізу вони володіють недостатньо. Класовод запитує: "Від якого слова утворене пояснюване слово? Чому даний предмет назвали саме так?" Наприклад: очеретянка - пташка, яка живе в очереті, через це її так назвали. Аналогічно пояснюють діти і слова теплохід (той, що рухається за допомогою тепла), самоскид (автомобіль, який сам скидає вантаж), панелевоз (машина, яка возить панелі) та ін. Цей прийом пояснення досить ефективний. Він дає змогу не тільки пояснити значення незнайомого слова, а й показати різницю в значеннях однокореневих, зовні схожих слів-паронімів. Наприклад, дружний (згуртований) - дружний клас, дружна сім'я; дружній (приятельський, схвальний) - дружній погляд, дружня усмішка.

Тлумачення слів - найпоширеніший у шкільній практиці спосіб пояснення значення слів. Користуючись цим способом, учитель вдається до ряду прийомів:

а) розчленування загального поняття на часткові (тканини - це сукно, сатин, ситець, шовк; цитрусові - це апельсини, лимони, мандарини);

б) підведення часткових понять під загальні (цемент, пісок, цегла - будівельні матеріали; муха, оса, гедзь - комахи);

в) розгорнутий опис (колектив - це група людей, зв'язаних спільною працею, спільними інтересами; батьківщина - це країна, в якій живуть народжені в ній люди, що є її громадянами);

г) добір слів-синонімів. До використання цього прийому слід поставитися дуже серйозно. Пояснення шляхом добору синонімів тільки тоді буде ефективним, коли діти добре знають значення слів. Так, слово рубіновий треба пояснити не словами-синонімами багряний чи пурпурний, а знайомим дітям словом червоний;

д) добір антонімів (значення слова темрява стає зрозумілим дітям через зіставлення його із словом світло; слово смуток - через зіставлення із словом радість);

е) пояснення шляхом перекладу з російської мови. В умовах білінгвізму, особливо на території північних і південно-східних говорів, де вплив російської мови досить великий, значення окремих слів можна пояснити з допомогою російських відповідників, а саме: шкарпетки - носки, окуляри - очки, ковзани - коньки;

є) засування значення незнайомих слів за допомогою довідкових матеріалів (тлумачний словник, виноски в читанках).

Пояснення значення одного й того самого слова можна здійснити різними способами і прийомами. Так, значення слова панчохи пояснюється або за допомогою демонстрації предмета чи малюнка, або підведенням часткових понять під загальні (панчохи - це частина одягу), або внаслідок перекладу (панчохи - чулки), чи розгорнутим описом (панчохи - це виріб машинного або ручного в'язання, що одягається на ноги за коліна).

Класовод обирає той спосіб, який найбільше підходить до кожного випадку пояснення слова.

Учні часто плутають пряме і переносне значення слова і тому роблять помилки, вживаючи слова з переносним значенням. Завдання класовода - навчити школярів:

розрізняти пряме і переносне значення слів;

уживати слова з переносним значенням у мовленні.

Щоб упоратися з цими завданнями, вчитель має відвести вправам на спостереження за прямим і переносним значенням слів належне місце у загальній системі вправ з граматики.

З терміном "пряме і переносне значення слова" учні познайомляться в 3 класі. У 1-2 класах вони спостерігають за вживанням у текстах слів з переносним значенням.

Для організації спостереження школярів за вживанням слів із переносним значенням учитель може використовувати той лексичний матеріал, який є у вправах підручників з української мови і пов'язаний із вивченням частин мови (іменника, прикметника, дієслова), а також зустрічається в текстах читанок та дидактичних посібниках.

Ознайомлення школярів із прямим і переносним значенням слова починається із спостереження над спеціально дібраними реченнями чи текстом, яке організовує вчитель.

Зручними у роботі є ті тексти, до складу лексичного матеріалу яких входять прикметники, бо саме вони нерідко вживаються в переносному значенні, виконуючи роль епітетів.

Виділяючи з тексту такі прикметники у сполученні з іменниками, вчитель звертає увагу дітей на переносне значення прикметника, показує на конкретному прикладі вживання цього прикметника і в прямому значенні зіставляє пряме і. переносне значення. Таке зіставлення дає можливість практично показати учням засоби виразності прикметників. Так, пояснюючи переносне значення прикметника шовковий, вчитель пропонує для спостереження за значенням цього прикметника такі речення: Вітер колише управи шовкові (П. Тичина) та У нашої Оксаночки таке хороше вбраннячко: шовкова спідничка, білі черевички (Н. Забіла), Учні виписують словосполучення, до складу яких входить прикметник шовковий. Зіставляючи значення цього прикметника в обох словосполученнях (шовкові трави і шовкова спідничка), учні доходять висновку, що в першому випадку прикметник ужитий не в своєму звичайному значенні, а в переносному. Щоб школярі переконалися в тому, наскільки виразнішим стає мовлення від використання того чи іншого слова, вжитого в переносному значенні, вчитель вдається до порівняння двох речень із нейтральними в одному і образними в другому синонімами: У моєї мами працьовиті руки і У моєї мами золоті руки.

Поряд із вправами, які виконуються під керівництвом учителя, слід пропонувати дітям також завдання на самостійне відшукування у реченнях чи текстах слів - різних частин мови із переносним значенням. Наприклад: спишіть речення, підкресліть слова, вжиті в переносному значенні: Кожна гілка на світанку дзвонить срібною росою. (В. Скомаровський).

З метою формування навичок самостійного вживання дітьми слів із переносним значенням слід пропонувати вправи на заміну прямого значення слів синонімічними словами або виразами, що мають переносне значення (замініть виділене слово словосполученням із дужок: Настала весна (прийшла, стала на порозі, прилетіла на власних крилах), а також вправи на самостійне складання речень із словами у переносному значенні (складіть і запишіть речення із словом сміятися, щоб воно було вжите у прямому і переносному значенні). Такі вправи не тільки збагачують, словниковий запас дітей, а й виховують у них уважив ставлення до слова, розвивають мовне чуття.

Розширенню й активізації словника учнів, розвитку їх мислення сприяють і спостереження за багатозначністю слів.

Робота над вивченням багатозначності слів передбачає: а) усвідомлення учнями того, що слово може мати не одне, а кілька значень; б) точність уживання багатозначних слів у мовленні.

Розпочинаючи опрацювання матеріалу про багатозначні слова, вчитель пропонує дітям для аналізу речення із багатозначними словами. Діти з'ясовують, про які предмети, названі однаковими словами, йде мова. Іншим варіантом такої роботи може бути вивішена таблиця, на якій зображені журавель - птах і журавель - пристрій для набирання води з колодязя, груша - плід і груша - спортивний інвентар, спечений хліб і лан пшениці чи жита. Учні розглядають перші дві пари малюнків і усвідомлюють: назви виникли на основі подібності предметів. Учитель запитує, чи можна до наступної пари малюнків дібрати одну назву. Учні мають записати як спільну назву слово хліб (між цими словами існує внутрішній зв'язок: із жита і пшениці печуть хліб). Отже, в основі багатозначності лежить якийсь зовнішній або внутрішній зв'язок предметів.

Наступна робота над багатозначністю слів передбачає самостійне з'ясування учнями значення слів, ужитих в окремих словосполученнях і реченнях. Наприклад, учитель пропонує пояснити значення слова іде в таких реченнях: Людина іде (пересувається). Літак іде на посадку (летить). Урок іде (триває). Дощ іде (ллє) і под.

Для розширення словника дітей вчитель передбачає і вправи творчого характеру, як-от: скласти речення, у яких слово носик було б ужите в різних значеннях; описати предмети, назвою яких є багатозначне слово (земля, клас, голова та ін).

Усвідомлення природи багатозначних слів готує учнів до засвоєння явища омонімії. Із словами-омонімами учні практично знайомляться ще в період навчання грамоти (ключ, лист та ін.). У наступних класах учні продовжують спостерігати за новими для них словами-омонімами (без термінів). Робота над вивченням омонімів має на меті:

усвідомлення учнями того, що окремі слова, які однаково звучать, мають її різне значення;

точне вживання однозвучних слів у мовленні.

Ознайомлення учнів із словами, які однаково звучать, але мають різне значення, починається в період навчання грамоти. Вчитель може використати малюнки букваря,. на яких зображені, наприклад, коса (дівоча і знаряддя праці), котики (на вербі і кошенята) чи лист (дерева і поштовий). Називаючи зображені предмети одним і тим же словом, діти переконуються в тому, що різні предмети можуть мати однакову назву.

Активізація словника - це використання нових слів, висловів у власному мовленні дітей. Активізація словника може здійснюватися шляхом пояснення значення слова учнями, введення слова у словосполучення і речення в усному і писемному мовленні.

Активний, словник людини завжди вужче загального обсягу слів, що розуміються, і різниця між другим і першим складає словник пасивний. Активізацією в методиці називають переклад слів з пасивного словника в активний, тобто вживання нових слів у власній мовній практиці - у бесіді, у реченнях, що складаються, у переказі і розповіді, у письмовому викладі і творі. Кінцева мета словникової роботи в тім і складається, щоб активізувати максимальна кількість засвою вальних слів, навчити використовувати їхній правильно, доречно, навчити вибирати єдино необхідне слово. Відомі наступні форми активізації словника:

1. Складання словосполучень з потрібними словами.

Наприклад, вивчаючи звуки [с] [с’] і букву с, в межах цього завдання доцільно провести таку вправу:

Доберіть слова ознаки до поданих слів.

Сонце - ясне (тепле, привітне, модне).

Стежка - вузька (довга, звивиста, польова).

Струмок - дзвінкий (веселий, холодний, чистий).

Як бачимо, в такій вправі нове слово, що ми активізуємо виступає в різних сполученнях, у різних варіантах. Така робота не тільки активізує слово, але і поглиблює його розуміння.

2. Складання речень із заданими словами або з одним заданим словом. Учня пропонується скласти речення зі словом колектив; зі словами могутній і прекрасний після читання розповіді зі словом посміхнувся. Складається по кілька варіантів речень із заданими словами, до того ж можливі елементи змагання.

Активізація слів способом складання речень практикується як на уроках читання, так і на уроках мови, а також у процесі інших робіт, включаючи позаурочні. На уроках мови з задачею активізації словника сполучаться задачі активізації граматичних форм: наприклад, складається речення, де потрібно ужити слово в заданому відмінку, якщо цей іменник, у заданому часі й особі, якщо це дієслово. Таким самим способом активізуються слова з різними префіксами, суфіксами (наприклад, скласти речення зі словами висловити, пророчити, переказати, підказати, розповісти).

3. Близький до тексту переказ прочитаного з використанням найважливішої лексики і фразеології оригіналу. Переказ., з одного боку, повинний бути самостійним, у іншому випадку він перетвориться в механічне зазубрювання тексту. З іншого ж боку, переказ допомагає активізувати лексику; отже, у ньому повинні вживатися слова й звороти мови, ужиті автором. Перше завдання вирішується уведенням творчих завдань, вибіркового і стиснутого переказу. Що ж стосується другого завдання, то вчитель, готуючись до уроку, намічає ті слова і сполучення, відтворення яких він буде жадати від учнів. Природно, що в ході бесіди і роботи над текстом на ці слова і вираження звертається більша увага.

Практика показує, що достатня самостійність переказу забезпечується при відтворенні 40% лексики оригіналу. При цьому не слід забувати, що в чи тих значеннях, у чи тих сполученнях вони ужиті. Установлено, що найбільше важко відтворюються слова, що мають відтінки значень, емоційними фарбуваннями й іншими стилістичними характеристиками. Нейтральні, невиразні слова засвоюються і відтворюються школярами легше. Отже, у процесі підготовчої роботи до переказу варто готувати учнів до подолання типових утруднень.

4. Розповіді за спостереженнями, по картинах і інші твори різних типів з використанням так званих опорних слів, тобто заданих для обов'язкового вживання. Ці вправи зводяться до того, щоб учні обов'язково ужили у своїх розповідях і творах необхідні слова, або засвоєні в процесі підготовки до розповіді і твору, або навіть записані вчителем на дошці перед початком письмової роботи.

Таким чином, система словникової роботи полягає в тому, щоб слово було школярем правильно сприйнято в тексті, зрозуміло з усіма його відтінками і фарбуваннями, засвоєно, тобто ввійшло б у його словник і відтворювалося в потрібних випадках, щоб воно пройшло через спеціальні вправи, у яких поглиблюється його розуміння, засвоюється його сполучуваність, підготовлюється його вживання, і, нарешті, щоб воно було ужито школярами самостійно у власних висловлюваннях.

Знання фразеології, вміння її вживати є невід'ємною складовою частиною високої мовної культури людини.

Фразеологія - це окраса мови і разом з тим могутній стилістичний засіб влучної і дохідливої передачі думки. Тому конче необхідно вивчати фразеологію, виробляти навички вмілого користування нею в повсякденній мовній практиці.

Усі, хто володіє українською мовою, повинні знати й фразеологію, уміти користуватися нею.

Мудрість народу, його світогляд, віковічний досвід - все зберігається в мові. Скільки в мові кожного народу своєрідних влучних висловів, зворотів, що містять в собі цілі поняття, образи, скільки усталених виразів, що випромінюють любов і гнів народу, його розум і віру!

Варіативність фразеологізмів визначається мовною традицією і допускається далеко не у всіх випадках. Так, не можна сказати "з'їсти пса", замість "з'їсти собаку", "лупцювати байдики", замість "бити байдики".

Робота над фразеологізмами як засобом увиразнення мовлення молодших школярів можлива за умови посилення комунікативного й функціонального підходів до вивчення теоретичного матеріалу з фразеології; системного збагачення фразеологічного словника спеціально дібраними групами фразеологізмів:

а) відповідно до тем з розвитку зв'язного мовлення;

б) до змісту навчальних предметів;

в) відповідно до їх походження та класифікації (фразеологічні зрощення, єдності, сполучення).

Для різних етикетних ситуацій - привертання уваги, знайомства, привітання, звертання, рекомендування, запрошення, подяки, компліменту, прощання - існують свої набори мовних засобів, які кожен учитель, за наявної упорядкованої системи дидактичного матеріалу, може з успіхом використовувати в навчально-виховному процесі з молодшими школярами на уроках мови та читання у початковій школі.

Робота над фразеологізмами як засобом увиразнення мовлення учнів буде ефективною за умови, якщо вона проводиться у процесі опрацювання всіх розділів програми ("Лексика" - пряме і переносне значення слів, фразеологічні синоніми та антоніми; "Частини мови" -більшість стійких фразеологічних словосполучень групується навколо найуживаніших у нашій мові слів: іменників, дієслів, окремих числівників; "Речення" - членом речення можуть бути не тільки окреме слово, а також стійкі звороти мови, лексичне значення яких сприймається як неподільне ціле; "Текст" та "Мова і мовлення" та ін.). Система вправ до кожного розділу дасть змогу збагатити усне та писемне мовлення школярів, уточнити та поповнити фразеологічний словник, залучити фразеологізми до активного словника учнів.

Курс української мови в початкових класах вміщує й розділ "Мова і мовлення". Під час його опрацювання особлива увага надається виробленню в учнів навичок культури мовлення та спілкування з використанням фразеологізмів.

Успішність процесу формування особистості молодшого школяра значною мірою залежить від рівня розвитку його мовлення. Логічно чітке усне й писемне образне мовлення є показником не лише розумового розвитку дітей початкових класів, а й культури їх мовлення.

З метою удосконалення цих якостей особистості в учнів 1-4 класів необхідно на уроках рідної мови значну увагу приділяти вивченню лексики у роботі над будь-якої мовною темою, а також вивчати фразеологізми, розуміння яких сприяє виявленню та удосконаленню потенційних можливостей школярів початкових класів.

Наші спостереження за уроками мови та читання у початкових класах шкіл м. Бережан свідчать, що робота з фразеологізмами переважно проводиться епізодично або й зовсім не проводиться.

Майбутньому вчителеві потрібно пам'ятати, що лише цілеспрямована робота з фразеологізмами може дати позитивні результати у піднесенні культури мовлення, ефективного розвитку в учнів уміння аналізувати матеріал, порівнювати, доводити правильність власної думки та відстоювати її.

Аналіз змісту навчання, закладеного у підручнику з читання (автори О. Савченко, Н. Скрипченко, Н. Волошина) свідчить про те, що третьокласників потрібно ознайомити з таким фразеологічним мінімумом:

Аж земля гуде; аж поки віку; ані ліку, ані віку.

Бабине літо; без кінця і краю; берегти, як зіницю ока; бити тривогу; битися на смерть; блискавкою майнути; бог мені свідок; боятися, як торішнього снігу; брати мої и на плечі; брати собі на думку; брехати у живі очі. В могилу дивитися; в морі не тоне, в огні не горить; в огні не горить, в воді не тоне; в сніг вибиратися; в серце запало; верх брати; весь свій вік; вечірня зіронька встає; випередив час; від страху ледве живий; від усього серця: відчай охопив; вік ізвікувати; вісточку подати; вогонь загуляв; води в рот набрати; всі аж ахнули; всі очі видивитися; всі як один. Головонькою своєю лягати; гомін лине. Ґав ловити.

Давати ногам знати; давати ногам ходу; де не візьмись; дістанеться на горіхи; до душі; до серця браги; довіку жити; доводити до ума; доводити кінець; досвітня пташинка (рання пташка); другого такого немає в цілому світі; думки не йдуть з голови; дурний хліб їсти; дух перехопило; душа покинула тіло; життя не було.

З-під землі дістане; з-під носа; з давніх-давен; з діда-прадіда; з пам'яті вилетіло; з усіх боків; за сімома горами, за сімома ріками; за царя; за шаблю братися; зайшовся реготом; защеміло серце; заяча душа; зі страху тремтіти; знайшов вічний спокій; зник, як вода змила; золоте серце; зробити, все одно, що води іспити; зроду - віку.

Іди собі з Богом; іти світ за очі.

Й духу не чути; йде поголос.

Ким він тільки не був; кишка тонка; коли мій дід безштанців ходив; комар носа не підточить; кривитися, як середа на п'ятницю; крила виросли; куди не кинь, усюди клин; купувати кота в мішку.

Ласий шматок; легка рука; легкий хліб; легко на душі, легко на серці; ледве дух переводити; ледве ноги волочити; лиха зазнавати; лице поповніло; лише на словах лоби поголити; люди гинули, як мухи.

Мало каші з'їв; материнська мова; мати на увазі; мертвий сон; між людьми піти.

На думку спадати; на ноги зірвався; на очах у (когось); на світ білий; на серці мулько; на цілу версту; наклав головою; наче вдруге на світ народився; наче тінь ходить; не бери гріх на душу; не так склалося, як гадалося; ні душі; нічого не тямить.

Обранець долі; оком закидати; оком не проглянути; остання воля; очей не відірвати; очей не зводити; очей у сірка позичати; очі (на щось) відкривати; очі розкривати.

Падає з рук; переповнилася чаша терпіння; підноситись до зір; піймав Бога за бороду; пішов щастя шукати; побілів із лиця; пошився у дурні; припадати до вподоби; припала до серця; приходити до тями; промчати кулею; прославити у віках.

Робота кипить; рука руку миє; руки на себе накладати.

Сам собі не милий; сам собі, як палець; світла голова; світу божого не бачити; серце завмирає; сила-силенна; скажи на милість; скільки себе пам'ятаю; сліду не залишилося; слізьми слова приливати; слова жодного не проронити; слова не міг вимовити; слово честі; слуху не чуть; сльози набігли; смерть зустрічати; сміхом заходитися; солодка земля; спину гнути; спом’янеш моє слово; ставати в пригоді; старого й молодого, і доброго, й лихого; стати на (чиємусь) боці; стояти на своєму; суд Соломона; сумніви мучать.

Та був таки; тільки тою й треба; тільки його й чекати; тільки уві сні мріяти; топтати ряст.

Ум надзвичайної сили.

Хоч під греблю; хоч плач.

Цур тобі.

Часто й густо; чого тільки не робив; чорна робота.

Шага мідного не вартий; швидкий на язик; шукати по цілім світі.

Що не день, що не година.

Я не я буду, якщо..., як билина підрізана; як білка в колесі; як горох при дорозі, хто не йде, той скубне; як на гріх; як на лихо; як пішов - так пропав; як риба об лід; як сніг на голову; як стріла; як хмара.

Майбутні учителі повинні пам'ятати, що у процесі роботи з фразеологічними виразами учні повинні бачити ознаки подібного та відмінного між фразеологізмами і словами, розуміти цілісне смислове значення фразеологізмів, добирати синоніми та антоніми до фразеологічних одиниць, а також пересвідчитися у доцільності використання фразеологізмів в усному мовленні та художніх творах для дітей.

При вивченні фразеологізмів у дітей формуються уміння і навички:

знаходити фразеологізми у текстах, живому мовленні, тлумачити їх значення;

відрізняти фразеологізми від омонімічних їм не фразеологічних сполучень;

підбирати до фразеологізмів словесні й фразеологічні синоніми, антоніми (зі словником або самостійно).

Дітям подобається перетворювати вільні словосполучення у фразеологізми, з'ясовувати джерела фразеологізмів (висловлювання визначних осіб, художні твори, приказки та прислів'я. .), поєднувати фразеологізми у тематичні групи.

Формулювання вмінь та навичок, спрямованих на розуміння й використання фразеологізмів в усному та писемному мовленні, забезпечується системою вправ, які передбачають засвоєння смислових значень фразеологізмів, їх граматичної будови та стилістичного забарвлення.

Пропонуємо для прикладу систему роботи з кількома фразеологізмами, якою передбачено формування початкових умінь та навичок розрізнення й сприйняття цілісних фразеологічних одиниць як семантико-граматичних утворень.

І. Бабине літо

Значення: Павутиння, що літає в повітрі в теплі осінні дні. Теплі сонячні дні на початку осені.

В художній літературі:

Бабине літо до Петра тілько (укр. прислів'я).

День був ясний, сонячний та теплий.

Починалося бабине літо (І. Ле).

Довгими журавлиними ключами літо вже одлетіло у вирій.

Рожевощока осінь, як справжня господиня, почала наводити лад: позолотила гаї й діброви, запросила в гості ранкову прохолоду з густими туманами. Саме на цю пору припадає "молоде" бабине літо

(Скуратівський В. "Що край-то звичай").

Літо бабине, бабине літо...

Серце чує осінні путі.

Хтось заплутав зажурені віти

Дайте відповіді на запитання:

Коли починається і як довго триває цей період осені?

Чому так називається цей період? Спробуйте самостійно пояснити цей фразеологізм.

Яке з пояснень походження фразеологізму "бабине літо" вам подобається найбільше?

Складіть з цим зворотом речення.

ІІ. Брати ноги на плечі

Значення. Тікати, бігти, іти геть.

Швидко збиратися, рушати куди-небудь.

Прискорювати ходу, дуже поспішати.

У художній літературі:

Тоді, Андрюшко, і тобі треба брати ноги на плечі (Панч). Вона ноги на плечі та й пішла за Дін, і матір покинула, і батька.

(Г. Барвінок).

Як куди швидко треба терміново (листа) або телеграму, так я ноги'на плечі і прудкіше за машину доставлю (О. Іваненко).

Синонім: братися в нот.

Поєднайте частини прислів'їв, поясніть їх значення. Яке з них близьке до фразеологізму "брати ноги на плечі"?

Тихіше їдеш - ніж добре йти

Як біжиш, дивись під ноги; далі будеш краще погано їхати; хоч грошей не найдеш, так носа не наб'єш

III. Йти світ за очі

Значення: Йти хто зна куди;

йти невідомо куди;

йти туди, куди люди не ходять.

В художній літературі:

Покину я хазяїна, піду світ за очі (Українська народна казка "Дружні

звірі").

Мені здасться, я краще піду світ за очі, - сказало каченя

(Андерсен Г. - К. "Гидке каченя").

Синоніми: куди очі поведуть; куди ноги понесуть; куди очі дивляться

Прочитай те фразеологізми зі словом очі. Складіть з ними речення. Відкрити очі. Виплакати очі. Заплющити очі. Оком не моргнути. Замилювати очі.

IV. Цур тобі (пек тобі)

Значення: хай (нехай) йому (їй, їм) цур.

Уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь, несхвалення чогось з побажанням позбутися когось, чогось, не мати з ним справи.

Замініть цей вираз більш вживаними словами і введіть їх у складені вами речення.

Цілеспрямована робота над фразеологізмами на уроках мови та читання у початковій школі допоможе дітям зрозуміти цінність і красу народної мудрості. Молодші школярі поступово вчитимуться використовувати фразеологізми, удосконалюючи образність мовлення, підвищуючи культуру його у процесі навчання.

Висновок


Удосконалення культури мовлення - з найважливіших завдань фахової підготовки майбутніх вчителів початкових класів. Їхнє мовлення має бути відповідне сучасними нормами, тобто правильне, багате, чисте, дохідливе, зрозуміле, молодшим школярам.

У вступі визначено об’єкт, предмет, мету, завдання дослідження відповідно до теми "Формування лексико-фразеологічних норм в усному і писемному мовленні майбутніх учителів початкових класів".

У І розділі "Культура мовлення як науково-методична проблема сказано, що мовленнєва культура вчителя найважливіший аспект його успішної фахової діяльності". Як відомо, культури мовлення треба дотримуватися на всіх уроках, бо саме в початковій школі закладаються основи комунікативних умінь і навичок учнів. Це є запорукою їхнього подальшого успішного навчання. Школярам насамперед треба прищепити любов і повагу до рідного слова, сформулювати такі якості мовлення, як правильність багатство, чистоту мовлення. Для цього запропоновано шляхи і способи їх формування.

У ІІ розділі "Формування лексики фразеологічних умінь і навичок у мовленнєвій діяльності майбутніх учителів початкових класів" розкрито методику роботи над збагаченням словникового запасу студентів (майбутніх вчителів початкових класів). Тут також вказано, як треба проводити заняття з молодшими школярами щодо засвоєння української лексики і фразеології. На основі аналізу чинних підручників визначено, які лексеми і фраземи треба вивчати в початкових класах на уроках рідної мови і читання. Сформувати комунікативні уміння на лексико-фразеологічному рівні можна шляхом постійного вивчення науково-методичних розвідок, роботи зі словниками різного типу, читання кращих літературних творів та ін.

У додатку подано, як взірець, типові завдання, що формують правильність фахового мовлення майбутнього вчителя на лексичному рівні.

Матеріали дослідження можна використати у практичній діяльності вчителів початкових, а також для написання курсових робіт, методичних рекомендацій.

Список використаної літератури


1. Антисуржик / За заг. ред. О. Сербенської. - Львів, 1994. - 149 с.

2. Бабич Н.Д. Лінгво-психологічні основи викладання і вивчення мови. -Чернівці, 2000. -175с.

3. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. - Львів, 1990. - 231 с.

4. Бабич Н.Д. Сила мовленого слова. - Чернівці, 1996. - 176 с.

5. Батут А.И., Борисюк І.В., Олійник Г.П. Інтонація як засіб мовноїкомунікації. - К., 1980. - 244 с.

6. Ботвина Н.В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови. - К., 1998, -190с.

7. Буялъський Б А. Поезія усного слова. - К., 1969. - 264 с.

8. Взаємодія усних і писемних стилів мови /За ред. М.М. Пилинського. - К., 1982. - 180 с.

9. Винницький В.М. Наголос у сучасній українській мові. - К., 1984. -160с.

10. Волкотруб Г.П. Практична стилістика сучасної української мови: Використання морфологічних засобів мови. - К., 1998. - 176 с.

11. Волощак М. Неправильно - правильно: Довідник з українського слововживання. - К., 2000. - 128 с.

12. Ганич Д.І., Олійник 1.С. Словник лінгвістичних термінів.

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: