Сучасні нанотехнології
За деякими фрагментами статті у читача може скластися враження про безпросвітному песимізмі авторів. Але песимісти навряд чи стали б пристрастно аналізувати те, в що не вірять і чим не припускають займатися. Історичні співставлення – не докази, вони лише ставлять питання, дають підказки, застерігають від небезпек. Кожна пора неповторно, «сьогодні» у меншій мірі залежить від того, що було «вчора», ніж від того, яким товариству бачиться «завтра». Сучасна наука і технологія досягли таких висот, що проривних відкриттів можна (і треба) очікувати коли і де завгодно, причому і всупереч логіці історії.
Перевага у технологічній сфері є найважливішим фактором забезпечення національної безпеки країни. Можна відзначити як цілі галузі, по яких російські розробники завоювали світове лідерство, так і окремі передові технології. Є три рівня технологічної переваги:
1. ціла галузь, в якій Росія має значні досягнення (космічна, ядерна техніка);
2. технологічний напрямок, в якому Росія має розробки світового рівня, наприклад нові металеві та неметалеві матеріали, зварювання, неруйнівний контроль, зміцнюючі технології, хімічні технології, композиційна кераміка та інші;
3. окремі технології, мають світовий рівень, але пов'язані з галузі, за якою Росія відстає від світового рівня (наприклад, біотехнології або технологія виробництва підкладок з карбіду кремнію для мікроелектронної техніки).
Порівняння рівня розвитку критичних базових технологій на території України з США (рис. 1), проведене фахівцями ДержНДІ авіаційних систем, свідчить про наявність відставання від світового рівня практично за всіма технологіями. Разом з тим у половині технологічних напрямків є значні технічні або пріоритетні досягнення в окремих областях
Оцінка відповідності вітчизняних розробок цивільного призначення світовому і російському рівнями, виконана в результаті опитування 112 оборонних НДІ і КБ (охоплює 20% загального їх числа), наведена на рис. 2. Опитування проведено навесні 1997 р. Центром економічної кон'юнктури і відображає думку російської сторони.
Відповідність рівня цивільних розробок

На рис. 3 показаний рівень окремих російських технологій по відношенню до світового рівня. Ця оцінка отримана в результаті пошуків конкретних російських технологій за запитами іноземних компаній, проведених ТЕХНОКОНСАЛТОМ в період 1993–1999 рр., І відображає думку іноземних замовників. Було проаналізовано близько 200 запитів компаній із США, Японії, Південної Кореї, Західної Європи. Аналіз результатів дозволяє зробити висновок про те, що навіть у такій галузі, як електроніка існує безліч технологій, які, на думку іноземного замовника, мають рівень, який не поступається світовому. У той же час, частка високих технологій в цілому по промисловості, що мають світовий рівень, перевищує аналогічний показник в області електроніки.

У відповідності з рядом урядових документів були розроблені пріоритетні напрямки розвитку науки і техніки, а також перелік критичних технологій федерального рівня. В якості пріоритетних були затверджені вісім провідних наукових напрямів розвитку науки і техніки, які заслуговують на особливу підтримку і мають першорядну важливість для Росії:
• інформаційні технології та електроніка;
• виробничі технології;
• нові матеріали і хімічні продукти;
• технології живих систем;
• транспорт;
• паливо та енергетика;
• екологія і раціональне природокористування;
• фундаментальні дослідження.
Вельми показовим є порівняння критично важливих технологій на території України з прогнозом технологічного розвитку Японії на період до 2010 року в області електроніки і нових матеріалів. Високий ступінь збігу свідчить про намір Росії ліквідувати відставання від найбільш розвинених в технологічному відношенні країн.
Дані по Японії отримані з доповіді науково-дослідного комітету з прогнозування технологічного розвитку до 2010 року. Іскра Індустрі Ко., ЛТД, Ісікава КЕЙДАЙ КЕНКЮШО, Токіо, Японія.
Дуже показовим виглядає аналіз технологічного рівня на прикладі електронної промисловості. Ще недавно російські вчені міцно утримували лідируючі позиції за деякими напрямками. До теперішнього часу, на думку ряду фахівців, Росія безнадійно відстала від світових лідерів. Тим не менше, і в електроніці все ще існує значна кількість проривних технологій, конкурентна перевага яких полягає зовсім не в низькій вартості. Так наприклад, «Техноконсалт» на замовлення Міжнародного центру оцінки технологій (США) проводив пошук дисплейних технологій. Були знайдені унікальні технології, за однією з яких в даний час здійснюється спільний проект з іноземною компанією. Ці приклади підтверджують тезу про те, що практично в будь-якій галузі можна знайти високоефективні технології, що мають гарний експортний потенціал. Однак, як і в інших сферах людської діяльності, робота в цьому сегменті ринку вимагає спеціалізації та високопрофесійного підходу. Приклади невдач дуже добре ілюструють цей висновок.
При обговоренні процесу комерціалізації технологій прийнято посилатися на поганий інвестиційний клімат у Росії. Проте, досвід «Техноконсалта» щодо залучення іноземних інвестицій до Росії дозволяє судити не так категорично. По-перше, існує капітал, розрахований на роботу на ризикових ринках. По-друге, все більше інвесторів засвоюють тезу про те, що професійний менеджмент здатний принципово змінити інвестиційну привабливість проекту. Аналіз невдалих інвестиційних проектів (наприклад, компанії «Філіпс» у Воронежі) приводить до висновку про те, що причина все-таки криється в некваліфікованому управлінні проектом – менеджери проекту працювали за своїм звичним правилами. А адже в Росії як не крути, а правила ведення бізнесу відрізняються від західних. Існують особливості, неврахування яких і призводить до краху проекту.
З іншого боку, зараз спостерігається надзвичайно цікава тенденцію. З'явився вітчизняний інвестор, який шукає вигідні проекти і хоче в них вкладати. Строго кажучи, вітчизняний інвестор завжди в тому або іншому вигляді присутній на ринку. Особливість ситуації ж полягає в тому, що в реальний сектор хоче вкладати кошти дрібний і середній інвестор, який в силу відомих причин пішов з банківського сектора, ринку цінних паперів. Його вже не привертають портфельні інвестиції. Робота ж у реальному секторі принципово відрізняється від того, що до цих пір вмів робити інвестор. До того ж, значно складніше знайти вигідний проект для дрібного і середнього інвестора. Крім того, інвестор починає розуміти, що навіть красиво підготовлений бізнес-план проекту таїть у собі дві істотні групи ризиків. По-перше, від відірваний від реального життя, оскільки готується, як правило, людьми, що не мають досвід управління проектами. По-друге, проект часто губить непрофесійний менеджмент.
Російські компанії можуть поставляти на зарубіжний ринок такі наукомісткі що відповідають світовим стандартам вироби, як електровакуумні та НВЧ-прилади, напівпровідникові, газові і твердотільні лазери різного призначення, лазерні гіроскопи, РК-індикатори та панелі, прилади, потужні напівпровідникові прилади, газорозрядні панелі, резистори, конденсатори і багато іншого. Можна зробити впевнений висновок про те, що в Росії є хороший потенціал для комерціалізації розробок. Однак значні перешкоди на шляху комерціалізації технологій створює недооцінка російськими технологами, подібно до багатьох технологам у всьому світі, ролі фінансів і менеджменту в комерціалізації технологій. Технологія, фінанси і менеджмент – ось ті три кити, які необхідно враховувати при обговоренні можливості використання російських технологій.
Перелік посилань
1. Путін В.В. Послання Федеральним зборам. – Известия, 27 квітня 2007
2. Шленофф Д. Століття з Ейнштейном. – У світі науки, 2004, №12, с. 83.
3. Фролов І.Т. Органічний детермінізм, телеологія і цільовий підхід у дослідженні. – Питання філософії, 1970, №10.
4. Блок М. Апологія історії, або Ремесло історика. – М.: Наука, 1986.
5. Ковальчук М.В. Нанотехнології в Росії… – Газета «Наноелектроніка»: Мірей, 2007, №1.
6. Кун Т. Структура наукових революцій. – М.: АСТ, 2003.
7. Авдоніна Б.Н., Мартинов В.В. Електроніка. Вчора… Сьогодні. Завтра? – М.: ІКП Дека, 2005.
8. Нанотехнології в електроніці / За ред. Ю.А. Чаплигіна. – М.: Техносфера, 2005.
9. Алфьоров Ж.І. Фізика і життя. – СПб.: Наука, 2000.
10. Tans S.J., Verschueren A.R.M., Dekker C. – Nature, 1998, №393, р. 49–52.
11. Валієв К.А., Лукічев В.Ф., Орліковський А.А. Кремнієва наноелектроніка: проблеми та перспективи. – Нанотехнології та матеріали, 2005, с. 17–29.
12. Жива електроніка Росії, 2007, с. 24.
13. А.А. Фурсенко. Інтерв'ю – Известия, 15.06.2007.