Xreferat.com » Рефераты по политологии » Політичне лідерство

Політичне лідерство

рівня культури населення, від типу політичного режиму та від індивідуальних якостей лідерів. Зріле громадянське суспільство, яке відрізняється високим ступенем розподілу соціальних і політичних ролей і функцій, різко зменшує можливості доступу до владних статусів і постів випадкових осіб, політиків-непрофесіоналів.


8. Політичне лідерство в Україні


В Україні змішана форма правління і лідер країни не поєднує у своїй особі функції президента і прем'єра, В країні немає партії, яка б однозначно претендувала на лідерство, а політична система функціонує в змішаному режимі, який "вбирає" в себе риси шести-семи режимів. У суспільстві повільно і болісно утверджується національно-державна ідеологія. В державі є політичні сили, які виступають ж федералізацію країни, при цьому роблять наголос на специфіці регіонів. Значна частина законодавців прагне реалізувати ідею "слов'янської федерації". В суспільстві превалюють відносини конфлікту в усіх його проявах, консенсусний розвиток є постійною мрією політиків центристського напряму. У зв'язку з цим виникає закономірне питання про тип політичного лідера (лідерства), здатного в його конкретному втіленні стати гарантом творчого входження країни "русло нормальної життєдіяльності.

Цей тип в окремих рисах наведений в раніше розглянутих класифікаціях і різновидах лідерства, але реалії країни вимагають конкретизації і виведення такого типу із сукупності кон'юнктурних чинників. В умовах гетерогенної політичної культури та ідеолого-ціннісної поляризації можлива поява таких лідерів - формальних і неформальних:

"державник", орієнтований на національно-державні цінності, відстоює "кольори" республіки в міждержавному просторі і створює передумови для нормальної взаємодії "громадянське суспільство-держава";

"інтегратор" - антипод "державника", вбачає у створенні "слов'янської федерації" оптимум інтегрального зв'язку трьох слов'янських народів, є досить ефективним як керівник, але досить далекий від ідеології національно-суверенного державного будівництва;

"миротворець" - лідер, який виходить у внутрішній політиці з необхідності досягнення макроконсенсусу, але через обмеженість у ресурсах здатний досягти своєї мети лише в незначному соціальному просторі, на рівні галузей, груп і колективів (цей тип дуже близький до типу "пожежника" за типологією М. Херманн);

"жорсткий адміністратор" - володіє апробованою технологією адміністрування; його рішення не обговорюється, але він не сприймається як диктатор, оскільки діє в межах закону; в суспільстві цінується його адміністративний педантизм і особиста захопленість конкретикою управління;

"молодий радикал" виражає настрої та інтереси молоді і частини дорослого населення, настроєний на рішучі зрушення в окремих ланках політико-економічного механізму країни, але не прагне докорінних змін усіх політичних та економічних структур;

"обережний прагматик" - за багатьма критеріями є протилежністю "молодому радикалу", але більш ефективний за рядом показників, зокрема "за обсягом втручання" у сфери, що модернізуються: він послідовно і комплексно впроваджує зважену політику, готує ґрунт для наступних реформ; це лідер "проміжний", але необхідний;

"реформатор" - лідер, який синтезує в собі позитивні якості націонал-радикала, адміністратора і прагматика; це вищий тип лідерства в "проблемній" країні; він зазнає менше нападів з боку опонентів - і "лівих", і "правих"; за методологією політичної дії він є центристом і йде на ситуаційне блокування з усіма силами" які зацікавлені в стабільності суспільства; це соціал-демократичний тип лідера;

"апологет соціалізму" має у своєму розпорядженні стабільних конституєнтів і електорат, його суспільний ідеал є однозначним і не підлягає ніяким модифікаціям; на вербальному рівні він може жонглювати соціал-демократичними гаслами, але як лідер-служитель він жорстко "прив'язаний" до своїх виборців і своєї партії, тому його політичний діапазон обмежений, у нього вкрай вузький обрій співпраці з опонентами і нейтральними силами.

Така типологія не є умоглядною: згідно із законом відповідності типу політичного лідера рівню політичної соціалізації і політичної культури в Україні можуть з'явитись лідери такого типу.

Список використаної літератури


Бебік В.М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика. - К., 2000.

Бодуен Жан. Вступ до політології. - К., 1995.

Зеркин Д.П. Основы политологии. - Ростов-на-Дону, 1996.

Мангейм Дж.Б., Рич Р.К. Политология: Методы исследования. - М., 1997.

Мельник В.А. Политология. - Минск, 1996.

Политология: Учеб. пособ. для техн. университетов / Под ред. М.А. Василика.3-е изд. - СПб., 2000.

Політологія/А. Колодій, В. Марченко, Л. Климанська, Я. Комина; За наук. ред.А. Колодій. - К., 2000.

Холод В.В. Лекції з політології: Навч. посіб. – 2-ге вид., - Суми: ВТД „Університетська книга”, 2003. – 408с.

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: