Очисна станція стічних вод
Визначаємо довжину ділянки l1, на якій висота активного шару у відстійнику сягає розрахункової глибини Н = 2,5 м.
Середня глибина потоку на цій ділянці:
м
(4.12)
Середню швидкість потоку на ділянці l1 розраховуємо:
мм/с (4.13)
При цьому к = 0,16, w = 0,04, а
м. (4.14)
Тривалість протікання води на ділянці l1 розраховуємо за формулою:
с = 0,28 год. (4.15)
За цей час мінімальна часточка, що осідає, пройде відстань:
мм = 0,3 м (4.16)
При vсер. = 5 мм/с w2 = 0.01 [1].
Залишкову частину глибини відстійника часточка пройде за час:
с = 1,63 год. (4.17)
За цей час часточка переміститься по горизонталі на відстань:
м
(4.18)
Довжина ділянки стиснення потоку:
м. (4.19)
Загальна довжина відстійника дорівнюватиме:
м (4.20)
Ширина відстійника:
(4.21)
Приймаємо ширину відділення відстійника 9 м, тоді кількість відділень складе: 32,96 / 9 = 3,66 ≈ 4 шт.
Враховуючи, що відстійник має достатньо надійний механізм – цепні скребки, вихід яких зі строю практично виключено, розрахунковий об’єм відстійників не збільшується.
Маса зібраного осаду відстійника за добу:
т/добу. (4.22)
Об’єм осаду, що випав:
м3/добу. (4.23)
Для накопичення осаду на початку споруди проектується бункер у вигляді перекинутої усіченої піраміди, верхня основа якої має розміри 4,0х2,5м, а нижня – 1,0х0,5 м. Висота піраміди дорівнює 2,5 м. Об’єм бункера одного відділення складе:
м3. (4.24)
В основі відстійника також передбачуємо ємність для накопичення осаду. Висота її в кінці споруди дорівнює 0,2 м. При ухилі днища і = 0,003 висота її на початку буде дорівнювати:
м. (4.25)
Об’єм осадочної частини в основі одного відділення складе:
м3. (4.26)
Загальний об’єм осадочної частини всіх відділень:
м3. (4.27)
Осадочні частини відстійника будуть заповнюватись осадом за 32,6/15,9=2 доби.
Враховуючи велику нерівномірність розподілу осаду по площі відстійника, вивантаження його рекомендується робити 1 раз на добу.
В бункери, розташовані на початку споруди, осад згрібається ланцюговими скребками, а видаляється з бункерів відкачуванням за допомогою насосів.
5. Розрахунок споруд для біологічного очищення стічної води
5.1 Розрахунок аеротенків
Стічна вода надходить до аеротенків, як правило після споруд механічної очистки. В аеротенках проходять процеси біохімічного окислення органічних речовин стічної води мікроорганізмами, які складають основну частину активного мулу, та киснем повітря.
Запропоновано аеротенк, який працює по одноступінчатій схемі по принципу витискувача. Через те, що БСКповн. стічної води перевищує 150 мг/л, то до аеротенка додаємо регенератор.
Принцип дії аеротенка-витискувача: стічна вода та активний мул подаються зосереджено з однієї з торцевих сторін споруди, а випускаються також зосереджено з іншої сторони.
Значення констант та коефіцієнтів приймаємо за таблицями СНіП [1].
Для міських стічних вод приймаємо наступні дані: r = 85 м/(г*год), Kl = 33 мг/л, Ко = 0,625 мг/л, j = 0,07 л/г, S = 0,3. Концентрацію кисню Со приймаємо 2 мг/л.
Ступінь рециркуляції активного мулу:
(5.1)
де а – доза мулу в аеротенку, г/л (приймаємо а = 3 г/л);
J – муловий індекс, см3/г (приймаємо згідно [1] 70 см3/г);
.
БСКповн стічної води, враховуючи розбавлення активним мулом:
(5.2)
де Lex – кінцева концентрація по БСКповн (приймаємо 15 мг/л);
мг/л.
Тривалість перебування стічної води в аеротенку:
(5.3)
год.
Доза мулу в регенераторі:
(5.4)
г/л.
Питома швидкість окислення:
(5.5)
де С – концентрація розчиненого кисню, мг/л;
rmax – максимальна швидкість окислення, мг/(г*год);
Кl – константа, що характеризує вид органічних забруднень, мгБСКповн/л;
К0 – константа, що характеризує вплив кисню, мгО2/л;
мг/г*год.
Тривалість окислення:
(5.5)
де S – зольність мулу;
год.
Період регенерації:
год.
(5.6)
Тривалість перебування стічної води в системі аеротенк-регенератор:
(5.7)
год.
Об’єм аеротенка:
, (5.8)
де Qp – максимальна годинна витрата, м3/год (приймаємо по табл.1 1510,95 м3/год);
= 3242,5 м3.
Об’єм регенератора:
,
(5.9)
м3.
Середня доза мулу:
(5.10)
мг/л.
Навантаження на 1 г беззольного активного мулу:
(5.11)
мг/л.
При
=
328,9 мг/
л муловий індекс
J = 72,9
см3/г, що набагато
не відрізняється
від прийнятого
J = 70 см3/г.
Загальний об’єм аеротенка та регенератора складає:
м3. (5.12)
Приймаємо 4 робочі секції. Тоді об’єм однієї секції буде складати: 7082/4 = 1770,5 м3.
На основі цього приймаємо аеротенк-витискувач з шириною коридору 4,5 м; робочою глибиною 3,2 м; чотирма коридорами; довжиною L = 36 м (за типовим проектом 902-2-178).
В якості аератора приймаємо аератор з керамічних фільтропластин розмірами 300*300 мм та товщиною 35 мм. Пластини укладають на дно аеротенка в два ряди для забезпечення подачі необхідного об’єму повітря. Повітря подається по воздуходувкам в канал, який перекритий пластинами.
Відношення площі пластин фільтрів до площі аеротенка f/F = 0,3; К1 = 1,89 (коефіцієнт, який враховує тип аератора, приймаємо по [1] в залежності від f/F); К2 = 2,56 – коефіцієнт, який залежить від глибини занурення аератора (прийнято по [1]).
Глибина
занурення
аератора:
м. (5.13)
Визначаємо
коефіцієнт
n1,
який враховує
температуру
стічних вод:
(5.14) де tсер
– середньомісячна
температура
суміші стічних
вод (визначена
раніше tсер
= 12,5 0С);
.
Визначаємо питому витрату повітря за формулою:
(5.15)
де z – питома витрата кисню повітря (приймаємо 0,9 мг/мг);
n2 – коефіцієнт, що враховує якість стічних вод (приймаємо 0,85);
С – середня концентрація кисню в аеротенку (приймаємо 2 мг/л);
Ср – розчинність кисню у воді, мг/л:
(5.16)
де Ст – розчинність кисню повітря у воді, Ст = 8,84 мг/л;
мг/л;
м3/м3.
Визначаємо інтенсивність аерації:
I
=
м3/(м2*год).
(5.17)
Загальний об’єм повітря визначаємо за формулою:
(5.18)
де Q – середньодобова витрата стічних вод, м3/доб;
м3/доб.
Об’єм повітря для аерації стічної води в максимальну годину водовідведення:
м3/год.
Приймаємо 2 повітродувки (1 робоча і 1 резервну) марки ТВ – 300 – 1,6 продуктивністю 18000 м3/год та потужністю двигуна 172 кВт, тиском 0,14 Мпа.
5.2 Розрахунок вторинних відстійників
Вторинні відстійники влаштовуються для затримання активного мулу, який поступає разом з очищеною водою із аеротенків.
Запроектовано горизонтальні вторинні відстійники.
Вторинні відстійники розраховані по гідравлічному навантаженню з врахування концентрації активного мулу в аеротенку а, його мулового індексу І та концентрації активного мулу в освітленій воді аt за формулою:
,
(5.19)
де
- коефіцієнт
використання
об’єму,
залежить від
типі відстійника,
для горизонтальних
приймається
0,45;
-
глибина проточної
частини відстійника
(приймаємо 2,5
м);
а – концентрація активного мулу в аеротенку (приймається не більше 3 г/л [1]);
аt – концентрація мулу в освітленій воді (приймається не менше 10 мг/л [1]);
J – муловий індекс, J = 72,9 см3/г (по [1]);
м3/(м3*год).
Приймаємо 4 відділення вторинного відстійника.
Площа одного відстійника розраховується за формулою:
(5.20)
де n – кількість відстійників;
м2.
Довжину одного відділення відстійника визначаємо за формулою:
L = F/B = 259,5 / 6 = 42,3 м.
Остаточно приймаємо вторинний горизонтальний відстійник з 4 відділеннями шириною 6 м та довжиною L = 42 м.
6. Розрахунок споруд для дезинфекції стічної води
6.1 Розрахунок хлораторної установки
Дезинфекцію стічних вод проводять для винищення патогенних мікробів, які містяться в воді, та усунути небезпеку зараження водойми цими мікробами при випуску в неї очищених стічних вод.
Дезінфекція стічних вод може проводитись різними способами, але найбільш розповсюдженим є хлорування, тобто введення в стічну воду визначеної кількості хлору або хлорного вапна, гіпохлорита натрію.
Оскільки рідкий хлор розчиняється в воді погано, тому використовують хлор-газ.
Згідно з [1] доза активного хлору приймається для повністю очищеної стічної води 3 г/м3.
Потужність хлораторної установки визначається за максимальною витратою стічних вод та дозою хлору.
Витрата хлору за одну годину при максимальній витраті стічних вод:
(6.1)
де Дхл – доза активного хлору, приймаємо 3 г/м3 [1];
Qмаск.год. – максимальна годинна витрата стічних вод;
кг/год.
Витрата хлору за добу:
(6.2)
де Qдоб – добова витрата стічних вод (Qдоб = 24600 м3/доб);
кг/доб.
В хлораторній типу 901-3-16/70 передбачено установку (рис.3) з двома хлораторами типу ЛОНИИ-100 (рис.4) з наступними характеристиками: продуктивність – 5 кг/год, кількість хлораторів – 2, місткість складу хлору 1,3-8 т, площа хлораторної – 15х6 м2.
Установки для знешкодження рідким хлором проектуються з відбором хлором з стандартних сталевих балонів.
Кількість балонів-випаровувачів для забезпечення отриманої потужності за 1 годину:
(6.3)
де Sбал – зйом хлору з одного балону (приймаємо 0,7 кг/год);
балонів.
Приймаємо балони об’ємом 40 л, які містять 50 кг рідкого хлору. Для контролем за витратою хлору передбачаємо 1 ваги марки РП-500-П3(м), на яких можна розмістити 6 балонів.
За добу буде витрачено 73,8:50 = 1,48 балону. Запасу хлору вистачить на 6:1,48 = 4 доби. У приміщенні хлораторної розміщаються хлоратори ЛОНИИ-100 і 2 балони з хлором.
З хлоратору хлорна вода поступає в змішувач разом із стічною водою.
Цей змішувач складається із підводящого розтруба, горловини і відводящого розтруба. Бокові стінки вертикальні, дно має ухил в сторону руху води. Внаслідок звуження перетину та різкої зміни ухилу дна в відводящому розтрубі виникає гідравлічний приток, завдяки якому і протікає інтенсивне змішування хлорної води зі стічною водою.

1 – ваги; 2 – балони з рідким хлором; 3 – проміжний балон; 4 – хлоратор; 5 – ежектор.
рис.3 – схема хлораторної установки.

1 – запірний вентиль; 2 – фільтр; 3 – манометр високого тиску; 4 – редуктор; 5 – манометр низького тиску; 6 – регулюючий вентиль; 7 – ротаметр; 8 – змішувач; 9 – дозуючий бак; 10 – ежектор.
рис.4 – схема хлоратора ЛОНИИ -100.
Приймаємо змішувач типу "лоток Паршаля", основні характеристики якого наступні: пропускна здібність – 7000-32000 м3/доб, ширина горловини – 500 мм, ширина підводящого лотка – B = 600 мм, довжина лотка L = 6,1 м, загальна довжина змішувача – L1 = 13,63 м, втрати напору Dh = 0,2 м.

1 – подача хлорної води.
Рис.5 – Змішувач типу " лоток Паршаля".
6.2 Розрахунок контактного резервуару
Для забезпечення контакту хлору з стічною водою запроектуємо контактні резервуари по типу горизонтальних відстійників без скребків з ухилом днища 0,05. В контактних резервуарах стічна вода змішується з хлорною водою на протязі 30 хвилин. При цьому також враховується і той час, впродовж якого вода контактує з хлором, яка знаходиться в каналах, трубах, які відводять її у водойму.
Об’єм контактного резервуару розраховується за формулою:
(6.4)
де Т – тривалість контакту хлору з водою, Т = 20 хв.;
м3.
Приймаємо 1 контактний резервуар.
Довжина контактного резервуару при швидкості руху води v = 10 мм/с:
м. (6.5)
Площа живого перетину:
м2. (6.6)
При робочій глибині Н = 3 м та ширині секції b = 6 м кількість секцій:
секції.
Фактична тривалість контакту стічної води з хлором в годину максимального притоку:
год = 26,4 хв.
За визначеними даними приймаємо контактний резервуар типу 902-1-23-1 з наступними характеристиками: кількість секцій – 2, глибина робочої частини – 3,2 м, ширина однієї секції – 6 м, довжина – 18 м, робочий об’єм – 660-1100 м3.