Влада у традиційному суспільстві
Як тільки правитель перестане справлятися зі своїми обов'язками, його виженуть або зрадять смерті. Турбота про повернення подій у нормальне русло буде покладена на його спадкоємця. Правитель архаїчного суспільства ніколи не управляв одноосібно. Його завжди оточували численні родичі й дружини, вожді й старійшини підлеглих володінь, воєначальники й особисто віддані воїни, придворні й слуги. Як правило, на них була покладена більшість практичних завдань по керуванню вождеством або державою. У ряді суспільств правитель взагалі був відсторонений від реальної політичної влади. Уважалося, що вже своїм існуванням він підтримує божественний порядок (Японія, Хазарський каганат, Бенін, Непал).
При відсутності реальних механізмів інтеграції, контролю й примуса більших мас людей персона сакрального правителя виконувала важливі консолідуючі й організаційні функції. Вона була не тільки ключовим психологічним механізмом ідеології державного суспільства, що зароджується, але й важливим символом, що поєднує соціум. З формуванням державної системи з'явилися більше діючі механізми запобігання розколу в суспільстві (армія, поліція, суд.). Необхідність в "сакральному правителі" відпала. Однак залишилися повага, таємничий церемоніал і символіка влади, значимість яких інтуїтивно усвідомлюється, але функціональний зміст уже втрачений.
Література
1. Вебер М. Хозяйственная этика мировых религий. - М., 1994.
2. Блок М. Короли-чудотворцы: очерк представлений о сверхъестественном характере королевской власти, распространенных преимущественно во Франции и в Англии. – М., 1998.
3. Салинз М. Економіка кам'яного віку. – К., 2000.
4. Восленський М.С. Номенклатура. – К.,2004.
5. Васильев Л.С. Феномен власти-собственности // Типы общественных отношений на Востоке в средние века. – М., 2005.
6. Крадин Н.Н. Вождество: современное состояние и проблемы изучения. – М., 2003.