Xreferat.com » Рефераты по промышленности и производству » Моделювання жакету жіночого святкового призначення

Моделювання жакету жіночого святкового призначення

класифікація одягу з точки зору конструкції, термінології, символіки i цифрового значення конструктивних точок, система i класифікація прибавок, структура формул i послідовність побудови конструкції одягу, конструкторська документація i єдине правило технічного креслення основи конструкції, єдині для основних видів одягу принципи градації деталей одягу. ЄМКО СЄВ є універсальною методикою, так як вона може бути використана в якості вихідної бази для розробки конструкції одягу різноманітних покроїв (з рукавом реглан, суцільно викроєним), різного призначення та з різноманітних матеріалів, для використання в умовах масового та індивідуального виробництва.

Розроблена лабораторією конструювання одягу ЦНІШП “ Єдина методика конструювання одягу ” базується на даних антропологи i розрахунково-графічної системи конструювання. Ця методика має перевагу перед методиками, які існували раніше: дає змогу конструктору будувати виріб i змінювати його за бажанням будь - який вузол конструкції. Таким чином методика давала універсальний спосіб побудови креслення виробу незалежно від моди i варіації моделі.

В основу методики покладений розрахунково-аналітичний метод. Згідно цьому методу будуються геометричні i графічні розгортки згладжених контурів фігури людини з відповідними прибавками на вільне облягання. Особливістю методики є максимальне використання розмірних ознак типових фігур i мінімальне використання розрахункових формул, в яких використовуються виміри фігури i прибавки.

Для розробки дипломного проекту я обрала систему ЦОТШЛ, так як ця методика перспективна, створює передумови для типізації, уніфікації i стандартизації деталей одягу, розповсюджена та має схожість з системою ЦНІШП. В даній системі використовується розрахунково-аналітичний метод побудування. Вона спирається на виміри фігури з урахуванням прибавок. Розрахунки не трудомісткі, формули не складні. Побудова конструкції виконується легко i не займає багато часу. Точки побудування мають позначення літерами, які відповідають лініям фігури людини. Макет базової конструкції добре сидить на фігурі. Система дуже проста i зручна. Реалізація розроблених матеріалів дозволяє підвищити науково - технічний рівень робіт удосконалити технічну базу на стадії конструювання одягу, підвищити якість одягу, скоротити трудові i матеріальні витрати за рахунок впровадження базових уніфіцированих конструкцій одягу, удосконалення форми конструкторської документації, прискорити впровадження досвіду i науков - технічних досягнень шляхом взаємного обміну конструкторською документацією між виробництвами.

Вихідні дані для побудови креслення базової конструкції


Тіло людини має складну просторову поверхню. Основна задача одягу полягає в тому, щоб форма його співпадала з тілом людини. Для цього необхідно враховувати розмірні ознаки людини, а для вільності рухів i зручності, прибавки. Все це враховується при побудові конструкції виробу i має велике значення. Необхідно також враховувати данні про тіло будову людини, форму майбутньої людини. Складність поверхні фігури людини визначає складність розгортки деталей крою, тому побудова конструкції одягу є складним процесом обраної системи конструювання.

Вихідними даними для розробки конструкції виробу є:

Данні про тіло будову людини;

Величини їх розмірних ознак;

Відомості про форму моделі

Конструктивні прибавки.

Тілобудова людини - це її зовнішня форма. Вона дає уявлення про форму людини в цілому. Відомо декілька класифікацій тіло будови людини в залежності від розподілу на тілі людини жирових відкладень. Типова ж фігура, на яку розподіляється модель, характеризується рівномірним розподілом жировідкладень по всьому тілу.

Poзмірнi ознаки - це окремі виміри тіла людини, що дають його розмірні характеристики. Розмірні ознаки бувають дугові i лінійні по засобу вимірювання.

Величина розмірних ознак залежить від тіло будови людини i повинні бути дуже точними. Вони поділяються на:

Дугові розмірні ознаки визначаються на поверхні;

Лінійні – по поверхні тіла людини, поділяють його на поперечні та прокольні ділянки;

Поперечні вимірювання включають до себе обхвати та ширини;

Продольні вимірювання включають довжини, відстані та дуги, що визначають довжину окремих ділянок тіла людини, а також висоти;

Лінійні розмірні ознаки визначаються як відстань між двома крапками на поверхні. Їх поділяють на проекційні та прямі;

Проекційні розмірні ознаки визначаються відстанню між двома точками на поверхні тіла людини в проекції на вертикальну площину – висоти, чи горизонтальну – проекційні діаметри та глибини;

Прямі виміри визначаються по найкоротшому шляху між двома точками на поверхні тіла людини.

Вихідними даними для розробки конструкції є i відомості про форму моделі. Форма - це зовнішній вигляд, зовнішній контур предмету. Сучасний одяг характеризується гнучкою м'якою формою, яка повторює форму тіла людини.

До тотальних розмірних ознак відносяться найбільш крупі антропометричні ознаки: довжина тіла (зріст), вага тіла, обхват (периметр) грудей, парних верхніх та нижніх кінцівок, шиї, тулуба. Вимоги до якості швейних виробів, які повинні відповідати формі та розмірам тіла людини, визначається необхідність глибокого й всебічного вивчення особливостей будови тіла людини всіх віків та статей, для яких виготовляється одяг. Тіло людини має складну поверхню. Для того, щоб одяг відповідав формі тіла людини необхідно враховувати розмірні ознаки людини, а для вільності рухів та зручності – прибавки. Всі ці ознаки враховують при побудові конструкції виробу, що є важливим. При побудові необхідно також враховувати дані про тіло будови людини, її зовнішню форму. Форму та розміри тіла людини визначає його тверда основа – скелет.

Типова фігура, на яку проектується модель характеризується рівномірним розподілом жировідкладень по всьому тілу, а також нормальною осанкою й пропорціями.

Данні для побудови основних креслень деталей одягу конкретизують залежно від обраної системи конструювання. Розмірні ознаки повинні бути точними для отримання правильної й точної конструкції.


2.3.1 Poзмірнi ознаки фігури

Розмірна характеристика фігури людини необхідна для отримання вихідних даних, необхідних для побудови креслень деталей одягу. Для моделей одягу, що виготовляють в індивідуальному виробництві вci розмірні ознаки визначають шляхом безпосереднього вимірювання фігури людини. В масовому виробництві розмірні ознаки визначені на ґрунті комплексної програми вимірювань, яка відображена в ДТСТ для чоловіків та жінок. Розмірні ознаки покладені в основу, але використовують в різних системах конструювань

Розмірні ознаки типової жіночої фігури 164 – 96 – 104


2.3.2 Прибавки

Прибавки поділяються на

Прибавка на свободу ураховує величину прибавки в динаміці повітряного прошарку і призначення одягу.

Сумарна прибавка являється другою частиною вихідних даних для побудови конструкції виробу (П). Вона складається з технічної (мінімально необхідної) і декоративно конструктивної.

Технічна прибавка повинна забезпечувати свободу руху і дихання людини, мінімальний тиск на тіло людини, створювати повітряну прошарок для регулювання теплообміну.

Прибавка конструктивна – це складова частина конструктивного відрізка, яка збільшує чи зменшує розмірні ознаки з урахуванням фізіоло-гігієничних вимог, товщині пакета свободи в залежності від призначення одягу чи модного напрямку. Силует впливає на розмір готового виробу.

Прибавка на свободу облягання. По лінії Пг являється основною при побудові сітки креслення конструкції плечових виробів. Важливо також її розподілення по ділянкам спинки, пройми і переду.

Прибавка фізіолого-гігієнична. Величина прибавки ураховує дихання, кровообіг, травлення, терморегулювання і служить також для створення мікроклімату і комфорту для організму людини.

Прибавка на товщину пакета матеріалу – це величина прибавки з урахуванням ширини всіх слоїв матеріалу. На етапі проектування одягу пакети розподіляють на внутрішній та зовнішній.

Конструктивно-декоративна прибавка має важливе значення при створенні силуетної форми виробу і розподілення модельних ліній. Вона залежить від об’єму одягу і визначається в процесі роботи художника і конструктора. Залежить від напрямку моди, призначення моделі, особливостей тіло будови, товщини використовування матеріалу.

Прибавка обхвату плеча тісно пов’язана з характеристикою рукава по ступеням облягання і шириною пройми виробу, тому особливу увагу відповідно приділяють рукаву виробу.

Припуск на уработку. Її ураховують в процесі побудови креслення чи при виготовленні лекал. Величина залежить від усадки тканини по основі та утоку. В середньому припуск по довжині спинки, пілочки, рукава, передній частині бриджів. Від 1,5% - до 3% довжини цих деталей. Єдиний припуск на уработку, який завжди ураховується на побудову креслення конструкції виробу з вшивним рукавом – це величина посадки рукава.


ПРИБАВКИ

Умовні позначення Найменування

Величини,

См

Пг Прибавка по груді 6
Пт Прибавка по талії 4
Пт Прибавка по стегнам 2
Пшп Прибавка по ширині пілочки 1
Пшс Прибавка по ширині спинки 2
Пспр Прибавка на вільність пройми 1,5
Пдтс Прибавка довжини талії спинки 0,5
Пвгс Прибавка по висоті горловини спинки 0
Пшгс Прибавка до ширини горловини спинки 0
Пт Прибавка по талії (для спідниці) 1
Пб Прибавка по стегнам (для спідниці) 1,5

Побудова креслення базової конструкції виробу


Основне креслення виробу будується на ґрунті розрахунків, які передбачені прийнятою системою конструювання.

Побудова креслень основи виділяється в самостійний етап розробки конструкції, так як містить визначені елементи побудови, загальні для побудови, загальні для побудови креслення конструкції одягу різноманітних видів.

В останній час в склад креслення основи спілки й пілочки вводять і середню лінію спинки, лінії бічних зрізів, низу, виточок. Іноді враховують також креслення рукава, тобто отримують комплект креслень деталей виробу, розроблених у відповідності із силуетом, покроєм, за виключенням декоративних ліній та модельних особливостей. У цьому випадку основа конструкції називається базовою.

До креслення базової конструкції пред'являються особливі вимоги – повинні забезпечувати взаємозв'язок деталей, а також повинні відповідати конструкції виробу, технології його обробки.

Доки дана модель залишається модною, ця конструкція може бути використана в якості базової для розробки серії моделей при умовах використання стандартних деталей та вузлів.

Існує декілька етапів побудови конструкції. На першому етапі встановлюється загально – конструкторсько – технологічна характеристика виробу та матеріалів, з яких він створюється ( зріст, повнота група, розмірні ознаки, вид одягу, форму, покрій, ступінь прилягання по фігурі, основні потреби, матеріали ).

На другому етапі здійснюється попередній розрахунок та походження елементів конструкції виробу, яке визначається за мірками і прибавками.

На третьому етапі будується базисна сітка креслення – це ряд вертикальних і горизонтальних ліній, відстань між якими визначається даними попереднього розрахунку або за формулами.


Побудова креслення базової конструкції виробу

№ Відрізок Розрахункова формула Назва ділянки

Величина

См

1 2 3 4 5
1 Аоа1

Ст3+Пг+(1,0-3,0)=

48+7,5+1

Членування всієї ширини виробу на спинку, пілочку і пройму 56,5
2 Аоа Шс+Пшс=18,2+1,6 Ширина спинки 19,8
3 А1а2

Шт+(Ст2-Ст1)+Пшс=

17,2+(50,2-45,7)+1,6

Ширина пілочки 25,3
4 АоУ

0,4Дтс=

0,4+43,4

Рівень лопаток 17,36
5 АоГ Впрз+Пспр+0,5*Пдтс=17,8+3,5+0,5*0,5 Лінія глибини пройми 21,55
6 АоТ

Дтс+Пдтс=

43,4+0,5

Рівень лінії талії 43,9
7 ТБ

0,5*Дтс-2=

0,5*43,4-2

Положення лінії стегон 19,7
8 А31А4

Сш/3+Пшг=

18,3/3+1

Для виробів з розрізним передом 7,1
9 А31А5

А31А4+10=

7,1+1,0

Глибина горловини переду у виробах з розрізною пілочкою 8,1
10 Г3Г6

Цг+0,5=

10,2+0,5

Положення виступаючої точки грудей 10,7
11 А4Г7 Вг Положення вершини нагрудної виточки 27
12 А4А9

2*(Ст2-Ст1)+2,0=

2*(50,2-45,7)+2

Розчин виточки 11
13 П4Г4 Г1П2-(0,5-1,5см) Допоміжна точка 18
14 П6Г4 П4Г4/3 Допоміжна точка 6

Попередній розрахунок конструкції

Попередній розрахунок конструкції дає змогу визначити основні параметри (габаритні розміри) конструкції. Розрахунок зводиться до визначення основних розмірів базової сітки креслення.

Вихідними даними для розробки конструкції виробу, тобто проектування його розгортки на площині є дані про тіло будову людини, величини її розмірних ознак, визначаючі розміри одягу, відповідні прибавки, а також відомості про форму одягу, покрій, проектованій технологічній обробці для надання об'ємної форми деталям.

Задача попереднього розрахунку – це визначення основних параметрів виробу у готовому вигляді.

1.Аналіз вимірювання СгІІІ


СгІІІ+1,5=Шг1+Шпр+Шс


2.Вибір прибавок на вільне облягання та силует.

3.Разподілення прибавок та розрахунок виробу по лінії груді


СгІІІ+Пр=Шг1+Пшг+Шпр+Пшпр+Шс+Пшс


4. Розрахунок ширини рукава зверху, аналіз ширини рукава і ширини пройми.

Ширина рукава у закритому вигляді


1. Шрук=

2. Шрук=Шпр+Пос (посадка)

Ппос= СгІІІ+0,1см

Ппос=0,1*СгІІІ+1


5. Розрахунок виробу по лінії талії по моделі.

6. Розрахунок виробу по лінії стегон по моделі.

7. Розрахунок виробу по лінії низу по моделі.


2.4.2 Розрахунок та побудова базової конструкції

Основне креслення конструкції виробу будується завдяки розрахунків, що передбачені системою конструювання, яку обрано. Базова сітка – сукупність горизонтальних та вертикальних ліній, що визначають основні розміри виробу та його частин. Лінії сітки – це лінії, що відповідають основним лініям членіння тіла людини. Горизонтальні лінії сітки визначають: рівень шийної антропометричної точки , також цю лінію називають – лінією основи горловини спинки; лінію грудей, точніше за основну горизонталь прийнята лінія глибини пройми; лінія талії, а також лінія стегон та низу вироба.

Вертикальні лінії сітки визначають ширину виробу на різних ділянках, а саме: вертикаль спинки – лінія середини спинки; допоміжна вертикаль креслення спинки, визначає ширину спинки; допоміжна вертикаль креслення спинки пілочки, що визначає ширину пройми; основна вертикаль креслення пілочки, лінія середини переду – лінія напівзаносу. Побудову базової сітки креслення зазвичай починають з побудови прямого кута на перехресті вертикальної лінії середини спинки та горизонтальної лінії. Потім на цих лініях вниз та вправо відкладають відрізки, які визначають положення інших горизонталей та вертикалей сітки: лінії талії, стегон, низу. Розрахунки зведені в таблиці.

Розрахунок та розрахункові формули жіночого жакету напівприлеглого силуету і спідниці святкового призначення на типову фігуру 164-96-100

№ системи Найменування конструктивної ділянки чи точки Умовне позначення на кресленні Розрахункова формула Розрахунок Результат, см
Попередній розрахунок БС

1

Ширина виробу по лінії грудей А0а1

Сг3

+Пг+(1,0-3,0)

48+6+1 55

2

Ширина спинки А0а Шс+Пшс 18,2+2 20,2
3 Ширина грудей а1а2 С+(Сг2-Сг1)+Пшп 17,2+(50,2-45,7)+1

22,7

4 Довжина до лінії грудей А0Г Впрз+Пспр+0,5*Дтс 21,4+1,5+0,5*0,5

22,7

5 Довжина до лінії талії А0Т Дтс+Пдтс 43+0 ,5 43,5
6 Лінія стегон ТБ 0,5*Дт-2 0,5*43-2 19,5
Розрахунок спинки
7 Ширина горловини спинки А0А2
18,3/3+0,5

6,6

8 Довжина горловини спинки А2А1 (АСА2/3)+Пвгс 6,6/3+0 2,2
9 Довжина виробу Ан Дн+Пдтс 59,5+0,5 60
10 Ширина плеча А2П Шп+Рр 13,3+2 15,3
11 Висота плеча коса ТП Впк+Пдтс 43,3+0,5

4


43,8

12 Висота плеча ПП1 0,25-0,75 0,25-0,75 0,5
13 Розміщення виточок

А2

4,0-4,5 4,0-4,5 44
14 Випуклість пройми Г1П3 Г1П2/3+2 20,8/3+2 8,9
15 Випуклість пройми Г11 П3*Г1+Г4 0,2*14+0,5 33,3
16 Середина пройми Г1Г2 Г1Г4/2 14/2
Розрахунок пілочки
17 Лінія талії Т3Т8 0-1,5 0-1,5 1
18 Висота від лінії талії Т8А3 Дпт+Пдпт+У 44,7+0,5+(0-2,5) 45,7
19 Відхилення від т.А3 А3А31 0-1,5 0-1,5 1
20 Ширина горловини А31А4 См/3+Пш 18,3+0,5 6,6
21 Висота горловини А3А5 А31+А4 6,6+1 7,6
З'єднуємо лекальною кривою А4А5
22 Конструюємо виточку Г3Г6 (Цг+0,5)*Пшп (10,1+0,5)*0,5 10,6
23 Лінія плеча А4Г7 Вг 27 27
24 Випуклість пройми Г4П4 Г1П2-(0,5-1) 17-0,5 16,5
25 Відхилення від П6 Г4П6 Г4П4/3 16,5/3 5,5
26 Довжина плеча П4П61 А9П5 радіусомП61П4 13,3 13,3
З'єднуємо прямою лінією П5П6
27 Висота плеча П5П5 0,3-0,5

28 Лінія пройми Г42 0,2*Г1Г4 0,2*14 2,8
Розрахунок коміра
29 Довжина коміра ОА ОА 4,5+6,5 10
30 Висота стійки ОБ ОБ 4 4
31 Висота стійки АА1 АА1 4 4
Розрахунок рукава
32 Поглиблюємо пройму вироба Г2Г21=Г2Г2
1 1


Г1Г11
4 4


Г4Г41
4 4


П3П31
0,75 0,75


П6П61
0,75 0,75
33 По лінії плечових швів П1П11=П5П51
1 1
34 Перевод плечового шва А2А2=П4П4=А9А9=П5П5
1 1
35 Зменшення контурів пройми Г111 0,2*Г11Г41+П3П31+0,1*Г1Г11 0,2*12+0,75+0,1*4 3,55
36 Зменшення контурів пройми Г412 0,15*Г11Г41+П6П61+0,1*Г4Г41 0,15*1,2+0,75+0,1*4 2,95
37 Висота оката 0,1 0,2
12 12
38 Ширина рукава Р2Р1 02Р1=02Р2=Дпр/2 49/2 24,5
39 Передній та локтєвий перекат О1Р1 О1Р2/2 О1Рп=О1Рп=О1Р1/2

40 Оформлення окату рукава Рп1 О1О2/2+0,2+0,5

41 Довжина рукава О2М Друк 62 62
42 Ширина рукава ММ1=ММ2 Шрук 14 14


2.4.3 Побудова модельної конструкції

Процес створення нових моделей одягу називається моделюванням. Під технічним моделюванням розуміється процес розробки креслень і зразка виробу по базовій готовій моделі або її графічному зображенню з використанням силуетної основи виробу.

Першим етапом технічного моделювання є ретельне вивчення особливостей нової моделі. Якщо задан первісний зразок моделі, конструктор отримує найбільш повну інформацію о виробі, в цьому випадку він може приступити до розрахунку і проектуванню деталей за зразком моделі.

Цей метод конструювання, оснований на прямих вимірах оболонки розгорток поверхні зразка – еталона одягу (метод сікучих площин, конструювання розгорток деталей та ін.), є найбільш точним. Він забезпечує технологічність проектуємої конструкції, високу точність побудови креслення всіх деталей одягу.

Таким чином, маючи в наявності зразок моделі, коструктор виготовляє шаблони нових деталей, які копіює шилом або різцем на папір для виготовлення лекал або картон.

Ескіз або фотографія моделі ускладнюють роботу конструктора, бо вони не дають повної інформації про модель. У цьому випадку перш за все установлюється масштаб малюнку. На малюнок наносять осьова вертикальну лінію з боку переду та спинки та основні горизонтальні лінії – грудей, талії, стегон, коліна

Існують такі види моделювання: макетний, графічний та комбінований. Макетний метод є найпростішим, лекало розрізають по наміченій лінії, закривають попередній розчин та при цьому відкривається новий. Графічний метод включає в себе спосіб перпендикулярів, засічок. Використання одночасно двох методів називається комбінованим.

При виготовленні виробу звертають увагу на найбільш важливі її характеристики та особливості: вид виробу, силует, покрій, розмір, зріст, повнота група, та вид тканини.

Найбільш поширені методи технічного моделювання є конічне та паралельне розширення.

Лінії модельних особливостей наносяться на креслення вихідної конструкції і будуються первинні шаблони (лекала) виробу. На цьому стані робіт визначається економічність конструкції, розраховується площа лекал, виконується розкладка, визначається відсоток між лекальних випадів.

В даній моделі виконувалося таке технічне моделювання, як перенос макетним способом нагрудної виточки у зріз горловини, що призводить до розкриття талієвої виточки. На спинці талієва виточка співпадає з вертикальним рельєфом нанесеним графічним способом, який починається від пройми та розташована донизу жакету. Завдяки графічному методу до базової конструкції добудовується комір – стійка суцільно викроєний із пілочкою та спинкою. Комір – стійка на спинці вміщує до себе виточку, яка утворилася під час закриття плечової графічним методом. Оборка по низу пілочки та спинки розводиться конічним способом для досягнення якнайбільшої зборки. Її довжина по нижньому зрізу збільшується на 11 см.

На базовій конструкції горішньої частини рукава від низу по ліктьовому зрізу відкладаю 12 см, отримую точку т.В. З'єдную прямою т.В та т.М3. Поділяю відрізок навпіл т.В1. Відкладаю перпендикулярно 1 см та отримую т.В2. З'єдную точки В, В2, М3 плавною дугою. Так отримую межі декоративної вставки на горішній частині рукава.

На базової конструкції переднього та заднього полотнищ спідниці від т. Н2 вгору по бічному зрізу спідниці відкладаю 33 см та 27 см ( різниця – 6 см – ширина декоративних вставок) та отримую відповідно т.Б5 та т.Б6. Від т.Н1' відкладаю вліво 13см та 19см (т.К4 та т.К3),а від т.Н вправо11см та 17 см (т.К1 та т.К2) – ширина вставок по лінії низу спідниці. Потім з'єднати т.К1та т.Б5, т.К2 та т.Б2, т.К3 та т.Б2, т.К4 та т.Б5 за допомогою лекала.. Для побудови шлиці треба відкласти від т.Н 5 см ліворуч т.Н3, та від т.Н вгору 15 см т.Н4. Підняти перпендикуляри із т.Н3 та т.Н4 отримуємо т.Н3'.


3. Робоча документація


Робоча конструкторська документація - заключна стадія проектування.

Розробка робочої документації виконується для досліджуваного зразка в п’ять етапів, потім для встановлення серії (в два етапи) i далі на вибір встановленого серійного чи масового виробництва.

В швейній промисловості для розробки робочої документації можна віднести оформлення технічного опису моделей. Більшість форм технічного опису заповнюється на стадії розробки ескізного проекту. При проектуванні виробничого та форменого одягу цей етап проектування подається найбільш повно, оскільки зразок моделі проходить випробовування на відповідність вимогам, які встановлюються до одягу даної професії або сам його зразок i його технічний опис, далі виконується випробовування для серій зразків та коректується робоча документація.

Робоча документація на моделі швейного виробу розробляється, як правило, в формах моделей або безпосередньо на швейному виробництві на основі конструкторської документації технічного проекту та його креслення.

Робоча конструкторська документація включає крім технічного опису комплекс лекал деталей виро6у з основного матеріалу, підкладки, прикладу, допоміжних лекал. На цій стадії проектування уточнюють лекала після виготовлення першого зразка, визначають норму витрат матеріалу на модель, виконують технічне розмноження лекал i повністю оформлюють технічний опис на модель, що проектується.


3.1 Розробка остаточних лекал на модель


Лекала деталей виробу - кінцева мета конструювання. По лекалам в подальшому процесі масового виробництва одягу на підприємстві виконують обкрейдування, вирізають i перевіряють край, уточнюють контур деталей при обробці їх в потоці. Лекала отримують по технічним кресленням конструкції. Розробку робочих креслень лекал деталей виробу виконують у встановленій послідовності:

1) перевірка креслень конструкції;

2) винесення уточнень, які враховують усадку тканини;

3) копіювання креслень деталей;

4) розробка контурів лекал з урахуванням технічної обробки;

5) оформлення робочих креслень лекал деталей одягу;

6) побудова робочих креслень лекал допоміжних деталей i лекал;

7) розробка шаблонів лекал деталей виробу для промислового використання.

При перевірці креслення конструкції контролюється спряженість ліній по спряжених зрізах, місця розташування контрольних знаків (надсічок), довжини монтованих зрізів деталей.

Для виготовлення лекал креслення деталей копіюють, контури лекал розробляють з урахуванням технологічної обробки i в відповідності з конструкцією шва. Тут також враховуються товщина i осипання тканини, конфігурація зрізу, необхідність подальшого уточнення крою i т. д.

Розрізняють три види шаблонів: основні, похідні, допоміжні.

Основні, в залежності від призначення поділяють на шаблони-оригінали, шаблони - еталони, робочі шаблони.

Шаблони-оригінали постійно відповідають розробленому зразку конкретної моделі (основного базового розміру). Отримують їх виконуючи деталі конструкції з креслення i додають до кожного зразку деталей необхідні технічні припуски.

Шаблон-еталони отримують по лекалах-оригіналах шляхом градації їх на всі рекомендовані для даної моделі розміри i зросту.

Їх використовують для виготовлення виробів-еталонів i для перевірки якості робочих шаблонів.

Робочі шаблони виготовляють для виконання розкладки шаблонів, перевірки якості крою.

До основних лекал відносять лекала деталей конструкції із основного матеріалу (тканин и верха): спинка, пілочка, нижній колір i т.д.

Похідні лекала отримують на базі основних, до них відносяться лекала деталей, які виготовлені із матеріалу верха (підборт, кишені, хлястики), а також лекала деталей виробу із підкладочних i прокладочних матеріалів.

Допоміжні лекала будують на основі основних i похідних лекал. По них виконують намітку розташування кишень, виточок, дрібних деталей, місця розташування петель i ґудзиків, ліній підрізу при уточненні деталей після ВТО. На кожному шаблоні вказують найменування шаблона, назву виробу, номер моделі, призначення шаблону, найменування деталі, зріст, розмір, кількість деталей, нить основи, відхилення від неї, лінії доступних надставок.

На одній із основ лекал виконують специфікацію деталей крою.

На лекалах також виконують контрольні знаки - надсічки.


3.2 Специфікація деталей крою


Специфікація деталей крою є невід'ємною частиною робочої документації, яка складається на підставі креслень лекал виробу.


Специфікація деталей крою

Найменування деталей Кількість

Лекал Деталей
1 Деталі верху (1 – 16 )
1 Пілочка суцільно викроєним коміром – стійкою 1 2
2 Центральна частина спинки суцільно викроєним коміром – стійкою 1 1
3 Бічна частина спинки 1 2
4 Горішня частина рукава 1 2
5 Нижня частина рукава 1 2
6 Оборка по низу пілочки 1 2
7 Оборка по низу спинки 1 1
8 Підборт 1 2
9 Обшивка по горловині 1 1
10 Корсажна стрічка переднього полотнища спідниці 1 1
11 Корсажна стрічка заднього полотнища 1 2
12 Центральне переднє полотнище спідниці 1 1
13 Бічна частина переднього полотнища спідниці 1 2
14 Центральна частина заднього полотнища 1 2
15 Бічна частина заднього полотнища спідниці 1 2
16 Нижній комір 1 1
2 Деталі підкладки (17 – 22 )
17 Пілочка 1 2
18 Спинка 1 1
19 Горішня частина рукава 1 2
20 Нижня частина рукава 1 2
21 Переднє полотнище спідниці 1 1
22 Заднє полотнище спідниці 1 1
3 Деталі прокладки (23 – 34 )
23 Прокладка пілочки 1 2
24 Прокладка підборта 1 2
25 Прокладка обшивки по горловині 1 1
26 Прокладка в область низу центральної частини спинки 1 1
27 Прокладка в область низу бічної частини спинки 1 2
28 Прокладка в область пройми бічної частини спинки 1 2
29 Прокладка в область пройми центральної частини спинки 1 2
30 Прокладка в область низу горішньої частини рукава 1 2
31 Прокладка в область низу нижньої частини рукава 1 2
32 Прокладка в область низу переднього полотнища спідниці 1 1
33 Прокладка в область низу заднього полотнища 1 2
34 Прокладка в область шлиці заднього полотнища 1 2
4 Деталі декора (35 - 38 )
35 Вставка у горішню частину рукава 1 2
36 Декоративна частина переднього полотнища спідниці 1 2
37 Декоративна частина заднього полотнища спідниці 1 2
38 Декоративна стрічка по горловині та верхньому зрізу коміру 1 1

4. Охорона праці та зовнішнього середовища


4.1 Правові основи охорони праці


Закон України "про охорону праці" визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян про охорону їх життя та здоров'я в процесі трудової діяльності.

Згідно цього Закону умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці.

Працівнику не може пропонуватися робота, за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. Усі працівники згідно із законом підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, професійного обладнання, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

За період простою з причин, виникнення виробничої ситуації, небезпечної для життя чи здоров'я людей, які виникли не звини працівника, за ним зберігається середній заробіток.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов'язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, недодержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.

На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду за охороною праці чи службою охорони праці за працівником зберігаються місце роботи, а також середній заробіток.

Роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Працівник, який за станом здоров'я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігаються місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи проводяться його навчання та перекваліфікація, а також працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій.

Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенси на пільгових умовах і в пільгових розмірах.

Працівник зобов'язаний:

дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і

здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи

під час перебування на території підприємства;

знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони

праці, користуватися засобами колективного та індивідуального

захисту;

проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди;

усі працівники через кожні два роки здають санітарний мінімум;

виконувати строго правила особистої гігієни, мати приємний зовнішній вигляд.

Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог, згідно діючого законодавства України.

Не допускається прийняття на роботу осіб молодше від шістнадцяти років. Винятком можуть бути особи, які досягнули п'ятнадцяти років за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.

Для неповнолітніх у віці від 16 до 18 років встановлений скорочений 36-годинний робочий тиждень, а для п'ятнадцятирічних - 24-годинний. Заробітна плата працівникам молодше від вісімнадцяти років при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи.

Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт, пов'язаних з санітарним та побутовим обслуговуванням), а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановленні для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.

Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками:

підіймання і переміщення вантажів при чергуванні з іншою

роботою (до 2 разів на годину) - 10 кг;

підіймання і переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни - 7 кг.


4.2 Техніка безпеки при виконанні робіт по тематиці дипломного проекту


Загальні вимоги до технологічних процесів:

Проектування та проведення технологічних процесів повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.3.002-75 ССБТ Процессы производственные. Общие требования.

Необхідно слідкувати за тим, щоб підлога не була слизькою. Всі пролиті на підлогу рідини (масла, емульсії

Если Вам нужна помощь с академической работой (курсовая, контрольная, диплом, реферат и т.д.), обратитесь к нашим специалистам. Более 90000 специалистов готовы Вам помочь.
Бесплатные корректировки и доработки. Бесплатная оценка стоимости работы.

Поможем написать работу на аналогичную тему

Получить выполненную работу или консультацию специалиста по вашему учебному проекту
Нужна помощь в написании работы?
Мы - биржа профессиональных авторов (преподавателей и доцентов вузов). Пишем статьи РИНЦ, ВАК, Scopus. Помогаем в публикации. Правки вносим бесплатно.

Похожие рефераты: