Xreferat.com » Рефераты по праву » Аграрное право

Аграрное право

Контрольная работа

Выполнил ст. Шнейдерис Е. Л.

Одесский Государственный Университет

Николаевский Учебный Центр

г. Николаев 1999 г.

Аграрное право как отрасль юридической науки

Наука аграрного права — одна из специальных отраслей юридической науки. Ее предметом являются теории, представления и идеи, в которых отражается аграрное право как объективная реальность, сложившаяся на основе объединения взаимосвязанных норм, составляющих комплексную отрасль права. Правовые нормы, составляющие аграрное право, правовая наука изучает как целостную органическую систему, связанную внутренним единым, юридическим содержанием, для которой характерна дифференциация по правовым институтам и иным структурным подразделениям.

Правовая наука изучает также практику применений аграрного законодательства органами государственной власти и органами местного самоуправления, сельскохозяйственными предприятиями и объединениями, органами юстиции, судов и прокуратуры.

Аграрно-правовая наука прошла этап осмысления кардинальных проблем, относящихся к раскрытую сущности и основных принципов организации правового регулирования аграрных отношений. Многочисленные дискуссии по важнейшим теоретическим проблемам формирования аграрного (сельскохозяйственного) права позволили сформулировать основные понятия этой новой отрасли права, более четко определить предмет и систему аграрного права, системообразующие факторы его формирования, источники и принципы, а также основополагающие институты самого аграрного права. Было убедительно показано, что оптимальное правовое регулирование аграрных отношений может быть достигнуто только при полном учете всех особенностей сельского хозяйства, прежде всего многоукладности организационно-правовых форм сельскохозяйственного производства, базирующегося на многообразии форм и видов собственности.

Произошли изменения в методике аграрно-правовых исследований. Активнее стали использоваться методы сравнительного правоведения, конкретные социологические исследования. Материалы исследований юристов-аграрников изучаются и обобщаются экономистами, философами, социологами. Проводятся совместные обсуждения теоретических проблем развития сельского хозяйства и АПК в целом, ведется совместная подготовка проектов нормативных актов в области сельского хозяйства и АПК.

Аграрное право - отрасль права, кот регулирует правоотношения в сфере производства продуктов питания, продовольствия и сырья растительного и животного происхождения, переработки и реализации последней субъектами предпринимательской деятельности.

Предметом аграрного права является те общие (в том числе производственные и предпринимательские) отношения, кот возникают в связи с образованием (основанием) и уставной деятельностью субъектов аграрных предприятий всех форм собственности и легальных организационно правовых форм хозяйствования.

В аграрном, как и в других отраслях права, методы прав регулирования представляют собой установленные или санкционированные государством способы, средства прав влияния, при помощи кот определяются правомочности субъектов права - участников аграрных отношений; это способы выяснения, определения характера возникновения, изменения и прекращения отношений между субъектами АПК. Юр инструментом влияния на аграрных предпринимателей со стороны государства, способами регулирования внутренних и внешних правоотношений этих субъектов выступают как общие, так и специфические методы регулирования в аграрном праве.

Общими, основными методами регулирования выступают методы 9способы) : разрешения; императивного указания; запрета.

К специфическим методам можно отнести: нормативно-явочный; разрешительно лицензионный; экономического стимулирования; соблюдения технологий, дисциплины и законодательства; локально-правового регулирования; организационно- управленческий и т д.

В общей теории права под принципами понимают основополагающие начала, идеи, научные положения, кот определяют общую направленность  и наиболее существенные черты правового регулирования; принципы определяют характер права в целом или отдельных групп правовых норм, институтов отраслей права.

Основными принципами права, закрепленными в действующем законодательстве, являются: примат права собственности, защита прав собственника, равноправие, неразрывная связь прав и особенностей, защита социально незащищенных слоев населения, законность, виновная ответственность…

Система (структура) аграрного права - это научно обоснованное, логически последовательное размещение аграрно-правовых институтов, нормами кот регулируются аграрные отношения субъектов аграрного предпринимательства всех форм собственности и форм хозяйствования их представительских органов управления.

В систему аграрного права входят, кроме института права собственности на землю, также институт права членства, основания; институт права самоуправления; институт права коллективной собственности; институт правового регулирования производственно-хозяйственной деятельности и др институты и нормы.

Аграрное право регулирует аграрные отношения, объединенные по содержанию, сущности, целям и деятельности, кот складываются в процессе предпринимательской деятельности сельскохозяйственных предприятий, основанных на разных формах собственности и хозяйствования, кот направлена на производство, транспортировку, хранение и реализацию сельскохозяйственной продукции и сырья, в том числе и в переработанном виде, с целью получения прибыли. Аграрное право представляет собой совок прав норм, призванных определить прав положение аграрных частных кооперативного и корпоративного типов и государственных, совместных товаропроизводительных предприятий-предпринимателей, а также регулировать имущественные, земельные, организационно-управленческие и трудовые отношения, кот складываются на этих предприятиях, в их производственной, предпринимательской и другой  деятельности.

Первоочередное задание аграрного права состоит в обеспечении юридическими средствами реализации государственной аграрной политики, закреплении оптимального прав положения всех участников аграрных правоотношений, тщательном прав регулировании всех тех общ отношений, кот является предметом этой отрасли права, в эффективном применении методов и принципов прав регулирования, присущих этой отрасли права.

Источниками аграрного права Украины являются унифицированные и дифференцированные акты правотворчества государственных органов, Президента, а также акты правотворчества субъектов аграрного предпринимательства (со статусом юр лиц) кооперативных и корпоративных типов, кот является формой выражения и закрепления желанной модели поведения и модели аграрных отношений, кот определяются многоукладностью экономики, равенством всех форм собственности и организационно-правовых форм аграрного предпринимательства и избранными методами хозяйствования рыночной ориентации.

Источниками аграрного права являются прав акты, кот содержат нормы аграрного права как отрасли, а также нормы, кот содержатся в актах других отраслей национального и международного законодательства, в той их части, где они регулируют аграрного отношения, определяют прав статус и правосубъектность всех легальных субъектов аграрного предпринимательства, определяют качество и безопасность продовольствия, продуктов питания и сырья растительного и животного происхождения, их переработку и реализацию.

Источники аграрного права делятся, прежде всего, на унифицированные (регулирующие  аграрного правоотношения не зависимо от статуса субъектов) и дифференцированные (с учетом различий прав статуса субъектов аграрных правоотношений).

Аграрного право составляют законы, нормативные акты и внутрихозяйственные нормативные акты.

Прав регулирование наиболее существенных общественных аграрных отношений нормами законов (а не подзаконных актов) являются принципом, требованием и признаком гарантии, что данная прав норма отображает интересы и волю народа при помощи законодательного акта, принятого наивысшим органом государственной власти. Содержащиеся с законах прав нормы по своему назначению характеризуются как такие, кот имеют общий (унифицированный) и специальный (дифференцированный) характер.

Подзаконные нормативно-правовые акты имеют существенное значение в регулировании общественных отношений в аграрном секторе народного хозяйства. Этими источниками являются указы Президента Украины, постановления и распоряжения КМ, приказы, инструкции, кот принимаются Министерством сельского хозяйства и продовольствия, Минздравом, другими ведомствами по вопросам  аграрного предпринимательства.

Правосубъектность коллективных сельскохозяйственных предприятий, других частных юр лиц кооперативного и корпоративного типа в соответствии с действующим законодательством состоит в самостоятельном решении правовых вопросов производственно-хозяйственной, финансовой и другой деятельности. В решении этих вопросов наряду с организационно-управленческими средствами не правового характера важную роль играет правовая их регламентация, кот осуществляется на основе внутрихозяйственных норм-прав актов. Последние в зависимости от порядка приобретения юр силы разделяются на две группы.

К первой группе относятся внутрихозяйственные норм-прав акты, кто приобретают юр силу с момента регистрации предприятия в соответствующих государственных органах (Устав и Учредительный договор). Ко второй - акты, приобретают юр силу сразу же с момента принятия их высшими органами самоуправления хозяйств.

Субъектами аграрного права в Украине являются аграрные предприниматели всех форм собственности и легальных организационно-правовых форм хозяйствования.

Субъекты аграрного права в зависимости от сферы, основной цели и предмета деятельности, а также от функций и взаимоотношений собственности разделяются на три взаимосвязанные группы.

Первую, основную группу таких субъектов составляют основанные на частной собственности (в всевозможных ее разновидностях), государственной и муниципальной формах собственности аграрные предприниматели, основным заданием и предметом деятельности кот является производство товарной массы продуктов питания и сырья растительного и животного происхождения.

Вторую группу субъектов аграрного права формируют предприниматели, деятельность кот основана на разных формах собственности и организационно-правовых формах, правосубъектность и уставная деятельность кот нацелены на обеспечение нормальной современной производственно-технической деятельности аграрных предпринимателей-товаропроизводителей (агрохимики, мелиораторы…).

Третью группу субъектов аграрного права составляют учреждения-предприниматели, главным образом корпоративного типа, правосубъектность и уставная деятельность кот направлены на предоставление всяческих финансово-кредитных, страховых, коммерческих, посреднических и других услуг для обеспечения предпринимательской деятельности аграрных товаропроизводителей.

Порядок рассмотрения споров об оплате труда.

Трудові спори розглядаються

1) комісіями по трудових спорах;

2) районними (міськими) судами.

Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору.

Установлений порядок розгляду трудових спорів не поширюється на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об'єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали.

Комісія по трудових спорах обирається загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства, установи, організації з числом працюючих не менш як 15 чоловік.

Порядок обрання, чисельність, склад і строк повноважень комісії визначаються загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства, установи, організації. При цьому кількість робітників у складі комісії по трудових спорах підприємства повинна бути не менше половини її складу.

Комісія по трудових спорах обирає із свого складу голову, його заступників і секретаря комісії.

За рішенням загальних зборів (конференції) трудового колективу підприємства, установи, організації можуть бути створені комісії по трудових спорах у цехах та інших аналогічних підрозділах. Ці комісії обираються колективами підрозділів і діють на тих же підставах, що й комісії по трудових спорах підприємств, установ, організацій.

У комісіях по трудових спорах підрозділів можуть розглядатись трудові спори в межах повноважень цих підрозділів.

Організаційно-технічне забезпечення комісії по трудових спорах (надання обладнаного приміщення, друкарської та іншої техніки, необхідної літератури, організація діловодства, облік та зберігання заяв працівників і справ, підготовка та видача копій рішень і т. ін.) здійснюється власником або уповноваженим ним органом.

Комісія по трудових спорах є обов'язковим первинним органом по розгляду трудових спорів, що виникають на підприємствах, в установах, організаціях, за винятком спорів, зазначених у статтях 222, 232 Кодексу законів про працю.

Трудовий спір підлягає розглядові в комісії по трудових спорах, якщо працівник самостійно або з участю профспілкової організації, що представляє його інтереси, не врегулював розбіжності при безпосередніх переговорах з власником або уповноваженим ним органом.

Працівник може звернутися до комісії по трудових спорах у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

У разі пропуску з поважних причин установленого строку комісія по трудових спорах може його поновити.

Заява працівника, що надійшла до комісії, підлягає обов'язковій реєстрації.

Комісія по трудових спорах зобов'язана розглянути трудовий спір у десятиденний строк з дня подання заяви. Спори повинні розглядатися у присутності працівника, який подав заяву, представників власника або уповноваженого ним органу. Розгляд спору за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника при розгляді спору від його імені може виступати представник профспілкового органу або за вибором працівника інша особа, в тому числі адвокат.

У разі нез'явлення працівника або його представника на засідання комісії розгляд заяви відкладається до наступного засідання. При повторному нез'явленні працівника без поважних причин комісія може винести рішення про зняття цієї заяви з розгляду, що не позбавляє працівника права подати заяву знову в межах тримісячного строку з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Комісія по трудових спорах має право викликати на засідання свідків, доручати спеціалістам проведення технічних, бухгалтерських та інших перевірок, вимагати від власника або уповноваженого ним органу необхідні розрахунки та документи.

Засідання комісії по трудових спорах вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менше двох третин обраних до її складу членів.

Працівник і власник або уповноважений ним орган мають право заявити мотивований відвід будь-якому члену комісії. Питання про відвід вирішується більшістю голосів членів комісії, присутніх на засіданні. Член комісії, якому заявлено відвід, не бере участі у вирішенні питання про відвід.

На засіданні комісії ведеться протокол, який підписується головою або його заступником і секретарем.             Комісія по трудових спорах приймає рішення більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні.

У рішенні зазначаються: повне найменування підприємства, установи, організації, прізвище, ім'я та по батькові працівника, який звернувся до комісії, або його представника, дата звернення до комісії і дата розгляду спору, суть спору, прізвища членів комісії, власника або представників уповноваженого ним органу; результати голосування і мотивоване рішення комісії.

Копії рішення комісії у триденний строк вручаються працівникові, власникові або уповноваженому ним органу.

У разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах працівник чи власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії. Пропуск вказаного строку не є підставою відмови у прийнятті заяви. Визнавши причини пропуску поважними, суд може поновити цей строк і розглянути спір по суті. В разі коли пропущений строк не буде поновлено, заява не розглядається, і залишається в силі рішення комісії по трудових спорах.

Рішення комісії по трудових спорах підлягає виконанню власником або уповноваженим ним органом у триденний строк по закінченні десяти днів, передбачених на його оскарження (стаття 228), за винятком випадків, передбачених частиною п'ятою статті 235 Кодексу законів про працю. У разі невиконання власником або уповноваженим ним органом рішення комісії по трудових спорах у встановлений строк (стаття 229 КЗпП) працівникові комісією по трудових спорах підприємства, установи, організації видається посвідчення, що має силу виконавчого листа.

У посвідченні вказуються: найменування органу, який виніс рішення щодо трудового спору, дати його прийняття і видачі посвідчення; прізвище, ім'я та по батькові працівника; рішення по суті спору. Посвідчення засвідчується підписом голови або заступник голови комісії по трудових спорах підприємства, установи, організації та печаткою комісії по трудових спорах.

Посвідчення не видається, якщо працівник чи власник або уповноважений ним орган звернувся у встановлений статтею 228 строк із заявою про вирішення трудового спору до районного (міського) суду.

На підставі посвідчення, пред'явленого не пізніше тримісячного строку до районного (міського) суду, судовий виконавець виконує рішення комісії по трудових спорах у примусовому порядку.

У разі пропуску працівником установленого тримісячного строку з поважних причин комісія по трудових спорах, що видала посвідчення, може поновити цей строк. У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: