Віброізоляція та врівноваження машин
тобто коливання демпфованої системи повністю усуваються. Згідно з (4) реакція гасителя при цьому дорівнює по величині зовнішньому збудженню:
(6)
і, як легко показати, протилежна йому за знаком, що і забезпечує відмічену компенсацію коливань.
На
рис.2 наведені
амплітудно-частотні
характеристики
даної системи
з гасителем
(див. рис.1б), побудовані
при. Для порівняння
на рис.2а штрихованою
лінією нанесена
амплітудно-частотна
характеристика
об'єкта (див.
рис.1 а). При вибраній
настройці
приєднання
гасителя утворює
таку результуючу
систему з двома
ступенями
вільності, у
якої на частоту
збудження
припадає
антирезонанс.
При цьому частота
антирезонансу
збігається
також з резонансною
частотою початкової
системи. Остання
обставина не
є обов'язковою,
оскільки настройка
забезпечує
антирезонанс
на будь-якій
фіксованій
частоті збудження,
проте ефект
динамічного
гасіння виявляється
найсильніше
саме при
,
оскільки
при коливання
демпфованого
об'єкту за
відсутності
гасителя не
такі значні.
При правильній настройці інерційного пружинного гасителя (ωг=ω) співвідношення (6) забезпечується при будь-якій амплітуді G0 зовнішнього збудження, тобто даний інерційний гаситель здійснює стеження за інтенсивністю збудження, змінюючи відповідним чином амплітуду своїх коливань | аг |.
Якщо розмах коливань гасителя лімітується міцністними або габаритними обмеженнями, то його зменшення згідно з (6) може бути досягнуте збільшенням маси гасителя mг.

Рисунок 2 - Амплітудно-частотні характеристики системи з одним ступенем вільності, забезпеченої лінійним пружинним гасителем: а - демпфований об'єкт; б – гаситель
С
пецифіка
інерційного
динамічного
гасіння, пов'язана
із здійсненням
умов антирезонансу,
приводить до
того, що по обидва
боки від настроювальної
частоти пружинного
гасителя виникають
резонансні
частоти (рис.2),
тому розлад
системи з гасителем,
викликаний,
наприклад,
зміною частоти
збудження або
параметрів
системи, може
повністю змінити
ситуацію, привівши
до небезпечного
розгойдування.
Чутливість системи до вказаного розладу визначається залежністю власних частот системи з гасителем від параметрів системи. З виразу для власних частот випливає, якщо прирівняти до нуля знаменник в (4) при і розв’язати отримане рівняння відносно ω, позначив ω через ωj.

На рис.3 наведена ця залежність. Із збільшенням параметра μ відмічена чутливість може бути декілька знижена. Проте практична область застосування простого інерційного пружинного гасителя - пригнічення коливань постійної частоти, що виникають, наприклад, при роботі синхронних електродвигунів, генераторів змін струму і так далі. Згідно з (5) ефективність його роботи при правильній настройці (4) досягається мінімізацією дисипативних втрат в гасителеві.

Рисунок 3 - Вплив відношення μ мас гасителя і об'єкта на власні частоти системи з гасителем

Конструктивне збільшення μ може бути здійснено, наприклад, установкою на об'єкті декількох гасителів, налаштованих однаково на частоту збудження.
4. Характеристика віброізоляторівКласифікація віброізоляторів. Компонування підвісу здійснюється, як правило, з віброізоляторів, що випускаються серійно, розрізняються упругодемпфірувальними характеристиками, різним поєднанням віброізолючих і ударозахисних властивостей, довговічністю, здатністю функціонувати в тих або інших кліматичних умовах, а також чисто конструктивними особливостями - габаритами, способом монтажу і так далі. Всі перелічені властивості певною мірою зберігаються для віброізоляторів одного і того ж виду всіх типорозмірів.
Сучасні віброізолятори прийнято класифікувати в основному за виглядом або способом введення демпфірування або за матеріалом пружного елемента. Розрізняють гумометалеві, пружинні і суцільнометалеві віброізолятори з повітряним або сухим тертям, а також недемпфовані. До останніх відносять віброізолятори, демпфірвальні властивості яких визначаються внутрішнім тертям в матеріалі пружного елемента.
Гумометалеві віброізолятори. Пружним елементом віброізоляторів цього типу є фасонний гумовий масив, сполучений з деталями металевої арматури за допомогою вулканізації. Переваги резинометалічних віброізоляторів полягають в простоті їх конструкції, в широкому діапазоні зміни їх пружних характеристик, що визначаються як властивостями використовуваної гуми, так і конфігурацією пружного елементу, в можливості довільного орієнтування віброізоляторів щодо основи. Особливі властивості гуми визначають, проте, і їх недоліки; зміна динамічних властивостей при тривалій експлуатації, пов'язана з так званим "старінням" гуми; недостатня надійність з'єднання гумового масиву з металевою арматурою; погіршення віброзахисних властивостей в умовах, що відрізняються від нормальних (наприклад, при підвищеній або зниженій температурі і вологості); недостатнє в окремих випадках демпфірування; неможливість використання в атмосфері, що містить пари бензину, масла і тому подібне.
Віброізолятори типу AM. Гумометалеві віброізолятори AM використовують для віброзахисту порівняно великовантажного устаткування. Їх гумовий масив, що працює на зрушення, привулканізований до металевої арматури, що складається з двох кутів (для кріплення до основи) і скоби таврового профілю (для з'єднання з об'єктом). Креслення, основні розміри і параметри віброїзоляторів цієї серії, названі також скобовими, зображені на рис.1, статичні характеристики в осьовому напрямі - в табл.1. Конструкція забезпечує задовільну роботу і в бічному напрямі.


Рисунок 1 - Віброізолятор типу AM
Таблиця 1 - Статичні характеристики в осьовому напрямі
віброізолятор типу АМ

Віброізолятори типу АКСС. Ці віброізолятори призначені для захисту достатньо масивного устаткування; їх пружний елемент виконаний з маслостійкої гуми і допускає тривалу експлуатацію в умовах зміни температури від - 5 °С до +70 °С. Підвищена жорсткість віброізоляторів типу АКСС робить їх ефективними при захисті від інтенсивних ударних дій. Креслення і розміри віброізоляторів наведені на рис.2, параметри, що характеризують їх віброзахисні властивості - в табл.2. і на рис.3.

Рисунок 2 - Віброізолятор типу АКСС
Таблиця 2 - Статичні і динамічні характеристики віброізоляторів
типу АКСС


Рисунок 3 - Статичні характеристики віброізоляторів: 1 - АМ-120; 2 - AМ-80; 3 - АМ-60; 4 - АМ-40; 5 - АМ-27; 6 - AМ-18
5. Балансування роторів машин 5.1 Основні поняття
Типи роторів. Ротором є тіло, що утримується при обертанні своїми несучими поверхнями в опорах. Несучими є поверхні цапф або поверхні, що їх замінюють. Пряма, що сполучає центри тяжіння контурів поперечних перетинів середин несучих поверхонь, називається віссю ротора. За числом опор ротори бувають дво- і багатоопорними. Ротор може бути міжопорним, якщо значна частина його маси (М) розміщена між опорами, консольним, якщо істотна частина його маси знаходиться за однією з крайніх опор, і двоконсольним при розміщенні істотної частини його маси за двома крайніми опорами.

Рисунок 1 - Схема сил, що діють на ротор

Рисунок 2 - Еквівалентна система з двох дисбалансів
Умови динамічної рівноваги. Не схильне до дії зовнішніх сил тіло, що обертається з постійною кутовою швидкістю навколо однієї зі своїх головних центральних осей інерції, знаходиться в стані динамічної рівноваги, що характеризується рівністю нулю головного вектора і моменту неврівноважених сил (рис.1):
(1)
Тут
- відповідно
неврівноважена
точкова маса,
її
ексцентриситет і дисбаланс;
- маса і
ексцентриситет
ротора;
D, MD - головний вектор і головний момент дисбалансів.
Для виконання
умови (1)
необхідно і
досить, щоб
вісь обертання
ротора проходила
через йог
о
центр мас і щоб
вісь обертання
ротора збігалася
з однією із
його головних
осей інерції,
тобто щоб
дорівнювавали
нулю його відцентрові
моменти інерції.
При обертанні
ротора навколо
осі, що не звігається
з головною
центральною
віссю інерції,
він стає неврівноваженим.
Неврівноваженість
- це стан ротора,
що характеризується
таким розподілом
мас, який під
час обертання
викликає змінні
навантаження
на опорах ротора
і його вигин.
Мірою неврівноваженості
вважають дисбаланс
D. Для порівняння
роторів різних
мас вводять
питомий
дисбаланс,
що чисельно
дорівнює
ексцентриситету:
![]()
Види неврівноваженості. Залежно від взаємного розташування осі ротора z' і його головної центральної осі інерції z розрізняють три види неврівноваженості. При статичній неврівноваженості осі z' і z паралельні. Ця неврівноваженість повністю визначається головним вектором дисбалансів D або ексцентриситетом eст.

Рисунок 3 - Cхема ротора з неврівноваженими масами
Формули для визначення головного вектора і головного моменту системи сил:

При моментній неврівноваженості вісь ротора і його головна центральна вісь інерції перетинаються в центрі мас. Моментна неврівноваженість повністю визначається головним моментом дисбалансів ротора MD або його відцентровими моментами інерції.

Рисунок 4 - Cхема ротора з неврівноваженими масами
Формули для визначення головного вектора і головного моменту системи сил:

При динамічній неврівноваженості, що складається із статичної і моментної, вісь ротора і його головна центральна вісь інерції перетинаються не в центрі мас ротора. Динамічна неврівноваженість визначається головним вектором і моментом дисбалансів ротора.

Рисунок 5 - Cхема ротора з неврівноваженими масами
Формули для визначення головного вектора і головного моменту системи сил моменту системи сил:

Еквівалентні системи дисбалансів. Головний вектор і момент дисбалансів можна замінити еквівалентною системою, що складається з двох дисбалансів: DА і DB, розташованих в двох довільних, перпендикулярних до осі ротора площинах А і В (рис.2). Розрахунок еквівалентної системи проводиться за правилами статики:

Перпендикулярна до осі ротора площина, в якій задають значення і кут дисбалансу, називається площиною приведення дисбалансу.
Часто необхідно переходити від однієї еквівалентної системи до іншої, розміщеної в інших площинах приведення. При такому переході можуть змінюватися не тільки величини дисбалансів, а і кути між ними.
Балансування ротора. Оскільки неврівноваженість твердого тіла може бути замінена еквівалентною системою двох дисбалансів, розташованих в двох поперечних перетинах ротора, ротор завжди може бути приведений у стан динамічної рівноваги за допомогою двох коригуючих мас, розташованих в двох довільних площинах корекції. Коригуючі маси можна додавати або видаляти з тіла ротора або переміщати по ньому. Процес визначення значень і кутів дисбалансів ротора і зменшення їх коригуванням мас називають балансуванням ротора. Вимірювати дисбаланс і зменшувати його при балансуванні можна послідовно як самостійні операції і одночасно, як при автоматичному балансуванні.
Балансування можна виконувати двома методами.
1. Коригуючі маси встановлюють, видаляють або переміщають так, щоб головна центральна вісь інерції наближалася до осі ротора. Коригування мас проводять в одній або декількох точках однієї площини корекції або в декількох площинах корекції одночасно або послідовно. Коригування мас проводять свердлінням, фрезеруванням, наплавленням, наварюванням, загвинчуванням або вигвинчуванням гвинтів, випалюванням електричною іскрою, променем лазера, електронним пучком, електролізом і тому подібне.
2. Цапфи переміщають або обробляють так, щоб вісь ротора збігалася з головною центральною віссю інерції. Метод має обмеження у застосуванні, оскільки він викликає загальний зсув ротора, неприпустимий, наприклад, через зміну геометрії зубчастих зчеплень і лабіринтових ущільнень, зазорів між ротором і статором, небезпеки зачіпання в апараті лопатки турбін і так далі.
Дисбаланси, що мають місце до і після балансування, називають відповідно початковим і залишковим дисбалансами. Найбільший залишковий дисбаланс, взятий за норми балансування, називається допустимим дисбалансом або відповідно допустимим питомим дисбалансом.
Гнучкість
ротора.
Ротори ділять
на жорсткі
і гнучкі
залежно від
використовуваних
методів балансування.
Жорстким вважають
ротор, який
може бути
збалансований
на частоті
обертання nб,
меншій за першу
критичну n1
в двох довільних
площинах корекції
і у якого залишкові
дисбаланси
не перевищуватимуть
допустимих
на всіх частотах
обертання до
найбільшої
експлуатаційної
ne.
Іноді жорстким
називають
ротор, у якого

.
Значення коефіцієнта
k береться
0,2-0,7. Відповідно
гнучким вважають
ротор, який не
може бути
збалансований
на частоті
nб<n1
в двох довільних
площинах корекції
так, щоб значення
його залишкових
дисбалансів
не перевищували
допустимих
на деяких частотах
обертання до
ne.
Методи балансування жорстких і гнучких роторів істотно відрізняються. Існують ротори з геометрією або масою, що змінюється, для яких застосовують спеціальні методи балансування, зокрема автоматичне балансування на ходу.