Xreferat.com » Рефераты по педагогике » педагогічний досвід роботи по проведенню і підготовці свят в спеціальних установах для дітей з порушеним слухом

педагогічний досвід роботи по проведенню і підготовці свят в спеціальних установах для дітей з порушеним слухом

з порушеннями слуху полягає, в основному, в читанні віршів і виконання пісень.

В процесі вивчення досвіду роботи Лебединської спеціалізованої школи для дітей з недоліками слуху ми виявили закономірність зміни співвідношення мовного матеріалу, використовуваного дітьми на святі. Так, у виступі середньої групи перевага була віддана віршам, а на святі старшої і початкової групи було відмічено ширше використання пісень, хоча вірші також займали своє місце в структурі мовної діяльності, використовуваної на святі.

В процесі підбору мовного матеріалу вчитель проглядає програмні вимоги до усної мови дітей, словник, яким діти опанували за останній час і підбирає вірші, керуючись даними критеріями і тематикою свята. Багато віршів при цьому адаптуються, піддававшись переробці. Складніше справа йде з підбором пісень, оскільки разом з вищевикладеними вимогами до підбору мовного матеріалу необхідно підібрати музичний супровід, максимально доступний для слухового сприйняття дитини з порушеним слухом.

При розподілі мовного матеріалу вчителеві необхідно враховувати індивідуальні особливості кожної дитини. Одним дітям, через їх індивідуальні психологічні особливості, краще доручити індивідуальні виступи, іншим, щоб не виникало психотравмуючих ситуацій, краще виступати разом з іншими дітьми (наприклад, виконуючи пісню), а деяким, особливо в початковий період навчання, може бути доцільна взагалі роль глядача. Розподіляючи мовний матеріал, вчитель враховує словник, яким опанувала кожна конкретна дитина, а також стан його усної мови: звуковимовні можливості і якість голосу.

У зв'язку з тим, що у школярів з порушеннями слуху у багато разів більш обмежений мовний досвід і нижчий рівень узагальнень, ніж у їх однолітків, що чують, їм недоступні віршована форма і переносне значення текстів, розрахованих на їх однолітків, що чують. В зв'язку з цим їм пропонують спрощені тексти. [7, с.273]

Для роботи над віршем в школах для дітей з порушеннями слуху використовується методика навчання читанню розповіді Б.Д. Корсунської.

Для знайомства дітей з віршем вчитель записує його на дошці і читає разом з дітьми вголос по фразах, пояснюючи зміст кожної фрази і прагнучи конкретизувати, що у дітей при читанні виникає уявлення, максимально використовуючи при цьому наочність (іграшки, картинки і т.п.). Потім знов прочитують вірш хором. Якщо при первинному читанні дітям ставляться питання, що допомагають уточнити значення окремих слів (особливо займенників), то повторне хорове читання тексту вірша під керівництвом педагога здійснюється без них. Двократним читанням закінчується перше заняття.

На другому занятті діти не читають тексту, що знаходиться перед ними. Педагог ставить дітям запитання, відповідаючи на які вони можуть користуватися текстом. Це вже питання більш узагальнені в порівнянні з тими, які ставляться дітям в ході читання. Після такого розбору діти переказують текст вірша.

Якщо в процесі підготовки до роботи над текстом виявляється необхідність в якому-небудь слові або граматичній формі, педагог робить їх змістом занять, присвячених формуванню узагальнень. Також проводиться робота по складанню пропозицій з складними для дітей словами, що зустрічаються в тексті вірша (зазвичай найбільші труднощі викликають дієслова).

Після такої роботи над текстом вірша, воно дається одному з дітей для заучування напам'ять. Ця робота проводиться вже індивідуально. Якщо є така можливість, то текст дається батькам для занять вдома. Особлива увага при цьому приділяється роботі над словесним наголосом, ритмом та інтонацією.

Подібна робота проводиться по кожному віршу, який читатиметься на святі.

Дана підготовча робота передбачає повне і всестороннє вивчення тексту, що дозволяє не тільки завчити слова в певній послідовності, але і зрозуміти внутрішній зміст вірша і його зміст.

Робота над піснею займає більше часу, оскільки спочатку проводиться розучування її тексту по методиці, описаній вище. Паралельно на музичних заняттях діти слухають музику, а вже потім, коли текст вивчений дітьми, він об'єднується з музикою. Подальшу роботу над піснею ми розглянемо нижче, оскільки вона проводиться на музичних заняттях і входить до складу музичної діяльності.

Як ми вже зазначали в попередньому розділі, як особливий вид діяльності виділяється спілкування. У даному параграфі нас цікавить мовне спілкування дітей з порушеним слухом.

Якої-небудь особливої роботи по розвитку мовного спілкування в процесі підготовки і проведення свята не проводиться. Діти не навчаються яким-небудь навичкам спілкування безпосередньо до свята. Скоріше, навпаки: підготовка і проведення свята в школі для дітей з порушеннями слуху – це мовне середовище, одна з ситуацій, в якій необхідно проводити роботу по розвитку мовного спілкування.

Музична діяльність. Музична діяльність дітей з порушеннями слуху на святі полягає у виконанні танців і пісень.

Діти з порушеннями слуху без спеціального навчання сприймають звуки тільки як вібрацію, відрізняючи при цьому шумову вібрацію від музичної. При виконання музики на фортепіано їм доступно лише акордове звучання в середньому і низькому регістрі. В той же час вони здатні реагувати на динамічні відтінки – розрізняти силу акордів, також здатні розрізняти темпові відмінності – чергування акордів швидких і повільних.

Таким чином, основною особливістю музики для дітей з порушеннями слуху є її акордовий виклад, підкреслене акцентування акордів низьких регістрів і відсутність плавних переходів при їх зміні. При цьому ліва рука музичного керівника завжди повинна грати голосніше за праву.

Іншою важливою специфічною відмінністю є використання пауз. Це не просто вказівка на визначений, раз і назавжди встановлений, час музичного мовчання. Паузи тут учать дитину вслухуватися, чекати музику, стежити за її початком і закінченням. Вони допомагають відчути форму твору, окремі його елементи: частини, фрази і т.д. [21, с.11]

Виходячи з цих особливостей сприйняття музики дітьми з порушеним слухом, музичний керівник відбирає музичний матеріал для використання його на святі.

Роботу по постановці танцю починає сурдопедагог. Він пояснює тематику і зміст танцю, знайомить дітей з його персонажами і їх основними діями.

Безпосередньо при постановці танцю навчання дітей з порушеннями слуху руху під музику ведеться також, як і в масових школах, але має деякі відмінності. За основу танцю беруться природні рухи і рухи, якими діти опанували на заняттях фізкультурою, оскільки оволодіння новими рухами, необхідними для постановки якого-небудь конкретного танцю, практично неможливе. Це пов'язано з тим, що найбільші відхилення у фізичному розвитку дітей з порушеннями слуху спостерігаються в руховій сфері дитини. Особливо страждають такі якості, як точність, рівновага, координація рухів, швидкісно-силові якості. Зниження або втрата слуху приводить до порушення діяльності вестибулярного апарату, що забезпечує статичну і динамічну рівновагу. Це приводить до утруднень диференціації рухових відчуттів. Сурдопедагогами називаються такі особливості моторики глухих, як: невпевнена човгаюча хода (У.І. Флері), невпевненість і нескоординованість рухів (Н.А. Рау), мала рухливість (З.І. Пуніна, І.Н. Мусатов), сповільненість рухів (А.О. Костанян). [15, с.6]

Як наслідок цього, навчання кожному новому руху займає дуже тривалий період часу, який часто може не співпадати з періодом підготовки до свята.

Готуючись до розучування танцю, діти спочатку слухають музику, прагнуть запам'ятати її ритмічну структуру, відплескують її. Після цього музичний керівник, наспівуючи мелодію, показує послідовність танцювальних рухів.

Рухатися під музику і одночасно сприймати її звучання дітям з порушеннями слуху важко. Музична вібрація, що проникає до них, через підлогу зливається з рухами ніг. Тому рекомендується закінчувати переміщення на наперед встановленому місці. Наприклад, діти стоять в крузі, кожен запам'ятовує своє місце. Одночасно з початком музики вони біжать вперед по кругу і, зупинившись на своєму первинному місці, продовжують рухатися до закінчення музики. [21, с.14]

Вихователь, присутній на репетиції, "суфлює" дітям – показує необхідні рухи, час початку й завершення їх виконання. Доцільно іноді в процесі постановки танцю намагатися замінювати зоровий вид контролю на слуховий. І вже необхідно робити спроби виконання танцю з опорою тільки на слухове сприйняття.

Відмінною рисою пісень є те, що вони побудовані з урахуванням особливостей сприйняття музики дошкільниками з порушеним слухом: мелодія будується на чергуванні гучних акордів; музичні фрази невеликі, такі, що чергуються паузами, оскільки дихання у дітей коротке, мова сповільнена; зміст пісень повинен бути доступний і відомий дітям.

Слова, використовувані в пісні, на початку опрацьовуються на заняттях з сурдопедагогом.

Діти з порушеннями слуху під час співу не чують один одного, але, бачивши як ті, що стоять поряд вимовляють слова і діють під музику, активніше включаються в спів. [21, с.19] Також, під час співу, вони не чують і музику, тому при виконання пісень застосовується диригування.

Розучування пісні, також як і танцю, починається з прослуховування мелодії і вичленення її ритмічної основи, на яку потім накладається мова.

У початковий період навчання всі пісні ігрові. Одночасно діти виконують рухи, відповідні змісту пісні. Ці рухи не тільки допомагають дітям зрозуміти зміст пісні, але і служать допоміжним засобом для розвитку співацьких навиків. Тому при відборі пісень до свята ретельно продумуются рухи, щоб вони сприяли мовному диханню, відповідали смисловому змісту і були емоційно забарвлені. [21, с.19]

Взагалі утворення співацьких навиків не є самоціллю. У дітей з порушеннями слуху вони набувають особливого значення, оскільки прямо служать розвитку і поліпшенню їх звукової мови. У них немає безпосереднього життєвого слухового досвіду. Тому завдяки музиці, спеціально адаптованій і доступній сприйняттю, діти з порушеннями слуху можуть отримати уявлення про ритмічність, злиття, чергування наголошених і ненаголошених звуків. Ці уявлення вони переносять потім в свою мову.

Активну участь в процесі підготовки і проведення свята беруть музичний керівник і сурдопедагог. Тісний контакт між ними, узгодженість дій, єдність вимог, що пред'являються дітям, – необхідні умови для успішної підготовки свята в школі для дітей з порушеним слухом. Ніщо так не заважає досягненню поставленої мети, як суперечливі вимоги педагогів, і це шкідливо в будь-якому виховному процесі.

Образотворча діяльність. В процесі підготовки свята, для оформлення залу, виготовлення яких-небудь частин костюмів і атрибутів до них або ігор, широко використовуються різні види образотворчої діяльності. Це аплікація, орігамі, малювання.

В ході занять по образотворчій діяльності діти з порушеннями слуху глибше пізнають навколишній світ і вчаться передавати свої враження і уявлення.

Уміння правильно бачити, сприймати навколишній світ приходить до дитини з порушеннями слуху не відразу. Спостереження показують, що маленькі глухі і слабочуючі діти, що поступають в школу, не виявляють цікавості до того, що їх оточує. Відсутність слуху і мови обмежує можливості дітей в сприйнятті дійсності і тим обідняє їх естетичні відчуття. А одним з головних засобів естетичного виховання глухих і слабочуючих дітей є образотворча діяльність. [1, с.110]

Займаючись образотворчою діяльністю, діти вчаться сприймати навколишній світ, виділяти предмети і їх властивості. В допомогу зоровому сприйняттю притягуються інші підлягаючі зберіганню аналізатори – дотик, рухова чутливість. Те, що дитина сприйняла, поєднується зі словом, яке дається в доступній для дитини формі. На основі поєднання плотського образу зі словом формуються уявлення, які можуть бути потім викликані, актуалізовані по слову. Таким чином, образотворча діяльність стає засобом формування у дітей з порушеннями слуху повноцінної мови. [2, с.4]

Аплікація – один з улюблених у дітей видів образотворчої діяльності: ъх радують яскравий колір паперу, вдале ритмічне розташування фігур; великий інтерес викликає у них техніка вирізання і наклеювання. Специфіка аплікації дає дітям можливість активніше засвоювати знання про колір, будову предметів, їх вплив, площинній формі і композиції. У аплікації є можливість пересувати вирізані елементи, порівнювати, накладаючи одні на інші. Це дозволяє засвоювати композиційні знання і уміння, що важливе не тільки для створення сюжетних і декоративних аплікацій, але і для малювання.

В процесі підготовки до свята елементи аплікації можна використовувати для прикраси залу, класу, виготовлення подарунків батькам, оформлення костюмів для виступів.

При роботі з молодшими дітьми вихователь наперед готує вирізані з паперу фігури, показує дітям як їх треба наклеїти, щоб вийшло красиво і акуратно. Старшим дітям можна запропонувати самостійно вирізувати нескладні фігури по наперед намальованих на папері контурах.

Прикрасити зал до свята можна також малюнками дітей, відповідних тематиці свята. Але на наш погляд, вигідніше використовувати малювання як підбиття підсумків. Після підсумкової бесіди можна запропонувати дітям відобразити отримані враження в малюнку. Для цього необхідно використовувати як наочне, так і сюжетне малювання. У зв'язку з тим, що сюжетне малювання викликає у дітей з порушеннями слуху великі труднощі, в молодших класах можна запропонувати розфарбувати малюнки, заготовлені вихователем. У старших класах доцільно обговорити найбільш вподобані моменти і допомогти їм самостійно намалювати те, що більше всього запам'яталося. Після, по малюнках дітей можна спробувати скласти розповідь про свято.

Можливо, що дітям буде цікаво намалювати когось з героїв свята (наочне малювання). Для цього вчитель повинен показати їм готові малюнки із зображенням того або іншого персонажа.

Чудово виглядають в святковому залі прикраси, виконані в техніці орігамі. У дітей викликає великий інтерес складання з паперу іграшок, якими можна нарядити ялинку. Орігамі можна також використовувати у виготовленні подарунків батькам. В цьому випадку зазвичай використовують орігамі у поєднанні з аплікацією. Оскільки ця робота складна і трудомістка, на виготовлення подарунка зазвичай відводять декілька занять: спочатку діти складають фігури (квіти, пташки, метелики, човники і ін.), потім наклеюють на заготовлений фон. При цьому вихователь показує дітям як краще оформити композицію на папері.

Оскільки виготовлення орігамі, особливо в початковий період навчання, викликає у дітей складнощі, то для виготовлення прикрас, подарунків потрібно використовувати найбільш прості фігури, які діти зможуть скласти самостійно. Складні фігури діти можуть скласти із заготовок, на яких добре видно лінії згинів. Доцільно у міру накопичення дітьми навиків поступово ускладнювати фігури.


2.3 Особливості проведення свят в школі для дітей з порушеннями слуху


Вдале проведення свята в школах для дітей з порушеннями слуху визначає перш за все добре продуманий сценарій. Він повинен бути в міру насичений видовищами і виступами. Свято зазвичай триває не більше 35-45 хвилин.

Різноманіття яскравих вражень іноді може викликати у дітей загальмованість. Тому зал наперед готується і прикрашається, щоб діти могли його подивитися до свята, провести в ньому репетицію. Причому краще провести цю репетицію ще і в костюмах, щоб вони не утрудняли руху, щоб діти звикли до них.

У виступах беруть участь всі діти. Це досягається перш за все тим, що частина танців, ігор, хороводи виконуються колективно. Крім цього, кожна дитина виступає індивідуально або з невеликою групою дітей. Індивідуальні виступи допомагають соромливим дітям подолати боязкість, розвивають упевненість в своїх силах, долають скутість в рухах.

Різноманітна діяльність педагогів на святі. Найвідповідальнішою є роль ведучого. Його емоційність, жвавість, уміння безпосередньо спілкуватися з дітьми багато в чому визначають загальний настрій і темп ведення свята. Ведучий винен не тільки добре знати програму, але й уміти швидко реагувати на несподівані випадкові зміни.

Вчителі і сурдопедагоги, не виступаючі в яких-небудь ролях, знаходяться з дітьми свого класу. Вони уважно стежать, як сприймають діти той або інший виступ, пояснюють по ходу дії не зрозумілі дітьми моменти, звертають увагу на персонажі, що знов з'являються, коротко обговорюють, хто це, акцентують увагу дітей на мові цього персонажа. Також вони готують атрибути і деталі костюмів, переодягають дітей, підказують рухи в танці, диригують при виконання пісень і допомагають при необхідності проведенню гри.

У зв'язку з тим, що увага дітей з порушеннями слуху нестійка, постійно використовуються які-небудь сюрпризні моменти, костюми персонажів робляться по можливості яскравими і такими, що запам'ятовуються.

Велике задоволення приносять дітям сольні і групові виступи педагогів. Вони можуть показати різні танці або виконати роль якого-небудь персонажа.

Щоб понизити стомлюваність дітей, потрібні часті зміни видів діяльності. Для цих цілей на святі використовуються ігри. Вони дозволяють дітям розслабитися і порухатися. На святах в школі для дітей з порушеннями слуху завжди використовуються ігри, з якими діти вже знайомі, в які вони вже грали на музичних заняттях, заняттях по фізичному вихованню і т.д. Це пов'язано з тим, що пояснення правил гри, показ дій що грає на святі може зайняти дуже багато часу. А свято повинне бути проведене в хорошому темпі і невиправдані паузи, як і розтягнутість виступів, і дуже велика їх кількість стомлює дітей, розхолоджує їх, порушує єдину лінію емоційно-фізіологічного навантаження.

Таким чином, ми розглянули етапи організації і проведення свят в школі для дітей з порушеним слухом, виділили особливості підготовки і проведення свят з погляду використання в нім різних видів діяльності школярів.


РОЗДІЛ ІІІ. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОСВІДУ РОБОТИ ДИТЯЧИХ САДІВ ПО ПІДГОТОВЦІ І ОРГАНІЗАЦІЇ СВЯТ


3.1 Аналіз організації свят в Лебединській спеціалізованій школі для дітей з недоліками слуху


Особливості підготовки і проведення свят для школярів з порушеннями слуху ми розглядаємо на основі вивченого нами досвіду роботи Лебединської спеціалізованої школи для дітей з недоліками слуху.

Слід зазначити, що свята, що проводяться в цій школі дуже відрізняються один від одного. На наш погляд, це пояснюється тим, що педагогічний колектив школи по-різному уявляє собі основні цілі і завдання свята. У деяких класах на перший план виходить емоційне спілкування, тоді як в інших першочерговими є завдання навчання і розвитку. Тому перша відмінність, на якій зупиняється увага, – це видовище свята в класі, який ми умовно назвемо №1 і різноманітність використовуваних видів діяльності на святі в класі № 2.

Проаналізуємо діяльність дітей того і іншого класів на святах, присвячених дню Восьмого Березня, які проводилися в 2005 і в 2006 роках.


Табл. 3

педагогічний досвід роботи по проведенню і підготовці свят в спеціальних установах для дітей з порушеним слухомКлас

Виступи

№1 №2
ПІСНІ – 6%
ВІРШІ – 44%
ТАНЦІ 80% 31%
ІГРИ 20% 19%

З приведеної таблиці видно, що на святі в класі №1 не використовується спів дітей і читання віршів, тоді як в класі №2 6% виступів дітей – це пісні, причому співають діти голосом, а не жестами, і 44% виступів – читання віршів. Таким чином, мовна діяльність дітей на святі в класі №2 використовується в 50% виступів. Цю різницю можна пояснити різним станом слуху і мови дітей в класах №1 і №2.

У класі №1 80% виступів складають танці, а в класі №2 танців всього 31%. Слід зазначити, що танці дітей в класі № 1 виглядають набагато яскравішими, оскільки велике значення тут надається костюмам дітей. Наприклад, костюми для "Танцю маленьких качат" дуже вдало, на наш погляд, імітують голови цих качат. Для танцю звірів використовуються шапочки-маски вовка, лисиці, пінгвіна, зайця та ін. Взагалі практично для кожного виступу використовуються свої костюми. У класі №2 костюми менш цікаві. Наприклад, для "танцю ляльок" використовуються тільки великі банти для дівчаток і "метелики" для хлопчиків, зроблені з кольорового цигаркового паперу. На наш погляд, це зв'язано і з матеріальними можливостями і з умінням залучити батьків в процес підготовки свята.

Ігри на святах займають приблизно однаковий об'єм від загального числа виступів. Це 20% в класі №1 і 19% в класі №2. Але в класі № 1 вони розподілені по ходу дії, а в класі №2 – ігри використовуються як елемент, що завершує свято.

Розглянемо основну відмінну особливість цих двох свят. Свято в класі №1 влаштовується педагогічним колективом для дітей і їх батьків. А в класі №2 свято влаштовують самі діти, звичайно ж, за допомогою педагогів, але тільки для батьків. Його навіть скоріше можна назвати святковим концертом, на якому діти показують все те, чому вони навчилися в школі за останній час. Наприклад, Петя І. і Валя Д. читають вірші, що є для них великим досягненням. Навіть може створитися помилкове враження, що діти просто повторюють завчений матеріал, але треба бачити осіб цих дітей, щоб зрозуміти, яке задоволення вони отримують від виступів, як вони стараються і як свідомо йдуть до наміченої мети – порадувати своїх мам і бабусь. А в класі № 1 те, що все відбувається викликає живий інтерес як у батьків, так і у дітей. Свято рясніє сюрпризними моментами. Справжній, живий Карлсон викликає у всіх бурю емоцій. Він вступає в живий і безпосередній контакт із залом, залучає до дії всіх присутніх, використовуючи для цього свою чарівну квітку. Дуже цікавим і приємним сюрпризом для всіх присутніх стають сумісні ігри і танці дітей і їх мам. (Гра "Мама шукає свою дитину" і сумісний танець маленьких качат.)

На святі в класі №2 відсутність сюрпризних моментів обумовлена тим, що педагогічний колектив і діти виступають як єдине ціле, як одна команда, у якої не може бути таємниць один від одного (нехай навіть і дуже приємних). Вони роблять одну загальну справу – влаштовують сюрприз для своїх мам і бабусь. Таким чином, вся діяльність дітей на святі відбувається усвідомлено, діти розуміють, для чого вони все це роблять, вони йдуть до поставленої ним на початковому етапі підготовки до свята мети. І основний вид уваги у дітей на святі – довільна увага. А в класі № 1 вся діяльність дітей і їх увага ґрунтуються, в основному, на інтересі, на яскравих сюрпризних моментах.

Танці в класі № 1 чергуються з іграми. Це дозволяє дітям розслабитися, відчути себе більш невимушено. Також це є постійною зміною видів діяльності, що дозволяє постійно використовувати мимовільну увагу дітей. Взагалі структура свята в цьому класі дуже продумана. На початку ведуча поздоровляє присутніх з святом і діти виконують три танці (танець – пісня квітів, танець з хусточками і танець квітів з обручами). При цьому увага глядачів задоволена стійка. Як тільки вона починає знижуватися – з'являється головний сюрпризний момент свята – Карлсон. Все в захваті, увага відновлена. Молодша група виконує танець "Посварилися" і знову міняється вид діяльності – починається рухома гра. Після гри – танець з балалайками – і знову гра, в яку вже притягуються і мами. Після гри – два танці і знову притягуються глядачі. Мами танцюють з дітьми. Цей танець включає і ігрові моменти. Таким чином, на протязі всього свята за рахунок змін видів діяльності постійно підтримується мимовільна увага глядачів, як дітей, так і їх батьків.

У класі №2 ігри були зведені в один блок, що завершує свято. Це, на наш погляд, зроблено для того, щоб діти не розгальмовувалися, не відволікалися від основної мети дії. Але слід відмітити, що їм було важко утримувати свою увагу такий тривалий період часу. І можливо, було б непогано рівномірно розподілити ігри по ходу свята. Хоча, можливо, це і зруйнувало б його цілісність як дії.

На святі в класі №2 50% виступів дітей – різноманітна мовна діяльність. Кожна дитина самостійно читає вірш, Ілля Б., Яна П. і Руслан Н. читають невеликі вірші (один чотиривірш), присвячені мамі, Петя І. – бабусі, Нелля Н. розповідає вірш про весняне сонечко, Валя Д. про пиріжок. Всі діти хором співають пісню. А в класі № 1 усна мова дітей використовується всього один раз: у пісні-танці, де діти середньої групи підспівують в приспіві "ля-ля-ля". Звичайно, це обумовлено рівнем мовного розвитку. У класі №2 діти в спілкуванні з педагогами і між собою використовують як жестову мову, дактилогію, так і усну мову. Саме це дозволяє використовувати усну мову дітей для виступів на святі. А в класі № 1 діти при спілкуванні між собою використовують тільки жести. Низький рівень мовного розвитку, на наш погляд, пов'язаний з тим, що переважна більшість дітей окрім порушеного слуху, мають ще супутні захворювання. Наприклад, у деяких учнів страждає зір, у інших – органічне враження головного мозку. Практично у всіх дітей спостерігається загальне фізичне недорозвинення. Хоча, на наш погляд, і за цих умов необхідно максимально використовувати мовні можливості дітей. Можна включати короткі, двустрочні вірші, використовувати доступні вимові дітей слова в спілкуванні з персонажами дії.

На святі в класі № 1 ведуча і Карлсон супроводжують всю свою мову жестами, що поза сумнівом, полегшує розуміння їх дітьми і їх батьками (приблизно у 50% батьків слух також порушений). Таким чином, встановлюється невимушена обстановка і повне взаєморозуміння. А в класі №2 єдина використовувана мова – усна. І хоча такий підхід спричиняє за собою ряд певних труднощів, але в той же час він дозволяє розвивати слухове сприйняття дітей, примушує їх вслухуватися і вдивлятися, створює на святі мовне середовище.

Не дивлячись на такі великі відмінності в підходах до процесу підготовки і проведення свят, не можна сказати, що якесь свято краще або гірше. Навіть аналізуючи, розбираючи ці свята на складові і порівнюючи моменти, що найбільш відрізняються, не можна однозначно ставити плюс або мінус. Як ми з'ясували, практично за кожним мінусом стоїть плюс, а за кожним плюсом є якийсь мінус. Так, наявність сюрпризних моментів підтримує увагу глядачів, будить інтерес до дії. А їх відсутність дозволяє дітям діяти більш усвідомлено, розвиває їх довільну увагу. Використання усної мови дітей обумовлене вимогами індивідуального підходу. І використовувати усну мову для виступу на святі чи ні, необхідно дивитися стосовно кожної конкретної дитини і до всієї групи дітей, присутньої на святі.

З погляду загальної педагогіки свята необхідні дітям, щоб відпочити і повеселитися, зняти емоційну і психічну напругу. А з погляду сурдопедагогіки, свята, як і будь-яку іншу ситуацію необхідно використовувати для навчання. З одного боку, діти з порушеннями слуху практично позбавлені дитинства. Їх навчання починається раніше і саме по собі інтенсивніше в порівнянні з їх однолітками, що чують. І свято повинне дати їм можливість відпочити і повеселитися. Але з іншого боку, це інтенсивне навчання необхідне їм в їх подальшому житті, і упускати можливості, підготовки, що

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: