Xreferat.com » Рефераты по политологии » Методи політичних досліджень

Методи політичних досліджень

засіб вивчення варіативності рівня колективного насильства під час расових заворушень у США і його причин. Пов'язані з нею досліди спиралися на щорічні повідомлення про вплив масових соціальних заворушень на економіку і політику.1

При проведенні дослідження фахівців часто цікавить інформація про окремі ситуації, суть яких не повністю відбивається через послідовній опис подій. Прикладами такого роду можуть служити ситуації, що виникають в результаті бойових дій, революцій або повстань, терористичних актів, дипломатичних демаршів, державних переворотів або активності партій. Хоча в цих випадках досить давно застосовуються узагальнені фактологічні дані про зміну позицій сторін на переговорах, вимог учасників конфлікту і про інші важливі події, дуже багато аспектів політичного процесу залишаються закритими для зовнішніх спостерігачів і, отже, ступінь невизначеності при прийнятті рішень залишається досить високою.

Метою перших дослідів застосування івент-аналізу було визначення збігів періодів економічного спаду і масових заворушень для встановлення причинно-наслідкової залежності між цими змінними. У рамках великого числа прикладних проектів, що проводилися професійними соціологами та істориками, були розроблені правила кодування інформації про події, правила поводження з даними, отриманими з архівів, періодичних видань, історичних документів та офіційної поліцейської статистики. Крім того, були створені спеціалізовані банки даних, які дозволяли порівнювати вплив структурних і політичних змінних на різні класи подій в окремих країнах, етнічних групах і на різних часових етапах.

Результати ранніх розробок із застосуванням івент-аналізу підтвердили емпіричним шляхом теоретичну тезу, що страйки і масові виступи свідчать про порушення рівноваги всіх ланок політичної системи. Одночасно було доведено, що методика івент-аналізу полегшує дослідження "циклів", або хвиль, соціальних процесів, оскільки вона спирається безпосередньо на узагальнення послідовно відбуваються в суспільстві подій.

В даний час івент-аналіз має дуже широке застосування - вивчення військових конфліктів, проявів політичного насильства, масових виступів і динаміки переговорів. Його популярність обумовлена тим, що методика дозволяє здійснити порівняння різних подій, які збираються, підраховуються і описуються в термінах кількості, чисельності учасників, тривалості та масштабів політичної взаємодії. Це полегшує, наприклад, порівняння короткочасних дій або виступів, які зазнали поразки з діями, які увінчалися успіхом, і тим самим створює додаткові можливості у сфері тактичного прогнозування. Подієвий (івент) аналіз дозволяє також виділяти етапи розвитку ситуації і оцінювати нову якість (стан) політичного процесу як результат різного виду акцій учасників подій. У зв'язку з цим виникає можливість побудови багатоваріантних сценаріїв і підвищується точність прогнозування не тільки тактичного, але і стратегічного.

Іншими словами, івент-аналіз використовує більше інформації про характер змін політичних ситуацій, ніж дослідницькі техніки, які розглядають їх як єдине ціле.1


IV.І Івент-аналіз як метод у дослідженнях міжнародних ситуацій і процесів


Подійний аналіз (івент-аналіз) є одним із найпоширеніших методичних засобів прикладного вивчення динаміки політичних ситуацій. Методика івент-аналіза заснована на спостереженні за ходом і інтенсивністю подій із метою визначення основних тенденцій еволюції обстановки в окремих країнах і на міжнародній арені. При цьому якщо спочатку переважала практика проведення "загального", ненаправленого аналізу подій, тобто просування до аналітичних висновків як би "знизу", відштовхуючись від емпіричних даних, то надалі все більшу значимість стали набувати нормативні моделі, висунуті дослідником (цільовий івент-аналіз) і їхнє наступне наповнення фактологічним матеріалом (підхід "зверху"). Але в принципі обидва види подійного аналізу продовжують достатньо успішно застосовуватися.

У першому випадку дослідник не визначає заздалегідь, які саме елементи досліджуваного процесу (ситуації) він буде відзначати насамперед, а визначає в попередньому порядку лише самий безпосередній об'єкт спостереження. В другому випадку дослідження ведеться на основі структуризованого підходу до збору інформації. У цих цілях заздалегідь визначається, які з елементів досліджуваного процесу або ситуації мають найбільше значення для дослідження. Але за звичай в дослідженнях обидва види спостереження органічно сполучаються.

Потім необхідно зробити вибір ознак спостереження, тобто встановити ознаки, за якими можна буде судити про ту міжнародну ситуацію, яка саме цікавить дослідника.

Фіксація результатів спостереження може відбуватися шляхом класифікації фізичних і вербальних дій і їхнього кодування: "хто, що, кому, коли". Додатковим засобом ідентифікації фізичних і вербальних акцій служать також індикатори: суб'єкт дії (актор) - тип дії - ціль дії. Якщо це передбачено цілями дослідження, для кодування акцій може бути застосоване і виділення змісту кожної дії: ворожнеча/нейтралітет/співробітництво.

Надалі весь аналізований період розбивається на інтервали, у межах кожного з них порівнюються події і явища, що спостерігаються. Інтенсивність окремих видів дій може бути оцінена чисто статистично або ж за допомогою шкали. Цікаві результати може дати також застосування кореляційного аналізу зв'язків між окремими параметрами.

Як і усяка прикладна методика, івент-аналіз має сильні і слабкі сторони. До його безумовних переваг варто віднести високий ступінь об'єктивності інформації про події, а отже, і надійності як основи для прийняття практичних рішень. Проте ця методика як у "ручному", так і в "машинному" варіанті є дуже трудомісткою процедурою, що потребує достатньо високого рівня кваліфікації виконавців. Крім того, у ряді випадків існує небезпека перебільшення можливостей біхевіористського підходу як до побудови програми дослідження в цілому, так і при формулюванні категорій, використовуваних при класифікації подій.


IV.ІІ Техніка застосування методики івент-аналізу


Методика івент-аналізу заснована на спостереженні за ходом і інтенсивністю подій з метою визначення основних тенденцій еволюції обстановки в окремих країнах і на міжнародній арені. При цьому якщо спочатку переважала практика проведення "спільного", ненаправлений аналізу подій, тобто просування до аналітичних висновків як би "знизу", відштовхуючись від емпіричних даних, то надалі все більшу значимість стали набувати нормативні моделі, що висуваються дослідником ("цільової" або спрямований івент-аналіз), і їх подальше наповнення фактологічні матеріалом (підхід "згори"). Але в принципі обидва види подієвого аналізу успішно застосовуються в у сучасній дослідницькій практиці.

У першому випадку дослідник не визначає наперед, які саме елементи досліджуваного процесу (ситуації) він буде відзначати як важливі характеристики, а визначає в попередньому порядку лише головний об'єкт спостереження. У другому випадку дослідження ведеться на основі структуризуватися підходу до збору інформації. У цих цілях заздалегідь визначається, які з елементів досліджуваного процесу або ситуації мають найбільше значення для дослідження. Але зазвичай у дослідженнях обидва види спостереження органічно поєднуються.

Один з ранніх і найбільш відомих проектів з застосуванням методики івент-аналізу в дослідженнях міжнародних відносин є інформаційний банк (банк Е. Азаров) з проблем міжнародних конфліктів, в який на кінець 70-х років XX ст. була включена інформація, що стосується 135 країн, і було зафіксовано 500 000 подій за 30 років. Метою цього проекту було вивчення механізмів розвитку подій і закономірностей конфліктної поведінки. Крім того, Е.Азарі належить заслуга введення в науковий обіг важливого засобу вимірювання подієвої динаміки - тринадцяти бальної шкали "співпраця-ворожість", що отримала назву "шкала Азаров".

Методика івент-аналізу може бути з успіхом застосована і для аналізу процесу міжнародних переговорів: частоти внесення пропозицій сторонами, динаміки поступок і т.д.

Таким чином, спектр прикладного застосування івент-аналіз дозволяє розглядати його як засіб отримання додаткових відомостей про розвиток конкретних політичних ситуацій і процесів, а також як методичний інструмент емпіричної перевірки наукових гіпотез.

Розділ V. Когнітивне картування


При вивченні і прогнозуванні зовнішньої політики та міжнародних відносин важливим є те, як особи, що приймають рішення бачать ту чи іншу ситуацію тому, психологічні аспекти зовнішньополітичної практик мають велике значення. Центральним поняттям когнітивної психології виступає "схема" (карта). Вона являє собою графічне відображення наявного у свідомості людини плану (стратегії), збору, переробки і збереження інформації, а отже є основою його уявлень про минуле, реальне і ймовірне майбутнє. Когнітивна карта - це якби розумове зображення навколишнього світу. Когнітивна карта приймає інформацію і спрямовує її аналіз, саме ці особливості когнітивного картування були взяті на озброєння дослідниками персоніфікованого рівня політичної діяльності. Когнітивне картування орієнтоване на встановлення того, як той або інший політичний діяч, або група діячів бачить певну політичну проблему. На основі даного методу робляться прогнози стосовно тих рішень, які приймають політичні лідери.

Застосування методики когнітивного картування передбачає:

по-перше, виявлення основних понять якими оперує політичний діяч;

по-друге, вказівки існування між ними причинно-наслідкових зв’язків;

по-третє, оцінку значимості цих зв’язків.

По ходу читання тексту (висловлень, виступів) малюється схема-графік на якому фіксуються основні теми змісту і відображення причинно-наслідкові зв’язки між ними. Чекаючи вивчення когнітивних карт у даний час використовуються різні методики від простих частотних підрахунків до багатомірного шкалювання, що дозволяє віднови структуру образу за результатами метричних або порядкових оцінок відстаней між точками карти.

Когнітивний підхід багато в чому є міждисциплінарним, а сама методика когнітивного картування включає в себе ряд категорій і елементів, сприйнятих з кількох наукових дисциплін. Зокрема, з психології запозичена ідея балансу індивідуальних пізнавальних конструкцій, з статистики - правила інтерпретації кількісних характеристик когнітивної карти. Крім того, при аналізі комплексної структури взаємозв'язків змінних використовуються такі поняття з математичної теорії графів, як "ланцюга" і "цикли".

При вивченні внутрішньої політики і міжнародних відносин важливим є те, як особи, що приймають рішення, бачать реальну ситуацію. Тому психологічні аспекти політичної практики постійно привертають увагу широкого кола дослідників, котрі наукову розробку цієї проблематики в самих різних напрямках.

У 70-ті роки XX ст. поряд з такими підходами, як аналіз політичних біографій і складання психологічних портретів, значну популярність здобуло порівняно новий напрямок у вивченні особливостей індивідуального (рідше групового) політичного мислення - когнітивне картування. Ця методика спрямована на аналіз того, як той чи інший політичний діяч сприймає певну політичну проблему, і встановлення його ймовірної реакції на розвиток ситуації.

Методика когнітивного картування з’явилась в рамках одного з провідних напрямів сучасної психології - так званої когнітивної психології. Когнітивна психологія концентрує свою увагу на особливостях організації, динаміки і формування знань людини про навколишній його світі. Прихильники когнітивного підходу вважають, що подібним шляхом можна пояснювати поведінку особистості в різних ситуаціях і що когнітивне картування дозволяє з високим ступенем імовірності прогнозувати вибір, що буде звершений політиком. Мова йде про пошук у структурі людського мислення пізнавальних базових конструкцій, в рамках яких відбувається осмислення реальної інформації. Іншими словами, аналітичний підхід з позицій когнітивного картування формулюється переважно як пошук кореляції між лінгвістичними структурами тексту і структурами змістовних уявлень його автора.1

У прикладній політології когнітивне картування набуло значного поширення при аналізі процесу прийняття рішень у кризових або конфліктних ситуаціях, коли стандартні правила управління зазвичай не реалізуються або недостатні. Крім того, на думку авторитетних фахівців, ця методика корисна для аналізу рішень великих політичних лідерів, відносно незалежних від свого оточення, а також при стратегічному плануванні, коли можна очікувати суттєвої варіації поглядів осіб, які приймають рішення.

Ці моменти слід враховувати, підходячи до визначення проблематики, яку передбачається вивчати на основі когнітивного картування.

Метод когнітивного картування вирішує задачу виявлення основних понять, якими оперує політик, і знаходження наявних між ними причинно-наслідкових зв'язків. "В результаті дослідник отримує карту-схему, на якій на підставі вивчення промов і виступів політичного діяча відображено його сприйняття політичної ситуації або окремих проблем у ній.1


V.І Когнітивне картування як метод у дослідженнях міжнародних ситуацій і процесів


При вивченні і прогнозуванні зовнішньої політики і міжнародних відносин важливим є те, як особи, що приймають рішення, бачать ту або іншу ситуацію. Тому психологічні аспекти зовнішньополітичної практики привертають увагу широкого кола дослідників. У 70-е рр. ХХ ст. поряд із такими підходами, як аналіз політичних біографій і впорядкування психологічних портретів, значну популярність завоював порівняно новий напрямок у вивченні особливостей індивідуального (рідше групового) політичного мислення суб'єктів міжнародних відносин - когнітивне картування.

Методика когнітивного картування народилася в рамках одного з головних напрямків сучасної закордонної психології - так званої когнітивної психології. Когнітивна психологія концентрує свою увагу на особливостях організації, динаміки і формування знань людини про оточуючий її світ. Прихильники когнітивного підходу вважають, що подібним шляхом можна пояснювати і прогнозувати поведінку особистості в різноманітних ситуаціях.

Центральним поняттям когнітивної психології виступає "схема" (карта). Вона являє собою графічне відображення наявного у свідомості людини плану (стратегії) збору, переробки і збереження інформації, а отже, є основою його уявлень про минуле, реальне і ймовірне майбутнє. "Когнітивна карта - це як би розумове зображення обшару. Когнітивна карта приймає інформацію і спрямовує її аналіз". Саме ці особливості когнітивного картування були узяті на озброєння дослідниками персоніфікованого рівня політичної (у тому числі і зовнішньополітичної) діяльності.

Застосування методики когнітивного картування передбачає, по-перше, виявлення основних понять, якими оперує політичний діяч, по-друге, вказівки існування між ними причинно-наслідкових зв'язків, по-третє, оцінку значимості і "щільності" цих зв'язків. Для цього по ходу читання тексту (висловлень, виступів) конкретної особи рисується схема-графік, на якому фіксуються основні теми (точки) змісту і відображаються причинно-наслідкові зв'язки між ними.

Причинно-наслідкові зв'язки при побудові схеми-графіка вказуються стрілками, спрямованість яких визначається в залежності від авторської логіки. Рівень розташування кожної з тем фіксується відповідно до кількості причинно-наслідкових зв'язків, центром яких вона є. Якщо середні показники близькі, то ці теми розташовуються на одному рівні. У результаті формується багаторівнева графічна карта, що включає певну множину взаємозалежних понять. Бачення ситуації, яке вона фіксує, може характеризуватися більшою або меншою широтою, відбивати поточне положення справ, запізнюватися або випереджати події і т.д. Проте всі ці моменти встановлюються на етапі інтепретації результатів, отриманих у ході когнітивного картування.

Основою для такої інтерпретації слугує виділення ключових понять авторської логіки, оцінки ступеня розробленості кожного із них (за кількостю направлених причинно-наслідкових зв'язків).

У випадку, якщо це необхідно, може бути проведене також хронологічне групування тем у межах графіка, що дозволяє вловити "стрибки" значимості тих або інших проблем, на які орієнтований політичний діяч. Крім того, критерієм, який часто використовується для оцінки, є ступінь складності масштабу й організації когнітивної карти (наприклад, "карта-огляд" або "карта-стратегія"), що залежить від повноти репрезентованості просторових стосунків і присутності вираженої точки відліку розвитку авторської логіки.

Для вивчення когнітивних карт у даний час використовують різні методики: від простих частотних підрахунків до багатомірного шкалювання, що дозволяє відновити структуру образу за результатами метричних або порядкових оцінок відстаней між точками карти. Але в практичному плані більш ефективним представляється "читання" когнітивних карт за допомогою встояних політологічних понять і найбільш доступних математичних підрахунків.

Так, дуже інформативними при аналізі результатів когнітивного картування можуть бути такі моменти: співвідношення внутрішньополітичної і зовнішньополітичної тематик, загальнолюдських цінностей і конкретних політичних проблем (докладна розробка питань оборони - ступінь конфронтаційності бачення картини світу), загальна ступінь емоційності, співвідношення числа позитивних і негативних оцінок в емоціях, використання образних порівнянь, характер співвідношення емоційної і пізнавальної сфер мислення даної людини.

Ці й інші показники, значимість яких враховується в залежності від ступеня і глибини пророблених ієрархічних зв'язків когнітивної карти, можуть використовуватися як для оцінки сприйняття зовнішньополітичних проблем певним діячем (у тому числі і в динаміці), так і з метою порівняння його когнітивного стилю з когнітивним стилем інших діячів відповідного рангу. Цікавим представляється і питання про встановлення національних особливостей когнітивного стилю політичних лідерів.

Когнітивне картування є апробованим і достатньо ефективним засобом аналізу індивідуального і групового мислення в сфері міжнародних відносин, сприйняття політичними лідерами зовнішньополітичних ситуацій і процесів. Проте на сьогоднішній день ця методика застосовується порівняно рідше, чим контент-аналіз. Вона більш трудомістка в порівнянні з контент-аналізом і не дозволяє проводити опрацювання за допомогою ЕОМ на початкових стадіях дослідження. Методика когнітивного картування в застосуванні складніше підходів, заснованих на логічному сортуванні образних і раціональних конструкцій у висловлюваннях різноманітних політичних діячів (психологічне портретування).

Вказуючи на "слабкі сторони" методики когнітивного картування, які необхідно враховувати у випадку її застосування, слід зазначити її відрив від змісту мотивів ціннісних орієнтацій особистості, які по суті і породжують той або інший когнітивний стиль. Іншими словами, методика когнітивного картування може бути більш результативною у випадку поєднання з іншими засобами прикладного аналізу, у тому числі і традиційними.

Міждисциплінарні методики прикладного аналізу міжнародних ситуацій і процесів - контент-аналіз, івент-аналіз, когнітивне картування - органічно ввійшли в широкий науковий обіг, іноді як відносно самостійний дослідницький інструментарій, а іноді "вбудовуючись" у комплексні проекти, які реалізуються на основі сучасної обчислювальної техніки. Проте дотепер міждисциплінарні методики використовувалися переважно закордонними спеціалістами.1


V.ІІ Техніка застосування методики когнітивного картування


Відповідно до концепції когнітивної психології центральним поняттям прикладної методики виступає "схема" (карта). Когнітивна карта являє собою графічне відображення наявного у свідомості людини плану (стратегії) збору, переробки та зберігання інформації, а отже, є основою його уявлень про минуле, сьогодення і ймовірне майбутнє. "Когнітивна карта - це як би розумовий зображення середовища. Когнітивна карта приймає інформацію і направляє її аналіз".

Для побудови когнітивних карт здійснюється аналіз персоніфікованої текстової інформації, за допомогою якого можна виокремити деякі стабільні характеристики мислення, що властиві автору тексту:

1) схильність звертатися до історичного досвіду чи оперувати прогностичними судженнями;

2) проявляти жорстокість або конформізм в кризових ситуаціях та багато інших характеристик.1

За своєю формою когнітивна карта-графічне зображення причинних зв'язків між змінними, коли змінні - зображуються у вигляді крапки, зв'язку між ними - у вигляді стрілки. Когнітивні карти підрозділяються на індивідуальні та групові (представляють собою агрегування кількох індивідуальних карток з метою зіставлення єдиної карти, наприклад, фракції політичної партії). Когнітивне картування так само, як і інші прикладні методики, може бути спрямованим і ненаправлений. При направленому когнітивному картування аналіз персоніфікованої текстової інформації "виводить" на якісь стабільні характеристики мислення, характерні для автора тексту (наприклад, схильність звертатися до минулого історичного досвіду або оперувати прогностичними судженнями, проявляти жорсткість або конформізм в кризових ситуаціях і т.д.), які у подальшому інтерпретуються дослідником. При застосуванні ненаправленого варіанту методики виявляється "набір цінностей" (список основних понять), використовуваних автором тексту, оцінюється його широта і ступінь глибини опрацювання понять, володіння збалансованих логічних конструкцій або емоційних тверджень. Спочатку 70-х років XX ст.Г. Бонхам і М. Шапіро вперше провели дослідження з використанням ЕОМ для зіставлення когнітивних карт різних політичних діячів та моделювання на цій основі їх майбутньої поведінки. При цьому в рамках їх підходу фактично поєднувалися елементи якісного контент-аналізу і власне когнітивного картування. Бонхам і Шапіро застосували трансформацію вихідних текстів у форму простого затвердження типу: каузальних концепт (зазвичай підмет, що відіграє важливу роль у формуванні предметного змісту тексту: наприклад - війна, світ, співпраця тощо) - концепт впливу або вербальна зв'язка (дієслово, причастя, дієслово або група членів пропозиції: підтримати, зруйнувати) - концепт мети (збереження або зміни існуючого стану речей). Каузальних концепти і концепти впливу класифікуються в залежності від їхнього змісту, оцінюються відповідно до правил, прийнятих у когнітивному картування. У підсумку виявляються стійкі когнітивні блоки, що відображають уявлення конкретного актора про те, як "концепт, тобто суб'єкт А "впливає або не впливає на" концепт, тобто суб'єкт В". На цій основі аналітик може робити найрізноманітніші висновки і, перш за все, формулювати висновки, важливі або не важливі події певного типу в сприйнятті конкретного політіка.

Висновки


Вданій роботі я досліджувала роль інформації і її вплив на політичне життя та міжнародні відносини. Адже, на даному етапі життя, інформація є ресурсом, граючим домінуючу роль у визначенні шляхів світового розвитку. При цьому спостерігається постійне вдосконалення систем її подання та способів доставки споживачам. Неухильно зростає кількість різноманітних баз даних, удосконалюються носії інформації, розвиваються мережі передачі даних. Інтернет і його інформаційні можливості стали невід'ємною частиною виробництва і впорядкування знань у всіх сферах наукової та практичної діяльності. Але, говорячи про новітніх технічних видах інформаційного забезпечення, слід зазначити, що вони не стільки конкурують, скільки доповнюють традиційні форми і методи фіксації інформації у вигляді друкованих видань.

Я вважаю, що оволодіння методами політичного аналізу - це є важлива сторона професійної кваліфікації. За допомогою логічного аналізу виявляється будова досліджуваного об'єкта (у якості якого може виступати як окремий предмет, так і процес або явище), його структура, відділяється істотне від несуттєвого.

Визначила головні методи політичних досліджень, а саме контент-аналіз, івент-аналіз, когнітивне картування, та способи їх застосування.

Ці методики склалися і були апробовані у різні періоди розвитку прикладних політологічних досліджень, пережили підйом і спад наукового інтересу до них, неодноразово модифікувалися у конкретних проектах. Але саме контент-аналіз, івент-аналіз і когнітивне картування складають, на нашу думку, тріаду базових засобів прикладного аналізу в сфері політичних ситуацій і процесів.

Використана література


Боришполец К.П. Методы политических исследований. - М., 2005.

Туронок С.Г. Политический аналіз. - М., 2005.

Симонов К.В. - Политический анализ: Учебное пособие. - М.: Логос, 2002

Цыганков П.А. Теория международных отношений. - М., 2005.

Цыганков П.А. Политическая социология международных отношений. Другие аналитические методы.

Лисовский С.Ф., Евстафьев В.А. Избирательные технологии: история, теория, практика. М. - 2000.

Мангейм Д.Б. Политология: Методы исследования. - М.

Сергеев В.М. Когнитивные механизмы принятия решений: модель и приложения в

политологии и истории / В.М. Сергеев. - М., 1990.

Шестопал Е.Б. Политическая психология. - М.

Социологическая энциклопедия. Под общей ред. А.Н. Данилова. Минск, 2003.

djerelo

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: